Теза про те, що олігархи пограбували народ, сприймається більшістю як дещо абстрактне. Ну, свого часу прихопили мільярдери велику частку народного майна, але що нам до тих заводів, земельних ділянок та телевізійних каналів? Колись було державне, тепер приватне, але це все десь далеко й нас не стосується. Але в тому то і справа, що стосується, при чому безпосередньо. Бо олігархи не тільки умикнули колись загальнонародну власність, але й кожного дня залазять до нашої далеко не абстрактної кишені.

Прикриваючись красивими фразами про реформи, «ефективний» уряд Азарова вже вкотре за період своєї роботи піднімає тарифи на комунальні послуги. Нещодавно ЗМІ повідомили, що 15 вересня відбудеться друге засідання Національної комісії з регулювання ринків комунальних послуг. На ньому будуть розглянуті й затверджені нові (читай: збільшені) тарифи на тепло- та водопостачання. Поки що готуються розрахунки по 14 підприємствам теплокомуненерго – 8 водопостачання і 6 теплопостачання. За словами члена комісії Юрія Хівріча, зараз комісія підраховує загальну собівартість послуг та ціни на них. Але при цьому він підкреслив, що раз питання виноситься на комісію, отже вона буде приймати рішення з підвищення тарифів за окремими складовими.

Підвищення цін на комунальні тарифи – річ неприємна. Тим не менше, деяких полум’яних прихильників теперішньої влади (таких мазохістів стає з кожним днем все менше) може тішити хіба той факт, що це – тяжка, але необхідна складова «реформ». Що всі ці підвищення цін – лише на благо держави. Таким людям важко пояснити, що від імені держави у нас виступає купка багатіїв, що весь державний механізм, усі закони працюють лише на те, щоб сприяти їхньому подальшому збагаченню.

Більшість киян важко записати до прихильників Віктора Федоровича. Однак вони колись будуть покарані за свою байдужість. Власне вони вже несуть свою кару. І справа не лише в дерибані столичних земель, руйнуванні пам’яток старовини або хамстві приїзжих «донецьких» водіїв, які за останні два роки заполонили столичні дороги. Киян уже давно обдирають «донецькі» через комунальні послуги, за які змушені платити всі.

Візьмемо для прикладу «Київенерго», яке поставляє для киян електроенергію, гарячу воду й опалення. Ніхто не проводив соціологічних опитувань, але чомусь впевнений, що більшість мешканців столиці, мабуть, вважають, що ця компанія є комунальною, тобто власністю всієї територіальної громади. Між тим «Київенерго» має статус публічного акціонерного товариства й ним володіють більше тисячі акціонерів – юридичних та фізичних осіб. Наївних може заспокоїти той факт, що контрольний пакет – 50% плюс одна акція – знаходиться в руках держави в особі Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» (НАК «ЕКУ»). Але ці люди просто не знають специфіки енергетичного ринку України, й що НАК «ЕКУ» дуже часто в судових суперечках між державою та приватними структурами ставало на сторону останніх.

Свого часу в ЗМІ дуже багато говорилося про суперечку навколо «Дніпроенерго» між державою та Донбаською паливно-енергетичною компанією (ДПЕК, або, на російський манер, ДТЕК), яка є однією з структур бізнес-імперії Р.Ахметова СКМ. «Дніпроенерго» є другою за потужністю компанією з виробництва теплової електроенергії в Україні. До складу цієї публічної акціонерної компанії входять три теплові електростанції: Криворізька, Придніпровська та Запорізька. Окрім виробництва електроенергії, «Дніпроенерго» постачає тепло в населені пункти Дніпропетровської та Запорізької областей.

Незважаючи на те, що держава в особі НАК «ЕКУ» володіла більшістю акцій «Дніпроенерго», а ДПЭК — лише блокуючим пакетом, увесь керівний менеджмент компанії призначався якщо не Ринатом Ахметовим особисто, то точно зі сторони ДПЕК. Ще декілька років назад між державою та ДПЕК мала місце ціла серія судових процесів навколо пакету акцій, володіння яким дозволило б компанії Ахметова отримати контроль над 47,55% акцій «Дніпроенерго». Судячи з теперішньої структури акціонерів цієї компанії (ДПЕК таки має 47,55% акцій), «держава» суд програла.

Так от, в структурі акціонерів «Київенерго» найбільшим приватним акціонером є …ДПЕК, яка тримає в своїх руках 39, 88% акцій. Досвід підказує, що коли структури Ахметова входять навіть міноритарним акціонером до якоїсь ВАТ чи ПАТ, дуже скоро він ставить туди своє керівництво. Так сталося й з «Кивенерго». З квітня 2011 року генеральним директором цієї публічної акціонерної компанії працює Едуард Соколовський, якого вважають людиною Р.Ахметова. При цьому цей уродженець Запоріжжя, за плечима якого робота на керівних посадах в таких структурах як «Кіровоградобленерго», «Одесаобленерго» та ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго», фактично очолює столичну енергетичну компанію з жовтня 2008 року, коли обіймав посаду Голови правління АК «Київенерго».

Останнім часом киянам намагаються довести, що «Київенерго» працює з величезними збитками. Однак, чому тоді її керівник посів п’яте місце у рейтингу керівників енергетичного ринку України 2010 року за версією всеукраїнського журналу «ГVардия»? І звідки тоді з’являються чутки, що серед акціонерів «Київенерго» є багато депутатів від Партії Регіонів, й що вони регулярно отримують дивіденди від діяльності компанії? Як би там не було, але наявність бізнесових інтересів зі сторони одного з найбільших олігархів у компанії, що надає послуги киянам, змушує замислюватись, наскільки справедливими є тарифи. Й чи не фінансують кияни покупку ще однієї бразильської зірки для ФК «Шахтар»…

Розповіді про те, що останні п’ять років до початку царювання Януковича – це викреслені для України роки, всього лише байка для «рагулів». Влада Ющенка зовсім не заважала ахметовим брати під контроль все нові стратегічні об’єкти української економіки. «Усьо стало Донбасьом» відбулося задовго до того, як Віктор Федорович формально оформив свою безроздільну владу.

Максим Назаренко, “ОРД”