Податковий кодекс в ухваленій редакції не вирішив проблеми для малого підприємництва, а лише відклав її, вважає народний депутат Ксенія Ляпіна (НУ-НС).

 

Фото: UKRFOTO Ксенія Ляпіна розповість про Податковий кодекс на finance.tochka.net

Новини на цю тему

• Ляпіна: більше третини приватних підприємців самоліквідуються
• Підприємці про прийняття кодексу: нас кинули (фото)
• Єдиний податок ліквідують з 2016 року (доповнено)

Поспішне ухвалення Податкового кодексу з урахуванням поправок Президента призвело до низки проблем для платників єдиного та фіксованого податків, пишуть Ксенія Ляпіна та Дмитро Ляпін в статті "Проблеми співіснування єдиного та фіксованого податків з Податковим кодексом України".

Напередодні web-конфереції за участю Ксенії Ляпіної на finance.tochka.net приводимо аргументи зі згаданого матеріалу.

Перше протиріччя виникає через те, що Податковий кодекс відкидає можливість встановлення спеціальних податкових режимів іншими, окрім кодексу, документами. Водночас залишена спрощена система оподаткування і фіксований податок вводяться указом Президента і декретом Кабміну.

"Отже, спеціальні податкові режими, визначені указом Президента та іншим законом, стають напів-легітимними у застосуванні. Особливо це буде стосуватись обліку та звітності... Загальні норми звітності та декларування можуть бути застосовані до платників єдиного податку попри спеціальні норми звітності, визначені указом про спрощену систему оподаткування", - пишуть Ксенія Ляпіна та Дмитро Ляпін.

Друге протиріччя, яке наводять автори, стосується можливості застосування фіксованого податку на ринках.

З одного боку, залишаються чинними відповідні норми декрету Кабміну, якими встановлено правила застосування фіксованого податку. З іншого боку, визначено, що громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів на ринках та є платником ринкового збору.

"Водночас ринковий збір скасований у Податковому кодексі вже з 1-го січня 2011 року. Тож питання залишається знову на трактування податкової адміністрації", - зазначається в статті.

Третє протиріччя стосується звільнення платників єдиного та фіксованого податків від застосування касових апаратів.

Водночас з ухваленням Податкового кодексу Верховна Рада вирішила, що встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу, не допускається.

"Однак незастосування касових апаратів платниками єдиного та фіксованого податків встановлюється власне законом про РРО та відповідним указом Президента України, але не Кодексом. Норма знову буде трактуватись податковою адміністрацією на свій розсуд", - вказують автори.

Окрім протиріч в Податковому кодексі щодо застосування спеціальних податкових режимів Ксенія Ляпіна та Дмитро Ляпін вказують і на ряд ризиків.

"На платників єдиного та фіксованого податку поширюються розділи стосовно податкового контролю. Зокрема, фактичні перевірки без попередження платника податку... Крім того...встановлено право контролюючого органу вимагати під час перевірки інвентаризації активів та здійснення контрольної закупівлі. Все це у сукупності дає можливість фактично ускладнити діяльність будь-якого суб'єкта малого підприємництва", - сказано в статті.

Автори також вказують на обмеження ринку, які виникають через ухвалений Податковий кодекс. Зокрема, на неможливість платника податку на прибуток підприємств віднести до своїх витрат придбання товарів чи послуг у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (окрім діяльності у сфері інформатизації).

"З 1-го квітня 2011 року підприємства, що знаходяться на загальній системі оподаткування, не зможуть співпрацювати з підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування, чим, за експертними оцінками, обмежать ринок для таких осіб, особливо у сфері послуг, і спричинять до ліквідації до 100 тисяч підприємців", - пишуть Ксенія та Дмитро Ляпіни.

Водночас, на їх думку, схеми по "обналічуванню" коштів, для боротьби з якими і вводилась така норма, залишились.

Окрім того автори вказують на нез'ясованість щодо розподілу коштів на соціальні фонди, оскільки Податковий кодекс встановлює інший порядок сплати єдиного податку, ніж раніше.

