В колонках играет - Кипелов - Безумие
Настроение сейчас - :)))

У Вербну неділю – свято Входу Господнього до Єрусалима – Божественну літургію в нашому храмі очолить Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир. Після служби та освячення верби він звершить чин закладання капсули у фундамент дзвіниці з хрещальнею, яку буде зведено поруч із храмом.

Початок літургії о 9:00.

На фото: фундамент дзвіниці із хрещальнею.




http://preobraz.kiev.ua

 

Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає Сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою. 

Служба Благовіщення 2011...

Вложение: 3865061_Blagoveschenie2011.zip

Originally posted by at Фінал || Культурний герой України

Ми живемо в найкращий час на Землі.
Наше покоління подарувало планеті Андруховича, Ступку та Кузьминського.
Маємо чим пишатись, адже дай Боже кожному таких хвацьких сучасників.
Ще двоє, так узагалі вирвались далеко вперед відносно решти.
Але хто з них двох важливіша сторінка в підручнику історії нової України?
Who is the best?

Вакарчук, Святослав Народився 1975р.	Скрипка, Олег Народився 1964р.
1994 р. - перший публічний виступ; 1999 р. - виступ в турі на підкримку кандидата Леоніда Кучми; 2004 р. - активний діяч Помаранчевої революції; 2005 р. - радник президента України, Посол доброї волі ООН; 2007 р. - Народний депутат VI-го скликання; 2009 р. - Кандидат фізико-математичних наук. Організатор: "Фонд 3D";	1987 р. - перший публічний виступ; 1997 р. - альбом "Музіка" відправляється в космос з Леонідом Каденюком; 2004 р. - активний діяч Помаранчевої революції; 2005 р. - відмовляється від "Заслуженого артиста України"; 2006 р. - театральна премія "Пектораль"; Організатор: "Рок-Січ"; Організатор: "Країна мрія";
платівок загалом: 24;	платівок загалом: 39;

 

велика подяка: marie_elen , dante_sinner 

*Натиснувши репост, ти зробиш свій внесок
в повноту та достовірність результатів!.. 

2004 рік

2005 рік

2007 рік

2008 рік

2010 рік серпень, можливо початок вересня

 

 

Внутренний демон

Какой демон внутри тебя? via номад

Оригинальчик


Альтернативна версія

Церковный словарик

Персоны:

* Прихожане - люди, знающие церковные обороты речи.
* Воцерковленные - прихожане со стажем.
* Захожане - посещающие храм на Рождество и на Пасху (так, иногда еще).
* Подсвечники - захожане со свечой в правой руке (не крестятся).
* Моченые - только купающиеся на Крещение.
* Водоносы - приходящие в храм только за святой водой.
* Мазанные - приходящие в храм только для соборования.
* Веточники - приходящие только на Вербное воскресение.
* Яблочники (медовики) - любители освящать пищу.
* Крещенные - после крещения не посещающие храм.
* С венцами - приходящие только на венчание.
* Развенчанные - разведенные.

Тезаурус:

* Искушение - столкновение с предвиденными трудностями.
* Бог посетил! - встретился с непредвиденной ситуацией.
* Смирение - подчинение, отказ от инициативы.
* Смирили до зела - унизили.
* Благословите сделать (что-либо)! - Разрешите сделать (что-либо) не задумываясь!
* Я делаю это по благословению! - На мне никакой ответственности!
* А это благословлено? - Это законно?
* Батюшка благословил! - Мне можно!
* Спаси Господи! - Благодарю! До свидания!
* А он(а), спаси ее Господи, … - выражение негативного отношения
* Во славу Божию! - Бесплатно!
* Ангела за трапезой! - Приятного аппетита!
* (ответ) Ангелы незримо предстоят! - Самому мало!
* Архиерейская служба - всеобщий ужас.
* Сделайте проходик! - отойдите в сторону.
* Вся благая! - Это можно!
* Я выполняю послушание - Мои действия не обсуждаются!
* Я на клиросе пою! (девушка) - Я не замужем!
* Я на клиросе пою! (юноша) - Ищу невесту!
* А куда свечку поставить? - Я первый раз в храме!
* Здесь ангелов прикармливаю! - это мое место в храме!
* Записочки передали - попросили незнакомых молиться за своих знакомых.
* Пожертвование - цена.
* Не согрешишь, не покаешься! - я сидел в тюрьме.
* Поехали по требочкам - поехали на заработок
* Поехали колядовать - навестили спонсоров.
* Одни старцы сказали - зачин церковного сказочного фольклора.
* Пойти в храм свечку поставить - перестраховаться.
* Многая лета! - пожелание здоровья.
* Так Бог судил! - выражение недовольства.

