-ѕоиск по дневнику

ѕоиск сообщений в vselegko03

 -ѕодписка по e-mail

 

 -ѕосто€нные читатели

 -—татистика

—татистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
—оздан: 14.03.2011
«аписей:
 омментариев:
Ќаписано: 9

—“ј“»—“»„Ќ»… јЌјЋ≤« Ѕ≈«–ќЅ≤““я ¬ ” –јѓЌ≤

ƒневник

„етверг, 31 ћарта 2011 г. 16:14 + в цитатник
ƒ»——≈–“ј÷»я “≈ќ–≈“»„Ќ≤ “ј ћ≈“ќƒќЋќ√≤„Ќ≤ ј—ѕ≈ “» ¬»¬„≈ЌЌя Ѕ≈«–ќЅ≤““я

ћакроеконом≥чний аспект процесу безроб≥тт€ та завданн€ його статистичного вивченн€

—труктурна переор≥Їнтац≥€ економ≥ки ”крањни спричинила суттЇв≥ зм≥ни в конТюнктур≥ зайн€тост≥. —тановленн€ пол≥тичноњ ≥ економ≥чноњ незалежност≥, реформуванн€ вс≥Їњ структури сусп≥льних в≥дносин в≥дбуваЇтьс€ на фон≥ багатосторонньоњ кризи, що захоплюЇ вс≥ сфери життЇд≥€льност≥ сусп≥льства.
«а дек≥лька рок≥в безроб≥тт€ стало одн≥Їю ≥з самих гострих проблем. јдже, при систем≥ централ≥зованого плануванн€ ≥снувала велика к≥льк≥сть державних п≥дприЇмств, €к≥ фактично гарантували повну зайн€т≥сть. ѕ≥сл€ њх краху центральн≥ органи в≥дмовились в≥д мети забезпеченн€ повноњ зайн€тост≥. ¬перше за багато дес€тил≥ть значна к≥льк≥сть людей залишилась без роботи.
«агальнов≥домо, що виникненн€ безроб≥тт€ Ц неминучий результат приватизац≥њ, структурних перетворень та скороченн€ чисельност≥ роб≥тник≥в [1, c.13] .
«ауважимо, що прот€гом дек≥лькох дес€тил≥ть проблема безроб≥тт€ на територ≥њ ”крањни була практично нев≥дома, а доц≥льн≥сть знайомства з нею на теоретичному р≥вн≥ обумовлювалась лише при вивчен≥ пол≥тичноњ економ≥њ кап≥тал≥зму.
ќгл€ди в ≥сторичне минуле п≥дтверджують, що вивченн€ безроб≥тт€ розпочалос€ ще в 20 Цт≥ роки минулого стол≥тт€, коли проблема боротьби з ним була актуальною [ 2 ].
«г≥дно з оф≥ц≥йною рад€нською статистикою безроб≥тт€ було повн≥стю л≥кв≥довано в –ад€нському —оюз≥ в грудн≥ 1930 року [3,c.20]. ƒосл≥дженн€ проведен≥ в 70-80 роках 20 стол≥тт€ зах≥дними економ≥стами показують, що в 60-70 роках фактичний р≥вень безроб≥тт€ в —–—– складав 1-2% робочоњ сили [6, c.53].
“ак, в де€к≥й м≥р≥ маЇмо погоджуватись з даними досл≥джень, але необх≥дно визначити, що вивченн€ процесу безроб≥тт€ маЇ значн≥ б≥л≥ пл€ми у своЇму виникненн≥ та ≥снуванн≥ ≥ без анал≥зу сучасних економ≥чних теор≥й щодо ринку прац≥ не можливо ви€вити причини виникненн€ безроб≥тт€ .
ѕроблеми вивченн€ процесу безроб≥тт€ лише на сучасному етап≥ становленн€ ринкових в≥дносин стали предметом спец≥альних досл≥джень економ≥чних шк≥л. —учасна економ≥чна наука представлена багатьма модел€ми ринку прац≥, €к≥ по€снюють виникненн€ безроб≥тт€ на Ц м≥кро та макрор≥вн≥. “ому, дл€ подальшого досл≥дженн€ процесу безроб≥тт€ зд≥йснимо анал≥з модальних теор≥й, що до виникненн€ безроб≥тт€, а саме Ц класичну, неокласичну, марксистську та кейнс≥анську.
