Я щось не можу... коли я зустрічаю своїх кентів починається такий голівуд, що просто не встояти.. Вчора такі гонки влаштували)... 150 км\год в місті...в мене друг чуть в штани не наклав) а потім той з ким я змагався попросився щоб я показав на що здатна моя машинка... даремно він так))) Сьогодні в "Нокаут" хочуть всі поїхати...а я щось і не знаю...
Ось встановив собі це чудо).. ну що скажу я вам красиво..жре багато, але наче швидше працює)... хоча до цього в мене була ХР яку мені ліньки було перевстановлювати аж цілий рік) Вирішив, що ось і прийшов час для Глісти))
Сегодня последний день в моей жизни...нет я не собираюсь покончить с собой...нет я не болен...со мной всё в полном порядке...просто я хочу проживать каждый день как будто это конец...и завтра никогда не наступит.... но надеятся, что всётаки наступит....
"Знову ранок, а так ліньки вставати з ліжечка, воно таке м’якеньке і тепленьке. НІ, треба, а якщо треба, то треба. Ох, ранок. І ще й який, сесія, в самому розпалі. Ще один екзамен до якого я не готовий, але треба йти, може й пронесе, як зазвичай і бувало. Яка різниця скільки я отримаю, головне що отримаю, а не отримаю – прийду знову. Так, щось я залежався, потрібно все-таки вже прокидатись.
Кава, немає нічого ліпшого ніж чашечка міцної кави зранку. Ще б було б класно якби була сигаретка, але я не палю, кинув і вже досить давненько не брав в руки ту бридоту. Щось на дворі так тихо, хоча в мене райончик такий, що людей навіть на Новий Рік з трудом знайдеш. Пора вже виходити, ще не вистачало запізнитися на екзамен."
Він був вовком одинаком, в нього було все, його всі боялися. Але в цьому і була його трагедія. Всі вважали що він такий же як інші вовки, що він не здатен на щось більше. Що він лише шкірка і зубки здатні тільки роздирати плоть жертви на маленькі шматочки. Він хотів собі спокійне життя. Він зовсім не хотів нікого вбивати, але сурове життя змушувало його це робити. Він не мав змоги зробити щось інакше. Родився вовком, вовком і помре, песиком він ніколи не стане, не зможе…
В мене є майже все чого я прагнув...чого хотів.... те, чому багато хто позаздрить.... те, за що осудять... я бачив багато чого, робив багато чого...
спробув майже все, що хотів спобувати... але дечого в мене ніколи так і не було...і можливо і не буде...і це моя плата, за все те інше...
Як вовк, що виє на Місяць... самотній... хоч рядом і стадо таких же як він...але він не такий... в ньому є щось таке інше...що манить до нього і в той же час лякає... чудовий песик...але страшний.....
Я вільний...сессія за горами....сьогодні отримав останній екзамен автоматом.... пора вже і на відпочинок) хоча я і так відпочиваю))) ех...ХОЧУ ЛІТО)))))
Компасували мозок 20 хвилин...то повернув на червоне світло...то техпаспорт підроблений...то машина не того року)...то колір не той)...застреліться)))))) нічого не дав)...і не дам)...бо я по правилам їзжу) майже)...і з документами все в порядку)
Раніше мені не в кайф було лялякати ніпрощо довго.... а зараз лялякаю годинами)... ще люблю лайф за його глюки)...та деякі мобільні телефони, за те що батарея сідає швидко)...дякую)
Щось самотньо без напруги
Що шивелить застиглу кров
Тільки дивний вітер навкруги...
Колихає волосся... знов і знов..
Хоч його вже і немає...
Але таке враження що є...
Що все не так як бог нам уявляє...
Що не старіємо з роками
А навпаки - молодшаємо ми...