-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Горище

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 19.10.2005
Записей:
Комментариев:
Написано: 39


КРАЇНА МРІЙ (учасники) 7 - 9 липня

Вторник, 20 Июня 2006 г. 20:00 + в цитатник
Tenako все записи автора RED CARDELL / Ред Кардель (Франція)

Для нас грати на фестивалі "Країна мрій" - це зустріч двох культур, географічно віддалених одна від одної але дуже близьких зі середини. Бретонська культура, звідки ми родом, так як і українська веде свої коріння з традиційних пісень та музики. Мелодії дуже часто відображають пісні про працю селян, танці для женців, хліборобів, обробляння землі а також пісні моряків... Наш гурт створює і записує пісні в цьому руслі вже напротязі 15 років і ми постійно шукаємо змогу переплести музику інших культур та народів світу з бретонською музикою. Виступаючи на фестивалі „Країна Мрій” в 2005 р. ми були в захваті від рівня українських фольклорних музикантів. Думка зробити спільний виступ з українськими артистами нам видалась очевидною, адже є така кількість настроїв, звуків, голосів та й українська мова дуже близька по мелодичності до нашої. Це чудовий досвід, багатий у емоціях, які ми пережили в роботі над альбомом „Naire”(укр. „народитися”), що записували восени минулого року в Києві. До запису цього диску долучився український гурт автентичної музики „Гуртоправці” а також Сергій Охрімчук (скрипка) та інші. І тепер з нетерпінням очікуємо час виступу на сцені цьогорічного фестивалю „Країна Мрій” аби презентувати спільний франко-український проект.


VILDDAS / Вілдас (Фінляндія)
Гурт Vіlddas був утворений в місті Тампере восени 1997 р. Співпраця трьох учасників, творців гурту, почалася з ідеї поєднання турецько-арабського уда (різновид лютні), ней (очеретяна флейта) з йойк (традиційний саамський спів). Саамська мова органічно визначилась для текстів їхній пісень, починаючи з найперших репетицій. Музиканти зробили навчальні подорожі до "коренів" своїх інструментів, тобто в Туреччину, і вивчали турецьку музику кілька років. Дивна на перший погляд комбінація добре спрацювала з самого початку. Підшуковуючи саамську назву для гурту зупинилися на саамському слові vіlddas, що означає "дикий, грайливий, веселий". Найперший виступ гурту Вілдас відбувся в ресторані "Telakka" у Тампере 26-го листопаду 1997 р. У наступні роки це місце стало улюбленим концертним майданчиком для музикантів. З тих пір Vіlddas виступали по всій Фінляндії, а також у Норвегії, Німеччині та інших країнах, виконуючи, як акустичну так і електронну музику. Об'єднання йойк, лютні, флейти і зараз являється основою їхньої музики, хоча в ній поступово з’являються нові елементи. Перше розширення стильового охоплення відбулося в напрямку ембієнтних звуків та електронної музики. На концетах Vіlddas, як і раніше, грають і акустичну музику і речі поєднуючі в собі акустичне та електронне звучання.

CLIFF STAPLETON / Кліф Степлтон (Велика Британія)
Кліф Степлтон розпочав свою музичну і театральну кар’єру в 1977 році і з того часу став відомим як композитор енергійних, гіпнотичних та гармонійних мелодій, що торкаються душі і поєднують в собі мінімалізм первісних звуків. Кліф спеціалізується у грі на хурді-гурді – стародавньому європейському струнному інструментові, що зовні дещо нагадує ліру. Протягом тривалого часу Кліф Степлтон працював у складі таких плідних груп як «Блоузабелла» (Blowzabella) та «Койл» (COIL). «Блоузабелла» - це традиційно англійський танцювальний гурт, що виступав з такими звичайними інструментами як мелодеон, скрипка, флейта, а також із зробленими власноруч волинками, хурді-гурді та шом – середньовічному музичному інструменті, схожому на гобой. Життєдайна сила гурту та віртуозне використання іструментів забезпечили йому величезну популярність, і гурт багато подорожував Британією, Європою, Канадою, країнами Далекого Сходу і Південної Америки. Кліф Степлтон був одним із перших музикантів, хто почав писати нові мелодії до старовинних танців – така практика дуже швидко стала популярною і серед інших виконавців. Після гри в «Блоузабелла» Кліф співпрацював з багатьма гуртами та музикантами, виконуючи різні стилі музики (фолк, поп, джаз, імпровізовану та електронну музику), а особливо захоплювався грою та написанням музики для лялькових театрів. Донедавна Кліф виступав у складі гурту «КОЙЛ» (COIL), майстерно поєднуючи свої фолкові мотиви з електронним стилем гри гурту. Кліф також практикував викладання гри на хурді-гурді у США, Німеччині, Нідерландах та Австралії.

JONATHAN SHORLAND / Джонатан Шорленд (Велика Британія)
Волинщик та флейтист Джонатан став відомим завдяки своїй інноваційній роботі з «Келтіш» (Celtish), «Фернхілл» (Fernhill), «Блу Хорсиз» (Blue Horses) та «Сері Риз Метьюз» (Ceri Rhys Matthews). Джонатан грає на багатьох різних інструментах, а деякі виготовляє власноруч за власним дизайном. Він славиться як один із основних рушіїв відродження валійських традицій гри на волинці. Джонатан Шорленд та Кліф Степлтон працюють разом уже понад рік у складі гурту «Праймівел» (Primaeval), де ще грає молодий талановитий гітарист та мультиінструменталіст Сонні Девідсон (Sonny Davidson). У рамках фестивалю «Країна мрій» Джонатан та Кліф проведуть декілька презентацій власних інструментів, традиційної британської музики та британської культури взагалі. Вони також організують майстер-клас зі стародавніх британських танців та запропонують аудиторії насолодитися традиційною британською музикою у власному виконанні.

РУН (м.Київ)
Гурт RUN ("Рун") був заснований у 2001 році і став втіленням "кельтоманії" його учасників та їх прагнення до творчого розвитку. З того часу виконують традиційну музику кельтських народів у тій формі, якій вона існує зараз, головним чином фокусуючись на музиці ірландській. Вивчають і намагаються відтворювати автентичну манеру виконання музики кельтських народів з використанням традиційних музичних інструментів.

