-Рубрики

 -Музыка

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в MaidenUA

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 25.09.2007
Записей:
Комментариев:
Написано: 3651


Первосентябрьские метаморфозы... :-)))

Воскресенье, 04 Сентября 2011 г. 23:20 + в цитатник

Originally posted by [info]asana_ua at Первосентябрьские метаморфозы... :-)))

Информация размещена на одном и том же сайте "Подробности" 1 сентября 2010 года и 1 сентября 2011 года.

Рубрики:  UKRAINE

Януковичу сломали все Громоотводы!!!!

Воскресенье, 04 Сентября 2011 г. 19:18 + в цитатник

Как стало известно «Комментариям», Президент решил, что в новый год страна войдет со старым правительством

Отказавшись увольнять штатных мальчиков для битья — Николая Азарова и Сергея Тигипко, глава государства должен понимать, что весь негатив по отношению граждан к власти теперь валится прямо на его голову, без каких-либо посредников.

Все усилия для поддержания высокого рейтинга Виктора Януковича, включая создание в лице премьера Николая Азарова и ряда членов Кабмина громоотводов народного гнева, оказались тщетными. И это стоит признать как исторический факт. Фактом является и то, что резкое падение народной поддержки Януковича до отметки ниже 10% произошло быстрее, чем даже у его предшественника Виктора Ющенко. Согласно проведенному в августе Центром Разумкова соцопросу уровень полной поддержки деятельности Януковича составил 9,7% (и это всего через полтора года пребывания в должности президента). Ющенко такого низкого показателя народного доверия достиг на третий год президентства, в феврале 2007-го. Как выходить Виктору Федоровичу из этой рейтинговой ямы, не знает, по сути, никто, но почти каждый в президентском окружении не прочь предложить свой рецепт выхода из ситуации. Который, правда, президентский рейтинг особо не увеличивает, зато в случае его реализации повышает влияние в стране предложившего этот самый рецепт.

С начала года оптимальным решением рейтинговой проблемы считаются два момента. Первый — радикальное ослабление влияния главного конкурента нынешней власти, Юлии Тимошенко. Сегодня мы наблюдаем апогей реализации данного сценария — лидер оппозиции в СИЗО. Впрочем, на поднятии рейтинга Януковича это пока никак не отражается, а вот на динамике поддержки главы «Батькивщины» — наоборот (по результатам вышеупомянутого соцопроса Центра Разумкова, уровень полной поддержки деятельности Тимошенко вырос с майских 11,9% до августовских 14,1%). Второй — максимальное выпускание пара, то есть целый ряд громких отставок «не справившихся с реформами» высоких чиновников. Который уж месяц громко шатается кресло под премьером Азаровым, слухи о его ближайшей отставке распространяются с завидной периодичностью, с такими же интервалами кулуарная молва доносит сводки с фронтов генерального сражения за «шкуру неубитого премьера». В период отпусков почти весь украинский политикум ушел с уверенностью, что в виртуальной премьериаде победу будет праздновать первый вице-премьер Андрей Клюев. Но, вернувшись с вакаций, политбомонд узнал о достигнутой в верхах договоренности, что до весны 2012-го в отставку не уйдут ни Азаров, ни даже Тигипко. Хотя, по словам источников «Комментариев» в Партии регионов, пар осенью таки будет выпущен, но в малых дозах — уволят ряд губернаторов и министров (в числе таковых называют глав Минобороны и Минздрава Михаила Ежеля и Александра Анищенко). Но вряд ли подобное (если, конечно, такие отставки и состоятся) хоть как-то остановит падение рейтинга власти в целом и Януковича в частности.

Отсрочить собственное увольнение на неопределенный срок Азаров и Тигипко помогли себе сами, выйдя в разгар сезона отпусков на совместную пресс-конференцию в качестве лидеров ПР и «Сильной Украины» и объявив во всеуслышание о начале вливания «сильноукраинцев» в «бело-голубую» партию «во имя проведения реформ». После чего у Януковича не осталось выбора, увольнять или не увольнять столь преданных реформаторов, к тому же инициирующих ради реформ максимальную консолидацию политических игроков. Не об этом ли многократно заявлял сам Виктор Федорович? Но главный превентивный удар Азаров и Тигипко нанесли по собственному конкуренту Клюеву, причем сразу по двум направлениям. Как уже говорилось выше, Андрей Петрович в который раз вынужден отложить свои премьерские амбиции в долгий ящик. Но есть еще один немаловажный аспект. До сих пор именно Клюев считался главным провайдером слияний и поглощений мелких партий-сателлитов под «бело-голубым» стягом. Первым примером должна была стать Соцпартия, к руководству которой вернулся Александр Мороз именно благодаря серьезной поддержке Клюева и Рината Ахметова («исполнительным директором» проекта камбэка Мороза в СПУ, по данным «Комментариев», являлся младший партнер СКМ в «Метинвесте», гендиректор Мариупольского меткомбината имени Ильича и известный в прошлом социалист Владимир Бойко). Более того, «донецким» удалось вырвать СПУ у своего главного конкурента в лице группы RosUkrEnergo, которая ставила на Николая Рудьковского. И тут такой неожиданный удар со стороны «мальчиков для битья». Теперь любые процессы укрупнения ПР за счет младших партнеров, будь то поглощения Народной партии Владимира Литвина либо «Единого центра» Виктора Балоги, будут, прежде всего, ассоциироваться с августовской инициативой Азарова — Тигипко, а не с многомесячными кулуарными трудами Клюева. Да и в преддверии парламентских выборов-2012 первый вице-премьер оказался несколько оттерт от торговли проходными местами и мажоритарными округами (а как раз за это ведут переговоры о вхождении в ПР и Тигипко, и Литвин, и Балога, и Мороз). Что, как известно, влечет за собой не только имиджевые потери.

Но вернемся к рейтинговым проблемам Януковича. То, что ни Азаров, ни Тигипко, ни Бродский, ни кто-либо еще не справляется с возложенной на них функцией громоотвода от Президента всего накопившегося в обществе негатива, стало понятно еще в конце прошлого года в момент утихомиривания Налогового майдана. Тогда, в принципе, глобальная чистка рядов «горе-реформаторов» могла бы принести Януковичу временные электоральные дивиденды. Теперь же подобная «кадровая революция» — как мертвому припарки, а ее имитация (что фактически ожидает  страну осенью) — вообще губительна. То есть уровень поддержки деятельности Президента все равно будет снижаться, можно дискутировать только о темпах этого снижения. Усугублять положение Януковича будут как объективные (новая фаза мирового финансового кризиса), та и субъективные факторы. К последним как раз относятся и неспособность власти решить существующие газовые проблемы с Россией, и спровоцированная самим официальным Киевом изоляция Украины от Запада (речь прежде всего идет об избирательности украинского правосудия, в котором власть Януковича обвиняют и Евросоюз, и США). И последнее. Падение популярности главы государства ниже 10% всегда и везде считалось точкой невозврата. Из такой рейтинговой ямы никому и никогда вылезти не удавалось ни демократическими, ни тоталитарными методами.

Источник: Comments.UA

Рубрики:  UKRAINE

Патриоты Донбасса возрождают Японию

Воскресенье, 04 Сентября 2011 г. 18:37 + в цитатник

Originally posted by [info]stelmashow at Патриоты Донбасса возрождают Японию

Такие плакаты можно было встретить в 2010 году в Енакиево. Команда Януковича обещала избирателям "защитить Донбасс". От кого - не совсем понятно, но не суть важно. Главное, избиратели поверили и поддержали.

Прошло полтора года, и теперь на Киевской опере висит вот такая растяжка. Владислав Лукъянов больше не защищает Донбасс, а организует благотворительный концерт в честь пострадавших от аварии на АЭС "Фукусима". О том, какая "фукусима" уже двадцать лет твориться в его родном регионе, Лукъянов то ли не знает, то ли не вспоминает. Похоже, народный депутат всерьез считает, что японцы нуждаются в помощи больше, чем граждане родной страны, делегировавшие его в Верховную Раду.

 

 

 

 

 

 

 

 

фото [info]stelmashow

Рубрики:  UKRAINE

Мэр Одессы живет в доме за 96 миллионов и носит костюм за 40 тысяч

Воскресенье, 04 Сентября 2011 г. 18:07 + в цитатник

Алексей Костусев ответил на вопросы журналиста телеканала «1+1» и даже позволили потрогать свой костюм от Бриони. Оказалось, что дом в Киеве стоит еще дороже, чем предполагали журналисты, которые обнаружили этот дом и провели его оценку.

Киевские риэлторы, с которыми связалось издание «Думская», оценили дом Костусева в 6,5 миллионов долларов (52 миллиона гривен). Однако, по словам мэра, его дом стоит сейчас 12 миллионов долларов. То есть — около 96 миллионов гривен.

По словам мэра, такие деньги он сумел заработать, занимаясь неким морским бизнесом в Италии, где он жил с 1994 по 1997 годы. Именно тогда он, по его словам, сумел накопить такие деньги. Хотя на самом деле, ни английского, ни итальянского, ни каких других иностранных языков он не знает.

Отметим, что в его декларации о доходах за 2010 год говорится, что на его банковском счету лежит 295 тысяч гривен (37 тысяч долларов). А сам Костусев в 2010 году получил от государства 16 тысяч гривен материальной помощи.

Кроме того, мэр рассказал, что любит косстюмы от Бриони и имеет их в достаточном количестве. Цена костюма Бриони — в среднем 5 тысяч долларов (40 тысяч гривен).

Он позволили журналистке потрогать костюм, хотя Одесским журналистам очень часто отказывает

ДЖЕРЕЛО

Рубрики:  UKRAINE

Ульот...

Воскресенье, 04 Сентября 2011 г. 17:26 + в цитатник

Националистов заподозрили в подготовке покушения на Януковича
В Ивано-Франковской области Украины задержаны девять членов националистической группировки, которые, предположительно, готовили покушение на высокопоставленных чиновников, включая президента страны Виктора Януковича, сообщает украинская газета "Сегодня". Группу националистов задержали в одном из домов села Загвоздья Тисменицкого района области. Квартира, где временно проживали задержанные, располагалась по курсу движения президентского самолета. В ней были обнаружены две винтовки со снайперскими прицелами.
Сами задержанные назвали себя членами организации "Тризуб". У организации был изъято большое количество оружия, в том числе гранаты, автомат Калашникова, помповые ружья, патроны, а также наборы для уничтожения следов и изменения внешности.
О том, что националисты могли готовить покушение на Януковича, заявил губернатор Ивано-Франковской области Махил Вышиванюк. В то же время он подчеркнул, что не может утверждать точно, был ли президентский самолет целью группировки. В Службе безопасности Украины сообщили, что группировка также могла быть причастна ко взрыву памятника Сталину в Запорожье.
Как уточняет "Сегодня", после задержания националистов маршрут передвижения президента Украины был изменен. В то же время в управлении госхораны утверждают, что информация о готовящемся покушении была проверена, но не получила подтверждения

grani.ru
 

*            *            *


Генерал-мажору СБУ від інфантерії
од начальника вечірньої зміни ВОХРи Тисменицького району.

