люди-якісь дивні створіння...вони майже всі нервові...приходиться не розтуляти рота і не дивитися навколо...вони мрачні,як сучасна Україна...блін, мені ТУТ не вистачає чогось веселого ,кольорового...і теплого...та мені взагалі ТУТ нудно і до хєра чого не вистачає...я ТУТ не можу бачити тих,кого хочу...ТУТ не працює телефон...і немає пошти...ТУТ немає нормальних людей..принаймні я їх не бачу,коли відкриваю свої очі..ТУТ є тільки той,якого я не хочу...ні бачити,ні чути,ні відчувати...але не можу з цим нічого зробити... бо Я залежу від нього...і він не хоче,і не збирається мене відпускати...бо типу кохає мене...а Я? не знаю...НІ!!! все-таки не кохаю..бо ніколи не кохала його і не збиралась...бо,кохання-це щось кольорове,тепле,приємне,пахуче і ніжне....а ТУТ залишилась тільки злоба,заздрість,жаль і сірість...