ALTANKA / Альтанка (Білорусь)
Музика гурту АЛЬТАНКА - це комбінація старобілоруських пісень і мелодичного блюзу та рок-блюзу. У складі гурту три музиканти. Основні інструменти: гітара, контрабасдомра, ударні та спів; як додаткові: мандоліна, домра, балалайка, металофон тощо. Гітарист АЛЬТАНКИ Віталій Шкільонок та барабанщик-вокаліст Дмитро Лук’янчик свого часу (1996-1999 рр.) безпосередньо долучилися до створення та діяльності гурту ТРОЇЦА, відомого на фестивальній європейській сцені. Завдяки цьому досвіду в 2004 році вони організували АЛЬТАНКУ, запросивши Сашу Джаз з контрабасдомрою. Гурт вже побував в Польщі, Росії, Чехії, веде активну концертну діяльність в Білорусі та працює над випуском студійної програми.

BABA ZULA / Баба Зула (Туреччина)
Відома своїм унікальним звуком, створеним злиттям живих записів, поєднаних з традиційними та сучасними аукустичними та електронними інструментами, Baba Zula, авантюрна андерграундна група, заснована в Стамбулі відкрила абсолютно новий вимір світової альтернативної музики. Граючи виключного для п’єс та фільмів аж до виходу їхнього першого вокального альбому “Psychebelly Dance Music”, Baba Zula залишається вірною свої видатній креативності. Змішана і Божевільним профессором (Mad Professor), відомим Британсько-Ямайським продюсером дабу, «східно-дабовий» альбом об’єднує народні мелодії, газель, таксизм та бользак із сучасним підходом та зплавляє їх з універсальними поняттями, такими як семпл, даб та грув. Славу музичних першовідкривачів з ними поділяють запрошені музиканти, такі як легенди реггі Слай Данбар та Роббі Шекспір, Александер Хаке – басист Einsturzende Neubauten, канадський вокаліст Бренна Мак Кріммон та три визнані виконавці, чий спектр вміщає традиційну турецьку музику (видатний кларнетист Husnu Senlendirici, та турецький рокер Ozkan Ugur, та письменник-художник-музикант Mehmet Gureli.

IVO PAPASOV / Іво Папасов (Болгарія)
Іво Папазов - легендарний кларнетист-віртуоз, творець сучасної балканської музики, давно став частиною загальносвітової культури.
Тридцять років тому, у 1974 р., задовго до того, як балканська музика була відкрита на світовій музичній сцені, Папазов почав революцію зі своїм Trakija Band. У той час він навряд чи припускав, що створює нову музичну хвилю, що пізніше здобула популярність як музика весільних оркестрів, суміш болгарської та балканської народної музики з залученням сучасних елементів. Його творчість змінила обличчя болгарської і світової музики і вказала їй нові напрямки для розвитку. Не дивно, що в усьому світі фани називають його Королем Весільної музики. З поваги до його разючого таланту, болгари називають його Ага (Майстер). І дійсно, Мелодії Папазова стали частинкою кращих миттєвостей їхнього життя. Його музика звучить не тільки на великих концертних майданах, але також у важливі миті їхнього життя, на весіллях і сімейних торжествах. Іво Папазову зараз 52, і за його плечима блискуча музична кар'єра. Він відкриває себе у незліченній кількості записів і альбомів. Два з яких продюсував Джо Бойд (який також займався продюсуванням Pink Floyd, REM та інших). Світова преса рівня The Guardian, The Washington Post і The New York Times пише про нього з щирим захопленням. Похвала на адресу Іво Папазова звучала від всесвітньо відомих музикантів, таких як Девід Сенборн і Френк Заппа, а також таких шановних знавців як Сімон Броутон та Тімоті Райс.

ROMANO DROM / Романо Дром (Угорщина)
Одного дня, хрипкий голос Анатала Ковач, батька, та віртуозна гітара сина, що поєднались в угорському гурті Romano Drom, потрапили на Nuits Atypiques Festival в Лангоні, що на південному-заході Франції. Гурт мав там великий успіх і Romano Drom потрапив на французький лейбл „Daqui”. Згідно традиціям циган Olah вони співають ритмічно, відтворюють природні звуки, в якості перкусії використовують домашню утвар (ложки, горщики). Потім додається гітара, акордеон та контрабас. Це дуже гармонічний колектив віртуозів, партія кожного з яких відточена. З появою свого першого альбому два роки тому на тому ж французькому лейблі Romano Drom продемонстрували, що вони є одним з найбільш цікавих угорських циганських гуртів. Цей альбом повний шарму циганської музики, з віртуозно виконаними мелодійними та ритмічними партіями, повними радості та інновацій. Звичайно, декому може здаватись, що це різновид циганського тропізму, що записи чергуються трохи несподівано, немає плавного переходу між мелодійними композиціями та більш різкими. Але що дійсно заворожує, так це глибокість і щедрість подачі та ентузіазм в цілому. Дехто може звинуватити їх в тому, що ці угорські цигани наслухались латиноамериканської музики та голосять на зразок легких гармонійних кодів, але це все є результатом володіння хорошою технікою гри на перкусії та угорських горщиках, і їм є чим пишатись.

ОЛЕГ СКРИПКА (м.Київ)
Олег Скрипка – український рок-музикант, один із засновників культової глем-панкової групи “Воплі Відоплясова”, останніми роками виступає також із сольною програмою, що в ній химерно поєднуються традиційний фольклор і звичний панківський драйв. Окрім власних версій як популярних, так і практично незнаних українських народних пісень, Олег Скрипка виконує напрочуд різножанрові твори. Це і давні хіти “ВВ”, і французький шансон, і романс, і радянські шлягери.
До складу зібраного Олегом колективу увійшли представники Оркестру збройних сил України та фольклорних формацій. Стилістика цього музичного паноптикуму дозволяє слухачеві, залежно від власних смаків, апелювати з порівняннями до гуцульских весільних музик, роздовбаного оркестру Тома Вейтса чи цілком причесаного Горана Бреговича.

