Эндж все записи автора В колонках играет - Poets of the fall - Where do we draw the line
Думаю, стоит выложить стих про феникса. Про меня. Правда, чем чаще его читаю, тем чаще думаю, что он не удался. Только он снова на украинском, ладно?

Серед страшних пекельних мук
Немає болю гіршого,
Ніж біль від близьких рідних рук,
Тяжкого слова грішного.
Вони згасили наше сонце,
І жадібно сліз наших ждуть.
Стискає струп холодний серце,
Безвихідь знову тут як тут.
Блискуча сталь стинає крила,
Решітка клітки гне униз:
"Співай мені, о, пташко мила!
Пущу, можливо, на карниз."
Вогнем дихання їх горить,
Смердить навкруг паленим пір'ям.
Лише одна ще вільна мить,
Один лиш погляд на сузір'я.
А з неба зорі ясно кличуть...
Холодний металевий блиск
Манить до себе ближче й ближче.
Ти б полетів, якби не тиск.
Ланцюг важкий тебе тримає
Улесливо простерті руки.
Я знаю біль твій, добре знаю.
Й на себе прийму твої муки.
Ти вільний, феніксе яскравий!
Я відпущу тебе, лети!
Гляну услід тобі ласкаво,
І залишусь на самоті.
А їхніх темних душ руїни
Хай вітер здме з лиця Землі.
На голос рідної країни
Лети, мій феніксе, лети!