-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в silvestrivna

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 05.04.2010
Записей:
Комментариев:
Написано: 731

Без заголовка

Дневник

Понедельник, 05 Апреля 2010 г. 17:59 + в цитатник
ТЕМА: Моральні уроки роману М.Булгакова „Майстер і Маргарита” (2 уроки)
МЕТА: допомогти учням зрозуміти ідейний зміст твору, перевірити, наскільки уважно
учні читали твір М.Булгакова, викликати бажання стати справжньою особистістю,
виховувати повагу до інших людей, здатність самому творити свою долю,
боротися за свої ідеї, почуття.


Кожному буде дано за його вірою
М.Булгаков

Вступне слово вчителя.
Коли Андерсен починав писати „Снігову королеву”, першими були записані слова: „Ну що ж, розпочинаємо. Коли ми дійдемо до кінця казки, будемо знати значно більше”. Розпочнемо і ми свій урок і, можливо до його закінчення більше знатимемо, розумітимемо.
А розпочати хочеться віршем С.Острового „Долги”.

Чому саме цей вірш? Тому, що роман М.Булгакова – це те, що зміг автор віддати суспільству, як борг, зміг сказати те, що наболіло за все життя, висказати свою правду, свою істину, зміг підняти безліч проблем, задати сотню запитань. І, напевно, головне з них: що хотів сказати своїм читачам автор?
Спробуємо сьогодні разом відповісти на це запитання.

Бесіда за питаннями
-У нас є два романи і в кожного свій роман. Назвіть їх.
1 М. Булгаков „Майстер і Маргарита”
2. Майстер і його роман про Понтія Пилата, який є складовою частиною
першого.

Читаючи роман про Понтія Пилата, усвідомлюємо, що по великому рахунку, це є повторення історії Ісуса Христа.

- Що спільного і чим відрізняється роман від Євангелія?
- В Євангелії головний герой – Ісус Христос, в романі Майстра – Понтій Пилат зі
своїми сумнівами, страхами, усвідомленням, що він не тільки прокуратор, а й
людина.
- Немає в романі у Ієшуа учнів-апостолів, окрім Левія Матвія.
- Іуда – стороння людина, яку вбивають за наказом прокуратора.
- Немає Тайної вечері, чудес, які робив Ісус Христос, описаних в Євангелії.
- Ісус Христос – син божий, богорівний, Ієшуа – звичайна людина, син земних
людей.
- Але чи звичайна він людина?
З перших слів, сказаних ним, помічаємо його незвичайність. „Добрый человек» -
це не просто звернення до всіх, а й відношення до кожного, переконання і віра.

„Злых людей нет на свете”.
Понтій Пилат наказав побити, підписав смертний вирок, Марк Крисобой побив, Іуда доніс на нього. І все ж вони – добрі

- Чи легко бачити всіх людей добрими, всім прощати, не пам’ятати зла, жаліти тих, хто чинить зло?
Висловлювання учнів.

Дійсно, таким бути важко. Але дуже важливо говорити людям, що вони добрі. Найгірша людина, коли почує про себе добрі слова, захоче стати кращою. Зрештою, кожен з нас хоче чути про себе тільки добре, бажає, щоб інші не помічали в нас поганого. А у Біблії сказано: „Відносся до людей так, як хотів би, щоб відносилися до тебе”.
І все ж ми залишаємося звичайними людьми, часто такими, як інші герої Булгакова.

- В чому ж різниця між Ієшуа і тими людьми, з якими він спілкується?

Найбільше з Ієшуа спілкується Левій Матвій і Понтій Пилат. Коли вони зустрілися, Понтій Пилат, прочитавши слова, записані Левієм, скаже: „Ти так нічого і не навчився.

- Чи правий Понтій Пилат?
Запис своєрідний” „Смерти нет…Вчера мы ели сладкие весенние баккуроты… Мы
увидим чистую реку воды жизни… Человечество будет смотреть на солнце сквозь
прозрачный кристалл… большего порока… трусость…»
Левій Матвій записує, як розуміє.

У Ф.Тютчева у вірші „Selentium” є вираз „Мысль изреченная есть ложь”. Ієшуа несе людям свою правду, але кожен сприймає по-своєму. Про це йдеться в одній із притч Ісуса Христа.

- В якій притчі говориться про різне сприйняття слова Божого? В чому суть цієї притчі?
Притча про сіяча.