"Ті підприємці, що сплатили повну суму встановленого місцевими радами податку за 1-й квартал (а деякі і на рік вперед) тепер ставлять питання, чи буде 58% від суми єдиного податку, перераховані у 2010 році за 2011 рік, зараховані як частина сплати єдиного соціального внеску?", - зазначають автори.

Загалом вони прогнозують масову ліквідація суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, що у подальшому може призвести до тінізації малого бізнесу та зростання соціальної напруги.

Як заявила Фаріон, те, що говорить Гузєєв можна позначити тільки одним словом іншомовного походження, яке вона з етичних міркувань не хотіла б називати.

УНІАН

Ірина Фаріон

Нагадаємо, Гузєєв аргументував свої слова тим, що що до приходу більшовиків західних українців  вчили або австріяки, або євреї, або німці, або поляки, а не українці. За словами Генконсула, на Галичині "люди говорили по-руськи, тому що вони були русини".

Як заявила Фаріон, те, що говорить Гузєєв можна позначити тільки одним словом іншомовного походження, яке вона з етичних міркувань не хотіла б називати.

"Якщо ти розбираєшся в чомусь, як свиня в апельсині, то краще мовчати", - наголосила Фаріон.

Вона нагадала, що давні українські пам'ятки з часів Галицько-Волинського князівства і стародавні пам'ятники з часів Русі - а спочатку Русь ніколи Київською не називалася, адже це Переяславське, Київське та Чернігівське князівство, - свідчать про те, що їх мова абсолютно єдина.

"І якщо говорити про російську мову, то вона вторинна за походженням, так як у своїй основі має церковнослов'янську. У другій половині 17 століття пішла лавина українських запозичень в московську мову, яка і не називався російською", - зазначила Фаріон.

Вона також наголосила, що "русинами" називалися всі українці - і ті, які жили на сході і на заході, адже початкова назва їхдержави була "Русь".

Як зазначає Фаріон, цю назву вкрав у українців Петро I, який розіслав депеші по світу про те, що його царство не називається Московським, а зветься Росія, з наголосом на першому складі.

"А Росія - це справді грецький варіант нашого назви Русь, тому українці і русини - це тотожні назви. Тому москалів творили українці, але перший млинець, на жаль, вийшов грудкою", - зазначила Фаріон.

Проте, за її словами, для "колонізованого і змаргіналізованого розуму Гузєєва - це неприступні істини". Тому вона не доводить їх генконсулу, а просто стимулє читати літературу на цю тему.

Дама пыталась проникнуть в здание Кабмина с букетом цветов и тортом, чтобы вручить премьер-министру в его день рождения

17 декабря скандально известное женское движение FEMEN провело у стен Кабинета министров акцию, приуроченную ко дню рождения главы правительства Николая Азарова, которому в пятницу исполняется 63 года.

Девушка Кровосися, названная в честь легендарной фразы Азарова об "упырях-кровосисях", пыталась проникнуть в здание Кабмина с букетом цветов и тортом и вручить их премьеру по случаю праздника.

Однако охрана правительства не восприняла такую инициативу и остановила костюмированный перфоманс. "Топча сапогами праздничные гвоздики, они задержали Кровосисю и передали ее работникам Печерского РУВД. Два одиночества так и не встретились", - сообщила пресс-служба FEMEN.

При этом организация отмечает, что пятничная акция направлена на борьбу с засильем мужчин в правительстве. "FEMEN напоминает о невыполненных обещаниях Азарова ввести женщин-министров в Кабмин и предупреждает, что призрак Кровосиси будет преследовать его, пока не будет введен принцип справедливого полового распределения власти, основополагающий принцип всех истинных демократий", - говорится в заявлении FEMEN.

Фото: cripo.com.ua, aif.ua

Валовый внешний долг Украины, включающий обязательства государственных и частных заемщиков, вырос до $111,6 млрд на 1 октября 2010 года с $104,6 млрд на 1 июля. Об этом сообщил Национальный банк.

Долги правительства выросли за третий квартал на 21,8% до $23,6 млрд, Нацбанка - на 20,5% до $7,1 млрд, корпоративного сектора - на 3,7% до $47,6 млрд. В то же время, задолженность банковской системы снизилась на 1,5% до $27,9 млрд.

