Случайны выбор дневника Раскрыть/свернуть полный список возможностей


Найдено 2250 сообщений
Cообщения с меткой

вірші - Самое интересное в блогах

«  Предыдущие 30
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Мріють крилами з туману....

Вторник, 28 Февраля 2017 г. 12:28 (ссылка)









 


















Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.



Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.



Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

96364307_0_4eb67_5f67639b_L (120x52, 20Kb)





 















 




 


Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Прости мене, мій милосердний Боже...Василь Ковтун

Вторник, 28 Февраля 2017 г. 09:24 (ссылка)



























Прости мене, мій милосердний Боже,

За всі гріхи мої сотворені прости,

Просити грішнику таке, мабуть, не гоже,

Та все ж - ти не пали в мої гріхи мости.

Читать далее

















 

Метки:   Комментарии (1)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Мальва2015)

Послухаю цей дощ...

Понедельник, 27 Февраля 2017 г. 22:37 (ссылка)

Это цитата сообщения Людмилка56 Оригинальное сообщение

Послухаю цей дощ...

























Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.



Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.



Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,



і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!






А це уже віки. Ніхто уже й не зна,



в туманностях душі чи, може, Андромеди —



я в мантіях дощу, прозора, як скляна,



приходжу до живих, і згадую про мертвих.





Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.



Він добре вам зіграв колись мою присутність.



Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.



І, може, це і є моя найвища сутність…



© Ліна Костенко





Людмилка56

















 

Метки:   Комментарии (1)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Прости мене, мій милосердний Боже

Воскресенье, 26 Февраля 2017 г. 07:55 (ссылка)









 


















Прости мене, мій милосердний Боже,

За всі гріхи мої сотвОрені прости,

Просити грішнику таке, мабуть, не гоже,

Та все ж - ти не пали в мої гріхи мости.

Читать далее















 



 


D1opY.gif
Метки:   Комментарии (2)КомментироватьВ цитатник или сообщество
vplotkina

Для порівняння перекладу зацініть оригінал, будь ласка!

Суббота, 25 Февраля 2017 г. 10:54 (ссылка)

Леся Українка


 

Contra spem spero!



Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

Бож тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?



Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!



Я на вбогім, сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.



І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може квіти зійдуть, і настане

Ще й для мене весела весна.



Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать,

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.



В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.



Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! — Геть думи сумні!







"Як дитиною, бувало..."



Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.



"Що, болить?" – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.



А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, –



Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.







"Мій шлях"



На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрівався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала:

"Самій не довго збитися з путі,

Та трудно з неї збитись у гурті".



Я йду шляхом, пісні свої співаю;

Та не шукайте в них пророчої науки, –

Ні, голосу я гучного не маю!

Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, –

Скажу я: "Разом плачмо, брате мій!"

З його плачем я спів з’єднаю свій,



Бо не такі вже гіркі сльози – спільні.

Коли ж на довгому шляху прийдеться

Мені почути співи гучні, вільні, –

В моїй душі для них луна знайдеться.

Сховаю я тоді журбу свою

І пісні вільної жалем не отрую.



Коли я погляд свій на небо зводжу, –

Нових зірок на йому не шукаю,

Я там братерство, рівність, волю гожу

Крізь чорні хмари вглядіти бажаю, –

Тих три величні золоті зорі,

Що людям сяють безліч літ вгорі…



Чи тільки терни на шляху знайду,

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!







"Скрізь плач, і стогін, і ридання..."



Скрізь плач, і стогін, і ридання,

Несмілі поклики, слабі,

На долю марні нарікання

І чола, схилені в журбі.

Над давнім лихом України

Жалкуєм-тужим в кожний час,

З плачем ждемо тії години,

Коли спадуть кайдани з нас.

Ті сльози розтроюдять рани,

Загоїтись їм не дадуть.

Заржавіють від сліз кайдани,

Самі ж ніколи не спадуть!

Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам воріття!

Берімось краще до роботи,

Змагаймось за нове життя!



До товаришів



О, не забуду я тих днів на чужині,

Чужої й рідної для мене хати,

Де часто так приходилось мені

Пекучу, гірку правду вислухати.

Уперше там мені суворії питання

Перед очима стали без покрас;

Ті люди, що весь вік несли тяжке завдання,

Казали: "Годі нам, тепер черга на вас,

На вас, робітники незнані, молодії…

Та тільки хто ви, де? Подайте голос нам.

Невже ті голоси несміливі, слабкії,

Квиління немовлят – належать справді вам?

Невже на всі великії події,

На все у вас одна відповідь є –

Мовчання, сльози та дитячі мрії?

Більш ні на що вам сили не стає?

Невже се так?.." Я мовчки все приймала;

Чим мала я розбить докори ці?

Мов на позорищі прикута я стояла,

І краска сорому горіла на лиці…

Що ж, браття, мовчите? Чи втішені собою,

Що вже й докори сі вас не проймуть?

Чи так задавлені неволею, журбою?

Чи, може, маєте яку яснішу путь?

Подаймо їм великую розвагу,

Скажім і докажім, що ми бойці сами;

А ні, то треба мать хоч ту сумну одвагу –

Сказать старим бойцям: не ждіть, не прийдем ми!

Метки:   Комментарии (2)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

ГАЛИНА ГОРДАСЕВИЧ. Історія жінки та Яворівські портрети Фотограф: Anna Senik

Суббота, 25 Февраля 2017 г. 09:12 (ссылка)












 








16939475_1197428463703679_8186085144174494417_n (648x68, 28Kb)




1Р° (467x700, 446Kb)

Так, жiнка в свiт приходить для любовi!

Любити маму – поки ще мала,

Любити ляльку – трохи пiдросла,

А коли вперше вийшла за порiг,

Любити сонце i м'який морiг,

Дiм батькiвський i квiти чорнобровi,

Бо жінка в свiт приходить для любовi.

93494918_aramat_10 (150x100, 20Kb)



 
p>
 


 



 



Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

КРАСА ПО-УКРАЇНСЬКИ. Художниця Оксана Руденко з міста Дніпро.

Пятница, 24 Февраля 2017 г. 23:20 (ссылка)











 









КРАСА ПО-УКРАЇНСЬКИ, НЕМОЖЛИВО ВІДІРВАТИ ПОГЛЯД!



Ці неймовірні портрети створила художниця Оксана Руденко з міста Дніпро.

16711768_1867222073491034_2926582578970023699_n (516x699, 349Kb)

ЖІНОЧІ КОСИ





Заплітайте косу на світанку,

Одягніться в нову вишиванку,

Бо дівоча коса й вишиванка,

Сяють завжди, як сонечко зранку.



Коли пишна коса має стрічку,

То прикрасить Аничку й Марічку,

Дві коси, як птахи білокрилі,

Відлітають в закоханий вирій…

16681539_1867222056824369_5675095887755866439_n (472x604, 314Kb)

Ви не ріжте косу, я вас прошу,

Нехай щастя вона вам приносить,

Хай росте, як березове гілля,

Щоб її розплели на весіллі…



Щоб коханий пишався косою,

Називав вас завжди – дорогою,

Щоб дурманив вас цвіт матіоли,

А коса не сивіла ніколи…



автор: Віталій Назарук

16649347_719662911527908_806845009151345927_n (524x700, 512Kb)



Читать далее












 



 


Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Стоїть у ружах золота колиска.

Пятница, 24 Февраля 2017 г. 22:55 (ссылка)























 

















16730511_1867221670157741_646641280219416268 (499x700, 421Kb)



Стоїть у ружах золота колиска.

Блакитні вії хата підніма.

Світ незбагненний здалеку і зблизька.

Початок є. А слова ще нема.

Ще дивен дим, і хата ще казкова,

і ще ніяк нічого ще не звуть.

І хмари, не прив'язані до слова,

от просто так - пливуть собі й пливуть.

Ще кожен пальчик сам собі Бетховен.

Ще все на світі гарне і моє.

І світить сонце оком загадковим.

Ще слів нема. Поезія вже є.



© Ліна Костенко



Художник Олег Шупляк

.












 





 


Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

„Небо падає!“ — кричав Устим…

Четверг, 23 Февраля 2017 г. 19:13 (ссылка)





 



Метки:   Комментарии (5)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Я прилечу...

Вторник, 21 Февраля 2017 г. 12:53 (ссылка)


































РїРїРї222 (700x140, 66Kb) 





Фото Василя Ковтуна.











 



Я прилечу коли розтане сніг,

Коли прокинуться у лузі верболози,

Коли веселка сяде на поріг,

А промінь сонця твої витре сльози.



 



Коли струмочком загуде весна,

А у садочку сяде хрущ на грушу,

Коли пташина пісня голосна

Твою холодну обігріє душу.



0_a469f_11f99052_S (150x89, 18Kb)



РїРїРї222 (700x140, 66Kb)РїРїРї222 (700x140, 66Kb)




16115041_1187639797956612_4336084992663071996_n (465x700, 337Kb)




РїРїРї222 (700x140, 66Kb)





















 

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Хтось казав... © Оксана КУЗІВ

Вторник, 21 Февраля 2017 г. 10:31 (ссылка)









 


















0_5f503_c7b07d79_XXL (600x22, 37Kb)0_5f503_c7b07d79_XXL (600x22, 37Kb)



Хтось казав, що я сильна жінка…

Хтось казав, що мені не болить…

Я ж – маленька крихка сніжинка,

Словом хухнув – розтала вмить.

Вдарив поглядом – і скришилась.

Дрібку з мізеру птах клював…

І не бачив ніхто на людях,

Як у серденьку біль вирував.

І нікому й не тенькнуло в мозку,

Що всередині тій буревій

Поломив, покрушив, понищив…

І хоч падай тепер, хоч стій…

Хто сказав, що я сильна жінка?

Хто сказав, що мені не болить?

