-Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в ФАКтично_Янгол

 -Стена

Темна Темна написал 28.04.2009 18:29:43:
My butterfly highly nervous when no hurricanes happy eyes ... Therefore, call and come out to walk) PS who is best?
Bloody_tearsForever Bloody_tearsForever написал 12.03.2009 22:51:25:
You can always find support by me!
vernew vernew написал 02.01.2009 23:09:32:
привіт кицька . давненько я тебе не бачив
Buga_JuicyFruit Buga_JuicyFruit написал 24.12.2008 19:14:53:
лю тя,зай xDDD
Olya_Kitaeva Olya_Kitaeva написал 20.12.2008 12:54:49:
Привет! Как дела???

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 14.04.2008
Записей:
Комментариев:
Написано: 20865

 (600x289, 105Kb)

__________00:00:10__________

Понедельник, 02 Июня 2008 г. 22:07 + в цитатник

На п"ять букв розділю почуття, що по вінця наповнюють серце,
І відкрию для снів третій простір із власних іллюзій,
Я мовчу, бо твоєї я мови не знаю, і чекаю коли одзовешся,
На мій поклик німий, бути поруч в момент евтаназій...

На безмежжя твоїх кілометрів, я себе, наче стрічку застелю,
Ти мене обіймай, і цілуй, називай моє ім"я нечутно, зітхай...
Розведи в мені жар, і волосся розтріпуй по плечах,
Доведи до фіналу, склади з мене пазл... засинай...
 (600x600, 44Kb)

Рубрики:  Вірші навіяні вітром

__________00:00:09__________

Пятница, 30 Мая 2008 г. 23:00 + в цитатник

Розумію, що треба про щось писати, але писати нема про що.....
Вірніше є, але писати нема бажання....
І страждати нема бажання...
Я сильна... надто сильна щоб перейматись такою фігньою...


  Темно… Ми обоє лежимо на вузенькому ліжечку і безцільно вдивляємось в темряву, намагаючись там помітити, щось таке, відоме лише нам, те, чого ніколи не помітять інші. Думаємо ні про що. Я тихенько беру її за руку і мовою доторків намагаюсь сказати, що я поруч. Тут. Тепер. Але не назавжди. Я взагалі уникаю у відносинах з людьми слова «завжди». Надто егоїстично-альтруїстичне слово, його значення. «Завжди» немає. Може бути лишень «тимчасово довго». Момент. Мить. Відрізок часу. От поки я думала про це пройшло кілька секунд. І цих кілька секунд вона вірила мені і вірила в існування «завжди». Я думаю над тим, ЩО сказати. Саме ЇЙ. Адже ця дівчинка яка лежить поруч очікує від мене теплих слів, очікує обіцянок-витинанок, вічного кохання, МАЙБУТНЬОГО врешті-решт… Але я не можу дати настільки багато, я не можу прожити своє життя розфарбовуючи в яскраві кольори емоцій чуже. Я надто постійна в своїх очікуваннях і настільки непостійна в очікуваннях інших.


Брєд...
Як у щоденнику малолєтки...
А у вівторок мені уже 20... ЖАХ....УРРРАААА!!!... Пофіг....
Всіх люблю... всіх цілую... всіх хочу...

Пі.Пі.Ес. Я постриглася...виглядає гірше, ніж наслідки чорнобильської катастрофи, але мені зручно ))))


 (700x525, 232Kb)

Рубрики:  My life
Мої ессе та літературні замальовки

__________00:00:08__________

Воскресенье, 18 Мая 2008 г. 16:41 + в цитатник

Настроение сейчас - те, що відчуваю....

Я думаю про те, що вже не чекаю з таким фаталізмом повідомлень, комментаріїв від тебе...
Втім, якщо вони приходять, я читаю їх одними з перших...
Я думаю про те, що все в житті розсідається на свої місця - або з часом, або від самого початку, але нам потрібно трохи надерти нервових волокон, перш ніж це зрозуміти...
А ще ми ніколи не знаємо, як скоро, як сильно і кого саме покохаємо наступним...
Bitches Get Everything

Рубрики:  My life

__________00:00:07__________

Воскресенье, 11 Мая 2008 г. 04:14 + в цитатник

Ідеал недосяжний,але людина, прагнучи до нього, стає кращою...

Рубрики:  Істина...



Процитировано 1 раз

__________00:00:06__________

Четверг, 08 Мая 2008 г. 22:23 + в цитатник

У мене є мій маленький світ...