По состоянию на 30 сентября этого года общий объем государственного долга Украины увеличился до $51,09 млрд с $48,305 млрд на 31 августа. Рост связан с увеличением прямого внешнего долга до $21,832 млрд с $19,422 млрд на конец августа.

Напомним, что в рейтинге наиболее динамично одалживающих стран Украина находится на 13-м месте. За последние три года госдолг Украины вырос более чем в два раза - до $36 млрд.

Ранее также сообщалось, что, по данным МВФ, Украина заняла первое место по объемам финансовой помощи среди стран Восточной Европы в период мирового финансово-экономического кризиса.

Как сообщалось, 18 октября украинский Минфин сообщил, что наибольшие платежи Украины по государственному долгу приходятся на 2011 и 2013 годы - соответственно 53,5 млрд грн и 55,2 млрд грн.
 

Кровавое мочилово блатными политических, состоявшееся вчерашним вечером в Верховной Раде, стало более чем закономерным итогом не только уходящей недели, но и, пожалуй, всего этого паршивого года.

Не то чтобы у пришедшей к власти «команды профессионалов» до сих пор сохранились положенные им по статусу внешние атрибуты высшей касты: железные коронки, тату с куполами и русалкой, сидящей на увитой розой выкидухе, заточки, засунутые в резинку проклейменных в модной ИТК семейных трусов и пр., – отнюдь, те времена давно прошли. Вместо сверкающих на солнце фикс пацаны вставили себе неброскую, зато дорогую керамику, спортивные костюмы с белыми лампасами, которые загребешься стирать, поменяли на «тройки» от европейских портных-гомосексуалистов, а вместо суровых «ежиков-полубокс» отрастили модельные прически и модную небритость.

Но суть свою благородные гоблины сохранили полностью. Пацанам сказали перебить очкариков – пацаны перебили. И тут же, как и велят понятия, всосанные ими еще с молоком пахана, принялись дружно биться в блатной истерике: «А они, суки, первые начали, они цепями нас мочить хотели, железными прутами по пяткам, дымовыми шашками за шиворот, бритвами по горлу и в колодец, заточку нам хотели в печень! И чтобы не было беспредела, мы их вежливо вывели из зала, а они друг друга стульями в темноте по головам! Смотрите, говорят, какие мы сильные, какие приемчики ментовские знаем!». Короче, старая добрая мулька на вечную тему…

Что и говорить, с приходом к власти этих не столько крепких хозяйственников, сколько хозяйничающих крепышей в украинской политике вошли в моду совершенно новые методы политической дискуссии. Если раньше самым страшным ее приемом был удар шпилькой Юлии Тимошенко по ноге зазевавшегося Григория Суркиса, то теперь какой-то мордатый овощевод, за время всей своей каденции так и не придумавший, о чем ему выступить с трибуны с помощью рта, в который он жрет свои овощи, с размаху бьет стулом по голове нардепа Волынца – и всем сразу становится ясно, что он этим хотел сказать.

И, что немаловажно, тот самый Запад – один-единственный жупел, которого до сих пор реально боится счастливый обладатель страусиных туфлей – даже сейчас не скажет ничего особенного: опять кто-то там чего-то тонко намекнет насчет прозрачности, толерантности и прочего фуфла, но пацаны тонких намеков не понимают – им надо объяснять проще: мол, рот порвем на немецкий крест, глаз высосем, в жопу трахнем. Эти дипломатические нюансы для общения с новой страной, построенной Партией регионов менее чем за год, Западу еще предстоит усвоить, но, когда это случится, всем уже будет, в общем-то, по барабану…

