Rusalka_m (LVIV) все записи автора

Перечитуючи ще і ще раз все, що писала преса з приводу відкриття у Львові цвинтаря "орлят", я відклала вбік один матеріал, щоб повернутись до нього окремо. Автор статті стверджував, що образа честі й гідності українців написами на меморіалі є "сумнівною", позаяк сам меморіал будувався не для того, аби принизити наших полеглих, а для того, щоб вшанувати пам’ять польських солдат.
І, розвиваючи цю думку, додавав: те, що некрополь зачіпає почуття націоналістів, не означає, що він ображає загиблих українських героїв.
Власне, між першим і другим твердженням є певне протиріччя: адже спочатку мовиться про те, що образа є сумнівною, а потім – що чиїсь почуття таки зачепили.
Щоправда, якщо не вважати націоналістів за людей, то текст можна залишити у тому вигляді, який є. Що ж стосується мертвих, то дарма автор вважає, ніби знає їхні почуття – принижені вони чи, даруйте за такий гіркий цинізм, стрибають у домовинах від радості, бо поруч із ними з’явився напис про польського солдата, який поліг за батьківщину...
Личаківський цвинтар. Історія тамтешніх польських військових поховань взагалі бере початок майже 90 років тому назад – якщо рахувати від війни 1918-го.
Але настільки заглиблюватись ми не будемо – зазначимо лише, що приблизно із часів незалежності "цвинтар орлят" потроху-помалу (і, звісно ж, без жодних санкцій від львівської міськради) відбудовують самі поляки.
На рівень перемовин з офіційною львівською владою процес вийшов вже за головування у мерії Василя Куйбіди. А у 2001 році взагалі мало не сталася та сама визначна подія, яку ми маємо нагоду "святкувати" зараз – в Україну прибув Александр Квасневський – прибув в тому числі й з метою відкрити "цвинтар орлят".
Проте далі Києва він так і не поїхав – занадто гучним вийшов скандал у "галицькій столиці", де мали відкривати пам’ятний знак на честь полеглих поляків. Тоді на дворі стояв травень – той самий буремний травень, коли теперішнього президента Ющенка Кучма вигнав з посади прем’єра, і це, як прийнято вважати у сучасній політичній міфології, було початком формування української опозиції.
Однак Польщу не засмутив подібний зрив планів. У вересні 2003-го компроміс між польською та українською стороною полягав вже у тому, що з напису "Невідомим польським солдатам, героїчно полеглим за Польщу в 1918-1920 роках", який мали викарбувати на Личакові, приберуть слово "героїчно"...
Історія між тим тривала й далі, і минулого року, як про це розповідає Юрій Шухевич (син Романа Шухевича – головнокомандуючого УПА), народився такий варіант напису: "Польським воякам, що полягли в боротьбі за вітчизну".
Ось так це відповідало б правді… Але в решті решт, як бачите, погодилися на перший варіант – і все під тиском, бо й Ющенко їздив, і Зінченко, і інші… Тепер маємо напис, що поляки загинули за батьківщину.
Але ми їхній вітчизні не загрожували. Ми на своїй були землі! Українці взяли владу у Львові 1 листопада 1918 року, а 3 листопада поляки почали повстання проти тої української влади, і ось тепер виходить, що вони загинули за батьківщину… Це просто ганебно, це тільки бидло могло погодитися на такий напис!".
І не Кучма, антигерой касетного, збройно-"кольчужного" і ще купи скандалів, відкриватиме під ручку з Квасневським "цвинтар орлят". Це зробить Віктор Андрійович.
І на завершення ще пару слів – про останні конвульсії Верховної Ради, яка спочатку прийняла постанову, якою рекомендувала львівській міськраді відмінити своє рішення по "орлятах", а потім, схаменувшись, сама собі дала по руках.
У четвер із відповідною пропозицією виступив керівник фракції БЮТ Олег Білорус. Він закликав колег вирішити цю "делікатну дипломатичну ситуацію" (тобто не перешкоджати львів’янам робити їхнє діло), аби благополучно уникнути "нічим не спровокованого міжнародного конфлікту".
Парламент, подумав, почухав потилицю і вирішив не робити конфлікту. А відтак зайнявся улюбленою справою – натиснув на кнопки. Результат вже відомий: попередню постанову скасовано. Цікаво, що 22 червня за неї проголосували 239 депутатів. А 23 червня проти були 247 народних обранців. Хтось змінив рішення буквально за одну ніч.
Зате тепер ніщо не перешкоджатиме розвитку добросусідських відносин між Польщею та Україною. Будемо дружити домами. Чи то пак цвинтарями...
АБСУРД...просто дико...полякам хвала на ГАЛИЦЬКІЙ землі, які вбивали наших ж хлопців....АБСУРД