Заказал футболку О.Е. с дискографией на спине в оф. интернет-магазине за 200UAH - размер не совсем тот и качество не очень. Сделал под заказ с красивым фото на всю грудь за 130UAH - два раза одел, и после стирки "красавица" взялась чёрными пятнами от краски. Так вот оно что? - не судьба:)

Взагалі-то все нормально - потішити нічим:) На днях зрозумів свою одну, але здається дуже важливу помилку у відносинах з дівчатками - стало легше на душі. От збираємось на RHCP... Що ще. З друзями та рідними  все ол райт, і я з радісттю повідомляю про це Вам усім- при усім, бо я гордий що маю таке щасття.

     У країні, здається, балаган з приводу мов... Але якщо Ви маєте гарне відчуття гумору і хоча б зрідка вмикаєте ТБ, то можна й поржати трішки ( і я так кажу не тому, що мені байдуже доля Батьківщіни, просто багато з того, що вони виробляють - це не серьйозно, а все те, що кажуть - "бла-бла-бла" ІМНО)....

     Дуже надихають нові пісні ( нові для мене, а не взагалі ). Кому нєфіг робити і ще не слухали рекомендую Бабкіна - "..Бога", та й взагалі Бабкіна:), а ще можна Kasabian через одну і сольні тєлєгі Фоззі з ТНМК.  Доречі восени, може, будемо грати на одному масштабному регіональному гала-концерті, тіпа-крутого конкурсу. Прийдете послухати?:) Але про це ще рано... А там може й пісень нових запишемо, хто зна. Ну, от.. поки що все. Кохайтеся!:)

Не сказав би,що 24го, цього місяця на своєму концерті ми планували зібрати "Олімпійський",але ж... короче, все попорядку.

  Приїхали на майданчик, а точніше в арт-кафе Донбасс о п*ятій. Саунд-чек не обіцяв бути коротким і легким, бо аккустичні данні цього закладу особисто я називаю "вокзальні". А тут ще й нема змоги озвучити гітарні комбіки:(   На мікрофоні "пегруз", він реве, та звучить приблизно, як радіо у 41му, але дуже голосно. Погрюкали десь з годину, покрутили volume туди-сюди, і стало ясно,що навіть якщо б ми там зранку сиділи - краще не зробили б.

  Але ж то пів біди. Бо від рокерів що потрібно? Щоб греміло та качало, а цього було вдосталь. Нафіг кому потрібні гарно виведені мелодії, та для кого взагалі я слова пишу?

 15 хвилин до старту. Молода файна журналісточка і такий же фотограф з одного луганського сайту ставлять нам з Вітом(гітара) питання типу: "В кого з вас є музична освіта, а в кого нема?..."  і  "Чи змінювався склад вашого гурту?..." Фотограф у цей час клацає.... Я ледве стримуюсь.  На вустах одне - для кого це? хто це буде читати? Але останнє питання, саме фотографа, дуже "в точку", я й досі задаю його собі - "Чому так мало людей? Чия вина - хто не допрацював?" Я відповів йому іронічно... А сам і досі не розумію, чому було критично мало людей?

  У залі вже зібрались найближчі друзі та знайомі, тож пора вже було починати... Та і так на пів години затримали. Перші п*ять пісень я з надією подивлююсь на вхідні двері - може хтось запізнюється. Але ні. Прийшли вже всі, хто цього дійсно хотів, а може дехто просто з поваги, а може декому просто вдома не сиділось. Короче, яка різниця... просто деякі люди, яких я люблю чи поважаю обіцяли прийти, а не прийшли:(

  Концерт відбувся... І скажу Вам, непоганий (якщо опустити якість "вокзальної" аккустики). Наприкінці були танці наших дівчат та два виходи на біс, зініційовані тими ж дівчатами:)

   Отже, ми щіро дякуєм усім хто був, за те, що це маленьке свято все ж відбулося. Тих хто не прийшов з поважних причин ( а вони були у всіх з ким я після концерту спілкувався :))) ) ми з радісттю будемо чекати на наших нових концертах. Так ,"нових концертах",бо опускати руки - це не для нас. Це ж музика, і якщо ти робиш чесно, і саме так як хочеш ти, непідлаштовуючись не під кого і не під що, то на неї обов*язково звернуть увагу... Треба лише терпіння!:)

І
Такі ніякі сторони.
Обидві сторони.
Медалі,цвяхи. Хворі ми.
Можливо хворі ми.
Такі ніякі сторони.
Втрачаєм голови.
Давай з тобою порівну...
Нап*ємось порівну.


Коли з тобою, я втрачаю розум.
Ти також будь собою
І не грай мені "любові".

Коли без тебе, я втрачаю час,
І з ким би не була ти, знай,
Що небо теж за нас.

ІІ
Такі ніякі мої дні.
Без тебе мої дні.
Малюнки,знаки - все це ти...
Навколо все це ти.
Такі безмежні сторони,
Якщо у них є ти.
Невипадкові два шляхи
В один кінець Землі.

Вона ніби то зникла з мого життя, бо не дзвонила і не писала десь з березня. Я теж її не турбував дзвінками. Думав,що їй не до мене: дитинка,робота і т.д.. Та насправді і дня не було,щоб я не згадав про неї хоча б один раз. Здається, я покохав її не за те, хто вона, а за те, хто я є,коли я поруч із нею. І мене не лякає навіть те, що вона трохи вище за мене,коли на каблуках:)... насправді, я відчуваю себе сильним поряд із нею, і те,що для неї я багато зможу...   а може й ВСЕ!

 На днях вона написала мені... Вона думала,що я її забув:) Ще написала, що скучила за мною і скоро приїде в гості:)

 З часу нашого знайомства, та з нічних (напроліт) розмов із нею, я от що собі надумав.... і напевно один лиш Бог знає, чи це я серьйозно, чи не дуже:

Як же я хочу змінити події,

Бо очі крім тебе не бачать,не сміють.

Світ кожен день все більш не цікавий - 

До мене усі, але всі такі зайві.

Як же я хочу змінити події:

Щоб ти була ближче, бо я шаленію,

Від тебе дітей, а тобі весь мій світ.

Ну ось, отакий фантазій політ:)

                                                                                           Отак...

Такие нужные слова.