В колонках играет - Что-то вроде "Упарапапара.Па.пара рапа"
Настроение сейчас - любовь зла полюбишь и козла....:)!)!)++++

 Що знають  сандалії гейши ?

 

Морського бризу радісний танок

 

Несе мою уяву у Пекін,де

 

Ранок сакурою дме,

 

І мошкарою мандаринчики малі

 

Ліплять купу субмарин з паперу.

 

Жовта субмарина.Розлука.

 

Частина друга.Степний танок.Кров.

 

Піт.Стовпотворіння.

 

Крило щаблине гартується в бою.Юнак стає мужчиной.

 

Його коханка перша,то розлука.

 

Навіки бриз морський закуто у кайдани.Нова картина.Цунами у очах собаки.

 

 

 

 

 

В колонках играет - Звон романс
Настроение сейчас - ананасы в шампанском,анананасы в шамапанском.... и по-быстрее!!!!!!!!!!!

Ветер.ветре,ветреница!Размети,разлей столицу!

Ветре,ветреница,закрути мой колос-волос в жерновах.

Не смотри,что гнет вся улица отголосок фуги Баха в вое карусели.Я - разверзнутое небо,я - отколотый звезденыш,я проекция себя.

Посмотри туда,где вьюн обмокший ввысь вьюнится,по-слоновьи добродушно древеса вдыхают нас,где травиночка травинке сообщает новй сорт причуды,стройной,как крыло арфини.

Наклонив венец тяжелый,он жест лесной шкатулки,ключом рогов открыл.

Гладкий стан и гордый взгляд из-под бездны глаз.Все деревья,точно ружья,выстроились в ряд,вверх шепча привет о прибытии существа звериного,творца среди безмолвных тварей.Насторожен он.Его бессмертие тает,как мороженое летом,с каждым выстрелом ружья.Люди думают,выстрелив в оленя,искупить вину за непотребство животения.Войны,смерть,болезни- все танцует свой канкан на эшафоте,выстрелом помилованье прося.Дробь чечетки,в двери стук,бой молотка - все похоже на одно,все равняется едино-лампочке разбитого чистого оленьего нутра.Взмах рогов последний,точный,как портновские замеры.Голова его и на стене попрана не будет.Спросите,а где вторая часть трофея?Тело тонкое оленя не содержит потрохов.Как земля после пожара,служит грунтом нового цветенья.

В колонках играет - Карунеш
Настроение сейчас - Достать чернил и плакать.Носить как голову бардак.И очень долго изливать иссскуство в

Ви колись бачили власними очима справжнісіньку смерть? Ні,не оту із косою "аля Юлія Тимошенко",а ту,що незримим сліпим оком всмоктує у свій космічний єлюмінатор рідну людину.А вона ще дві доби буде теплою.Навіть коли її заколотять у дубову труну.Її крик ніхто не почує.А крик той,то є сяяння сонечка у руках,ногах,голові,скронях й вустах.

Одного разу вона прийшла до  мене.Моя померла тітка.Мій друг.Моя мати.Сестра.Наречена.Мій янгол-охоронець.Мій двійник.Моє все.Все.Гляди,як пливе  те все   у Всесвіт.А серце болить.А серце мокріє,гниє,рветься на волю.Воно уподібнене до брудної білизни,яку по змінах носять десять дітей кочової албанської родини.Хіба у шматку тканини не має памяті? Хіба зітканий колись лагідними ручками бабуні сорочечка не сумує за своїм першим й єдиним хазяїном з поміж ти десяти ? У тому клаптику зношеної тканини відчувається зойк полонини,де виріс срібляно-сивий лен для сорочки,зойк попраної краси й прірваної пам'яті... Стоп.Стоп-кадр.Ніколи говорити про це.Час пійшов.Всесвіт звужується кожну секунду,як горло,у якому стоїть ком сліз,як лоно на піку вищої насолоди.

Щось скінчилося.А щось не хоче починатися.

Вулиці мого міста,рабські ланцюжки машин,що тягнуться на заробітки в режимі"турецький гарем",похмурі люди у фуфайках й привітні обличчя посеред рутини - весь цей старий ярмарок давно перетворився на груду  паперу,на непотрібну бутафорію.Викинути не можна,а сидіти їй,цій бутафорії у шухлядці успіху,на лаві запасних во віки.віків.Й  присно.Пробельмотів п'яний піп.

Голий світ. Голий ентузіазм.Три пігулки ентузіазму на день після до й замість їжі. Кажуть, так лікується моя вовкулацька тяга до ясного місяця-матрьошки."Ауууууууу!!!!!!!"

18 жовтня 2007 року.З цих пір все щезло.Як у романі "Майстер й Маргарита".Навіть тіні диявола.

Лиш ми з тобою - шайтан й шайтаниха потужним смерчем заплітаємо свій дух,волю й життя кудись угору.Люди,коні й будинки летять у вихрі нашого кохання.

