Думала, пройде - напишу. Надто довго не проходить, швидше навіть назбирується...
Я змучилась, змучилась від себе такої, від невизначености, від відчуття непотрібности, від ... від .... від ...
Сиджу і зле мені, справді зле...
Нас планують виселяти з гуртожитка, бо ми 6 курс, а шостий курс, то вже не студенти, а дипломники, хай живуть, де хочуть!!!
В мене немає роботи, просто капець якийсь. Щось напридумувала собі, втішилась. А тепер би повішала ті всі сподівання...
Немає коханої людини...
А мені між іншим вже не вісімнадцять...
І ще мені набридло робити вигляд, що я сильна, бо насправді я такою не є.
І взагалі - повна жопа, а я в ній по вуха!
А життя - таки казка, тільки проходить воно повз!
Вибачте за сентименти, але отака я останнім часом...

Я посміла вирішити за двох і тепер мене це болить...
Це було Щось, що належало нам двом, і я, не дочекавшись дозволу, поділилась цим з іншими...Ніби ситуацію виправлено, ніби...Але почуваюсь зрадницею, якесь відчуття стурбованості, такі речі вилазять потім боком...Таємне відкривається.
Мені тепер соромно дивитись в його блакитні очі, і перед собою мені соромно. Але я так звикла ділитись найкращим, найяскравішим, найприємнішим в своєму житті з друзями і з мамою. Я навіть не знаю, як працювати над тим, позбутись цього шаленого бажання розповісти...

В колонках играет - Саксофон........
Настроение сейчас - Новорічний настрій, так ніби все тільки має початись...

Вичитала такі цікавські штуки (а! читаю я Адама Джексона: 10 секретів усякого різного).Пише, що потрібно чітко уявляти, хто тобі потрібен як друга половинка, окрім того це все треба записати. А для чого знаєте? А як ви збираєтесь її/його впізнати, як зустрінете?
Позапвчора склала такий списочок якостей і зовнішніх і внутрішніх. Так легко стало, ніби Він у мене з"явився)))))

Вчора був неймовірний вечір, як завше Вечірка в Наталки Криничанки. Яка вона цікава особа! І взагалі такі лапочки приходять до неї на вечори, всі на своїй хвилі, творчі... Я кайфую від того, що я там буваю. А ще...знаєте, я зрозуміла, чого мені було якось не так, навіть писати не хотілось...Просто давно ні з ким не обнімалась....

А ще сьогодні йду на співбесіду. Тримайте за мене кулачки.
Хоча...Як би вона не пройшла - це буде добре...
Мене Всесвіт ще не ображав...

Цьоми.

Люди, які здійснюють духовний пошук, не думають; головне для них - результат. Головне для них почувати себе могутніми, далекими від анонімного загалу. Головне для них - бути винятковими. Атена гралася з чужими почуттями з воістину жахливою недбалістю.
"Відьма з Портобелло" Коельо

А невже не буває інакшого способу пошуків? Невже все так запущено?

Солідна установа, солідні чоловіки у костюмах і краватках...І я у зовсім невідповідному одязі: у кросівках, мішкуватих штанях і мокра від дощу...Він (також у костюмі з поважною посадою, один з них) спитав щось, а потім мовив: устами жінки говорить Бог...і посміхнувся...
А потім серед усієї тиші пристойної поведінки і ділових костюмів він став напроти мене і, дивлячись у очі, розповів вірш, вірш про красу і досконалість...довгий вірш, який мене довів до стану польоту...І я сказала: Ви мені також сподобались. Він посміхнувся і пішов...
Як дивно і несумісно....
Якесь чудо, яке буває лише тоді, коли в деталях відчуваєш будень...

о ч і . . .

