Як цікаво приростати не лише до людей, а й до предметів, до дій, до чисел...
Впізнавати здалеку маршрутки і розрізняти їх «моя – не моя»...
Бо у вечірньої 95ї сумні втомлені очі,
Бо 41 незграбна, смішна, з великою головою...
Бо 77 на вигляд звичайна, але їде впевнено і швидко...
46 – маленька і компактна ззовні, зовсім тісна і низька всередині, але я її люблю,
вона мене в неділю возить на танці в Лорту,
а ще з центру, коли я пізно повертаюсь з побачення....
14 – класна, навіть стояти зручно, але не на підборах...
Ще я користуюсь 25, часом 67, часом 10, 39....

І на цьому, схоже, все.....