http://blogs.mail.ru/mail/dobriykak...99FF7A268D.html

Благословите, отцы святии, братия и сестры, простите ми, грешному, елика согреших словом, делом, помышлением и всеми моими чувствы.

вкратце

Вложение: 3857633_velikopostnoe_bogosluzhenie.pdf

В колонках играет - Кипелов - На Крутом Берегу
На вихідних їздили вздовж Канівського моря з Києва до Переяслав-Хмельницького. Водосховище якраз замерзло, що дало змогу покататись по льоду і підїхати до головної цікавинки нашої поїздки - затопленої церкви затопленого села Гусинці
Їхали з метро Славутич до Кийлова вздовж Канівського моря тягнеться дамба, що захищає лівий берез від затоплення штучними морем.

Всі річки, що раніше втікали в Дніпро, тепер перекачуються у водосховище.

Одна з окрас села Кийлів Покровська церква.

Після Кийлова дамба закінчується, разом з нею і асфальт. Влітку тут непроїздні піски, взимку чудова накатиста лісова дорога. Нею і виїжджаємо до залишків села Гусинці. Ночували ми в одній з двох хат, що залишились від колись великого села.

До осені мешкав тут лісник Микола, що народився тут, а коли мали затоплювати водосховище, йому єдиному дозволили не розбирати хату, а залишитись тут жити, адже він був лісником.
Решту гусинчан попередили про затоплення села зазделегідь. Примусили власноруч зруйнувати свої хати. хліви, зрубати дерева і закопати криниці. Компенсації дали десь по 3 тисячі рублів, за які і близько не можна було купити інше житло. От такий комуністичний рай.. Валентина Миколаївна, дочка Миколи Опанасовича Кубрака, мало не зі сльозами на очах згадує своє село, показує фотографії тих часів, коли Дніпро-Старик був аж за Лисою горою, а не під порогом хати..
Землі тут піщані, особливо щось вирощувати важко. Тому основним заняттям у селян було лозоплетіння, трохи рибальство. За союзу була артіль з лозоплетіння, колгоспу, як такого і не було. У хаті досі стоять крісла з лози, верейки. Хата. до речі, побудована в 1895 році, дерев*яна, обмазана глиною. Долівка також глиняна.

З подвір*я видно гусинську церкву, що після затоплення села опинилась серед дніпровських хвиль.

Валентина Миколаївна розповідає, що церкву побудовано на гроші місцевого поміщика Гусинського у 1822 році.

За переказами, син помішика невдало впав з коня і загинув. Саме на цьому місці і було побудовано церкву.

За радянських часів у приміщені церкви був спортзал місцевої школи, потім склад.

Станом на 1862 рік (рік затоплення і виселення села) в Гусинцях налічувалися 74 двори, в яких мешкало 385 осіб (187 чоловіків і 198 жінок). В селі були: парафіяльна православна церква зі школою та родинною усипальницею Гусинських, чернечий скит, при якому функціонували лікарня, олійниця та паровий млин, які обслуговували кілька навколишніх сіл.

В деяких джерелах зустрічається історія про те, що перед затопленням з ініціативи місцевого голови сільради, церкву було відремонтовано, щоб вона могла довше простояти у воді. Валентина миколаївна, що тут народилась, каже що такого не було. Хтозна..

Ще два роки тому між дзвінницею і церквою була вода, що буквально підступала до порогів обох будівель, але всередину не заходила. Зараз земснарядом намили острів, почали відбудову. Будівлі взяли в бетонні пояси, вбили палі і за допомогою гідропресу саму церкву трохи підняли.

