-Рубрики

 -Музыка

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в MaidenUA

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 25.09.2007
Записей:
Комментариев:
Написано: 3644


«Кремлевскому квартету» не долго осталось править на Банковой?

Вторник, 04 Января 2011 г. 00:01 + в цитатник

 

В 2011 году могут остыть отношения с Россией, что отразится на высших эшелонах украинской власти. Такое мнение озвучил первый замглавы парламентского комитета по иностранным делам Тарас Чорновил, сообщает Радио «Свобода».

По его словам, Россия не выполнила ни одно из обещаний, о которых президенту говорили пророссийски настроенные представители его команды.

«А теперь еще и цены на газ повысятся. Кроме того, накануне российских президентских выборов состоится несколько мощных информационных атак на Украину, хотя здесь якобы уже своя власть», - спрогнозировал Чорновил.

«При таких условиях, не имея возможности идти на конфронтацию с Россией, Янукович достаточно жестко пройдется по той части своей команды, которая связана с Россией, я имею в виду «кремлевский квартет»: Фирташ, Бойко, Левочкин, Хорошковский», - считает депутат.

Следовательно, по мнению Чорновила, укрепятся позиции во власти «старых донецких»: Колесникова, Клюева, Азарова.

«Кремлевскому квартету» не долго осталось править на Банковой? — Главком

Рубрики:  UKRAINE

Лучшие фотоприколы недели

Понедельник, 03 Января 2011 г. 14:04 + в цитатник
Рубрики:  UKRAINE

Конфузы-2010. Список Януковича

Воскресенье, 02 Января 2011 г. 01:44 + в цитатник

 

Конфузы-2010. Список Януковича

Президент Украины Виктор Янукович - политик уникальный. Никто из деятелей современности не позволял себе такого количества публичных ошибок, которые, что самое интересное, никоим образом не сказались на его рейтингах или должностях. ?Конфузы в публичных высказываниях Януковича уже не раз смешили общественность. UBR.UA составил список конфузов и курьезов, которые случились с Виктором Януковичем в 2010 году.

Геноцид нации

Кандидат в президенты Украины Виктор Янукович во время визита во Львов назвал жителей города лучшим "геноцидом" страны.

По подсказке помощников Янукович исправился и объяснил, что имел в виду слово "генофонд". Визит кандидата в президенты от Партии регионов проходил в рамках предвыборного турне Януковича по Украине.

Чехов - украинский поет

Кандидат в президенты Украины Виктор Янукович во время визита в Симферополь назвал Антона Чехова "великим украинским писателем". Лидер ПР пообещал жителям Ялты в случае победы на выборах помощь в увековечивании памяти гениального прозаика и драматурга.

По его словам, после своей победы на выборах, он подпишет указ о праздновании юбилея Чехова, "потому что Чехов, это великий и великолепный поэт".

Это был не первый литературный конфуз лидера ПР. Один из самых известных своих "ляпов" он сделал в 2006 году в Одессе, когда назвал уроженку города известную поэтессу Анну Ахматову Анной Ахметовой.

На открытии "Донбасс-Арены" лидер ПР, цитируя стихотворение, перепутал фамилию советского поэта Павла Беспощадного, назвав его Павлом Бессмертным.

А выступая на одесской конференции Партии регионов, Янукович перепутал фамилию деятеля немецкого рабочего движения Августа Бебеля с фамилией одесского писателя Исаака Бабеля.

Курьезы инаугурации

?Виктор Янукович начал свое президентство с череды нелепостей. Когда он шел по крыльцу Верховной Рады, буквально перед его лицом сами собой начали закрываться входные двери парламента... Ситуацию спасли двое солдат из почетного караула – злостно нарушая протокол юноши ринулись вперед и оттолкнули двери к стенам.

Речь нового президента во время приема для иностранных гостей тоже не обошлась без конфуза. Янукович читал ее с бумажки и несколько раз произносил слова "хочу поднять этот бокал", хотя никакого бокала в его руках не было – шампанское ему успели поднести только в самом конце выступления. Тогда-то и оказалось, что пить президенту придется в гордом одиночестве – официанты банально не успели раздать напитки пришедшим зарубежным чиновникам и дипломатам.

География на 5

Президент Виктор Янукович в детстве любил ходить в школу, "как и все дети". В его табеле было всего несколько четверок, остальные предметы будущий президент знал на 5, среди них была география, знания о которой Янукович демонстировал неоднократно. Так, во время рабочей поездки в Запорожье общаясь с прессой, Президент назвал Израиль европейской страной. Географические конфузы случались с Януковичем и раньше. Рассказывая о III саммите Совещания по взаимодействию и мерам доверия в Азии, он "разделил" Евразию на Азию и Евразию. ?Как известно, Евразия - это континент, который образует две части света Европу и Азию. Части света и континенты – это два разных географических понятия.

Также глава государства назвал бывшего премьера Италии Романо Проди ирландским политиком. Кроме того, президент перепутал Черногорию с Косово, а Северную Осетию - с Южной.. А во время визита во Львов Янукович перепутал Буковину и курорт Буковель.

Непередаваемая игра слов

Во время встречи президента Виктора Януковича с коллегой из Шри-Ланки Махинда Раджапакса произошел курьез. Глава украинского государства невольно внес свои коррективы в протокол встречи. Президент Шри-Ланки так и не услышал украинского гимна.

После того, как высокие персоны поздоровались у здания Администрации, оркестр начал играть гимн Шри-Ланки. Янукович подумал, что играет марш, под который нужно приветствовать воинов. И вместо того, чтобы прослушать гимны обеих стран, повел гостя обходить строй почетного караула.

А тем временем зал Торгово-промышленной палаты Украины, в которой проходил украинского-шри-ланкийский бизнес-форум с участием президента Украины и президента республики Шри-Ланка, был "оформлена" с ошибкой.

Позади мест, где разместились президенты обеих стран, был расположен плакат с надписью: "Його Высокоповажність Виктор Янукович" и "Його Высокоповажність Махинда Раджапакса. Слово "Превосходительство" написано с российской буквой "ы".

?17 мая Президент Виктор Янукович в ходе встречи с российским коллегой Дмитрием Медведевым перепутал слово "делимитация", произнося его как "демилитация". Это произошло после заседания межгосударственной украино-российской комиссии.

Во время заседания, посвященного гуманитарным проблемам, глава государства не мог выговорить слово "археология".

Обсуждая проблемы культурного наследия, Янукович отметил: "Не менее важную проблему представляет так называемая черная архело... археоло... ахр... археология".

Следует отметить, что между попытками выговорить слово полностью Президент делал довольно продолжительные паузы.

Кроме того, говоря по-украински, Янукович перепутал слова и сказал "технічні вибори" вместо "технічні вироби (изделия)".

Очередную ошибку Виктор Янукович допустил во время пресс-конференции с главой Совета ЕС Германом ван Ромпеем. Во время вступительного слова Янукович обратился к аналогиям, однако не смог правильно прочитать название африканского музыкального инструмента вувузелы.

Это произошло, когда Янукович пробовал сравнить политику евроинтеграции при предыдущем президенте и нынешнем.

"Выражаясь футбольной терминологией, которая сегодня актуальна, до последнего времени в Украине восхищались дудением в вузели, а не содержанием самой игры", — сказал он.

Елки-палки Виктора Федоровича

Во время возложения венков президентами Украины и России Виктором Януковичем и Дмитрием Медведевым памятнику неизвестному солдату в Киеве произошел неприятный инцидент.

Во время церемонии начался сильный ливень с ветром и градом.

В это время Янукович и Медведев как раз шли к памятнику.

Когда Янукович положил свой венок, тот вдруг оторвался и полетел на него.

Президент несколько секунд самостоятельно боролся с венком, пока ему не помогли охранники, которые установили венок на крепление.

В начале декабря Янукович, рассказывая об установке главной елки страны, не смог вспомнить украинское слово "ялинка" и после десяти секунд раздумий сказал "йолка".

Международный конфуз

Во время неформального саммита президентов стран СНГ в Крыму, который состоялся 10 июля, произошел конфуз: Президент Украины Виктор Янукович встречал гостей на фоне перевернутого флага.

Всех своих гостей Янукович встречал на крыльце Ливадийского дворца. Согласно протоколу, он пожал руку каждому президенту и сфотографировался с ним на фоне национальных флагов стран-участниц СНГ. Именно с последним пунктом и возникла проблема.

Как оказалось, флаг Украины был вывешен неправильно: вверх желтой, а не синей полосой.

На официальном сайте Президента Украины осталось только три фотографии, освещающих данное событие. Фото, на которых было зафиксировано нарушение протокола, удалены.

Як умру, то поховайте

Президент Украины Виктор Янукович перепутал, какая шевченковская дата будет отмечаться в следующем году.

На заседании Общественного гуманитарного совета при Президенте он подчеркнул, что следующее заседание совета состоится 23 августа в Каневе.

По его словам, это будет хорошей возможностью посмотреть, как продвигается реконструкция комплекса на Чернечей горе, поскольку в следующем году Украина будет отмечать "юбилей Тараса Григорьевича Шевченко".

Как известно, Шевченко родился в 1814 году и умер в 1861 году.

Конфузы-2010. Список Януковича

Рубрики:  UKRAINE

Юлія Тимошенко: Україна і українці заслуговують на кращу долю - Юлія Тимошенко. Офіційний сайт.

Воскресенье, 02 Января 2011 г. 01:00 + в цитатник

 

pr_b9779.jpgПривітання лідера партії "Батьківщина" з Новим роком та Різдвом Христовим
Дорогі мої!
Від усього серця вітаю Вас з Новим роком та Різдвом Христовим!
Ці свята - найулюбленіші, бо вони дарують надію на світле і щасливе життя!
Новий рік не просто так придумали. Придумали для того, щоб підводити підсумки і щоб в минулому році залишити все те, що нам не подобається, а вперед йти з вірою, з надією, з настроєм, з натхненням і робити кращим все, що нас оточує.
Бажаю, щоб у новому 2011 році у кожного з нас здійснилися найзаповітніші мрії та реалізувалися найамбітніші проекти!
Вірю, що Україна і українці заслуговують на кращу долю і в наступному році всім нам обов‘язково пощастить!
Вірю, що якраз в той рік, коли нашій молодій державі, нашій Незалежності виповнюється 20 років, в цей ювілейний рік ми зробимо все, аби покінчити з усім поганим, що нам не подобається і нарешті розпочнемо будувати нашу спільну оселю, нашу спільну країну такою, яку хочемо всі ми, а не випадкові люди при владі.
Хочу, щоб новий 2011 рік ми розпочинали тільки з вірою, тільки із знанням того, що він принесе нам тільки добрі щасливі хвилини.
Хочу також побажати щастя Вам та Вашим родинам, рідним, близьким, дітям, коханим, батькам, всім-всім-всім.
Бажаю, щоб Новий рік приніс з собою тільки задоволення, а якщо й будуть випробування, то лише такі, з якими ви можете впоратися. Бажаю Вам перемог, які, я впевнена, обов’язково будуть.
Хай вам щастить в усьому, хай вас Господь береже! Хай дає тільки світлі і надійні дороги. Я Вас всіх обнімаю, цілую і бажаю всього-всього найкращого!
Із святом Вас!
Юлія Тимошенко

Юлія Тимошенко: Україна і українці заслуговують на кращу долю - Юлія Тимошенко. Офіційний сайт.

Рубрики:  UKRAINE

Ежегодное новогоднее обращение к президенту Украины

Суббота, 01 Января 2011 г. 21:56 + в цитатник

 

Ежегодное новогоднее обращение к президенту Украины

Дорогой не наш президент, искренне поздравляем Вас с Новым Годом.
Мы должны отметить, что после февраля 2010 года мы стали жить лучше, но меньше Cemetery.
Мы искренне благодарим Вас за все выполнения всех Ваших обещаний 2.
Вынуждены мы также констатировать, что ЛЮДЯМ Fingers в 2010 году жить стало лучше, очень Вас просим, чтобы в 2011 году всех жителей Украины Вы тоже занесли в список людей, а не только тех, кто имеет по несколько судимостей за разбой, изнасилования, убийства и грабежи.
Мы очень рады suicide_fool-edit, что Вы за наши денежки купили себе файный вертолетик, такой как Вам нравится. Единственное — будьте осторожнее на нем, а то еще упадете на честнозаработанной железной птице где-нибудь в Киевское водохранилище, а наш народ, сами знаете, от радости и смеха на этой почве может и задохнуться. А вы, яко президент, обязаны заботиться, чтобы народ не задыхался, пусть уж лучше народ подохнет сголоду. Вы знаете, что такое жить впроголодь? Я - знаю. Но я, наверное, тем от Вас отличаюсь, что я помню, что это такое, а Вы, думаю, забыли...
Также мы Вас поддерживаем в том, что в Бюджете-2011 Вы не обидели НАШЕЙ деньгой ВАШИ карательные органы Cop. А учителей сокращать нужно, это — правильно, пользы от них — никакой. Неплохо также было бы и школы переформатировать в спортзалы для правильных пацанчиков. BicycleSmoking
Дорогой не наш президент!
Мы очень надеемся, что в Генпрокуратуру в 2011 году будут вызывать не только Тимошенко, Луценко и т. д., но еще и Вас, Гаранта и Главнокомандующего Gangster, и Ваших шестерок, которые занимались разбоями и изнасилованиями, и фальсификациями...
Также просим Вас, дабы Вы и далее угождали кремлевским и западным чекистам, и дальше отдавали им Украину, ОПГ "Партия" Вас не забудет.
Если будет настроение, то можете еще заставить народ Украины отдавать ползарплаты кремлевскому патриархату worthy, а не нуждающимся, бедным, сиротам, вдовам...
Так же мы, те, за чьи денежки живете вы и Ваша свита свора совершенно не против, чтобы страной правили не образованные люди, а те, кто умеет подлизнуться, быть стукачем, умеет быть шестеркой...
Искренне желаем, чтобы в этом году у Вас ни за что не болела такая гадость как совесть, угрызения, желание справедливости... Пусть эта пошесть мучает лохов, нелюдей, а не людей.
Также, чуть не забыл, хотим сказать, что нам надоело жить при демократии, мы хотим жесткой вертикальной монархии, мы хотим, чтобы нами правили идоты и дебилы, маразматики и преступники... Мы хотим, чтобы в больницах нас лечили врачи (от слова "врать") с купленными дипломами, мы просто мечтаем, чтобы законы принимались на обкуренную голову Alcohol, мы получаем архикайф, когда властьимущие давят на пешеходных переходах нелюдей. Правильно! Нечего нищим скотам с двумя высшими образованиями и детьми переходить дорогу перед Вашими роскошными иномарками.
Пусть Ваше Межигорье растет и разрастается до беспредела, не только до Киевского моря, но и до моря Азовского, и Черного...
Привет Всем людям, Виктор Федорович, привет реальным пацанчикам Boxing, и пусть Вашу жизнь в этом году не омрачают мятежные лохи, photo_16181 а козлы пусть не мешают Вам жить. killer
Всего Вам наилучшего, на НАШИ народные денежки, Вам и Вашему ОПГ.
С искренним недоумением.
Не Ваш народ.

Ежегодное новогоднее обращение к президенту Украины - Дурдом.in.ua

Рубрики:  UKRAINE

2010 рік — початок кінця

Суббота, 01 Января 2011 г. 14:18 + в цитатник

Підсумовувати 2010 рік, з одного боку, складно, бо він є дуже насиченим на події. А з іншого боку, – легко, бо події разять своєю однозначністю.

Провал внутрішніх економічних реформ

Формування слухняної коаліції "тушок" у вищому законодавчому органі влади і дисциплінованої вертикалі у виконавчій гілці влади мало сенс лише при одній умові і для однієї мети — здійснення реальних економічних реформ, яких ніхто не спромігся реалізувати за всі роки Незалежності.

І вже у 2010 році ця сконцентрована влада Партії регіонів мала три чудові інструменти для проведення реформ: Бюджет-2010, Бюджетний Кодекс і Податковий Кодекс. Але, на жаль, ці інструменти були використані не для реформ, а для консервації безперспективного сировинно-транзитного напрямку економічної деградації України.

Так, Бюджет-2010, який, до речі, базувався на розробці попереднього уряду, став не антикризовим, а почав новий виток кризи, заклавши: надмірний дефіцит бюджету, нереалістичні статті доходів (від приватизації, від експорту, від прибутку українських підприємств, від зростання зарплати...) і без жодного урізання бюджетних витрат, що є обов'язковим для виходу з кризи.

Потім, прийнятий Бюджетний Кодекс замість вирішити дві найбільші проблеми бюджетної системи України — надмірна бюджетна централізація і тотальна бюджетна корупція – лише поглибив їх.

