Не вмирайте, хлопчики, не треба!
На землі цій праведно живіть.
Рано вашим душам йти до неба —
По травичці росяній ходіть.
Сонечку ранковому радійте,
Квітам навесні і солов’ям.
Умирати, хлопчики, не смійте.
Треба жити, треба жити вам!
Треба поле хлібом засівати
І приводити цю землю до пуття…
Вас не для війни ростила мати,
Вас родила мати для життя.
Але ворог йде на ниви рідні —
Любий край наш топче чобітьми.
Гаснуть душі, наче зорі срібні,
І свічки запалюємо ми.
Душу біль пече, душа благає:
Війни ці зухвалі припиніть!
В нас весна так квітами палає,
Закликає в цьому світі жить…
Котяться з очей сльозинки дрібні,
Перед образом вклякаєм ми…
Хлопчики, ви дуже нам потрібні.
Ми гордитись хочемо дітьми
І онуків рідних пригортати
Зустрічати радо з гарних снів…
Пісню колискову їм співати….
І живими бачити синів.
Не вмирайте, хлопчики, не треба,
В мирі на Землі святій живіть.
В мріях чистих ви летіть до неба,
Сійте хліб і діточок ростіть.

Надія Красоткіна