 
Слава Ісу, пане генерале!
Дай Боже здоров`ячка вам, і всій вашій родині!
Як ся має ваш перукар? Наші хлопці казали, що то є тепер в Києві велика фігура, то, про всяк випадок, передавайте вітаннячко й йому.
Пане генерале, аби с ви знали, яка тут холєра за малим не трафила, то їй-Богу таке, що аж моторошно! А то було так: хлопці собі добряче відпочили, бо то ж – село, а закуски стілко взяли, що запивати вже не було сили, та й самогонка не кінчається і не кінчається. А ми не пойняли, як то воно, а Микола каже: я також слоїк трилітровий взяв. А ми ж не в курсі, то й п`єм. І ото вже після другого слоїка  Микола знов каже: „Стіхі! Буду – каже, – читать стіхі!”
А у нього після другого слоїка завжди ото стіхі - і все. Він, коли оце трийцять років тому в совєтах служив, то при офіцерському клюбі швендявся. Оце й наслухався всілякої дурні. Пробували його за ті стіхі бити по голові, але він тільки сміється. Каже, що голова - то не є його слабе місце. І все рівно читає свої дурні стіхі, хоч ти його ріж. Прямо з голови.
І якби ото, курва, читав би щось таке добре, веселе, для душі, - хоч би про того москалика, що взяв ото так гламурно на московський манер цуцика під пахву та й пішов мовчки топитися, так ні... Ото і тепер так само. Став так собі в позу, як отой пофарбований серебрянкою Лєнін в парку культурного відпочинку, якщо зарплату дали. А треба зауважити, що той Лєнін не так стоїть як всі порядні Лєніни – з жебрацьки протягнутою рукою і трагічним писком на лиці. А наш - такий веселий і скалиться, як шафер напідпитку. І пальці заклав за жилетку, як ніби-то зібрався вжарити народний гуцульський танець „хаванагіла”. Ну, чисто тобі соліст зі славетного колективу Ігора Мойсеєва.
Ага. Так я ж ото й кажу.
Микола, курвій син: „Стіхі!”. І пішов шпарити...
        
Лежат поэты на холмах пустынных,
И не понятно, в чем же корень зла,
Что в поединке уцелел Мартынов
И что судьба Дантеса сберегла?
 
Что сколько раз ни приходилось биться,
Как ни была рука его тверда,
Не смог поэт ни разу стать убийцей,
И оставался жертвою всегда?
 
Не ясно - почему? Не потому ли,
Что был им не привычен пистолет?
Но бил со смехом Пушкин пулю в пулю,
Туза навскидку пробивал корнет...

 
Ну, тут хлопці перервали це декламування гучними оплесками Миколі по писку, а потім хтось – може, Дмитро? – каже: то все дурня. Я, каже, в армії зі „шмайсера” в совєцький рубель на льоту попадав.
А ми йому: брешеш.
А він попорпався під ліжком і витягає свого мисливського обріза і каже мені: кидай залізного рубля, я тобі зара в момент покажу, хто тут бреше.
А я йому: може тобі ще й олімпійського? З отим мішкою, полного задору і огня? Де я тобі того рубля возьму? Ну, і викидаю свого недошмалка у вікно.
А цей дурень кричить: диви, як я його - вльот! І лупить у вікно дуплєтом. Від тої рами - одні тріски в різні боки. Стара була, геть трухлява.
Звісна справа, через п’ять хвилин приперся наш дільничний міліціянт, підхорунжий  Бойченко. Бо той завжди винюхає, де можна на дурняка стакана потягнути. Ото двері так рипнули, і в щілину просовується його хитрий писок у кашкеті.
„А що це у вас, хлопці, диму повна хата? І начебто щось так голосно бумкнуло... То не у вас?”
„А холера його знає! Діти під вікнами курили, то й натягло у відкрите вікно”.
„Еге, я бачу, що у вас вікно відкрите. І ким ви його на цей раз „відкривали”? Признавайтеся, хлопці, а то штраф, протокол, суд, Сибір і гастроном. Ви мене знаєте!”
„Та знаємо... заходь вже”.
Бойченко ото, канєшно, так інтелігентно до столу і - за стакан. Потім відразу такий добрий став, навіть сємок нам з кобури трохи відсипав.
Ну, сидимо, гриземо те насіння, а він й питає:
„А чого раму на лушпиння перевели?”
Дмитро, дурень, розповідає свою байку про рубля.
А Бойченко дістає з кишені свого „Вальтера” і каже:
„Рубель, то – для дітей і бабів. А от я з пістоля в десять копійок влучу. Кидай!”  
Ну, а решта хлопців бачать, що тут така стрільба пішла, то й їм закортіло.
Побігли: хто - до стріхи, а хто й у погріб. Ото поприбігали потім всі зі своєю зброєю, навіть сільський дурник Вася свою стару німецьку гранату приніс, що схожа на велике ескімо на палочці. Та граната геть не робоча, він її вже разів десять у вікно сільради кидав. Правда, одного разу таки влучили у голову сільради. Але, кажуть, зажило, як на собаці.
Гранату, певна справа, кожного разу повертали Василю назад, нехай вже кидає краще цю, аніж знайде щось ліпше. От він її й кидає до сих пір. Покоцана вся...
Ага. Ото всі поприбігали і стоять захекані. А брати Буковецькі вже так ніжно хекають на свою цейсівську оптику.
То Бойченко й каже:
„А давайте гайку підвісимо на шнурочку і нехай гойдається. А ми будемо смалити по ній. А хто влучить, той – чемпіон і біжить в магазин”
І всі: давай!
Так і зробили.
Розгойдали ту гайку, і така война почалася!..
Диму в хаті – мама рідна... Ніц не видно!
Всі стріляють, а Василь ото жбурляє свою гранту за компанію у вікно з четвертого поверху і – бігом вниз. Прибігає, потім знову жбурляє...
Аж всі дивуються, як ото Василь швидко бігає за гранатою.
Я навіть пожалкував, що нема такого олімпійського виду спорту – кидати гранату у вікно з четвертого поверху.
Значить, Бойченко таки вцілив у ту гайку. Набої, правда, у нього на той момент всі закінчилися, то він пістолем і жбурнув. І таки попав.
Ну, всі закричали: „Бойченко – чемпіон!”, і пояснюють йому, що гастроном тут недалеко, але через двадцять хвилин вже буде повний клОзет. І що йому треба поспішати, бо таку подію треба відзначити достойно. Аби закарбувалася в серцях, пам`яті і печінці хоча б на неділю.
А Бойченко не звик наливати, а звик на дурника. Став метушитися і кричати, що він на службі, а вона така опасна і трудна, що спасу нема. І що поляну ми йому повинні, бо він охраняє наш мирний сон.
А потім вже таке почав верзти... Каже, що йому не можна відходити від цього вікна, бо у нього тут воєнний пост.
А Дмитро йому: а чого це у тебе пост біля мого вікна? Іди ото до себе додому і там постись, скільки влізе.
А Бойченко подивився на стіл, побачив там ще зі два пальця рідини на дні слоїка і каже: не можу. Бо через цю квартиру пролягає путь літака нашого найяснішого цісаря, а ми, каже, так смалимо у всі боки, що може получитися нове Сараєво. А це, каже, його дільниця і він не допустить.
Ну, і ви бачили таке? Зовсім совість людина втратила. Ми смалимо...
А Дмитро тут і каже: ото ти й збрехав, бо у мене, як з кухні в коридор вилітаєш, то аби вилетіти, треба різко повертати на лєво. А як не повернеш, то влітаєш прямо в каптьорку. А там, каже Дмитро, льоту нема. Тупік. Приїхали.
А Бойченко тоді схопився і кричить: а чого ж ти мовчиш? Треба срочно попередити, щоби самальот не летів через твою хату, бо як упреться в тупік, то мені квартальну премію - як корова язиком.
І вилізає, сповнений натхнення і експресії, у вікно - чисто, як ото бюст неізвєсного (бо алібастровіх буквів не залишилося – геть всі стерлися) героя соцтруда біля контори. Дивиться в небо і кричить: летить! Летить самальот президента!
Потім знімає кашкета, починає махати і кричати: „Цурюк! Цурюк, іті його в дишло!” Значить, щоби повертав.
А всі кажуть: як воно вже ото тутечки летить, то таки треба його привітати, бо люди ми широкі та гостинні...
І також випхалися й собі у вікно аж по самі груди. Ну, хтось і закричав: спасибі, мовляв, мешканцям Донбасу!.. А вже решта підхопила далі по тексту.    
Аж дивимся – самальот так засіпався в різні боки, а потім, начебто, поверта. Змінює, значить, курс.
Напевне, нас таки почули там, наверху...
То ж ви, пане генерал, премію Бойченкові залиште. Нехай вже.
Але скажіть, аби віддав хлопцям зброю. Бо забули в багажніку, як ото він розвозив потім всіх по хатах на своєму „бобіку”.
П.С. І гранату Василю не забудьте, бо він за нею дуже сумує...


Рубрики:  UKRAINE

Жизнь Януковича висит на волоске

Воскресенье, 04 Сентября 2011 г. 14:17 + в цитатник

Интересно, осознает ли Виктор Янукович разницу между тем, когда играешь ты и когда «играют тебя»? Осознает ли он, что именно сейчас его судьба, его политическая жизнь висит на волоске, который находится в Лукьяновском СИЗО и зовется Юлией Тимошенко? Что существует прямая зависимость между его судьбой и жизнью Тимошенко и Луценко? Задумывался ли над тем, чего добивался тот, кто советовал ему «закрыть» Луценко и Тимошенко?

 

Я не верю в «теорию заговоров», не верю в то, что все, что происходит в Украине – есть следствие некоего хорошо продуманного и коварного плана. Я знаю, что большинство решений, принимаемых на высоком уровне являются ответными реакциями на уже свершившиеся события. Что люди в нашей власти не способны просчитывать свои действия на несколько ходов вперед. Они лишь реагируют на происходящие «неприятности». Почти все. И вот это «почти» является самым уязвимым звеном в моей уверенности. Потому что, на самом деле, если среди большинства, играющего в шашки, появляется шахматист… То «шашисты» даже не заметят, как их «сделают».

 

Именно по этой причине попробуем предположить, что за всеми абсурдными событиями последнего месяца стоит не только чья-то глупость, но и чей-то холодный и тщательный расчет. Если предположить, что в стране все-таки реализуется сценарий переворота, то активная его фаза началась 5 августа этого года. В тот день, когда судья Родион Киреев абсолютно незаконно , безосновательно и, казалось бы, бессмысленно, изменил меру пресечения Юлии Тимошенко с подписки о невыезде на содержание под стражей. Именно с этого дня политическая жизнь Януковича повисла на волоске. По одной простой причине. Было абсолютно понятно, что немотивированный арест в явно политическом процессе против главного оппонента Януковича вызовет как внутренний протест в украинском обществе, так и широкую негативную реакцию за рубежом. Это – вполне прогнозируемый и весьма взрывоопасный фон. Именно фон. Образно говоря, в закрытой квартире открыли газ. Неприятно, но не смертельно. До той поры, пока не появится искра или открытый огонь. Сейчас, по прошествии месяца заключения Тимошенко, когда появились сообщения об ухудшении ее здоровья, а также о смертельно-опасной болезни Луценко – концентрация «газа» достигла макисмальных пределов. «Искра» тут может быть только одна – смерть. Не хочется даже говорить об этом, но, увы, современные политтехнологии уже давно самым действенным своим методом считают убийство. Достаточно вспомнить, хотя бы «дело Гонгадзе».

Понимает ли Янукович, что если, не дай Бог, с Тимошенко или Луценко что-нибудь случится, то ему – конец? И для кого-то это может быть очень удобно – одним ударом оставить Украину без лидера правящей партии и без лидера оппозиции. Единственного реального лидера. Просто представьте себе эту картину. Смерть Тимошенко в СИЗО будет однозначно представлена делом рук Януковича. Физическим уничтожением политического оппонента. Никакие оправдания в этом случае уже не помогут. Уморили в СИЗО, все. Практически сразу Янукович становится невыездным. Потому что уже никто из государственных деятелей других стран не рискнет с ним встречаться. Это будет куда серьезнее «дела Гонгадзе». Потому что Гонгадзе был убит не в СИЗО и не во время политического процесса.

В тоже время и внутри страны начнется второй Майдан. Мы все уже очень устали от политики, но убийство заставит выйти людей на улицы. Понимает ли Янукович, что тот, кто присоветовал ему «закрыть» Тимошенко – это очень опасный человек? Что те, кто сейчас подобострастно хвалят Януковича за «твердую волю» или «пацанское слово» – на самом деле сделали ему грандиозную «подставу». Потому что с точки зрения политической целесообразности и здравого смысла Януковичу нужно было бы Тимошенко беречь как зеницу ока, охранять ее тщательно и до суда и во время суда. Потому что сейчас, повторюсь, достаточно одного удара, чтобы реально оставить страну без власти и без оппозиции. И тем самым расчистить место для кого-то, кто всю эту «игру» и затеял.

 

Если предположить, что главным «советчиком» в этом деле для Януковича выступил Андрей Портнов, Валерий Хорошковский или Сергей Левочкин, то стоит задуматься о том, что все эти люди воспитанники Виктора Медведчука. Человека, который вполне может претендовать на место «шахматиста» среди наших «шашистов», мастера в области создания кризисов и их «разрешения». Если же главным «советчиком» был Ренат Кузьмин, то с Медведчуком и Портновым он давно состоит в тесных дружеских и деловых отношениях. А с Медвечуком они даже вместе проходили в деле контрразведывательной защиты «Патриот», заведенным СБУ в 2009 году. Деле о шпионаже в пользу Российской федерации.

 

Стоило бы задуматься и над тем, почему именно сейчас на Януковича обрушился поток критики Кремля. И вспомнить о том, что Виктор Медведчук – кум нынешнего президента России. Может быть, у меня паранойя, и Медведчук давно не у дел, вышел на политическую пенсию? Может быть. Но, согласитесь, ситуация, в которую загнал себя сейчас Янукович – слишком абсурдна, чтобы не быть кем-то хорошо отрежиссированной? Ну не бывает так, чтобы человек так откровенно себя подставлял, так настойчиво лез в петлю. Я сильно сомневаюсь в умственных способностях Януковича, но как-то же он выжил в 90-е на Донбассе? Должен же у него сохраниться инстинкт самосохранения? Так для чего же так рисковать, «закрывая» Юлю? И какую пользу, кроме морального удовлетворения, мог Янукович из этого извлечь? И каким неоправданным рискам в результате подвергся?

 

Не исключено, что в деле «закрытия» Тимошенко есть одна неизвестная деталь. Вполне в духе «конторы» и Валерия Хорошковского, обожающего пугать покушениями Януковича. Метод этот старый и проверенный, думаю, многие осведомленные читатели это подтвердят. Если у опера складывалась ситуация, когда фигуранта необходимо было «закрыть», но не было к этому достаточных оснований, то использовался следующий прием. Опер «получал» от своего источника или вообще от неизвестного источника информцию о том, что «фигуранта» в ближайшее время должны убить подельники или члены конкурирующей ОПГ. Информация оформлялась, мог даже делаться телефонный звонок об угрозе на заведомо прослушиваемый номер. А затем эта информация предоставлялась судье, который и принимал решение об аресте, так как в СИЗО проще всего обеспечить безопасность фигуранта. Вполне вероятно, что хитромудрый Хорошковский (или еще один друг Медведчука – зампред Химей) подобный фокус проделал и с Януковичем. Предоставил последнему «достоверную информацию» о том, что Тимошенко в ближайшее время намерены физически ликвидировать, к примеру, люди из ее ближайшего окружения. С целью… дискредитации Януковича и государственного переворота. И, что в целях безопасности самой Тимошенко, ее необходимо «закрыть». Вполне вероятно, что Янукович такой версии поверил, не учитывая только одного – того, что в случае гибели Тимошенко в СИЗО политические риски для самого Януковича увеличиваются многократно. Куда больше, чем если бы покушение действительно бы состоялось, но тогда, когда Тимошенко была бы на свободе.

 

Вообще, Януковичу стоило бы задуматься, почему у него так неудачно все складывается начиная еще с 2004 года? Почему его «пиар» всегда так убийственно по нему же и бил? История с «яйцом». Игорь Шувалов, российский политтехнолог, и тогда и ныне обслуживающий Януковича придумывает для «поднятия рейтинга» Януковича историю с лже-покушением. Янукович сомневался, но согласился. Что будет холостой выстрел и он упадет. В результате, вместо выстрела (или вместе с выстрелом?) в него летит яйцо и Янукович падает. Шувалов, по слухам, долго прячется от взбешенного «лидера». Но, тем не менее, продолжает советовать и сейчас. Пикантно, не правда ли? Российский политтехнолог «обслуживает» Януковича, которого сейчас активно «чмырит» Кремль. Может, так «обслуживает», чтобы удобнее было «чмырить»? В команде у Шувалова есть еще один интересный политтехнолог, тоже россиянин Юрий Левенец.

 

Справка: «Отдельные СМИ считают, что Левенец в 2004 г. мог быть причастен к подготовке фальсификаций выборов совместно с главой администрации Президента Виктором Медведчуком, вице-премьером по вопросам ТЭК Андреем Клюевым и председателем Центризбиркома Сергеем Киваловым. В настоящее время работает как политконсультант с Секретариатом Президента. По неподтвержденной информации, причастен к проекту Виктора Балоги “Единый центр”. С 2006 г. - директор Института политических и этнонациональных исследований им. И.Ф. Кураса НАН Украины, доктор политических наук. Тесные отношения связывают или связывали в прошлом Левенца с Владимиром Горбулиным (секретарь СНБОУ), Олегом Рафальским (экс-нардеп), Владимиром Сацюком (экс-зам главы СБУ), Игорем Бакаем (бывший управделами Администрации Л.Кучмы, ныне в международном розыске), Степаном Гавришем (экс-нардеп), Зиновием Куликом (экс-зам секретаря СНБОУ, ныне покойный).»

 

Левенец успел поработать и у Тимошенко, пока она была у власти. После отставки Тимошенко вернулся к прежнему работодателю – Шувалову и теперь работает на Януковича. Недавно даже был награжден каким-то званием от президента. Если эти политтехнологи продумывают линию поведения для Януковича, линию поведения, которая с завидным постоянством оборачивается катастрофами – то Януковичу, наверное, стоит задуматься о том, кто его, собственно, «играет»? Ведь не все же можно объяснить собственной глупостью.

 

Каким же может быть прогноз в нынешней ситуации для Януковича. Как мне кажется, он абсолютно однозначен. Международная репутация Януковича уже сейчас очень сильно подмочена. Он де факто стал вторым Лукашенко. Если, не дай Бог, что-то случится с Тимошенко или Луценко – скорее всего международное сообщество постарается приложить все усилия для его низложения. Обратного пути уже просто не будет. На фоне этой весьма подмоченной репутации падает и рейтинг Януковича внутри страны. Ожидаемые осенью серьезные экономические потрясения серьезно увеличат протестные настроения. 1 января 2012 года Россия, по старой традиции, перекроет газовый вентиль. Привычно взвоет замерзающая Европа. Янукович на коленях согласится вступить и в таможенный союз и в новое союзное государство. В апреле 2012 народы Российской Федерации (или Союза славянских государств) изберут своим президентом Объединителя земель русских Владимира Путина. В этом же году в рамках нового государства на демократических и абсолютно-свободных выборах президентом Украинской республики Союза славянских государств будет избран Виктор Медведчук. Против Виктора Януковича будет возбуждено уголовное дело.

Мат. Партия окончена.

 

Станислав Речинский, «ОРД»

Рубрики:  UKRAINE

Как я грабил пенсионерку

Воскресенье, 04 Сентября 2011 г. 11:42 + в цитатник

Сегодня вместе с исполнительной службой и представителями Теплосети отбирал у пенсионерки видавший виды телевизор и старую швейную машинку. Всё как и полагается в капиталистическом обществе: старушка задолжала за отопление, поэтому к ней в дом заявилась целая толпа в мундирах и без, чтобы описать имущество.

 

Представители Теплосети, исполнители, милиционеры, журналисты - все чувствовали себя не в своей тарелке. В квартире обнаружилась ветхая мебель, нищая пенсионерка, ее сын-инвалид с палочкой в руке и рыжий одноглазый кот. Бабушка задолжала более 3000 гривен за отопление.

  • И какая пенсия у вас?

  • 1034 гривны.

  • И сколько вы платите за коммунальные услуги?

  • 234 только за отопление, а всего - 500-600 в месяц. Сын получает пособие по инвалидности 750 гривен...

Исполнители тоскливо оглядели квартиру и поинтересовались:

  • Телевизор рабочий?

  • Рабочий, рабочий, только барахлит все время, - с готовностью ответила старушка.

Кроме телевизора "Электрон" из "ценностей" нашли еще старую швейную машинку с ручным приводом. Началась опись, после которой вещи должны отправить на склад и продать с аукциона.

Маховик системы проворачивался, хоть и скрепя сердце. Все были при исполнении, все не могли поступить иначе - закон есть закон.

А мне подумалось: любое дело нужно доводить до конца. Если чиновники с олигархами отобрали у старушки под конец ее жизни средства к существованию, а затем попытались еще раз на ней нажиться, увеличив стоимость коммунальных услуг - пусть сами ставят жирную точку в своих свершениях. Пусть приходят к ограбленному ими человеку, смотрят ему в глаза, забирают последнее. Почему это должны делать девушки-исполнители и милиционеры? Почему это должен делать я?


Пусть хозяева жизни выйдут из своих "брабусов", поднимутся по грязной лестнице, откроют дверь в квартиру и полюбуются на сервизы в серванте:

Среди элиты есть эстеты, ценители антиквариата. Возможно, их заинтересует эта вещица:

Пусть возьмут телевизор, сейчас такие уже не делают:

Швейная машинка будет прекрасно смотреться на мраморной каминной полке:

Пусть заберут одноглазого кота! Все равно уже больше ничего нет...