- Що не одобрив би сам Ієшуа у вчинках Левія Матвія?
Вкрав ножа, хотів вбити Ієшуа, проклинав Бога, хотів вбити Іуду.

- А Понтій Пилат все зрозумів і усвідомив із сказаного Ієшуа?
Лише те, що стосувалося безпосередньо його особи. Кожен хоче, щоб в ньому
бачили добру людину, співчували, розуміли, та не кожен хоче це робити по
відношенні до інших.
Іуду наказав вбити – не простив.
Ненавидить місто, людей, які підтримали звільнення Вар-равани.
Себе звинувачує в смерті Ієшуа. Так і не зрозумів ідею з „волосиною, на якій
висить життя Ієшуа”

-В Чому ж суть цієї ідеї?
Лише Бог має право вирішувати питання життя і смерті людини: перерізати чи ні
волосину, на якій висить життя людини.

Кожна людина живе по-своєму, по-своєму сприймає. Кожна людина грішна. А одним із найголовніших „пороков” є „трусость”

- Кому адресовані ці слова?
Понтій Пилат сприймає їх на свою адресу. Та адресовані вони кожному з нас. В
кожному живе Бєліков з своїм „Как бы чего не вышло”. Кожен говорить частіше
те, що від нас хочуть почути, а не те, що думаємо, робимо не завжди те, що
вважаємо правильним. Боїмося.

- А чи маємо ми право судити людину за „трусость”?
Думки учнів.
Не суди і не судимим будеш. В першу чергу, кожен повинен осудити самого себе і
подумати, чи маємо право самі небезгрішні судити інших.

- Чи маємо право судити Понтія Пилата?
Думки учнів.

- Як ви відноситеся до такої думки: Ієшуа, як і Ісус Христос, іде покірно на страту – це його призначення. Але, щоб він здійснив свій подвиг в ім’я людей, хтось мусить його засудити до страти. Хто? Можливо, це і є призначення Понтія Пилата?
Думки учнів.

- Призначення – це синонім до слова „доля”. Що, на вашу думку, означає це слово?
Покірність долі – це для песимістів.
Доля – це своєрідний тест, рубежі, на яких кожен робить свій вибір. (Гамлет –
„бути чи не бути”). Така думка – вибір оптимістів. Якщо вибирати друге, тоді
можна звинуватити Понтія Пилата в „трусости”. Він на відповідному етапі свого
життя зробив вибір: переміг прокуратор, а не людина.

Л.М.Толстой в романі „Війна і мир” також піднімає цю проблему. Він стверджує, що мужність – це здатність людини перемогти страх.

- Кого з героїв роману Булгакова можна звинуватити в „трусости”?
Бездомного, коли втратив квиток члена МАССОЛІТу. Степана Ліходєєва, коли
проснувся і побачив у своїй квартирі дивних гостей. Учасників сеансу чорної магії,
які боялися кожен за себе, щоб не виглядати смішним, обманутим. Майстра. Одна
із стадій – страх. Клініка Стравінського потрібна, щоб заховатися від світу, в якому
страшно жити. Маргарита злякалася, коли Майстер спалив роман, коли зустрілася з
Азазелло, коли появляється на бал Сатани. Та вона перемагає цей страх заради
зустрічі з Майстром і його повернення.
І, як схвалення цього звучать слова Воланда, звернені до Маргарити: „Никогда и ничего не бойтесь. это неразумно”.

- Воланд назве Маргариту „высокоморальным человеком”. Чому?
- Нічого не просила, але „охотно готова исполнить все, что вам будет угодно”. І
знову схвалення Воланда: „Никогда и ничего не просите! Никогда и ничего,
особенно у тех, кто сильнее вас. Сами предложат и сами дадут!”
- Перемогла „трусость”.
- Нічого не просить – горда.
- Виконує обіцянки (Фріда)
- Може все перенести заради кохання.

Таку зламати неможливо. Якби не вона, не було би у них спільного спокою. „Тот, кто любит, должен разделять участь того, кого любит.”
В нагороду за „королівство” Воланд повернув Маргариті і майстру спокій.

