Надія Полуян-Внукова. "Стежками дитинства"



Тихими стежками, горами й долами

Йшло моє дитинство далі все від мами...

Зіркою котилось, річкою сріблилось,

Там моє дитинство з юністю зустрілось.



Не спіши, моє дитинство, білим птахом відлітать,

Ще дозволь мені, дитинство, на гостину завітать!

Не спіши, моє дитинство, в неосяжну далину,

Залиши мені, дитинство, травневою весну!

©