-неизвестно

 -неизвестно

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в otec_Leonid

 -Подписка по e-mail

 

 -Интересы

вивчення святого письма національні інтереси україни проповідування Ісуса христа в православній вірі спілкування з різними людьми.

 -Сообщества

Участник сообществ (Всего в списке: 4) Уголок_православия Nenka_Ukraine Україна we_LOVE_Ukraine
Читатель сообществ (Всего в списке: 1) Nenka_Ukraine

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 07.08.2010
Записей: 1152
Комментариев: 1076
Написано: 2554

http://cerkva.ucoz.net/ з питань придбання книг о. Леоніда Лотоцького "Життєва стежина"  "Зміни себе" а також відеодисків з чотирьох християнських концертів звертайтесь за телефоном 0674289328.


Катерина Сайкова "З любов'ю до Вас..."

Вторник, 13 Января 2015 г. 23:28 + в цитатник
Слава Богу за ВСЕ!

САЙКОВА К.М. с. Соколівка Первомайського р-ну Миколаївської обл..

Час Великого посту. Це не тільки обмежувати себе в калорійній їжі, а це час добрих вчинків, каяття, всепрощення і молитви, молитви... Час роздумів над своїм життям, життям своїх рідних, близьких. Ми любимо їх, інколи сваримось, днями, місяцями, іноді роками не розмовляємо, але не дай Боже, - лиха, забуваємо про все і спішимо на поміч... Хочемо доброго слова почути - самі їх кажімо перші; хочемо, щоби нам зробили приємне - перші, це зробімо комусь! Гляньмо довкола себе: все створено Господом!.. І все це так мудро, потрібно, доладно, гарно! Як він дбає про нас з великою любов"ю, з великим милосердям Батька - Небесного Отця! Як застерігає, оберігає. Прислухаймося до своєї душі, там Храм Божий, там Господь! Якщо відчуємо це, то довкола себе будемо сіяти любов, добро, мир Божий... 10.04.13р.


Слава Богу за все! СОКОЛІВКА, Сайкова К.М.
З ЛЮБОВ`Ю ДО ВАС...

Віра, молитва, піст... Це три провідники у нашому духовному, повсякденному житті. Вони вимагають від нас спілкування, уваги, взаєморозуміння, любові... Бувають у ньому щасливі, успішні дні. Світ наче розкрив свої обійми: все це людина сприймає на ноті високої гармонії з навколишнім... Зло, невдача в цей час обминають і душа розкриває свої обійми. Хочеться всіх любити, говорити добрі, щирі слова, робити хороші вчинки. На жаль, такий душевний стан триває не постійно.
Колесло часу обернулося і потягнулися сірі дні буденності. Загострюється увага на особистих, сімейних проблемах...Час наче зупинився і немає з нього виходу...
Моя хороша людино! Підніми очі до неба, там чекають на тебе: « Прийдіть до мене всі струджені і обтяжені, і я заспокою Вас!» Це не означає померти,а прийдіть з молитвою, просьбою,подякою,покаянням... Господь добрий і милосердний. Струмені його доброти, любові, милосердя спливають великими потоками, але ми маючи очі - не бачимо, маємо вуха - не чуємо... Душу свою примушуємо спати. Ми прагнемо жити гарно, в своє задоволення. Не чуємо стогону душі, яка взиває до Господа. Знаємо, що не так робимо, але не міняємося. Зазирни в свою спраглу душу, дай їй живої води - молитви, звільни її від тягару непотребу -висповідайся і прийми святе Причастя, з великою вірою, з великим упованням на Божу допомогу і вона прийде. На душі стане легко і тепло там Господь!

З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС
Господь - любов. Сина свого, Отець Небесний дав на смерть, щоб ми мали життя вічне. Як ми віддячуємо за це Господу? 5 хв. на молитву,подяку не можемо виділити на добу. Які ми діти Божі, коли не виконуємо його заповідей? Чому, ми, так у всьому залежні від Спасителя, не дякуємо йому за все, що нам дає? Адже все, що з нами відбувається,- з його волі. Любить він усіх - віруючих і не віруючих в нього. Не дивно з атеїстів, а ми - віруємо, з нас більший запит, Ми кажемо Боже, Боже, а робимо небоже. Заздрість, ненависть, гордість, себелюбство, жага багатства - що можемо краще сказати про себе, адже все це у нас є...
Гляньмо на своє життя чужими очами і побачимо багато дечого такого, чого не бачимо.
Загляньмо в свою душу, яка плаче, закована в кайдани вищесказаного. Вона прагне спокою, покаяння, прощення, і молитви, молитви...Слава Богу за все.

2.08.13р.Нюрнберг

З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС
Світ стає жорстокіший, більш оманливий. Втрачаються духовні цінності. Панують гроші...За них можна все придбати, обдурити, насміятися з слабшого, біднішого. Здається в природі втрачена рівновага: стає в природі більше зла, чим добра.
Ненька - Україна опустила крила, її душа плаче над своїми дітьми. Як допомогти, що робити? Необхідна молитва! Українці мають переглянути свої духовні цінності - наповнити їх каяттям, прощенням, покутою і молитвою.
Вона просить цього у своїх дітей, але вони її не чують, і не хочуть чути. Замість серця - кусок каменю,совість зітліла, душа в павутинні наживи... А як діти,онуки - чого їх вчимо? Подумаймо над цим!

