В колонках играет - Black Label Society "Rust"
Настроение сейчас - да вродь норм.... по крайней мере было=(="Коли ти спиш"
(повна версія)
* * *
Заплющивши очі, не лякайся.лише одна коротка мить, і мряка зникне.твою душу овіють солодкі чари.твое серце вже не так стрімко б'ється, і гаряча кров твоя вже повільніше пульсує по венах.ти лежишь розпроставшись на ліжку. твоє тендітне, струнке тіло ненапружене.у цей момент ти дуже вразлива,але ніхто не потривожить тебе,бо місяць,що за вікном,охороняє тебе. Його світло освічує деякі частини твого тіла.пильнує... Сяйво освічує твою спину від талії до голови.ніжна шкіра відблискує промені, і тому у кімнаті стає ще більш світліше.твоє миле обличчя з його ніжними устами,що посміхаються,свідчить про те,що ти - щаслива.твої повіки зімкнуті.за ними ховаються чарівні,великі, зелені очі,що так мені довподоби.чорнота,що заповнювала простір зникла, і ти бачиш щось скоже на силует людини.ти поки що не знаєш хто це.а тим часом задумливий місяць трохи прискорив свій рух по зоряному небу і сховався за мякою хмаринкою,що наче обійняла його.в кімнаті тихо... в повітрі пахне чимось напрочуд приємним, словами не передати.сказати можна одне - ним пахло усе твоє тіло. І в цей запах можна легко закохатись. Дивний силует,що стояв попереду, був ніби весь у густому тумані.уже скоро можна були чути тихі кроки,що ставали усе гучніше та гучніше.місяць вже давно попрощався з хмариною,хоча можна було помітити, що час від часу він ніби глядів у ту сторону,куди зникла його подружка.повіяв легенький вітерець, і пасмо твого розпущеного світлого волосся ледь помітно ворухнулося.годиник,що стояв поруч, показував пів на першу ночі...
* * *
Силует,що все більше був схожим на образ людини, наблизився так близько, що можна було почути його важке дихання - він був напруженим.ще пару кроків, і ти повинна впізнати це таємниче обличчя.
В цей час твоє тіло нагадувало тендітну лілею. Серед місячного сяйва можна було помітити,що кінчики твоїх пальців були вологими. вони відбивали світло і виблищували,наче дорогоцінні кристали. якийсь легкий страх чи тривога оволодівали тобою.
Силует стояв біля тебе,хоча це вже був не силует, це було тіло людини,бо ти чітко бачила усього його, а головне обличчя... У кімнаті знову подув вітерець, але настілки легкий,що твоє тіло не відреагувало на нього.
...піднявши свої зачаровані очі, ти ледь здригнулась...це було також помітно по твоєму тілу,що до цого спокійно лежало на ліжку і тішилось під променями місячного сяйва,які перемістились трохи нижче твоєї стрункої талії і освітлювали твої ніжні ноги від кінчиків пальців до того місця, де ноги в гармонії з талією,створюючи божествені форми,сходяться в одну прекрасну плоть... тіло зробило якийсь незрозумілий рух, але не змінило своєї позиції.
Що трапилось?ти бачеш обличчя але не можеш впізнати його.воно таке знайоме. тобі здається,що ти бачила його тисячі раз(так воно і є).але цього разу не впізнала його,хоча бачила його зеленувато-карі очі і щиру,але чимось стривожену посмішку. це був хлопець.він був на зріст трохи більшим за тебе.і ось можна було бачити, як його руки протягуються до твоїх.коли ж вони досягли своєї цілі, ти відчула,як його сильні але ніжні руки торкнулись твоїх...твоє тіло неодмінно швидко відреагувало на цей жест.у темряві,що освіщалась лише місячним сяйвом,щось порушило тишу.твої уста трохи привідкрились, і ти жадібно вдихнула повітря.від чого твої груди розширились, а потім знову плавно повернулись назад.
Руки його зімкнулись у замок, і ти відчула тепло його пальців і долонь.одним легким жестом,щоб скоротити відстань, він плавно потягнув тебе у свою сторону.ти не пручалась.чомусь довіряла йому повністю,хоча не знала, чим усе може закінчитись.кожен новий жест був несподіванкою...
І тепер твої очі були майже на проти його.все обличчя у нього було усміхнене.але поглянувши у його очі,десь там глибоко, на самому дні, ти впізнала несамовиту біль і страждання..."чому?"-блискавично промайнуло у тебе в голові.але ти не наважувалась промовити а ні звуку...
Твоє тіло з його розувато-білою шкірою все ще лежало на білому покривалі.час ніби зупинився:на небі не було ані хмаринки, і місяць в очікуванні завис у небі.здавалось, він ще більше почав світити, і твоя ніжна, як шовк, шкіра виблискувала з неймовірною силою...
