-Рубрики

  • (0)

 -неизвестно

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в vplotkina

 -Подписка по e-mail

 

 -Сообщества

Участник сообществ (Всего в списке: 4) Наш_Израиль Моя_Украина_2 Our_Ukraine Путешествуя_Украиной
Читатель сообществ (Всего в списке: 1) Our_Ukraine

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 27.09.2013
Записей:
Комментариев:
Написано: 3769


Фільми про війну та АТО!

Вторник, 06 Сентября 2016 г. 08:27 + в цитатник
Это цитата сообщения Наталья_Ивушка [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Ці фільми повинен переглянути кожен українець! Фільми про війну та АТО! Забирай собі на стіну!

Ці фільми повинен переглянути кожен українець! 

Фільми про війну та АТО! 14142023_1196456417073453_2791228921126051593_n (700x700, 494Kb)Читать далее

Без-имени-1 (150x89, 30Kb)




 


Метки:  

Без заголовка

Суббота, 03 Сентября 2016 г. 22:09 + в цитатник

 Клясичний український правопис
4 ч ·



А почему вы ко мне по-украински, я же с вами по-русски?

Відомий український журналіст, публіцист, історик Вахтанг Кіпіяні поділився історією, яка з ним нещодавно трапилася, і стосується вона української мови.

Про це він пише на своїй сторінці у Facebook.

"Буквально кілька днів писав у когось у коментарях, що за 25 років побутово-публічної україномовности не мав жадних проблем. Накаркав. Кіоск на виході з "Контрактової" в бік Могилянки. Час від часу купував там щось. Сьогодні чую кількаразове звертання - "Мужчина!". Спочатку не реаґував, бо не думав, що це до мене. Продавниця вирішила перепитати, причому з кожним разом оце "Мужчина!" звучало загрозливіше. Я кажу: "Ви мене налякали. Є ж купа звертань — шановний, пане і так далі". Вступає її партнер по бізнесу - кавказець. "А вы что не мужчина?". Кажу: "Чоловік. А ще батько, громадянин, викладач, православний і так далі. Я ж до вас не звертаюсь - "Мусульманин!". Він реаґує - "а почему вы ко мне по-украински, я же с вами по-русски". Відповідаю — тому що це ви маєте переходити на мову клієнта, а не я... На жаль, прибулець і його партнерка мене не зрозуміли. І в спину я почув те, на що здатне одноклєточне понаєхавше бидло. Резюме — вид на помешкання в Україні і тим більше громадянство без складання тесту на знання української мови не давати. Про тест на психічну адекватність і аґресивність - хотілося б, але не в цьому житті." - пише Кіпіяні.


Професор-мовознавець Юрій Шевчук: В Україні триває необачена русифікація, що межує з расизмом. Наталія Малиновська

Среда, 31 Августа 2016 г. 09:28 + в цитатник

 Професор-мовознавець Юрій Шевчук: В Україні триває небачена русифікація, що межує з расизмом
Наталія Малиновська
Вчора, 10:13 




«Пропонуючи швейцарську мовну модель, Україну хочуть розчленувати на частини»

Мовознавець та професор Колумбійського університету (США) Юрій Шевчук час від часу навідується до Києва. Науковець здивований, що в постмайданній Україні питання української мови досі грає другорядну роль. Адже інстинкт самозбереження нації полягає саме у мові. Шевчук переконаний, що більшість громадян України – україномовні, і їх дискримінують за мовною ознакою. На думку Шевчука, в Україні не існує жодного телеканала, який був би україномовним. І обурюється, що навіть Перший національний телеканал практикує «мовну шизофренію», тобто в ефірі державного мовника практикується двомовність.

Напередодні Дня Незалежності у прес-центрі «Главкома» розмова із паном Юрієм розпочалась із запитання «З чого починається держава?»

Дуже глобальне питання. Мова, подобається комусь чи ні, завжди відігравала у визначенні держави величезну роль. Часто мова була головним атрибутом, за яким визначалися межі держави і за яким визначалася легітимність цих меж. У нашій ситуації іде шквал ідеологічних посилань, прикінцева мета яких відділити мову від політичного дискурсу як незначну, неважливу, унеможливити саму дискусію про мову саме як вираження цілої політичної і навіть, я наголошую, економічної ситуації в нашій країні. Мова є тією субстанцією, яка – без всякого домішку ідеалізму – так чи інакше означує собою всі стани, в якому перебуває українське суспільство. Мова завжди була об’єктом, який зазнавав атаки русифікаторів, асиміляторів усіх різновидів: чи це була польсько-литовська Річ Посполита, чи протягом довшого періоду історії Російська імперія. Чому? Тому що мова теж історично, безвідносно до того, подобається це комусь чи ні, визначала націю, модерну націю.

Перша модерна нація оголосила під час Французької революції новий принцип самоідентифікації не за релігією, не за територією, як було до того, не за підпорядкованістю монарху чи суверену, а за зпільністю цінностей, яких тоді було названо три: Свобода, Рівність, Братерство (Liberté, Е́galité, Fraternité). Це була політична нація, для якої етнічні, релігійні, станові, класові ріжниці не мали значення за умови, що поділялися ці три цінності. Зараз ми чуємо, що українську мову слід виключити з ознак визначальних для української політичної нації як атавізм. Але ми забуваємо, що тоді ці три слова було сказано французькою мовою, французами, для французів і тих, хто французьку розумів. У тих трьох словах мова не була названа експліцитно, відкрито, прямо, але вона була завжди присутня, поза нею ці цінності немислимі для французів. У кожній політичній нації мова завжди присутня як її перший означник.