КАРПАТІЯНS (м.Київ)
“Карпатіянs” - проект американського музиканта - гітариста і бандуриста Юрія Фединського. Юрко, українець американського походження, мешканець Нью Йорка, рік тому змінив місце проживання на Київ. Тут він встиг пограти у відомому фольк-роковому гурті “Гайдамаки”, а також створив кілька музичних фолк-проектів. В останньому, названному “Карпатіянs”, до нього приєдналися найкращі представники фольклорної сцени Києва - кобзар і лірник Тарас Компаніченко, скрипаль гурту “Древо” Сергій Охрімчук. Основою репертуару стали матеріали, зібрані під час фольклорних експедицій до різних куточків України, найперш - Карпат, де українська коренева музика збереглася найкраще. У виконанні гурту традиційні обрядові пісні і танцювальні мелодії отримали нове оригінальне звучання і сучасне аранжування. Стиль “Карпатіянs” – modern folk - дозволяє сміливе поєднання саунду традиційних старовинних інструментів (кобза, бандура, ліра, цимбали, скрипка) з сучасними електричними - гітарою і басом, а також барабанами. При цьому, за словами самих музикантів, вони уникають простого схрещування етніки з сучасними стилями, а інструментальні нововведення мають оживити фолк, додати йому свіжої крові.

СТЕЛСІ (Чернівці)
Західноукраїнський електронний гурт “Stelsi” виник в 2000 році з метою пропаганди електронної музики Українського зразка. Оскільки яскравих представників в сфері електронної музики в Україні не було, в той самий час, як вправно крокував своїми сходинками Український рок та хіп-хоп, гурт “Stelsi” не обминав жодної можливості зарепрезентувати для широкого загалу і синтетичну сторону сучасної музики. За шість років гурт має в доробку 6 альбомів. Один з яких видавався в Німеччині та Нідерландах. Безліч виступів по клубах та відкритих майданчиках, як західної так і східної України. Пісні в Німецьких та Голландських чартах декілька тижнів поспіль в так-званих “топ-тенах”. Та кінцеву ідею, яка зародилася в 2005-му році і знайшла своє відображення в альбомі “Там…”, а саме, використання семплів та музичних фрагментів з автентичних Українських пісень, мелодій та казок в притаманному для Стелсі електронному обрамленні. На разі гурт продовжує лінію так званого “електро-техно-фольку” з завзятістю та прагненням занурити Українську молодь в нестримне енергетичне поле Української народної музики в сучасній електронній обгортці.

ГУЦУЛ КАЛІПСО (м.Чернівці)
Колоритні чернівецькі музики ніби зійшли з Полонини. Але інші очевидці стверджують, що вони довго розсікали океанські хвилі з командою Жака-Іва Кусто на човні "Каліпсо". І досі невідомо, чи ці міфи колись підтвердяться, однак музичний ряд чернівецького гурту увібрав у себе як етнічне забарвлення Івано-Франківщини та Буковини, так і сучасні тенденції європейської музики. Хлопці грають приджазований гуцул-ейсід-хоп. "Гуцул Каліпсо" утворився на кавалках двох знаних у Чернівцях гуртів - "Бриллиантовый зеленый" та "Нервові краби". Перші грали файного ейсід-джазу, проте не мали вокаліста, другі розвалилися, як це іноді буває. Тож на межі тисячоліть, десь між 1999 та 2000 роком, з'явилися "Гуцули". Стиль гуцул-гоп виник завдяки Карпатському фольку, гіп-гопу, JAHzzу і сімом хлопцям, які це все змогли поєднати.

ДЖАМ (Іран)
Джам ("чаша Грааля" - фарсі). В суфійській традиції цей образ символізує "серце суфія" та світ існування, особливий містичний стан, виникаючий в момент слухання музики. Слухаючи давню музику персів, ми відкриваємо своє серце і розмовляємо з Богом. Коли Мохаммеда запитали “Про що Ви співаєте?”, він відповів: ”Співаю я про те, як я люблю кожного, хто мене зараз слухає”. Певна річ, що тексти його пісень різні: про прекрасну дівчину, волосся якої дорожче за шовк, про зажурене серце, про красу сонячного світла і зрадливого друга. Але з першим звуком, що опускається до мовчазної зали, виливається сильне і глибоке почуття Кохання. Воно передається слухачеві і взаємним діалогом звучить впродовж всього концерту. «Коли ми збираємося на репетицію, ми не відпрацьовуємо такти, не думаємо про музику. Ми домовляємося про те, що хочемо донести до глядача, та які почуття повинна пробуджувати та чи інша композиція». І глядач відповідає на це щирою подякою. Але ж для багатьох людей, вихованих у слов’янській культурі, музика Азії, почута вперше, раніше була чужою і незрозумілою: химерні звуки сетара і тамбура, особливий неєвропеейський лад, незвичні ритми макама. Майже для кожного слухача концерт стає маленьким внутрішнім відкриттям, рідкісною можливістю на момент відчути силу внутрішнього світла і стан блаженного спокою та гармонії.

FANFARE-ORKESTRA / Фанфаре-оркестр (м. Київ)
Свіжостворенний київський ансамбль етнічної музики Fanfare-Orkestra повертає балканській музиці автентичніть, втрачену під авторськими вишуканостями Горана Бреговича і потоками панка у No Smoking Orchestra Еміра Кустуриці. Fanfare у Румунії називають будь-який духовий оркестр. Він існує майже у кожному селищі. Тепер цей бренд використав київський ансамбль етнічної музики „Фанфаре-оркестр”.
Значну частину репертуару гурту складають румунські пісні а також пісні народів колишньої Югославії, болгар і албанців. Крім того, ансамбль стилізує під фольклор джазові стандарти і мелодії з популярних фільмів.
Чисельність колективу на виступі коливається від дев’яти до п’ятнадцяти осіб. Проте на сцені завжди присутні акордеоніст, скрипаль, барабанщик і духова секція - труби, тромбон, саксофон, валторна і туба. Суто акустичний склад, але драйву йому не займати – точнісінько як справжньому сільському оркестру. Хлопці й вигляд мають, як справжнісінькі провінціали. На одному - вицвілий капелюх, на другому – мішкуваті спортивні штани, третій – у фланелевій сорочці навипуск. Складається враження, що вони щойно зібрались на концерт з домашніх дворів, хто в чому був.
Більшість учасників Fanfare-Orkestra – професіонали. Хтось вчиться в консерваторії чи в училищі Глієра, хтось грає у духовому оркестрі. Можливо, на балканську орієнтацію нового проекту вплинуло те, що його ідеолог приїхав до Києва з Бессарабії.


