Це питання можна розглядати з багатьох сторін, що я , мабуть , не зможу дати остаточної відповіді на нього, бо сам цього мабуть не освідомив.. Звертаючись до біології це тварина. Єдиний вигляд роду Homo сімейства, що нині живе, гомінід загону приматів. Але від тварин нас відрізняє розум, совість, свідомість, естетичні відчуття, релігійність (віра в надприродне, вищий або абсолютний розум) та інше. Друге ж поняття складне для мене. Під ним мі розуміємо людину не як біологічний вид, а як духовне поняття. Мабуть для неї не треба придумувати назв, це те, що всі ми розуміємо. Багато людей можуть назвати людину людиною за її вчинки, уміння думати й ухвалювати рішення не корячись інстинктам і люті, того, хто може любити, переживати та ще багато чого. Також людяність. Під нею ми розуміємо вміння допомогти іншому у скрутному становищі та не бути черствим по відношенню до інших людей. Але усі ці якості можна віднести і до вбивць, бо не кожна людина вбиває своїх жертв від того, що хоче помститися, від ненависті чи чогось ще. Благородність не є ознакою людяності, у наш час це може бути лише маскою. На мій погляд одна з цих ознак є чесністю, але абсолютно чесним у нас час ніхто не може бути, бо це не життєво здатна форма. Приводячи приклад про вбивць я, мабуть, виразився не дуже чітко. Так, ми можемо жити поряд з вбивцею, наркоманом, людиною, яка б’є свою жінку, та вважати їх людьми. В загалом це так і є. Людьми ми не вважаємо тих, хто опустився дуже низько, тих, хто загубив сій розум, віру в себе та живе лише у своїй голові.
Ще одне важливе питання, це коли саме людина стає людиною? Що можна сказати про дитину? Хтось вважає, що вона стає людиною, коли, як я казав, починає мислити.. На мій погляд дитина вже народжується нею, але чи залишиться вона нею у подальшому житті це вже інша річ.
Пишучі цей твір спочатку до кінця я мабуть таки зміг привести свої думки до хоч деякого висновку, а саме: людиною ми можемо вважати кожного, хто ще може мислити. Той, хто ще розуміє, де є грань між людиною та овочем, бездумною твариною.