Нам часто кажуть, якщо ми хочемо будувати політичну українську націю на відміну від етнічно концептуалізованої, то треба відмовитися від мови. Я дозволю собі з цим категорично не погодитися, бо мова, крім засобу означення політичної нації, завжди була засобом солідаризації всіх членів політичної нації. Вона була центральною у процесі розмови громадян, порозуміння і віднайдення спільної візії того, ким ця нація є, звідки вона вийшла і яким вона бачить своє майбутнє. Нація без мови і поза мовою неможлива. Історичний досвід свідчить, що сильна і життєва нація, здатна згортовуватися в час екзистенційної загрози, повинна бути об’єднаною однією мовою. Коли ми говоримо «Франція», то ми завжди маємо на увазі французьку мову і маємо на увазі її абсолютно домінантне становище в державі. Коли ми говоримо «Німеччина», відбувається подібна логічна зв’язка. Коли ми говоримо «Росія», то так само. Хоча Росія – країна, зліплена шляхом історії кривавих завоювань, з надзвичайно різних, часто ворожих собі культур, релігій, тяжко сумісних історичних досвідів. Але і тут мова об’єднує. Нам дуже агресивно пропонують, дивитися і розуміти Україну поза мовою. Тобто нам пропонують фікцію, яка або в історії не існувала, або якщо й існувала, то ніколи не призводила до сильної життєздатної держави. Нас хочуть ірландизувати, мовляв, Ірландія ж втратила національну мову, то погодьмося й ми із втратою своєї – процесом, який зараз вібувається. Ніхто після цього не каже, що Ірландія не має власної ідентичности, а ірландці не є патріотами своєї країни. Я не знаю, чи є неоколоніалістський сценарій ірландизації України прийнятним для більшості її громадян. Але за нього активно агітують. Нам говорять і про Канаду з її двома державними мовами – англійською та французькою. Там офіційна двомовність є постійним джерелом напруги, і донедавна чи не на кожних парламентських виборах обов’язково порушувалося питання про вихід зі складу країни франкомовного Квебеку. Сумніваюся, що для України з її екзистенційним довічним ворогом Росією прийнятна канадська модель. Нам теж пропонують Швайцарію, де є 20 кантонів, 6 напівкантонів. Деякі самопроголошені «експерти» кажуть, що там є чотири офіційні мови і цілковита національна гармонія. На перший погляд, ніби так – німецька, французька, італійська і ретороманська дійсно є офіційними мовами Швейцарської Конфедерації. Якщо ж дивитися на кожен кантон, то він одномовний. В кожному кантоні ніхто чотирма мовами чи навіть двома не володіє і не користується. Тут важливіше те, що прихильники швайцарської моделі не хочуть сказати відверто. Пропонуючи нам цю модель, Україну фактично хочуть розчленувати на частини, саме за старою доброю засадою колонізаторів «поділяй і завойовуй» (divide et impera). Це промовиста самохарактеристика політичної програми російського неоколоніалізму й імперського реваншизму. Нас намагаються переконати у тому, що мова не має значення, власне, тому, що мова має найважливіше значення.


У Конституції України чітко прописано, що державною мовою є українська. На вашу думку, як виконувалася за 25 років ця стаття?

На мою думку, ця стаття непослідовно виконується, а останнім часом її невиконання стало засадою державної політики. Внаслідок ухвалення так званого закону «Про засади мовної політики», який кличуть «законом Колесніченка-Ківалова», навіть державні органи, не кажучи про приватні установи, інституції, зараз відкрито порушують Конституцію у її 10-й статті. Цей «закон» – юридична фікція, його не лише можна не виконувати у явочному порядку, а навпаки – намагання виконувати такий «закон» є грубим і відкритим порушенням Основного закону України, її Конституції. Однак цей «закон» виконується, його насамперед використовують як юридичне забезпечення нового явища в українській політиці – абсолютно відкритої і, я наголошую, інституціоналізованої дискримінації величезної більшості громадян України за мовною ознакою, для небаченої за своєю інтенсивністю русифікації у всіх царинах публічного спілкування.

Цілі інституції, починаючи з українського уряду, беруть пряму участь у політиці дискримінації українців, які говорять українською мовою. Найвищі очільники уряду щоденно i безкарно порушують Конституцію. Йдеться саме про публічну сферу, а не про приватну. Це стосується не лише Авакова, урядовця, що як міністр внутрішніх справ має першим після президента гарантувати дотримання Конституції і правопорядку, гарантувати не вибірково, в тих положеннях, що йому подобаються, а повністю. Гарантувати ще й тому, що він, давав урочисту присягу на вірність Конституції України. Честь мундира, так би мовити, й елементарна людська чесність. Натомість нам пропонують вибірковий правопорядок, тобто відсутність правопорядку, те, що було за Кучми і Януковича. Це стосується і того факту, що в президентській адміністрації, коли камери і диктофони вимкнені, весь час користуються російською, а не державною мовою, грубо порушуючи Конституцію і присягу її дотримуватися.

Відбувається масова дискримінація українців у публічному просторі. За даними руху «Відсіч», менше четвертини всього змісту передач телебачення десяти провідних національних каналів пропонується українською мовою, решта – або російською, або руйнівною для кожної мови шизофреногенною сумішшю російської з українською. Донедавна менше 5% пісень на десятьох провідних радіостанціях України лунало українською мовою. Менше 9% журналів публікується українською мовою. Не треба звертатися до жодної статистики, щоб побачити, що на величезній частині території країни, в Харкові, Одесі, Миколаєві, Херсоні годі купити друковану пресу українською мовою.

На мій погляд, така масова інституційна дискримінація, що межує з расизмом, не сумісна із високопарним проектом повернення до Європи і будівництва демократії в Україні. Вона з порога виключає демократію як таку. Не можна говорити про демократію в країні, де привілейована імперська меншість не чує і не бажає почути дискриміновану більшість населення, визнати право останньої на власну мову культуру і людську гідність. Сьогодні українці у власній країні не можуть дивитися рідною мовою Олімпійські ігри, їм пропонують це робити в нав’язаному лінгвошизофренічному русифікаторському форматі, коли один ведучий говорить неповноцінною українською, весь час збиваючись на російську, а другий – російською. У цій ситуації замовчувати проблему означає погоджуватися з неоколоніалізмом, потурати і мовчки пітримувати те, що не має ані морального, ані політичного виправдання.

Нам кажуть: про це не можна говорити, бо це, мовляв, розділяє країну. На мій погляд, розділяє країну не порушення цієї величезної проблеми, а її існування, адже вона унеможливлює саме приєднання України до Європи, побудови в Україні справедливого суспільства, вільного від корупції, зокрема й корупції духовної. Це становище не сумісне з правами людини і европейськими цінностями. Нам, навпаки, треба порушувати це питання скрізь і всюди, щоб якнайшвидше вирішити його і нарешті позбутися цієї ганебної спадшини російського гноблення. Дискримінація більшости громадян за мовною ознакою є одним з основних джерел величезної напруги в українському суспільстві сьогодні, його поділу, стану перманентної ідентифікаційної невизначености і вразливости до московської ідеології колоніального реваншу. Хай би скільки ми мовчали, хай би скільки олігархічна преса, а з нею навіть преса незалежна, яка купилася на аргумент «мовчання заради миру», намагалася ігнорувати цей стан речей, він не зникне. Навпаки, він і далі загострюватиметься, і що довше він триватиме, то радикальніших і небезпечніших для суспільстав форм набиратиме рух протесту проти нього.


У тій самій статті 10 Конституції сказано, що «в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин». Де проходить межа між державною і мовою меншини?

Для початку слід мати на увазі кількість тих громадян, які вважають українську своєю мовою, і представленість їх у публічній сфері. За даними останнього перепису 2001 року, понад 67% населення вважає українську рідною. Цю цифру має бути як мінімум відображено у програмуванні змісту телебачення, радіо, преси і т.д., без будь-яких візантійських хитрощів, коли цифру нібито виконують, але програми пускаються після другої ночі, у той час як прайм-тайм заповнено російщиною, і не лише мовною, а й ідеологічною, світоглядною. Це треба зауважити, бо мова та ідеологія завжди йдуть у парі.