Слава Богу за все. Сайкова К. М.Нюрнберг 2.08.1Зр

З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС.
Господь посилає людям страждання...Чому? А з великої, милосердної любові до нас! А хіба таке можливо, думаємо ми, якщо нас любить, то навіщо посилає нам горе?
...В добрі,розкоші, люди часто забувають Бога і те, що вдається їм придбати, рахують своєю заслугою. Загордилися. Не бачать бідніших, слабших, хворих... Немає часу на молитву, на подяку Господу.
Це все - я! Господь усе бачить. І все допускає. Не дай Боже, якоїсь біди, чи хвороби, люди шукають виходу, - тоді починають шукати Бога - просячи допомоги... Всевишній дає людині успіх у всьому, але вона має жити по -Божому, по його заповідях. Це своєрідне випробування багатством, як і владою - як людина буде вести себе у житті: чи буде благочестива, чи знахабніє... За нею право вибору...

Слава Богу за все 12.10.13р. с. Соколівка.

З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС.
Образа, гнів, ненависть. Як часто ці почуття навідуються у нашу душу. Необережно сказане кимось слово, викликає не здоровий глузд, а моментальну реакцію агресивного захисту. Як протистояти такому сплеску емоцій? Негативна енергія, неспокій полонили душу, тіло і здається, що немає виходу. Світ настільки переповнений життєвими клопотами, рекламою,чутками, плітками, що мимоволі опускаються руки. Як жити, як впоратися з цим усім, як привести душу в нормальний стан? Це - не телевізор, комп'ютер, подружки, алкоголь - не дай Бог! Душа потребує духовності, як земля у спеку - вологи. Після дощу земля набухає, тріщини ховаються і вдячна зелень вкриває її наче килимком. Так і наша душа -оживить її молитва, каяття, прощення, а саме головне - св. Причастя: «Хто питиме кров мою і їстиме тіло моє, той матиме життя вічне».

17.07.13р.Катерина, с. Соколівка/Бутини, Червоноград.
З любов ю до Вас...
Життя. Життя, яке це маленьке слово, а яке велике у днях, місяцях,роках і, як швидко воно минає...
На все бракує часу. Ця поспішність не дає зосередитися: сім я, робота, дорога... І так кожен день... боремося з життям. А якщо малі діти , то взагалі немає часу вгору глянути.
Не спішімо! Не накручуймо себе, що не встигнемо. Усе зробимо у спокої, адже життя сьогодні не закінчується. Немає сили, душа опустіла... Ще раз, не спіши! Піднеси очі до неба, там Господь. Він поруч з тобою, чи віриш в нього,чи ні, але він любить тебе любов ю Отця Небесного, ти - його творіння, його люба дитина. Він через інших людей допомагає, підтримує, оберігає. Тільки прислухайся до своєї душі,підтримай її молитвою, як вогонь дровами.
Розмовляй з Господом і побачиш, якого ми маємо цікавого співрозмовника, помічника, порадника, а основне - не зрадливого, не засуджуючого...
Ми часто оступаємося, робимо якийсь «НЕ ТАКИЙ» вчинок і наш індикатор душі - совість, мучить, як затісний туфель. Якщо таке трапляється, душа жива, не все втрачено, тільки треба підкріпити її молитвою, сповіддю, св. Причастям. Дихати стане легше. У св.. Причасті ми приймаємо Господа в свою душу. Там стане тепло і затишно - там Господь! Не буде страху перед життям, його проблемами. У нас надійний помічник і захисник - наш Небесний Отець.

Слава Богу за все!12.07.13.р. Катерина ,

З любов'ю до Вас...
Час так швидко біжить, як вода у річці. Те, що минає, не повертається. З горя, біди - серце ним лікується, біль стає легшою і поступово затихає. Проблиски радості, щастя, згадуються довго, інколи повторюються, але вже іншому розумінні в залежності від віку. Ось уже 50. Півстоліття прожито... Підводимо підсумок: що корисного зроблено за такий довгий і такий короткий час? Ніби вчора: школа, інститут, робота, заміжжя, діти, а вже й онуки. Не знаємо, скільки відведено ще, адже, дехто не дожив і до цих років...
З нашого класу вже немає трьох: Василь і Михайло раптово пішли з життя, не завершивши задуманого, залишивши дружин сиротами, адже діти вже мали свої сім ї...
А Леся... Леся не вийшла заміж. Два рази готувалася до вінця, але перед весіллям, життя женихів трагічно обривалося... І Леся своє життя присвятила Богу. Не дожила до 60 - захворіла. Хвороба вимучила її, проте, на смертному одрі лежала, як молода - лице спокійне-спокійне, аж світилося, наче щойно заснула.
Чи думаємо ми, (в молоді роки рідко, а треба),після пенсії, що ми візьмемо з собою на той світ? Більше добрих вчинків, чи злих? Поки не пізно, живемо, -творімо добро, будьмо уважніші і терплячіші до ближніх, стараймося виконувати заповіді Божі - одна з яких: не роби комусь того, чого не хочеш, щоб тобі робили... все так просто!
І звичайно - молитва, каяття,прощення - сповідь, св. Причастя... і подяка Всевишньому за все...
Пам'ятаймо, що ТАМ, треба складати іспит за прожите життя.

Слава Богу за все!!! 27.06.13р. с.Соколівка - Бутини - Червоноград!