У якому я одна...

Я створила його давно, своїми руками, думками, фразами, почуттями.
Я не впускала нікого, хто втручався в нього.
Їх було занадто багато...
І вони мене іноді ранили, оскільки в моєму серці було занадто мало місця, щоб витримати всіх, а мій світ був закритий для них...
Але я навчилася виживати... Я стала сильніше...

Але я хочу бути слабкою...Ніжною....Рідною... Коханою...
Я стомилася від того, що всі від мене чогось чекають...
Стомилася виправдовувати їх надії...

Я прагну показати свій світ і своє життя...
Напевно тільки тому, що я в ньому одна...
І мені не вижити тут на самоті...

 (700x525, 213Kb)

Рубрики:  Роздуми

__________00:00:05__________

Среда, 07 Мая 2008 г. 19:59 + в цитатник

Настроение сейчас - образливо((

Чорта з два....
Щойно відкрила свої симпи-анті...аж тут дивись в мене вже анті появилася, та не просто анті а ще приписала якась скотинка "За розжигание межнациональных конфликтов. Хочешь что бы всё вокруг было на украинском - удаляй свой аккаунт на ЛиРу и регистрируйся на каком нибудь украинском сайте с блогами."...
Сиджу і думаю...кому це я вже встигнула так приїстись? та й за що?...
начебто ні с ким в дискусії не вступала, нікого не лаяла за російський чи український... просто собі писала, шукала друзів з українськими щодами (може за це?)...але нікому не висловлювала своє ІМХО щодо рос чи укр....
пишіть як пишеться любі... хоч на англійській... я вас все одно розумію...
а я хочу писати так... мені так подобається....
І звертаюсь до всіх.... до друзів і до просто "прохожих"... не несіть мені сюди політико-національні конфлікти, щодо мови і всього решто...
цей щоденник не для цього....


__________00:00:04__________

Среда, 23 Апреля 2008 г. 20:38 + в цитатник

Біле вітрило на сонці виблискує
Твої поцілунки - п"янка прохолода
Очі мої від бажання мутнішають
Їх зчарувала твоя дивна врода.

Тіло смагляве, сердець наших відліки,
Світ починається з моїх долонь,
Ти така юна, ти наче підліток,
Це нереальність, це все лишень сон...

Рубрики:  Вірші навіяні вітром

__________00:00:03__________

Среда, 23 Апреля 2008 г. 14:23 + в цитатник

Відсвяткувала сьогодні закінчення лікарняного!!!))) покупкою улюбленого червоного вина.Та да, знаю я,знаю, не треба нагадувати, що після хвороби пити не можна.Гірше буде, коли собі в чомусь відказувати...
Щось мені сьогодні малюється...На кєдах... Прям стаю художником...Точно, стану художником і буду жити творчо, убого (з вісьмома парами кєдів і дюжиною шнурків) і самотньо...А надворі дощ... Як же я ненавиджу отакий холодний затяжний дощ без грому весною і влітку... Щодо літа... Літом треба відправлятися в яку-небудь подорож,з яким-небудь "грузІнським принцом з негрузІнським профільом",і "штоби" Іспанія, Франція, страшні звірьки-статуї в старовинних романських храмах, шорсткі камені, південне море, і відблиски на воді в місячному світлі.... І купа фоток... Фоток засліплених сонцем - от типу я мило посміхаюсь посилаючи йому повітряний поцілуночок, от він так статно стоїть, позує перед об"єктивом, підставляючи сонцю і вітру своє вродливе і змужніле обличчя))) , а от знову я, тепер вже лізу на скелю без страховки (ні,блять, блять,блять, ця фота не з цеї серії... то я з друзями...такими як і я...йому про такі мої фантазії не треба знати, а то ще не дай Боже розчарується в мені, йому ж треба спокійну генетично-психічно здорову матір для своїх майбутьніх бейбіків)... Ех, ці фантазії... Ну,взагаааалі-то... не такі вже й фантазії... Але пудрити якомусь багатому лохові мозок, мені тепер реально впадлу.... Краще з друзяками на ті скелі...Подорожувати,а не грати в "лав сторі" з якимось мучачіком , розводити його на бабло і дорогі ресторани...

