emo-teddy_with_deep_mind все записи автора І знову щось в мені шепоче,
Що треба розум свій знайти
Воно то плаче, то ригоче
Шанс не дає в себе піти
Душа палає страхом й гнівом
Та раптом квітне мов весна
Вона живе чиїмось співом
Незнаючи чому одна
Їй одиноко, блідо, сиро
Найкращі ліки - горе й плач
І від образи їй так мило:
Вона сама собі палач
Я завжди різна і нестерпна
В мені стабільності нема
Яка б я не була кумедна
В моїй душі живе зима
повітря стигне, дріжб проходить
Весь страх приймає голова
І серце ще тепло проволить
Стук його чую, я жива!
Жила, живу і буду жити
Хоч сил на плач уже нема,
Хоч сил нема когось любити,
Хоч розумію, що сама
Злість, страх, образи - все позаду
Реве та стогне суть моя
А я піду до того саду,
Де щастя лине течія..