В колонках играет - Blackmore's Night "Spirit of the Sea"

Я розкажу вам про Нього. Він такий різний….Вчора – жорсткий, мужній, грубуватий і могутній…Сьогодні – спокійний, врівноважений, стриманий і тримається наче збоку. Завтра – ніжний, шовковистий і обережний….Щодня нове свято, щодня інше обличчя, усі ці щодня завершились…
У нас були справді романтичні стосунки, ми кохалися кілька разів на день, я відчувала Його доторки, нотки Його запаху, який також щодня був інакшим….Я засинала під Його голос, який заспокоював, огортав блаженством чогось незвіданого, неповторного, неперевершеного, врешті-решт незбагненного…І той вечір…коли заходило сонце….Йому на плечі падали промінчики, вони гуляли моїм волоссям, пробігали між пальцями, тікали…Я губилась в Ньому, розчинялась і почувалась з Ним одним цілим. Хотілось так кричати, щоб аж захрипнути, а потім мовчати і знову засинати під Його голос, відчуваючи тепло каміння під спиною і той дивнувато-незрозумілий аромат….Таке щастя…Суцільна емоція…
Ми знали, що це ненадовго, тому з кожної хвилинки витискали весь час…до дріб’язку, до краплини…
Нам залишився спогад, несвідомо-заплутаний і п’янко-нечіткий…А ще залишились ми, але сьогодні окремо….зовсім окремо….
Ми ще неодмінно зустрінемось з Ним…

В колонках играет - Kelly Clarkson "Because of You"

Народитись лише для того, щоб чиєсь тепле "привіт" ніжно торкнулося твого вушка, щоб побачити глибину неба чи океану в чиїхось очах, щоб відчути чиєсь серцебиття і подихати чиїмось диханням.
Народитись, щоб написати долю.
Народитись, щоб довідатись, де закінчуєшся ти і починається хтось інший, чи закінчуєшся ти взагалі, і чи можна бути одним цілим з кимось.
Моє серце повниться чимось незвіданим. На що це схоже? Не схоже це! Це потік. Домішки агресії і самозахисту. Якісь нотки власності в тому, що мені не належить.
А ще...не буду про любов...не сьогодні...

Здала сесію. Навідмінно. Тепер мені світить підвищена степендія і шанс нарешті взятись за те, що робити хочеться, а не треба. Від цього так вільно на душі, так тепло, так якось порожньо. Думала, що просплю три доби, а сама лягла в пів2, а встала пів10 і виспалась. Дивно навіть якось....

Сьогодні було два заліки у нестримної Фаріон і надто стриманою Надії Іванівни (зав.кафедри нашої). Так ось про незрозуміле:
1. Надія Іванівна сказала, що вона мене хоче бачити на науковій конференції в жовтні з моєю темою.
2. Ірина Дмитрівна сказала, що мені пора написати статтю.

Вони що, зговорились? Я і наукова робота - це ноти різних октав, це непоєднувані поняття. І чому я написала про ці ноти? Я насправді зовсім не знаю, чи можливо їх поєднати. Я лише про те, що мене бачать там, де мене бути не може і це дивує.

А ще Фаріон назвала мене "художником мови"....

Анютик,з цим тебе..ну той..з Днем народження!во!
у мене нині так само свято, бо народилася єдина і неповторна Ти!
і ти сама знаєш наскільки є важливе самЕ твоє буття для такого лоха як я..(
про решту (що йде після буття) я вже мовчу бо слів замало, щоби описати..
на таку Тебе не заслуговую і мріяти не міг би, але Ти є!!! За що буду завше вдячний (не знаю лиш, як віддячитися)
(блін,шо за..егоїстичний текст?)
- Приготуй собі щастя на все життя..за тим секретним рецептом, що знаєш тіки Ти..!він точно в тебе є!! бережи себе..балуй себе..(Ти ще багато кому потрібна..!)



Пі.Ес. хочу, щоби знов сиділи за одною партою..(то так -сентименти)

Пі.Пі.Ес.це,ясна річ,порушення авторських прав,але я не втримався..одним словом - чудо-картина одної української малярки..ніби листівка тобі..)

Я:
Він:ти чого?
Я: просто лапки опустились...депреснячок
Він: ану либу від вуха до вуха... бажано від сусідського, справа, до сусудського зліва...
Я: нема сусідів...я сама...
Він:депресняк до дупи... ти ж кажеш що сама...значить і депресняку нема...
Я: залишили мене всі...навіть підмишку нема кому ткнутись носом..
Він:не, під мишку... не... краще в пуп...

П.С. Ну хіба він не чудо?

