Цитата сообщения Ивалон
Первісне походження слова ймовірно пов'язане зі словом «курити» («випускати дим»), тобто курінь це курна хата, зимівник, або «дим» (двір, хата з димарем).

Ку́рінь — початково будівля різних розмірів, часто тимчасова, призначена для ночівки, зимівки і т. д. В подальші часи курені мали дуже різні розміри — від невеликої будівлі, складеної з гілок дерева з листям, чи з жердин і вкрита соломою, сторожка (на городах, баштанах і таке інше) до міцної великої хати з товстих дубових брусів на кілька сот чоловік.
Згідно з турецько-татарськими словниками, "курінь - натовп, плем'я, загін, корпус, полк". Як каже козацький словник-довідник: "В імперії Чингізхана куренем називалась найменша одиниця громадського і військового управління; курені підкорялись агам, зайсангам, шулепгам і утворювали окремі військові частини (підрозділи), складені за родовою ознакою".
Первісне походження слова ймовірно пов'язане зі словом «курити» («випускати дим»), тобто курінь це курна хата, зимівник, або «дим» (двір, хата з димарем).

Курені мали велике значення для напівкочового населення української частини Великого Степу зі стародавніх часів і ймовірно
їх історія прослідковується ще з часів половців і печенігів, а можливо і скіфів.

Це можна пояснити тим, що кліматичні особливості українських степів на відміну від степів східної частини Великого Степу роблять необхідною зимівку людей і худоби.
Тому не дивно, що у військах людності цієї частини Степу вже в старі часи знаходимо поділ на окремі підрозділи — курені. Цей поділ потім стає одною з основ адміністративно-земельного устрою Запорізької Січі, де так само як і в старі часи курінь це одночасно і хата для проживання козаків на Січі і підрозділ, який закріплений за даною хатою.