Ось і пройшли вихідні, а з ними і день закоханих. Якось так воно вийшло - мала стільки планів, а все обернулося зовсім по іншому... Зробила чоловікові подарунок, півночі сиділа, прислуховуючись, чи мене хтось не "засіче", але моя нелюбов до підрахунку змусила все розпустити... А дещо я просто не встигла зробити, бо очі відмовлялися бачити...Замість романтичної прогулянки вийшла не дуже романтична пробіжка по ринку. Хоча, вечором, звичайно ми посвяткували за чашечкою запашного чаю та смачним солодким до кольору-до вибору. А може так і треба? Посто дарувати подарунки, коли цього хочеться? І створювати домашній затишок щовечора? І кожен день наповнювати любов"ю та турботою?

Адже ж любов живе не тільки у день закоханих. А якщо й так, то це вже не любов, а гра...