Пионы рекомендуют пересаживать и делить осенью. Весной их трогать не советуют. Да и вообще, в первые три-четыре года после посадки считается крайне нежелательным растения беспокоить: чем меньше пересаживают пион, тем лучше он растет. Но, как известно, из любого правила существуют исключения, и бывают ситуации, когда рекомендации приходится нарушать. 

С пионами у меня так и вышло. Во-первых, из четырех обнаруженных в новом саду кустов три безнадежно заросли сорняками. Осенью этих несчастных вообще было не видно в траве; два куста я увидела, когда пыталась немного прибраться вдоль тропинки, а на третий вообще случайно наткнулась лишь весной.



Пытаться прополоть — совершенно бессмысленно. Тем более, посажены они оказались в низине, где после таяния снега стояла вода, а пионы весеннего затопления категорически не любят. Словом, один куст я с трудом вырвала из тесных объятий крапивы  и сныти, а три решила все же пересаживать. 
Во-вторых, стояли у меня с прошлого года покупные корневища сортовых пионов. Которые, кстати, продают обычно тоже весной, а не осенью. Так вот, прошлой весной я их и купила, посадила — а к осени затеяла переезд. Выкопать-то выкопала (нарушив одно из правил: не тревожить в первые три года), а сажать некуда: там, где место для них предназначено, еще шла стройка. Так и зимовали они у меня в подвале. 



Весной мои пионы начали расти задолго до того, как оттаяла почва. Хоть в подвале темно и холодно, им это не помешало. Так что откладывать посадку уже было некуда...
Вообще, если уж возникла необходимость пересадить пионы весной, желательно сделать это как можно раньше. Чем позже будут выкопаны корнеклубни, тем более травматичной для растения окажется процедура. 
Иногда при выкапывании части куста отделяются, особенно если корневище большое и разветвленное. Рекомендуется, чтобы у деленки было не менее 2 — 3 почек. Это, конечно, оптимально, но случалось мне сажать и совсем небольшие деленки с одной-единственной почкой. Да, развиваются они дольше, но выживают. Поэтому если вдруг такой кусочек обломился, его нужно просто очень аккуратно посадить и хорошо за ним ухаживать — со временем из него тоже вырастет большой куст. 



В целом, что касается технологии, весенняя посадка пионов мало чем отличается от осенней. Поскольку пион на одном месте будет расти долго, нужно позаботиться о его питании. К сожалению, у меня компост пока не готов, поэтому в каждую посадочную яму я вносила органо-минеральное удобрение ГУМИ-Весенний, предназначенное как раз для весенней посадки растений и их подкормки. Удобрение присыпала почвой, чтобы не обжечь корневища, и аккуратно помещала в яму корнеклубни. 
Важны здесь два нюанса. Первое: оптимальной считается такая глубина посадки, чтобы почки были заглублены в почву на 5 см на тяжелых и на 7 см на легких почвах. Если сильно заглубить корневища, пион может плохо развиваться и не цвести. Если посадить слишком мелко — пострадать зимой от холода. 
Второе: землю после посадки нужно уплотнить, но делать это следует очень аккуратно. Ни в коем случае не утаптывают ее ногами — так легко повредить почки. Бережно обминаем грунт вокруг растения, потом хорошо поливаем, и если почва просела — подсыпаем еще. 
Считается, что пионы весенней посадки на год отстают от тех, что пересаживаются осенью. Но когда ситуация вынуждает, с этим приходится просто примириться. А при хорошем уходе (своевременных поливах, подкормках, прополке) никаких проблем с приживаемостью весенних посадок пионов не возникает.

Психолог: як підготувати дитину до школи 

Батьки можуть полегшити або, навпаки, ускладнити процес адаптації дитини до школи. Про складові успішного шкільного життя — дитячий і сімейний психолог Наталія ДМИТРІШЕНА.

 1 вересня — особливий день, який для першокласників та їхніх батьків знаменує перехід на абсолютно нову сходинку, крок у доросле життя. Перший клас — подія і випробування не тільки для малюка, але й для всієї родини. Саме батькам відводиться важлива роль, адже в їхніх силах полегшити або навпаки, ускладнити процес адаптації дитини в школі.

Питання: Наталіє Василівно, які важливі складові успішного шкільного життя?

Н.Дмитрішена: Найважливіше, що я хотіла б зауважити — це те, що в школу йде вся родина. Дитина сідає за парту, але батьки також починають вчитися в школі. Відповідно мама і тато мають налаштувати свій режим дня так, щоб не тільки знайти час допомогти дитині або перевірити домашні завдання, а й якимось чином зняти напругу після робочого дня. Адже для дитини школа — це не тільки розумове, а й психологічне навантаження. У першокласника обов'язково має залишатися час на відпочинок і прогулянки.

Наступний важливий момент — це стосунки з першою вчителькою. Я б радила батькам не тільки самим обирати першого педагога для їхньої дитини, дуже важливо, щоб учитель подобався вашому першокласникові. Адже в цьому віці авторитет вчительки для школяра дуже великий, іноді навіть більший, ніж батьківський. В жодному разі не критикуйте при вашому синові чи доньці викладача. Дитині буде важко слухатися людини, яку його батьки не поважають.   

                Є моменти, які я б також не радила упускати. Заздалегідь попросіть вчительку показати клас, подивіться освітлення. Прогуляйтеся біля школи. Покажіть дитині парту, де вона сидітиме.  Їй так буде набагато спокійніше — прийти у вже знайоме місце. Кожен батько хотів би, щоб його дитина сиділа за першою партою, але коли її відсаджують подалі, в дорослих виникає злість або антипатія до вчительки. Здавалося б, дрібні нюанси, але вони дуже важливі в побудові ланцюжка і взаємин школи з родиною, батьків — з учителем, класу — з дитиною. Мудрі батьки мають прийти до вчителя заздалегідь, пояснити, що їхня дитина або погано бачить, або має низький зріст або не зовсім уважна і гіперактивна, або ... (вставте вашу версію). Це стимулюватиме вашого малюка до отримання знань, адже хто у нас сидить зазвичай за останніми партами? Правильно, двієчники і телепні. Якщо батьки хочуть, щоб дитина добре вчилася, вони повинні враховувати ці психологічні нюанси і характер сина чи доньки.

  Щоб зняти напругу і тривогу в першокласника, розкажіть вчительці при малюку, який він у вас чудовий, похваліть за щось. Таким чином батьки відразу дають позитивний посил, налаштування вчительці — «моя дитина талановита». У будь-якому разі я б радила батькам знайти найкращі сторони в дитині і піднести їх вчительці. Не забувайте вдома також хвалити малюка: «Слухай, ти так швидко думаєш, як тато», «акуратно пишеш, як мама». Підкреслювати, що малюк бере від мами і тата найкраще. Навчіться гідно приймати й невдачі малюка. Адже так ви навчите його приймати поразки. Не прагніть завищувати вимоги, сподіваючись, що дитина прагнутиме до кращого. Це може тільки підірвати її впевненість у собі. Особливо болючим для самолюбства малюка є порівняння з іншими дітьми. Якщо ви хочете стимулювати вашого сина чи дочку, порівнюйте їхні досягнення з тими, які були в минулому, підкреслюючи, що вони багато чого досягли, а за бажання можуть досягти більшого: «Дивися, сьогодні ти набагато швидше впорався з домашнім завданням, ніж учора».

 Крім того, до моменту вступу до школи дитина повинна бути досить самостійною. Адже розвинута дитина і готова до школи дитина — ці поняття не тотожні. Якщо ваш малюк вміє швидко читати, але не здатний зав'язати шнурки і скласти портфель, перебування в школі ускладнюватиметься безліччю неприємностей.

 Ще один важливий момент — це батьківський настрій. Часто початок шкільного життя батьки сприймають не зовсім позитивно, передаючи свій настрій майбутньому першокласнику. Дуже правильно налаштовувати дитину на позитив: будеш вчитися — станеш знаменитим інженером, пожежником, комп'ютерником... (тим, ким мріє бути ваш малюк). Наприклад, відомий психолог і педагог Шалва Амонашвілі, заходячи в клас, вітався зі своїми учнями таким чином: «Здрастуйте, майбутні поети, вчені, музиканти!», — підкреслюючи, що всі діти — талановиті без винятку. Потрібно пояснювати, що школа потрібна для того, щоб ти, доню (синку), стала найкращим кухарем або чудесним перукарем... Головне, що має отримати дитина від школи: навчитися отримувати знання і задоволення від навчання; навчитися дружити, стати впевненою в собі, у своїх здібностях і можливостях.