Читайте також Професор Колумбійського університету Юрій Шевчук: Якщо переходити на російську – це чемно, то виходить, що решта світу – грубіяни?
19 Червня, 2015, 17:00
Конфлікт між рибками Параскою та Прасков'єю. Чому це важливо
14 Серпня, 12:44
Олександр Пономарів: Щоб по всій Україні відродити українську мову, нам треба агресивно її захищати
1 Лютого, 17:07



Нам потрібно себе запитати, чи хочемо мати незалежну державу, об’єднану спільністю території, історії, бачення свого майбутнього, спільністю мови, чи хочемо бути перманентно поділеними, ідентифікаційно, через дефіс, поєднанням непоєднуваного, як це намагаються зробити Москва і ті, хто реалізує її програму тут, в Україні. Російська з її кривавою історією асиміляції і лінгвоциду українців сьогодні не може раптом стати об’єднувальним началом для нації, яка має давню i криваву історію бруталізації з боку Москви, для нації, яка відбудеться лише за умови, що звільниться від спадщини російського колоніалізму, в тому числі й мовно-культурного. Це неможливо ще й з геополітичної точки зору, бо Кремль завжди використовував російську мову, дедалі активніше використовує її сьогодні і використовуватиме завжди як знаряддя завоювання українських територій. Російська мова, подобається це комусь чи ні, завжди робила, робить і робитиме Україну легкопроникною для московської пропаганди й ідеології колоніального реваншизму. Нотомість українська, подобається це комусь чи ні, завжди була, є і буде потужним засобом захисту від неї.

Російська мова не може бути мовою єднання для української політичної нації ще й тому, що більшість населення країни україномовна, якщо не фактично, то за сентиментом, за бажанням повернутися до мови свого народу. Бажанням, реалізацію якого не допускає офіційна політика російсько-української мовної шизофренії. Окрім того, ми називаємося «держава Україна», в якій установча, титульна нація – українці. Українців робить українцями насамперед їхня мова, подобається це комусь чи ні. Це не лише незаперечний факт української історії і сьогодення, це логіка, яка присутня в історії кожної іншої модерної нації. Без мови українці перестають бути українцями і стають кимось іншим, і це теж факт. Ми це бачимо на прикладі зросійщених українців. Тут треба враховувати проблеми російськомовних громадян як історично імперської меншини, котра приймає привілеї, якими вона завжди користувалася, як природні. Для прикладу – останній скандал в Охматдиті, де намалювали рибок і підписали їх російськими іменами. Аргумент малярки на вимогу написати й українські імена, не стерти (!) російську, а дописати українські імена (і в цьому засаднича відмінність українського менталітету від імперського російського). Українці в особі письменниці Лариси Ніцой, яка першою звернула увагу на проблему, шукають компроміс. У росіян-шовіністів засада така: або буде по-моєму, або йди геть. Авторка малюнків, київська росіянка, сказала, що «я киянка і все життя так було», посилаючись на імперську русифікаторську практику як на моральне виправдання глибоко аморального акту. Рабство теж існувало століттями, але наступає певний момент, коли це абсолютно не сумісно ні морально, ні економічно, ні політично з існуванням даної держави, народу, суспільства.

Тому тут головне – вести відкритий і чесний діалог. Бо дуже часто діалог не є чесним. Ті, хто опонує цілком законним намаганням українців домогтися власних мовних і людських прав, приписують українцям мотиви і бажання, які історично властиві не їм, а привілейованій російській імперській меншині в Україні. Опоненти лукаво приписують українцям якусь «насильницьку українізацію», якої ніде не було в прямому сенсі насильства, того, що у десятках і сотнях історичних форм зазнавали від росіян українці. Я ніколи не чув, щоб на російсько-українській війні на Донбасі когось убили за російську мову, натомість є факти вбивства, звірячого побиття, каліцтва за українську мову й ідентичність. Є середньовічні факти спалення українських книжок в окупованих Криму і Донбасі.

Часто сьогодні доводиться чути думку, що зараз війна в країні і мовне питання не на часі, ну і, зрештою, «какая разніца». Мовляв, російськомовні патріоти теж воюють за Україну. Як ви ставитеся до цього «какая разніца»?

Це чудове запитання. Це ще один доказ того, як ті, хто каже «какая разніца», демонструють цим свою неготовність бути чесними і відвертими. Якби мені людина сказала: «Какая разніца» – і потім перейшла на українську мову, я б повірив, що для неї справді нема різниці. Але «какая разніца» кажеться як виправдання, щоб ніколи і за жодних обставин не переходити на державну мову цієї країни. Це якась орвелянська формула, коли правда – це брехня, любов – це ненависть, а війна – це мир. Це з того ж логічного ряду. Немає різниці яка мова, якщо ця мова завжди російська. Це імперська чорносотенна логіка, бо це імперська русифікаторська практика поведінки.

Ще один поширений аргумент про патріотизм, який у мене викликає кілька міркувань. Патріотизм – від слова patria, «батьківщина», тобто це відданість своїй вітчизні, батьківщині. Маю питання: якою бачить свою батьківщину людина, яка органічно не сприймає української мови? Тут люди, що органічно не сприймають український національний проект, маніпулюють тими, хто з огляду на історичні обставини опинився серед російськомовців і перебуває у переходовому ідентифікаційному періоді. Російськомовні патріоти без лапок усвідомили цінність своєї українськості, вони в процесі становлення як українці зі своєю мовною культурою і самовідчуттям. Але є інші, ті, що криються і маніпулюють першими. Коли кажуть, що російськомовець теж патріот, я від них сподіваюся обов’язково почути продовження характеризації російськомовного українця: «...і він любить українську мову і він хоче її вивчити». Натомість надто часто російські шовіністи цинічно використовують цей новий аргумент як виправдання власної українофобії і несприйняття незалежної України як політичного проекту.

Другу частину інтерв’ю з професором Шевчуком читайте на «Главкомі» найближчим часом

Наталія Малиновська, «Главком»


Метки:  

Понравилось: 1 пользователю

ЧОМУ ВАРТО СПІЛКУВАТИСЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ?

Среда, 31 Августа 2016 г. 07:25 + в цитатник
Это цитата сообщения Писанка [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

ЧОМУ ВАРТО СПІЛКУВАТИСЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ?

 

****

Метки:  

Понравилось: 1 пользователю

відео пам'ять герої

Среда, 31 Августа 2016 г. 06:52 + в цитатник
Это цитата сообщения Miledi1950 [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

На Прикарпатье пенсионеры за деньги "на похороны" установили памятник Героям ...

