Як хочеться тебе любити, для тебе жити ,берегти

А в ранці каву заробити,навшпиньки тихо підійти,

І знову ,знов тебе любити, дивитись в очі і цінити

минутки щастя і тепла!!!

      Тепло дароване тобою , як промінь сонця у пітьмі

Він завдає безмежно болю!!!!!

Боліти хочеться й мені, боліти  тілом і душою ,

але разом ,разом,у двох з тобою!!!!

     У двох в злетіти і упасти ,у двох піднятися і іти

У двох відчути своє щастя, в кохані силу  красоти

Краси життя ,цілунків ,тіла  пізнати  хочеться у двох

Лиш тільки б ти цього хотіла

Я дивлюсь на осіннє небо,
Мені важко жити без тебе ?
Та ні…….,
Я не знаю, не чую, не бачу,
Інколи правда плачу.
Важко з тобою , важко без тебе!
Подивись, яке чисте осіннє небо…….
Я б дивився крізь нього на тебе,
Воно ж чисте ,таке як треба?
Я б всміхався тобі із нього,
Захищав би від ока дурного,
Зігрівав би теплом свого сонця,
Заглядав би тобі у віконця.
Мені важко жити без тебе…..
Подивись!!!!
Яке чисте осіннє небо!

.він дуже любив її небачивши навколо себе інших , він намагався робити все аби кожен її день був для неї радісним, аби кожен день бачити її чарівну посмішку,аби бути просто поряд Йому було байдуже все і всі ,він почав рідко зустрічатися з друзями,почав піздно приходити до дому його нецікавило ніщо, лиш тільки вона,вона була тим чим він жив, тим чим він дихав ,вона була його життям І коли вона говорила що йде, що не хоче так ,йому було больно він незнав ,як жити, як без неї ,як без свого життя!!! Як жити без простіру який хочеться заповнювати лиш тільки собою ,незалишаючи ні міліметра іншим .Він страждав біль переповнювала його душу він плакав,він кричав, але був сам, він один і ніхто ,ніхто не розумів його, Він сам Десь глибоко в душі він навіть невірив , що вона його любить ,можливо просто симпатія,але йому було всеодно навіть якщо не любить, він точно знав ,що його безмежного кохання вистачить на двох , її просто потрібно було прийняти його таким , як він Він задавав собі багато питань на які, кожного дня ,надавав різні відповіді ,а основне чому ,чому, вінже віддавав її всього себе, чому для нього неможливо було зрозуміти її поведінку, він приймав свою любов так,якщо любиш чесно ,відверто хіба може стати щось на перешкоді, якщо любиш приймаєш людину такою ,як вонає аби бути поряд хоть інколи бачити торкатися її ЧОМУ???

Совість: - Знаєш ДУША, ми все життя з тобою в двох , ти відчуваєш, я роблю , я б не змогла приймати вірні рішення без тебе!

Душа: - Да це так , але хто сказав ,що ти приймаєш вірні рішення , ти здатна на вчинки ,але не завжди я відчуваю їх саме так, як ти вчиняєш.

Совість: - ЯК !? Я завжди прислухаюсь до тебе.

Душа: - Якщо ти прислухаєшся до мене, я не впевнена ,що ти чуєш мене. Повниш СОВІСТЬ ,коли до нас приходила ЛЮБОВ, вона пішла, її нема , вчинила з нею ти не так, як відчувала я.

Совість: - ДУША ,ти добра , чиста, ти прозора, ти більш довірлива ніж я.
А взагалі ти знаєш ,що таке любов? Отак, вірветься в душу - гарячим вітром,теплотою запалить жар в душі, і зникне звідки і взялась, а ти потом болиш ,ти ноєш - Оце хіба любов?
Любов приходить лиш тоді коли, взаємно, почуття двох душ злітають високо у небо ,проходячи крізь сотні різних перешкод ,тримаючись одна за одну летять і розвиваються у двох, усе життя ,до самого кінця, даруючи усім тепло і щирі почуття.
Ти помиляєшся , а я вчиняю вірно,як потрібно, щоб не боліла ти моя душа!!!!!!!!

Душа: - Алеж любов була!!!???? Да, я боліла, боліла нею, другою душею хотіла бачити ЇЇ , відчути теплоту ,торкатися ЇЇ!!! Вона була ,була я точно знаю совість!!!!

Совість: - Для того щоб була любов потрібно дві душі, а не одна, любити саме то, що хочеш, уявляєш, бачиш ти не значить ще любов , якби вона була у двох, ви б обовязково були б разом,