Я втомився.

Я боюся прийняти невірне рішення. Зробити щось таке, що не можна буде повернути та змінити.

Хочу стати під час дощу посеред степу чи пшеничного полю, щоб було видно лише небо, траву чи пшеницю, вдалі церкву та кільеа домів чи террикон.

Я не стримав свого слова яке дав другу.

Дуже часто мені здається, що я живу спогдаками про минулі пригоди та відчуття або передчуттями. А взагалі то я помітив, що передчуття чогось бажанного буває набагато приємнішим за саму подію, бо в уявах я завжди все бачу так, як би мені цього хотілося, а насправді частіше все буває по-іншому. Та, мабуть, так і краще, коли життя повне несподіванок.

Усіх вітаю зі святом - Днем Незалежності України. Нам вже 15 років. Ми молода, але могутня ті спроможня нація. Усіх зі святом!

Я з кожним днем все більш та більш розчаровуюся в чучпільстві, в якому я зараз знаходжусь. З кжним днем все більше людей розчаровують мене. Цей егоїзм, зрада та самознищання... Чи то, може, я такий? Не знаю.

От сьогодні по телебаченню показували матеріали про УПА та Бендерівців. Я не вважаю їх народними героями. Зараз вже нічого невідомо, заради чого чи кого вони воювали, хоч зараз стверджують, що не за фашистів, а за Україну. Не знаю. Але радянськи солдати для мене залишаться як воїни за волю проти загарбників, хоч і самі потім катували український народ.

В цьому щоденнику я хочу писати про свою любов до України, до народу цієї країни, культури, звичаїв.