На північному сході від острову з церквою знаходиться Лиса гора. Це найвища точка Лівобережжя в цьому районі. До затоплення вона знаходилась на краю села, тепер це також острів. В часи відселення селін примусили вирубати всі дерева, тому тепер Лиса гора дійсно лиса і більше подібна на піщаний бархан, що зменшується з року-в-рік.
До гори йдемо пішки, бо лід місцями тріщить під ногами, місцями є промоїни:

Підніматись по піску було важко, адже замерзлий, він більше був сходий на трердий утрамбований фірн.

Вид з гори в сторону Ржищева на острови:

Вид з гори на церкву:



Лід місцями поламаний, потім знову замерзлий. виходить цікаваа текстура:

Обід в полі:

Далі з Гусинців на Переяслав їхали вздовж Дніпра.

Великий простір до Переяслава займає військова частина і танковий полігон:

Дівички-1


Так сталось, що наш маршрут пройшов через село Стовп*Яги, в якому живе бабка Сашка Куниці, який з нами їздив. Отож, ще й погостювали трохи:


Хата баби Варвари:

Тут ми почули три версії, чому село називається СтовпЯги:
1. Тут жила Баба-Яга, і був Стовп її імені, звідси і назва села
2. Раніше, до меліорації, тут була болотиста місцевість. Щоб пройти, треба було ступати по бугорках з корчами трави, але стерегтись ям. Отож Стопи і Ями пізніше трансформувалось у СтовпЯги
3. В селі жила зла поміщиця, яку люди позаочі звали Ягою. Якось вона йшла з Переяслава, і на повороті до села сіла відпочити біля Стовпа, і померла. Відтоді село і стали називати СтовпЯги.

Також баба Варка розповідала, що до "поворотів рєк вспять" в селі була хороша вода. Після меліорації вона зникла, побудували водогін з якогось іншого села.
Після Чорнобильської катастрофи, в село приїхало багато відселених з Полісся людей. Оселились у Стовп*ягах, і вирішили, оскільки їх більше, переназвати село на Поліське. Та місцеві не дали того зробити, назває назва, просто так не дається.

Далі заїхали у Переяслав-Хмельницький.

Памятник на честь "возєднання братських..."

Було вже пізно, тому 27 місцевих музеїв залишили на наступну мандрівку)
Попереду ж ще було 25 км до залізничної станції Переяславська:)

Ітого, за два дні проїхали 143 км. Погода була переважно, кльова, єдине що, вітер практично весь час дув в обличчя, що суттєво зменшувало середню швидкість.
Місцевість дуже красива і малолюдна.
Велосипедний сезон 2011 можна вважати відкритим!
Дякую за чудову компанію Юрі, Сергію, Віці, Андрію і Сашкові Куниці, ви молодці.
До наступних поїздок!

В колонках играет - Маврин - Моя Свобода
Настроение сейчас - отличное

Сьогодні, у неділю 13 лютого, у день Собору мучеників і сповідників, у землі Русі в ХХ ст. за Христа постраждалих, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир очолив Божественну літургію у нашому храмі.

Йому співслужили ректор Київських духовних шкіл архієпископ Бориспільський Антоній, настоятель нашого храму архієпископ Переяслав-Хмельницький Олександр, голова Синодального відділу у справах медицини єпископ Дрогобицький Філарет, благочинний храмів міста Києва протоієрей Віталій Косовський, а також храмове духовенство.

За богослужінням також молився голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов.

Перед початком відправи Предстоятель Української Православної Церкви приніс у дар парафії ікону святителя Луки Кримського (Войно-Ясенецького) та ковчежець з часткою його чесних мощей. Святиня залишиться у храмі на постійне зберігання.

Зустрів Блаженнішого Владику голова парафіяльної ради нашого храму Ігор Лисов:

Ковчежець із святими мощами принесли до храму архієпископ Бориспільський Антоній та єпископ Дрогобицький Філарет:

Ікона разом із ковчежцем встановлені у правій частині храму:


За Божественною літургією Архіпастир помолився за упокій усіх спочилих, що постраждали в часи гонінь за віру Христову.





У храмі сьогодні було багато причасників:

Наприкінці богослужіння Митрополит Володимир привітав богомольців із святом та прикликав на усіх Боже благословення.