ѕрихильники класичноњ школи пол≥теконом≥њ (¬.ѕетт≥, ј.—м≥т, ƒ.–≥кардо, ƒж.ћ≥ль, ∆.-Ѕ.—ей) вважали, що ринковий механ≥зм самост≥йно, без зовн≥шнього втручанн€ забезпечуЇ економ≥чну р≥вновагу €к на м≥кро - , так ≥ на макрор≥вн≥. ¬≥дпов≥дно до постулат≥в, запропонованих класиками у економ≥ц≥ ≥снуЇ й автоматичне дос€гненн€ ринком прац≥ повноњ зайн€тост≥. “ак, всесв≥тньо в≥домий вчений, автор прац≥ УЅагатство народ≥вФ ј.—м≥т виходив з тези про взаЇмозвТ€зок зростанн€ зароб≥тноњ плати ≥ багатства. ¬≥н дотримувавс€ погл€ду, зг≥дно з €ким зб≥льшенн€ приросту населенн€ залежить в≥д зароб≥тноњ плати ≥ його добробуту, що спри€Ї п≥двищенню народжуваност≥ населенн€, ≥, навпаки, зниженн€ зароб≥тноњ плати зменшуЇ чисельн≥сть населенн€. Уѕопит на людей, - стверджуЇ ј.—м≥т, - €к ≥ попит на будь-€кий ≥нший товар, регулюЇ УвиробництвоФ людей, прискорюЇ його, коли воно проходить надто пов≥льно, ≥ затримуЇ, коли воно в≥дбуваЇтьс€ швидкоФ [7, c.73].
ј.—м≥т розгл€дав принципи функц≥онуванн€ ринку прац≥ через призму ринкових в≥дносин попиту ≥ пропозиц≥њ на працю, м≥ж €кими, на думку вченого, завжди ≥снуЇ р≥вновага. якщо пропозиц≥€ прац≥ недостатн€, то ц≥на на нењ висока, а €кщо велика, то ц≥на низька. У–инок у першому випадку, - стверджував ј.—м≥т, - буде наст≥льки недостатньо наповнений, наск≥льки в другому випадку надм≥рно, ≥ це скоро призведе ц≥ну пропозиц≥њ до в≥дпов≥дноњ норми, що необх≥дна дл€ на€вних умов сусп≥льствФ [7, c.73].
“аким чином, маЇмо стверджувати, що в умовах досконалоњ конкуренц≥њ зароб≥тна плата Ї гнучкою, а отже р≥вновага на ринку прац≥ за будь-€ких умов встановлюЇтьс€ на тому р≥вн≥, де обс€г ринкового попиту на працю дор≥внюЇ обс€гу њњ пропозиц≥њ. “обто, економ≥ка може бути ефективною ≥ при на€вност≥ де€кого добров≥льного безроб≥тт€.
ƒобров≥льне безроб≥тт€ представлене в≥др≥зком м≥ж точкою р≥вноваги ≈ та р≥внем запропонованоњ на ринок прац≥ робочоњ сили. якщо попит на робочу силу зростаЇ, то ставка зароб≥тноњ плати також зб≥льшуЇтьс€, тому що крива попиту зсунетьс€ праворуч. ƒобров≥льне безроб≥тт€ також скоротитьс€, тому що ставка зароб≥тноњ плати зб≥льшитьс€.
ќсновне питанн€, €ке виникаЇ в ц≥й ситуац≥њ Ї таким: чому ставка зароб≥тноњ плати не опускаЇтьс€ до свого природного р≥вн€. ¬ першу чергу зазначимо, що причиною такого €вища, Ї особливост≥ формуванн€ ставки зароб≥тноњ плати на ринку прац≥ ≥ самого процесу найму на роботу. –инок прац≥ в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д звичайного ринку товар≥в тим, що ц≥ни на нього не зм≥нюютьс€ кожну хвилину, кожний день. ќсобливост≥ найму пол€гають в тому, що ставка зароб≥тноњ плати попередньо обговорюЇтьс€, њњ р≥вень не зм≥нюЇтьс€ щонайменше прот€гом року.  р≥м того, профсп≥лки укладають колективн≥ договори з адм≥н≥страц≥Їю на збереженн€ ставки зароб≥тноњ плати дл€ прац≥вник≥в певноњ квал≥ф≥кац≥њ не нижче певного р≥вн€ з регул€рним перегл€дом ставок у в≥дпов≥дност≥ з≥ зм≥нами ≥ндексу споживчих ц≥н. “аким чином, зароб≥тна плата наче УзалипаЇФ на певному р≥вн≥ ≥ не може спуститись донизу. —аме жорстк≥сть зароб≥тноњ плати Ї джерелом недобров≥льного безроб≥тт€. јле, безумовно, через де€кий час ставка зароб≥тноњ плати може ≥ знизитись. “ому в довгостроковому пер≥од≥ економ≥сти вважають ринок прац≥ гнучким.
ќтже, у класичн≥й модел≥ ринку прац≥ головною причиною безроб≥тт€ Ї зростанн€ зароб≥тноњ плати вище р≥вноважноњ, а саме безроб≥тт€ Ї добров≥льним та не становить загрози дл€ економ≥ки крањни.