 

Мольбы пенсионерки и ее слезы подействовали на исполнителей и коммунальщиков - описанное имущество решено было оставить в квартире на ответственное хранение. Но если через 10 дней бабушка не погасит долг, телевизор и машинку заберут.



Еще несколько фотографий:

ДЖЕРЕЛО

Рубрики:  UKRAINE

Україна не є канонічною територією РПЦ - Патріархи чотирьох найстарших церков світу

Воскресенье, 04 Сентября 2011 г. 11:16 + в цитатник

Патріархи чотирьох найстарших Церков світу і предстоятель Автокефальної Церкви Кіпру закликали Російську Православну Церкву дотримуватися своєї канонічної території.

"Через події, які недавно мали місце в Православній Церкві" Собор наголосив на необхідності для всіх православних Церков поважати і суворо дотримуватися географічних кордонів своїх юрисдикцій "в тому вигляді, як вони визначені священними канонами та Томосами про заснування цих Церков".

 

Цими словами пентархія натякнула на невизнання канонічного статусу УПЦ МП в якості "невід'ємної частини" Московського патріархату, оскільки в Томосі про автокефалію Православної Церкви в Польщі, виданому в 1924 р., Константинопольський патріархат констатував, що ніколи законним чином не відмовлявся від своєї юрисдикції над Київською митрополією. Стосовно ж всієї Московської патріархії та її канонічних кордонів Константинопольський Собор дотримується Томосу 1589 р., згідно з яким територія нинішньої Україна не входить до складу Московського патріархату.

 

В контексті вищесказаного варто згадати про коментар УПЦ КП, який говорить, що пентархія - це спосіб Константинопольського Патріархату дати зрозуміти РПЦ "хто в домі господар".

Довідка:

Пентархія - (від грец.  - П'ять і - влада - пятивластя) - система верховенства в християнській Церкві п'яти патріархів (Риму, Константинополя, Олександрії, Антіохії, Єрусалиму), при першості Риму, що відбулося після IV Вселенського Халкідонського собору (451), коли був встановлений Єрусалимський патріархат. Пентархії надавали глибоке символічне значення, уподібнюючи п'ятьом пальцям руки, п'ятьом людським почуттям...

ДЖЕРЕЛО

Рубрики:  UKRAINE

Скандальная "Ливела" обокрала бюджет на миллиарды и самоликвидировалась

Суббота, 03 Сентября 2011 г. 23:55 + в цитатник

Антимонопольный комитет Украины (АМКУ) закрыл дело против импортера нефтепродуктов компании "Ливела" в связи с ее ликвидацией, сообщает ТСН.ua.

Об этом рассказал первый заместитель председателя АМКУ Рафаэль Кузьмин.

"Импортом нефтепродуктов ГП "Ливела" занималось с августа по ноябрь 2010 года. В декабре 2010 года предприятие "Ливела" было Государственной налоговой службой снято с налогового учета", - сказал он.

По его словам, ГНС в начале 2011 года провела внеплановую проверку деятельности компании, по результатам которой нарушений налогового законодательства не выявлено

"Запросы, которые направлялись Комитетом в рамках рассмотрения дела, возвращались как неполученные компанией. Как было выяснено в ходе рассмотрения дела, компания находилась в процессе ликвидации и по информации государственного регистратора "Ливелу" ликивдировали 9 марта 2011 года", - отметил Кузьмин .

Согласно статье 49 Закона Украины "О защите экономической конкуренции", рассмотрение дела о нарушении законодательства о защите экономической конкуренции подлежит закрытию без принятия решения по существу, если ответчик - юридическое лицо - ликвидировано.

"В связи с этим в июле 2011 года АМКУ было принято решение о закрытии производства по делу по признакам нарушения ООО "Ливела" конкурентного законодательства", - добавил представитель АМКУ.

Напомним, таможня с середины августа 2010 года начала оформление партий светлых нефтепродуктов, которые ввозятся "Ливелой", без взимания акцизного сбора и НДС.

Ранее Антимонопольный комитет заявил, что из-за ввоза нефтепродуктов без уплаты акцизов и НДС компанией "Ливела" государственный бюджет в 2010 году потерял около 3 миллиардов гривен.

ДЖЕРЕЛО

Рубрики:  UKRAINE

В Херсоне мэр-"регионал" не хочет слушать Гимн Украины - только Мурку

Суббота, 03 Сентября 2011 г. 23:30 + в цитатник

В Херсоне внеочередные сессии горсовета открывают и закрывают без Государственного гимна Украины.

2 сентября на пленарном заседании внеочередной сессии горсовета после того, как председательствующий на заседании мэр Херсона Владимир Сальдо объявил, что заседание открыто Гимн Украины не прозвучал.

Также не было гимна и по завершению сессии госровета.

На вопрос депутата горсовета (фракция ВО «Батьківщина») Владимира Миколаенко о причинах не исполнения гимна, В.Сальдо не отреагировал и продолжил ведение сессии.

Такая практика касается только внеочередных сессий, так как аналогичная ситуация была на внеочередной сессии Херсонского горсовета 28 июля, но на последней очередной сессии, 26 августа, гимн в начале и в конце сессии звучал.

Напомним, что такая норма, как воспроизведение Государственного Гимна Украины в начале и в конце пленарных заседаний Херсонского горсовета появилась в его Регламенте только в феврале текущего года. До сегодняшнего дня Государственный Гимн Украины исправно включали во время пленарных заседаний горсовета в соответствии с Регламентом.

Также отметим, что в Херсонском областном совете в соответствии с его Регламентом перед началом и завершением пленарных заседаний исполняются два гимна – Государственный и Херсонщины.

Депутаты от фракции ВО «Батьківщина» выразили свое возмущение по данному поводу, и заявили, что сообщат Президенту Украины и спикеру парламента о таком непатриотическом поведении руководства Херсона.

Как известно, мэр Херсона В.Сальдо возглавляет городскую партийную организацию Партии регионов.

ДЖЕРЕЛО

Рубрики:  UKRAINE

WikiLeaks: Росія потребує не економічної, а психіатричної допомоги

Суббота, 03 Сентября 2011 г. 20:29 + в цитатник

Документи американського держдепу, які опинилися в розпорядженні WikiLeaks, відносяться до початку 2007 року  і  описують розмови президента Естонії Тоомаса Хендріка Ільвеса та прем'єра Андруса Ансипа в посольстві США в Таллінні.

Ільвес говорив в бесідах, що намагається зрозуміти, чому в попередні місяці риторика Росії ставала все більш ворожою по відношенню до Естонії. Він бачив єдине пояснення цьому в тому, що поведінка Росії просто ірраціональна.

Ільвес процитував посла однієї з країн Євросоюзу, якого він зустрів в Москві. Посол сказав Ільвесу, що Росія — це держава, яка більше потребує не економічної, а в психіатричної допомоги. Ільвес вважав, що на ворожі нападки Росії Естонії розумніше не реагувати та зберігати спокій.

Ансип у свою чергу радів, що президентом Естонії став Ільвес, людина без радянського минулого, що виросла в США. Це дозволяло Ільвесу говорити, що Естонії не варто реагувати на базікання з  Росії. При цьому можна не побоюватися, що така точка зору не сподобається естономовному виборцеві. А це б відбулося, якби щось подібне сказав Ансип.

Ільвес називав Савісаара (голова центристської партії; з 5 квітня 2007 року — мер Таллінна — КЦ) естонським Хуго Чавесом, дешевим популістом. Ільвес також говорив, що не довіряє російським контактам Савісаара, оскільки Савісаар під час своїх візитів до Росії постійно зустрічається з офіційними особами, тоді як його не супроводжує жодна особа з естонського посольства. Тому естонський уряд не знає, про що Савісаар говорить з росіянами.

ДЖЕРЕЛО

Рубрики:  MOSKOVIA

Янукович мог бы, конечно, дать Путину и Медведеву в дыню, но сдерживает свои эмоции

Суббота, 03 Сентября 2011 г. 20:24 + в цитатник

Обращение в международные судебные инстанции – крайняя мера, к которой может прибегнуть Украина при решении вопроса пересмотра газовых контрактов с Россией.


Об этом заявил Президент Украины Виктор Янукович в интервью украинским журналистам в Душанбе, сообщает пресс-служба главы государства.

«Любые предположения (по поводу обращения Украины в суд), которые высказывают политики разных уровней – будь-то представители исполнительной власти или каких-либо юридических институтов, – всегда будут. Мы от этого не защищены, но эти вопросы (пересмотр газовых контрактов), я убежден, что они будут решаться на высшем уровне», – сказал глава государства.

По его словам, в ходе переговоров украинская сторона сдерживает свои эмоции, поскольку знает, что они не идут на пользу делу. «Мы столкнулись с ситуацией, в которой Украина сегодня теряет большие средства. Мы убеждены, что несем сегодня лишние затраты. Мы не можем сидеть и не предпринимать активных действий для того, чтобы как-то решить этот вопрос», – добавил Президент Украины.

Глава государства напомнил, что существуют две главные составляющие в вопросе пересмотра газовых контрактов. Прежде всего речь идет о том, что соответствующее соглашение было подписано хозяйствующими субъектами Украины и России без учета существующих между двумя странами соглашений. «А точнее – с нарушением этих соглашений», – заметил Виктор Янукович.

«Но если Россия с этим не согласится, безусловно, мы будем вынуждены тогда идти в международный суд. Однако, я надеюсь, у нас хватит мудрости найти общее решение – без суда. Я рассматриваю суд уже как последнюю инстанцию, когда будут исчерпаны во время переговоров все наши возможности», – сказал Президент Украины.

Второй составляющей, которая должна учитываться в вопросе пересмотра газовых контрактов, глава государства назвал тот факт, что «Нефтегаз Украины» заключал соглашение без утвержденных правительством полномочий. Правомерность действий в этом вопросе лично Юлии Тимошенко оценит суд, подчеркнул Виктор Янукович. «На этот вопрос, я надеюсь, мы получим ответ очень скоро», – добавил он.

Глава государства подчеркнул, что переговоры между Украиной и Россией должны продолжаться. «Мы обязаны этот вопрос совместно решать, другого пути нет. Но каким образом – время покажет», – сказал Янукович.

Вместе с тем Президент подчеркнул, что Украина не воспримет давления в ходе переговоров. «Наша позиция принципиальна, и любое давление в этих вопросах для нас унизительно. Мы не позволим, чтобы с нами так говорили... сначала загнали нас в угол – потом начали диктовать условия. Это унижает сегодня не меня лично – это унижает государство, и я не могу этого допустить», – подчеркнул Виктор Янукович.


"ОБКОМ"

Рубрики:  UKRAINE
MOSKOVIA

Пресс-секретарша президента РФ заявляет, что свое право разорять Украину Россия готова защищать в суде

Суббота, 03 Сентября 2011 г. 20:20 + в цитатник

Россия готова отстаивать свою позицию по газовому соглашению с Украиной в любом суде; Киев, новые предложения которого не содержат конкретики, в любом случае обязан выполнять условия документа, заявила пресс-секретарь президента России Дмитрия Медведева Наталья Тимакова.


Отвечая на вопросы журналистов о беседе президентов России и Украины в рамках саммита СНГ в Душанбе, Тимакова сказала: «По моей информации, отдельной рабочей встречи не состоялось, по инициативе российской стороны Дмитрий Медведев и Виктор Янукович обменялись мнениями на полях саммита».

«Российский президент обратил внимание украинских партнеров на то, что те предложения, которые были переданы российскому правительству и о которых было доложено ему, не содержат конкретики», – сообщила Тимакова.

«Он (договор между Россией и Украиной) подлежит безусловному исполнению и не может быть пересмотрен в одностороннем порядке. Россия готова отстаивать свою позицию по договору в любой судебной инстанции и будет действовать строго в соответствии с положениями этого документа», – сказала пресс-секретарь президента России.

По ее словам, российская сторона считает, что «украинские партнеры должны полностью и надлежащим образом исполнять контрактные обязательства, включая условия о цене поставок даже в случае реорганизации украинской компании «Нафтогаз».

Премьер-министр Украины Николай Азаров заявил в пятницу, что Киев планирует ликвидировать НАК «Нафтогаз Украины», а все существующие соглашения будут пересмотрены.

В субботу украинский президент Виктор Янукович заявил, что Украина готова обсуждать слияние «Нафтогаза» и «Газпрома», но не в контексте переговоров по пересмотру газовых контрактов с Россией.


Газета.Ru

Рубрики:  MOSKOVIA

РыГам закон не писан - ложили на Конституцию, положим и на законы!!!! - Реорганизация «Нафтогаза» запрещена законом

Суббота, 03 Сентября 2011 г. 17:47 + в цитатник

Заместитель председателя Верховной Рады Украины Николай Томенко заявляет, что реорганизация и ликвидация НАК «Нафтогаз Украины» прямо противоречит закону и является угрозой экономической независимости Украины.

Как сообщили УНИАН в пресс-службе Томенко, об этом он сказал, комментируя дискуссию о возможности ликвидации НАК «Нафтогаз Украины».

Томенко напомнил, что в феврале 2007 года Верховная Рада приняла внесение изменений в Закон «О трубопроводном транспорте» (относительно предприятий магистрального трубопроводного транспорта), инициаторами которого были Юлия Тимошенко и Александр Турчинов. Данным законом предусмотрено, что «реорганизация (слияние, присоединение, разделение, выделение, преобразование) государственных предприятий магистрального трубопроводного транспорта, а также их приватизация запрещаются.

Отчуждение основных фондов государственных предприятий магистрального трубопроводного транспорта, передача их с баланса на баланс, в концессию, аренду, лизинг, залог, управление, передача в уставный фонд других юридических лиц основных фондов и акций таких предприятий, совершение других правовых действий, которые могут привести к отчуждению основных фондов и акций этих предприятий, а также основных фондов и акций Национальной акционерной компании «Нафтогаз Украины», дочерних и основанных ею предприятий и газохранилищ запрещаются, кроме случаев, когда результатом таких действий является создание государственных предприятий, 100 процентов которых находятся в государственной собственности Украины».

«В таких условиях, если украинская власть пойдет на анонсированный 2 сентября шаг, это потребует, как минимум, соответствующего решения Верховной Рады Украины путем внесения изменений в закон», - подчеркнул вице-спикер.

Кроме того, Томенко отметил, что «если власть пойдет на такое решение, это будет одним из элементов угрозы экономической независимости Украины», поскольку эту идею российская сторона вынашивает с первых лет независимости Украины.

Томенко напомнил, что за упомянутый закон проголосовали 430 народных депутатов и ни одного против. «Это закон абсолютного консенсуса всех украинских политиков», - подчеркнул он.

Томенко назвал очевидным, что оппозиция будет делать все возможное, чтобы убедить власть в ошибочности и антигосударственности такого шага. Он подчеркнул, что если такое решение будет принято, «то это будет второе по значению решение о предательстве национальных интересов после так называемых Харьковских соглашений»

ДЖЕРЕЛО

Рубрики:  UKRAINE

15-річчю української гривні присвячується

Суббота, 03 Сентября 2011 г. 15:52 + в цитатник

У вересні 2011 року виповнюється 15 років з того часу, як в обіг нашої держави була уведена національна валюта — гривня. На заміну купоно-карбованців «багаторазового використання» українці отримали нові гроші — з князями, гетьманами, письменниками, прикрашені автентичними орнаментами.

Як відомо, дизайн гривень був розроблений українськими художниками Василем Лопатою та Борисом Максимовим під безпосереднім керівництвом Володимира Матвієнка, тодішнього голови Нацбанку України.

З першого дня проголошення грошової реформи у вересні 1996 року за курсом 100 000 карбованців за одну гривню було перераховано ціни, тарифи, оклади заробітні плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян.

Протягом 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — у готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено, і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.

За 15 років банкноти української валюти неодноразово вдосконалювалися – змінювався їхній розмір, колір, захист, змістовне наповнення тощо. Сьогодні можна із впевненістю сказати, що сучасні українські банкноти зроблені на достатньо високому рівні, і вони цілком можуть слугувати навіть наочним засобом для вивчення і пропагування історії, визначних особистостей та героїчних подій нашої країни.

Банкноти завжди вважалися не лише утилітарним платіжним засобом, але й своєрідною скарбницею національних символів. Традиційно, на банкнотах разом з портретами фігурує автентична орнаментика.  І наша держава не є винятком.

Адже дизайн гривень – це не просто декоративне доповнення, це упредметнений носій державності, який формує імідж і образ країни у візуальній площині. На сучасних банкнотах – портрети визначних українців, їхні відомі вислови, знакові історико-архітектурні споруди нашої держави, символи, кольори. Вони багато чого можуть розповісти тому, хто готовий слухати…

Коротко проаналізуємо загальний опис банкнот різних років випуску. В усіх українських банкнотах  на лицьовому боці розташовані: портрети видатних діячів історії та літератури України, написи «УКРАЇНА» або «УКРАЇНА» і «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ», номінальну вартість банкнот словами та цифрами. Дизайн доповнюють орнаменти та розетки, які виконані багатоколірним друком. Портрети, написи та окремі декоративні елементи банкнот виконані рельєфним друком.

На зворотному боці банкнот у центрі розміщено зображення історико-архітектурних пам`яток України, зверху над якими зроблено напис «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ». Словами та в чотирьох кутах цифрами позначено номінальну вартість банкнот, а знизу — і рік затвердження зразка банкнот. Дизайн банкноти доповнюють розетки, стрічки та орнаменти, які виконані багатоколірним друком.

Банкноти 1992 року були введені в обіг 2 вересня 1996 року (вилучені з обігу 15 липня 2003 року). Вони мали розмір 135 × 70 мм.

Банкноти усіх номіналів були виготовлені на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях. Водяний знак на банкнотах номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20 гривень зразка 1992 року — зображення світлими лініями ТРИЗУБА, вільно розміщене на всій площині банкнот.

На зразках банкнот 1992 року цитати або уривки з віршів відсутні. Серійний номер надруковано двічі фарбою чорного кольору на реверсі з обох сторін історико-архітектурних пам`яток. Серійний номер на банкноті номіналом 1 гривня надруковано один раз на реверсі зверху праворуч.

Банкноти  1994—2001 років номіналом 1, 2, 5 гривень були вилучені з обігу у 2004 році. 10, 20, 50, 100, 200 гривень вилучені з обігу 1 січня 2010 року.

Банкноти цих років випуску трохи менші від попередніх, мають розмір 133 × 66 мм. Рік затвердження зразка на банкнотах номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20 гривень наведено ліворуч знизу. На банкнотах 50, 100, 200 гривень дата не вказана.

На зразках банкнот 1994—2001 років цитати або уривки з віршів відсутні.

Банкноти усіх номіналів названого зразка були виготовлені на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях, але з фіксованим багато тоновим водяним знаком у вигляді ПОРТРЕТУ, відповідного портрету на лицьовий стороні банкноти. Банкнота містить: захисну стрічку; суміщене зображення; райдужний друк; антисканерну сітку; мікротекст; видимі і невидимі захисні волокна; флуоресцентний і магнітний номери; флуоресцентні елементи; високий друк.

Банкноти 2003—2007 років уведені в обіг з 2004 року. Вони різняться за розміром: 1, 2, 5 гривень мають розміри 118 × 63 мм; 10 гривень — 124 × 66 мм; 20 гривень — 130 × 69 мм; 50 гривень — 136 × 72 мм; 100 гривень — 142 × 75 мм; 200 гривень — 148 × 75 мм; 500 гривень — 154 × 75 мм.

На банкнотах номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 гривень на лицьовому боці праворуч  банкнот розташовані оновлені портрети видатних діячів історії та літератури України. Ліворуч від портрета, у верхній частині банкноти, розміщено декоративний елемент із зображенням малого Державного Герба України. У верхній частині поля водяного знака, паралельно довгій стороні банкноти надруковано напис “НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ”, який поділено на зони темно-зеленого та темно-коричневого кольорів. Нижче розміщено підпис Голови Національного банку України і напис “ГОЛОВА”. У центрі нижнього орнаменту розміщено цифрове позначення номіналу.

На лицьовому боці банкнот номіналом 200 та 500 гривень ліворуч розташовані оновлені портрети видатних діячів історії та літератури України. Праворуч від портрета, вздовж верхнього краю банкноти, розміщено зображення малого Державного Герба України та напис “УКРАЇНА”. У верхній частині поля водяного знака, вздовж верхнього краю банкноти, надруковано напис “НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ”. Нижче розміщено підпис Голови Національного банку України і напис “ГОЛОВА”.

На банкнотах номіналом 2, 5, 10, 20, 50, 100 гривень зліва навпроти портрету наведена цитата або уривки з віршів.

На банкноті 200 гривень цитату надруковано праворуч від портрету. На банкноті 500 гривень уривок з діалогу надруковано на реверсі.

На зворотному боці банкнот номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 гривень у центрі розміщено зображення історико-архітектурних пам`яток України та інші художні елементи. У правому нижньому куті розташовано цифрове позначення номіналу.

На зворотному боці банкнот номіналом 200 та 500 гривень ліворуч зображення історико-архітектурних пам`яток України та інші художні елементи. Біля лівого краю банкноти вертикально розміщено напис “УКРАЇНА”, праворуч зверху контурним шрифтом зображено цифрове позначення номіналу. У нижній частині банкноти праворуч від центру розміщено цифрове позначення номіналу.

Банкноту виготовлено на спеціальному тонованому папері, відтінок якого відповідає переважаючому кольору банкноті; папір не флуоресціює в ультрафіолетових променях, містить багатотоновий водяний знак у вигляді портрета, відповідного портрету на лицьовий стороні банкноти; папір також містить двотоновий водяний знак (штрих-код), захисну стрічку та захисні волокна. Банкнота містить: суміщене зображення; рельєфні елементи; приховане зображення; мікротекст; орловський друк; райдужний друк; антисканерну сітку та інші захисні елементи.