:: ФОЛЬКЛОР


MTIEBI / Мтієбі (Грузія)
Грузинський Етномузичний Театр ім.Едишер Гараканідзе.
Ансамбль „Mtiebi” був заснований в 1980 Едишером Гараканідзе – молодим музикантом-фольклористом, пізніше видатним знавцем етнічної музики, як теоретиком так і практиком, вчителем та неперевершеним виконавцем народних грузинських пісень. Незабаром „Mtiebi” став знаменитим завдяки своїм артистичним ідеям – вони показували народне мистецтво таким як воно є насправді та таким яким його раніше не показували. Як і сільські мешканці, „Mtiebi” супроводжують пісні танцями та грою на різноманітних музичних інструментах, роблячи з кожного концерту справжнє фольклорне шоу. „Mtiebi” співають на концертах, дають уроки грузинського співу (як в Грузії так і за кордоном), беруть участь в фестивалях (Вільнюс, Копенгаген, Москва, Львів, Франція, Швеція, Мексика, Велика Британія та ін.) В 1992 „Mtiebi” стали лауреатом міжнародного фестивалю духовної музики в Німеччині. В 1990 учасники колективу були обрані Почесними Громадянами міста Лоуэлл (США, штат Массачусетс). „Mtiebi” записали 5 дисків в 1993 (в Берліні з ансамблем “Soinari” та “Mzetamze”), 1996, 1998, 2003 та 2005. В 1988 був знятий документальний фільм про хор „Mtiebi співають”. З 2003 року до колективу прийшло нове покоління.

ТАНДАЛАЙ РАЇСА (РФ, Алтай)
Тандалай - унікальна співачка Алтаю. Артистка найвищого рівня з широким діапазоном голосу, що дозволяє їй з одинаковим успіхом виконувати як кай (горловий спів), шаманські містерії, так і російські романси, народні та естрадні пісні. Вона грає на музичних інструментах народів Алтаю: топшуур, комус, ікілі, бубен, шоор. Справжній носій культури народів Алтаю. В нашій невеликій республіці не так багато артистів найвищого рівня, щоб перерахувати їх, вистачить пальців на одній руці. Одна з них - Раїса Модорова Тандалай. Вона народилась і виросла в селі Мендру-Соккон Усть-Канского району, в багатодітній сім’ї. Співати почала з дитинства. Ази вокального мистецтва Раїса Модорова Тандалай опановувала в Барнаульскому культпросвітучилищі на диригентсько-хоровому відділенні. Творчу діяльність розпочала в місті Горно-Алтайску солісткою міжрайонної концертної бригади, а коли був заснований національний ансамбль "Алтай", однією з перших до нього звісно прийняли її.

INTAKAS / Інтакас (Литва)
Фольклорний гурт “Інтакас” під керівництвом Рітіса Амбразевічуса був заснований 1989 року. З самого початку гурт співав, грав та танцював традиційний репертуар з різних етно-культурних регіонів Литви. Вагома частина репертуару відібрана з матеріалів, зібраних керівником гурту в експедиціях, переважно в регіонах Aukstaitija (Аукштайтія) та Dzukija (Дзукія) (Східна Литва). Чоловічий склад гурту виконує пісні, що належать до особливих “чоловічих жанрів”, наприклад, valiavimai (пісні косарів), lalavimai (Великодні привітальні пісні), військові пісні, а також пісні, що якось належать до чоловічої сфери (сватівські пісні, любовна лірика тощо). Гурт намагається перейняти і повністю відтворити автентичну вокальну техніку та манеру виконання, відмінності у музичних діалектах. Це вважається найбільш важливим у творчості литовського колективу.

ДРЕВО (м.Київ)
Ансамбль дослідників і виконавців української народної музики, піонер фольклорного руху в Україні (групу засновано у 1979 р.). Керівник ансамблю – етномузиколог Є.Єфремов. Від початку діяльності учасники “Древа” поставили за мету глибоко вивчити й правдиво представити сучасним городянам давню традиційну музику, котра ще збереглася у надрах сільської культури. Основною науковою і репертуарною базою ансамблю є активна експедиційна робота його учасників. Ансамбль є неодноразовим учасником міжнародних проектів – фольклорних фестивалей і концертов у Бельгії, Грузії, Латвії, Литві, Польщі, Росії, Франції. Учасники “Древа” проводять майстер-класи українського фольклорного співу у країнах Європи.

