-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Tatjana_ja

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 05.11.2013
Записей: 531
Комментариев: 227
Написано: 1449


Огурцы в огурцах

Вторник, 09 Августа 2016 г. 16:32 + в цитатник
Рубрики:  кулинария

Метки:  

Шукшинские дни на Алтае

Среда, 03 Августа 2016 г. 05:49 + в цитатник
Рубрики:  Культура

Метки:  

Без заголовка

Вторник, 02 Августа 2016 г. 09:08 + в цитатник
Рубрики:  кулинария

Метки:  

THE REAL NEWS NETWORK: ПОГРАНИЧНАЯ КОНФРОНТАЦИЯ США И НАТО С РОССИЕЙ – РИСК ЯДЕРНОЙ ВОЙНЫ И ПОТЕРИ ЕВРОПЕЙСКИХ ПАРТНЁРОВ

Пятница, 22 Июля 2016 г. 07:21 + в цитатник

Серия сообщений "Современный фашизм":
Противостояние России
Часть 1 - Показания Уэсли Кларка против "неосводомленности" Джона Керри
Часть 2 - Олесь Бузина о Европе
...
Часть 5 - Юнна Мориц про украинскую нацистку Надежду Савченко
Часть 6 - НЕМЦЫ ПРОЗРЕЛИ?
Часть 7 - THE REAL NEWS NETWORK: ПОГРАНИЧНАЯ КОНФРОНТАЦИЯ США И НАТО С РОССИЕЙ – РИСК ЯДЕРНОЙ ВОЙНЫ И ПОТЕРИ ЕВРОПЕЙСКИХ ПАРТНЁРОВ

Рубрики:  политика

Метки:  

Пушкин. Жизнь после смерти

Среда, 20 Июля 2016 г. 18:54 + в цитатник
Это цитата сообщения Mila111111 [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]


Все мы знаем кто это. Да и о нем самом много чего рассказано, написано и изучено в школе. А что мы знаем, как сложилась жизнь его жены и детей после смерти Пушкина ? А ведь за шесть лет супружеской жизни Наталья Гончарова родила Александру Сергеевичу четверых. О потомках поэта сейчас и пойдет речь.

Читать далее...
Рубрики:  Великие люди
Культура

Метки:  

Этот противоречивый Пушкин

Среда, 29 Июня 2016 г. 05:00 + в цитатник
Это цитата сообщения Ada_Peters [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]




Этот противоречивый Пушкин


Мы отмечаем день рождения Пушкина 6 июня, но сам он отмечал его 26 мая, и даже писал об этом стихи. И это не единственное противоречие, связанное с «нашим всем»

Текст и фото: Михаил Визель
На фото: интерьер библиотеки Культурного центра ЗИЛ

1. Пушкин — москвич / Пушкин — петербуржец

Отец Пушкина был вписан в дворянские книги Нижегородской губернии, по месту расположения основных его «активов» (в частности, вошедшей в историю русской литературы деревни Большое Болдино), которыми Пушкины владели с середины XVI века.




Но, выйдя еще молодым человеком в отставку, предпочитал проживать в съемных домах в Москве, уезжая на лето в подмосковное имение тещи под Звенигородом.

Так что до 12-летнего возраста Саша Пушкин с родителями вращался в уютном кругу неслужилой московской аристократии, столь подробно описанном в первых главах «Войны и мира».

Но в 1811 году он поступает в Царскосельский лицей, и с того времени его жизнь (за исключением южной и Михайловской ссылки 1820–1825) связана с тогдашней столицей — Петербургом.

Впрочем, женился он на московской красавице и первую свою семейную квартиру снял на Арбате. А последнюю, как известно, — на Мойке.

Читать далее...
Рубрики:  Культура/русская поэзия,проза
Великие люди

Метки:  

Понравилось: 1 пользователю

Вареники с творогом и зелёным луком

Суббота, 25 Июня 2016 г. 18:49 + в цитатник
Рубрики:  кулинария

Метки:  

Демис Руссос

Суббота, 18 Июня 2016 г. 17:52 + в цитатник
Это цитата сообщения -Juliana- [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

«Человек - легенда». Памяти Демиса Руссоса.

1330586669_image003 (700x535, 202Kb)

Знаменитый певец, обладатель узнаваемого тенора Артемиос Вентурис Руссос, более известный публике как Демис Руссос, скончался на 69-м году жизни в госпитале в Афинах. Об этом СМИ сообщила его дочь, не уточнив, что стало причиной смерти.


0_12d2c9_28195c2f_S (100x102, 19Kb)

Олвия
Рубрики:  Музыка
Великие люди

Метки:  

Иван Миколайчук

Суббота, 11 Июня 2016 г. 18:27 + в цитатник
Миколайчук Іван Васильович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
1 зміна у цій версії очікує на перевірку. Стабільну версію було перевірено 23 травня 2016.
На цій сторінці показано неперевірені змінипоказати/приховати подробиці

Миколайчук Іван Васильович
Mykolajchuk I 3.jpg
Іван Миколайчук
Народження 15 червня 1941
Чортория, Кіцманський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР СРСР
Дата смерті 3 серпня 1987 (46 років)
Київ, Українська РСР,
СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
IMDb: ID 0586645
Сторінка в інтернеті http://ivanmykolaychuk.org, http://mikolajchuk.ucoz.ua
Провідні ролі «Тіні забутих предків», «Пропала грамота», «Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон XX»
Нагороди

Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1988



У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Миколайчук.
Іва́н Васи́льович Миколайчу́к (* 15 червня 1941, Чортория, Кіцманський район, Чернівецька область — † 3 серпня 1987, Київ, УРСР) — український кіноактор, кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії 1988 (посмертно).

34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи.

В УРСР носив тавро «неблагонадійного».

Зміст

1 Життєпис
2 Фільмографія
3 Вшанування пам'яті
3.1 Фільми про І. Миколайчука
4 Примітки
5 Література
6 Посилання
Життєпис

Народився у багатодітній селянській родині — одним із 13 дітей; дехто з його братів і сестер досі мешкає в с. Чортория. У селі відбудували батьківську хату Миколайчуків, облаштувавши під музей-садибу[1][2].

З 12 років грав у сільському самодіяльному театрі.[3]

Закінчив середню школу в с. Брусниця (її дерев'яне приміщення збереглося, а в новому приміщенні тепер діє музей І. Миколайчука)[2].

1957 — закінчив Чернівецьке музичне училище.

1961 — закінчив театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської.

29 серпня 1962 — одружився з акторкою того ж театру Марією Карп'юк.[4]

1963–1965 — навчання на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).

В кіно дебютував ще студентом — у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє».

Загальне визнання Миколайчукові принесли ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків». Знімався в них одночасно, також навчаючись на 2-му курсі. «Тіні забутих предків» здобули 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшли до Книги рекордів Гіннеса.[3]

« Я не чекав чогось особливого, тому доручив Іллєнку провести зйомки [кінопроби] і пішов з павільйону. Через кілька хвилин мене наздогнав збуджений Юрко: «Сергію Йосиповичу! Поверніться! Це щось неймовірне! Щось нелюдське! Щось за межами розуміння й сприйняття!»
Злякавшись, що я пішов, Іван побілів, йому здалося, що він мені не сподобався (так признавався актор опісля), і в ньому ніби щось прорвалося. Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпувалися з нього, що ми були приголомшені, забули про все, навіть про те, що вже затверджений інший актор.

»
Зі споминів С. Параджанова про кінопробу І. Миколайчука
« Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко. »
— Сергій Параджанов

У фільмі «Комісари» (1970) зіграв комісара Громова — людину з загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Картина стала помітним явищем в українському кінематографі, вона довела, що Миколайчук схильний до тонкого психологізму, до несподіваних контрастів і навіть парадоксів характеру.

З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971) почалася нова сторінка у творчості Миколайчука — крім актора, він стає ще й сценаристом.

У фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» (1972) був не лише виконавцем колоритної ролі козака Василя, а й фактичним співрежисером. Працював над музичним оформленням фільму — картину супроводили пісні у виконанні тріо «Золоті ключі» (Ніна Матвієнко, дружина Марічка Миколайчук, Валентина Ковальська), у створенні якого І.Миколайчук відіграв не останню роль. В «Пропалій грамоті» він дав нове життя звучанню бандури — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента.

1970-х років почалися гоніння на діячів української культури. Випровадили з кіна, а потім заарештували Сергія Параджанова. Зі звинуваченням у націоналізмі зіткнувся й Миколайчук. Вперше це сталося ще 1968 року, під час зйомок фільму «Анничка». У відповідь Миколайчук спалахнув, намагаючись пояснити різницю між «націоналізмом» і «патріотизмом». Інцидент закінчився доносом у Київ, де Миколайчука кваліфікували як «людину ворожої ідеології». Ще більш ускладнилася ситуація після фільму «Білий птах з чорною ознакою». Стрічку, що здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, сприйняли як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Акторові не раз доводилося пояснювати свою позицію в різних інстанціях.

«Тіні забутих предків» на довший час фактично заборонили до показу. «Пропала грамота» вийшла на екрани лише наприкінці 1980-х років. І.Миколайчука поступово майже відлучили від творчого процесу. Впродовж 5 років, за вказівками партійних бонз, його прізвище викреслювали з більшості знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити актора у своїх фільмах.

Лише 1979 року, завдяки заступництву секретаря з питань ідеологічної роботи Харківського обкому КПУ Володимира Івашка, вдалося отримати дозвіл на зйомки фільму «Вавилон ХХ» за романом Василя Земляка «Лебедина зграя»[3], в якому Миколайчук виступив сценаристом, режисером, актором і навіть композитором. 1980 року картина здобула приз «За найкращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе.

Наступний фільм, «Така пізня, така тепла осінь» (1981), режисером якого був Миколайчук і сцени з якого раз у раз перезнімалися з ідеологічних міркувань, уже не мав такого успіху, як «Вавилон ХХ».

1983 — Миколайчук створив сценарій картини «Небилиці про Івана», 1984-го готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, але постановку «Небилиць…» дозволили тільки восени 1986 року. Проте через важку хворобу автор почати зйомки так і не зміг. Фільм зняв 1989 року (уже по смерті Миколайчука) Борис Івченко.

Фільмографія



Могила Івана Миколайчука на Байковому кладовищі


Меморіальна дошка Іванові Миколайчуку, вулиця Івана Миколайчука, Київ


Будинок на вулиці Івана Миколайчука, в якому жив Миколайчук у 1971–1987 роках
1964 — «Сон» (Тарас Шевченко)
1964 — «Тіні забутих предків» (Іван Палійчук)
1965 — «Гадюка», актор
1966 — «Бур'ян», актор
1967 — «Дві смерті», актор
1967 — «Київські мелодії», актор
1968 — «Помилка Оноре де Бальзака», актор
1968 — «Анничка», актор
1968 — «Камінний хрест», актор
1968 — «Розвідники», актор
1968 — «Визволення» (кіноепопея), частина 1-«Вогняна дуга», (Савчук)
1969 — «Визволення» (кіноепопея), частина 2-«Прорив», (Савчук)
1970 — «Білий птах з чорною ознакою», сценарист, актор
1970 — «Комісари», актор
1971 — «Іду до тебе», актор
1971 — «Лада з країни Берендеїв», актор
1971 — «Захар Беркут», (Любомир)
1972 — «Наперекір усьому», актор
1972 — «Пропала грамота» (Козак Василь)
1973 — «Повість про жінку», актор
1973 — «Коли людина посміхнулась», актор
1974 — «Марина», актор
1974 — «Мріяти і жити», сценарист
1975 — «Канал», актор
1976 — «Тривожний місяць вересень», актор
1977 — «Відлюдько», сценарист
1978 — «Море», актор
1978 — «Під сузір'ям Близнюків», сценарист
1979 — «Вавілон ХХ», актор, композитор, режисер, сценарист
1980 — «Лісова пісня. Мавка», актор
1981 — «Така пізня, така тепла осінь», актор, режисер, сценарист
1982 — «Повернення Баттерфляй», актор
1983 — «Легенда про княгиню Ольгу», актор
1983 — «Миргород та його мешканці», актор
1986 — «І в звуках пам'ять відгукнеться...», сценарист
1986 — «На острие меча (На вістрі меча)», актор
1987 — «Жменяки», актор
1989 — «Небилиці про Івана», сценарист[5],[6]