Зміни у дизайні купюр 1992—2007 років

Загалом, оцінюючи сучасні гривневі банкноти, доктор політичних наук Микола Томенко зауважує, що вони – цікавий та пізнавальний матеріал для вивчення. Можливо, варто було би навіть присвятити цій темі у школі окремий урок для учнів старших класів, щоб ознайомити їх з історією та особливостями сучасних українських грошей.

Водночас, на його думку, не завадило би і певне вдосконалення змістовного плану купюр – наприклад, додати на банкноти тексти цитат особистостей, які на них зображені. Адже, на переконання Миколи Томенка, знайдеться багато мудрих висловів Володимира Великого, Богдана Хмельницького та Михайла Грушевського, які варто увіковічнити у валютному символі держави – українській гривні.

«Рідна країна»

Рубрики:  UKRAINE

От судопроизводства - к судопроизволу

Суббота, 03 Сентября 2011 г. 10:40 + в цитатник

До объявления приговора Юлии Тимошенко осталось от силы две недели. Однако главные итоги предполагаемого вердикта более-менее ясны уже сейчас: изоляция осужденной Т. от активной политической жизни и решающий удар по репутации судебной системы.

Судебный процесс над Юлией Тимошенко выходит на финишную прямую. Ждать приговора осталось недолго, и журналисты с экспертами наперебой гадают: сколько лет тюрьмы даст экс-премьеру судья Киреев? Семь? Восемь? Еще больше? А, может, президент Янукович «монаршьей милостью явит благоволение», и Юлия Владимировна получит условный срок с автоматической изоляцией от большой политики?

Ответов на эти вопросы мы не получим вплоть до самого дня оглашения приговора. Однако кое-что можно предсказать уже сейчас. В ожидании развязки «судилища века» корреспондент «Обкома», проведший десятки часов в зале Печерского районного суда, запечатлел процесс над Тимошенко в его нынешней стадии, от буйных Юлиных бабушек до закомплексованного судьи Родиона; от палаточного городка – до зала суда.

Палаточный городок и окрестности

О том, как в середине августа все новостные ленты пестрели сообщениями вроде «Этой ночью палаточный городок у Печерского суда могут снести», в самом городке ныне уже и не вспоминают. Разве что кто-нибудь, с пафосом надув губы, скажет: «Не сносят? Это потому что боятся народного гнева!» Остальные лишь хмыкнут – и направятся за кофе к ближайшему киоску.

Не сносят городок, разумеется, из-за того, что власти убедились в его полной безобидности. Киевляне и гости столицы реагируют на него в целом спокойно, разве что по будням, к 7 вечера, собирается с той стороны Крещатика несколько десятков зевак, чтобы бесплатно поглядеть на то, как «Юлю из суда в тюрьму везут». Само зрелище транспортировки, как ни цинично это прозвучит, тоже набило оскомину: вот уже пару недель на главной улице столицы - ни тебе народных волнений, ни сотен бойцов «Беркута» в полном оснащении. «Да, это не Майдан», - разочарованно говорят своим украинским друзьям туристы из России и Беларуси.

И ведь миновало уже лето, народ вернулся домой с огородов и пляжей – а в городке и сейчас в любое время суток – не больше сотни людей, да и то как минимум треть из них – «транзитные» прохожие. «В последнее время присматривать за нами и охранять арку у входа во двор суда присылают каких-то детей, - говорит корреспонденту «Обкома» один из бютовских активистов. – А раньше стояли «зубры». Да и меньше их стало в разы, и это – дурной знак».

Ближе к срокам объявления судом приговора оппозиция, разумеется, подвезет активистов; да и неравнодушные к своему будущему граждане наверняка подтянутся (вон, на том же шествии оппозиции в День независимости явка была куда более внушительной). Пока же отношение людей к суду над экс-премьером колеблется между угрюмым равнодушием и пассивным сочувствием вперемешку с любопытством. Как сделать так, чтобы это сочувствие из пассивного стало активным, - Юлины соратники пока не придумали. Да и вряд ли им это по силам. Заставить людей выйти на улицы может (против своей воли, разумеется) лишь Виктор Федорович с его «мощной командой профессионалов». Собственно, этим он и занимается – но все как-то недостаточно быстро.

…И лишь журналисты и сотрудники Печерского районного суда испытывают к обитателям палаточного городка чувство благодарности. Хотя бы за то, что с его появлением в сторону Бессарабского рынка оттеснили напыщенного Олега Калашникова и его унылых наемников. И больше не буравят мозг пафосные аудиозаписи с требованием посадить Тимошенко в тюрьму; и не разрывает барабанные перепонки идиотская песня «Єднаймося» в исполнении Павла Зиброва…

Подсудимая Т. и группа поддержки: в ожидании неизбежного

Двор и «внутренности» Печерского суда, помимо журналистов и судейских, занимают люди, предметно заинтересованные в том, чтобы Юлия Владимировна Тимошенко «залишалася у політичному просторі». Большинству из них хочется через год попасть на проходные места в парламентском списке «Батьківщини» - что, впрочем, не отменяет и вполне человеческого желания поддержать Юлию Владимировну в том сложном положении, в котором она оказалась.

Тем заметнее тот гнетущий привкус «безнадеги», который появился в настроениях «группы поддержки» в последние августовские дни. Вполне возможно, что виной тому была одна из самых вялых стадий процесса – бормотание Родионом Киреевым материалов дела. Да и многие депутаты разъехались перехватить неделю-другую отдыха. Но даже на этом фоне заметно, что многие из Юлиных соратников ходят в зал, где слушается дело, будто на работу. А некоторые – и вовсе не ходят. Как известно, фракция «БЮТ-Батьківщина» насчитывает 105 «штыков», но лишь 40-50 человек из этого числа появляются у здания суда более-менее регулярно. Остальные либо пришли на «судилище века» от силы раз-другой, либо вообще его проигнорировали. Последние почти наверняка пополнят ряды парламентских «тушек» уже в начале грядущей сессии Верховной Рады.

«Где вы? – тихо, чтобы не услышал судья Киреев, шептал на прошлой неделе в трубку мобильника лидер фракции Иван Кириленко. – Я вас очень прошу сюда подойти». И очень скоро депутатская группа числом 5-6 человек действительно подтянулась в зал. Последний из вошедших от двери продемонстрировал подсудимой нечто вроде знака «Рот Фронт», после чего разместился в заднем ряду. Через минуту он уже клевал носом…

«Почему ваших так мало в зале?» - спросил Александра Турчинова корреспондент «Обкома». Тот, не моргнув глазом, с присущей ему лукавой невозмутимостью ответил: «А это чтобы больше места осталось журналистам!».

Свободных мест в зале в этот момент было не менее десятка…

Не стоит, впрочем, думать, что соратники Тимошенко «прогуливают» слушания исключительно из лени. Некоторых из них зрелище Юлии Владимировны под конвоем «колбасит не по-детски».

«Я дважды туда заходил – и тут же уходил обратно, - признался «Обкому» один из них. – Не могу, слезы наворачиваются. И что мы ей можем сказать? – «Юля, держись, мы с тобою!»? А она вправе ответить: «Да, вы со мною. Но вы – там, на свободе. А я - здесь, на скамье подсудимых…».

Юлия Владимировна последние дни держится молодцом, хотя заметно, что это стоит ей колоссальных усилий. Политик в ней не уступает испуганной женщине, и оттого она не забывает поблагодарить своих за поддержку, а также поздравить украинцев с праздником 1 сентября. Однако нервное напряжение и сдерживаемый страх пробиваются наружу через машинальное ощупывание дужек очков и звенящие нотки в репликах. Это уже не та Тимошенко, которая в начале процесса пыталась взять судью Родиона нахрапом и время от времени переходила к откровенному хамству. Нет, она и сейчас может сказать председательствующему, что его место – в бетонных норах Лукьяновского СИЗО; но выглядит это уже не столько отталкивающе, сколько драматично. Потому что роли в этом процессе изменились раз и навсегда: неоднозначная подсудимая и вполне однозначный, в своем роде, судья вкупе с бригадой обвинения…

Родион и его друзья

Наблюдать за судьей Родионом Киреевым – большое удовольствие, хотя и сомнительного свойства. Просто интересно видеть, как в одном человеке бродит столько всего «мусорного»: здесь и карьеризм, и детская обида с самолюбованием, и вполне взрослое злорадство, а также неуемное желание «власть употребить» (пресловутый «административный восторг»).

Этот нелепый, как для профессионального судьи, «замес» и погубит юного судью Печерского районного суда. Родиону стоило бы сходить на процесс Юрия Луценко, чтобы на правах стажера увидеть, как надо выполнять указания сверху – и при этом нанести своей репутации минимально возможный ущерб.

В полном соответствии со своей фамилией, председательствующий на процессе Луценко судья Вовк демонстрирует навыки матерого лицемера и манипулятора. Ни в формулировках, ни в намеренно монотонной интонации, с которой он ведет процесс, вы не услышите и толики предпочтения, оказываемого одной из сторон. Всем своим видом г-н Вовк старается показать: ничего личного, just business. Даже если установки для ведения этого «бизнеса» даются сверху.

Судья Родион Киреев, напротив, ведет себя как неразумное дитя: ежеминутно демонстрирует эмоциональную вовлеченность в ход процесса. Даже в период нудного чтения материалов дела, когда бубнеж председательствующего доносился до публики невнятной стайкой шипящих звуков, в интонациях судьи то и дело звучали нотки ласкового злорадства. Так, перебирая инструменты в комнате для пыток, обращается к своей жертве палач.

- Далі… стенограма допиту свідка Бойко, - с радостной вкрадчивостью произносит вполне банальную фразу председательствующий. Как бы намекая подсудимой, что именно эта стенограмма и засадит ее в тюрьму...

Любой сторонний наблюдатель из государства, где о законе говорят с уважением (если не с придыханием), с недоумением отметит для себя поведение судьи Киреева. И дело даже не в массовом отклонении ходатайств защиты, не в постоянном грубом нарушении азбучных норм УПК. Даже сугубо визуально к любым инициативам стороны обвинения судья относится с максимальным пиететом: на лице отражается полная концентрация, даже дергающаяся правая бровь застывает в ожидании. Родион и прокуроры в этом процессе – добрые союзники: он дает «зеленый свет» всем их требованием; они – формулируют предложения, становящиеся для Киреева путеводной звездой по ведению процесса.

Зато когда слово берут Тимошенко и ее адвокаты, поведение Родиона кардинально меняется. Позицию защиты он выслушивает то иронично улыбаясь, то развалившись в кресле и рассеянно глядя куда-то в сторону. По всему видно, что судье хотелось бы свести общение с подсудимой и ее адвокатами к такой ролевой игре, в которой сторона защиты предстает группой капризных школьников, а сам Родион – опытным и уважаемым директором школы. Но – не выходит: запаса снисходительности, подобно той, что демонстрирует на процессе Луценко судья Вовк, юному судье Кирееву хватает лишь на пару минут. После этого в ход идут немигающие черные глаза на выкате, полузабытые с начала процесса «подножки» («подсудимая, обращаясь к суду, вы должны делать это стоя!») и любовно произносимое по поводу и без повода: «Подсудимая, вы в которой раз демонстрируете неуважение к суду…».