 

 

На Франковщине пенсионеры Василий и Мария Грыцики за отложенные деньги на свои похороны установили памятник Героям Небесной Сотни и Героям АТО



Источник: http://zak.depo.ua/rus/prikarpate/na-prikarpatti-p...oron-vstanovili-30082016183900

 

Серия сообщений "Герои АТО":

Метки:  

Понравилось: 1 пользователю

Максимилиан Волошин

Понедельник, 29 Августа 2016 г. 05:52 + в цитатник
Это цитата сообщения julycaesar [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Интересный взгляд :)) И ещё когда...
 


111191578_1ak (350x552, 158Kb)

Максимилиан Волошин
(1877 - 1932)
("Коктебельские берега")

" ... После присоединения, при Екатерине, Крым, отрезанный от Средиземного моря, без ключей от Босфора, вдали от всяких торговых путей, задыхается на дне глухого мешка. Внешней агонии Крыма соответствует внутренняя. Основа всякого южного хозяйства-вода. Татары и турки были великими мастерами орошения. Они умели ловить самую мелкую струйку почвенной воды, направить ее по глиняным трубам в обширные водоемы, умели использовать разницу температур, дающую выпоты и росы, умели как кровеносной системой оросить сады и виноградники по склонам гор.


Ударьте киркой по любому шиферному, совершенно бесплодному скату холма,— вы наткнетесь на обломки гончарных труб; на вершине плоскогорья вы найдете воронки с овальными обточенными камнями, которыми собиралась роса; в любой разросшейся под скалой купе деревьев вы различите одичавшую грушу и выродившуюся виноградную лозу. Это значит, что вся эта пустыня еще сто лет назад была цветущим садом. Весь этот Магометов рай уничтожен дочиста. Взамен пышных городов из Тысячи и Одной Ночи русские построили несколько убогих уездных городов по российским трафаретам и частью из потемкинского романтизма, частью для Екатерининской рекламы назвали их псевдоклассическим именами- Севастополей, Симферополей, Евпатории. Древняя Готия от Балаклавы до Алустона застроилась непристойными императорскими виллами в стиле железнодорожных буфетов и публичных домов и отелями в стиле императорских дворцов. Этот музей дурного вкуса, претендующий на соперничество с международными европейскими вертепами на Ривьере, очевидно, так и останется в Крыму единственным монументальным памятником «Русской эпохи». Трудно считать приобщением к русской культуре то обстоятельство, что Крым посетило в качестве туристов или путешественников несколько больших русских поэтов и что сюда приезжали умирать от туберкулеза замечательные писатели.

Но то, что земли систематически отнимались у тех, кто любил и умел их обрабатывать, а на их место селились те, кто умел разрушать налаженное; что трудолюбивое и лояльное татарское население было приневолено к ряду трагических эмиграции в Турцию, в благодатном климате всероссийской туберкулезной здравницы поголовно вымирало,- именно от туберкулеза,-это показатель стиля и характера русского культуртрегерства ..."

Метки:  

Между нами - пропасть

Воскресенье, 28 Августа 2016 г. 21:51 + в цитатник

 oleg_leusenko
28 серпня 2016, 14:59
Между нами — пропасть


Чем дольше длится война и чем больше она уносит жизней наших бойцов, защищающих свою землю от подлого и вероломного врага, тем глубже оказывается пропасть между украинцами и россиянами. Субъективно эта пропасть ощущается уже лет на 100, не меньше. Столько времени потребуется украинцам для того, чтобы относиться к россиянам, или как они будут к тому времени называться, как к жителям любой другой страны. До этого времени любой россиянин, как бы правильно он не говорил или даже каялся, будет восприниматься как враг. Исключением будет совсем небольшое количество людей, которые остались людьми даже в свинарнике, который устроил Путин на всей территории РФ. Понятно, что исключением будут и те россияне, которые с оружием в руках сражаются на нашей стороне. Но остальная масса, которая безучастно, либо с азартом наблюдает за тем, как их знакомые и родственники тянутся повоевать в Украину, то есть — едут нас убивать, уже до своей смерти будут врагами.

Мы не раз приводили примеры того, насколько мы разные, но сегодня мы поступим несколько необычным образом и приведем тексты, которые были написаны другими авторами, но настолько рельефно указали на разницу в менталитете, что это будет понятно всем, кто прочтет нижеследующее. Причем, это однозначно поймут украинцы, да и россияне точно узнают себя в одном из сюжетов.

Итак, представим себе поздний вечер и два супермаркета, один из которых расположен на России, а другой – в Украине. Две бытовые сценки легко показывают ту глубинную рознь, которая навсегда раскидала население Украины и России к противоположным полюсам.
Collapse

Россия («Обозреватель»)

«- Ну, что же вы, сейчас поздно будет, быстрей-быстрей!

Он вздрагивает, хватает одну из бутылок и мчится со своей тележкой к кассе. Продавец бежит впереди него и расчищает дорогу:

— Граждане, пожалуйста, пропустите, у человека спиртное.

Очередь расступается, и ему пробивают это вино.

Все выдыхают:

— Фууух, успели…

И тут продавщица зорким взглядом замечает в конце очереди ребят с пивом:

— 30 секунд осталось, бегом!

Очередь приходит в возбуждение, и для ускорения передает ей бутылки, она успевает пробить чек.

Все в магазине очень довольны, один из присутствующих важно произносит:

— вот это и есть настоящее гражданское общество!

Комментарий от Кати (наверное – автор текста):

Не тешьте себя иллюзиями, это не гражданское общество, это его суррогат. Гражданское общество противостоит системе, свои усилия направляет на отстаивание своих прав, повышение собственной субъективности, а в данном случае мы видим пример приспособления к системе, да еще и унизительный по своей сути. И общий бравурный настрой и проявление взаимодействия этого никак не изменят. Гражданского общества на России нет».

Здесь мы видим, какие переживания и общие движения возникают в небольшой группе россиян, которых никто специально не организовывал. Это они сами такое думают и делают. Такие у них заботы и такая солидарность.

Украина («REukraine»)

«Круглосуточный супермаркет”Велика кишеня” на улице Академика Вернадского. Вхожу и возле фруктов вижу нацгвардейца… Лицо обветренное, весь пыльный, крепкий запах мужского пота… Все было очевидно – человек вернулся из зоны АТО и пытался не прийти домой с пустыми руками.

Тут зазвонил мой телефон. Пока я говорила, он посматривал на меня. Его глаза… У нас были такие глаза 18-20 февраля. В этих глазах был тот микс эмоций и переживаний, которые еще не мог осознать мозг человека, побывавшего в аду и не сломавшегося там.

– А вы домой вернулись? -спросила я.

– Ну, еще один квартал не вернулся. Зашел в магазин. А Вы – журналист?

– Да. У вас есть семья, ребенок?

– Да, жена Оля и дочка Вита, 4 года.

– Вас как зовут?

– Саша!

– К Вите точно с пустыми руками нельзя. Я хочу вам подарить эти персики, а вы купите все остальное, что она любит.