Мої роздуми...
На своїй новій господарці у лютому місяці, качка сіла на яйця. До молодих кролематок принесла самця. З нетерпінням чекала приплоду. Пройшов час, качку з гнізда вигнала гуска, (і чого вона там опинилася?), на свої яйця сідала з неохотою, а потім і зовсім покинула гніздо...а я вже (бачила) каченят, що бігають по дворі і отакої - за два дні до вилупка - такий подарок! Зіпсувався настрій, впала охота до господарки...
Через два дні, вдарив мороз - більше 10 градусів...Три тижні - холодно і сиро, як зимою... О Боже! Що б сталося з каченятами і кроленятами в такий холод? Я зрозуміла, до мене нарешті дійшло, що на все воля Божа. Господи, як Ти все це плануєш, як бережеш нас, як застерігаєш. Чому ми не покладаємося на Господа, чому ми прив'язуємося до того, котре не наше? Часто ми його втрачаємо... маємо знати, що це все не наше, а Боже! Ми створені Богом і те, що оточує нас і напрацьоване нами, теж Боже.. Ми, на землі -гості. Голими прийшли у світ і йдемо з нього в землю, нічого не забравши з собою! Чого переживати качками, кролями? Інший прибуток це перекриє. Господь, знає скільки нам треба і чого нам треба, і все дає нам по потребі. Всім керує Господь, йому з неба видніше... Він всіх нас любить, як праведників так і грішників, ми всі його діти! Хіба батько прагне зла своїй дитині? Ні! Цим все сказано! Дослухаймося до себе, своєї душі, яка створена Богом, дякуймо за все: і за добре, і за погане, і просімо, просімо, щоб навчав нас, як правильно іти по життю...

КАТЕРИНА, 19.03.13р.

Тебе скривдили, образили несправедливо...Світ спорожнів: не хочу нікого бачити, ні чути...В думках огризаємось, обзиваємо, в гіршому випадку - клянемо, бажаємо зла. Зупинись!!! Подивись навколо себе: чи в кімнаті, чи на дворі... уважно глянь на ікони, якщо вони є в кімнаті, на різні речі, предмети, які поряд, а ти не зауважував їх за плином часу, в поспіху не придавав значення тому, що складає наше життя вдома. Згадай, коли куплене, подароване, яке значення має для тебе... Якщо ти на дворі чи в дорозі, теж озирнись довкола. Світ і життя не закінчилось! Кожен спішить у своєму напрямку: і люди, і птахи і тварини, і комашки. У кожного своя путь... Вітерець гойдає гілками дерев, сонечко усміхається, якщо дощ,то передає тобі привіт зі своєї хмаринки...
Зміни хід думок. Переключись на інше, на те що довкола тебе. Не думай про образу, про помсту, не заганяй кілком біль у душу...
Ісус Христос ішов на Голгофу... Несправедливий суд, образи, знущання, побої, терновий вінок на голові...
Кров від колючих голок заливала очі - і, Хрест на плечі!!!
Ні стогону, ні ропоту! Така воля його Отця! Сина Божого вели на страту, а він молив свого Небесного Отця:
Отче відпусти їм, не знають, бо, що чинять...
Ось з кого треба брати приклад, у своїх терпіннях,
образах, кривдах! Господь все бачить, все допускається
Господом. Залежить від тебе, як ти це випробування
перенесеш? Чи дякуватимеш Всевишньому, чи будеш
нарікати...
Прийди до Господа в молитві, якщо не знаєш, своїми словами, звернись до Отця Небесного: подякуй і попроси допомоги і вона прийде. Тебе з твоєю проблемою не залишить наодинці. Адже Господь тебе любить, ти - його люба дитина... і він знає, що тобі необхідне і дасть, пошле тобі поміч через когось...
Обов" язково дякуймо Отцю Небесному за все добре і воно залишиться з тобою, і за все погане - воно відійде, залишиться спокій і мир у душі. Господь тебе ніколи не зрадить, не залишить самого, у тяжку хвилину відчуєш його плече - підтримку, поміч, рятівну думку, людину, яка допоможе... По життєвій дорозі ти не один, ти з Богом-Творцем! СЛАВА БОГУ!

Катерина 19.03.13р. с.Соколівка.
З любов" ю до Вас!

В тебе біда, горе, втрата дорогої людини... ЯК ЖИТИ?... Страшний біль, здається що перенести його ми не в силі. Це найгірше, що може статися, адже від цього не відкупишся... До смерті маємо бути готові кожної миті. Ніхто не знає свого часу. З життя ідуть і старі, і молоді. Помирає тіло людини, а душа - ні! Вона іде в другий світ, в залежності від того , яке життя було в нього. Господь знає за кожну ЛЮДИНУ, спостерігає за нею від її зачаття до закінчення життєвої дороги. Адже все з його волі. Нам дано життя і все для цього: вузька дорога чи широка - тобі обирати. Чи дорога християнських чеснот, віри, любові до Господа, до ближнього, а це значить, що лише чиста любов до Тебе Господи, керує нашими почуттями, думками, словами та вчинками!
Друга дорога - це - Я! і більше нікого і нічого: гордість, себелюбство, легковажність та нездатність аналізувати свої вчинки, приводять людину до спокус. Вона легко піддається нашіптуванням нечистих сил на погані поступки. Люди, які йдуть вузькою дорогою (часто тернистою), мають не легке життя. Дотримуючись заповідей Божих ведуть благочестиве життя. Хай на дворі буря, злива чи мороз, ця людина не загине: у її душі тепло - там - Господь!
...В любому випадку перш за все душа потребує молитви, молитви і ще раз молитви, як померлого так і живого. Молитва - розмова з Господом. Виклади все,
що у тебе на душі і відкрий її Всевишньому... Викажи усе наболіле, пережите за роки: скинь цей мішок в якому все те, що болить і через що немає сну. Подібне притягує подібне...Витягни голку образ, болю з душі, а рану залікуй молитвою каяття і прощенням... Це нелегко..., але старайся, тоді в душі настане мир і спокій..!

СЛАВА БОГУ! КАТЕРИНА, 20.03.13р.


З любов ю до Вас...

По волі Божій, нерідко людина залишається одна. Самотність дуже відчуваться при виході на пенсію, чи позбулась роботи, чи відійшло у вічність одне із подружжя. Діти далеко, мають свої сім ї,або їх немає; у друзів, кумів - свої клопоти. А ти сама, з гіркотою втрати колишнього життя. Не відчаюйся, життя не закінчилось! Воно продовжується, але починається другий виток, зовсім інший, як був раніше, і не менш цікавий. Дома сидіти не треба, іди між люди, або займись тим, про що мріяла в дитинстві, але за роботою, чи чимось іншим не встигла реалізувати свою мрію. Людина в 55-60 років не стара,старіти може лише тіло, а душа молода вічно. Це по-перше,по-друге, ти не одна. З тобою - Творець, Господь Бог!!! Озирнись, він поруч, підтримує тебе, щоб ти не впала, не поранилася. Поклич Його, попроси помочі і подякуй за все, що дає... Адже в житті ми мусимо через все перейти: і хороше і погане, і прибутки
і втрати. А основне, після цього - цих випробувань, залишитись доброю, милосердною людиною. Ніхто не св ятий (вони обрані), всі грішні, тому час настав каятись, просити прощення, щиро з сльозами на очах,за все неправильне, що ми зробили у своєму житті. Простити всім, всім і просити Вишнього, щоб простив і нам: - це сповідь і святе Причастя. Колись я була у Закарпатті. Священник о.Семен перед святим Причастям сказав: Тіло і Кров Ісуса Христа найцінніше і найсильніше лікарство від усіх хвороб як душевних, так і тілесних. Важливо з якою вірою людина їх приймає. Слава Богу! Амінь.

20.03.13р. 10.30год. Соколівка.,,


З любов ю до вас... МИЛОСТИНЯ...Часто бачимо одиноких людей, біля церкви, магазинів, та інших людних місць з простягнутою рукою.Чи подавати просячому? Багато говорять на цю тему: проп ють, збагатяться - самі вчимо, як \легко\ заробляти, та інше. Давати: може правда, людина голодує; краще дати, чим Просити, права рука не має знати, що робить ліва, -\скільки дає\.Ось, саме ціль милостині - милосердя! Стародавня молитва гласить: Хто дає, той отримує. Все в Божих руках і в наших...Одного разу мимоволі я побачила, як просячій старенькій бабусі, молода дівчина подала булочку. Як засвітилися в неї очі! Як святиню, взяла в обидві долоньки і поцілувала. На очах у неї стояли сльози, у мене теж - від побаченого. Вона щиро подякувала і поклонилася вслід цій дівчині, ніби
отримала великий скарб.

Милосердя, милостиня, які співзвучні ці слова.
Милостлиню подають люди - милосердя - Господь.
Всевишній подає милосердя для всіх, адже Його любов
неосяжна:
О Божого Милосердя сило превелика!
Ти - порятунок для грішного чоловіка.
Ти - милосердя і милості море,
Допомогаєш тим, хто просить в покорі.

\Боже милосердя\
Божого милосердя просимо і хочемо, і чекаємо.
А чи даємо ми щось на зразок милосердя чи милостині своїм ближнім? Щоби отримувати, треба давати. Адже чим більше даєш, тим більше до тебе приходить..., повертається інколи сторицею!

Керуймося серцем, а не розумом. Серце – світ духовний, а розум - матеріальний. Збираймо скарб серця, а не розуму. Скарб серця - не вкрадуть, не з'їсть міль - це твоя духовність - Царство Боже. Скарб розуму - жага багатства: «легше верблюдові пролізти у вушко голки, ніж ввійти багатому у Царство Боже» - гласить святе Писання. Подумаймо
над цим!!! 30.03.13р.


10.04.13р. с.Соколівка Сайкова К.М. СЛАВА БОГУ ЗА ВСЕ!


З ЛЮБОВ Ю ДО ВАС...


Добро і зло. Ці двоє слів, вчинків ходять поруч. Не буває більше добра і зла. Його є порівну - в природі має бути рівновага. А вже нам вибирати: творити добро -саме просте - піднести сумку, вступити місце в переповненому автобусі старенькій людині - стає на душі легко - не від подяки, а від доброго вчинку, який, до речі, є прикладом для молоді.
Зло - його не треба шукати, воно там де його не чекають. Особливо на вихідні. Вся сім я в зборі...., хтось не те сказав, зробив зауваження і, почалось... У сварку вступають усі: одні мирять, інші доказують, а починається все з маленької дрібниці... Ніхто нікого слухати не хоче! Твердо знає, я правий!.. Але чому так? Не промовчав, не стерпів один одному можливо гострого інколи справедливого слова, повчання...
Але чому так? Душі збідніли, немає там добра, милосердя, взаєморозуміння... Немає там Бога! Але ж Бог-любов!!
Ісус Христос ішов Хресною дорогою, ніс важкий Хрест. З нього насміхалися, били. Він тричі падав, знову піднімався, принижений, змучений, стікаючи кров ю і потом. І ні разу не подумав, що треба кинути цей хрест, жди Отця - своєю смертю, врятував нас від смерті вічної...
Задумаймося над цим великим Подвигом Богочоловіка, який віддав своє життя за нас!
А ми не можемо стерпіти повчань, зауважень, порад... і вже готові ледь не вбити своїх, найрідніших, а що говорити за чужих..?

Слава Богу за все! Катерина, 14.05.13р.
З любов ю до вас

Чому ми не ходимо до церкви? Самі прості причини: не навчені, не привикли ходити в Храм Божий, довго стояти, немає часу та інше... Але хіба все завжди так добре, куди ми ходимо: в бар чи на посиденьки? Раніше казали, вчили, що Бога немає ( Господи прости), але весь світ гласить, що на все воля Божа. Проте, ми не бачимо, ми не чуємо....не хочемо.... Користаємося з цього що Бог добрий і милостивий і не дякуємо за все, що нам дає.
Чому закликаю вас до церкви - там безкровна жертва - Служба Божа, там слова покаяння, прощення, просьби, подяки. Там спів церковний - лікувальний, заспокоюючий...Співана молитва - лікарство для душі. В церкві за все: проблеми, В душу вливається нова сила : спокою, миру, любові. Там Господь!!! Легше дихати, особливо після сповіді і св.. Причастяє. Ікони святих промовляють до тебе, тільки прислухайся, уважно подивись на них. Вони прожили не легке життя. Їх життєвий шлях - самовідречення від світу, одним
словом Подвиг - адже вони і донині моляться за нас, за весь світ...
Рубрики:  Бібліотека



Процитировано 1 раз
Понравилось: 2 пользователям

Наша нова книга "Життя як воно є"

Пятница, 09 Января 2015 г. 13:38 + в цитатник
Христос народився! Вітаю усіх моїх друзів з Різдвяними святами! хай Бог усіх благословить!
Щиро всім дякую за привітання і коментарі. Але я вже не пам'ятаю коли заходив на сайт. Тому прошу не ображайтесь коли комусь не відповів.
Зараз хочу презентувати нову книгу "Життя як воно є" яку ми пишемо разом з моєю дружиною матушкою Раїсою . Кому цікаво читайте на головній сторінці нашого сайту. Будемо добавляти щотижня.

http://cerkva.ucoz.net/news/prezentuehmo_novu_knigu_zhittja_jak_vono_e/2014-12-20-165
Рубрики:  Життєві уроки



Процитировано 2 раз
Понравилось: 2 пользователям

Різдвяний Святий вечір (проповідь)

Понедельник, 06 Января 2014 г. 03:02 + в цитатник
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Уже через пару годин розпочнеться Святий вечір. Для кожного з нас це ще й згадка про дитинство. Радісні і приємні спогади. Згадується як ми в дитинстві всі очікували того благословенного дня. Таке було нетерпіння, щоб скоріше прийшло свято. Може тому, що переживали нестатки. А на свята старались накрити стіл і це всіх вабило. На першому місці очікувалась вечеря. Бо бідність, їсти завжди хотілося. Люди бідували, не знали достатку. Виявлялось разом з тим і терпіння. Бо ми знали, що того чи іншого не має і батьки не можуть нам чогось дати. Виховувались в послуху і стриманості і це виховувало моральні якості поведінки. Росли так цілі покоління і треба сказати що це нам не завадило. Суспільство було морально загартоване.

Якщо б хтось спитав чи треба повернути ці часи зараз, звичайно ніхто не хотів би. Ми не хочемо себе обмежувати. Але коли нема того чи іншого треба проявляти терпіння. До чого я веду? Зараз кращі достатки, а терпеливості в людей менше. Особливо в молоді. Коли друзі щось мають, а батьки не можуть того дати бо не мають відповідної зарплати, то діти вередують, сердяться, вчиняють сварки. Дуже часто тікають з дому. Але ті люди які знають ціну нестатків завжди терплячіше переносять усілякі негаразди. Моя покійна мама завжди казала: - якщо є хліб, голоду нема.

В дитинстві на першому місці був святковий стіл. А тепер ми розуміємо суть Різдва. Свічка не світить в одній точці, а розливає світло навкруги. Так і ми входимо в Різдво наче через сяйво Святого вечора. Не столи мають бути найголовнішою подією. А розуміння великого таїнства яке відкрилось людям. Я не хочу судити тих, які не замислюються що це за свято. Але так чи інакше з кожними роком нам все більше відкривається, що ж для нас зробив Христос. Він навчив нас як потрібно жити тут на землі, щоб не боятись дивитись один одному в вічі. Не соромлячись чи так я зробив чи не так. Люди жили до народження Христа в страху уявляючи Бога жорстоким. Приносили жертви відкуплення відповідно до гріха - худобу, птицю.

Христос прийшов і все змінилося Він відкрив тайну що Бог є Любов. Читаємо Євангелію і бачимо що вона насичена Любов'ю до людини. Бог терпеливий багатомилостивий.

Молодий чоловік прийшов, спитав Ісуса як спастись? Христос відповів: виконуй заповіді і будеш мати життя вічне. І іншим відповідає: будьте милостиві як і Отець ваш Небесний милостивий є. Сонце світить на праведних і грішних, дощ для всіх. Якщо наше життя буде милостивим, то будемо мати нагороду від Бога. Ми дізнались що в тому земному житті не потрібно боятися. Що Бог є доброта і любов і приготував для нас щось величне і тут допомагає нам в земному житті. Багато людей які мають тяжкі гріхи думають: чи зможе мені Господь їх простити? Але згадаймо що на хресті розп'ятий Ісус молився: Отче прости їм. Вони Його вбивали, а Він прощав і зараз прощає. Ось такий народився Христос. Люди до Нього не знали цієї тайни. Навіть пророки багато чого не знали. Ісая знав що народиться Спаситель, але чого Він навчатиме він не знав. Перед нами всі ці таємниці як на долоні. Щоб ми знали і про небо і про землю і про минуле і про майбутнє. Якщо ми будемо знати ціль життя, його мету, що Господь від нас вимагає, ми будемо вільні. А як не знаємо то живемо в страху і в гріху. Це прекрасно що з Різдвом тайни відкрились і ми радіємо, прославляємо Бога в колядках що Бог послав нам Сина Свого щоб відкрити нам духовні очі. Амінь.

