Кілька днів тому просила Хлопчика із доброю Душею знайти мені три пісеньки..
Які написав мій Ангел...
Дуже хотіла почути ті пісні, бо востаннє ми слухали їх лиш з ним разом..
Хлопчик знайшов їх для мене.
Бо в нього добра Душа.
Я була дуже щаслива.
Сиділа і слухала.
Думки мого Ангела.. Голос мого Ангела..
Ангел..
Сумувала за ним дуже. Завжди. Але вчора по-особливому.
Бо зразу згадала все..
Ангел..
А день перед тим написала йому смс..
Знала, шо не відпише.
Бо Шось його тримало. (хтось?)
Надіслала йому фото своєї феньки, яку мені Маша подарувала..
І написала, шо вона казала коли дарують таку феню, тре загадати бажання..
А моє було, шоб ми з ним не загубилися. І ніколи її не зніму..
Так і написала.
Ангел..
Саме в ту секунду, коли слухала його пісні, прийшла смс..
"Ти де? Я в скайпі!"
ааа! Яка я була рада!!!
То нічого, шо була не вдома і ми не змогли поговорити кілька годин,як раніше..
Але я йому подзвонила..
Ми ніяк не могли наговоритись..
Витратила всі гроші, що були на рахунку..
Але ж говорила з Ангелом..!!
І головне.. Я просто відчула.. Шо те Шось, яке тримало його..
Не давало йому до мене дзвонити.. Писати.. Воно зникло..
Він говорив з такою легкістю.. Піднесеністю..
Наче з його душі впав важкий камінь..
Знаєш, як то, коли закриваєш ніс і рот і не дихаєш..
Так довго, як тільки можеш..
А потім вдих.. І хочеш нахапатись якнайбільше повітря..
Більше і більше.. І не можеш ніяк надихатись..
Отак ми вчора говорили з Ангелом..
Як добре, шо він знову є..
Дуже далеко.. Сотні або й тисячі кілометрів від мене..
Але є.. Отут.. Біля мене.. Поруч..
І.. впевнена, ми з ним не загубимось..
Мій Ангел..