Реву, як маленька. Так мені зле, що передати не можу. Настрій сьогодні - на грані фантастики, перепади такі, що вмру до кінця дня.
Я вирішила святкувати день народження на природі з найкращими друзями. Тобто як завжди з найкращими друзями, але як ніколи - на природі. Прикол за приколом, і ми вирішили, що ми там і ночувати залишимось, хто захоче... Подзвонила матусику - вона категорично проти. Справа у фінансах, і ще в чомусь... Коли матусик проти - це закон. Вона відчуває, як буде краще, але мені ТАК ХОТІЛОСЬ! ТАК ХОТІЛОСЬ!
Сиджу і реву, і так нездало десь глибоко...так боляче...
Ще й старію, блін...
А за вікном злива, так би розправила крила і полетіла побавитись з блискавками: хто кого...

Отак сиджу і шкода себе таку старіючу маленьку дівчинку.......
А ще ця дурна сесія...
Йду я в дощ, намокну і стане легше, може...

Підкралась сесія, часу нема. Якби я читала все, що нам сказали прочитати, я б, напевно, вже другий тиджень не спала. Але я вже відвикла тратити натхнення і здоров"я на навчання. Але якось треба здати у будь-якому разі.
Звичайно, коли немає часу думати про себе, думки лізуть в голову не питаючись. Учора мама сказала: Слухаю тебе і згадую знайому, в якої було стільки друзів, часто до неї приходили і так і не вийшла заміж. Не те, щоб я боялась, що не сріну когось такого...Просто справді дивно це все...
З представниками чоловічої статі легше знашоджу спільну мову, якось просто так. Пригадую, колись, коли мені подобався хлопчина, поводилась якось скуто, контролювала свої слова і вчинки і намагалась зробити вигляд, що цілком байдужа. А тепер? Зараз, коли небайдужа, залишаюсь собою, говорю усілякі дурниці і напряму заявляю, що подобається, що ні. І ще розчиняюсь у флірті...
Але чи воно справді правильно? Чи здатна я любити по-справжньому? Довше, ніж півроку. Ця моя непостійність...Вона мене добиває...Що з нею робити?
Вже ж 22 скоро, а я егоїстично живу лише для себе, а можу ж і ще для когось. Стільки ніжності, виплеканої ласки і ще чогось такого відчайдушно-чистого...які хочуть стати подарунком....

Це просто зоряні шляхи у серці,
Ти небо одягаєш у лахміття,
Своїх очей стривожені озерця
Шукаєш у співучих верховіттях.

Там тепло, чи спекотно, як у пеклі,
І все ж тікаєш, стомлена дахами,
Бо тільки втеча - трохи краще смерті,
Дніпром - туди, назад - понад лісами.

С.Т.

У нашій дружбі домішки іронії,
замішані на сміху і любови.
Як два кумедних безпардонних злодія
крадемо в один одного по слову.

К.В.

У тебе є безліч доріг, а у мене одна,
Ти слухаєш зорі, а я збираю веселки.
Ми любимо світ, випиваємо мрії до дна.
Для дружби шукаємо схожих барвистих метеликів.

З Міжнародним днем дружби!
Нехай Ваше життя прикрашають їх посмішки, блиск їх очей ощасливлює, їх обійми дарують забуття, їх поради будуть повітряними і ненав"язливими, але корисними, їх присутність буде приємною, їх відсутність компенсується хоча б телефонними дзвінками, їх думки дарують нове бачення, їх мудрість - стає вашою спільною. А ще їх сміх, їх слова, їх мовчання, любов, тепло, розуміння і готовність...Це все про друзів...
Бажаю вам, щоб вони у Вас були і Ви були одним з них.

- Чи не будете Ви такі ласкаві сказати мені, якою дорогою я мала б вийти звідси?
- Це залежить від того, куди ти хочеш прийти, - відповів кіт.
- Мені однаково куди, - сказала Аліса.
- Тоді немає різниці, якою дорогою Ти підеш, - відповів кіт.
"Аліса в країні чудес"

Не стидайтесь...фантазуйте...і кажіть навіть найбожевільніше, що спадає ВАМ на думку.

Ким Ви бачите МЕНЕ?

Я маю на увазі професію.
Я Вам буду дуже вдячна.