Менее резонансным, но тоже очень важным событием этой недели стал окончательный разрыв между двумя старыми соратниками по борьбе с мировой буржуазией – коммунистами Петром Симоненко и Леонидом Грачом. На первый взгляд, вроде как ничего сверхъестественного не произошло: всем известно, что эта пожилая парочка давно жила друг с другом, как кот с собакой. Как писал классик, семейная лодка разбилась о быт. А между тем трудно найти двух более похожих людей, чем Петр Николаевич и Леонид Иванович! Оба больше всего на свете любят власть и деньги (причем до такой степени, что, как говорят злые языки, Петр Николаевич однажды даже внаглую скрысил у зазевавшегося Леонида Ивановича его долю за некий законопроект, отчего Леонид Иванович был очень зол и неприятен в суждениях). Оба мечтают о счастье трудового народа столь сильно, что с готовностью голосуют за откровенно грабительские законы с целью резкого обострения выше обычного нужды и бедствий угнетенных классов и, соответственно, создания революционной ситуации. С особым остервенением Симоненко и Грач одобряют законопроекты, которые нравятся вице-премьер-министру Андрею Клюеву по кличке «Веселый Чемоданчик» (прозвище пошло оттого, что при появлении Андрея Петровича в кулуарах Рады нардепы от КПУ сразу становятся очень веселыми и материально обеспеченными). В конце концов, Петр Николаевич и Леонид Иванович – самые красивые старики Верховной Рады (не считая, конечно, грека-регионала Василия Хары). Ну что им, казалось бы, делить? Ведь даже женщины им нравятся разные: Леониду Ивановичу – стройные, а Петру Николаевичу – толстые блондинки…

В свое время один пухлый и розовощекий депутат-коммунист объяснил «Обкому» резко возросшую склочность Грача появлением у последнего постоянного спонсора – министра энергетики и угольной промышленности Юрия Бойко, чьи чемоданчики, как известно, такие же веселые, как и у вице-премьер-министра Клюева, а может, даже веселее. Грач тогда эту версию с возмущением отверг, заявив, что знает бесстыдника, распускающего о нем грязные слухи. В отместку он тут же распустил не менее грязный слух о самом клеветнике, объяснив в самых что ни на есть простых словах, почему пухлый и розовощекий депутат-коммунист до сих пор не женат и не собирается. Подумаешь, удивил.

Однако, как бы там ни было, факт остается фактом: по странному совпадению, откровенно сепаратистские замашки Леонид Иванович приобрел аккурат через пару-тройку месяцев после того, как к власти пришли донецкие со своими веселыми чемоданами. Не овладело ли Грачом чемоданное настроение?..

Действительно, сколько бы глава АП Сергей Левочкин ни рассказывал стране о том, что вот-вот скоро принесут свои щедрые плоды внезапные реформы, в результате чего у Януковича «не будет вообще конкурентов», – себя-то не обманешь. А рейтинговые перспективы у «хозяйничающих крепышей», прямо скажем, неважнецкие. Если «реформы» еще по сути не начаты, а в стране уже творится черт-те что, то страшно даже подумать, что будет, когда они заработают. Нетрудно догадаться, к кому из соседей по электоральной нише начнет перетекать сдувшийся рейтинг Партии регионов и ее мозгового Лидера. А Петра Симоненко уже сейчас, как гласит народная поговорка, легче убить, чем прокормить. Насколько же возрастут его аппетиты, если количество голодных ртов во фракции коммунистов удвоится?..

Впрочем, теперь не удвоится. Вследствие разрыва с Грачом Петр Николаевич теряет слишком жирный кусок электората. И, казалось бы, какое отношение к этому имеет дружественная Партия регионов? Да никакого! Как она не имела отношения и к скандальной пьянке в аэропорту Франкфурта, когда в составе делегации, возглавляемой молодым нардепом от ПР Андреем Пинчуком, внезапно нажрался и не попал в самолет такой же молодой нардеп от КПУ Андрей Найденов.

Между тем, поспешность и, что главное, бесстыдная откровенность, с которой «регионалы» раззвонили на всю страну о конфузе, постигшем коммуниствующего молодчика, не может не настораживать. Ведь могли же протянуть руку помощи оступившемуся человеку, не позорить его и партию в глазах общественности, наплести чего-то вроде: «Ну да, было дело, пятеро каких-то комсомольцев страх перед полетом преодолевали и немножко перестарались – ну, слегка напились, ну, на крыло наблевали, с кем не бывает?»