- Чому не повернув щастя?
Щастя залежить тільки від них самих. Щастя нав’язати неможливо. Воланду це не
під силу.
- Що ж таке „Щастя” в розумінні Майстра і Маргарити?
У Майстра була шикарна квартира, високооплачувана робота, знав 5 мов, його
поважали, мав сім’ю, виграв у лотерею. Але щастя – це підвальна квартира,
написання роману і кохання Маргарити.
Маргарита – „бездетная 30-летняя жена очень крупного специалиста, сделавшего
важнейшее открытие государственной важности. Муж молод, красив, честен,
обожал свою жену. Вдвоем занимали весь верх прекрасного особняка в саду в
переулке близ Арбата. Маргарита Николаевна не нуждалась в деньгах… Могла
купить все, что ей понравиться. Среди знакомых ее мужа попадались интересные
люди… Никогда не прикасалась к примусу, …не знала ужасов житья в совместной
квартире… Словом, она была счастлива?”
- Після такого перечислення ви би назвали людину щасливою?
Думки учнів.
Кожен би хотів такого досягнути.
- Чому ж Булгаков поставив ?, а не !
Коли людина вже має все це, вона усвідомлює, що щастя – це не забезпеченість чи
достаток, а щось інше.
Маргариті потрібне кохання. вона могла би бути щасливою, якби у неї була дитина.
- Хто зупинив Маргариту під час погрому?
Дитина, яка плакала: „Я боюсь”.

- В чому суть казки, яку розповіла Маргарита дитині?
„Я тебе сказку расскажу: Была на свете одна тетя. И у нее не было детей, и счастья
вообще тоже не было. И вот она сперва долго плакала, а потом стала злой…”
Діти – це щастя.
Коли людина довго плаче – стає злою.
Історія з Фрі дою також пов’язана з дитиною. Тому вона близька Маргариті.

- Коли Воланд повертає Майстра Маргариті вони хочуть „...в подвал в переулке, чтоб все стало, как было”. Чому нічого іншого не хочеться, хоча б квартиру Майстра або Маргарити?
Там вони вже були щасливі колись. Можливо і тепер будуть.

- Маргарита добилася того, чого хотіла. Чого не вистачає до щастя?
Він не щасливий, його не зрозуміли. Люди йому не повірили. А він хотів лише,
щоб світ став кращим. Його життя закінчилося тоді, коли він з рукописом вийшов
з підвалу. А для нього роман – це все, він же Майстер, без імені.

- Як відбулося знайомство Майстра з Іваном Бездомним?
-Вы писатель?
- Я – мастер.

-А в чому різниця?
- Пише, що душа велить, не на заказ.
- Роман цікавий, рукопис „потрепанный”
- Критика, друга стадія: „Мне казалось, что авторы этих статей говорят не то, что
они хотят сказать, и что ярость их вызвана именно этим”.

А Ієшуа говорив: „Правду говорить легко и приятно”. Майстру також було легко і приємно писати роман.

- Чи завжди і всім легко і приємно говорити правду?
Думки учнів.

Третьою стадією був страх. Четверта – спалив роман. І лише Воланд з цим не погодиться.

- Що він на це скаже?
„Рукописи не горят”.

- Як зрозуміти ці слова?
Вони існують у вічності: історію почав розповідати Воланд – свідок подій,
продовжив Майстер, закінчення - на Місячній дорозі.
Він залишається в пам’яті людей, які, читаючи, «потрепали», «потерли» роман.
Він є в пам’яті майстра і Маргарити.
Азазелло появився саме тоді, коли Маргарита згадає рядки роману і процитує
його: «…пропал Ершалаим, великий город, как будто и не существовало на
свете…» Так пропадите же вы пропадом с вашей обгоревшей тетрадкой и
сушеной розой! Сидите на скамейке одна и умоляйте его, чтобы он отпустил вас
на свободу, дал дышать воздухом, ушел бы из памяти”.

- Чому Азазелло з‘явився поруч з Маргаритою?
„Дьяволу бы я заложила душу, чтобы только узнать, жив он или нет”.

- Чи вперше ми зустрічаємося з такою ситуацією?
Гете «Фауст»
Уайльд „Портрет Доріана Грея”
Диявол появляється там, де його готові прийняти, чи свідомо, чи ні.

- Чи випадково появився Воланд зі свитою в Москві, охопленій атеїзмом? За що наказані жителі Москви?
Люди самі створили собі пекло і живуть в ньому. Але не все втрачено, допоки
живуть серед людей такі, як Майстер і Ієшуа.