Після цього настоятель Спасо-Преображенського храму архієпископ Переяслав-Хмельницький Олександр від імені духовенства та парафіян подякував Первосвятителеві за ті дари, котрі були принесені у храм.

«У сьогоднішній день, коли Церква молитовно згадує і вшановує усіх сповідників за віру Христову, які постраждали в часи лихоліття, з Вашої ласки до цього храму Вами було благословено і принесено частку мощей та ікону святителя Луки Кримського, який саме являється виразом тої епохи і того служіння, тим зразком як святитель Миколай – «правилом віри і образом кротості». Ваше Блаженство, ми сьогодні, святкуючи разом із Вами пам’ять цих людей, одні з яких вже прославлені, інші ще не прославлені, але усіх молитовно згадуючи, складаємо подяку і Вам, оскільки Ви народилися в ту епоху і на власному досвіді переконалися, і маєте той сповідницький шлях, яким йшли святі, котрі своє життя закінчили, сповідуючи кров’ю Христа», – відзначив владика Олександр.

Наостанок Блаженніший Владика молитовно вклонився мощам святителя Луки Кримського.




http://preobraz.kiev.ua

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира мощі святителя Луки Кримського (Войно-Ясенецького), сповідника віри та видатного хірурга, прославленого Православною Церквою у ліку святих, будуть принесені до нашого храму у неділю 13 лютого о 9:00.

Божественну літургію цього дня очолить Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир.

Святиня залишиться у нашому храмі на постійне перебування.

http://preobraz.kiev.ua/

В колонках играет - Кипелов - Жить Вопреки
Настроение сейчас - хороше

Згідно з архівними даними, церква збудована у 1741-1743 pp. під патронатом св.Харлампія на місці старої. Це була традиційна хрещата в плані споруда, викладена з соснових брусів,з короткими бічними раменами, шестигранним зрубом вівтаря, однобанна, з піддашшям на кронштейнах. Але сучасного вигляду церква набула в результаті прибудов у XIX ст. В клірових відомостях за 1902 та 1912 pp. подано ще дві різні дати побудови церкви. Це 1800 і 1867 pp. То ж можна вважати, що церква св.Харлампія була перебудована двічі. При перебудові у 1800 р. була переосвячена на церкву св.Миколи.

У 1867 р. церква зазнала ґрунтовної перебудови. До західного фасаду добудовують (знову через прибабок) триярусну дзвіницю, влаштовують ґанки з колонами і фронтонами на бічних раменах, приставляють через прибабок ризнички, знімають піддашшя, всередині паруси підшивають і замінюють на стелі, баня стала зімкнутою, розтесують нові вікна і закривають старі, всередині стіни малюють олійними фарбами, зовні шалюють горизонтально дошками, а дахи і бані покривають бляхою. Окремо стояча дзвіниця при цьому була розібрана або продана.
Отже, церква, збудована у 1743 p., на щастя, не була розібрана і тому не втрачена безповоротно, так як велика кількість церков Наддніпрянщини в кінці XIX ст.

Авторський колектив у складі архітекторів І.Могитича, Г.Крук, при співучасті мистецтвознавця Н.Сліпченко, згідно з розробленим ескізним проектом реставрації у 1983 p., пропонує повернути церкві св.Миколи первісний вигляд:
- розібрати всі добудови;
- відтворити первісні дахи і піддашшя;
- вітворити первісні ризниці та стіни бокових рамен нави;
- відтворити первісні вікна;
- відтворити первісне Ґонтове покриття дахів і піддашшя, залишивши шалювання стін надопасання.
Реставрація церкви ще не проводилась.

[Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1997, число 6, с.65-66. Проекти реставрації дерев'яних церков Черкаської області (за архівними матеріалами підготували О.Бойко і В.Слободян)]

Ця церква насправді "блукає" на місцевості і в літературі. Вона донедавна стояла в присілку Сеньківці села Драбівці, тому в літературі згадується і як "церква з с.Сеньківці", і як "Миколаївська церква з с.Драбівці" (нижче біля літературних даних ми вказуємо, де саме як її назвали). Плутанина продовжилась через те, що в Драбівцях існувало дві дерев'яні церкви XVIII ст., обидві - пам'ятки національного значення. Одну з них - і саме Миколаївську церкву з присілка Сеньківці - перенесено з Драбівців до скансена поблизу Стецівки Чигиринського району. Отже, тепер її можна називати ще по-іншому - Миколаївська церква з с.Стецівка.