Адже за цим кодексом місцеві органи влади навіть мізерні власні бюджетні надходження не можуть тримати на власних казначейських рахунках, а зобов'язані все перераховувати на єдиний центральний казначейський рахунок (!).

А замість чіткого систематизування бюджетних витрат для мінімізації корупційного поля, кодекс встановлює головним бюджетним розпорядником "Постанови Кабінету Міністрів". Тобто, визначає головним чиновника, а не Закон — ідеальне поле для корупції.

Довгоочікуваний Податковий Кодекс після фіктивного його "громадського обговорення" став справжнім шоком для всіх категорій платників податків, окрім великого бізнесу.

Адже він підірвав основні принципи оподаткування: рівність платників податків, справедливість податкового навантаження за видами діяльності, первинність інтересів місцевого самоврядування перед централізованими інтересами.

Галопуюче накопичення державного боргу (у 2010 — понад 100 мільярдів гривень) стало разючою інфекцією діючого уряду, якою він заразився від попереднього уряду і, судячи з Бюджету-2011 (91,5 мільярдів гривень нового держборгу і 10 мільярдів боргів під державні гарантії), збирається хворіти борговою інфекцією аж до конвульсій.

Тому 2010 рік можна віднести до категорії провалу внутрішніх економічних реформ з очевидним продовженням у 2011 році.

Поглиблення зовнішньої економічної залежності

Із самого початку своєї діяльності і впродовж всього року український уряд діяв не своїми власними ініціативами, ідеями, програмами, а за вимогами або МВФ, або РФ, тобто був не ведучим, а тим, кого ведуть в економічній політиці у власній країні.

Початок цієї зовнішньої залежності український уряд заклав сам у Бюджеті-2010, зробивши його надто дефіцитним, нереалістичним і розбалансованим за доходами-витратами.

І вже для покриття цієї розбалансованості уряд змушений був "повзати на колінах" спочатку перед РФ, пропонуючи взамін за фіктивні економічні пільги і "знижки" здачу реальних військово-політичних інтересів, а потім і перед МФВ, виконуючи всі їхні "вимоги": Податковий Кодекс в інтересах великого капіталу, підвищення внутрішніх цін на газ, підвищення пенсійного віку...

Таким чином, українська зовнішня так звана "багатовекторність" перетворилась у 2010 на багатовекторну залежність.

Реваншизм замість розвитку

Внутрішня політика влади цілий рік взагалі була "унікальною": послідовне цензурування свободи слова, українофобський табачніковізм в освітньо-гуманітарній сфері, кулачний метод голосування у вищому законодавчому органі, родинний (аналог кумівського) підхід у кадровій політиці, повна відсутність реального діалогу із суспільством, і, нарешті, кримінальне переслідування виключно політичних конкурентів.

Все це стало очевидними ознаками того, що діюча влада пішла не шляхом розвитку громадянського суспільства і держави, а повернула на шлях реваншизму на поталу власним стереотипам, комплексам і страхам. А шлях реваншизму — це вже історично закономірний шлях до взаємознищення опонентів.

Провокування революції "очищення"

Реакція суспільства на підписання "харківських угод", акції протесту всеукраїнського масштабу з приводу Податкового Кодексу, несприйняття освітянами табачнізації тощо – все це говорить про те, що українське суспільство поступово але однозначно починає оцінювати багаторічну діяльність наявної політичної "еліти" вже не за обіцянками, не за спекулятивними регіональними, релігійними, мовними, політичними кольорами, а за реально зробленими чи не зробленими справами на благо чи на шкоду національному розвитку.

Ймовірно, вже скоро настане суспільний біль силою Х, який спровокує природну реакцію самозахисту від роз'їдаючої Україну інфекції під назвою "політики кольору". Тоді включаться останні, але найефективніші сили суспільного імунітету, які очистять державний організм від гниючих паразитів...

Будь-хто із диктаторів у світовій історії міг би підказати нині правлячій українській владі те, чим закінчуються завжди війна проти власного народу...

Очевидно, повільно, але впевнено приходить початок кінця правлячих першу 20-річку українських політиків...

Андрій Новак, кандидат економічних наук, голова Комітету економістів України, www.keu.org.ua, для УП

2010 рік — початок кінця | Українська правда

Рубрики:  UKRAINE

З Новим Роком!

Пятница, 31 Декабря 2010 г. 19:38 + в цитатник

NY






33 главных событий Украины 2010 года. Фотоотчет

Пятница, 31 Декабря 2010 г. 17:22 + в цитатник

СМИ и аналитические центры подводят итоги 2010 года. Настроение в целом не праздничное. Аресты, драки, допросы, угроза авторитаризма, коррупция, произвол, паралич судов, страхи предпринимателей, проблемы свободы слова - это основные эпитеты 2010 года.
Среди наиболее важных событий 2010 года больше негативных, чем позитивных. Сторонники власти говорят, что это обратная сторона наведения порядка. Противники предостерегают от того, что в 2011 году в Украине продолжится концентрация полномочий, рост протестных настроений населения, преследование инакомыслящих, ограничение прав и свобод... Не хочется в это верить, но этот год оставляет странный осадок. Большинство журналистов, аналитиков, экспертов пребывают в унынии.
Хотя мне кажется, что для такой позитивной и непредсказуемой страны как Украина, панические настроения преждевременны. Да, диссонанс с вольницой последних лет огромен, но так ли все одназначно? Встмотритесь в итоги года, в них есть и вера, и надежда и любовь...


Выборы 2010 и смена власти. 8 февраля состоялся 2-й тур президентских выборов. Виктор Янукович победил с результатом 48,95% голосов избирателей (12 481 266 человек), Юлия Тимошенко набрала 45,47% (11 593 357). Наступила эпорха реванша Партии Регионов.

11 марта. Создана коалиция под названием «Стабильность и реформы», в которую вошли 235 народных депутатов. В тот же день: Президент Украины Виктор Янукович по предложению коалиции внес кандидатуру Николая Азарова на должность премьер-министра Украины.

Желание как можно скорее принять "Харьковские соглашения" привели к невиданному противостоянию в Верховной Раде. В ход пошли привычное яйцеметание, и впервые были использованы дымовые шашки. В итоге пролонгация пребывания базы Черноморского флота РФ на территории Украины была проведена большинством голосов.

По итогам противостояния была сформирована провластное большинство в Верховной Раде. Большинство депутатов-предпринимателей решили не рисковать бизнесом и присоединились к победителям.

Отчаявшаяся оппозиция попыталась еще несколько раз доказать свое право на существование. Однако 16 декабря жесточайшей дракой на трибуне Рады эти попытки были пресечены, и похоже надолго. В итоге 6 параламентариев-оппозиционеров оказалось на больничной койке.

Причиной противостояния оппозиции и коалиции в этот раз была не политика, а желание оградить лидера БЮТ Юлию Тимошенко от уголовного преследования по подозрению в растрате государственных средств. В итоге парламентарии ничего не добились, а Юлия Тимошенко исправно ходит на допросы в Генеральную прокуратуру и ждет ареста.

В отличии от Юлии Тимошенко, ее соратник по оппозиции и бывший глава МВД Юрий Луценко в 2010 году таки угодил за решетку, и похоже надолго...

Протестущие еще не сдаются. Весь год женское движение Fеmеn эпатировало политическое тусовку. Однако к концу года и они приумолкли. Возможно профилактические беседы с блогерами, правозащитниками и журналистами постепенно делают свое. Хотя возможно просто похолодало!

Утихомирились и предприниматели. Хотя властям, жестко проталкивающим обновленный Налоговый Кодекс едва не удалось "разбудить" новый Майдан. Но тут подоспели праздники, место понадобилось для елки, а координаторов протеста бизнесменов начали "дергать" в милицию. За испорченную плитку...

Продолжались протесты и в провинции. Так в Харькове несколько десятков активистов более месяца держали осаду защитники харьковского парка им. Горького, через который городские власти задумали проложить четырехполосную магистраль. Сопротивление было брутально сломлено. И повидимому этого урока оказалось достаточно, чтобы протесты по поводу многочисленных фальсификаций на местных выборах прошли на удивление спокойно.

К спокойствию постоянно призывает и московский Патриарах Кирилл, в 2010 году он четырежды посетил Украину с пастырским визитом. Это больше, чем его предшественник за десятилетие. Понять его можно, с новой властью московскому патриархату русской православной церкви в Украине стало гораздо уютнее.

Не отставали от Патриарха и президенты. Виктор Янукович налаживал отношения с Кремлем. Вновь Украина и Россия "слились в объятиях" а Янукович чаще встречается с Медведевым (10 раз за 2010 год), чем с Радой.

Может быть так оно и правильнее. Тем более, что Виктор Янукович хорошо выучил уроки северных соседей. Его видение властной вертикали мало отличается от того, о чем мечтает российский тандем. По их следам украинский президент под конец года провел жесточайшю административную реформу, резко сократив кабинет министров. Свою администрацию, при этом, он решил не обижать.

Разобравшись с чиновниками с улицы Грушевского, Янукович намекнул на то, что сократить кадры придется и новоизбранной местной власти. Так, что только освоившиеся в своих кабинетах начальники городского и райного уровня углубились в зарплатные ведомости, пытаясь вычистить лишних людей. По слухам некоторые из них уже не рады, что ввязались в избирательную гонку осенью 2010.

Чтобы не рисковать столицей Виктор Янукович вообще упразднил выборность в Киеве. 8 сентября Виктор Янукович подписал изменения к Закону «О столице Украины — городе-герое Киеве», получив право назначать главу городской и председателей районных администраций. Тремя месяцами ранее парламент изменил еще один закон — о местных выборах, лишив киевлян права выбирать мэра и депутатов Киевсовета в 2010 году. 16 ноября Виктор Янукович уволил с должности главы КГГА Леонида Черновецкого, заменив его регионалом Александром Поповым, а 25 ноября освободил от занимаемых должностей глав всех районов столицы. Лишенный практически всех властных полномочий действующий мэр Киева Леонид Черновецкий на происходящее никак не отреагировал. Благодать...

2010 год подарил Виктору Януковичу еще один триумф. Ему удалось убедить Конституционный Суд Украины реанимировать старую Конституцию 1996 года рождения. 1 октября КСУ огласил свое решение от 30 сентября, которым признал незаконной конституционную реформу 2004 года. Решение было окончательным и обжалованию не подлежало. Теперь его властные полномочия Виктора Януковича стали почти императорскими, а бывшие президенты, его предшественники, "тихо курят в углу".

Тем временем культурная жизнь в стране бурлила не менее активно, чем раньше. Несмотря на то, что самый громкий арт-фестиваль Украины - Гогольфест, новое руководство страны лишило привычной площадки в Мистецком арсенале, прошел он весьма помпезно, "разбросав" свои акции по всему Киеву.

Запомнился 2010 и ужесточением цензуры. Специальная Государственная Комисия по охране морали запретила показ нескольких мировых премьер. Чиновники-моралисты решили, что украинцам не следует смотреть нашумевшие картины "Бруно" (в 2009) , "Пила" "Костел". В начале 2010 года У Верховной Раде был зарегестрирован законопроект «Про зміни до закону про захист суспільної моралі», которые имел целью введенния цензуры в Интернете. Автором документа была все таже Національна комісія із захисту суспільної моралі. Одной из норм проекта закона, была обязанность провайдеров в течении одного дня лишать пользователей доступа к интернет-ресурсам, названным комиссией опасными... Радует только, что к концу 2010 года в рамках административной реформы эта злосчастная "комиссия ханжей" была распущена.

Ну а в Мукачевском средневековом замке "Паланок" прошел праздник рыцарских поединков. Сюда съехались фанаты кольчуг и мечей со всей Европы, в первую очередь "крестоносцы" из соседней Венгрии. Праздник прошел при финансовой поддержке министерства иностранных дел Венгерской Республики.

"Рваный" год оказался и для любителей спорта. С одной строны успехи, с другой поражения. Несмотря на сомнения, и обвинения в махинациях исполком УЕФА утвердил четыре украинских города, которые будут принимать матчи чемпионата Европы-2012 - Киев, Львов, Донецк и Харьков

Разочарование постигло Украино на Зимней Олимпиаде. Олимпийская сборная Украины в нынешнем году, к сожалению, победила в номинации "Провал года".

А вот братья Кличко продолжали радовать. 2010 год стали годом их побед. Весь год братья Кличко продолжают стабильно бить своих соперников и господствовать в супертяжелом дивизионе.

Донецкий "Шахтер" в нынешнем году основательно свою историю выступления в еврокубках. Команда впервые вошла в число шестнадцати сильнейших клубов Лиги чемпионов, причем сделала это, заняв в группе первое место, опередив грозный лондонский "Арсенал".

4 декабря огласили итоги голосования по выбору имен для талисманов чемпионата Европы по футболу, который пройдет в Польше и Украине в 2012 году. Талисманов Евро-2012 будут звать Славко (украинец) и Славек (поляк).Активистки FEMEN представили свой вариант талисманов Евро-2012. Они предложили назвать их Блядек и Блядко. Эти "талисманы" любят секс, футбол и пиво.Все права на изготовление сувенирки с логотипом "Евро-2012" получила американская компания Warner Bros.

Год был полон и криминальными новостями. Больше всего шуму наделало исчезновение 67-летнем главреда и учредителя харьковской газеты "Новый стиль" Василия Климентьева. Утром 11 августа Василий Климентьев поставил дом на сигнализацию и ушел. С тех пор его не видели. Куда он исчез так и неизвестно. А ио нем самом постепенно стали забывать.

2010 год станет возможно годом раскрытия и другого похожего преступления знаменитого дела Гонгадзе. Весь год продолжались следственные действия с генералом МВД Пукачем, а концу года он был признан виновным в убийстве опального журналиста в 2000 году. Заказчики расправы так и не были названы.

В 2010 году сдался следствию и обвиненный в жесткой расправе над селянином экс-депутат Виктор Лозинский. Дело об охоте на человека в имении депутата-«тимошенковца» Виктора Лозинского стало символом правления Юлии Тимошенко и возможно стоило ей несколько процентов голосов. Хотя сам по себе Лозинский к БЮТ примкнул перед самыми выборами 2007 года. Теперь Лозинского, лишенного депутатских полномочий и ставшего героем 40 томов дела, судят. А он отрицает свою вину.

2010 год не принес каких-то особых прорывов в экономике. И хотя наметлся рост ВВП, а количество безработных уменьшилось, никто не знает насколько это правда, а наскольо хитрости статистики. Тем не менее ведение в аграрном секторе Украины введение квот на экспорт зерна стало самым значимым событием 2010 года

Несомненно к позитивным моментам года следует отнести и то, что началось возобновление строительства после кризиса 2009 г., а вКиеве разморозили и даже завершили несколько эпохальных догостроев.

Радует и то, что несмотря на мрачные прогнозы и панические настроения устояла гривна, и ее курс относительно мировых валют остался ровно на том же уровне, что и год назад.

А может быть самым значимым событием для украинцев стало то, что Украина подписала с Европейским Союзом плана действий по отмене визового режима.

