Стала часто задумуватися про життя... можливо від нудьги, а можливо дорослішаю... думаю про фразу: "Треба спробувати у житті все"... так каже Гріша Антипенко... розумний чувак... а Сашко Положинський каже, що потрібно пробувати тільки хороше... я стараюся, примушую себе випробуати щось нове... коли хочеться сидіти вдома перед телевізором чи просто читати... я примушую себе навіть у гості ходити... цьому є два варіанти: або я супер-лінива або домосідка... але в той же час інші пізнають світ, а я бачу у периметрі свого дому і школи... інколи хочеться щось змінити.... жити самій... жити у іншому місті,наприклад у Львові... це моя мрія... здається, що все зміниться, що зразу стану знаною людиною, але насправді все залишиться таким самим та й навіщо пробувати щось робити... і це говорю я, людина, яка вважає себе оптимістом і ніколи не здається... просто нема нікого поруч... і дурні думки навідуються до хворої голови... є багато речей, які залишилися не розясненими для мене і ця теж.... це моя проблема, я неможу викласти на екрані те, що живе всередині... пишу одне, а думаю про інше... але я стараюсяя, а це вже перший крок до вирішення....а це місто, де панує атмосфера спокою і життя, саме життя, а не існування...
В колонках играет - ВК Танго Настроение сейчас - гірше не буває...
і чого буває стан, коли тобі все по барабану, я його ненавиджу... Так погано, просто гидко самій від себе...нічого не хочеться.... тільки впасти в кому.... і не прокидатися.... принаймі місяць.... але прокидатися у 20.00 на Катьку, а потім далі.... кудись далеко... нікого не бачити і не чути.... мене все бісить.... я не можу нічого робити.... нічого з собою зробити....
УРРРРРААААААААА! ми зробили це! 4:0! наші молодці, показали де раки зимують! хоча противник був не таким сильним, скажемо навіть слабким, але наші все одно були на висоті! а тепер найголовніше- не програти Тунісу, бо це вам не негри з пальм, а достойні гравці! що ж побачимо, на що здатна Україна... а Шеву нашого милого ненаглядного треба на пенсію, він як заспаний був, а так молодці, постаралися, спортивна злість прокинулася нарешті...
Вчора їздила на Акву, за місто на природу. У моєї сестри було ДН, 20 років як не як! Були її одногрупники, такий народ прикольний, думала, що буду скучати, навіть книгу взяла з собою, а виявилося, що я зразу влилася в колектив, не було часу читати... Класно відпочили, от тільки маю не дуже веселий досвід, одногрупник моєї сестри вирішив, що я досить доросла для водки і наливав мені як рідній, я то її вперше пила!!!!! Спочатку поперло, в голові крутилося трохи, а потім була як огурчик! Але це не всі мої пригоди, під вечір той самий одногрупник вирішив, що він не достатньо зі мною познайомився і почав мене маленькою називати і обніматися, я вже незнала куди від нього бігти, кОшмар, риби мої... було не дуже весело.... але це було вчора, а сьогодні я була у школі, ремонт робила, вікна фарбувала, тепер вся провонялся тією краскою... бррррррррр..... а ще бачила то чудо, яке мені вже 6 років жити спокійно не дає.... у футбол грав.... ммммммммм.... з"їла б , але не можна...:( от так і живу....
Після двох невдалих спроб створити хоч якусь згадку про себе в інеті, я створюю новий щоденник, який сподіваюся буде вдалим! Багато хто знає, що в звичайному житті мене звуть Леся і живу я Чернівцях! А далі буде потім...:)