ГУРТОПРАВЦІ (м.Київ)
Cпільний мистецький проект етномузиколога і етно-співачки Ірини Клименко і знаного кобзаря Тараса Компаніченка, які у 2002 р. запросили до спільного музикування молодь, небайдужу до ідеї відродження автентичної сільської музики. Тарас вніс свіжий для фольклористичних груп «селянської орієнтації» струмінь світської шляхетської культури ХУІІ-ХХ ст., збудувавши місточок до європейських побутових музичних традицій. Проект відкритий і для досвідчених співаків, і для зовсім молодих, захоплених першими спробами неаранжованого народного співу, адже кожен знаходить у старовинних піснях співзвучні йому емоції. Дівчата й хлопці можуть позалицятися й подражнитись за допомогою традиційних куплетів-передирок, помріяти про щасливе заміжжя та підібрати весільний репертуар до майбутнього шлюбу. Той, в кого «розкололось серце» від нещасного кохання, на повний голос виспівує тугу в багатоголосних лівобережних баладах або ж прозорій ліриці Полісся чи щемливих романсах. Особи, чиє життя обтяжене родинними непорозуміннями, мають нагоду мистецьки висловити докори чоловікові, свекрусі чи іншим родичам, звернувшись до текстів побутових пісень. Приваблими для всіх «гуртоправців» є танці і приспівки – цнотливо-кокетливі в устах неодруженої молоді й забарвлені гумористично-еротичними мотивами у старшого товариства. Репертуар для співу знаходимо найбільше у власних поїздках українськими селами, доповнюючи його записами з музичних архівів. Улюблені терени – Прип’ятське Полісся, Переяславщина, Сіверщина, Слобідщина. Перейнявши пісні від старих поліщуків, волинян, слобожан, ГУРТОПРАВЦІ прагнуть поділитися зі слухачами частиною багатовікових надбань свого етносу, представляючи реліктові язичницькі жіночі ритуали Полісся (викликання дощу, відвертання хмари, спалювання відьми…); традиційне весілля Сіверщини, Полісся, Волині, Підляшшя; класичну любовну й козацьку лірику Лівобережжя (гуртовий спів); камерні лісові, польові пісні; вуличні й християнські коляди, псальми, канти, апокрифічні пісні мандрівних лірників; кобзарську епіку; скрипкову гру до танцю, до співу, до чарки; побутові романси 19-20 ст. (a capella та в супроводі бандури, гітари).

СЕРПАНОК (м. Суми)
Фольклорний гурт "Серпанок" створено при Сумському музичному училищі у 1996р. Керівник колективу Олена Гончаренко, ще в роки навчання у Київській консерваторії перейнявшись ідеєю відтворення автентичної співочої традиції від гурту "Древо", зініціювала формування молодіжного фольклористичного середовища в м.Суми, центром якого став "Серпанок". Нині до складу групи входять студенти і випускники Сумського педагогічного університету, Сумського училища мистецтв і культури, Національної музичної академії та Київського університету культури і мистецтв, учні гімназії №1 м.Суми. Учасники гурту займаються дослідженням сільської пісенної культури різних регіонів Сумщини – Сіверщини/Наддеснянського Полісся, Посейм'я, Слобідщини, російських поселень (зокрема традиції горюнів). Відтворюючи місцевий репертуар колектив прагне зберегти своєрідність діалектних співочих стилів.

БУТТЯ (м.Київ)
Ансамбль традиційної музики “Буття” створений у 2000 р. Назва ансамблю походить від першого слова в ряду синонімів: буття, існування, матерія, природа, що на противагу небуттю є символом життя. Власне, ансамбль дає нове життя сільській культурі, що має тенденцію до занепаду та виродження. Виконувані твори записані членами ансамблю у фольклорних експедиціях. Основою репертуару є традиційні весільні награвання, супровід до танців, ліричні пісні, колядки й щедрівки. Твори виконуються в тому звучанні, що записані. Ми намагаємося мислити як народні музики. Збереження і продовження гри на музичних інструментах і співу “автентичного” напрямку в умовах сучасного міста – мета сім'ї Бутів та інших учасників ансамблю.

ВОЛОДАР (м.Київ)
Київський гурт автентичного співу, що виконує обрядові та ліричні пісні Прип'ятського Полісся. Фольклорний ансамбль “Володар” утворився у 1993 році в межах течії “автентичного співу”, започаткованої київським фольклорним гуртом “Древо”. В складі фольклорного ансамблю “Володар” – студенти і випускники Національної музичної академії України, Київського Національного університету культури і мистецтв. Ансамбль виконує традиційну вокальну музику північно-українських земель – Прип’ятського Полісся, Берестейщини, Підляшшя, та зі Східного Поділля. Збір матеріалу в цих теренах відбувався у 1978-2000 рр. Головними для прип’ятських поліщуків є пісні, пов’язані з віхами землеробського календаря: колядки, щедрівки, Проводи зими, весняні заклички і хороводи, купальські, обжинкові... “Володар” у своєму репертуарі опирається саме на такі мелодії, виконуючи їх у відповідні пори року разом з ритуалами, забавами. У традиційній музиці молодих співаків захоплює магія колективного співу – унісонне злиття яскравих голосних тембрів справляє містичне враження як на самих виконавців, так і на їхніх слухачів. Принцип “Володар” – відтворювати те, що записано у власних етнографічних експедиціях. Учасники ансамблю працюють з останнім поколінням носіїв етнічної музики, котре ще пам’ятає, за яких обставин та яким чином виконувались найдавніші ритуальні мелодії давньоукраїнських свят. Ранньотрадиційна музика в автентичному виконанні завершує довгу епоху свого існування. Ми ще маємо можливість спостерігати свою традиційну музичну культуру в “живому звучанні”.

НАДОБРИДЕНЬ (м. Київ)
Назва колективу "Надобридень" не лише символізує початок вторинного, науково-реконструктивного руху на Україні, але й гідно репрезентує інструментально-гуртовий репертуар усіх регіональних традицій України. Засновані в 1992 р. Музику "Надобридня" мали щасливу нагоду слухати і що, головне, потанцювати під неї на концертах та фестивалях України, Польщі, Німеччини. Вам це задоволення забеспечить: Михайло Хай, Сергій Охрімчук, Ганна Охрімчук, Олекса Кабанов.

ГУЛЯЙГОРОД (м.Кіровоград)
Фольклористичний ансамбль, створений 2002 року в м.Кіровоград. “Гуляйгород” є природнім продовженням студентських колетивів “Дикий Карапет” та “Златопіль”. Учасники гурту досліджують територію Середнього Подніпров’я (Черкащина, Полтавщина, Кіровоградщина) і мають в своєму репертуарі всю жанрову палітру регіону: обрядові та побутові пісні, інструментальна музика. Кредо ансамблю – відношення до фольклору, як до розвиненої самобутньої культури, неприпустимість жодних обробок, “покращень” фольклорного першоджерела задля досягнення зовнішних сценічних ефектів, збереження неповторного колориту місцевої традиції, не механічне копіювання, а органічне живе засвоєння традиції, своєрідна спроба її наслідування.

МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ (м. Харків)
Дослідницько-виконавчий фольклористичний гурт “Муравський шлях” Харківського обласного центру народної творчості репрезентує найкращі зразки пісенного фольклору, фрагменти народних обрядів, ігор, танців Лівобережної України (зокрема Слобожанщини та Полтавщини), зібрані у власних фольклорно-етнографічних експедиціях. Кредо колективу – збереження та відтворення локальної пісенної традиції без будь-якої стилізації. Пісні виконуються в автентичній манері, що пов’язана з певним місцем в обряді та з часом виконання. Місцевий діалект, традиційні костюми, танцювальні рухи та атрибути фольклорного обряду пильно зберігаються учасниками гурту у недоторканому вигляді. Народившись у 1983 році, як ансамбль “Слобожани” Харківського державного університету, гурт впродовж двох десятиліть об’єднує представників міської інтелігенції, людей різних професій та віку, які захопившись неповторною красою шедеврів автентичного співу, відчули потяг до наслідування традиції ще живих носіїв пісенної спадщини. На жаль, з великою швидкістю це покоління стареньких бабусь та дідусів відходить до іншого світу, забираючи з собою ту частину духовної культури українців, яка зветься “усна традиція”.

ЛУКИНІ РОСИ (м. Київ)
Гурт автентичного співу, існує з 2001 року, творчий керівник Олена (Копєйкіна) Бабієнко. Репертуар ансамблю складають обрядові, ліричні та жартівливі пісні з Київщини та Сумщини, записані учасниками гурту власноруч у чисельних експедиціях. Пісні виконуються зі збереженням мовно-діалектичних особливостей та в притаманній місцевій звуковій манері. Метою учасників гурту стало точне дослідження обрядів і музичного матеріалу територій Київської та Сумської областей та популяризація сільської музики серед міської молоді. Костюми, необхідні для концертної діяльності, зібрані у експедиціях і відповідають територіям, які гурт відтворює на сцені.

КОРАЛІ (м.Львів)
Гурт автентичної музики “Коралі” був заснований у 2001 році у Львові. Мета створення – відродити та продовжити народну музичну традицію, оживити старовинні мелодії, більшість яких записані самими учасницями гурту у багатьох фольклорно-етнографічних експедиціях. В репертуарі колективу багато обрядових та необрядових народних пісень із різних етнографічних регіонів України, деякі виконуються в супроводі музичних інструментів (скрипка, телинка, бубон, дзвіночки). При виконанні колектив старається відтворити діалектичні особливості мови та манери співу.

FAYNUY DANCE / Файний денс (м.Київ)
Інструментальний гурт "Faynuy dence" був заснований випадково, завдячуючи вечорницям, що проводить Олег Скрипка. У своєму виступі втілюють всю притаманну назві енергетику, радість танцю та радість чуття, відображену у яскравих кольорах українських та молдовських традиціях. Склад: Роман - цимбали, Дмитро - акардіон, Сергій Охрімчук - скрипка, Вадим - контрабас, Юра Мізінчук - ударні та керівник колективу.

ГУДАКИ (Нижнє Селище, Закарпаття)
Слухаючи музику “Гудаків”, ми переносимося в українські Карпати, переживаємо всі біди і радощі невеличкого закарпатського села. Багатовікові балади розповідають нам життєві історії про кохання та зраду, дружбу та війну, доносять до нас хороші звичаї та тягар традицій. Ніхто ніколи не думав записати ці пісні, хоча вони тисячоліттями живуть у народі, майже не зазнаючи ніяких змін. Голоси Каті та Олі торкаються струн душі, а п”ятеро музикантів зі своїми традиційними інструментами: скрипкою, теленкою, тараготом, бубном, цимбалами та контрабасом грають так, що мелодія заполоняє все єство слухачів. Час від часу спів замовкає, а музика продовжує кликати до танцю. На Закарпатті століттями живуть поруч – українці, угорці, румуни, роми та євреї, тому й музичні кордони не є чітко вираженими. Для чого ж тоді шукати етнічну чистоту в регіоні, який за останні 100 років міняв свою державну приналежність більш як 6 разів. “Гудаки” грають разом вже 5 років як на Україні, так і в Західній Європі. Їх автентична музика вже полонила багато сердець.


:: ДИТЯЧІ ФОЛЬКЛОРНІ КОЛЕКТИВИ


:: АВТЕНТИКА


:: КОБЗАРСЬКА ТРАДИЦІЯ

АНТОНІЙ ПІЛЬХ (Польща) лютня
Антоній Пільх- польський лютніст, багаторічний керівник хору “Братство лютні”, сеньйор і засновник “Міжнародної Академії традиції”, господар відбудованого шляхетського двору на Високій, близько Кракова, що став живим музеєм старовинної музики та культури. До Антонія Пільха, як лютніста, більше би пасував прикметник старопольський чи старосвітський, в тому значенні,, в якому ми вживаємо його щодо кобзарів чи лірників в нашій культурі. Першим, в ще поневоленій Польщі, вирішив відродити мистецтво гри на лютні, і для цього вирушив на навчання до Лондону, пройшовши чималі випробування на шляху до цієї мрії. Закінчив Королівську Академію лютні. Багато років поклав на вивчення традицій ренесансного співу, а також на практичне озвучення, виспівування багатьох пам’яток старопольської музичної та літературної спадщини, роблячи їх підставою до творення модерної культури сучасної польської інтеліґенції та нової національної еліти. Як сольний виконавець, Антоній Пільх співає пісні лицарські, історичні, ліричні, як відомих так і анонімних авторів доби ренесансу й барокко з ХVІ-ХVІІІ ст., та народні. Грає також, танці, п’єси для лютні, та медитації. Власне через лютню та своє відкрите серце він уродженець Перемишля, де, як він вважає, його формували як польська так і українська культурні спадщини, він прийшов до розуміння полікультурної та поліетнічної минувщини старої Річі Посполитої.
Тарас Компаніченко- кобзар, бандурист та лірник. Виконує- реконструює традиційний кобзарсько-лірницький репертуар в супроводі кобзи О.Вересая, старосвітської бандури та колісної ліри. Значну частину репертуару становлять епічні твори - думи, так звані “запорозькі пісні”, козацькі псальми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика. Витворені в ХІІІ-ХVІІ ст. пам’ятки музики та літератури дожили віку, часом в фольклоризованому вигляді, в усній традиції (часом вони збереглись в рукописнім чи друкованому збірниках) та дідівські пісні. Окрім сліпецького, старцівського чи дівського репертуару виконує пам’ятки старовинної музики та літератури Руси-України ХV-ХVІІІ ст. Твори на слова поетів ХVІ-ХVІІІ ст. Д.Наливайка, Д. Братковського, І. Величковського, Т.Прокоповича, Г.Сковороди.