Ну и немного прогнозов. 2011-й год считается временем передышки, перегрупировки сил, подготовки к будущему. 2011 год для Украины скорее позитивный, дающий возможности пусть небольшого, но все же реального продвижения в развитии после нескольких лет топтания на месте. Курс гривни остается сравнительно стабильным (колебания возможны в середине февраля и конце августа — начале сентября). У большинства украинцев может улучшиться благосостояние, особенно во вторую половину года. В финансовом плане наша страна будет иметь гораздо меньше проблем, чем в последние годы, даже может наступить в некотором роде изобилие, благодаря привлечению крупных инвестиций, внешних вложений. С другой стороны наша страна столкнется с достаточно сильным контролем и прессингом со стороны других стран во внешней политике (в частности в конце апреля). Позиции Президента стабильны как никогда, что же касается премьера — то любой, находящийся на этом посту на протяжении года, будет оставаться под ударом. С января же произойдет смена тенденций в политике и бизнесе, начнутся реформы, которые проявятся в долгосрочном контексте. Это связано с вхождением Юпитера в знак Овна, что символизирует новый двенадцатилетний цикл перемен в обществе. Овен — знак новой жизни, и это обстоятельство даст большой импульс к зарождению нового. А с марта в знак Овна на более чем 7 лет войдет Уран. Это время будет связано с проявлением нового поколения активных личностей, реформаторов во всех сферах жизни. Начнется наиболее подходящий период для закладки цикла глобальных перемен, потребуется смена ориентиров в жизни практически каждого человека. Можно ожидать бурного скачка технологий и внедрения новых открытий. Благоприятен для людей закона. Предвещает удачу на дипломатическом поприще, несет большие изменения на политических аренах. В целом спокойный год, за исключением увеличения числа и масштабности политических скандалов. Везет людям ловким, компанейским, спекулянтам, игрокам. У людей будет сильно проявляться склонность к сплетням, поверхностности суждений. Тем же, кто привык «зрить в корень», год менее благоприятствует. В год Кота не стоит лезть напролом, лучше избрать мягкость и дипломатичность.
А вот по древнему персидскому календарю 2011-й — это год Сороки. В этот год, когда осуществляются многие желания, сбываются молитвы. И потому — «бойтесь своих желаний». Не стоит бросать слова на ветер, особенно желать дурного. Это период обретения защиты на вербальном уровне, распутывания интриг. Особую значимость имеют приметы, всевозможные мелочи, которые переворачивают ход событий. Общая рекомендация — любые бумаги и документы нужно подписывать в такой год с особой осторожностью. Это год свершения новых открытий в разных областях, в целом благоприятен для путешествий, завязывания связей между людьми, новых знакомств. Везет людям ловким, подвижным, с ясным умом, способным к комбинациям, имеющим множество увлечений и совмещающим сразу несколько дел. Удача сопутствует людям, работающим с информацией, в частности писателям, журналистам, а также всем совместителям. У многих людей дополнительные занятия будут приносить гораздо больше успеха, чем основная деятельность.
Опасности этого года — шахты, катакомбы, обвалы. Также не исключено продолжение тенденций 2010-го — воздушные катастрофы. В мировом масштабе могут происходить перемены в приполярных областях, например усиленное таяние ледников Антарктиды.
Неблагоприятные моменты: конец февраля и начало апреля. В конце июля — начале августа не исключены катастрофы, связанные с транспортом. Периоды спада деловой активности у большинства, когда лучше не начинать новых дел: 31 марта — 23 апреля, 3 — 27 августа, 24 ноября — 13 декабря 2011.

Рубрики:  UKRAINE

Я не буду дивитися Чивокуня

Пятница, 31 Декабря 2010 г. 15:11 + в цитатник

овощь

Рубрики:  UKRAINE

Кожемякин: ГПУ хочет в книгу рекордов Гиннеса

Пятница, 31 Декабря 2010 г. 14:52 + в цитатник

 

Кожемякин: ГПУ хочет в книгу рекордов ГиннесаМногочасовой допрос экс-премьер-министра Украины, лидера партии "Батькивщина" Юлии Тимошенко является ярким примером цинизма нынешней власти. Об этом заявил народный депутат, член фракции "БЮТ-Батькивщина" Андрей Кожемякин.

"Я думаю, что эта наша прокуратура хочет попасть в Книгу рекордов Гиннеса, чтобы о ней рассказывали не только в Европе, но и во всем мире, что они могут допрашивать людей круглосуточно. Это издевательство, это цинично", - заявил Андрей Кожемякин.

Он не исключает, что следователи, которые проводят допрос Юлии Тимошенко, хотят "выслужиться" перед руководством и заработать себе дополнительные "баллы". "Может, кто-то команду дал сверху что-то делать, но до восемнадцати часов, но они, знаете как, решили все же переусердствовать, может, перед новогодними праздниками себе вознаграждения какие-то купить. Там двое следователей, один документирует, а второй пишет на видеокамеру. Я еще раз говорю: идет моральное, психологическое, циничное издевательство", - прокомментировал народный депутат допрос Юлии Тимошенко в ГПУ, который 30 декабря длился почти 12 часов.

Бывший заместитель председателя СБУ подчеркнул, что, согласно законодательным нормам, следователи должны были прекратить допрос в 18:00. "Я не знаю таких примеров в бытность заместителем председателя Службы безопасности Украины, чтобы когда-то такие были издевательства", - добавил он.

"Нет такого человека, который мог бы сломать Юлию Владимировну… Она готова идти до конца", - цитирует Андрея Кожемякина персональный сайт Юлии Тимошенко.

Кожемякин: ГПУ хочет в книгу рекордов Гиннеса - Обозреватель

Рубрики:  UKRAINE

Правозахисники підрахували, що Янукович уже порушив більше, ніж його попередники

Пятница, 31 Декабря 2010 г. 13:52 + в цитатник

Кількість протестних акцій в Україні за 2010 рік збільшилася на третину, а українська журналістика стала ще більш залежною від примх влади.

Такі висновки озвучив співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров в інтерв'ю "Deutsche Welle".

За його словами, українці не сприймають політики нинішньої влади з підтримки великого капіталу коштом бідних верств та малого бізнесу.

Захаров зазначив, що адміністрація президента Віктора Януковича за рік, що минає, порушувала права на мирні збори громадян більше, ніж попередня влада за минулі 5 років.

Правозахисник нагадав і про масові арешти членів попереднього уряду за звинуваченнями в діях, які безкарно чинять міністри теперішнього Кабміну.

Захаров також назвав дискримінаційними закон про міноритарних акціонерів, який "примушує людей продавати акції підприємств великим власникам" і не має аналогів у світі.

Він також згадав про проекти Трудового и Житлового кодексу, які, на думку експерта, роблять громадян цілковито залежними від держави та великого капіталу і фактично позбавляють їх прав на житло та працю.

Наступного року Захаров очікує посилення критики режиму Януковича з боку європейської та світової громадськості та посилення боротьби українців за свої права.

У свою чергу, голова Комітету "Рівність можливостей" Олександр Чекмишев сказав, що журналістика України стала минулого року "більш путінською" внаслідок посилення тиску на свободу слова та фактичного відновлення практики "темників".

Експерт не вважає, що ситуація погіршилася через "продажність" самих журналістів. Він поклав головну відповідальність за це на владу та менеджерів, які мають ЗМІ як "свій бізнес на стороні" і воліють не конфліктувати з владою, а підлягати їй.

Чекмишев очікує, що 2011 рік мине "під знаком боротьби українських журналістів за свободу слова та утвердження професійних та етичних стандартів".

Водночас, він зазначив, що з протилежного боку також слід очікувати посилення тиску на журналістів.

Правозахисники згадують також арешти колишніх урядовців, які часом нагадують їм зведення політичних рахунків, бійки у парламенті та узалежнення Конституційного суду від ситуативних потреб вищого керівництва.

Все це, за висновками багатьох українських та міжнародних оглядачів, сприяло стрімкому падінню позицій України у низці рейтингів із вимірювання свободи преси та демократії.

Правозахисники підрахували, що Янукович уже порушив більше, ніж його попередники | Українська правда

Рубрики:  UKRAINE

Україна: новий режим зі старими обличчями

Пятница, 31 Декабря 2010 г. 13:04 + в цитатник

Сергій Грабовський, для УП

Одним із головних політичних результатів 2010 року стало перетворення України на суперпрезидентську республіку.

Це відбулося як унаслідок сакраментального рішення Конституційного Суду від 1 жовтня 2010 року про скасування політреформи та наступних трансформацій законодавства, так і в результаті закріплення принципів політичної практики нинішньої влади: роби все, що заманеться, поки відсутній серйозний опір твоїм домаганням.

Суперпрезидентську республіку не слід плутати з президентською, як це робить (хтось свідомо, хтось від недостатніх знань) дехто з аналітиків. Мовляв, Віктор Янукович за повноваженнями став поруч із Бараком Обамою чи Ніколя Саркозі.

Та ж хіба у тих державах погано організована влада? Всі механізми демократії там нормально працюють.

І дарма українцям радять, мовляв, слід лише розвивати далі громадянське суспільство, вдосконалювати судову владу, опікуватися свободою слова, проводити комплексні реформи – й Україна перетвориться якщо не на другу Америку, то на другу Францію.

Насправді має йтися про зовсім інший ряд держав та їхніх очільників. І не тільки тому, що у Франції – не президентська, а змішана система правління, коли глава держави й парламент спільно формують і контролюють виконавчу владу.

А передусім тому, що президентська система врядування передбачає відчутно інший поділ повноважень між владними структурами та механізми взаємодії гілок влади – як де-юре, так і де-факто.

З чинними ж віднедавна повноваженнями президента та практикою керування державою, Україна перебуває сьогодні не поряд із Францією та США, а десь поміж Білоруссю, Казахстаном, Туркменістаном, Венесуелою та Єгиптом.

Погляньмо уважніше на механізми влади найпершої у світі ефективної і стабільної президентської республіки – Сполучених Штатів Америки.

Владні повноваження там поділені так, що будь-яке серйозне рішення може бути втілене в життя лише за поєднання законодавчої ухвали, виконавчого здійснення та судового тлумачення.

Творці Конституції США, ухваленої ще 1787 року й чинної (з 27 поправками) донині, поклали цей принцип в основу всієї системи правління.

Як писав один із авторів цієї Конституції Джеймс Медисон (якраз за 130 років до висунення Володимиром Леніним гасла "Вся влада радам!"), "накопичення всієї влади – законодавчої, виконавчої і судової – в одних руках, чи то однієї особи, чи кількох, чи багатьох, незалежно від того, чи вона спадкова, чи самозвана, чи виборна, – можна з певністю визначити як тиранію".

Історія підтвердила цю тоді ще теоретичну формулу…

За чинної у США системи уряд формується й особисто очолюється главою держави, але Сенат затверджує президентські кандидатури до владних органів (не лише урядовців, а й членів Верховного Суду, які набувають свої повноваження пожиттєво).

Палата представників утворює суди нижчого рівня. Президент має право вето щодо законодавчих актів Конгресу, яке може бути відхиленим більшістю у дві третини голосів.

Глава держави не має права розпустити парламент, тоді як останній може відправити його і будь-кого з високих урядовців у відставку, застосувавши процедуру імпічменту.

Державні фінанси спрямовує шляхом затвердження бюджету і контролює Конгрес, уряд лише є їхнім розпорядником. Верховний Суд, у свою чергу, може оголошувати нечинними законодавчі та президентські акти, визнавши їх неконституційними, передусім з мотивів обмеження прав громадян США.

Існує, звичайно, ще низка нюансів взаємовідносин між гілками влади, але досить і цього, щоб відзначити головні риси президентської республіки.

Та, мабуть, чільна з них не записана в Основному чи якихось інших законах. Йдеться про високий рівень громадянської самоорганізації, який у Штатах став, власне, головним чинником народження цієї держави.

Якщо немає цієї умови, якщо хтось може із-за лаштунків контролювати основну масу виборців чи судову владу – жодна найдосконаліша конституція не допоможе, і президентська республіка виродиться у банальну псевдодемократичну диктатуру, як це не раз траплялося у країнах Латинської Америки, котрі в деталях копіювали політичну систему США, але не тамтешнє громадянське суспільство.

А тепер про так звану "суперпрезидентську республіку", про те, як вона тлумачиться у політичних словниках, складених ще до набуття Віктором Януковичем розширених повноважень, тобто висновки авторів цих словників побудовані не на українському ґрунті.

Тож суперпрезидентська республіка (англійською – superpresidency чи superpresidentialism) – форма державного правління, за якої принцип поділу влад задекларований, але реалізований лише зовнішнім чином; насправді ж влада зосереджена у президента та підконтрольних йому інституцій.

Така республіка вважається однією з форм авторитаризму. При цьому президент нерідко очолює владну партію, яка може бути єдиною в країні чи користуватися значними позаконституційними перевагами перед іншими партіями.

Конституційні повноваження президента передбачають видання указів з широкого кола питань, що мають силу закону, можливість розпускати парламент своїм рішенням, усувати міністрів та керівників адміністративно-територіальних утворень, тощо.

У деяких державах із суперпрезидентським правлінням вдавалося проводити досить вдалу модернізацію, але тільки у перші роки встановлення такого правління.

Чи вписується у цей теоретичний абрис Віктор Янукович з тими повноваженнями, які він має де-юре плюс де-факто?

Власне, і без рішення КС усі гілки влади реально були підпорядковані йому: у Верховній Раді діє провладна більшість, вищі судові інстанції, включно із Конституційним Судом, в останні місяці укомплектовані надійними "донбаськими" кадрами, що забезпечує їхні "правильні" рішення.

Один із останніх за часом прикладів – призначення головою Нацбанку Сергія Арбузова.

Єдиним винятком поки що є Верховний Суд, але всупереч Конституції, у нього законодавчими актами забрано майже всі повноваження, а арешт екс-заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука ледь не всіма незалежними аналітиками розцінюється як важіль тиску на голову ВС Василя Онопенка, зятем якого і є Корнійчук.

Місцеві держадміністрації повністю в руках Партії регіонів; навіть у Кримській автономії уряд очолює "надійний донбасівець".

Верховну Раду Віктор Янукович може розпустити тоді, коли йому це потрібно (наявність більшості у ній дає змогу ввімкнути механізм розпуску у будь-який момент).

Служба безпеки законодавчо виведена за межі бодай формального парламентського контролю. Ба більше – президент може одноосібно вільно розпоряджатися коштами Держбюджету і звільнити коли хоче Генпрокурора без мотивації своїх дій.

Ну, а міністрів й інших керівників центральних виконавчих органів Янукович призначає і знімає (Обама нервово курить у коридорі) без узгоджень із будь-ким і без жодної мотивації.

Варто зайти і на офіційне Інтернет-представництво президента України і прочитати, як Віктор Федорович указами регулює розвиток системи освіти чи зовнішню політику держави (що взагалі-то має регулюватися законами).

Іншими словами, в Україні сьогодні має місце "роздута і надпотужна виконавча влада, не врівноважена ані законодавчою, ані судовою і не підзвітна їм".

І саме це "зупинило розвиток недержавних політичних організацій; перешкодило формуванню ефективної держави; завадило появі відповідального уряду".

Американський політолог Стівен Фіш писав це, власне, про путінську Росію, але вийшло, що й про Україну також. Не випадково ж нинішні вітчизняні очільники дуже багато в чому беруть приклад з Кремля.

І, нарешті, ще один важливий теоретичний момент. У політологічних словниках констатовано, що встановлення в країні суперпрезидентської республіки може призводити до заміни періодичного обрання нового глави держави режимом "пожиттєвого президентства" (за допомогою референдуму чи голосування повністю контрольованого президентом парламенту – он погляньмо лише, як казахстанські депутати уклінно просять Назарбаєва покерувати ними ще 10 років без виборів).

Натяк на такий сценарій розвитку подій якось уже пролунав з вуст міністра юстиції Олександра Лавриновича: мовляв, тепер, після скасування політреформи, Янукович теоретично має право, у разі бажання, обиратися й на третій строк у зв’язку із тим, що обирався із відчутно іншими повноваженнями.

Ну, а третій термін – це до 2025 року. Фактично пожиттєве президентство. І що там якийсь механізм виборів, що там якийсь електорат, головне – бажання Віктора Федоровича.

Додайте до цього розстановку на багатьох ключових посадах друзів синів глави держави, що вочевидь закріплює за "головними синами країни" статус "спадкоємців престолу", – хіба ж це не суперпрезидентський авторитаризм?

З тією відмінністю від режимів Путіна, Назарбаєва і навіть Лукашенка, що там на чолі держави стоять люди, які вміють не лише "дерибанити" свою крану...

Сергій Грабовський, для УП

Рубрики:  UKRAINE

Майдан. Новини. Ганна [Геббельс]* Герман "на правильному шляху"

Пятница, 31 Декабря 2010 г. 12:56 + в цитатник

Нова влада в Україні на правильному шляху й готова працювати ще більше в новому році.
Про це заявила заступник глави адміністрації президента Ганна Герман кореспонденту ЛІГАБізнесІнформ, відповідаючи на запитання про плани АП на майбутній рік.
"Було дуже багато важкої роботи в цьому році. Ми намагалися з нею впоратися. У наступний рік ми йдемо з почуттям, що роботи буде ще більше, буде ще більше відповідальності", - заявила вона.
"Але ми й не очікували легкого шляху, не очікували легкої влади. Тому ми готові до цього", - сказала Герман.
"У нас багато енергії й упевненості в тому, що ми на правильному шляху. У нас усе вийде", - зазначила заступниця глави адміністрації президента.
А на запитання, що очікує Україну, Герман заявила: "Ми не розділяємо Україну й себе. Ми й Україна - одне ціле. У нас усе має вийти".
****
* "Ганна Геббельс" у заголовку - моє особисте сприйняття персонажа, мабуть неперевершеної майстрині хуцпи.
Що стосовно "ми не розділяємо Україну і себе", то від них це не залежить - за них це зробить власне Україна, попри те, хоче того Герман чи ні та бадьорі заяви про "все має вийти". Вийде. Неперетравлене пацанською владою від надмірного жлобства - вийде одним з двох природних шляхів.