ѕроблема безроб≥тт€, на думку представник≥в класичноњ теор≥њ, може бути вир≥шена лише за допомогою механ≥зму ринкового саморегулюванн€. ¬ умовах, коли пропозиц≥€ прац≥ перевищуЇ попит Ц у роботодавц≥в Ї можлив≥сть вибору прац≥вник≥в ≥ вони можуть наймати њх за значно нижчими ставками зароб≥тноњ плати. «ниженн€ ц≥ни прац≥ в≥дбуватиметьс€ доти, доки витрати роботодавц≥в на виплату зароб≥тноњ плати не стануть наст≥льки низькими, що економ≥чно виг≥дним ви€витьс€ найн€ти ус≥х прац≥вник≥в, що здатн≥ приступити до прац≥. ” цьому випадку ринок прац≥ повертаЇтьс€ до стану р≥вноваги.
¬ умовах, коли попит на працю перевищуЇ њњ пропозиц≥ю, посилюЇтьс€ конкуренц≥€ м≥ж роботодавц€ми. ” так≥й ситуац≥њ найман≥ прац≥вники пропонують своњ трудов≥ послуги за умови б≥льш високоњ ставки зароб≥тноњ плати. ѕричому ефект конкуренц≥њ про€вл€Їтьс€, поки витрати роботодавц≥в на працю не дос€гнуть свого максимально можливого р≥вн€, п≥сл€ €кого наймати прац≥вник≥в стаЇ економ≥чно не виг≥дним [8,c.29].
≤деал≥зуючи д≥ю механ≥зму ринкового саморегулюванн€, представники класичноњ школи вимагали водночас невтручанн€ держави у економ≥чн≥ процеси. ѕри цьому пол≥тика економ≥чного л≥берал≥зму (laissez faire) Ї, на думку класик≥в, одн≥Їю з передумов ефективного функц≥онуванн€ ринку прац≥.
ќсновн≥ положенн€ класичноњ теор≥њ ринку прац≥ були сприйн€т≥ та розвинут≥ наступним покол≥нн€м вчених-економ≥ст≥в, що сформували неокласичну школу (ј.ћаршал, ј.ѕ≥гу).
ѕогл€ди представник≥в ц≥Їњ школи на ринок прац≥ ірунтуютьс€ на закон≥ —е€, що був сформульований у 1803 р. в≥домим французьким економ≥стом ∆.-Ѕ.—еЇм [9, c.150]. ¬≥дпов≥дно до закону —э€ процес виробництва товар≥в створюЇ прибуток р≥вний вартост≥ зроблених товар≥в. ÷е значить, що виробництво будь-€кого об'Їму продукц≥њ автоматично забезпечуЇ прибуток, необх≥дний дл€ закуп≥вл≥ вс≥Їњ продукц≥њ на ринку. ѕропозиц≥€ породжуЇ св≥й власний попит, а заощадженн€ - чинник, що ускладнюЇ. ќднак у такому простому розум≥нн≥ закону —э€ Ї €вний недол≥к. ’оча факт, що виробництво продукц≥њ забезпечуЇ в≥дпов≥дну суму грошового прибутку, ≥ загальновизнаний, немаЇ гарант≥њ, що одержувач≥ прибутку витрат€ть його повн≥стю. якусь частину прибутку можна зберегти (не витратити), ≥ тому вона не знайде свого в≥дображенн€ в попит≥. «аощадженн€ викликають порушенн€, в≥дплив у потоках прибутк≥в ≥ витрат ≥, в≥дпов≥дно, п≥дривають ефективну чинн≥сть закону —э€. «аощадженн€ викликають недостатн≥сть споживанн€. ” результат≥ непродан≥ товари, скороченн€ виробництва, безроб≥тт€ ≥ зниженн€ прибутк≥в.
ќдин ≥з представник≥в неокласичноњ школи, в≥домий англ≥йський економ≥ст ј.ѕ≥гу у своњй в≥дом≥й книз≥ Ђ“еор≥€ безроб≥тт€ї (1923 р.) обірунтував тезу про те, що на ринку прац≥ д≥Ї недосконала конкуренц≥€. ¬она веде до завищенн€ ц≥ни прац≥. “ому багато економ≥ст≥в указували, що п≥дприЇмцю виг≥дн≥ше заплатити високу зароб≥тну плату квал≥ф≥кованому фах≥вцю, здатному зб≥льшити варт≥сть випуску продукц≥њ. «а рахунок високопродуктивноњ прац≥ п≥дприЇмець маЇ можлив≥сть скоротити робочий персонал ( д≥Ї принцип: краще вз€ти одного на роботу ≥ добре йому заплатити, чим тримати 5-6 чолов≥к ≥з меншою зарплатою). ” своњй книз≥ ѕ≥гу детально ≥ всеб≥чно обірунтував думку, що загальне скороченн€ грошовоњ зароб≥тноњ плати здатне стимулювати зайн€т≥сть та вважав, що у економ≥ц≥ можливе ≥снуванн€ лише двох вид≥в безроб≥тт€ [10, c.456]:
- фрикц≥йного, що зумовлене недостатньою по≥нформован≥стю найманих прац≥вник≥в про пропозиц≥ю робочих м≥сць на ринку прац≥, а також њх небажанн€м зм≥нювати профес≥ю, м≥сце проживанн€ тощо;
- добров≥льного, €ке виникаЇ у тих випадках, коли роб≥тники не хочуть працювати за зарплату, що в≥дпов≥даЇ граничному продукту њх прац≥.
ѕ≥гу ≥ його посл≥довники, що вважають, що кор≥нь зла - у висок≥й зароб≥тн≥й плат≥, пропонують :
- спри€ти зниженню зароб≥тноњ плати ;
- роз'€сн€ти профсп≥лкам, що р≥ст зароб≥тноњ плати, за що вони борютьс€, обертаЇтьс€ ростом безроб≥тт€ ;
- держав≥ працевлаштовувати прац≥вник≥в, що претендують на невисокий прибуток, зокрема, заохочувати розвиток соц≥альноњ сфери .
« рекомендац≥й ѕ≥гу широко застосовуЇтьс€ розпод≥л ставки зароб≥тноњ плати ≥ робочого часу м≥ж дек≥лькома прац≥вниками. ¬икористанн€ часткового робочого дн€ скорочуЇ безроб≥тт€ нав≥ть при збер≥ганн≥ неспри€тливоњ кон'юнктури .
ћи згодн≥ з думкою, що ц€ теор≥€ не може дати повного по€сненн€ джерел безроб≥тт€. “а й статистика не п≥дтверджуЇ положенн€ про те, що арм≥€ безроб≥тних завжди поповнюЇтьс€ за рахунок прац≥вник≥в ≥з пор≥вн€но низьким р≥внем зароб≥тноњ плати. Ќа наш погл€д, методи боротьби з безроб≥тт€м визначаЇ концепц≥€, €кою керуЇтьс€ ур€д конкретноњ крањни.
ќтже, класична та неокласична школи при анал≥з≥ ринку прац≥ виходили з того, що у ринков≥й господарськ≥й систем≥ не може виникнути довготривале безроб≥тт€, бо економ≥чний механ≥зм автоматично регулюЇ р≥вновагу пропозиц≥њ та попиту на працю, завд€ки гнучкост≥ зароб≥тноњ плати. Ќа нашу думку, класична модель ринку прац≥ в≥дображала той пер≥од економ≥чного розвитку, коли безроб≥тт€ не набувало масового характеру, а його окрем≥ про€ви ще не становили загрози дл€ сусп≥льства. ќчевидно цим по€снюЇтьс€ ≥ те, що економ≥сти не надто заглиблювались у проблеми безроб≥тт€, €к≥ мали розвТ€зуватись автоматично, самими економ≥чними механ≥змами ринковоњ системи.
ќднак, необх≥дно в≥дзначити, що вже у межах класичноњ школи були зроблен≥ перш≥ спроби критики ≥дењ автоматичного саморегулюванн€ ринкового механ≥зму. ќдним з перших, хто виступив проти постулат≥в класичноњ школи та Узакону —е€Ф був “.ћальтус. Ќа думку вченого, УЕ≥ кап≥тал, ≥ населенн€ можуть бути одночасно та упродовж тривалого пер≥оду часу надлишковими по в≥дношенню до ефективного попиту на продукц≥юФ [11, c.402]. √оловною причиною безроб≥тт€ “.ћальтус вважав не надм≥рне зростанн€ зароб≥тноњ плати, а пад≥нн€ платоспроможного попиту, внасл≥док скороченн€ особистих доход≥в домогосподарств та њх низькоњ Усхильност≥ до витратФ (propensity to spend). ¬чений неодноразово висловлював думку з приводу того, що зниженн€ зароб≥тноњ плати не може використовуватись €к зас≥б боротьби з безроб≥тт€м, оск≥льки в умовах економ≥чного спаду УЕ прац€ хоч ≥ Ї дешевою, але не ≥снуЇ н≥ можливост≥ н≥ бажанн€ використовувати њњ у повному обс€з≥Ф [11, c.57]. Ќа його думку, вир≥шити проблему безроб≥тт€ можна лише за рахунок зб≥льшенн€ державних видатк≥в, так €к вони перетворюючи частину кап≥талу у дох≥д, забезпечують Уб≥льший та над≥йний попит на ус≥ товари, а особливо на працюФ [11, c.57].