Меморіальна дошка на честь Івана Миколайчука, встановлена на адміністративному корпусі кіностудії імені Олександра Довженка (Київ)
Вшанування пам'яті

Докладніше у статті Вулиця Івана Миколайчука
На честь нього названо 49 курінь УПЮ імені Івана Миколайчука.
8244 Миколайчук — астероїд, названий на честь митця.
23.02.2016 року на сайт Президента України подана петиція "Присвоїти Івану Миколайчуку почесне звання "Герой України"

Фільми про І. Миколайчука

«Іван Миколайчук. Тризна», документальний фільм, режисер Василь Вітер (1989)
«Іван Миколайчук. Посвята» (1998, реж. А. Сирих, автор сцен. Л. Лемешева)[7]
«Іван Миколайчук. Книга життя», документальний фільм, студія «Степ»; автори: Т. Ткаченко, В. Ілащук; режисери: С. Сотников, А. Білан; 2 серії
«Іван Миколайчук. 25 років кохання», документальний фільм, продюсерський центр «Закрита зона»; автор Н. Фіцич, режисер Сергій Цимбал (2007) 1
Примітки

Сайт «Іван Миколайчук»
Знаменитості Буковини: Володимир Івасюк, Іван Миколайчук та Назарій Яремчук
Наталка Позняк-Хоменко. Іван Миколайчук. Український секс-символ із Божою ознакою // Без цензури
Валентина Ковальська. «Про мене ще ніхто не писав». Марія Миколайчук // Сайт Ін-ту українознавства
Сайт «Кіноколо»
Фільмографія на сайті «Іван Миколайчук»

Метки:  

НЕМЦЫ ПРОЗРЕЛИ?

Суббота, 11 Июня 2016 г. 02:56 + в цитатник
https://youtu.be/dh_6z8hcNM8 Ролик, которые сделали наши собратья из Германии. В нём чётко и доходчиво расписана вся текущая ситуация касательно Украины, России, Америки и Европы и всего мира в целом. Смотрите до конца...

Серия сообщений "Современный фашизм":
Противостояние России
Часть 1 - Показания Уэсли Кларка против "неосводомленности" Джона Керри
Часть 2 - Олесь Бузина о Европе
...
Часть 4 - Все атомные взрывы. 2053 испытания
Часть 5 - Юнна Мориц про украинскую нацистку Надежду Савченко
Часть 6 - НЕМЦЫ ПРОЗРЕЛИ?
Часть 7 - THE REAL NEWS NETWORK: ПОГРАНИЧНАЯ КОНФРОНТАЦИЯ США И НАТО С РОССИЕЙ – РИСК ЯДЕРНОЙ ВОЙНЫ И ПОТЕРИ ЕВРОПЕЙСКИХ ПАРТНЁРОВ


Метки:  

Пакт Рериха: Как великий художник спасал искусство

Суббота, 04 Июня 2016 г. 07:56 + в цитатник
Рубрики:  Живопись
Психология Философия
Повод для размышления, дискуссии
Великие люди

Метки:  

Поиск сообщений в Tatjana_ja
Страницы: [27] 26 25 ..
.. 1 Календарь