Согласно сообщениям СМИ, 5 апреля 2011 года в 17.00 вертолёт Президента Украины совершил вынужденную посадку  возле одного из сел  Полтавщины.
 
Свідєтєльські показанія жителя села  Козлятин  Глухого району Сумної області
П.П. Перепийдядько:

«Отак воно усе було:  я пас гіндиків за селом.  Аж раптом глядь у небо – а там кружля срібний гвинтокрил і сіда  на поле, засіяне гречкою.
Мене прям щось потянуло до нього. Як був у грязних штанях і калошах, скочив на лісапед, поїхав подивитися.
 
Біля вертольота ходить охраннік. Високий мужик у чорному костюмі.
Каже мені строго:
- Туда нельзя!
Я став проситися:
- Дай хоч подивитися. Всю жисть на трахторі пахав, такого красівого ніколи не бачив.
 
І тут раздався із виртальота Голос:
-  Пропусті етого сєляніна.
Охоронець узяв мене під руку, на вухо каже:
- С Человєком познакомішся.
- Га? Шо? – не поняв я.
- Сє   Челавєк! – так значітєльно сказав той, у чорному, шо аж холодні мурашки у мене по спині  побігли.
 
Відкрив двері, заглядаю всередину. Крайній біля вікна — Презідент.
 
- О, Віктор Хведорович, ви? Добрий день.
Він кивнув — мовляв, заходь.
 
В салоні  ще два мужики:  якийсь нєгр - мабуть американський шпійон і  ще один, зелений... "Ти нє  пугайся, - пошуткував Янукович, - це не інопланєтянин, а переводчик з американського... Піть нє умєєт, от і поплохєло йому - оттого і совєршилі винуждєную посадку..."
 
Усередині дуже красиво — крісла м'які, шкіряні. Столик маленький. На ньому випивка і закуска — сир, ковбаса.
 
Мені не боязко було, бо Янукович нормальний, простий мужик. Питає мене:
- Як жизнь?".
Кажу:
- Та як? З утра до вечора прожили, та й слава Богу".
 
І знаєте, що дивно - говорив Президент людською мовою, тільки акцент, як у прем'єра Азарова
 
- Узнав мєня? – запитує  Хведорович, а сам хитро всміхається, мов, хто ж Його не знає.
 
- Аякже, - кажу. – У нас хотя телевізії немає, але іногда діти старі газєти привозять, шоб було з чим в сортір сходити, так  там кругом Ваші партрети.   Я їх  прямо до дир... отого... зачитую...
І ще дуже люблю про покращення читать, як прочитаеш: "Жить стало луччє, жить стало вєсєлєй," - молодим себе чуствуєш, наче ото при Сталіні живеш....
 
Президент питається, за кого голосував на виборах. Кажу:
 
-  Та за Вас же. Бо баба моя каже, що Ви таке ж падло, як і я. От я і поняв, шо ми родствєниє душі.
 
Тоді мене як понесло. Кажу президенту:
- Газу в селі немає.
Сміється:
- Газ буде! Я сказав. Пастроим газопровод імені Путіна, Уренгой – Козлятин,  прямо до твоєй хати провєдьом...
 
Узяв карту на столі, обвів село червоним олівцем.
- От подпішу спеціальний Указ і зразу у тєбя газ появится...
 
А потом  засміявся:
- Шо хоч в подарок?
Я не знав, що відповісти. Він стягнув з ноги правий ботінок і каже:
- Ето тєбє подарок з барского плєча... Із кожи страуса.  Продаш - сможеш хату в райцентрі купіть.  А це бабкє твоєй, — витяг із-за пазухі мохеровий берет і мені протягнув.
 
Тут я зовсім осмілів та й кажу:
- Пенсія   в людей маленька. От баба моя хворіє, а лічитися нема за що.
 
Думаю, може ще один Указ  Хвьодорич підпише, то й пенсії хоть на лікарства буде хватать…
 
Кивнув Презідент головою, зажурився - видно, шо людське горе йому не байдуже.  А  тоді  подивився так задумливо вдаль, наче за горизонт заглянув,  та й каже:
 
- Ти главноє вєрь – покращення вже сьогодні наступить через 10 лєт... або через 20.  Ми з тобою не доживьом, а от діти наші, або онуки обязатєльно будуть жить при покращенні… За ето надо випіть.  
В сєлє магазін єсть?
- Немає, - кажу.
- А кафе?
- Тоже нема. Село у нас типове: 20 хат і ті розвалились, заросли бур'яном.  Немає ні магазину, ні школи, ні будинку культури. Дороги неасфальтовані. Більшість жителів пенсіонери. Молодь виїхала до райцентру, за 25 км.
 
- А хлєб у тєбя єсть? Давай, дєд, помідора домашнєго, огурца, бо випивка  і ковбаса єсть, а хлєба і огурчика немає.
 
Побіг я додому і кричу бабі:
- Доставай консервацію! Сам Презідент Віктор Хвьодорович до нас в гості пожалував.
- Щас, - каже баба, - достану консервацію.
 
А у самої в погребі ще з війни німецький пулемьот "МG" захований. Але вже стара вона стала, ноги ледь носять -  поки в погреб, поки кулемет розконсервувала, поки вилізла - вертоліт уже високо злетів, став серебряною точкою в небі - проти сонця  і не поцілиш.
 
Чи то такі професійні охраніки  у  Презідента, шо просікли опасность, чи може втік Янукович, не захотів про пенсії говорить...
 
Тут  баба  засумнівалася, чи був Призідент, чи може мені привиділось.
 
Добре, що дід Юхим, сусід наш, якого ще в Імперіалістичну війну контузило, підтвердив: прилітав вертольот.   До нього приходили двоє в чорному і виміняли банку помідорів на пляшку  самогону  імпортного.
 
Баба як нас не обзивала: і "свідетелі Його ви",  і "похмелісти сєдьмого дня", а потім в райцентр поїхала і спеціалістів привезла.
 
Понаїхало їх: і  уфологи, і наркологи, і психологи… Кажуть: «Біла гарячка – це наш профіль!»
А ще кажуть: "Ето очінь ценний опит газіфікації всей страни - нада чтоби Презідент почаще общался с народом, почул кожного..."
 
Отакою була моя зустріч з Самим.  Тепер будуть мене по школах возити, щоб я дітЯм розказував  про мою встречу з Лідером нашим,  ВікторХведоричем…»
 
Зі слів пацієнта записав санітар Вищої   Глевахської  Міжгалактично-Ветеринарної Академії
К.Безбашений
 

P.S. Согласно правил, я оставил только 49% оригинального текста из рассказа селянина, который  Самого Януковича видел, хотя там можно было вообще ничего не менять и не добавлять.
 
Была ли встреча  Януковича с лохторатом или нет – уже не сможет ответить, пожалуй,  и сам ВикторХвёдорыч…
  
Легенда зажила собственной жизнью, обрастая всё новыми подробностями, значительно обогатив  политический фольклор…
 
P.P.S. Кстати, на фото именно тот селянин, который дал интервью о встрече с президентским вертолётом.