TOMAS & LIZZY BLAU / Томас та Лізі Блау (Німеччина) харді – гарді
Ліззі та Томас Блау грають на харді – гарді. Цей інструмент відомий по всій Європі і має мінливу історію довжиною майже в тисячу років. На початку, на ньому грали в церкві. Потім мандруючі музиканти рознесли її по всім куточках Європи. В еру бароко стала сільським інструментом. Такі відомі композитори як Гайдн та Вівальді створювали музику спеціально для харді-гарді. До кінця 19 сторіччя вона використовувалась для танцювальної музики. В сімдесяті роки минулого сторіччя почалося відродження харді-гарді. Ліззі та Томас Блау грають на харді-гарді більше ніж 25 років. Концерти в Німеччині та за кордоном, виступи на історичних ярмарках – їхній внесок у відродження харді-гарді. Вони брали участь у відновленні техніки гри на харді-гарді, яка була забута до недавнього часу. З 2000 року вони організували курси та навчають музикантів грі на цьому старовинному та чарівному інструменті. Репертуар Ліззі та Томаса включає традиційну народну музику Європи, музику епохи бароко та сучасні композиції. Вони грають на інструментах, зроблених Куртом Райхманом, найдосвідченішим майстром виробником харді-гарді. Без їхної дослідницької роботи та ідеалізму не відбулося б відродження харді-гарді.

EDZUN YECHIKA / Едзюн Єчіка (Японія) флейта Сякухаті
Едзюн (Edzun Yechika) є монахом дзен японської школи Риндзай. Він грає медитативну музику на сякухаті та подорожує по світу. Під час перебування в Польщі він записав CD “Zen Shakuhachi” на студії в Кракові. Бамбукова флейта Сякухаті (вона ж Сякухачі, Шакухачі, Shakuhachi), яка існує вже багато сотень років, але тільки порівняно недавно про її існування дізналися на Заході, в основному завдяки включенню музики сякухаті до сучасних композицій. “Після кількох років пошуків та спроб, я, нарешті, зупинився саме на цьому інструменті, тому що він найбільш відповідає моїм запитам та інтересам”.
Участь у фестивалі Едзюн Єчіки є невеликим дотиком українських шанувальників етнічної та медитативної музики до стародавнього японського мистецтва гри на бамбуковій флейті.

МУСТАФА ЦЕВІК (Туреччина) баглама
Баглама - це турецький національний народний інструмент, що має вже більше 2000 років і досі з успіхом використовується сучасними музикантами. Майже всі народні турецькі пісні супроводжуються саме цим інструментом. Народні поети під багламу створюють мелодії, складають вірші та пісні, котрі відрізняються за музичною формою, стилем та мелодіями по регіонам та містам в Турції.

ШИШТАКРИТ (Київ, індійська традиція) тампур

ТАРАС КОМПАНІЧЕНКО(м. Київ) кобза, ліра, бандура
Тарас Компаніченко- кобзар, бандурист та лірник. Виконує та реконструює традиційний кобзарсько-лірницький репертуар в супроводі кобзи О.Вересая, старосвітської бандури та колісної ліри. Значну частину репертуару становлять епічні твори - думи, так звані "запорозькі пісні", козацькі псальми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика. Витворені в ХІІІ -ХVІІ ст. пам'ятки музики та літератури, дожили віку, часом в фольклоризованому вигляді, в усній традиції (часом вони збереглись в рукописнім чи друкованому збірниках), та дідівські пісні. Окрім сліпецького, старцівського чи дівського репертуару, він виконує пам'ятки старовинної музики та літератури Руси-України ХV-ХVІІІ ст. Твори на слова поетів ХVІ-ХVІІІ ст. Д.Наливайка, Д. Братковського, І. Величковського, Т.Прокоповича, Г.Сковороди та ін.

ЯРЕМА-ВАДИМ ШЕВЧУК (м. Київ) ліра, бандура
За фахом художник-реставратор. Закінчив Українську академію мистецтв. З 1989 паочав штудіювати виконання на традиційних українських інструментах як то колісна ліра та старосвітська бандура у цехмайстра Миколи Будника. Окрім зазначених інструментів грає на французькій бароковій лірі кінця 18 століття, волинці (дуда), корнемузах і блокфлейтах. В репертуарі кобзарсько-лірницькі твори 16-18 століття, українська та західноєвропейська інструментальна музика від раннього Середньовіччя до пізнього Бароко. Учасник ансамблю давьої музики Костянтина Чечені.

ЕДУАРД ДРАЧ (м. Київ) кобза
Кобзарництвом захопився ще в кінці 80-х років. Почалося все у 88 році зі знайомства з Миколою Будником. Пізніше Едуард знайомиться з іншими братчиками кобзарського цеху та стає їхнім членом. А своєрідне благословення і освячення він отримав кілька років тому, коли літо кобзарював у Видубецькому монастирі. Едуард Драч є поліінструменталістом, який окрім гітари грає ще й на фортепіано, скрипці, вересаївській кобзі та криловидних гуслях, грає музику різну: від джазу, блюзу, рок-н-ролу та власних композицій-стилізацій до автентичної інструментальної традиції Черкащини та творів з репертуару кобзаря Остапа Вересая.

СЕРГІЙ ТКАЧ (м. Київ) ліра

ТАРАС СИЛЕНКО (м. Київ) старосвітська бандура

СВЯТОСЛАВ СИЛЕНКО (м. Київ) старосвітська бандура

ДАНИЛО МЕЛЬНИК (м. Київ) бандура
Народився в с.Устимівка, Васильківського ра-ну, Київської області. З 2001 навчається в Київській середній спеціалізованій музичній школі імені Миколи Лисенка за фахом (класом) бандури.