Підперезана Божим словом,

Намагаюся якось жить…



0_5f503_c7b07d79_XXL (600x22, 37Kb)0_5f503_c7b07d79_XXL (600x22, 37Kb)



© Оксана КУЗІВ



 



0_5f503_c7b07d79_XXL (600x22, 37Kb)















 



 


D1opY.gif
Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Борітеся... Соломія Українець

Вторник, 21 Февраля 2017 г. 08:05 (ссылка)


















16830781_416861615319528_7922524223190676720_n (502x700, 372Kb) Борітеся...

Небесна Сотня опустилась на Майдан,

привів їх сивий сотник, поіменно:

- Скажи, країно, хто твій отаман,

чи наша смерть була тут недаремно?



З Дніпрових хвиль зійшов журби туман,

сльозами болю плакала калина:

- Кати криваві зрадили Майдан,

в хустині чорній
нині Україна.



tryzub11 (300x300, 1279Kb)



Без-имени-1 (150x89, 30Kb)
















 

 


 


Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Не плачте, мамо...

Понедельник, 20 Февраля 2017 г. 13:53 (ссылка)
































РїРїРї222 (700x140, 66Kb)РїРїРї222 (700x140, 66Kb)



16730247_1874133772842451_273956163528820876_n (480x355, 138Kb)



- Не плачте, мамо, досить того болю.

Від ваших сліз, повніші ріки стали.

Самі казали, не об*їдеш долю,

я й не хотів, і жив, як ви навчали.

- Пробач, синочку, що не вберегла.

Від кулі, в тім бою, не захистила.



0_a469f_11f99052_S (150x89, 18Kb)



16730230_1645169655786687_5569431229669294560_n (551x480, 186Kb)



РїРїРї222 (700x140, 66Kb)















 

Метки:   Комментарии (1)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

МІСЯЧНА СОНАТА. Соломія Українець

Понедельник, 20 Февраля 2017 г. 11:12 (ссылка)
























 



РїРїРї20020 (700x43, 34Kb)



















16730230_1645169655786687_5569431229669294560_n (360x480, 159Kb)



МІСЯЧНА СОНАТА.





Холодна ніч. Пророчить смерть гармата.

Земля від болю просить забуття.

Воскресла з диму Місячна Соната

далекий спомин іншого життя.

Читать далее
















РїРїРї20020 (700x43, 34Kb)







 

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Для патріотів!

Понедельник, 20 Февраля 2017 г. 09:04 (ссылка)























 

















 



16730230_1645169655786687_5569431229669294560_n (700x483, 480Kb)














 



Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Майдан тепер горить уже в серцях. До 3-ій річниці Майдану

Воскресенье, 19 Февраля 2017 г. 11:12 (ссылка)
































РїРїРї222 (700x140, 66Kb) 



ir6t-tBnapg (700x700, 454Kb)РїРїРї222 (700x140, 66Kb)РїРїРї222 (700x140, 66Kb)



(Присвячую 3-ій річниці Майдану.)



Земля і мати… Діти і війна…



Чи можна в вузол це один зв’язати?



Як цей момент в історії назвати



І визначити, в цім чия вина,



Коли згорають заживо серця



Й від матерів щоночі сни тікають,



Коли дітей жахи війни лякають



Й за волю нашу знищують борця?



0_a469f_11f99052_S (150x89, 18Kb)



РїРїРї222 (700x140, 66Kb)





















 

Метки:   Комментарии (0)КомментироватьВ цитатник или сообщество
Путешествуя_Украиной (Автор -Наталья_Ивушка)

Вбито Олександра Корнійко.. Стихи с передовой..

Воскресенье, 19 Февраля 2017 г. 09:17 (ссылка)







 

























11224015_788039741317451_6477472899441714693_n (700x493, 217Kb)Стихи с передовой...



РїРїРї20020 (700x43, 34Kb)



Мы все устали от войны, от слез, от пороха и пота,

Стоим на рубежах страны, и каждый день уходит кто-то,

Кто в землю, кто на небеса, а кто с ума тихонько сходит,

И утешаемся лишь тем, что иногда – домой уходят,

Конца и края не видать вялотекущему конфликту,

Самим себе не надо врать, лезть в оправданье и защиту,

Покуда выгодно менять на баксы – стройные шеренги,

Мы дальше будем воевать, кому-то – кровь, кому-то деньги…



0_a792c_12e5cc5_orig (150x89, 16Kb) 



РїРїРї20020 (700x43, 34Kb)


0_3f811_d7b8a3af_S (11x11, 1Kb)













 

Метки:   Комментарии (4)КомментироватьВ цитатник или сообщество

«  Предыдущие 30

<вірші - Самое интересное в блогах

Страницы: 1 ..
.. 15 16 [17]

LiveInternet.Ru Ссылки: на главную|почта|знакомства|одноклассники|фото|открытки|тесты|чат
О проекте: помощь|контакты|разместить рекламу|версия для pda