DLemma (Фабрика_Звёзд_В_Украине) все записи автора
Важко?! Але ж ніхто не обіцяв, що буде легко…Знову непередбачувана номінація, непередбачуваний поворот подій – дві подружки під погрозою вильоту, Еля та Даша стають конкурентками одна для одної. Інтереси двох, як нам здавалось, найкращих подруг перетнулись.
Дівчата, певно, забули, - щоб вистояти мужньо до кінця проекту, необхідно мати не тільки талант, певну харизму та привабливість, а ще вміння розуміти інших та мати підтримку з боку друзів.
Та щось “хруснуло” у цій дружбі. Спочатку дівчата довго грали у мовчанку, яка виникла, правда кажучи, з порожнього місця. Але ж Еля, відчувши “холодок” та деяке ігнорування з боку Даші, вирішила зробити перший крок та просто поговорити з подругою. Сидячи на кухні, Елізабет запитала у подруги, чи боїться вона покинути проект? На що Даша відповіла:
- Нет, а ты?
- Очень сильно! У меня такое впечатление, что я играю с огнем в этой номанации… Клянусь тебе! И еще мне кажется, что с момента номинации ты меня вообще возненавидела.
- Я? Тебя? Потому, что ты себя по-другому ведешь.
- Мне даже люди говорят, что ты постоянно пытаешся сделать из меня дуру, – все більш емоційно додавала Еля
- Это кто тебе сказал? Это кто-то из дома? – допитувалася Даша. - Тебе не кажется очень странным, что тебя каждый раз номинируют - и в тебе нарушается какая-то гармония, и ты начинаешь творить такие вещи!.. А то, что я тебя делаю дурой… Ты действительно так считаешь?
- Я просто поняла, что тебе нельзя ничего говорить.
- Если я тебя делаю дурой, то ты можешь считать себя самой счастливой дурой на свете!.. Потому, что так, как к тебе, я не отношусь ни к одному человеку на этом проекте...
- У меня такое впечатление иногда, что с такими чувствами ты меня так ненавидишь и реально хочешь стоптать не то, чтобы с грязью, а с асфальтом… Видишь, как я это понимаю, хотя я тебе не разу этого не сказала. Я постоянно говорю маме: я не знаю, мама, как выходить из ситуаций, когда мы с Дашей сталкиваемся лбами, что б не поругаться, что б она на меня не обиделась. Я постоянно пытаюсь поговорить с тобой.
Розмова між дівчатами видалась доволі провокативною, вони звинувачували одна одну. В результаті крапку у розмові та й у дружбі поставила Даша:
- Я ничего не хочу! Вот так вот общаемся – и все! Меня так устраивает. Потому, что чем ближе я к тебе становлюсь, тем мне больнее становится от того, что ты иногда делаешь.
Цікаво, чи то Елізабет й справді змінилася, чи просто обридла Даші? Чи зможуть подруги все ж таки повернути свою колишню дружбу до недільного концерту? Та чи було насправді щире та відверте товариство між “фабрикантками”?..