Про скансен, до складу якого входить церква, а також розташований в іншій частині села так званий музей млинарства, розповідається в розділі "Музеї і скансени", на сторінці "Козацький хутір". Скансен у Стецівці. Церква зараз відновлюється (за словами мешканців с.Драбівці, вона геть була розвалилася). Як і у драбівської церкви, при реставрації зникли класицистичні портики, про які читаємо в описі пам'ятки в [ПГА].
Фінансування робіт, очевидно, йде за рахунок програми "Золота підкова Черкащини". Церква поки що стоїть зачинена (ключі в охорони), у ній не правиться, але інтерес до неї виявляє місцева православна громада.

http://derev.org.ua/cherkas/stetsivka.htm

В колонках играет - Кипелов - Дыханье последней любви
Настроение сейчас - прекрасне

Ця тридільна, прикрашена різьбленням церква, побудована у XVIII ст., вважається одним з кращих творів української народної архітектури. Вона стоїть на найстарішому седнівському городищі, з трьох боків оточеному крутими схилами до ярів та річки. Назва - Георгіївська або Юр'єва, - вказує на велику давність існування церков на цьому місці, оскільки зазвичай освячення храмів у такі суто грецькі імена сягає ще доординських часів. Спадковість тут непорушна, а сам Георгій (Юрій) Змієборець завжди символізував звитягу захисників рідної землі. Недаремно найпочесніша військова відзнака в старі часи - Георгіївський хрест, або відзнака Військового ордена, мав оранжево-чорну стрічку (полум'я і порох), яка перейшла у спадок радянському солдатському ордену Слави та медалі "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.". [...] Отож і в Юр'євій церкві висвячувало зброю перед військовими походами козацтво Седнівської сотні Чернігівського полку в XVII-XVIII століттях.

[Малаков Д.В. По історичних містах Київської Русі. К., Мистецтво, 1990, с.148-151]

Старих дерев'яних храмів, яких колись було по декілька в кожному селі, зараз залишилось зовсім мало. Ця церква має індивідуальні особливості, що роблять її високооригінальним, майже унікальним, твором української архітектури.

Середній об'єм цього тридільного храму, восьмикутний у плані, має стіни, влаштовані зі значним нахилом до середини. Завершує його єдина струнка баня з двома заломами. Висота храму майже втричі перевищує його ширину. До бабинця прибудовані маленькі зрубики сходів на хори, а до вівтаря - ризниця та паламарня. Дуже гарний інтер'єр храму - просторий і світлий, розкритий догори.

Церква дивом збереглася до нашого часу, адже добре відомо, як легко розібрати або спалити дерев'яну будівлю. У 1975 р. в храмі починали робити реставрацію: розібрали прибудований у ХІХ ст. великий бабинець із дзвіницею, замінили деякі спорохнявілі бруси стін, але роботи не закінчили через відсутність коштів (а потрібно було лише 7 тис. крб.). І зараз церква в катастрофічному стані: без вікон і дверей, без покриття над бабинцем. Стіни обшили дошками тільки з боку вівтаря (таке можна бачити на фотографіях 1982 р., так і зараз), і тепер з північного боку майже всі бруси стін уражені грибком та гнилизною, стіна втратила стійкістьі вигнулась назовні більше ніж на півметра. Тримається вся будівля тільки завдяки оригінальним з'єднанням брусів "замками" з потаємним "зубом" та внутрішнім підпоркам-риштуванням, влаштованим реставраторами. Ще трохи - і пам'ятка загине.

Ця доля вже спіткала другу дерев'яну церкву в Седневі - Покровську, збудовану в 1715 р. Вона була у плані тридільною з гранчастим вівтарем і квадратною залою та бабинцем. Церква мала широкий верх, увінчаний прекрасної роботи залізним кованим хрестом із лілеями і променями. У кінці ХІХ ст. над бабинцем спорудили квадратну наметову дзвіницю. Ця пам'ятка загинула в 1962-63 рр.

[В.Д.Віроцький, А.А.Карнабіда, В.Г.Киркевич. Монастирі та храми землі сіверської. К., Техніка, 1999 р. с. 101-102]

Влітку 2005 року основний зруб стояв у риштуваннях, всередині і ззовні, з табличкою "Пам'ятка архітектури перебуває в аварійному стані, ходити заборонено". Зате просто до цього основного об'єму щойно були прибудовані вежі-слупи, які теж стояли в риштуваннях і ще пахли свіжим деревом. Поруч із церквою, під навісом, були складені старі конструктивні елементи: зрубини із "зубом" чи навпаки, з пазами, шматки лат із гонтом, різні облямування вікон і дверей. Скоріше за все, церкву, яка довший час знаходилася в катастрофічному стані, позбавлена верху, взялися таки реставрувати. Припускаю, що увагу до неї могли привернути митці, що приїздять відпочивати у місцевий Будинок творчості Союзу художників. Та чи інакше, церкву відбудовують, причому у такому вигляді, який вона мала до перебудови 1852, коли розібрали вежі-слупи. Напевно, реставратори взяли за основу давні креслення або малюнки, але які саме - поки що ми не з'ясували.

Вежі-слупи в дерев'яному храмовому будівництві Наддніпрянщини зустрічаються дуже рідко, але вони відомі в мурованому будівництві князівських часів (Спаський собор у Чернігові) та XVII ст. (Троїцький собор у Чернігові), поширені високі вежі на західних фасадах кам'яних і дерев'яних костелів Волині та Білорусі.

У 1930-х роках було знищено унікальний в світовому масштабі шедевр дерев'яного зодчества - Вознесенську церкву (1759-1761) у селищі Березна Менського р-ну. Свого часу її докладно дослідив Степан Таранушенко. Вознесенська церква, 35 метрів заввишки, якраз мала вежі-слупи.

Тепер церква у Седневі - єдина, що має подібну рідкісну конструкцію, хоч і свіжозбудовану.

http://derev.org.ua/chernih/sedniv.htm

В колонках играет - Ozzy Osbourne - Dreamer
Настроение сейчас - без змін

14 листопада 2008 року відбулося освячення храму Воскресіння Господнього та перепоховання останків захисників та жителів Батурина, що загинули 13 листопада 1708 року. Церква відбудована на території Цитаделі Батуринської фортеці.

Замкова церква Воскресіння – дерев’яна, однобанна, на три дільниці, рубана з брусів, з мурованою підземною криптою. Центром композиції церкви є великий восьмигранний зруб з високим двозаломним верхом. До нього прилягають прямокутний бабинець і гранчастий вівтар.

В інтер’єрі домінує висотно розкритий простір двозаломного центрального верху. Стіни восьмериків стягнуто ригелями, що помережані різьбленням. Карнизи, лиштву вікон і одвірки дверей також прикрашено різьбленням. Зовні храм шальований дошками вертикально з нащільниками, дахи і баня укриті гонтом.

Підземне приміщення церкви Воскресіння Господнього використовується, як крипта для поховання останків захисників та жителів Батурина, що загинули восени 17087 року, чи померлих у пізніші часи (що були чи будуть знайдені під час виконання археологічних досліджень і будівельних робіт).

Архітектурний декор і культове опорядження інтер’єру (іконостас, аналої, свічники, панікадило) виконане у традиціях української народної церковної архітектури.

Нажаль, жодного іконографічного зображення церкви не збереглося і тому ця церква відтворена за історико-архітектурними аналогами – це, передусім, Георгіївська церква 1690 року, що збереглася у селищі Седневі Чернігівської області.

Проект відбудови церкви був виконаний інститутом «УкрНДІпроектреставрація»; на чолі з головним архітектором проекту комплексу Косьяненком В.І.

Роботи по відбудові храму Воскресіння Господнього і виготовленню іконостаса до нього виконували робітники ЗАТ «Львівреставрація» на чолі з головою наглядової ради Пащаком В.С.

Тетяна Кербуд, головний архітектор заповідника «Гетьманська столиця»