Майдан. Новини. Ганна [Геббельс]* Герман "на правильному шляху"

Рубрики:  UKRAINE

Янучары хотят уничтожить нашу украинскую церковь

Пятница, 31 Декабря 2010 г. 12:50 + в цитатник

В Украине действует план развала и уничтожения Украинской церкви. Об этом говорится в заявлении Патриарха Филарета для средств массовой информации, размещенном на официальном сайте Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата.
"В канун праздничных дней не хотелось бы говорить о досадных вещах, но стремительное развитие событий и усиление давления на Киевский Патриархат заставляют это делать. С ответственностью заявляю – в Украине существует попытка реализовать масштабный план по развалу и уничтожению Киевского Патриархата”, - говорится в заявлении и подчеркивается, что “этот план создан в Москве и предложен Московским патриархом Кириллом и его подчиненными для реализации в Украине. Главная роль в этом плане отведена органам государственной власти.
Патриарх Филарет отмечает, что “реализация этого плана началась еще во время подготовки к нынешнему летнему визиту патриарха Кирилла в Украину”. “Ближайший помощник патриарха, митрополит Илларион (Алфеев) весной с.г. посетил ряд областей Украины, где проверял ситуацию и искал тех, кого можно было бы выманить из Киевского Патриархата. По его собственному признанию, он пытался склонить к предательству покойного митрополита Львовского Андрея, но этот план провалился”, - говорится в документе.
Патриарх Филарет констатирует, что “еще летом с.г. в Киевскую патриархию стали поступать первые сообщения о том, что через чиновников на уровне района и ниже, а также через спонсоров общин на священников и прихожан начинается давление с целью вынудить их перейти в Московский Патриархат. За прошлые месяцы эта работа лишь усилилась – в отдельных епархиях до 70% священников прошли через подобные «собеседования»”.
“Хоть как это ни досадно говорить, но ко всем этим событиям прямо причастны представители органов местной власти, а одновременность и скоординированность действий свидетельствует о том, что они имеют поддержку и из столичных кабинетов”, – отметил Патриарх Филарет. Он сообщил: “В Донецкой области областная администрация давит на сельский совет в с. Каменка Тельмановского района с целью заставить ее передать старинный храм Вознесения Господнего в пользование только что созданной общины Московского Патриархата. В Киевской области областная власть тайно, но срочно (через две недели) еще в октябре месяце зарегистрировала по сфальсифицированным протоколам изменения в уставы трех приходов Киевского Патриархата – в г. Макарове, в селах Ясногородка и Маковище Макаровского района. О том, что их общины уже два месяца как в Московском Патриархате, члены общины узнали лишь 26 декабря. Как уже выяснилось, из тех, чьи подписи стоят под протоколом из Макарова, по меньшей мере трое человек об этом документе ничего не знают, что делает его недействительным. В Ясногородке также ни священник, ни прихожане ничего не знали ни о «собраниях», ни о том, что они уже переведены в Московский Патриархат”.
Он отметил, что “широкую огласку приобрела также ситуация со столичными кладбищами”. “Во всех этих случаях мы видим, что представители власти быстро, согласованно и оперативно действуют в интересах Московского Патриархата, а когда речь идет о защите интересов Киевского Патриархата, мы слышим об «изучении, рассмотрении» и тому подобное – затягивается время и ищутся отговорки”, - отметил Предстоятель УПЦ КП и добавил: “Сейчас нельзя сказать, когда и где возникнет следующий конфликт. Но если реализация московского плана не прекратится – конфликты будут возникать и в дальнейшем”.
Он предположил, что “через административные и налоговые рычаги будет продолжаться давление на спонсоров, которые помогают приходам Киевского Патриархата. Будут искать нестойких и предателей из числа духовенства Киевского Патриархата, будут предлагать им деньги и другую помощь – будут действовать так, как синедрион искал предателей среди учеников Христа, чтоб схватить Его тайно”.
“После визита на инаугурацию Президента В.Януковича патриарх Кирилл заявил, что «мода на раскол проходит, раскольники будут возвращаться в каноническую Церковь». За время, что прошло, промосковские силы смогли найти в Киевском Патриархате лишь несколько предателей. Поэтому им нужно к очередному летнему визиту собрать побольше подтверждений слов Кирилла – для этого и задействовано все московское церковное и политическое влияние на украинскую власть”, - отметил глава УПЦ КП и выразил убеждение, что “дальнейшая реализация московского плана угрожает украинскому обществу сильным возмущением”. “
Он также заявил: “Мы не боимся новых гонений на Киевский Патриархат – слабые и неверные могут от нас отпасть, но, как и во времена всяческих гонений, дух и сила веры праведных сыновей и дочерей Церкви лишь укрепится. Однако мы не хотим, чтоб через навязанные извне планы разрушалось наше государство”.
Патриарх Филарет призвал “всех прихожан быть бдительными – не допускать, чтобы без ваших воли и ведома принимались изменения и дополнения в уставы приходов, которыми ваш приход могут перевести в Московский Патриархат”.
Он призвал “общество и международную общественность обратить внимание на нарушение прав верующих Киевского Патриархата и на усиление давления на нашу Церковь”. “Ваш голос должен подняться в защиту правды!”, - отметил Патриарх Филарет.
Глава УПЦ КП призвал журналистов следить за событиями в религиозной жизни и освещать их правдиво и объективно.
“И настойчиво призываю власть и лично главу государства – время начать настоящий и плодотворный диалог. Иначе Украина рискует вернуться к силовой межконфессиональной борьбе начала 90-х годов”, - отметил Патриарх Филарет в своем заявлении и выразил надежду, что в новом, 2011 году произойдут изменения к лучшему.
Патриарх Филарет поздравил “всех с наступающим Рождеством Христовым, которое вселяет в нас уверенность в том, что добро и правда всегда победят зло!”, и призвал на весь украинский народ Божье благословение!

Янучары хотят уничтожить нашу украинскую церковь » Политарена

Рубрики:  UKRAINE



Процитировано 1 раз

Утертися "георгієвской лєнточкой"... »

Пятница, 31 Декабря 2010 г. 12:42 + в цитатник

 

"Восточная Галичина и Лемкивщина исконно неотделимая часть единой великой Руси: в этих землях коренное население всегда было русским, устроение их поэтому должно быть основано на русских основах. Я буду внедрять тут русский язык, закон и устрой" .
"Желая обессилеть русское государство прежде чем объявить ему войну, немцы задолго до 1914 года стремились разрушить выкованное в тяжелой борьбе единство русского племени.
С этой целью ими поддерживалось и раздувалось на юге России движение, поставившее себе целью отделение от России ея девяти губерний, под именем "Украинской Державы". Стремление отторгнуть от России малорусскую ветвь русского народа не оставлено и поныне. Былые ставленники немцев , положившие начало расчленению России, продолжают и теперь совершать свое злое дело создания самостоятельной "Украинской Державы" и борьбы против возрождения Единой России" .
"Было две русские школы во Львове. «Русские» они назывались, не «украинские». Потому что у поляков не было украинского языка здесь. Не было ни профессоров украинских — все были либо австрийцы, либо евреи, либо немцы, либо поляки. Украинцев не было, и студентов не было украинцев — так, немножко было. К 40-м, когда пришла Красная армия, коммунисты... Они сказали: «Какие вы русины? Вы — украинцы. Вы были русинами все тут. Украинский язык принесли большевики сюда с Востока Украины. Они организовали здесь украинские школы и назвали ваш русский язык украинским языком Здесь была Русь — Галицкая Русь, Червонная Русь. Люди говорили по-русски, потому что они были русины. Проект «Украина» создали австрийцы для вас, чтобы оторвать вас от России, от Руси. Разделили нас".
Перша цитата – з промови перед представниками львівської громади російського "генерал-губернатора Галиции и Буковины" графа Алєксєя Бобрінского після захоплення росіянами Львова на початку вересня 1914 року. Як і багато його колег, граф відмітився жорстокими репресіями проти українців, придушенням українського руху, зокрема виславши до російської глибинки Андрея Шептицького.
Друга – шматок з датованого другою половиною серпня 1919 року звернення "к населению Малороссии" головнокомандувача Збройних Сил Півдня Росії генерала Антона Денікіна, який своєю непримиренною і дубовою "єдінонєдєлімською" позицією, зокрема – щодо України, загубив і "Збройні Сили Півдня Росії" і, у підсумку всю білу справу, але ж, натомість, "не поступился принципами".
І зрештою, останнє – новітні одкровення теперішнього поки ще генерального консула Російської Федерації у Львові Євгєнія Гузєєва.
Зворушливе і промовисте "єдіномисліє", чи не так?
Мораль? Нема в цьому жодної моралі, поза тією, що міститься у ще одній цитаті, цього разу з "инструкции агитаторам-коммунистам на Украине" "народного комісара" Л.Троцького (перша половина 1920 року): "Без Украины нет России. Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли Черного моря Россия существовать не может: она задохнется, а с ней и мы с вами Ни на одну минуту не забывайте, что Украина должна быть нашей".
Проте після промов Бобрінского була переможна усусівська Маківка, далі - втеча російських "генерал-губернаторів" і загальний крах російського фронту. За зверненням єдінонєдєлімого Денікіна – масове народне повстання та українсько-білогвардейська війна 1919-го року, в котрій ми хоч і не перемогли, але вони – програли все. А товариш Троцький напучував своїх агітаторів у час, коли Дієва армія УНР під командою генерала М.Омеляновича-Павленка нищила червоних у Зимовому поході; напучував, вимушено визнаючи, що "в [українцях] проснулся спавший сотни лет дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух, который кипит, бурлит, как сам грозный Днепр на своих порогах и заставляет украинцев творить чудеса храбрости. Это тот самый дух вольности, который давал украинцам нечеловеческую силу в течение сотни лет воевать против своих угнетателей: поляков, русских, татар и турок и одерживать над ними блестящие победы". Троцький тоді знав, що казав.
А що ж нинішня консульська балаканина г-на Гузєєва? А що ж патякання одного з кремлівських гномів, чи то пак газових лепреконів, який днями повідав, що Росія, мовляв, перемогла б у війні Гітлера і без України (після чого логічним було б очікувати заяви істінно-канонічного Гундяєва, що Москва стала б центром ісконного православія та Русскаго міра і без Києва).
Нічого. Поки що не чутно ні традиційно щедрих на вимоги і заяви галицьких рад, ні традиційно щедрих на марші і струшування повітря партій. Не кажучи вже про Грищенка чи то, тим більш, томущопринципового мироточивого світила регіональної стабільности, яке мабуть натомість переймається, відповідно до своїх інтересів та вікових потреб, "йолкой".
Мазохістська москвофілічність теперішньої мало-російської влади потребує символічного оздоблення. Наприклад, після Гузєєва під "йолкою" ім.Януковича органічно виглядала б Снєгурочкою галичанка Ганна Герман. А саму "йолку" після останнього смачного привітання межі очі від Путіна москволюбиві пацани з піонером-барабанщиком Колесніченком могли б красиво перев'язати "георгієвской лєнточкой", тим більш, що вони тепер можуть нею ж і утертися.
Втім, кому і плювок в обличчя – Божа роса. Аби від царя-батюшки. "Восточная Галичина и Лемкивщина исконно неотделимая часть единой великой Руси: в этих землях коренное население всегда было русским, устроение их поэтому должно быть основано на русских основах. Я буду внедрять тут русский язык, закон и устрой".
"Желая обессилеть русское государство прежде чем объявить ему войну, немцы задолго до 1914 года стремились разрушить выкованное в тяжелой борьбе единство русского племени.
С этой целью ими поддерживалось и раздувалось на юге России движение, поставившее себе целью отделение от России ея девяти губерний, под именем "Украинской Державы". Стремление отторгнуть от России малорусскую ветвь русского народа не оставлено и поныне. Былые ставленники немцев , положившие начало расчленению России, продолжают и теперь совершать свое злое дело создания самостоятельной "Украинской Державы" и борьбы против возрождения Единой России" .
"Было две русские школы во Львове. «Русские» они назывались, не «украинские». Потому что у поляков не было украинского языка здесь. Не было ни профессоров украинских — все были либо австрийцы, либо евреи, либо немцы, либо поляки. Украинцев не было, и студентов не было украинцев — так, немножко было. К 40-м, когда пришла Красная армия, коммунисты... Они сказали: «Какие вы русины? Вы — украинцы. Вы были русинами все тут. Украинский язык принесли большевики сюда с Востока Украины. Они организовали здесь украинские школы и назвали ваш русский язык украинским языком Здесь была Русь — Галицкая Русь, Червонная Русь. Люди говорили по-русски, потому что они были русины. Проект «Украина» создали австрийцы для вас, чтобы оторвать вас от России, от Руси. Разделили нас".
Перша цитата – з промови перед представниками львівської громади російського "генерал-губернатора Галиции и Буковины" графа Алєксєя Бобрінского після захоплення росіянами Львова на початку вересня 1914 року. Як і багато його колег, граф відмітився жорстокими репресіями проти українців, придушенням українського руху, зокрема виславши до російської глибинки Андрея Шептицького.
Друга – шматок з датованого другою половиною серпня 1919 року звернення "к населению Малороссии" головнокомандувача Збройних Сил Півдня Росії генерала Антона Денікіна, який своєю непримиренною і дубовою "єдінонєдєлімською" позицією, зокрема – щодо України, загубив і "Збройні Сили Півдня Росії" і, у підсумку всю білу справу, але ж, натомість, "не поступился принципами".
І зрештою, останнє – новітні одкровення теперішнього поки ще генерального консула Російської Федерації у Львові Євгєнія Гузєєва.
Зворушливе і промовисте "єдіномисліє", чи не так?
Мораль? Нема в цьому жодної моралі, поза тією, що міститься у ще одній цитаті, цього разу з "инструкции агитаторам-коммунистам на Украине" "народного комісара" Л.Троцького (перша половина 1920 року): "Без Украины нет России. Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли Черного моря Россия существовать не может: она задохнется, а с ней и мы с вами Ни на одну минуту не забывайте, что Украина должна быть нашей".
Проте після промов Бобрінского була переможна усусівська Маківка, далі - втеча російських "генерал-губернаторів" і загальний крах російського фронту. За зверненням єдінонєдєлімого Денікіна – масове народне повстання та українсько-білогвардейська війна 1919-го року, в котрій ми хоч і не перемогли, але вони – програли все. А товариш Троцький напучував своїх агітаторів у час, коли Дієва армія УНР під командою генерала М.Омеляновича-Павленка нищила червоних у Зимовому поході; напучував, вимушено визнаючи, що "в [українцях] проснулся спавший сотни лет дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух, который кипит, бурлит, как сам грозный Днепр на своих порогах и заставляет украинцев творить чудеса храбрости. Это тот самый дух вольности, который давал украинцам нечеловеческую силу в течение сотни лет воевать против своих угнетателей: поляков, русских, татар и турок и одерживать над ними блестящие победы". Троцький тоді знав, що казав.
А що ж нинішня консульська балаканина г-на Гузєєва? А що ж патякання одного з кремлівських гномів, чи то пак газових лепреконів, який днями повідав, що Росія, мовляв, перемогла б у війні Гітлера і без України (після чого логічним було б очікувати заяви істінно-канонічного Гундяєва, що Москва стала б центром ісконного православія та Русскаго міра і без Києва).
Нічого. Поки що не чутно ні традиційно щедрих на вимоги і заяви галицьких рад, ні традиційно щедрих на марші і струшування повітря партій. Не кажучи вже про Грищенка чи то, тим більш, томущопринципового мироточивого світила регіональної стабільности, яке мабуть натомість переймається, відповідно до своїх інтересів та вікових потреб, "йолкой".
Мазохістська москвофілічність теперішньої мало-російської влади потребує символічного оздоблення. Наприклад, після Гузєєва під "йолкою" ім.Януковича органічно виглядала б Снєгурочкою галичанка Ганна Герман. А саму "йолку" після останнього смачного привітання межі очі від Путіна москволюбиві пацани з піонером-барабанщиком Колесніченком могли б красиво перев'язати "георгієвской лєнточкой", тим більш, що вони тепер можуть нею ж і утертися.
Втім, кому і плювок в обличчя – Божа роса. Аби від царя-батюшки.
Олександр Северин

Утертися "георгієвской лєнточкой"... » Политарена

Рубрики:  UKRAINE

Планы Банковой

Четверг, 30 Декабря 2010 г. 21:54 + в цитатник

Информированный источник в Администрации Президента сообщает о дальнейших планах власти по «наведению порядка в стране». Если коротко: грядут аресты лидеров оппозиции, нападения на журналистов, давление на правозащитников.

О том, что Юрий Луценко будет сидеть, наш источник сообщал за несколько недель до ареста пламенного революционера. То, что за свои многочисленные преступления он просто обязан сесть – не подлежит обсуждению. Откровенно признаемся: мы не стали анонсировать арест Юрия Витальевича, ибо ничего предосудительного в его посадке не видим. Сесть за клавиатуру заставила информация несколько иного рода, касающаяся коллег-журналистов.

Что касается судьбы Луценко, тут удивляет одно: почему экс-министру внутренних дел предъявляют столь  незначительные обвинения, как обустройство судьбы его водителя. Ведь на его совести и распродажа столичной недвижимости, принадлежащей милиции, либо долгие годы арендованной у киевской громады. Сюда же можно добавить и махинации с госпредприятием, на которое заводились деньги вневедомственной охраны МВД. Это операцию Луценко провернул еще в свою первую каденцию в министерском статусе. Много чего еще можно вменить Юрию Витальевичу. Кстати, издевательство над Борисом Колесниковым по команде Луценко – это ведь тоже уголовное преступление.

Таких больших и малых дел и делишек за Юрием Витальевичем очень много. И они известны следствию. Так почему же следователи ухватились именно за эпизод с водителем министра? Разгадка секрета, который долгое время не давал покоя автору, очень проста. Как сообщают источники в Генпрокуратуре, информация по иным более существенным эпизодам, которая попала на улицу Резницкую, была примитивно… продана. И думаем, тут не надо долго ломать голову над фамилией покупателя. Не в этом ли причина олимпийского спокойствия Юрия Витальевича, который, если верить генералу Москалю, не подался в бега, не попросил политического убежища, которое ему уже подготовили?

Как бы то ни было, по сведениям наших источников, Луценко уготовано реальное, а отнюдь не условное осуждение о чем он еще недавно заявлял. И нам очень бы хотелось, чтобы к эпизодам с водителем и незаконным наружным наблюдением по делу отравления Ющенко, следователи добавили еще одно самое циничное преступление Луценко: разглашение с парламентской трибуны фамилии детей-фигурантов «Артековского» дела. Ведь наш «Терминатор» одним словом сломал жизнь двум несовершеннолетним. Очень удивительно, что у наших коллег столь короткая память. Думаю, один этот факт должен был сделать Луценко персоной нон грата на страницах СМИ.

Но, как свидетельствуют наши источники, личностью Луценко аппетиты власти не ограничиваются. Та же судьба уготована Юлии Тимошенко: ее планируется арестовать. Турчинову может повести: на Банковой не считают его харизматичным оппозиционером, поэтому он может избежать судьбы своей лидерши. Также серьезные планы в отношении лидера партии «За Украину» Вячеслава Кириленко.  Таким образом, в ближайшем будущем и без того аморфная украинская оппозиция окажется обезглавленной и запуганной. И вот тогда в стране установится тотальное «одобрямс», что не может не пугать.

С другой  стороны, народ вряд ли это сильное взволнует: ведь наших политиков, как не крути, будут сажать за чистый криминал. А страна давно стонет от коррупции и тотального воровства, так что на Банковой рассчитывают на довольно слабое сопротивление арестам оппозиционеров.

Впрочем, все происходящее в последние дни было предсказуемо. Дискутировалось, как правило одно: посадят Луценко, Тимошенко и пр. или только закроют рот угрозой неминуемой посадки, как это сделали с Черновецким.

Итак, планы власти в отношении лидеров оппозиции известны и они уже просматривались давно. Но вот то, что мы узнали о планах по «наведению порядка» в СМИ, заставило посмотреть на нынешнюю «команду реформаторов» совсем по-другому.

С первых дней прихода к власти, команду Януковича крайне раздражает пресса. Вернее, ее неподконтрольность и критичность к действиям власти. Новая команда воспринимает критику в прессе не просто болезненно, но скорее  параноидально. Кругом видятся заговоры, рука запада… Кстати, по этой же причине разворачивается машина давления на грантовые организации, или попросту говоря – правозащитников.

На улице Банковой считают: коль скоро пресса не всегда объективно (по мнению власти) пишет о ее действиях , следует любым способом положить этому конец. Некоторое время обсуждался механизм воздействия на журналистов. И примерно к концу лета он был найден. По сведениям нашего источника в Администрации Президента, который ранее никогда нас не дезинформировал, СБУ получила задачу организовать серию нападений на украинских журналистов. Также избраны будущие жертвы. Их до десяти человек, в списке не только сотрудники столичных СМИ, но и журналисты из регионов. Наш источник смог назвать лишь две фамилии: сотрудник «Украинской правды» Сергей Лещенко и руководитель сайта «ОРД» Станислав Речинский. Также источник утверждает, что в списке неугодных журналистов есть женщина.

В отличие от схемы Леонида Кучмы, когда на журналистов осуществляли давление (в конце-концов закончившееся обезглавливанием Георгия Гонгадзе) непосредственно сотрудники спецслужб – МВД, СБУ, Налоговой – команда Януковича подготовила более «изящную» схему. СБУ получила команду реализовать ряд комбинаций, в результате которых журналисты станут жертвами разгневанных героев их критических публикаций. То есть, выбирается объект, составляется его психологический  портрет, на него вбрасывается в СМИ информация либо дезинформация. С выходом статьи объект психологически подводят к решению «разобраться с журналистом неформально». Никакого прямого вмешательства спецслужбы и власти вообще. Ее задача - лишь «организация» конфликта и оперативный контроль за проведением нападения на журналиста в исполнении уголовников.  

Есть надежда, что наша публикация заставит власть изменить этот план. Но вряд ли мы в состоянии изменить ситуацию кардинально. Скорее всего, задача будет скорректирована. Вцелом же, портрет нынешней власти прорисовывается все более отчетливо.

Рубрики:  UKRAINE

ОМНИСТИЯ. Новогодняя сказка-шансон

Четверг, 30 Декабря 2010 г. 21:02 + в цитатник

Все имена, должности и кликухи действующих лиц вымышлены и не имеют ничего общего с реальностью. События сказки неправдоподобны и являются ничем иным, как плодом горячечного воображения автора.
    Внимание! В тексте присутствует ненормативная лексика.
    Не рекомендуется к прочтению теми, кто не любит «много букв».


    Президентская резиденция «Синегора». 31.12.2010.12.00

    Вот уже третий час Виктор Януковеч уныло катался с горки на вертолете «AgustaWestland-139».

    Поначалу было интересно: винтокрыл все же был новый, оснащенный системой антиобледенения и «фишеровскими» лыжами; кроме того, по просьбе заказчика машину оснастили вторым сабвуфером (Януковеч любил, когда музыка в вертолете бухает так, что слышно на улицу при закрытых форточках). Однако очень скоро монотонность катания утомила Виктора Федоровича: вертолет шел под гору по тупой прямой, как снятый с ручника асфальтоукладчик, а душа ныла и смутно просила праздника, который в душном салоне «Агусты» не ощущался ну никак, несмотря даже на установленную в углу йолку.

    Мучительно хотелось встать на лыжи самому, но охрана не позволяла, мол, опасно слишком, тем более с больным коленом. И вот сегодня поутру накопившееся за время отдыха напряжение дало о себе знать: Януковеч сорвался и закатил охране скандал, даже, стыдно сказать, сорвал шапку с женщины – майора СБУ. Пользуясь всеобщей растерянностью, глава государства вытащил из сарая припрятанные под дровами любимые лыжи и рванул на каток, но и тут ничего не вышло – не успев проехать и трех метров, Виктор Федорович вдруг остановился и упал. Оказалось, что накануне какая-то предусмотрительная сука из охраны тайком смазала президентские лыжи клеем в целях безопасности. Януковеч в сердцах порвал ушанку женщины-майора и пошел было домой, но тут на крыльцо вышла улыбающаяся Люся и попросила мужа спуститься в погреб – взять банку помидоров и набрать ведро картошки. Президент сделал вид, будто не услышал, и, ругаясь про себя, убежал кататься в вертолет…

    Кольщик, наколи мне купола,

    Рядом – чудотворный крест с иконами,

    Чтоб играли там колокола

    С переливами и перезвонами.

    Наколи мне домик у ручья,

    Пусть течет по воле струйкой тонкою.

    Чтобы от него портной судья

    Не отгородил меня решеткою… –

    грустно пел из восьми динамиков замечательный певец и композитор Миша Круг (Януковечу постоянно слышалось «Портнов-судья», и он всякий раз недоумевал, при чем тут, собственно, Портнов), но даже любимая песня уже не трогала душу: за последние три часа Януковеч слышал ее уже восьмой раз, потому что никаких других дисков в вертолете не было, а радио «Шансон» в этих местах ловилось плохо. Кроме того, несколько дней назад в вертолете почему-то порвался и захрипел новый сабвуфер, а как его отсоединить, никто не знал. Януковеч смутно подозревал, что динамик порвала пресловутая сука из охраны при попытке вмонтировать прослушку, но доказать ничего не мог, отчего на душе было еще гаже.

    – Слышь, Анька, скажи честно, ты, как говорят, праздник ощущаешь? – наконец, не выдержал он.

    Сидевшая на диванчике напротив Анна Херман отложила в сторону спицы, которыми она вязала новогодний подарок для шефа – шерстяной чехольчик для мобильного телефона с фамильным гербом древнего рода Януковечей, – и, одернув короткую юбку, томно закинула ногу за ногу. Она была красива и знала это. Люся, впрочем, тоже знала, и отношения между женщинами не заладились с самого начала.

    – Работа с вами, Виктор Федорович, для меня всегда праздник, – тонко улыбнулась замглавы АП. – Хотите водки?

    – Да ничего я не хочу, – уныло отмахнулся Януковеч, – надоело все. Реформы пробуксовывают. Никто ничего не делает. Лыжи вот клеем намазали, пидоры. Ты, мать, знаешь вообще, как я охочусь?

    – Как?

    – А никак! – Януковеч в сердцах ударил кулаком по сабвуферу. – Мне нормальные патроны на холостые тайком меняют! Чтоб я, как говорят, вдруг случайно не прострелил себе что-нибудь… А я ж не знал! Еще думал: вот я какой крутой стал, как в Президенты выбился, – в кого ни стрельну, всегда попадаю! А это, оказывается, снайпер из винтореза с глушаком мочит… Сидит на дереве, короче, и стреляет туда, куда я целюсь. Беспредел!

    – А как вы узнали?

    – Чечитов по пьяни разболтал.

    – Да бросьте, Виктор Федорович, – засмеялась Анна, – Чечитову верить – себя не уважать. Это ж брехло.

    – Знаю, что брехло. Но это наше брехло, – вздохнул Президент. – Я его после этого целую ночь в подвале с земляными зайцами продержал, но он от своих слов, как говорят, не отступился… Эх, мать, знал бы я, что так получится – нахер мне было бы это президентство…

    – Не горячитесь, Виктор Федорович, – попросила Херман. – Вы что, без своей охоты прожить не можете? На вас же вся страна молится!.. Давайте-ка лучше улыбнитесь и выпейте со мной за Новый год!

    Януковеч со стоном уронил голову на руки.

    – Не хочу Новый год, – глухо простонал он. – И на страну эту я клал с вертолета. Не хочу быть Президентом! Хочу чтоб как раньше…

    Херман решительно сунула ему в руки фужер с водкой.

    – Пейте! – мягко, но напористо сказала она. – За маму, за папу и космонавта Берегового. За Московский патриархат.

    – За Московский, – эхом повторил Януковеч и судорожно выпил, занюхав недовязанным чехольчиком для мобильного телефона.

    – Вот и славно! – обрадовалась Херман. – Жизнь налаживается!.. А представьте себе, каково сейчас нашим оппозиционерам в тюряге!

    – Представляю, как говорят! – развеселился Януковеч. От фужера водки на голодный желудок его моментально развезло. – Клево я их всех жахнул перед Новым годом, а, мать? Никто не ожидал! Пусть теперь, суки, баланду похлебают, как я хлебал!.. Наливай!

    ****

    Лукьяновское СИЗО. Общая камера №13. 31.12.2010. 18.00

    – А вот еще анекдот. Целуются, значит, два петуха на нарах, а тут пахан в камеру заходит и говорит: «Пацаны, я вам не помешал?». Га-га-га-га! – Юрий Луценка откинулся на верхних нарах и зашелся в приступе веселого хохота, дрыгая ногами. – Нет, вы поняли? «Пацаны, я вам не помешал?». Га-га-га!

    – Юрий Витальевич, – укоризненно протянула с нижнего яруса Юлия Тимашенко, – ну как вам не совестно. И недели еще не сидите, а уже ни одного нормального анекдота рассказать не можете. Одни петухи на уме…

    – Да он просто какой-то сексуальный манияк! – возмутился Олег Лежко, свешиваясь со специальной жердочки в углу. – Слышь, Робокоп, ты знаешь, что ты – сексуальный манияк?

    – Помолчали бы, толерантный вы наш, – насмешливо огрызнулся Луценка. – Если будете часто открывать рот, туда муха залетит.

    – Ото така ваша свобода слова! – засмеялся Лежко. – Ну же, залети мне свою волосатую муху, мой близорукий жеребец. Не бойся, я не укушу, ха-ха!

    – Тьфу ты, нечисть, – злобно сплюнул Луценка и, сдерживая рвотные позывы, отвернулся лицом к стене.

    Вся стена была старательно исписана бессмысленными надписями неприличного содержания: «Луцик, сука, я сидел здесь четыре месяца, а ты отсидишь четыре года! С любовью, твой Боря», «Запомни, Юра, очко важнее, чем очки!», «Луцик, тебе п…дец, вешайся, бычара!», «Луценка – лох!» и пр.

    Скрипнув зубами, Луценка достал из кармана заточенную ложку и нацарапал на стене: «Сам ты лох, Боря! Я тебе еще порву твою прыщавую…» Так и не поведав потомкам, что именно он решил порвать какому-то «Боре», Юрий Витальевич, некоторое время подумав, быстро заштриховал написанное и выгравировал рядом следующее: «Борис Викторович, Вы в корне неправы насчет меня. Надеюсь, мы с Вами решим все возникшие недоразумения, как подобает цивилизованным…».

    Его отвлекли звуки жестокой лагерной драки: это Леонид Грачь, сопя и невнятно ругаясь, в третий раз за день пытался загнать под нары своего бывшего начальника Петра Симаненко. Первые два раза закончились вничью, но Грачь, как видно, не потерял надежды. Симаненко изо всех сил упирался: кто-то ему когда-то рассказывал, что если в тюрьме под нарами хоть раз побывал – пиши пропало. Звон по всем зонам пойдет, и нигде ему жизни не будет. Не то чтобы Петр Николаевич так уж собирался в лагеря, но если партнеры по коалиции из Партии регионов узнают, какому позору и унижению он подвергся в камере, дающей руки, так сказать, ему больше никто не подаст…

    Грачь тоже знал это, поэтому старался изо всех сил. Кроме того, он тоже был в незавидном положении: иметь на зоне птичью фамилию очень рискованно, и Грачь пытался с самого начала «поставить себя на хате». Он был реалистом и, в отличие от Петра Николаевича, не рассчитывал на скорое освобождение.

    – Люди добрые, что ж мы делаем! – визгливо закричал Владимир Летвин, безуспешно пытаясь спрятаться между нарами и стеной. – Давайте не будем терять человеческий облик!

    – Вы его уже давно потеряли, Владимир Михайлович, – заметил Арсений Яцынюк, поправляя очки средним пальцем, что с его стороны считалось выражением максимального презрения к собеседнику. – И за это вас было бы целесообразно хорошенько опустить в Новогоднюю ночь. Знаете, есть такая примета: как Новый год встретишь…

    – Только попробуй подойти ко мне, похотливый Кролик! – взвизгнул Летвин. – Я тебе твою морковку под корень отгрызу!

    – Фу, старый вы пошляк, – засмеялся Яцынюк, – я вовсе не собираюсь к вам подходить. Я Лежко подошлю, он очень толерантный…

    – Отстаньте от меня! Я оживил эту Раду! – сорвался на фальцет Летвин, и в этот момент к нему на шконку, страшно матерясь, прилетел Петр Симаненко. Подскочивший Грачь принялся избивать того ногами, периодически попадая пяткой в живот Летвину.

    – Вот ведь сумасшедшие дедки, – одобрительно хмыкнул Яцынюк и повернулся к сидящему рядом Анатолию Греценко. – Послушайте, полковник, может, поможем Грачу? Все же очень полезное дело для общества делает этот смелый крымчак.

    – Да он сам еще тот мудозвон, – рассудительно заметил Греценко. – К тому же, вы ведь понимаете, Арсений Петрович, что за Симаненко и Летвина с нас всех вертухаи живьем шкуру спустят.

    Арсений Петрович уныло кивнул в знак согласия. Симаненко и Летвин действительно были не совсем обычными зэками…

    Яцынюка взяли этим утром в фитнес-клубе в тот момент, когда он пытался выжать от груди штангу весом в 32 килограмма: ворвались толпой, придушили грифом, ударили гантелью по ноге, чтобы, вдруг чего, далеко не убежал.

    Греценко «паковала» на рыбалке внезапно вынырнувшая из озера спецгруппа боевых пловцов, вооруженных электрическими закидушками. Полковник дрался, как лев, но кто-то сзади накинул ему на голову его же собственный кукан и от души приложил по спине мангалом.

    Лежко повязали на закрытом показе мюзикла «Призрак поперы» сидящим на последнем ряду в сомнительной компании. Компании навешали люлей, а самого фигуранта заставили бежать до воронка со спущенными штанами. Все смеялись, в том числе и сам задержанный.

    Грачь зашел в гости к знакомой пионервожатой из «Артека», но вместо пионервожатой под одеялом неожиданно обнаружился волосатый прапорщик «Беркута» с электрошокером в одной руке и резиновой дубинкой в другой. Грачь от неожиданности потерял сознание и очнулся уже в камере.

    Тимашенко сняли в «Борисполе» с чартерного рейса на Панаму, причем она была коротко острижена и почему-то с наклеенными усами радикально черного цвета, но уши выдавали в ней премьерскую породу, что называется, с головой…

    А вот Летвина и Симаненко препроводили в СИЗО вежливо, по согласию и с почестями – даже не стали фабриковать против них уголовные дела. Более того, им разрешили взять с собой электрочайник, пять пачек заварки, сахар, три палки сырокопченой колбасы и булочку на двоих. Кроме всего прочего, Петр Николаевич зачем-то протащил с собой упаковку модных кондомов, светящихся в темноте, и пакет анаши, которой надеялся задобрить вертухаев.

    Продукты и курево у зэков-добровольцев, разумеется, тут же отобрали разъяренные соседи по камере, но Летвин и Симаненко сильно не расстраивались. Все дело было в том, что куковать в СИЗО Владимир Михайлович и Петр Николаевич должны были всего-навсего до понедельника, то есть в общей сложности не более трех дней. Вечером накануне их вызвал к себе на планерку Виктор Януковеч и популярно объяснил прописную истину: если они хотят и дальше оставаться в команде профессионалов, строящих новую страну, то обязаны хотя бы несколько дней отсидеть в тюрьме, иначе веры им тупо не будет.

    Летвин и Симаненко были опытными политиками и сразу же оценили высокое доверие Президента, тем более что ни Озарову, ни Клюиву, не говоря уже про Лавочкина, подобное предложение не поступило, а это говорило о том, что политическая карьера сих баловней судьбы безродных неумолимо подходит к концу.

    Петр Симаненко вообще радовался приключению как ребенок: вторая женитьба разбудила в нем авантюрную жилку, о наличии которой он до сих пор даже не подозревал, и он ждал новых впечатлений с плохо скрытым нетерпением. Одного не учел Петр Николаевич – того, что его посадят в одну камеру с Грачом…

    Драка между тем зашла в тупик. Летвин с горем пополам умудрился спихнуть Симаненко на пол, но задвинуть его под шконку все еще не получалось. Тело Петра Николаевича, превратившись от многочисленных побоев в сплошной комок нервов, уперлось всеми костями, словно краб, и Грачь, подвывая от отчаяния, бесцельно колошматил противника ногами по горбу, уже понимая, что в развязанной им драке опять победила дружба.

    Внезапно грохнул замок, и дверь камеры широко распахнулась. Раздался звук смачного пинка, и внутрь влетел Виктор Ющинко. В одной руке он держал одеяло со штампом СИЗО, а в другой – двухлитровый бидончик с надписью «Мёд».

    Дверь захлопнулась.

    – Підораси! – прокричал Ющинко в сторону двери и погрозил ей кулаком. – Сволота, нічого святого немає!

    – «Лікарня майбутнього»? – понимающе усмехнулся Яцынюк. – «Мистецький арсенал»?

    – Я нічого не брав! Я нічого не знаю! Я президент…

    – Да какой ты, нафиг, президент, – с отвращением протянул Греценко. – Загнать бы тебя под шконку…

    – Ти тут це, як його, не криши батона, – с достоинством ответил Ющинко. – Я до вас не просто так прийшов, а з акцептом!

    – С каким еще акцептом? – подозрительно прищурился Летвин, вставая со шконки.

    – Скоро сюди Віктор Федорович Януковеч прийдуть. Будуть вітати з наступаючим Новим роком. Хто буде себе гарно поводити, отримає подарунок.

    Тимашенко вскочила со шконки и подскочила к Ющинко, недвусмысленно выставив вперед длинные когти. Греценко знал этот прием: на самом деле когти служили отвлекающим маневром, между тем как основной удар наносился шпилькой в ногу противника. Но туфли на высоком каблуке у Тимашенко изъяли еще на КПП, поэтому полковник придержал экс-премьера, крепко ухватив ее за плечо.

    – Не надо, Юлечка Владимировна, – мягко, но с нажимом сказал он. – Вы же слышали – скоро Януковеч придет, нам подарков принесет. Вот с кем действительно надо поиметь серьезный разговор.

    – Да что с ним говорить, он же тупой! – воскликнула Тимашенко.

    – Толку с того, что вы умная, – усмехнулся Яцынюк и подмигнул Греценко.

    Полковник ответил ему задумчивым взглядом, а Тимашенко мстительно наступила Яцынюку на ногу тюремным тапком.

    – А вот и не больно! – весело сказал Арсений.

    ****

    Лукьяновское СИЗО. 31.12.2010. 19.00

    Виктор Януковеч и Анна Херман в «коробочке» охраны, вооруженной автоматическим оружием с примкнутыми штыками, чинно вышагивали по коридору в направлении камеры №13. На Януковече трещал по швам красный с блестками костюм Деда Мороза без бороды, Херман переоделась бело-голубой Снегурочкой в кокошнике. Она была обильно накрашена и здорово напугана.

    – Виктор Федорович, а может, не надо? – канючила замглавы АП. – Это же все-таки тюрьма!

    – Тюрьма мне – дом родной! – гордо ответил Януковеч и, с удовольствием оглядевшись по сторонам, вдохнул полной грудью. – Вот где жизнь бьет ключом, черт возьми! Не думал я, что так соскучился по этим местам.

    – Ну, вы-то в Лукьяновском СИЗО не сидели, – возразила Херман.

    – Ну и что? – счастливо засмеялся Януковеч. – Тюрьма – она везде тюрьма, мать. Видел одну тюрьму – значит, как говорят, видел их все. Понимаешь, Анюта, это совсем другой мир, и я порой думаю, что только он и настоящий.

    «А он здорово пьян, – с тревогой подумала Херман. – Как бы не натворил чего…»

    – К тому же, сама посуди, – продолжал Януковеч, – ну как я могу еще почувствовать свой, как говорят… этот, триумф, не насладившись, как говорят, жопой…

    Анна Херман похолодела.

    – Ну… – Януковеч мелко потряс головой, прищелкнул пальцами и просиял, поймав, наконец, ускользающую мысль. – Ну, жопой, в которой оказались мои враги!.. Представь, они там сейчас трясутся от холода, дерутся за пайку, опускают друг друга, выясняют, кто будет них там пахан, а кто петух проткнутый – а тут я такой захожу красивый, веселый, бухой и морда, как говорят, в табаке, ха-ха-ха!

    – Ха-ха-ха, – кисло сказала Херман.

    – Пусть почувствуют глубину своего унижения! – подытожил Януковеч, останавливаясь перед дверью камеры №13 и протягивая руку за спину. – Мешок давай!

    Остановившийся сзади телохранитель невозмутимо подал Президенту красный, под цвет костюма, мешок, на котором красовалась криво пришитая заплатка с надписью, сделанной собственной рукой Януковеча: «Падарочки от Дедушки Мароза».

    – Ну, мать, твой выход, как говорят, – потирая руки от предвкушения, сказал Виктор Федорович и подтолкнул Херман к заветной двери. – Запомни главное правило: не верь, не бойся, не проси!

    Замглавы АП на деревянных ногах подошла к предупредительно распахнутой вертухаем двери и, украдкой перекрестившись в греко-католическом стиле (с полгода назад она наврала Януковечу, что перешла в московскую веру, и теперь вынуждена была соблюдать осторожность), нацепила на лицо широкую улыбку и смело шагнула в камеру.

    ****

    Лукьяновское СИЗО. Общая камера №13. 31.12.2010. 19.30

    В камере царила праздничная атмосфера. Все обитатели «хаты», кроме Лежко, вольготно развалились за столом, на котором красовались тонко порезанные ниткой колбасные кольца, булочка, кипящий электрочайник, несколько пачек чая и даже одна свечка-фаллоимитатор, которую вылепил из мыла приколист Луценка. Свечку, конечно, не зажигали, но само ее наличие на столе придавало камере атмосферу уюта, усугубленную легким запахом анаши. Вся «хата» была украшена светящимися воздушными шариками, в которых можно было, присмотревшись, узнать надутые кондомы из личных запасов Петра Симаненко.

    Что касается отщепенца Лежко, то он с самым что ни на есть довольным видом продолжал восседать на жердочке в дальнем углу, попивая пиво «Оболонь светлое» из длинной узкой бутылки. Как он умудрился пронести ее мимо охранников, оставалось только догадываться. Сокамерники находчивого депутата, конечно же, догадывались, а потому отбирать пиво у Лежко побрезговал даже охочий до ячменного напитка Юрий Луценка.

    – Здравствуйте, ребята! С Новым годом! – сладко пропела Анна Херман, поправляя сбившийся на лоб кокошник.

    – Пошла нахуй, – грубо сказал Симаненко и эффектно сплюнул через выбитый Грачом зуб.

    – Что? – упавшим голосом переспросила Херман.

    – Да ладно, маруха, забей, – пошло хохотнул Яцынюк. – Иди лучше к нам, устроим новогодний херовод.

    – Ага, точняк! – подхватил Луценка, недобро скалясь. – Давай, Анюта, не стесняйся, ты ж любишь зэков.

    Снегурочка поспешно отступила к двери, чувствуя, как предательски слабеют ноги.

    – Ну что там? – прошептал из коридора Януковеч. – Все пучком?

    В ответ Херман неразборчиво выругалась и, обернувшись к обитателям камеры, расплылась в вымученной улыбке.

    – А давайте, ребята, позовем Дедушку Мороза! – с отчаянием в голосе попросила она.

    – Что, и Мороза закрыли? – удивился Летвин.

    – Ну, три-четыре: Де-ду-шка Мо-роз! – внезапно закричала Херман.

    – Чего орешь, маруха?! – процедил Греценко, с наслаждением почесывая голый живот, покрытый кудрявыми волосками. – Тут люди отдыхают. Иди-ка лучше ко мне, я сейчас вскрою твой мохнатый сейф.

    Снегурочка поспешно открыла дверь и заорала дурным голосом в коридор:

    – Дедушка Мороз, мать твою так, заходи уже, ребята заждались!

    Януковеч вприпрыжку вбежал в камеру, размахивая над головой подарочным мешком. Видно было, что в отсутствие надзора Снегурочки Дедушка основательно приложился к бутылке виски, которую он прятал за пазухой.

    – С Новым годом, с новым счастьем!! – радостно прокричал Януковеч. Язык главы государства немного заплетался.

    – Пошел нахуй! – сказал Симаненко и опять сплюнул через выбитый зуб. Он чувствовал, что Президент по достоинству оценит его лагерную борзоту, и про себя решил меньше, чем премьер-министра, не просить.

    – Что?!! – проревел Януковеч, сжимая кулаки. – Да я тебя сейчас, как говорят, буду жечь каленым железом, ты, виагра губатая!

    Луценка строго поднял палец и посмотрел на Януковеча так, что того будто обдало ледяной волной.

    – Спокойно, начальник. Кончай беспредел разводить, – веско сказал он. – Мы пацаны правильные, нам твои распальцовки без масти, просекаешь?

    – Опа, – растерянно пробормотал Януковеч, стремительно трезвея. – Ни фига себе.

    – В нашей хате попрошу не выражаться, – сухо сказала Тимашенко. – И вообще, начальник, нехорошо понятий не соблюдать. Зашел, не поздоровался, начал тут понты разводить…

    – Ну, здравствуйте, бродяги… – На лице Януковеча возникла неожиданно приятная улыбка. – Извините, пацаны, я ж не знал, что у вас тут все так правильно устроено.

    Снегурочка смотрела на Дедушку Мороза и не верила глазам. Шеф буквально расцветал. На его лицо вернулось осмысленное выражение, которого Херман не видела с 2004 года и уже, по правде говоря, не чаяла увидеть вообще. Глаза главы государства сияли счастьем.

    – Я вам тут, пацаны, это, грев принес, как говорят, – сообщил Януковеч и радостно потряс мешком. – Вот, тут бухло, курево, чай… Налетай, братва!

    – Мы у всяких гражданинов начальников подачек не берем, – сухо сказал Греценко и, демонстративно закурив самокрутку, глубоко затянулся. Запах анаши в камере резко усилился.

    – Это что, план?! – восхищенно протянул Януковеч. – Ух ты… Оставишь на хапок?

    – Пятьдесят баксов! – жадно выдохнул Симаненко и, ойкнув, скривился: это Луценка под столом трахнул его по вывихнутой Грачьом ноге.

    – Нет, начальник, извини, – с наигранным сожалением сказал Греценко, затягиваясь еще сильнее. – Не по понятиям это. Ты начальник, а я – свободный бродяга, мне с такими, как ты, один на двоих косяк двигать – западло.

    – Да какой я тебе начальник! – взмолился Януковеч. – Я ж сам бродяга! Две ходки от звонка до звонка…

    – Да? – удивился Греценко. – И где ж ты чалился? Кого из паханов знаешь?.. Только не гони мне свою обычную туфту про космонавта Берегового, я этого не люблю. Будешь фуфло двигать – косяка не получишь.

    – Виктор Федорович! – взмолилась Анна Херман. – Не вздумайте брать в рот эту вонючую сигарету! Это требование службы безопасности!

    Янукович испуганно попятился.

    – Ха-ха-ха-ха! – заржала камера. Лежко от смеха чуть не подавился пивом.

    – Ой, не могу, отакий наш Президент! Ото дожился! – хохотал Лежко. – Забыл ты, начальник, прописную истину: не очко обычно губит, а к одиннадцати туз, ха-ха-ха!

    Януковеч стоял красный как рак.

    Луценка, вытирая выступившие от смеха слезы, разлил по кружкам бродяг чай какого-то жуткого, почти антрацитного цвета.

    – Ну, пацаны, за Новый год! – провозгласил он, и обитатели камеры, чинно чокнувшись кружками, выпили.

    Рот Януковеча обильно наполнился слюной.

    – Чифирь? – сдавленным голосом спросил он.

    – Чифирь, – прохрипел Летвин и, вскочив из-за стола, побежал в угол камеры, где его мучительно вырвало под ноги Лежко.

    – Новичок, – извиняющимся тоном сказал Греценко, обернувшись к Януковечу. Лицо полковника было зеленым, но он держался. – Ничего, потопчет землю, чушок, может, в мужики выбьется. У него погоняло – Рушничок.

    – Да шнырь он, – презрительно сказал Януковеч. – Я его сюда задвинул, чтобы он человеком стал, но, видно, дал косяка… Кстати, Юра, может, и мне чифиря плеснешь? У меня и кружка есть… – С этими словами Президент робко достал из мешка красную гламурную чашку с изображением кролика и надписью «2011».

    Луценка бросил на чашку Януковеча взгляд, полный невыразимого презрения, и сухо сказал:

    – Какой я тебе Юра, начальник? Юра на воле. Зови меня Робокоп.

    – Приятно познакомиться, Робокоп! – сердечно сказал Януковеч. – А я – Витя Межигорский, пахан Сухолучский.

    – Слышал про тебя, Витя Межигорский, – важно кивнул Луценка, через силу отхлебывая вонючий чифирь. – Мне про тебя Юра Енакиевский ботал на кагарлыкском этапе… Но ты же сейчас все равно не нашей масти, даже не знаю… Слышь, Кроль, ты умный, скажи, как нам поступить с Витей Межигорским?

    – В параше его утопить, – агрессивно сказал Яцынюк. – Настоящий бродяга в начальники не пойдет, западло это.

    – Какое западло, ты, вошь лагерная! – возмутился Януковеч, растопыривая пальцы. – За базар ответишь, понял?!

    – Ты, Межигорский, словами-то не бросайся, – с угрозой сказала Тимашенко. – Получишь пику под ребро – и охрана добежать не успеет.

    Януковеч, достав бутылку из-за пазухи, сделал три мощных глотка и смерил Тимашенко злобным взглядом.

    – А у тебя, ушастая, погоняло какое? – издевательски спросил он. – Юлька-воровка? Или эта, как там, Хулия Водорослевна, ха-ха?

    – Погоняло у меня – Багиня, – сказала Тимашенко ледяным голосом. – А ты, пахан Сухолучский, хоть тут через шконку перегибайся, а в кодлу свою мы тебя не возьмем.

    – Справедливый базар, – в один голос сказали зэки.

    – Ах, справедливый базар?! – в ярости закричал Януковеч. – А вы знаете, что я с вами со всеми сейчас сделать могу?!

    – И что же, начальник? – нагло осклабился Грачь.

    – А сейчас посмотрите! – Януковеч хищно обернулся к Снегурочке. – Слышь, Анюта, бумага с ручкой есть?

    Херман, терзаясь тревожными предчувствиями, подала шефу скоросшиватель и золотое паркеровское перо. Тот схватил бумагу и принялся что-то лихорадочно на ней строчить. Затем размашисто расписался и, оскалившись в победной ухмылке, бросил исписанный листок на стол бродягам.

    – Читайте, бакланы!

    Зэки поспешно столпились вокруг Греценко, немедленно принявшегося читать вслух. Голос полковника еле заметно подрагивал от волнения. На листке было написано следующее:

    «Укас Призидента Укроины № 1300/2010

    В саответствии с соатветсвующей стотьйой Канситуции пастановляю:

    Обявить навогоднюю омнистию следуюшим зоключонным Лукяновского СЕЗО:

    ЛУЦЕНКЕ Юрию,

    ГРЕЦЕНКО Онотолию,

    ТЕМОШЕНКО Юльке,

    ГРАЧЮ Леаниду,

    ЯЦЫНЮКУ Арсену,

    ЮЩИНКЕ Виктору,

    ЛЕЖКО Олежке.

    31 декобря 2010 года.

    Призидент Укроины Януковеч В. Ф., проффесор.»

    – Эй, Виктор Федорович, а мы?! – встревожился Летвин. – Вы нас с Петром Николаевичем забыли вписать!

    – Ничего я не забыл, – ухмыльнулся Януковеч, заполняя своими каракулями второй листок. – Вам же сидеть до понедельника… А может, и дольше, потому что я пока так и не увидел у вас правильной зэковской смекалки. Один матюкается в «хате», другой от чифиря блюет… Ну да ничего, я лично займусь вашим воспитанием.

    – Это как? – упавшим голосом спросил Симаненко.

    – А вот читай, что я написал, ты, шнырь.

    Симаненко опасливо взял в руки второй листок и прочитал:

    «Укас Призидента Укроины № 1301/2010

    В саответствии с соатветсвующей стотьйой Канситуции пастановляю:

    Посодить Призидента Укроины Януковеча В. Ф., проффесора, в Лукяновское СЕЗО вплоть, как говорят, до следующиго распорижения.

    31.12.2010 года.

    Призидент Укроины Януковеч В. Ф., проффесор».

    – До свидания, уважаемый Виктор Федорович! С Новым годом! – вежливо сказал Луценка, выходя из камеры и увлекая за собой остальных амнистированных.

    – До свидания! До свидания! Прощайте! До побачення з новим акцептом! – бормотали бывшие зэки, покидая «хату» плотным косяком.

    – Валите, валите, терпилы, – снисходительно напутствовал их Януковеч. – Теперь уже мне с вами базарить западло. Были вы блатные – а теперь лохи простые, ха-ха-ха!

    – Ха-ха, – робко сказали лохи и ушли.

    В камере остались только пахан, два зэка-добровольца и Анна Херман с кокошником.

    – Э, Виктор Федорович… А мне куда? – робко спросила она.

    Януковеч придирчиво осмотрел ее с головы до ног и, наконец, удовлетворенно кивнул:

    – Ладно, так и быть, оставайся, – сказал он. – Будет тебе погонялово – Бандера.

    На глаза Снегурочки навернулись горячие слезы.

    – Пахан, отец родной, пожалей, – запричитала она. – У меня ж дома дитятко хроменькое, муж некормленый, утюг забыла выключить… Отпусти, а?

    – Да ладно тебе, маруха, не кипешуй, – сказал Симаненко. С уходом Грача он явно приободрился. – Давай лучше иди сюда, херовод водить будем.

    – Ша, шнырь! – гаркнул Витя Межигорский. – Ну-ка, метнулся кабанчиком парашу мыть. А то засрались тут без меня… – Он повернулся к Снегурочке, и лицо его озарила красивая добрая улыбка: – Ладно, иди, мать, с богом. Завтра передачу принесешь, лады?

    – Лады, Виктор Федорович, лады! – радостно воскликнула Херман и опрометью выбежала из камеры.

    – Какой я тебе Виктор Федорович, попрыгунья, – самодовольно пробормотал ей вслед глава государства. – Я – Витя Межигорский, пахан Сухолучья!

    С этими словами он подошел к самой козырной шконке и с наслаждением растянулся на ней во весь рост. К нему тут же подбежал льстиво согнувшийся Летвин. В одной руке спикера была кружка с чифирем, а в другой – конопляная самокрутка.

    – Молодец, – похвалил Януковеч, с удовольствием прикуривая косяк от заботливо поднесенной Летвином спички. – Будут с тебя люди.

    – Спасибо, пахан, – с чувством ответил Летвин. – С Новым годом!

    – С Новым годом, Рушничок, – улыбнулся Януковеч.

    Уже давно ему не было так хорошо.

Рубрики:  UKRAINE

Номінації-2010: пенсіонер, схемотехнік та реформатор

Четверг, 30 Декабря 2010 г. 18:47 + в цитатник

Вони вже зараз ідуть у тінь - туди, де зможуть залишити свої доходи при собі, і туди, де буде страх, що одного разу за ними прийдуть - попросять хабар, відберуть майно або позбавлять волі. Але нехай платники податків проживуть якомога довше. Без них не буде нічого.


Фото УП. з конкурсу "В десятці"

"Економічна правда" продовжує підбивати підсумки 2010 року. Цього разу редакція пропонує власний погляд на найбільш резонансних та впливових бізнесменів та політиків. Кожному з них було присвоєно номінацію. Отже...

Одинадцяте місце. Пенсіонер року

Володимир Стельмах

Голова Нацбанку мав піти ще на початку 2010 року. Хоча б тому, що він вже літня людина, і вже настав час передати фінансову систему країні у більш енергійні руки.

Вже не кажучи про те, що у країні з'явився новий президент, який має свої уявлення про те, що має робити центробанк.

Проте, усе фінансове співтовариство з подивом спостерігало, як увесь 2010 рік Стельмах робив неможливе. Він тримався за своє крісло немов п'явка.

Кажуть, що тут не обійшлося без протекції колишнього президента Віктора Ющенка. Не знаємо, які поступки робив він для Януковича, але натомість вмовив нового главу держави залишити свого головного банкіра.

Але якщо про Стельмаха домовлялися, то про його команду - ні. І коли прийшов час, Володимир Семенович дозволив звільнити свого першого зама Анатолія Шаповалова та голову банківського нагляду Василя Пасічника.

Судячи з того, що проти цих людей не заведена жодна кримінальна справа, відставка підлеглих та старих друзів Стельмаха була доволі м'якою.

Проте, "ворожі сили" насувалися. Замість Шаповалова призначили молодого Сергія Арбузова, а замість Пасічника - Ігоря Соркіна.

І якщо Соркін працював раніше у нагляді, то Арбузов був лише колишнім головою невеликого банку. Отже, його призначення було чисто номенклатурним, хоча це не свідчить про його людські якості та професійні здібності.

Рік йшов до закінчення, у банківській системі нічого не змінювалось. Стельмах друкував гроші на купівлю облігацій уряду, та сумлінно виконував вказівки Світового банку та Адміністрації президента на знищення малих банків.

Але Президент все не подавав його кандидатуру на наступний термін. Стельмах майже весь 2010 рік реально існував як в.о. Голови Нацбанку.

Що сталося у грудні, мало хто знає. Точно відомо, що Генпрокуратура почала ворушити старе, і збирати компромат на Стельмаха. Навіть якщо потім відбулася різка розмова з президентом.

Одним словом, 22 грудня замість нього призначили Арбузова. Нехай молодий, нехай майже без досвіду керування банківською системою. Але Стельмах президенту вже точно став не потрібний.

Чи взагалі він мав шанс утриматись?

Десяте місце. Схемотехнік року

Андрій Клюєв

Засновник відомої династії Джон Рокфеллер прославився тим, що завдяки праці став нафтовим королем світу.

Перший віце-прем'єр Андрій Клюєв відомий тим, що він завжди там, де найбільші гроші.

Відверто кажучи, це було легко передбачити. Клюєв завжди вмів домовлятися, і робив це на користь та за рахунок усієї Партії регіонів. Навіть до екс-прем'єра Юлії Тимошенко він приїздив неначе старий приятель.

Не дивно, що коли формували новий уряд, саме ця людина стала вирішувати найбільш "грошові" питання.

Зверніть увагу. Ви ніколи не побачите Клюєва там, де дуже часто пробігає Тігіпко. Вони є принципово різними урядовцями. Віце-прем'єр з соціальних питань, а знедавна міністр соціальної політики є незамінним працівником, який займається абстрактними реформами.

Перший віце-прем'єр використовує власні повноваження для того, щоб вже сьогодні вирішувати конкретні мільйонні та мільярдні питання.

Фаховий інженер, він дуже розумна людина. Клюєв тямить у промисловості, у фінансових питаннях, в інвестиціях та в усьому, що стосується великих грошей.

Подивіться на заголовки новин, і ви побачите, що у його графіку немає "прохідних" питань. Це не Тігіпко, який має спілкуватися з підприємцями та потім робити вигляд, що він на щось "наривається".

І що саме цікаве, не знайдеться жодної людини, яка сказала в адресу Клюєва хоча б одне дурне слово. Не урядовець, а якийсь ангел - теж не у порівняння з Тігіпко.

Хоча, що більш ймовірне, його просто бояться. А ще Клюєв, подейкують, найбільш ймовірна заміна Миколі Азарову на посаді голови Кабміну.

Проте, не все так ідеально. Спостерігаючи за кар'єрою першого віце-прем'єра, складається дуже чітке враження - ця людина з усього прагне отримати користь.

Як фігурально висловився один з міністрів в уряді Юлії Тимошенко, "йому все байдуже, лише до грошей він не байдужий".

2010 рік дав два яскравих підтвердження цьому враженню. По-перше, у липні суд надав унікальні пільги компанії "Лівела". Її звільнили від сплати акцизів, ПДВ та імпортного мита на нафтопродукти.

Минуло лише три місяці, як цей оператор контролював 70% ринку імпортного палива. "Лівелу" пов'язують з народним депутатом-"регіоналом" Володимиром Зубиком, проте кажуть, що батьком цієї схеми був саме Андрій Клюєв. Також існує думка, що ця компанія має відношення до керівництва Мінпаливенерго, а не до віце-прем'єра.

По-друге, нещодавно очолювана першим віце-прем'єром Комісія з координації здійснення заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів, вирішила надати запорізькому "Заводу напівпровідників" допомогу в 200 мільйонів гривень.

Це підприємство опосередковано належить урядовцю, а інвестиції держави компенсують відсотки за кредити, надані йому державним Укрексімбанком.

Ось такі пріоритети держави.

Звичайно, Андрій Клюєв - не єдиний, хто заробляє у новій владі. Є також інші яскраві приклади: Рінат Ахметов та Борис Колесніков, Дмитро Фірташ та його "група підтримки", Юрій Іванющенко, а також сам президент.

Проте, він має намір заробити навіть на національних проектах Януковича, і це дуже красномовний факт. Клюєв заробляє на питаннях, які не контролюють інші "великі хлопці".

Дев'яте місце. Боєць року

Михайло Бродський

Гадаємо, Михайло Бродський чергового разу зробить висновки, з ким у цьому світі можна товаришувати. Свого часу він товаришував з Юлією Тимошенко, і вирішував для неї вельми приватні справи. Після розладу відносин колишній друг розповів про неї дуже багато темних таємниць.

Мабуть, так само буде і цього разу, коли нова влада його "поматросила та кинула". На нього навісили усю провину влади, що виникла від спроби знищити спрощену систему оподаткування.

Аналізувати діяльність Бродського так же само неможливо, як і його життя. Він є людина суперечлива. Побудувавши мережу обмінних пунктів у часи, коли за долари саджали, він напевне дуже багато знає про корупцію та ведення бізнесу по-новому.

Тому багато хто посміхається, коли цей чоловік питає, як же можна будувати економіку, не сплативши податків.

А ще всі знають, що він поєднував діяльність на посаді Держкомпідприємництва та відсторонений нагляд над власними підприємствами та не відмовився від бізнесу на держслужбі. Це не так вже і погано, навіть не дивлячись на формальне порушення антикорупційного законодавства. Адже він мав змог за рахунок цього доплачувати зарплатню працівникам комітету з власної кишені.

Проте, треба визнати, що колишній голова Держкомпідприємництва вміє не лише багато і красиво говорити, а і багато робити. Свого часу він був головним редактором легендарних "Киевских ведомостей", і це були найяскравіші часи цього видання.

Бродський показав себе справжнім бійцем, і викривав порушення направо і наліво. Напевне, що бійцем він і залишився. Отже, вся справа у тому, за що воювати.

Зараз важко сказати, що саме зробив Бродський, перебуваючи на посаді голови Держкомпідприємництва. Він сам приписує собі багато чого.

Із того, що запам'яталося нам, головним досягненням було послаблення ролі Держкомпідприємництва. Бродський ніколи не любив цей орган, і вважав його непотрібним.

В 2010 році він скоротив регіональні представництва комітету, та вперше за історію існування органу дозволив міністерствам та відомствам не погоджувати з ДКП проекти нормативних актів.

Формально погодження надавалися, але за словами народних депутатів та профільних експертів, які працювали з комітетом - відомство Бродського не завжди відстоювало інтереси підприємців в повній мірі та іноді халатно ставилось до цього обов'язку.

Було багато незадоволених, але Бродський начебто "вмикав дурня" - де ж ви таке бачили, щоб чиновник знищував власний бізнес? Проте, ця лінія його поведінки є логічною з боку бізнесмена, яким він був і залишиться.

Ще голова Держкомпідприємництва приклав руку до скорочення кількості дозволів та ліцензій, що існували в Україні. І нехай це були напрацювання його попередників, але саме Бродському вдалося довести їх до втілення. Поки що ніхто не відчув полегшення - принаймні, про це не сказала жодна людина, крім речників уряду та президента. Але життя покаже.

Ще він запам'ятався ідеєю знищити технічний огляд транспорту. Точніше, відсторонити від цієї процедури Державну автоінспекцію. Стан транспорту перевіряли би технічні станції, і в разі підтвердження нормального функціонування агрегатів вони просто надавали би відповідний талон.

Ідея непогана, як свого часу була ідея заборонити ДАІ зупиняти автомобілі просто так. Проте, навряд чи її вдалося б здійснити - навкруги цієї процедури багато приводів для корупції, а значить, потенційно багато грошей.

Цікаво, що у пам'яті мільйонів українців Бродський-2010 залишиться як суперник підприємницького Майдану. На тлі цього вже не має значення, що насправді зробив голова Держкомпідприємництва.

Усі запам'ятали єдиний його вислів: "Я розумію людей, які не хочуть платити податки. Це нормально. І люди за конституцією мають право висловлювати свою думку - під Верховною радою в тому числі", - написав він у своєму блозі, і з цими словами був звільнений.

Тому що не треба різати правду-матку, коли цар у країні - добрий.

Восьме місце. Водій року

Борис Колесніков

Є кілька осіб, які з приходом нової влади отримали найбільшу користь. Декілька з них є поза владою, і лише призначають у державний апарат своїх "козаків". Це, зокрема, Рінат Ахметов та Дмитро Фірташ. Є інша категорія таких осіб - вони заробляють, існуючи всередині влади. Це Андрій Клюєв та Борис Колесніков.

Ще до призначення у владу він був серйозною людиною. Бізнесмен Борис Пєнчук написав дуже красномовну книгу про донецьку мафію, на підставі якої у більш правовій державі зробили б гучні розслідування.

І що? Сидить за "наклеп". Не важливо, у чому наклеп, але майже кожен мешканець Донецька може засвідчити ті факти, які викладені у книгах Пєнчука.

Навесні подейкували, що йти у владу Колесніков не хотів. Його затягнув туди товариш Рінат Ахметов, аби контролювати відповідальний та надзвичайно "грошовитий" напрямок підготовки до Євро-2012. Згодом, Борис Вікторович не пожалкував. Він відчув смак, і сьогодні навіть має великі амбіції.