Ще декілька секунд ти роздивлялась його статуру,в намаганні пригадати щось.аж ось його голова плавно наблизилась до тебе, і його губи з пристрастю вчепились у твої. ти відчула як сильний імпульс пройшов повз тебе...
Тіло твоє, різко напружившись, здригнулось, і твою шкіру покрили крихітні цяточки,що ніби маленькі горбочки виступали вперед.все трапилось так несподівано,що місяць,який непорушно висів у небі, опам'ятався і відновив свій рух...
Та ось за мить твоє тіло розслабилось, і на обличчі панувала якась радість і полегшення.
Ти вічула, як ніжні його вуста лагідно і невпинно торкаються твоїх.таким солодким поцілунок ще ніколи не був...
* * *
Місяць,який до цого охороняв тебе, останній раз кинув своїм променем,освітивши усі тендітні вигини твого гнучкого та прекрасного тіла,і залишив зоряне небо.він знав,що тепер ти у безпеці.ніхто і ніщо не порушить твого спокою.
Той,що цілував тебе перемістив свої руки,поклавши їх на талію. І та мізерна відстань, що ще досі відділяла вас, у мить скоротилася. Він прижався до тебе з неймовірною силою.але боляче не було.зовсім навпаки...
Тіло, що ще недавно лежало опивите місячним сяйвом,знаходилось у темряві. вже не було видно твого розпущеного але шикарного волосся,ніжних рук,виточенної спини та неймовірно чарівних ніг...але в повітрі ще панував приємний запах, від якого могло запаморочитись у голові.
Своїми сильними руками він, ледь торкаючись,проводив тобі по талії; далі спускався нижче і потім знову вертався..
це викликало приємні почуття,що проявлялись у ледь помітному здриганні,яке час від часу порушувало тишу.
Наче у чарівному танці, ви злились з ним у одне єдине ціле,яке ніяка ворожа сила не могла розірвати.ти то розкривала свої очі, то знову змикала.твої ніжні руки лягли йому на шию.у його обіймах ти відчувала себе вільною.неймовірно здорова хвиля ейфорії пройшла твоїм тілом.
В темряві,на ліжку,де лежало твоє тіло,з твоїх соковитих уст вирвалось легке крихтіння,яке розповсюдилось по всій кімнаті і за секунду зникло.
Ваші серця бились ритмічно,кров бігла по жилах,як скажена, і наче під дією сильнодіючого наркотика,що був уприскнутий у середину, готова була у любу мить розірвати стінки вен. Тобі паморочилось у голові.ти майже втрачала свідомість...
Тут рапром,несподівано,як це буває у сні, за його спиною з'являється щось незрозуміле.воно швидко крокує до вас.ти помічаєш, що у нього щось виблищує у руках.ти намагаєшся відштовхнути того,хто цілував тебе.хочеш попередити про небезпеку.але в тебе нічого не виходить.те "щось" уже було занадто близько.в його руках був НІЖ! за мить воно штрихнуло,того хто стояв поруч тебе...
те незрозуміле з окривавленим срібним ножем зникло...
В кімнаті де відпочивало твоє гарне тіло панувала смертельна тиша.
той,з ким ти ще мить тому назад солодко цілувалась,забувши про все на світі,стояв непорушно.на твоєму обличчі панував страх.буквально на протязі однієї секунди,ти пильно дивилась у його очі,в них ще пульсувало життя.він усміхнувся. через мить його очі поблякли.зрачки звузились, і його тіло усією своєю масою полетіло додолу...
Мільйон думок пронизували твій мозок...ти відчайдушно впала на коліна.в твоїх очах була надія... Ти доторкнулась до рани рукою.одразу відчула щось гаряче.твоє тіло напружилось.страх сковував твої дії.дикий жаль і смуток охопив тебе.ти готова була на все,щоб врятувати його. серед усього того роздався неймовірно сильний шум...
твоє тіло, що декілька годин тому лежало у темряві, різко підірвалось.ти швидко розплющила очі. і...
На годиннику було шість тридцять три.по ледь червоних щоках стікали краплини сліз: вони швидко прямували донизу, зривались з підборіддя й капали на м'яке ніжне покривало.сонце,що недавно вилізло із-за горизонту, ніжно й ласкаво пестило твоє вологе тіло.покривало біля твоїх ніг було теж вологим.волосся тендітно закривало майже половину твого обличчя.твої уста були по особливому червоні.сльози наповнювали твої зелені відьомські очі...
Був звичайний недільний ранок.раптом ти опустила свої очі до низу.поглянула на руки: на них була чиясь кров...