– Да, особо не разгуляешься. Денег на карточке пока нет. Вот только 40 гривен. Родина оценила…

И тут меня понесло! Откровенно говоря, мой мозг слетел с катушек… За плечами была тяжелая неделя фактически круглосуточной борьбы с государственной машиной, с ее враньем и попытками скрыть правду, волонтерство, розыск людей, успокаивание мам… И тут – конкретный Саша без денег…

– Родина – это не Минфин, Родина – это люди…. Вот смотрите…

Фрукты стоят близко к кассам. Ночью- один кассир. И там вечная очередь человек 10-12. В основном, мужчины, студенческие компашки… По залу еще народ парочками бродил…И я громко обратилась к очереди.

– Познакомьтесь, это – Саша. Он возвращается к дочке Вите домой из зоны АТО.

Начались аплодисменты… А потом люди пошли ему жать руки, хлопать по плечу. И главное, – начались предметные мужские вопросы… А не “ну, как там?”

– Ты пустой? Так, на тебе, Саня, … Мужские портмоне открывались, и наши люди просто доставали купюры по 100 и 200 гривен. Александр сначала онемел, потом начал отказываться, краснея до ушей, упирался, говорил, что он – не побирушка.

– Ты не отказывайся, а бери и отвечай на вопросы.

– Ты там народ защищаешь или кого? -Народ.- Вот народ тебя и поддерживает..

И в том же духе…

– Ты надолго?

– Пока на месяц.

– Вернешься туда?

– Да, главное, чтобы пи*дуны и плесень не вернулась. Есть такие…Тут единство надо, а они сопли разводят… Пристрелил бы сук на месте….

Я накладывала персики, рядом девушка выбирала бананы, еще одна – сливы. Мы друг за другом пошли к опустевшей кассе. Я оплатила. В мой пакет с персиками, девушка предложила положить бананы и сливы. Оказалось, это девочки для Саши, а не для себя выбирали. Рядом взгромоздился второй пакет и громкий женский голос женщины лет 55.

-Так, мужики, обменяйтесь телефонами, и потом будете войну обсуждать. А вы, Саша, берите эти пакеты и бегом домой. А то тут овощи, мясо … Жарко…

– Да,- раздался еще один женский голос… – и еще один полный пакет грохнул.- А у меня тут для вас йогурты, творог, сметана… Это все в холодильник надо побыстрей…

– А у нас торт- добавила еще одна девушка, окруженная компашкой, у меня за спиной, уже отходя от кассы.

– И мороженого 10 пачек…и сок, – еще одна девушка с подружкой уже у кассы…

– И сигареты с пивом… Хо-о-олодным! – ребята-студенты…

Воцарилась пауза. Растерянный Саша, выпучив глаза, на нас молча смотрел. А потом сказал: “Да, не надо!!! Вы чтоо-о-о-о?” Народ начал возмущаться…

– Так, я – на машине,- сказал мужчина.- Деньги бери. Сейчас я оплачу свое и отвезу тебя.

Когда мы все это погрузили в машину. Растерянный Саша, поблагодарив каждого, посмотрел на нас и выдал:

– Народ, ну, я от вас о*уеваю… Ты – реальная Родина…»

Вот такие мысли, действия и реакции украинцев. Эта разница не в паспорте, не по месту проживания, а по душе, внутреннему стержню. Мы хотим и уже знаем, что можем. Мало того, мы делаем! Без оглядки на руководство или что-то еще. Мы сами соберемся и сделаем. Мы сами идем под пули. Мы уже сбросили рабское ярмо и никому не позволим опять его на себя нахлобучить, и уж тем более – не позволим этого сделать соседским рабам.

Линия обороны

 
Tags Україна, Эрефия, адиннарот, быдлорабы, руцкимирЪ, свобода, сравнение, українці


Без заголовка

Суббота, 27 Августа 2016 г. 19:04 + в цитатник

 Україна. Повернення своєї історії. Частина 1   

https://youtu.be/j3LhEdsdAo8

Початок від

Опубліковано 25 серп. 2016 р.

Україна. Повернення своєї історії – документальний фільм-дослідження. Наша історія – лише набір вигаданих фактів та чужих героїв. Протягом століть існували таємні групи людей, які створювали для українців паралельну реальність. 400 років ними керував один центр. Архів репресивних органів ЦК Компартії України розсекретили всього торік. За справою одного етнографа почали відкриватися масштабні фальсифікації історії. Чому вбивали тих, хто збирав по селах народні обряди? Ким насправді була дружина Ярослава Мудрого, яку росіяни назвали своєю святою, та де вона похована? Звідки насправді був родом Ілля Муромець? Ми зібрали команду науковців, які вперше за 1000 років розкриють історичну аферу. Дивіться документальний проект Україна. Повернення своєї історії онлайн.
Категорія
Фільми й анімація
Ліцензія
Стандартна ліцензія YouTube


Метки:  

25 удивительных фактов об Украине по версии The Telegraph

Суббота, 27 Августа 2016 г. 09:49 + в цитатник
Это цитата сообщения Debut [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

25 удивительных фактов об Украине по версии The Telegraph.

 

 

25 УДИВИТЕЛЬНЫХ ФАКТОВ ОБ УКРАИНЕ ПО ВЕРСИИ THE TELEGRAPH.

image (284x177, 90Kb)

Британское издание The Telegraph опубликовало редакционную статью «25 удивительных вещей, которые вы (вероятно) не знали об Украине».

В статье The Telegraph, посвященной 25-летию независимости Украины, отмечается, что Украина является крупнейшим государством Европы, за исключением РФ, имеет «семь чудес» света, которые вошли в список объектов Всемирного наследия ЮНЕСКО, в числе которых Софийский собор в Киеве, древний город Херсонес и буковые леса Карпат.

65400765_1287286820_b4accdf4b863 (99x36, 4Kb)

В ПЛЕНУ "БАНДЕРОВЦЕВ"

Суббота, 27 Августа 2016 г. 09:27 + в цитатник
Это цитата сообщения дочь_Царя [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

В ПЛЕНУ "БАНДЕРОВЦЕВ"

 Сб, 2016-08-27 08:30
Фото:

В руки службы безопасности украинского патриотического подполья в трагические 1940-е попадало множество людей. Кто же и как оказывался в «бандеровском плену»?

О борьбе ОУН и УПА историки часто узнают из протоколов допросов повстанцев, попавших в руки НКВД. Впрочем, националисты тоже не сдавались без боя — в руки службы безопасности в трагические 1940-е тоже попадало много людей. Об этом свидетельствуют протоколы допросов националистической спецслужбы, опубликованные на сайте Электронного архива Украинского освободительного движения (все цитаты — из этого архива).

Кто же и как оказывался в «бандеровском плену»?