Могли, еще как! Но не захотели. Так, может, это они беднягу Найденова и споили? За Родину, за Сталина, за Молотова-Риббентропа, за нерушимый союз олигархов, коммунистов и примкнувшей к ним гнилой интеллигенции Вавы Литвина, за Петра Николаевича, чтоб у него стоял даже в гробу, чтоб жена у него была не последняя, чтоб Клюев заходил почаще, чтоб у нашего Грача во рту перья проросли и пр. и пр. Ну какой депутат-коммунист за такое не выпьет, особенно на халяву?..

Жаль, конечно, что «регионалы» немножко, как говорят, недокрутили: по законам жанра надо было для своих союзничков хорошую пиар-кампанию организовать. Министру Луценко после похожего приключения с «Люфтганзой», например, на стол бутылку с милицейской фуражкой сверху ставили – так почему бы и Петру Николаевичу тоже пузырь водки с буденовкой перед носом не поместить? В благодарность, так сказать, за воспитание достойного продолжателя правого дела отцов и дедов… Ну да ничего, лиха беда начало. Хотя, конечно, всем известно, что душа «регионала» – потемки…

Взять хотя бы народного депутата от ПР Виталия Хомутынника. На первый взгляд, совершенно нормальный, мы бы даже сказали, положительный молодой человек – симпатичный, из Макеевки, при должности, и не абы какой – целый председатель комитета ВР по вопросам налоговой и таможенной политики, кумир мелких предпринимателей (которые при его имени до сих пор подпрыгивают и тянутся руками к чему-нибудь тяжелому). И при всем при этом, как выяснилось на днях, тараканы в голове Виталия Юрьевича носятся в совершенно непредсказуемых направлениях.

Простая, казалось бы, ситуация: в кулуарах Верховной Рады журналистка из телевизора спрашивает у Виталия, не помнит ли он дату Переяславской рады. И Виталий ей строго отвечает: «Вы не провоцируйте! Я же не отвожу вас, а потом не спрашиваю, какой у вас размер груди» (см. Нардеп Хомутынник ассоциирует дату Переяславской рады с размером своего пениса?).

В общем, получилось как в старом армейском анекдоте про солдатика срочной службы: «О чем вы сейчас думаете, рядовой?» – «О бабах, товарищ полковник!» – «А почему?!» – «А я о них всегда думаю!».

И все равно странно как-то получается. Хомутыннику-то уже тридцать четыре стукнуло, через год можно даже в президенты баллотироваться, и все эти подростковые проблемы – буйство гормонов, угри на лице, спермотоксикоз, ночные поллюции и преждевременные эякуляции – давно должны остаться у Виталия в прошлом… Или правы психологи редакции «Обкома», подозревающие, что это не барышни, а само по себе понятие «Переяславская рада» вызывает у депутата Хомутынника вполне конкретные эротические ассоциации? Но 1654 – это даже в миллиметрах для человека, пусть и члена Партии регионов, как-то чересчур…

Впрочем, если допустить, что Виталий считает, будто дата Переяславской рады – это 10 сантиметров, все сразу встает на свои места.

Гораздо сложнее обстоит дело с эротическими фантазиями главного «регионала» Украины – Виктора Януковича. Человеку уже 60 лет, а он до сих пор мертвых проституток боится. И чего их бояться, спрашивается? Спит красавица в гробу, я подкрался и… В общем, спи, моя красавица, в чем проблема? Детский сад просто. Ну, хорошо, предположим, Юля пошла на крайний вариант – перебросила, допустим, пару мертвых проституток Януковичу через забор в «Межигорье». Ну так пусть Виктор Федорович не шатается под забором, и ничего с ним не случится! А дамочек этих снайперы еще на лету расстреляют, делов-то…

Вот чем на этой неделе нас глава государства действительно порадовал, так это идеей сменить, как говорят, гербарий – в смысле, герб «фамильный» перерисовать. Чтоб, значит, корона была как у самого Кучмы Л. Д., потому как в этом году в жизни Виктора Федоровича произошли приятные перемены.