о.Леонід Лотоцький з книги Дарунок небес
Рубрики:  Проповіді


Понравилось: 3 пользователям

Об абортах

Понедельник, 18 Ноября 2013 г. 01:41 + в цитатник
Рубрики:  Життєві уроки
Християнська музика
Про аборти



Процитировано 1 раз
Понравилось: 1 пользователю

Притча про немилосердного взаємодавця

Среда, 06 Ноября 2013 г. 01:49 + в цитатник
Давайте повернемось до притчі, що читалась в сьогоднішньому Євангелії. (Матвія 18. 23 -35) «царство небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми. Коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів, а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і вдати. Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динарів, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені і все віддам тобі. Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Чи не належало б тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. Закінчив ту притчу такими словами: “Так і Отець Мій небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його”. Така притча. Насамперед, треба відзначити, що це була відповідь на запитання апостола Петра — до скількох раз прощати брату своєму? Ісус відповів, що до сімдесяти раз по сім (на день), тобто прощати завжди. Отже, ця притча — наука для нас усіх.

Господи, ми всі боржники перед Тобою. Ми навіть з'’явились на білий світ з Твоєї волі. Отримали засоби до життя, таланти, але чи ми віддаемо свою віддачу Богові? Чи ми хоча б вдячні Йому за наше життя? Я вже не говорю про намагання ретельно дотримуватись заповідей Божих. Такі люди є, але далеко не всі. Таким чином ми являємось Господніми боржниками. Прости нам, Господи.

Але зверніть увагу, що цар захотів звести рахунки із Своїми боржниками. Цар — це Бог, а слуги — це всі ми. І Господь захотів звести рахунки. Це є ознакою того, що проходить якийсь період, і Господь передивляється наше життя. І як там було написано, що були у царя записані всі борги, так і записане наше життя. І ніяк ми не можемо сховатися від Бога, тому що все перед Ним, як на долоні. Господь не карає нас за кожен прогріх тут же, але проходить якийсь період і наші вчинки оцінюються. Якщо подивимось на наше життя, чи на життя тих, з ким ми живемо, то ми по- бачимо, що воно міняється. Якщо людина живе правильно, використовує Богом дані таланти, то Господь таку людину може обдарувати Своїми щедротами, може її благословити на дальше кращим життям. Але коли людина недостойна цього, хоч і щедро обдарована Богом усілякими щедротами, то Господь може забрати навіть те, що дав. Таким чином життя людини змінюється в гіршу сторону. Отже бачимо, що Господь веде контроль за нашим життям.

Повернемось до притчі. Привели до царя слугу, який був винний йому 100000 талантів. Це була величезна сума. Віддати її поганий слуга не зміг би протягом життя. Я хочу звернути вашу увагу на слова, що цар сказав: за його борги заберіть його самого, і жінку і дітей, і те, що він мав. Як же тут можна зрозуміти слова Ісуса Христа? Невже Господь такий немилосердний, що за неправильне життя батька повинні страждати діти і жінка? Але хоч ще в старому заповіті знаходимо слова, що діти відповідають за гріхи своїх батьків, але вже в книзі Пророка Ієзекііля Господь змінює цю частину другої заповіді: “Навіщо ви вживаєте в землі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: “Батьки їли кислий виноград, а в дітей на зубах оскома”? Кажу Я! Говорить Господь Бог, — не будуть уперед говорити прислів’я це в Ізраїлі... Ви говорите: “Чому ж син не несе провини батька свого?” Тому що син живе законно і праведно, усі статути Мої дотримує і виконує їх; він буде живий... Син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишиться, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається (Ієз. 18,2-4, 19-20). Але тут, в цій ситуації, відкривається інша сторона. Всі ми дуже відповідальні одні за одних. Давайте візьмемо приклад. Якщо хворіє батько в сім’ї, чи не страждають дружина і діти, хоча вони не хворіють? Часом вони ще більше страждають, ніж той хворий. Страждають і їхні кошти, або значна їх частина, а часом всі кошти, нерідко в борги люди залазять, витрачаючись на лікування.

Господи, як часто ми байдуже ставимось до свого здоров’я. До Твого безцінного дару. Молоді хлопці, дівчата, жінки і чоловіки цигарками, випивками та іншими отрутами свідомо нищать його, говорячи при цьому, мовляв це мое здоров’я, що хочу, те й роблю. Але від вашого здоров’я значною мірою залежатиме здоров’я ваших дітей, а також батьків і рідних, котрі страждають, коли хтось з рідних хворіє. Прости нам, Господи, нашу безвідповідальність.

В притчі розповідається, що боржник каявся, просився і борг йому було прощено. Тому ті слова стосуються сьогодні нас. Господь не хоче нас карати. Він хоче, щоб ми заслуговували нагород. Ми повинні розуміти, що багато боргів у нас набирається протягом життя. Щоб не стягувати біди на свою голову і на свою родину, потрібно каятись, просити прощення, виправлятись, щоб заслужити Боже благословення, а не прокляття і в тому, і у вічному житті.

Часом ми бачимо: живе людина своїм життям, за своїми власними правилами, ні до кого не прислуховуючись, ні на кого не зважає. Мовляв, моє життя: що хочу, те й роблю. Але наше життя насправді належить Богу і контролюється Ним, хочемо ми цього, чи ні. Господь наділив нас усякими благами, а ми повинні віддати віддачу. Він ні в чому не нуждається, а ми повинні віддати віддачу іншим, бо що зробите для ближнього свого, те для Мене зробите, — говорить Господь. Як би правильно мав вчинити боржник з притчі? Коли йому простили великий борг, то він мав зіб- рати своїх боржників і сказати: радійте разом зі мною, більше ніхто нікому не винен. Цар простив мені, отже і вам. Нашу справу закрито. Бо всі вони користувалися коштами із скарбниці царя. І ми користуємось усім із скарбниці Божої. Ми повинні про це пам’ятати. І завершуючи свою проповідь, хочу звернути увагу на слова Ісуса Христа про прощення гріхів. Той же слуга не простив своєму товаришеві малий борг, і за той борг він дуже поплатився. Подивіться, Господь милосердний, бо Він нам безліч гріхів прощає. Тобто великий борг. А від нас хоче, щоб ми малі борги прощали нашим близьким. Такі Його умови. Знаю, що в багатьох у душі може піднятись такий, можна сказати, протест, який є диявольський насправді. Виникає така думка, що будь-які кошти можна простити і виправдати. Але як виправдати біль образи, зради, наклепи, несправедливого поводження? Виправдати неможливо. Можна тільки простити. Рішуче і назавжди. Забути це, викинути із свого серця як осколок, що ниє і ранить. І жити далі з великою полегкістю. Тим більше, що Господь сказав: не мстіться самі улюблені Я відомщу. Можливо, що десь хтось нас образив. І якщо ми досі вважаємо, що за нами таких гріхів нема, не будьмо самовпевнені. Ми запросто можемо потрапити в якусь ситуацію і самі того не розуміючи, не хотячи, під дією злої сили можемо нанести біль комусь. І будемо проситись: прости, пробач. Як же нам схочеться, щоб простили. І Господь обіцяє, що прощатиме після нашого покаяння, але маємо простити самі. Коли людина нас образила будь-яким чином, то вона згрішила перед нами і перед Богом. Господь і її життя контролює. Простить чи накаже за цей гріх, ми не знає мо. І це, власне, не наша справа. Нам самим потрібно вирватись з гріха. Бо людина, що заподіяла нам шкоду, також Господня дитина. Кожен, хто має дітей,знає, як буває, коли діти сваряться між собою, не роз- мовляють. Як болить батьківське серце! Розумієте, якщо ми не прощаємо цій Божій дитині, нашому братові чи сестрі, то ми являємось ворогами Господніми, ми є слугами диявола. І от до чого я веду. В кінці тої притчі цар сказав: “Віддайте цього раба катам”. Хто ж такий кат, куди може віддати Господь людину? Звичайно, в руки диявола. Ви знаєте, на що здатен диявол? Принизити людину, покалічити, обезчестити, вбити і знищити навіть. Господь може віддати ту людину разом з її сім’єю, з її маєтком, і тоді сатана може робити з ними все, що захоче. Але для чого Господь це попустить? Для того, щоб людина оцінила те, що вона втратила. Щоб схаменулась і навернулась, щоб стала вести праведне життя. І коли знов буде обрахунок, то вона мала б вже за своїми плечима багато доброго і заслужила Господнього благословення.

Господи, Батьку наш предобрий. Прости нас, нечемних Своїх дітей, що ми уникаємо Твого благословен-ня і тікаємо до Твого ворога, наносячи Тобі все нових і нових ран. Господи милосердний, каємось щиро у всіх гріхах своїх. Прийми це покаяння і прости і ті гріхи, які ми давно вчинили і забули про них. Прости нас.

Я часто наводжу приклади з життя біблейського праведника Іова, і сьогодні хочу звернути вашу увагу, що Господь попустив сатані увійти в його життя. Не через гріхи його, а щоб показати сатані і мабуть нам усім, що є насправді праведники і їх не зламати у їх праведності. Що тільки сатана не робив з Іовом! Покалічив його, забрав дітей, славу, маєток. Жах огортає, коли читаєш розповідь в Біблії, яким мукам був відданий Іов. А він все-одно славив Бога. Хоч звичайно і був розчарований, не розуміючи, за що йому таке. І ось до нього приходять його найближчі друзі, щоб його провідати у хворобі, утішити. Та при розмові вони його не втішили, а, навпаки, стали звинувачувати і говорити неправду про його минуле життя. Грубу неправду, незважаючи на те, що добре знали і його життя, і вчинки. І так вийшло, що замість втішання вони нанесли йому ще більшого болю несправедливими словами. Звичайно, Господь це бачив. Коли Іов перейшов ще й через це випробовування, Господь змилувався над Своїм праведником. І наказав його друзям, щоб вони попросили прощення в Іова, і покаялись перед Богом, принісши Іову жертву. Вони так і зробили. Написано, що Іов простив своїх друзів, і після цього Господь його благословив неймовірними щедротами. Але ж Іов міг і не простити. Давайте детальніше розглянемо цю ситуацію. На Іова були накладені надзвичайно важкі випробовування: смерть дітей, втрата всього майна, тяжка хвороба, через яку він навіть не мав права спілкуватись з людьми, і колись багатий авторитетний славний чоловік сидів на гноїщі. І він все витерпів, не нарікаючи на Господа. І тут таке хитре підступне випробовування підсунув сатана. Наче найлегше, найпростіше, однак всі ми знаємо, що завдання це для людей буває дуже важке. Потрібно було простити друзям, які в таку важку хвилину замість того, щоб підтримати його, наносили ще більший біль образами. Але Іов дійсно був праведником і знайшов усобі сили простити їх. І тут же написано: отримав від Господа благословення і став славніший, багатший і дітей мав. Все повернулося ще більше, як було. Але якби цього останнього завдання він не виконав, то до кінця свого життя зостався б у неймовірних муках доживати на гноїщі, незважаючи на те, що стільки вже перестраждав. Тому простити є надзвичайно важливо. Бо прощає той, хто любить. А у Святому письмі написано, що хоч би які заслуги мала людина, хоч би тіло віддала на спалення, але без любові вона ніщо.

