МИНСК, 12.08.2020. Перевёл с украинского языка Станислав Бельский
автор - Остап Сливинский

МИНСК, 12.08.2020

Таких, как мы,
в избранное общество
впускают только с разбитым лицом,
перемазанных собственной кровью.
Это наш пропуск —
не дальше, чем сцена,
с которой нас попросят сойти,
когда посочувствуют вдоволь
и дадут несколько хороших советов.
Может, посадят за крайний столик,
если умоемся и пожмём друг другу руки,
ведь жертва и агрессор — это так относительно.
Может, нальют нам чего-нибудь крепкого, именно так,
как мы любим.
Но мы знаем: напрасно они открыли нам двери,
напрасно впустили эту волчью кровь,
что-то начинает их томить, как нас томит уже много лет,
словно чесотка там, куда не может дотянуться рука,
словно порез, который давно уже должен был затянуться, —
фантомная боль, которую называем фантомными, то есть
непереводимыми словами.
Если мы, звери, ещё можем быть в чём-то едины,
то в злорадстве,
с которым наблюдаем, как сжимаются их кулаки,
как напрягаются мышцы под ремешками часов.
Через мгновение здесь будет всё так, как мы любим.
И сцена — пуста и темна, как при начале времён.

Перевёл с украинского языка
Станислав Бельский



Оригинал:

Остап Сливинський

МІНСЬК, 12.08.2020

Таких, як ми,
у вишукане товариство
впускають лише з розбитим обличчям,
перемащених власною кров’ю.
Це наша перепустка —
не далі, ніж сцена,
з якої нас попросять зійти,
коли вдосталь поспівчувають
і дадуть кілька хороших порад.
Може, посадять за крайній столик,
якщо вмиємося й потиснемо одне одному руки,
адже жертва й агресор — це так відносно.
Може, наллють нам чогось міцного, саме так,
як ми любимо.
Але ми знаємо: дарма вони відчинили нам двері,
дарма впустили цю вовчу кров,
щось починає їх муляти, як муляє нас вже багато років,
ніби свербіж там, куди не може дотягнутись рука,
ніби поріз, який вже давно мав загоїтися, —
фантомний біль, який називаємо фантомними, тобто
неперекладними словами.
Якщо ми, звірі, ще можемо бути у чомусь єдиними,
то у злорадстві,
з яким спостерігаємо, як затискаються їхні кулаки,
як напружуються м’язи під ремінцями годинників.
За мить тут усе буде так, як ми любимо.
І сцена — порожня і темна, як на початку часів.

https://polutona.ru/?show=0814134111