И движется этот процесс, через пень-колоду, к заранее прописанному пункту назначения. Как там пару раз оговорился по Фрейду один из прокуроров? «Осужденная Тимошенко…»

 

Семен ПОТЕМКИН

Рубрики:  UKRAINE

Дура Герман: Книга Януковича - не плагиат, это политики украли мысли из книг Лидера

Пятница, 02 Сентября 2011 г. 15:39 + в цитатник

Originally posted by [info]v_n_zb at Дура Герман: Книга Януковича - не плагиат, это политики украли мысли из книг Лидера

.

В продолжение темы "Книга Януковича - плагиат"

Советник президента Анна Герман назвала ложью обвинения на адрес главы государства Виктора Януковича в плагиате.

"Возможно, кто-то из политиков прежде и использовал какие-то мысли из книг Януковича. Это просто смешно обвинять президента, что он использует какие-то тексты Стецькива или Волги", - возмутилась Герман.

Она подчеркнула, что информация о плагиате книги Януковича является попыткой очернить действия президента. По мнению советника главы государства, издание, которое распространило эту информацию, "все, что не делает президент, все обливает грязью".

Также Герман отметила, что в Москве будет издан русский вариант книги "Opportunity Ukraine", поскольку изначально она была написана на русском языке. Она также отметила, что книга получила положительные отзывы экспертов.

"Я могу президента только поздравить с этой книгой", - подчеркнула советник.

===

Я так понимаю, что Ганька сама эту книгу типа и "писала". А после скандала пытается не столько Федоровича отмыть, сколько перестраховаться - мол, похитили политики-суки с Банковой руковпись и использовали в своих выступлениях и статьях.

А то ведь рискует Ганя еще раз с кулаком лидера пообщаться.
В прошлый раз пришлось долго лечиться....

.

Рубрики:  UKRAINE

«Усьо» вже давно «Донбась»

Пятница, 02 Сентября 2011 г. 15:23 + в цитатник

Теза про те, що олігархи пограбували народ, сприймається більшістю як дещо абстрактне. Ну, свого часу прихопили мільярдери велику частку народного майна, але що нам до тих заводів, земельних ділянок та телевізійних каналів? Колись було державне, тепер приватне, але це все десь далеко й нас не стосується. Але в тому то і справа, що стосується, при чому безпосередньо. Бо олігархи не тільки умикнули колись загальнонародну власність, але й кожного дня залазять до нашої далеко не абстрактної кишені.

Прикриваючись красивими фразами про реформи, «ефективний» уряд Азарова вже вкотре за період своєї роботи піднімає тарифи на комунальні послуги. Нещодавно ЗМІ повідомили, що 15 вересня відбудеться друге засідання Національної комісії з регулювання ринків комунальних послуг. На ньому будуть розглянуті й затверджені нові (читай: збільшені) тарифи на тепло- та водопостачання. Поки що готуються розрахунки по 14 підприємствам теплокомуненерго – 8 водопостачання і 6 теплопостачання. За словами члена комісії Юрія Хівріча, зараз комісія підраховує загальну собівартість послуг та ціни на них. Але при цьому він підкреслив, що раз питання виноситься на комісію, отже вона буде приймати рішення з підвищення тарифів за окремими складовими.

Підвищення цін на комунальні тарифи – річ неприємна. Тим не менше, деяких полум’яних прихильників теперішньої влади (таких мазохістів стає з кожним днем все менше) може тішити хіба той факт, що це – тяжка, але необхідна складова «реформ». Що всі ці підвищення цін – лише на благо держави. Таким людям важко пояснити, що від імені держави у нас виступає купка багатіїв, що весь державний механізм, усі закони працюють лише на те, щоб сприяти їхньому подальшому збагаченню.

Більшість киян важко записати до прихильників Віктора Федоровича. Однак вони колись будуть покарані за свою байдужість. Власне вони вже несуть свою кару. І справа не лише в дерибані столичних земель, руйнуванні пам’яток старовини або хамстві приїзжих «донецьких» водіїв, які за останні два роки заполонили столичні дороги. Киян уже давно обдирають «донецькі» через комунальні послуги, за які змушені платити всі.

Візьмемо для прикладу «Київенерго», яке поставляє для киян електроенергію, гарячу воду й опалення. Ніхто не проводив соціологічних опитувань, але чомусь впевнений, що більшість мешканців столиці, мабуть, вважають, що ця компанія є комунальною, тобто власністю всієї територіальної громади. Між тим «Київенерго» має статус публічного акціонерного товариства й ним володіють більше тисячі акціонерів – юридичних та фізичних осіб. Наївних може заспокоїти той факт, що контрольний пакет – 50% плюс одна акція – знаходиться в руках держави в особі Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» (НАК «ЕКУ»). Але ці люди просто не знають специфіки енергетичного ринку України, й що НАК «ЕКУ» дуже часто в судових суперечках між державою та приватними структурами ставало на сторону останніх.

Свого часу в ЗМІ дуже багато говорилося про суперечку навколо «Дніпроенерго» між державою та Донбаською паливно-енергетичною компанією (ДПЕК, або, на російський манер, ДТЕК), яка є однією з структур бізнес-імперії Р.Ахметова СКМ. «Дніпроенерго» є другою за потужністю компанією з виробництва теплової електроенергії в Україні. До складу цієї публічної акціонерної компанії входять три теплові електростанції: Криворізька, Придніпровська та Запорізька. Окрім виробництва електроенергії, «Дніпроенерго» постачає тепло в населені пункти Дніпропетровської та Запорізької областей.

Незважаючи на те, що держава в особі НАК «ЕКУ» володіла більшістю акцій «Дніпроенерго», а ДПЭК — лише блокуючим пакетом, увесь керівний менеджмент компанії призначався якщо не Ринатом Ахметовим особисто, то точно зі сторони ДПЕК. Ще декілька років назад між державою та ДПЕК мала місце ціла серія судових процесів навколо пакету акцій, володіння яким дозволило б компанії Ахметова отримати контроль над 47,55% акцій «Дніпроенерго». Судячи з теперішньої структури акціонерів цієї компанії (ДПЕК таки має 47,55% акцій), «держава» суд програла.

Так от, в структурі акціонерів «Київенерго» найбільшим приватним акціонером є …ДПЕК, яка тримає в своїх руках 39, 88% акцій. Досвід підказує, що коли структури Ахметова входять навіть міноритарним акціонером до якоїсь ВАТ чи ПАТ, дуже скоро він ставить туди своє керівництво. Так сталося й з «Кивенерго». З квітня 2011 року генеральним директором цієї публічної акціонерної компанії працює Едуард Соколовський, якого вважають людиною Р.Ахметова. При цьому цей уродженець Запоріжжя, за плечима якого робота на керівних посадах в таких структурах як «Кіровоградобленерго», «Одесаобленерго» та ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго», фактично очолює столичну енергетичну компанію з жовтня 2008 року, коли обіймав посаду Голови правління АК «Київенерго».

Останнім часом киянам намагаються довести, що «Київенерго» працює з величезними збитками. Однак, чому тоді її керівник посів п’яте місце у рейтингу керівників енергетичного ринку України 2010 року за версією всеукраїнського журналу «ГVардия»? І звідки тоді з’являються чутки, що серед акціонерів «Київенерго» є багато депутатів від Партії Регіонів, й що вони регулярно отримують дивіденди від діяльності компанії? Як би там не було, але наявність бізнесових інтересів зі сторони одного з найбільших олігархів у компанії, що надає послуги киянам, змушує замислюватись, наскільки справедливими є тарифи. Й чи не фінансують кияни покупку ще однієї бразильської зірки для ФК «Шахтар»…

Розповіді про те, що останні п’ять років до початку царювання Януковича – це викреслені для України роки, всього лише байка для «рагулів». Влада Ющенка зовсім не заважала ахметовим брати під контроль все нові стратегічні об’єкти української економіки. «Усьо стало Донбасьом» відбулося задовго до того, як Віктор Федорович формально оформив свою безроздільну владу.

Максим Назаренко, “ОРД”

 

Рубрики:  UKRAINE

НЄ судім, НЄ підорас! Чемодан, вокзал, Донбас!

Пятница, 02 Сентября 2011 г. 12:42 + в цитатник

НЕ судим, НЕ підорас! Щасти з ним тобі, Донбас! НЄ судім, НЄ підорас! Ето лідєр твой, Донбас! В той час як якісь футбольні хулігани невтомно знущаються над людиною, яка вирішила, що краще бути президентом України, ніж красти шапки, знайшлися ж і добрі люди! Гадаю, немає в природі такого жорстокого серця, яке витримає й не защемить від співчуття до затурканої, нещасної людини, яку так безжалісно зневажають так звані вболівальники. Ось аудіо-репортаж кореспондента донецькій газети \"В натурє\" (наводиться тут в друкованому вигляді, бо якійсь таваріщ у штатському дозволяє тільки те, в чому можна переконатися, що там немає провокацій проти однієї нещасної людини, на яку ні за що з\"їлися праклятиє хахли):.........

\"Я думаю, што ета била падстроєна на амєріканскіє дєньгі. Патстава адназначна! Я вєрю товаріщю Суркісу: на ввєрєнном єму участкє такоє может бить толька с савсєм чужова голаса. 

Всігда атлічавшийся високай спартівнай і палітічєскай падгатовкай, калєктів ісправіл сваю ашипку. Партіі прєдложена новая, патріатічєская крічалка. Ну...ета... такая... самі панімаіті, таваріщі, пріходіца іщо учітивать сложнасть мамєнта. Паетаму, на язикє врага: 

НЕ судим, НЕ підорас! Щасти з ним тобі, Донбас! 

Дадім, таваріщі, новай крічалкай атпор хохлааміріканскім імпіріалістам! Да здраст... Да здраст...Да здрас...Да здрас...Да здрас... Драс...Драс...Драс...Пі...СТООООЙ!!!!! ВИКЛЮЧИ ету...мать...!!!! 


Прашу спакойствія, таваріщі! Нібальшиє тєхнічєскіє ніпалаткі! 

Таваріщі! Толька што паступіла тєлєфонограмма ат самаво таваріщя Иобачкина. Он рассмотрєл наше прєдложеніє і прінял крічалку в слєдующєй рєдакциі с замєчанієм о нідапустімасті прімінєнія антігасударствіннава язика. Слушайтє утвєрждьонную крічалку, таваріщі: 

НЄ судім, НЄ підорас! Ето лідєр твой, Донбас! 

Всє стоя аплодіруют мудрому рєішенію начяльніка. Овації продолжалісь вьо врємя, которое ваш коресплондент находілся на всєдонбасском політсходнякє.\" 

Отака жалісна історія! 

Но гдє-та са свєтлим канцом! 



Тим часом 

невгамовні українські вболівальники, які не відають жалю до нещасної беззахисної людини, висунули черговий політічєскі нєзрєлий варіант крічалкі. І знов - в обхід партіі і правітєльства! 


НЄ судім, НЄ підорас! Чемодан, вокзал, Донбас! 