- Що спільного в них?
Бажання врятувати людство, змінити світ на краще, повернути людям такі поняття,
як совість, каяття, правда, Бог.

Майстру, який покидає місто, дана можливість попрощатися з ним.

- Які почуття він переживає?
Хвилювання – кровна образа – горделива байдужість – передчуття постійного
спокою.

- Чому спокій?
Там залишається нова людина – Іван Бездомний, який пообіцяв не писати більше.

Далі Місячний шлях.

- Чому Майстер просить за Понтія Пилата?
Понтія Пилата мучить совість – значить – не пропащий ( хоча безсмертя в нього є)
Нехай його душа заспокоїться. Може чогось не договорив, або не дослухав.
Спілкування з Ієшуа дасть йому багато. Він має шанс змінитися на краще. Тай сам
Понтій Пилат готовий вбити в собі прокуратора і залишитися людиною.

- Чи не про це саме говориться в притчі „Про заблудшу вівцю” В чому її суть?

Але і з Місячного шляху Майстер не може відірвати погляд від землі.

- Який світ його більше цікавить: світ Ієшуа чи сучасний?
А вони дуже схожі. Це новий виток в спіралі історії. І в Москві і в Єршалаїмі
народ озвірілий. Ієшуа розіп’яли, а Майстра морально знищили. Вони обидва
самотні. Поряд лише одна людина. У майстра – Маргарита, у Ієшуа – Левій
Матвій. Обох зраджують: Ієшуа – Іуда за гроші, Майстра – Алоїзій Могарич – за
квартиру. Обоє хотіли, щоб люди зрозуміли їх, усвідомили їхню істину.

-В чому ж істина? Зачитайте, що говорив Ієшуа про істину.
„Истина, прежде всего в том, что у тебя болит голова, и болит так сильно, что ты малодушно помышляешь о смерти. Ты не только не в силах говорить со мной, но тебе трудно даже глядеть на меня. И сейчас я являюсь невольно твоим палачом, что невольно меня огорчает. Ты не можешь даже и думать о чем-нибудь и мечтаешь только о том, чтобы пришла твоя собака, единственное, по-видимому существо, к которому ты привязан. Но мучения твои сейчас кончаться, голова пройдет”.
- Невже це і є те, що хотів людям сказати Ієшуа, а за ним і Майстер, і сам Булгаков, і навіть Воланд? В чому ж їх істина?
Підсумок
Зверніть увагу на дошку. Тут записані ті фрази, які сьогодні вже звучали на уроці у ваших відповідях, у цитатах.
Істина в тому, що:
1. Всі люди добрі.
2. Лише Бог має право вирішувати питання життя і смерті людини.
3. Правду говорити легко і приємно.
4. Найстрашніший недолік людини – боягузтво.
5. Ніколи і нічого не треба боятися. Це нерозумно.
6. Ніколи і нікого не треба просити, особливо у сильніших. Самі запропонують і самі дадуть.
7. Щастя неможливе без улюбленої роботи, розуміння людей, кохання і дітей.
8. Коли людина довго плаче, стає злою.
9. Людина сама творець свого щастя.
10. Рукописи не горять.
12. Диявол появляється тоді, коли його готові прийняти в душу.
13.Якщо людину мучить совість, вона не пропаща, не втрачена для суспільства.
14.Любити всіх людей – це найважча місія на землі
15. Кожен повинен бути Майстром своєї справи.
І це лише початок списку того, що є складовою частиною істини і кожен може його продовжити.

Заключне слово вчителя.
Наш урок проходить в час Великоднього посту. Кожен день наближує до великодньої п’ятниці і самого Великодня. Кожен християнин до цього свята сповідається. Кожному дається можливість заглянути у власну душу, розібратися з своєю совістю. Я надіюсь, що сьогоднішня розмова допоможе вам це зробити.
Сьогодні ми закриваємо булгаковського „Майстра і Маргариту”. Та хотілось би вірити, що не назавжди. Ще не на всі питання знайдено відповіді.
Пройде час і, можливо, ви знову відкриєте для себе цей роман. Прочитаєте по-новому і виявите, що багато чого не помітили в ньому. Прийдуть нові питання, віднайдуться відповіді.
А хто відкриє вдруге, той буде повертатися до нього ще не раз. Тому, що кожне покоління знаходить в ньому щось своє.

Метки:  

 Страницы: [1]