:: ОБРЯДОВА (ТЕАТРАЛЬНА)


Містично-обрядове дійство „АДАМ і ЄВА”
пісенний життєпис у локальних діалектах
виставу у 2-х діях і 4-х епізодах представить
гурт народної музики ГУРТОПРАВЦІ (керівник Ірина Клименко)

Пропоноване на Вашу увагу пісенно-обрядове дійство лише умовно називається виставою. Йдеться радше про спробу сучасного мистецького міфотворення, про актуалізацію архаїчних народних уявлень про побудову світу. Це погляд на архетипи Чоловіка та Жінки, що збереглися в українській свідомості ще з дохристиянських часів, закарбовані у селянських піснях, легендах, звичаях та обрядах.
„Гуртоправці” підготували цей проект спеціально до фестивалюУкраїни, який відбувався восени минулого року у Швейцарії. За структурою – це вельми пластичне дійство, яке не потребує вивіреного “акторського” складу чи суто театральної режисури. В його основі – вибудований в сюжетну лінію пісенний та обрядовий матеріал, який стосується найважливіших моментів у житті українських Адама і Єви (Василя та Галини), невіддільних від життя громади, роду. Чотири епізоди “вистави” оповідають про повний життєвий цикл Чоловіка і Жінки, їхнє призначення і можливі буттєві шляхи.
Спершу йдеться про з’яву героїв унаслідок поєднання плідної сили землі та міфічного предка роду (виконуються відповідні пісні та обряди жнивних ритуалів).
Подальші епізоди проведуть героїв від заручення до весілля. Цей шлях виплетений з різних історій: про нещасливе кохання, про смерть у бою, про небезпеки, які чигають на людську душу унаслідок зіткнень з метафізичними силами. У багатьох виконуваних піснях сформульовано парадигму особистого вибору для Чоловіка й Жінки, коли вони можуть обрати для себе інше призначення, спіткати іншу долю. Себто, щоб дійти до закладеного у родовому звичаї ідеалу взаємин – весільного обряду, – герої мають здолати сумніви і перейти спокуси. Їм належть з’ясувати свої стосунки з Богом і світом, набути сили і мудрості.

Таке народне прочитання біблійної історії резонує с сучасним усвідомленням світобудови бодріярівського штибу, насамперед – з ідеєю символічного обміну внутрішніх тенденцій, що забезпечує людині повноту і справжність буття. В умовах міста, з його повсякчасною пропозицією перетворитися на симулякр і вдовольнитися фальшивими символами та цінностями, нагадування Гуртоправців про архаїчний триб життя української громади, з його простим тлумаченням щастя – того щастя, яке постає у відповідності інтересів кожного індивідуума та всього роду, – є почасти викликом пластмасовій псевдокультурі, почасти елементарним просвітництвом для тих глядачів, у чиїй свідомості немає ані християнізованих кантів 18 сторіччя, ані текстів Бодріяра.

“Українські пісенні старожитності”, Театр „ГОЛОС” (м.Чернівці)
Театр “Голос” (приватний професійний театр з постійною трупою) засновано при Чернівецькому духовно-мистецькому центрі “Голос” режисером Петром Колісником. Одним з напрямків діяльності ДМЦ “Голос” є вивчення та творче осмислення обрядів, звичаїв та традицій українського народну, котре ґрунтується на матеріалах фольклорно-етнографічних досліджень різних регіонів України. Програмною виставою цього напрямку є “Українські пісенні старожитності” (обрядові дійства), котра через молитовно-магічні дії та пісні розкриває душу, чуття, віру, вірування, бажання, прагнення, життя та ідеали наших пращурів.
“Українські пісенні старожитності” – спроба залучити сучасника у надзвичайно цікавий і таємничий духовний світ наших предків засобами театральної музичної медитації, у незбагненний космос буття, у світ народної уяви, звідки є лише один вихід – через збагачення власної духовності. “…Театр не пропонує нам чисту автентику, він дарує погляд різних людських світів, бо кожен актор у цьому театрі вкладає в пісню свій власний неповторний світ. Творячи музичне дійство за законами драматичної вистави, Петро Колісник допомагає своїм акторам з одного боку – відчути всю драматичну структуру пісні через своє власне внутрішнє світосприймання. Дивна річ: звучали вони дуже сучасно, незважаючи на автентичні костюми, зібрані в селах Буковини, але відчуття наступності часів простежувалося десь на енергетичному рівні. Енергетика дитячих голосів несла в собі код століть… Пісня, народжена в Буковинському краї, несе в собі відгомін українського степу й безмежжя морських просторів. Але найважливіше те, що вона несе щирість і відкритість у наші серця, даруючи нам відчуття дива.” Галина Канарська (“Диво з буковинського краю”, “День”, Київ, 1998)

Купальський обряд, ВОЛОДАР (керівник Маргарита Скаженик, м.Київ)
Ансамбль „Володар” представить на „Країні мрій” купальський обряд, який донедавна побутував у селах Бориспільського та Кагарлицького р-ну Київської обл. Центральним персонажем місцевого купальського дійства є „Головатий Іван” - ритуальна лялька з ознаками чоловічої статі. Її виготовляли з овочей, прикрашали квітами та травою. За голову слугувала велика капустина. По закінченню гулянь „Головатого Івана” топили у Дніпрі, що повинно було викликати дощ, а отже і добрий врожай. Обряд супроводжувався ритуальними купальськими наспівами та жартівливими піснями.

Рубрики:  ::анонси концертів::
::українське::
::життя фестивальне::



djabchyk   обратиться по имени Среда, 21 Июня 2006 г. 09:27 (ссылка)
а можеш трішки більше розповісти чого, будуть ці колективи, будуть учасниками?

і де та як проходитиме це купальське дійство?
Ответить С цитатой В цитатник
Аноним   обратиться по имени Суббота, 25 Февраля 2012 г. 15:39 (ссылка)
Ответить С цитатой В цитатник    |    Не показывать комментарий
 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку