Однажды в українському селі жив Грицько. Він так любив працювати, що хлопці на покосі не раз його з-під кущів витягали, але добудитись не могли. Любив Грицько людям допомагати. Як побачить пана в новому жупані, смушковій шапці та гарних чоботях, зараз же підбігає та догодіть бажає. То чурбачок під ноги підставить, щоб тому пану з воза зійти, то коней спітнілих хусткою протре, то жінці пана до порога покупки піднесе.

Вирішили якось багаті мужики зібратись, та хто чим у селі керувати буде, визначити. Прознав про те Грицько та надумався до того гурту пристати і чимось догодити. Почав у всіх проситись. То й кажуть мужики: „Хай він до столу приносить, та уносить. Баби підслухають наші розмови, по селу рознесуть. А Грицька мона примусити мовчати, якщо пообіцяти до гурту взяти.”

Взяли Грицька до того зібрання тарілки носити та горілку вчасно подавати. Відслужив Грицько засіданіє та на майдан побіг. Пристав до людей та почав хвалитись:

„Такі ліца зібрались! Такі ліца! Кола ліц і я! І я кола ліц!”



А китайці, які в кущах ракету на Місяць ладнали, підслухали, та й назвали те збіговисько пихатих з дурнуватими „Коаліція”.



А Грицько, якого панич з собою до міста взяв, щоб він вночі поперед коней з фонарем біг, та кучеру дорогу показував, кулінаром зробився. З панського столу пробу знімає. Величезне пузо відростив – для солідності. За це панич його депутатом створив та мандату наказову видав. Щоб тот депутат Грицько по наказу усе робив і коло ліц не нарушав.







Імперативний – синонім Наказовий (Ад’єктив), укр..