Пам’ятаймо, життя проходить під наглядом Господнім. Якщо відбулись якісь зміни в нас у кращу чи в гіршу сторону, то, мабуть, був обрахунок нашого життя. Коли воно змінилось у кращу сторону, то Господь нас благословив. А якщо раптом стало гірше, приступаймо негайно до самоаналізу. Каймось в гріхах, примиряймось з ворогами, стараймось виправити свої недобрі вчинки. Не падаймо духом, докладаймо зусиль напрацюванням добрих справ, щоб Господь за- брав з полону диявола нашу душу і наше життя. Якщо Господь змінив наше життя на краще, стіймо в своїй праведності і намагаймось рухатись далі у добрих справах. Будьмо милосердні і справедливі, тримаймось, щоб не зійти з цього шляху. І Господь надалі буде благословляти нас. Ось така притча була прочитана в сьогоднішній Євангелії. Ми бачимо, що Господь розпоряджається нашим життям і направляє його в кращу чи в гіршу сторону, але, все ж, для нашої користі. Тому просімо в Бога мудрості, щоб нам правильно жити, виконуючи Божі настанови. Щоб було добре нам і тим, хто живе біля нас. Амінь.
Рубрики:  Проповіді

Метки:  


Процитировано 1 раз

Наш найперший концерт

Четверг, 17 Октября 2013 г. 12:13 + в цитатник
Рубрики:  Християнська музика
музика з наших концертів



Процитировано 1 раз

101 факт об алкоголе, заставляющий задуматься

Понедельник, 07 Октября 2013 г. 01:04 + в цитатник
Это цитата сообщения justvitek [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

101 факт об алкоголе, заставляющий задуматься

Многие из нас хоть не много, иногда пьют. Кто - то часто, кто - то редко, по праздникам, особым поводам, но пьют многие!

Предлагаю вам прочитать познавательную статью, об алкоголе.

4208855_1353384213_alkogol1600x120010296569 (620x369, 51Kb)
 


1. Нет в человеческом организме ни одного органа, который бы не разрушался алкоголем. 

2. Все алкогольные «продукты» обязательно содержат этиловый спирт. 

3. В состав современного пива, вина и водки входит алкоголь - этиловый спирт (этанол). Его химическая формула C2H5OH. Это проходят в средней школе, но, к сожалению, в средней школе детям не сообщают, что алкоголь является наркотическим смертельным ядом. Также не принято и в среде молодёжи и взрослого населения считать покупаемую бутылку водки, вина или пива смертельно действующим наркотиком. Но не всё что принято - верно. 

4. «Этиловый спирт
Читать далее...
Рубрики:  пияцтво алкоголизм


Понравилось: 1 пользователю

Притча об Отце и Сине

Среда, 25 Сентября 2013 г. 00:00 + в цитатник
Рубрики:  притчи
Відносини в Родині


Понравилось: 3 пользователям

Ждем тебя...

Вторник, 24 Сентября 2013 г. 23:52 + в цитатник
Рубрики:  Про аборти



Процитировано 1 раз
Понравилось: 2 пользователям

Ой мамочки фильм. Посмотрите

Вторник, 24 Сентября 2013 г. 22:00 + в цитатник
Это цитата сообщения Раиса_Лотоцкая [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Ой мамочки фильм. Посмотрите

Рубрики:  Відносини в Родині
Фільми


Понравилось: 1 пользователю

Через поле України

Суббота, 14 Сентября 2013 г. 14:42 + в цитатник
Рубрики:  Християнська музика



Процитировано 3 раз
Понравилось: 2 пользователям

БЫЛЬ О ЦАПЛЯХ - ПРИТЧА

Четверг, 01 Августа 2013 г. 00:15 + в цитатник
Это цитата сообщения lipa_fv [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

БЫЛЬ О ЦАПЛЯХ - ПРИТЧА

Над одним из озер, на огромном дереве размещалось гнездо цапли. На берегу озера люди оборудовали кормушку, в которой всегда была рыба. Когда вылупились птенцы, цапли не искали себе корм в озере — пользовались кормушкой.

 

heron_nest (500x333, 67Kb)

 

Цапля кормит своих птенцов, вкладывая рыбу в клюв. Но когда птенцы подрастают, их перестают кормить и выгоняют из родного гнезда, чтобы те сами нашли охотничьи угодья. Там молодые цапли вьют свои собственные гнезда.

В этом случае не было такой необходимости, поэтому птенцов кормили до тех пор, пока они не стали совсем взрослыми и не подобрали себе пары. Они пристроили свое гнездо к гнезду родителей, а те по-прежнему кормили, причем не только их, но и вылупившихся новых птенцов.

Так росло пять поколений птиц, построивших гигантское гнездо-коммуну на дереве вблизи кормушки. Цапли спокойно жили, только вот состарившаяся уже пара цапель — основателей рода, все запихивала рыбу в клювы детям-цаплям, внукам-цаплям и правнукам, которые устроились на том самом дереве.

Молодое поколение птиц никогда не имело возможности научиться добывать себе пищу. Да и зачем бы им это было нужно, если ее всегда приносили прямо в клюв?

 

21441 (620x492, 212Kb)

 

После нескольких лет пара старых цапель умерла. Вслед за ними вся птичья семья, не способная пропитаться самостоятельно, погибла от голода… над кормушкой полной рыбы.

 В человеческой жизни так же: чтобы стать самостоятельными, дети должны научиться некоторым вещам в определенном возрасте

 

FML-9-11 (600x399, 58Kb)

Рубрики:  притчи


Поиск сообщений в otec_Leonid
Страницы: [58] 57 56 ..
.. 1 Календарь