Метки:  

Символ волі - червона калина... Польща - до Дня незалежності своєї сестри

Вторник, 23 Августа 2016 г. 18:32 + в цитатник


oleg_leusenko
23 серпня 2016, 18:15
Podaj rękę Ukrainie! Польща - до Дня незалежності своєї сестри (відео)
Polska - dzień niepodległości swojej siostry. Подай руку Україні!

https://youtu.be/VBGhCtYchV0
[Spoiler (click to open)]

 
Tags День Незалежності, Польща, Україна, дружба народов, песни, поляки, славяне, соседи, союзники, українсько-польські стосунки 


Без заголовка

Вторник, 23 Августа 2016 г. 14:12 + в цитатник

Олександр Янковий
5 ч ·


Шановна громадо!
Сердечно вітаю вас із Днем Прапора та Днем Незалежності!
24 серпня ми відзначаємо наше головне національне свято – 25 років незалежності України. Ця непересічна дата навіки стала відліком нової епохи в житті нашого народу. Ми – рівні серед рівних, вільні серед вільних. Доля України – це доля всіх нас, доля народу з давньою самобутньою історією та культурою, високою духовністю та багатою щедрою землею.
Ми – сильна, сучасна європейська нація, що гідно витримувала і витримує виклики часу, аби наблизити пору розквіту України. І від кожного з нас залежить, якою буде держава, в якій житимуть наші нащадки.
Нехай же ніколи не обміліє джерело нашої любові до рідної землі. Бажаю вам міцного здоров’я, добробуту в родинах, нових досягнень та звершень на благо громади! Миру і злагоди всім нам і Україні! 


В моїм сердці живе і болить Україна. Тетяна Малахова

Суббота, 13 Августа 2016 г. 19:24 + в цитатник

 Українська мова поделился(-ась) публикацией Тетяны Малаховой.
28 мин. ·


Тетяна МалаховаПодписаться
5 ч ·


До війни я думала, що буду розповідати своїм онукам про їхніх прадідів з Сахновщини і з В’ятки. Що будемо разом малювати наше родовідне древо… але все змінила війна. До Сахновщини повезу і покажу край, де століттями жили наші українські пращури - Коломійці і Колісники, а про В’ятку – ні слова… На родовідному древі намалюю чорну гілку… І коли онуки підростуть - розповім, як Росія вбивала і катувала українців, як ганьбила нашу історію і мову, як брехнею і вогнем випалила російські гілки на нашому родовідному древі… Назавжди.

Відповідь російському «брату»

Не кори, що я зрадила руськую кров…
Не по ній рветься серце шматками!
Коли танком на Щастя поїхав твій Псков,
Вона витекла разом з сльозами!

Я кусала до болю і пальці, і губи,
Навіть чула, як кров закипає й пече,
Коли в хлопця знайшли ваші звірі тризуба
І відтяли ту руку по саме плече!

Кров юшила із хлопця і била фонтаном,
Червоніла навколо донецька земля.
Мої очі накрилися сивим туманом –
В тім кривавім потоці була і моя!

Серце билось моє наче зранена птаха,
А по жилах неслась збожеволівша кров,
Коли цвинтарем став Іловайськ, Волноваха
І дитину «розп’яв» ваш гидкий людолов!

Кров стискала мої вмить побілені скроні,
І здавалось мені - зупиняється серце,
Коли ви катували солдатів в полоні,
А живих повели по проспектам Донецька !

Мені разом із хлопцями в грудях пекло,
Коли мову і прапор ганьбили буряти.
Мої очі зелені ставали як скло,
Коли в небо пішли українські солдати.

…. Але скоро навала російськая згине.
Я не хочу твоїх запитань і розмов,
В моєм серці живе і болить Україна!
От і думай тепер, яка в мене кров…

Тетяна Малахова



Понравилось: 1 пользователю

Без заголовка

Вторник, 09 Августа 2016 г. 18:34 + в цитатник

Тарас Шевченко
7 ч ·



Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь..
© Тарас Шевченко 


Подивіться і послухайте

Среда, 03 Августа 2016 г. 05:31 + в цитатник
Это цитата сообщения Капельдудкина [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

І особливим змістом наповнюється нове - старе українське вітання "Слава Україні!" І така ж вічна відповідь "Героям Слава!"

Тим, хто не засцяв (Сашко Лірник)


Якщо чесно , то мене давно верне від совка.

Тим більше зараз, в час війни.

Адже це не тільки вічний ворог України- Московщина атакує нас танками і градами, це той самий совок лізе із всіх щілин і тягне нас до себе у могилу.

Старі совокові пердуни і військові пенсіонери, молоді адепти " совєцкого способу життя", які при ньому не жили і знають лише фентезійні оповоді про "всєобщєє щастя в сєсєсєрі" , хочуть відібрати майбутнє у наших дітей.

Немає вже совка і не буде ніколи. Ну не буде!

Просто хоча б тому, що хтось має оплачувати це "свято життя із ковбасою по 2.20 і водкою по 4.12".

А активи, "заводи і параходи" і нафта з газом давно вже в приватних кремлівських руках. І ніхто не збирається повертати свої, чесно врадені, мільярди капіталістичних доларів із Швейцарії і Австрії, щоб опасиста тітка "в лосінах на квадратній сраці"(с) і з колорадською "лєнточкою" на грудях, отримала безкоштовну "хрущобу" і повний пансіон.

Ну і ,звичайно, молоді пацанчики і ногасті дівчатка вже ніколи вас не полюблять на совкових діскатєках під "Ласковий май", бо ви вже все це від життя давно отримали в свою молодість, куди так хочете повернутися.

А в молодості було добре - і травичка зеленіша, і похмілля не мучило ,і з потенцією все було в порядку ,і ровесниці були чомусь молоді і красиві, а не те що зараз...

І музика совкова ніяк здохнути не може, а лізе у вуха гидотним "воровським шансоном" і примітивними "попєвочками" під назвою "русскій рок", "савєцкая естрада" і "маасковская попса".

А у нас війна.

І гинуть хлопці.

І волонтери напружують останні жили.

Кожен загиблий український воїн - як ікона. Найкращі з народу, найкрасивіші і найрозумніші.

І проти совка -бухого обдолбаного бидла і всяких покидьків воюють теж найкращі.

І писати треба про них.

І така ж вічна відповідь "Героям Слава!"

Метки:  

Без заголовка

Вторник, 02 Августа 2016 г. 21:46 + в цитатник

 Думок нема - сьогодні о четвертій ранку нестало чоловіка ...


Без заголовка

Суббота, 30 Июля 2016 г. 13:56 + в цитатник

AUX QUATRES VENTS 

https://youtu.be/xKS09vGp8nY

Опубліковано 25 бер. 2013 р.