ќтже, “.ћальтус вперше висловив припущенн€ про негнучк≥сть та неможлив≥сть саморегулюванн€ ринку прац≥ €к причини зростанн€ безроб≥тт€, що потребуЇ в≥дпов≥дного державного втручанн€.
ƒосить детально досл≥див безроб≥тт€  .ћаркс. Ќе под≥л€ючи теор≥њ народонаселенн€ ћальтуса, ≥ ставл€чись до нењ р≥зко негативно, у питанн≥ про зб≥льшенн€ пропозиц≥њ робочоњ сили  .ћаркс виходив ≥з власного вченн€ про резервну робочу арм≥ю, €ка виникаЇ в силу обТЇктивних умов кап≥тал≥стичного виробництва.
¬ марксистськ≥й теор≥њ феномен безроб≥тт€ повТ€заний з процесом накопиченн€ кап≥талу. ћаркс стверджував, що безроб≥тт€ породжуЇтьс€ самим процесом кап≥тал≥стичного накопиченн€. ¬≥н вважав, що зб≥льшуючи виробничу резервну арм≥ю зростаЇ пост≥йне перенаселенн€, У Еб≥дн≥сть €кого пропорц≥йна мукам його прац≥Ф[12, с.45 ].
“аким чином, ћаркс вважав, що накопиченн€ кап≥талу обумовлюЇ створенн€ та р≥ст промисловоњ арм≥њ. ј резервна арм≥€ прац≥, в свою чергу виступаЇ €к продукт кап≥тал≥стичного накопиченн€, €к неминучий насл≥док цього процесу. ”творенн€ та р≥ст промисловоњ резервноњ арм≥њ в≥н по€снив, в першу чергу тим, що вважав, що процес накопиченн€ кап≥талу несе за собою не т≥льки к≥льк≥сне розширенн€ виробництва, але ≥ зм≥ну орган≥чноњ будови кап≥талу. «окрема вказував, що з ростом продуктивност≥ прац≥, зм≥нюЇтьс€ орган≥чна будова кап≥талу. «г≥дно з його концепц≥Їю, зб≥льшенн€ пост≥йноњ частини кап≥талу в≥дбуваЇтьс€ швидше н≥ж зм≥нноњ, це положенн€ обумовлюЇ в≥дносне зменшенн€ попиту на працю, тобто виробництво зб≥льшуЇтьс€, а потреба в робоч≥й сил≥ в≥дносно зменшуЇтьс€, оск≥льки б≥льш продуктивн≥ше обладнанн€ потребуЇ в≥дносно менше число роб≥тник≥в. Уѕо м≥р≥ росту виробничоњ сили прац≥, - говорить ћаркс, - кап≥тал скор≥ше утворюЇ зб≥льшену пропозиц≥ю прац≥, чим п≥двищуЇ св≥й попит на робочих Ф [12, с.47 ]. ¬идатний н≥мецький вчений не в≥рив у можливост≥ покращенн€ становища роб≥тничого класу в межах ≥снуючого кап≥тал≥стичного ладу. Ѕ≥льше того, в≥н стверджував, що з розвитком ринковоњ економ≥ки становище найманих прац≥вник≥в пог≥ршуватиметьс€, оск≥льки роб≥тники ви€вилис€ у повн≥й залежност≥ в≥д кап≥тал≥ста, €кий вс≥л€кими способами експлуатуЇ њх. ѕ≥двищенн€ продуктивност≥ прац≥, дос€гнуте при кап≥тал≥стичному способ≥ виробництва, даючи вигоди кап≥тал≥сту, не зв≥льн€Ї роб≥тник≥в в≥д все зростаючоњ б≥дност≥. ѕриватна власн≥сть на засоби виробництва, цикл≥чний характер в≥дтворенн€, в≥дкрите ≥ приховане безроб≥тт€ Ц це супутники кап≥тал≥зму, €к≥ на думку автора У ап≥талуФ, можуть бути усунен≥ лише на шл€ху до планово-соц≥ал≥стичноњ системи.

ћетки:  

 —траницы: [1]