© Кіт

 

Джерело: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/11286.phtml

Рубрики:  UKRAINE

Макіївські спомини

Пятница, 02 Сентября 2011 г. 12:34 + в цитатник

Хіба можна було уявити тоді, на початку 90-х, що на похорон до Васі Джарти приїде міністр внутрішніх справ, а на могилу буде покладено вінок від кримінального розшуку? Та й хто в ті буремні роки міг передбачити, що Вася доживе до 54 років? Принаймні, його близькі родичі, з якими я тоді добре приятелював, ледь не щодня висловлювали щире здивування з приводу того, що Васьок досі не відправився вслід за Мишком Дворним, «Чириком» (Брагінським) чи десятком інших донецьких персонажів, які пали жертвами кримінальних війн.

Так склалося, що я, корінний донеччанин, у 1991-1994 роках здебільшого проживав у сусідній Макіївці. Втім, це сусідство вже 20 років тому виглядало досить ефемерним – насправді Донецьк і Макіївка давно становлять собою єдиний мегаполіс, прозваний тубільцями «Македонією», з однієї частини якого в другий можна дістатись тролейбусом.

 Отже, практично щодня я забігав у гості до свого товариша – близького родича Васі Джарти… До речі, Василя Георгійовича ніхто й ніколи «Вася-біта» не називав. Це – вигадки Юрія Луценка. Величали Васю тільки на прізвище. Інколи – з додаванням зменшувально-ласкавої форми імені. Та й де б у Макіївці взірця 1991-95 років можна було побачити оту біту? – У магазинах подібні спортивні снаряди тоді ще не продавались… Чи не перший випадок застосування біти з кримінальної метою на донецьких теренах – це вбивство в 2001 році журналіста Ігоря Александрова в Слов’янську. При цьому таке знаряддя вбивства тоді викликало довгі й бурхливі обговорення серед журналістів і правоохоронців – випадок був, дійсно, неординарний.

 А ось про те, як Вася з «Калашникова» через двері власної квартири розстріляв непрошених гостей, говорили чимало. Тож Вася мав стійку репутацію «відмороженого» навіть на тлі таких постатей, як макіївський Самвел. Через що підтримувати з ним родинні стосунки моєму товаришеві було незручно – тож на сімейні торжества родичі Васю не запрошували, втім, як і він їх. Хто ж знав, що за кілька років Вася з макіївського бандюка-«бєспрєдельщіка» перетвориться на заступника голови Горняцького району Макіївки, невдовзі стане мером, потім – першим заступником губернатора і навіть отримає медаль «За відвагу на пожежі». Принаймні, сам Василь Георгійович якось вихвалявся перед журналістами (точніше – журналісткою), що має таку державну відзнаку.

 Чи дійсно покійний був нагороджений цією медаллю – мені невідомо. Принаймні, в жодній офіційній біографії Василя Георгійовича про те не сказано. Але що стосується біографії неофіційної, то в ній чільне місце посідає пожежа, що трапилась у 1999 році в одному з районних судів Макіївки.

 За давністю років вже стерлось з пам’яті, про який саме суд йдеться – чи то Горняцький, чи то Центрально-міський. Але пожежа, дійсно, була видатною: з невідомих (чи, навпаки, дуже навіть відомих) причин співробітники суду позалишали ключі в сейфах і пішли ввечері додому. Вночі зловмисники без перешкод потрапили до храму Феміди, відкрили сейфи, повитягували справи, облили їх бензином і підпалили.

 Спочатку голова райсуду звітував до Києва про збіг випадковостей та розгул безжальної стихії, внаслідок чого трапилось лихо. Але невдовзі до Верховного Суду України прийшла анонімка, в якій викладались такі кричущі подробиці підпалу, що тодішній Голова Верховного Суду Віталій Федорович Бойко (попри те, що анонімки, взагалі-то, не розглядаються) негайно виїхав до Макіївки. При перевірці на місці всі факти, описані невідомим автором, знайшли своє повне підтвердження, внаслідок чого голова райсуду позбувся посади. Але домогтися порушення за цим фактом кримінальної справи не зміг навіть найголовніший суддя країни.

 Яким чином були відновлені кримінальні справи, що перебували на той момент у провадженні погорілого суду – одному Богові відомо. Уявімо ситуацію: суд слухає кримінальну справу, підсудний перебуває в слідчому ізоляторі, як раптом всі матеріали, які існують виключно в одному примірнику – починаючи з постанови про порушення справи, а також протоколи огляду місця події чи обшуку, акти експертиз і навіть речові докази – одночасно зникають. Що робити судді, як виносити вирок, на підставі чого продовжувати утримувати людину в СІЗО? Якщо відносно поновлення втраченого провадження по цивільній справі існувала хоча б куца інструкція (вона йшла додатком до Цивільного процесуального кодексу УРСР), то ситуація, коли синім полум’ям згорає кримінальне провадження, ніким ніколи не передбачалась.

 Як згодом пошепки розповідали втаємничені (зокрема, автора в цьому запевняв нинішній голова одного районного суду Донецької області), причина, через яку прокуратура не побачила криміналу в підпаленні макіївського суду, дуже проста – у полум’ї зникла карна справа, по якій до 6 років позбавлення волі за статтею 144 Кримінального кодексу (у редакції 1961 року, ясна річ), тобто, за вимагання, був засуджений Джарти Василь Георгійович, 1958 року народження, уродженець с. Роздольне Старобішевського району Донецької області, на момент пожежі – заступник і виконуючий обов’язки Макіївського міського голови.

 Так ц чи ні – зараз можуть напевно сказати хіба кілька людей з родинного кола Джарти. Навіть якщо припустити, що вирок, дійсно, мав місце (бурхлива молодість Василя Георгійовича не дає жодних підстав для виключення такого варіанту), покарання Джарти не відбував – це точно. І судимості не мав. На відміну від нинішнього Президента України…

 Коли мене питають, у чому полягає загадковість «донецьких» і завдяки чому вони дружньою зграєю, долаючи перепони та переступаючи через колишніх опонентів (або через їх трупи) здобули в Україні владний Олімп, я завжди наводжу приклад Джарти. Покійний був видатним менеджером та організатором – і це факт. Свою кар’єру – від базарного рекетира до члена парламенту, міністра й керівника автономії – він зробив не завдяки заможним батькам, а виключно через свій природний талант. І якби цього таланту не було б, він до 54 років просто би не дожив.

 

Особливість «донецьких» полягає в жорсткому штучному відборі – практично всі вони починали з того, що трусили ларьки, крутили наперстки, вибивали борги, виїжджали з паяльником і праскою до кооператорів. Вони пройшли велику школу й отримали великий досвід, який не може дати жоден університет. Але змагатись їм доводилось не за гарну оцінку в заліковій книжці, а за власне життя. Або – ти, або – тебе. Вижили найрозумніші та найспритніші. Вижили ті, хто проявив себе ефективним менеджером, що працює на кінцевий результат і може досягати поставленої мети в будь-який спосіб.

 

Тож хай не дивує той факт, що навіть Голові Верховного Суду України не вдалося поставити крапку в історії з підпаленням районного осередку правосуддя в Макіївці. Достатньо лише пригадати, хто саме при мері Джарти керував у Макіївці прокуратурою та міліцією – Ренат Кузьмін і Анатолій Могильов. Нинішні перший заступник Генерального прокурора України та міністр внутрішніх справ України своєю кар’єрою зобов’язані Василю Георгійовичу. А також – відсутності будь-яких моральних обмежень та підвалин правосвідомості.

 

Про рівень організаційних здібностей Василя Георгійовича може свідчити хоча б історія з розгоном у Донецьку з’їду «Нашої України» 31 жовтня 2003 року. Людина, схильна до всіляких рефлексій, можливо б і відмовилась від виконання почесного завдання, що надійшло з Адміністрації Президента Леоніда Кучми. Але ефективні менеджери тому й ефективні, що думають не про моральні чи політичні наслідки своїх дій, а про те, як найкраще впоратись з побажаннями начальства.

 Про те, що влаштував тоді Джарти за допомогою донецького губернатора Близнюка, голови обласної ради Колесникова й мера обласного центру Лук’янченка, пригадують і досі. На вулиці Донецька були зігнані десятки тисяч людей з російськими прапорами, все місто обліплено біг-бордами з зображенням Віктора Ющенка у формі офіцера СС, а вздовж вулиці, по якій мали йти делегати з’їзду, народні депутати України та іноземні посли, була розставлена шпана з надрізаними пакунками майонезу й каменюками.

 До речі, на той момент Василь Георгійович вже був першим заступником голови Донецької обласної державної адміністрації. А його призначення на цю посаду супроводжувалось гострим конфліктом між Рінатом Ахметовим, який хотів бачити Джарти в кріслі губернатора, і прем’єр-міністром Віктором Януковичем, який лобіював кандидатуру недорікуватого та не дуже розумного, але такого відданого Анатолія Близнюка.

 Як Джарти потрапив у команду Ахметова – до пуття невідомо. Ходили чутки, що саме завдяки покровительству найбагатшої людини України Василь Георгійович і пішов по чиновницькій стезі. Стверджували навіть, що завбачливий Джарти ще за життя Аліка Грека переметнувся в угруповання «Люкс» і став бригадним по Макіївці. Але, думається, що плітки про близькість між Джарти та Ахметовим дійсності ніколи не відповідали й на певному етапі поширювались самим Василем Георгійовичем. Радше, це був ситуативний союз, який зруйнував сам Джарти, перекинувшись у 2005 році в табір Януковича. Що, погодьмося, свідчить про виняткову інтуїцію покійного — мова йде про часи, коли нинішній Президент відсиджувався в Карлових Варах, та й сам Джарти ховався по закордонах від перспективи опинитись у Лук’янівському СІЗО.

 

А перспектива ця була цілком реальною – саме таке завдання поставив перед підлеглими тодішній міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. Звісно, керувався при цьому Юрій Віталійович аж ніяк не ідеями торжества законності (бо подібні вказівки – спочатку посадити, а потім пошукати, за що саме) ніякого відношення до законності не мають. Просто на то були давні особисті причини, пов’язані з макіївськими інтересами Луценка (але про те – окрема розмова).

 

Про менеджерські таланти Джарти, а також ступень його близькості до Януковича свідчить хоча б той факт, що саме під орудою Василя Георгійовича відбувався процес відчуження державної дачі «Межигір’я» в приватну власність нинішнього Гаранта Конституції. Нагадуємо, що ця операція була провернута в «помаранчеву» епоху, коли кермо державного управління перебувало в руках, які ніколи не крали. І хто після цього стане заперечувати виняткові управлінські чесноти покійного?

 

Щоправда, незрозуміло, а навіщо потрібні народові такі ефективні менеджери? Але вже запитання не до небіжчика. А до народу.

 

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

 

 

 

 

Джерело: http://ord-ua.com/2011/09/01/makiyivski-spomini/?lpage=1

Рубрики:  UKRAINE


Поиск сообщений в MaidenUA
Страницы: 173 ... 92 91 [90] 89 88 ..
.. 1 Календарь