Amazing Luc Arbogast
Album: Canticum in Terra
Категорія
Музика


Без заголовка

Суббота, 30 Июля 2016 г. 13:37 + в цитатник

Всем интересно знать, кто же этот брутальный красавец, который танцует вместе с Надеждой? Раскроем вам секрет: Надя нашла его в социальной сети. Смотря на их страстный танец, кажется, что между ними есть романтические чувства, однако нет. Это лишь работа. Партнером Надежды стал известный аргентинский танцор Мауро Каяцца. Мауро — звезда у себя на родине. Он талантливый танцор, хореограф и актер.

Надежда пригласила Мауро в Украину, когда он работал в Лондоне на одном из проектов, и Мауро согласился. В Киеве аргентинец с Надеждой целую неделю репетировали и поставили этот танец для ее нового клипа.

Режиссером клипа Мейхер стала Алина Дианова. Алина также выступила сорежиссером Надежды в спектакле. Идея клипа, спектакля и разработка образов принадлежит Надежде. А Алина воплотила идеи артистки в кадре.

В видео Мейхер демонстрирует свои танцевальные умения, сливаясь в страстном танго с танцором-красавчиком из Аргентины. 

Надежда Мейхер - Historia de Un Amor

 

https://youtu.be/PXQE5tCu12U

 

Опубліковано 4 черв. 2016 р.

Надежда Мейхер представляет видео-тизер спектакля "Historia de Un Amor", премьера которого состоится в Киеве 21 июня 2016 года. Спектакль является авторским арт-проектом Надежды Мейхер. В нем будут исполнены песни на четырех языках, авторская поэзия Надежды Мейхер .

Музыка исполняется виртуоз-оркестром KIEV TANGO PROJECT.

Автор идеи видео и спектакля - Надежда Мейхер
Хореограф - Мauro Caiazza
Режиссер клипа - Алина Дианова

Загружай или слушай онлайн Надежду Мейхер
в iTunes https://goo.gl/jVJrO8
в Google Play https://goo.gl/8U9DTY
в Яндекс.Музыка https://goo.gl/5S7Z82


Без заголовка

Суббота, 30 Июля 2016 г. 12:51 + в цитатник



Если песня исполнена с душой, то она обязательно полюбится слушателям. Именно поэтому музыкальная композиция Эроса Рамазотти и Тины Тернер —«Cose della vita» («Жизненные вещи») не оставит никого равнодушным. Этот дуэт стал большим европейским хитом.

Тандемт этих замечательных исполнителей вложил в данную песню целый океан эмоций, которые знакомы каждому обычному человеку. Получилось действительно нечто потрясающее.

Мысли о том, что есть неземная любовь, о теплых летних ночах, когда все прекрасно и беспечная жизнь расслабляет тебя, и не позволяет плохому вторгнуться в жизнь.

Слушаем и наслаждаемся!

Смотрите видео прямо сейчас:





Это случаи из жизни,

Моменты наших
Расставаний и возвращений,
Которые мы потом не можем себе объяснить.
Теперь… как видишь
Я думаю о тебе…да… давно
Это жизненные обстоятельства,
жить хорошо или же нет,
это зависит от дней,
от моих воспоминаний
Теперь… как видишь
Я думаю о тебе
Как будто ничего не изменилось
Где мы были, кем мы будем после
Близкие одному сердцу, где каждый находится
За преградами своей гордости
Я думаю о тебе,
Думаю о нас…

Узнавайте новое вместе с нами! Поднимите себе настроение и поделитесь им со своими друзьями! Больше интересного и веселого на нашем сайте! ЛЮБИТЕ ЖИЗНЬ!
 


Без заголовка

Суббота, 30 Июля 2016 г. 12:24 + в цитатник

"Маски сорваны - верить некому": Українка, яка написала вірш "Никогда мы не было братьями", написала новий вірш
субота, 30 липень 2016, 8:24
VK
Twitter
Odnoklassniki
Google+

Українці активно перепощують поезію у соціальних мережах.


Скріншот

Українка Анастасія Дмитрук, яка за часів Майдану написала звернення до росіян "Ніколи ми не будемо братами", склала новий вірш: "Маски зірвані, вірити нікому", повідомляють Патріоти України. Наводимо повний текст поезії:

Маски сорваны– верить некому.
Разбиваются птицы об лёд.
Поспешили к новому, светлому -
оборвался беспечный полёт.

Кто у власти - все куплены-проданы,
наши сотни ложатся в ряд.
Вместо аистов - в небе вороны.
Души светлые не горят.

Навсегда мы с тобой свободные.
Мы с тобой - молодые ветра.
Нас шакалы пасут голодные,
полосатая их чума.

Мы восстанем все миллионами -
бесконечный один отряд.
Мы пойдем вперёд батальонами,
мы за всех отомстим ребят.

Маски сорваны. Суки лживые,
грады, мины, за боем бой.
Только мы уже не игривые.
Теперь хищники мы с тобой.

На своїй сторінці в соціальній мережі українська поетеса анонсує участь у фестивалі "Бандерштат", запрошуючи туди всіх однодумців. 




Процитировано 1 раз

15 фактов про "бандеровцев", или О чём молчит Кремль

Суббота, 30 Июля 2016 г. 12:16 + в цитатник

15 фактов про «бандеровцев», или О чём молчит Кремль
Коммунизм и нацизм сотрудничали, но при этом они обвиняют почему-то Бандеру, отсидевшего в немецком концлагере за провозглашение независимости Украины.
1. Степан Бандера из верующей семьи, он не был военным и не участвовал ни в одном бою.
В отличие от Сталина, который убивал людей миллионами (в том числе русских), Степан Бандера этого не делал.
2. Степан Бандера отсидел в немецком концлагере «Заксенхаузен» три года за провозглашение акта независимости Украины 30 июня 1941 г., а за отказ присягнуть немецкому оккупационному правительству два родных брата Степана Бандеры были замучены в немецком концлагере «Аушвиц».
Всё за то, за что они боролись, - за независимую, соборную и самостоятельную Украину.
3. ОУН и УПА - это разные вещи. Несмотря на то, что ОУН (Организация украинских националистов) была костяком УПА (Украинская повстанческая армия), однако ОУН и УПА - разные структуры.
Первая, ОУН - это политическая организация, вторая, УПА - это самая большая в Европе освободительная неофициальная армия.


4. Факт: ОУН была разделена на два лагеря - ОУН М и ОУН Б. ОУН М - «мельниковцы», не отвергавшие сотрудничества с Германией. ОУН Б - бандеровцы (те самые), которые были против любого сотрудничества с Германией.
Именно ОУН Б (бандеровцы), ставя целью независимую Украину, составили костяк УПА (Украинской повстанческой армии).
5. Деятельность УПА начала только по факту немецкой оккупации (в 1942 году), то есть против Германии и её оккупации.
6. Несмотря на коммунистические мифы, воины УПА имели свою форму, свои звания, свои отличия, свои награды, среди них шевроны с гербом и флагом Украины.