Кохання,яке живе навіть після смерті.Ми у долоні бога.Як жменька насіння.Нове життя.

Бо ж ти пішла моя люба тітка.Приснилася мені під Новий Рік.Як дід Мороз.Моя ти Снігуронька.Цілувати б твої вуста.Як би ж я встигла тоді,коли ти падала додолу.Коли зробила прощальний жест рукою.На годиннику 12:30 ранку.Час зупинився.

В колонках играет - Parole

Милий,солодкий,дорогоцінній,рідний,классний,жагучій,очікуваний,рідний...Мій. Ну,долетіли вже нарешті мої поцілуночки-листівочки?Чи розбилися об скелі твого досвіду?Твої ласкаві очі хижака впевнено зайшли в мої.Вода й вогонь.Вітер й земля.На уроках хімії ми змішували,конденсували,ліпили водорідні сполуки,та от про ядерний вибух нічого не знали.Ооо!Земля зідригнулася,води вийшли із берегів.Це сталося.10000-градусна ядерна хвиля вислизнула із наших зімкнутих вуст.Ми з тобою злочинці. 19 й 50. Це не помилка коректора,це не рік якоїсь там битви чи чергової бюджетної кризи.Твоя дочка  цього року стала студенткою.Мої щирі вітання.Як її звати до речі? Маша.Глаша чи Параска?Ти вже сказав їй..? Ми приречені на довічне ув'язнення десь там у жанровому Сибіру,чи у підземельних шахтах,де пану диявольська рать й страждання.Там,серед,попелу й сірки ми побачимо кратери вулканів.Вони вибухають яскравими й потужними оргазмами вогню.Щохвилинно.Уявляєш?

Візьмеш мене працювати до себе у ТВ-передачу? Бо ж я тільки там зможу суперечити тобі.Вже набридло чути оте:"Ксеня,ти нічого не розумієш.Ксеня,ти ще дитина.А потім..Ксеня,я хочу тебе." Мабуть,хтось вставив тобі всередину такий малесенький диктофончик.Там все записано.Скільки ти жити будеш.Що сказати дружині на раптову відмову їхати у Крим кататися на лижах.Взяти б,розпотрошити тебе.А, це я так.

Зови мене медовуха.Грубо? Я от кожного ранку,кожного вечора після фітнесу й добрячої соляної ванни обмазую своє тіло медом.Немов язичниця.Воно стає таке все пливке,слизке й хтиве.Кожна пора всмоктує важкі краплі бджолиного корму,груди наповнюються сяяням,вуста набувають схожості із рильцем метелика.Я лечу.я лечу до тебе.Я-твоя.Пий мене.Їж мене.Запрошую на Таємну вечерю.Хочу кохатися з тобою під шаленою літньою злівою,хочу пробудити тебе не кавою,а мільонними поцілунками,хочу власноруч вилити із срібла сердечко й написати на ньому:"Моє сердце належить тобі".Тоді я стану бездушною лялькою.Мій рідній.Мій сивий філософ!Мій брутальний самець.Я закрию своїм пухкою плоттю твої бойові рани,я виношу в своєму лоні твої дітей.

А свою дружину кинь.До Лондона далеко.Чому вона не примчала першим поїздом,не прибігла до тебе,щоб накормити  застиглим супчиком власного виробництва?Вона - ледача англійська бабеха.Ненавиджу.Так й бачу її у роддомі: у величезному капелюсі,суконному пальто й з похмурою маскою на обличчі.Такою вона народилася.

Вже біжить моя уява до найближчої кіностудії.Воно неодмінно візьмут мій сценарій.А називатися фільм буде "Коханці підлягають розтрілу".

П.С.:Пиши.Заходь до мене в універ.Ти любиш збирати гриби?Я їду влітку на дачу-збирати гриби,ловити рибу й вчитися водити авто.А ще-пікти наполеон.У мене вийде.Обіцяю.

Цілую. Твоя Ксю.

В колонках играет - Алекс Луна
Настроение сейчас - Задрали...

Когда убиваеш зверя,сам становишся зверем

В колонках играет - Ловсонг Дракулы
Настроение сейчас - Мажор

СЕРЦе плавает в крови

Не рифмуеться-любви

Положи его в сосуд

Может предки не умрут

" Когда я не умираю от  любви,я готова умереть" Эдит Пиаф ВОРОБЫШЕК,сгорбленая, сухонькая как старушка лет с 20,хрипяще-рычащая Эдит с глазами извергнувшегося вулкана,она  реально ВЛАДЕЛА людишками.Ее песня,сжатая в кулак, давала всем понять:"Вы тупые снобы.Я пою для вас. Я - жизнь. Во мне плодиться тысячи детей всех эпох.До и после и сейчас. Я беременна страстью.Я  занимаюсь сексом с жизнью и получаю от этого оргазм!!!!

Братья Грим Unsorted

Мыслятки и всплески души найдете в этих краях.А также интересные истории,впечатления от путешествий и наблюдения.Пишите мое мыло и я стану вашим другом!