Коли його порівнюють з Клюєвим, то відзначають чудернацький факт - Колесніков власноруч вимагає від будівників якісної роботи. Перевіряти не наважується ніхто.

Але як тут наважишся, коли у жовтні Колесніков привселюдно протаранив авто Державної автоінспекції, сидячи за кермом автобуса? Найцікавіше, це ДАІ "обганяла віце-прем'єра" з правого боку. Є питання? Ну чи не бешкетники ці "даішники"?

Менш відомий інший факт. Цього року Україна зібрала дуже непоганий врожай, але восени експорт зернових був заблокований. Формально, рішення підписане головою уряду Миколою Азаровим. Проте, ретельність виконання заборони є надзвичайно високою.

Кажуть, що автором заборони експорту зернових був саме Колесніков. З підкріпленням цього звинувачення не дуже добре - подейкують, що віце-прем'єр є власником ферм з вигодовування свиней, і йому потрібне недороге зерно. Інші кажуть, що у віце-прем'єра з аграрним міністром Миколою Присяжнюком існує своя змова.

Навіть якщо ці чутки не є правдою, вони свідчать хоча б про одне. Борис Колесніков -дуже впливовий бізнесмен в уряді.

Сьоме місце. Чародій року

Ігор Коломойський

Принаймні, дві великі угоди Ігоря Коломойського в 2010 році заслуговують особливої уваги.

Перша з них - завершення купівлі телеканалу "Студія 1 +1". За цей актив мільярдер боровся кілька років. Спочатку він майже домовився з Олександром Роднянським, засновником каналу.

Але той невдовзі передумав продавати "плюси", що сильно зачепило Коломойського. Подейкують, такого приниження олігарх не міг стерпіти.

Незабаром він купив 3% акцій компанії CME, яка володіла каналом. А потім він викупив всі акції українських активів компанії. У цьому році всі формальності були завершені, і повноправним господарем "1 +1" став Коломойський.

Друга угода - зі сфери авіа. Він отримав дозвіл на злиття авіакомпаній "Аеросвіт", "Донбасаеро" і "Дніпроавіа", отримавши таким чином 60% ринку українських авіаперевезень.

2010 року група Приват - найбільший гравець на паливному ринку України, вкотре отримала нові преференції від держави.

Попри вже згадану компанію "Лівелу", можливості якої ввозити сировину без сплати податків на повну використовували нафтовики олігарха, уряд вкотре відклав вимоги до модернізації нафтопереробних заводів. Три з чотирьох заводів в Україні, що потребують модернізації - належать Ігорю Коломойському.

Якщо держава буде і далі настільки лояльна до бізнесмена, то його "імперія" буде зростати ще більшими темпами.

Шосте місце. Інструмент року

Сергій Тігіпко

Кажуть, що на президентських виборах 2009 року Сергій Тігіпко витрачав свої, і витратив багато. Звичайно, як розумний бізнесмен, він має "відбити" витрачені кошти. Дуже ймовірно, що саме заради цього він пішов працювати в уряд.

Проте, все склалося дуже чудернацько.

Дуже зрозуміло, чим займаються Андрій Клюєв та Борис Колесніков. Це віце-прем'єри, які мають величезну владу, і вміло користуються нею, інколи на власний розсуд. Мабуть, схожим чином поводить себе і Віктор Тихонов. Але хоч хто-небудь може пояснити, на що впливає четвертий віце-прем'єр - Сергій Тігіпко?

Можливо, відповідь треба шукати у його швидких пересуваннях. Це справжній Енерджайзер, енергії якого можна лише позаздрити. Складається таке враження, ніби він і є уряд.

Ще спочатку, коли Тігіпко прийшов до уряду, існувала думка - він виконуватиме всю брудну роботу, а потім його "зіллють". Поки що справдилася лише перша частина прогнозу.

Довго віце-прем'єра, а тепер міністра соціальної політики асоціювали з підтримкою експорту та структурними реформами, згодом - з податковою реформою, ще згодом - з реформою держзакупівель, з реформою у будівництві, дерегуляції та навіть митній справі.

Тепер його кинуто на підвищення пенсійного віку, реформи законодавства з праці і охорони здоров'я, та розгрібання соціальних "завалів". А ще напередодні "адміністративної реформи" він запропонував денонсувати угоду про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром!

Треба бути справжнім стратегом (а Тігіпко саме такий), щоб після таких "смажених" справ утриматись в уряді. Зазвичай, для активно-негативних посадовців працює "розстріляна логіка" - мавр виконав справу, мавр пішов у відставку. Так свого часу використав президент Росії Борис Єльцин молодого прем'єра Сергія Кірієнка.

Дивно, але наш віце-прем'єр залишається на посаді. Крім того, незрозуміло, чи взагалі він брався за начебто доручену йому справу. Податкову реформу писав Мінфін та Колесніков, пенсійна закріплена за головою уряду Миколою Азаровим, реформа сфери держзакупівель ніби то й не відбувалася - як купували без тендеру, так і купують.

Чи може це така "фішка"- віддавати іншим все те, над чим працював власноруч?

Чому можна так казати? А що отримав Тігіпко в обмін на свою нескінченну енергію? Здається, що нічого, крім своєї почесної посади та нового величезного обсягу роботи - новостворене міністерство соціальної політики.

Що ж, справедливо. Начебто нічого не зробив - начебто нічого не отримав.

П'яте місце. Щасливчик року

Рінат Ахметов

Були часи, коли Рінат Ахметов скуповував активи так часто, що одного разу настав момент, коли не всяка інвестиційна компанія могла точно порахувати, що ж йому належить. Список власності зростав і зростав.

Чи завадила Ахметову криза? Ні.

Одне з останніх придбань олігарха - маріупольський меткомбінат імені Ілліча. Влітку цього року як грім серед ясного неба прозвучало повідомлення генерального директора комбінату Володимира Бойка про те, що рейдери купили всього за 240 мільйонів гривень його дітище. А адже саме Бойко завжди вважався власником підприємства.

Однак фіналом цієї історії став той факт, що 75% ММК Ілліча виявилося у власності Ахметова. Бойко сам погодився на таку угоду, бо не мав сировинної бази, грошей та зв'язків у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка швидко "вирішила" усі проблеми з рейдерами.

У Ахметова вже давно є все це.

Ще одна покупка олігарха - київський ЦУМ. До цих пір навколо універмагу була якась мишача метушня, яка не викликала великого інтересу у широкої публіки. Але ось ЦУМ купив Ахметов...

Про те, що Ахметов як і раніше впливає на президента і прем'єра - чутки, які ходять вже давно.

Чи вдасться йому зберегти і наступного року мажоритарний вплив на політичний проект Януковича покаже лише час.

Четверте місце. Надія року

Дмитро Фірташ

Це не жарт. Він дійсно наша надія.

Якщо у нього відібрати газ, то в країні поміняється влада, міжнародні суди стануть на бік Фірташа, а Україна навіть не спробує захистити свої інтереси.

Фірташа не можна ображати і не можна говорити йому "не можна". Він керує цілою групою депутатів парламенту та високопоставлених чиновників.

Він тісно пов'язаний з шефом СБУ Валерієм Хорошковським і міністром ПЕК Юрієм Бойком. "Нафтогаз Україна", що відмовився сперечатись з "РосУкрЕнерго" з приводу газу, відібраного Юлією Тимошенко, взагалі ледь не перетворився на філію РУЕ.

Телеканал "Інтер", яким нібито "не володіє" Фірташ, так може розійтися, якщо зачепити інтереси олігарха, що інформаційний простір буде стрясати від праведного гніву: Фірташ - чесний бізнесмен!

Навіть американський посол в Україні, за матерілами оприлюдненими WikiLeaks, приймав Фірташа у своєму кабінеті і уважно слухав розповідь про те, як Фірташ не пов'язаний з кримінальним авторитетом Севою Могилевичем, а потім рапортував про це до Державного департаменту США.

Європа із завмиранням стежить за тим, що відбувається з газом Фірташа, і сподівається, що Євросоюз не буде замерзати ні цієї зими, ні наступної.

Так що всі ми сподіваємося на Фірташа.

Третє місце. Жертви року

Платники податків

Поза всяким сумнівом, "людиною року" в Україні має стати платник податків, тому що він і тільки він оплачує життя держави, віддає борги, не ним узяті, і живе в страху за своє сьогодення і майбутнє. У 2010 році до колишніх страхів додалися нові.

Більш-менш, платники податків спокійно жили останні років 5-6. Економіка Україна стрімко зростала, потім падала, але залишалася життєздатною. Правила гри - закони, постанови, зміна урядів - не настільки радикально відбивалися на платниках податків.

У країні встановилися деякі правила, і за ними всі ми жили ці роки.

Але тут прийшли новий президент і прем'єр. Вони обіцяли стабільність і найнижчі податки в Європі. Вони обіцяли податкові канікули і багато ще чого. Вони лаяли попередню владу за бездумне кредитування за кордоном, зокрема, в МВФ.

І що ж сталося потім?

Відповідно до Податкового кодексу, який так і не був детально обговорений з платниками податків, деякі податки таки знизяться, але не скоро.

Податкові канікули отримали, в основному, ті, хто близький до олігархів або самі олігархи.

Обсяг отриманих кредитів збільшаться до космічних розмірів.

Фактично платників податків зламали через коліно.

Перша показова страта була проведена на "спрощенців", інтеренет-магазинах і інших. Були підняті акцизи і мита на деякі товари. Будуть введені податки на доходи з депозитів.

Через катастрофічний дефіцит бюджету, великі платники авансують державу, сплачуючи податки випереджаючими темпами.

Фактична інфляція, за різними неофіційними оцінками, становить 15-20%.

Платники податків - і це наче знущання над ними - фінансують збанкрутілі під час кризи банки, які так і не віддали гроші своїм вкладникам.

А в недалекому майбутньому Україна повинна буде віддавати борги, про які платники податків знають мало або не знають зовсім.

І вони вже зараз ідуть у тінь - туди, де зможуть залишити свої доходи при собі, і туди, де буде страх, що одного разу за ними прийдуть - попросять хабар, відберуть майно або позбавлять волі.

Але нехай платники податків проживуть як можна довше. Без них не буде нічого.

Друге місце. Реформатор року

Микола Азаров

Микола Азаров - Державник з великої літери ...

Цій людині ми повинні бути вдячні за створення системи збору податків. Він її побудував. Він її зробив такою, яка вона є. Він думає тільки про країну. Тільки про бюджет. Всі його думки про це.

Він терпіти не може компроміси. Якщо Азарова поставити перед вибором "гроші до бюджету або, скажімо, врятувати кошеня, що влізло на дерево", тварина не виживе. Жодних сентиментів.

Кажуть, що знищення спрощеної системи оподаткування - вимога МВФ. І якщо влада хотіла отримати його гроші, потрібно було погоджуватися. Але яка справа МВФ до наших "спрощенців", цих кошенят економіки? Жодного.

А що до Азарова, то "спрощенці" - персональні вороги Азарова.

У 1998 році нинішній прем'єр, а тоді глава ДПАУ Азаров щосили опирався "спрощенці". Він хотів поставити всім касовий апарат, дати ще більше повноважень податківцям і збільшити наповнення скарбниці.

Але тоді, саме тоді люди вийшли на майдани - Верховну Раду багато разів пікетували торгівці, таксисти та інші. Це було задовго до масових акцій протесту, що призвели до зміни влади.

І президент Леонід Кучма під тиском громадськості погодився ввести спрощену систему оподаткування, яка по суті була ні чим іншим, як податковою системою для самозайнятого населення.

І тим самим були вбито двох зайців: зменшилось офіційне безробіття, і багато мільярдів гривень вийшли з тіні.

До того ж бюджет почав наповнюватися двома сотнями гривень щомісяця від кількох мільйонів людей.

Але Азаров не припиняв думати про скарбницю.

Повернувшись до влади прем'єром, він добиває спрощену систему, щоб усі платили більше. Це його кредо. І він його ніколи не зрадить.

Смерть декілька мільйонів кошенят ніщо в порівнянні з потребами Держави. А з тими, хто не згоден, прем'єр буде коротко: "Да пошлі ви!"

Перше місце. Стабілізатор року

Віктор Янукович

Він поправу заслужив на перше місце в рейтингу "Економічної правди" У цьому році Віктор Янукович добився того, чого йому не дали в 2004 році - став президентом.

І всі подальші події сталися з його легкої руки.

Він виграв би ці вибори в будь-якому випадку - навіть якщо б пара Ющенко-Тимошенко працювали дружно і злагоджено. Адже народу потрібно було інше.

Більшості виборців хотілося стабільних цін і стабільних зарплат.

Бізнесу потрібні були прогнозовані правила гри.

При цьому і ті й інші бажали завершення переділу сфер впливу та власності. Мовляв, хай вони всі, нарешті, поділять між собою, а ми зберемо крихти зі столу і заживемо щасливо.

Янукович пообіцяв стабільність. Він її добився в політиці - його рішення виконуються беззаперечно.

У парламенті рідше влаштовують бійки, а більшість голосує за допомогою руки "дресирувальника". Як говорив Геннадій Хазанов, "повний одобрямс".

Але в економіці Янукович зробив велику помилку, призначивши прем'єр-міністром Миколу Азарова. За всі прокляття, які ще будуть литися рікою на адресу президента, Янукович повинен сказати спасибі саме Азарову, тому що для української економіки немає нічого гіршого "азаровщини".

І от вибори виграні. Місцеві в тому числі. Політики заглядають у рот президенту, погоджуючись з усім.

Олігархія успішно втілює в життя свої плани на українську власність. Проте з волі президента все чиновництво і олігархія так боляче наступили на ногу всім іншим, що навіть затяті прихильники нинішньої влади завили.

Єдиний плюс у тому, що тепер прихильники Януковича не говорять шанувальникам Ющенка, або Тимошенко "ну що, кинули вас помаранчеві!", Тому що помаранчеві можуть відповісти тим же.

За минулий рік економіка країни опинилася в жахливому стані. Ми хоча не спокійно, але пережили кризу 2008 року, але подальші перспективи не радують.

Бюджет не виконується.

Борги України зростали, зростають і будуть зростати.

Після прийняття Податкового кодексу навряд чи варто очікувати збільшення доходів бюджету і зростання доходів українців.

Зате країна ходить по краю дефолту як по лезу ножа, і вже однією ногою перейшла на темну сторону - у тіньову економіку.

Всі ми знаємо, що з державою жарти погані. З державою Януковича - це небезпечно для життя.

До нас повернулися колишні страхи. Ось вона - сильна влада. Страшно, але стабільно. Стабільно страшно.

Номінації-2010: пенсіонер, схемотехнік та реформатор | Економічна правда

Рубрики:  UKRAINE

РыГы-Аналы

Четверг, 30 Декабря 2010 г. 17:10 + в цитатник

Разбился самолёт с депутатами-РыГы-Аналами. Все погибли кроме одного. Он вскоре умер от ран. По ходатайству Кирилла попадает в рай. Хочет завязать разговор с коллегами, но те молчат. Депутат возмущается:
- Безобразие, молчат, как народ на выборах!
Пётр:
- Послушай, дурак, ты врал всю жизнь и даже рай хочешь испоганить. Придется и тебе язык удалить...

Рубрики:  UKRAINE

Город жлобства русских моряков начинает прозревать, кого на груди пригрел

Четверг, 30 Декабря 2010 г. 11:34 + в цитатник

Председатель Севастопольского городского совета Юрий Дойников критикует Россию за несвоевременную выплату городу компенсационных средств за пребывание Черноморского флота России на территории Украины.

Об этом Дойников заявил на внеочередном пленарном заседании 29 декабря.

По его словам, в 2010 году из 38 млн гривен, которые российская сторона должна была выплатить Севастополю на социально-экономическое развитие, город получил лишь 25,8 млн

Дойников пожаловался, что по этой причине не удалось до конца года сдать ряд объектов, например, выполнить запланированные работы на газовом дюкере, построить школу в Казачьей бухте, реконструировать некоторые больничные отделения.

Также Дойников напомнил, что первые 2 российских транша город получил, но с большим опозданием, что затруднило проведение тендеров.

«Третий транш Москва обещает выделить, когда российские эксперты проверят расходование предыдущих средств», - подчеркнул Дойников.

Он напомнил, что ежегодно Севастополь получает из бюджета России компенсацию за базирование Черноморского флота этой страны на территории Украины и за упущенные городом из-за базирования военных кораблей прибыли.

Часть этих средств идет на ремонт и строительство объектов инфраструктуры в местах проживания моряков.

Город жлобства русских моряков начинает прозревать, кого на груди пригрел | ОБКОМ

Рубрики:  UKRAINE


Поиск сообщений в MaidenUA
Страницы: 173 ... 23 22 [21] 20 19 ..
.. 1 Календарь