7. Несмотря на коммунистические мифы, УПА присягала только на верность Украине. Соответствующий текст присяги был утверждён УГBP и введён приказом ГВШ, ч.7, от 19 июля.
8. В отличие от коммунистов, которые активно сотрудничали с Германией и поделили Европу пактом Молотова-Риббентропа, УПА и ОУН Б не сотрудничали ни с немецким, ни с коммунистическим оккупационными правительствами.
В свою очередь коммунисты и немцы, кроме заключения пакта Молотова-Риббентропа, учили друг друга, проводили совместные репрессии, парады, обменивались вооружением и т.д.
Коммунисты и Германия совместно напали на Польшу, развязав вторую мировую войну 1 сентября 1939 года!



То есть коммунизм и нацизм тесно сотрудничали, но при этом они обвиняют почему-то Бандеру, отсидевшего в немецком концлагере за провозглашение независимости Украины.
А за отказ сотрудничать с Германией два брата Бандеры были замучены в концлагере «Аушвиц».
Тогда возникает вопрос: кто чей пособник на самом деле?
Известный факт, что коммунистические пилоты учились в Германии, а Германия перенимала «опыт строительства ГУЛАГов» у коммунистов.
Они помогали друг продовольствием за счёт голодоморов в Украине.
УПА и Бандера не имели никаких договорённостей с немецким оккупационным правительством, за что Бандера сидел в концлагере, а большинство его семьи было репрессировано под разными предлогами как коммунистами так и немцами.
9. УПА не провела ни одного боя с постоянной армией СССР, а все «спины», в которые могли «стрелять», могли быть только спинами карателей НКВД, которые истребляли людей миллионами, а потом сжигали сёла!
Одним из важных фактов является то, что УПА не оккупировала чужие земли, а действовала только на своей земле и защищала свою землю и свой народ как от немецких оккупационных войск, так и от карателей НКВД.
10. Уже давно известны факты, которые опубликовала СБУ, когда бойцы НКВД переодевались в форму УПА, чтобы проводить провокации!
Одним из самых известных является свидетельство одного из участников специально сформированной спецгруппы РО НКВД майора Соколова.
«Посоветовался с командирами спецгруппы, что не лучше ли будет нам изменить работу - не входить в сёла под видом банд, ища бандитов, а воровать из сёл людей, стоящих на учёте РО НКВД, как имеющих связь с бандитам, и их допрашивать под видом УПА...»
Ещё одно свидетельство: «Двигаясь по подконтрольным националистам районам примерно 300 км (!), дабы избежать столкновений и вести изучение повстанцев, ковпаковцы сами маскировались под националистов, снимая знаки различия».



11. Известный факт, что партизаны Красной Армии, находившиеся в лесах Западной Украины, признавали в дневниках, что УПА воюет против немецкой армии за независимость Украины.
Среди таких наиболее известно свидетельство Семёна Руднева:
«Наши около двух недель вели совместные бои с УПА против фашистов.
Они нам говорят: «Мы, украинские националисты, против немцев и Москвы - за самостийную соборную Украинскую державу».
Потом начались переговоры, в результате которых националисты обещали не выступать против нас и дали нашим батальоном четыре мешка муки, мешок крупы, мешок сахару и ящик спичек».
12. В УПА воевали люди разных национальностей.
Среди них наиболее известны: русский Владимир Черемошинцев, еврей Хасман Мандик.
Также известны воины УПА, среди которых белорусы, казахи, узбеки, татары, армяне, грузины, греки и т.д.
13. Установленный факт: большинство врачей в УПА были именно евреи.
Они «Служили в УПА по зову сердца, сражаясь за независимость Украины, в палатах излечивая воинов...» - такие свидетельства оставляют врачи.
14. УПА ставила целью независимую, соборную и самостоятельную Украинскую державу.
15. Факт: УПА официально не распущена.

Читайте также: План Путина 2020 или то, о чем не говорит Кремль-ТВ

365news.biz 




Процитировано 2 раз
Понравилось: 1 пользователю

S O S

Суббота, 16 Июля 2016 г. 16:37 + в цитатник

 Два одиноких (только 20 лет вместе) инвалида 2 группы, пенсионеры: (мужу 70 - мне 63 года) взывают о помощи: мужу сделали одну операцию - во вторник надо делать другую... Без второй - возможности выжить нуль. 

Документы: обследования, выписки из истории болезни за острый период с 5 мая по 15 июля 2016 после учёта семейным доктором (терапевтом) в оригиналах будут у нас на руках. ФИО и телефоны доктора имеются.

Этапная операция (дренаж желчевыводящих путей) проведена. Мы (муж, а я ему помогаю - выхаживаю) надеемся на завершение второго этапа операции - установку стенда для выхода жёлчи из организма. Стенд - стоимость технической части - на порядок больше двоих наших месячных пенсий. Я пыталась взять кредит, но инвалиду 2 группы несколько банков отказали.

Есть ли у нас надежда на помощь Вашего фонда?
 

 Муж до мая месяца весил кг на 20-25 больше. У него нет левой ноги на уровне голени.


Метки:  

Надежда

Суббота, 16 Июля 2016 г. 09:39 + в цитатник

  
Промывку дренажа делаем сами.
Васечка не теряет надежды на операцию (стенд) через неделю.
Вызвали семейного доктора (вчера нас выписали).
Звоним-кредит-квартира-машина.
Остаёмся на связи: спящий режим.
 


Метки:  

Ще одна трагічна доля...

Воскресенье, 03 Июля 2016 г. 08:00 + в цитатник
Это цитата сообщения Miledi1950 [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Зачистка України від українців ...

 

3943621_0a019998 (674x56, 23Kb)

Найстрашнішою для москалів була і є – українізація, культура й освіта українців! Саме тому перше "резонансне" політичне вбивство в рамках червоного індивідуального терору було здійснено проти першого міністра освіти в уряді УНР Івана Стешенка, який здійснив українізацію нашого шкільництва.

Народився Іван Стешенко 24 червня 1873 р. недалеко від оселі І. Котляревського, змалку знав найменші подробиці про життя земляка, все життя вивчав творчість Івана Петровича. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, досконало знав шість мов, викладав у Київській жіночій гімназії, але наступного року був заарештований і запроторений до Лук’янівської в’язниці за участь у "вітровській" демонстрації.





 

 


Метки:  

Xвилина Мовчання-- пісня присв`ячена В. Сліпаку та захисникам України, які віддали за неї свої життя

Пятница, 01 Июля 2016 г. 20:01 + в цитатник
Это цитата сообщения Наталья_Ивушка [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Xвилина Мовчання-- пісня присв`ячена В. Сліпаку та захисникам України, які віддали за неї свої життя



12386487_428316597368820_1245619672_n (480x480, 98Kb)

Читать далее...

Метки:  

Поиск сообщений в vplotkina
Страницы: [130] 129 128 ..
.. 1 Календарь