Так, от і смс-ка від неї...Вона реально классна... І мені з нею краще ніж з усіма тими принцами разом взятими... Ми обов"язково літом поїдемо кудись в гори...Добре, досить тут брєду... А то ви мене не зрозумієте... У мене відбулася повна ефтаназія чи евтаназія моральних цінностей (я не знаю як пишеться правильно це слово)...
Але в цьому випадку мене така евтаназія влаштовує)... повинна ж я мати свої маленькі радості.
Так, повернусь я до свого художнього пориву... Як там я казала на початку - Творчість, Убогість і Самотність... Я йду далі малювати...

Рубрики:  My life

__________00:00:02__________

Вторник, 22 Апреля 2008 г. 20:46 + в цитатник

А за дощами знову прийде літо
Моя душа прокинеться від снів,
Себе по вінця я заповню світлом
Розтану поцілунками із слів...

Черпаю силу десь високо в горах
В твоїх очах кохання ще живе,
Себе вчорашню загубила вчора
Чи ти зумієш віднайти мене?

Рубрики:  Вірші навіяні вітром

__________00:00:01__________

Вторник, 22 Апреля 2008 г. 10:47 + в цитатник

Дім-сім"я-робота... Давно замкнуте коло... Цикл повторюється п'ять днів у тиждень... Два дні даються на відпочинок і місяць на відпустку, щоб була хоч якась змога відчути що ти не раб обставин... "Я викладач на 2000 тисячі гривень і більше я ніде не отримаю, мені майже 30, а я досі не знаю чого насправді прагнула в житті" - думала вона зі смутком дивлячись у вікно, на сірий асфальт з домішками зеркала калюж... "Хоча з іншої сторони є все - квартира, хай і батьків, але все таки дах над головою, чудова донька, хоч якась,але робота, навіть машина своя є, стара "Волга", що вже майже місяць у ремонті, але своя. Але найголовніше це те, що по-іншому мабуть бути не могло. А може все-таки могло бути по-іншому?? Може просто щось раптово пішло не туди й не так? Хоча куди вже краще? Донька – гарна й розумна, робота – за фахом, якому навчалася майже 10 років, квартира – хоч і не в центрі і з батьками, але в тихому районі й не далеко від зупинки...
По холодному склу бив дощ… Якщо прислухатися, то можна було б почути його ритм… Неповторну і нікому не відому мелодію. Вона любила дощ, любила стояти під ним і думати про своє, викурюючи одну за одною дешеві сигарети... Дивно, сьогодні не обіцяли опадів, але, цей дощ години на дві - три, а скоро вже додому, треба б купити подарунок донечці і собі хорошого вина. Сьогодні десять років як ми з ним зустрілись. Боже, як давно все це було. Ще вчора він в гарному костюмі ніс її на руках до РАГСу… Тоді було все - квіти, вино, кохання, танці, зустрічі до світання… Від думок її відволік телефонний дзвінок. Дзвонила донька:
- Так, ти щось хотіла. – відповіла вона відсторонено...
- Мамо, ти скоро приїдеш? – .
- Скоро сонечко, через годинку мабуть буду вже дома, а що, щось трапилось?
- Нічого мамочко,… просто я…ми...тут ще й татко приїхав.... у мене... тобто у нас погане передчуття - її голос затремтів.
- Батько? Приїхав? У нього погане передчуття? А навіщо він приїхав через 10 років? Хоча, я сама його спитаю... Скажи йому, що все буде добре… окей?… я вже виходжу. Я тебе люблю маленька...Цілую!... не сумуй...
- Я тебе теж, мамочко, приїдь скоріше, прошу…
- Все, бувай...Цілую, - сказала і поставила трубку.
Вона швидко зібрала речі й вийшла зі школи… "Чорт, а парасолі то немає", подумала вона, сутулячись від холоду і дощу, і ховаючись в старенький "совєтскій" плащик пішла до зупинки…


Ніхто не знав, що вона так і не дійде додому... Дощ, туман, слизька дорога й п'яний водій зупинили назавжди її життя цього сталевого осіннього вечора…
Рідним подзвонять пізнім вечором, і тільки пізньою ніччю донька, батьки та колишній чоловік в сльозах повернуться додому...Неподарована обручка вже не зігріється теплом її тіла... несказані слова, вже не матимуть первинного значення... Все залишилось сіро-осінім...Таким як її коротке життя....

А дощ йтиме всю ніч… Відбиваючи по холодній бруківці реквієм для неї...

Рубрики:  Мої ессе та літературні замальовки



Процитировано 1 раз

Поиск сообщений в ФАКтично_Янгол
Страницы: 12 ..
.. 3 2 [1] Календарь