Живу в режимі очікування.
Дуже давно не бачила свого Бога. І від цього чекати стає все нестерпніше.
Хм.. А за вікном почало гриміти, коли згадала ім*я Бога...
Мені просто не вистачає повітря.. Без Нього.
Бо без Бога я не я.
Зараз не живу. Бо не вмію.. Без Нього..
Мене скрізь переслідує Його нік.. той, шо в чаті був..
Де ми познайомились.. рідний чат.. рідний Бог..
Блукаю вулицями міста.. І всюди бачу це ім*я..

А мій Ангел мені не пише..!
Бо не він винен.. А Мандаринка.
Знаю. Бо снився сон. Все знаю.
Вона йому мене не дозволяє. Навіть написати смс..
Коли писала йому, шо дуже переживаю, шо він не відписує..
Написав. Але не смс. Бо дав їй слово. Не писати смс. Мені.
Але прийшла ммс.. Шоб я знала, шо він живий..
Я скучила за своїм Ангелом.. братик..
Ше могла їхати в Яремче. Але то ж не з Богом.. Не поїхала.

.. Як Ти був близько тоді.. Коли ми сиділи разом.. Розмовляли..
Коли Ти приніс мені свої рідні плакати..
Ми сиділи так близько один до одного..
Я відчувала Твій подих.. Подих Бога.. Отут.. Біля мене..
Просто говорили.. Просто Твої очі не відривались від моїх..
Просто.. Бог..
Скоро здурію..
Я не вмію жити без Тебе. Не вмію.
Не навчусь. І ніколи не спробую.
Бо по-іншому мені не треба.
Бо лиш з Тобою.. Живу..
Люблю Тебе, Боже..
к о х а ю..