 І головна умова успішного навчання — це не формування потреби визубрити щось, а розвиток так званого «допитливого розуму» . Власне кажучи, всі діти мають спочатку такий розум, а ось завдання школи і батьків — цю допитливість підтримувати, а не пригнічувати.

Батьки також мають пам'ятати, що повноцінний сон дуже важливий не тільки для успішної адаптації в школі, але і в цілому для психологічного і фізичного здоров'я малюка. Режим має бути побудований так, щоб дитина могла спокійно зробити всі ранкові ритуали, обов'язково поснідати. Адже поспіх породжує зайву тривожність у малюка і страх запізнитися до школи.

 На початку шкільного шляху можна сказати дитині, що іноді у її вчительки може бути інший настрій, не такий хороший, як хотілося б. І якщо вона сьогодні злиться, це не означає, що вона сердиться на тебе, просто у неї поганий настрій, може, вона погано себе почуває або її хтось засмутив. У цьому разі їй потрібно допомогти, можливо, тихіше поводитися.

Питання: Чи можна і чи потрібно першокласника відразу ж віддавати в нові секції та гуртки? Це велике навантаження для малюка чи спорт покращує адаптацію?

Н.Дмитрішена: Звичайно, все індивідуально. Але все ж не варто відразу ж віддавати дитину в кілька гуртків або секцій. Це може стати непосильним навантаженням, а також зайвим стресом для малюка. Наслідком можуть стати поганий сон, проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Неспокійний сон, пригнічений настрій, втома навіть після невеликих навантажень, образливість, плаксивість або агресивність, неуважність, відсутність впевненості в собі, прагнення до самотності є основними ознаками стресового стану у дітей.

                Нехай ваш першокласник спочатку адаптується в школі, заведе нових друзів, відчує себе компетентним, ось тоді й можна додавати навантаження. Адже якщо дитині нелегко дається шкільна наука, вона більше часу приділяє домашнім завданням, тому постає питання: наскільки буде правильним навантажити її ще додатковими заняттями? Спорт потрібно вибирати дуже обережно і правильно. Плавання, наприклад, корисне більшості, адже сприятливо впливає на поставу дитини. Заняття спортом також показані для гіперактивних дітей. Це хороша зміна діяльності і зміцнення хребта. Ось тільки рекордів вимагати не слід.

Питання: То що ж позитивне, корисне, добре батьки мають сказати своєму першокласникові на порозі шкільного життя? Яке дати йому напуття?

Н.Дмитрішена: Напуття «Поводь себе добре!», «Слухай вчительку!» і «Не відволікайся на уроках, інакше будеш погано вчитися!», що часто даються батьками на порозі школи, не можна вимовляти в жодному разі! Адже ваша дитина робить крок у нове і незвідане, до того ж вона зовсім не збирається поводити себе погано, відволікатися чи пустувати. Навпаки, вона сповнена благих планів і добрих надій. Дитина здатна з цих фраз почути лише погрозу і таким чином програмує себе на негатив.

Потрібно давати прості алгоритми дій, які здаються очевидними нам, дорослим, але малюки часто в цих ситуаціях губляться: «Якщо чогось не зрозумів, підніми руку, запитай», «Якщо хочеш в туалет, підніми руку і скажи: «Можна вийти?» і т. д. Ці прості слова забезпечать дитині відчуття впевненості і безпеки. Але не варто перевантажувати сина чи доньку навіть конкретними порадами, адже коли їх багато, голова може піти обертом, трьох-чотирьох буде достатньо.

 Головне — батьки і близькі мають показати дитині свою любов і безумовне прийняття. Першокласник має бути впевнений, що тато з мамою, бабусі й дідусі, брат і сестра любитимуть його незалежно від шкільних успіхів або невдач. Обійміть вашого змужнілого малюка перед шкільним порогом, поцілуйте, ще раз скажіть, як його любите і як радієте і пишаєтеся тим, що він вже виріс, що він — першокласник!