Свєршилась!

 Я в Волгограді.

Але тепер вже як киянин, принаймні студент київського вищого навчального закладу.

Приємно бути в  цьому місті, усвідомлюючи, що це ненадовго :))

 Так, звичайно, був сум за мамою, за волгоградським літнім розжареним асфальтом, за запахом волги, яка завжди справляє враження, наче в ній багато... ну не варто уточнювати чого... хоча, мій щоденник, не гріх і уточнити... але просто мені невідомо, із чим цей запах можна порівняти, просто він такий рідний і незабутній... Та насправді це все ті речі, за якими і не було суму, і лиш цей запах насправді унікальний і незвичайний...

 отако

 але черз кілька тижнів знову до Києва

 можливо, ще вдасться з"їздити до Польщі

 але чомусь все одно дуже сумно

відать, це нікуди не пройде...

Bozhe, ja mizh nebom ta zemleyu....

Tut, v Rosii, ja vzhe ne vdoma...

 Ale ja ne v Kyevi..

 Sertse mozhe bytysia i tut, ale mozok ne vytrymue takoi naprugy...

 ja ne znau, jak tak znov zhyty...

GOSPODI, KAK  ZHE MNE XUIOVO.....

 JA NE ZNAU, CHTO ETO TAKOE...

 CHTO SO MNOI...

 JA UZHE UMER

ILI ESCHO NET???

Чогось, начебто, бракує на цій фотці...

2006 - рік великих змін у моєму житті

мабуть, на краще

мабуть, все буде гаразд

зрештою, мабуть, це здебільшого просто вплив весни?... :)

 не знаю, але це, мабуть, непогано

Kvinta, ЧЕРТУ!