Сейчас, напомним, герб Януковича выглядит так:

Нетрудно заметить, что герб действительно нуждается в усовершенствовании. Все эти пальмомерцаловские ветви, тигры-мутанты, кентавр с эмблемой «Мерседеса» и девиз «Superabo» (который некоторые неучи переводят с латинского как «Супербаба»), – это, конечно, здорово, но все же не учитывает многих судьбоносных событий в жизни Виктора Федоровича. К примеру, «Мерседес» для главы государства с приобретением вертолета за 17 миллионов долларов уже явно неактуален, и его неплохо было бы сменить на яйцо – символ коллаптоидного состояния как высшего достижения агитационной кампании Лидера. Пальмо-мерцаловые ветки необходимо заменить на еловые в память о венке, который Виктор Федорович всякий раз возлагает, проходя мимо Могилы Неизвестного солдата, а тигров – на куда более естественно выглядящих в данной позе кенгуру – свободолюбивый символ резиденции «Межигорье».

А вот губернаторскую корону, если уж говорить по справедливости, следует менять не на президентский аналог, а на красивую меховую шапку.

Ибо, в конце концов, все началось именно с нее.

Василий РЫБНИКОВ

Фото Михайла Маркова

Шановні друзі!

Чи подобається вам те, що відбувається з нашою країною? Нам теж не подобається. І для того, щоб примусити владу прислухатися до нашого голосу, пропонуємо тиснути на неї за допомогою їхньої улюбленої іграшки – Євро 2012.

Влада будує стадіони, але хіба лише вони створюють обличчя країни?

Приклад – в Україні шириться епідемія СНІД та туберкульозу. Грошей на боротьбу з ними немає, зате є гроші на побудову стадіонів. Виникає питання – чи можна запрошувати спортсменів та уболівальників у країну, де буяють смертельні хвороби? Звучить переконливо, чи не так?

Або ж – чи можна проводити Євро у країні, де придушують свободу слова, згортають демократію та свободи? Чи не призведе це до повтору Олімпіади-36 у гітлерівській Німеччині, яка надала міжнародний авторитет Гітлеру?

Подібних аргументів можна знайти не один десяток – особливо якщо за це візьмуться громадські організації, що опікуються відповідними проблемами – екологією, демократією, медициною, культурою тощо.

Отже ми пропонуємо об’єднати зусилля усіх небайдужих для того, щоб поінформувати керівництво УЄФА про реальний стан справ в Україні – свободу слова, демократію, екологію, стан державних фінансів, соціальну напругу.

Давайте разом створимо лист до УЄФА та інших міжнародних організацій, у якому покажемо справжній стан справ у країні. Механізм створення – публічний. Там ви знайдете ескіз з усіма посиланнями, які дозволяють перевірити факти. Там ви зможете додати аргументи до кожного розділу і підписатися. Там за вашої участі буде створено кінцевий варіант звернення.

Що буде далі? Далі ми перекладемо цей лист і вручимо особисто адресатам у штаб-квартирі УЄФА.

Далі будемо звертатися до інших міжнародних організацій із проханням вплинути на процес. Ну а потім, сподіваємося, почнеться суспільний діалог української влади та людей. А якщо ні – що ж, вуличні акції ніхто не відміняв. Ми не можемо проміняти Україну на футбол.

Проте надія на порозуміння помирає останньою.

Ескіз

Відкритий лист до УЄФА

Президенту УЄФА п. Мішелю Платіні

Директору УЄФА з питань Євро-2012 п. Мартіну Каллену

 У цій частині варто наголосити на тому, що підготовка до Євро-2012 включає не тільки питання футболу.

Розділ 1. ФУТБОЛ

Керівництво українського футболу планувало відмовитися від проведення національного чемпіонату, а тепер - об'єднати кубкові турнірів з Росією.

Крім того керівництво федерації футболу під час фінальних матчів Кубку України відмовилося від виконання національного гімну України.

Гостро стоїть проблема хабарництва у суддівському корпусі. Апеляційний комітет ФФУ остаточно втратив довіру .

Розгул футбольного хуліганства відбувається за сприяння міліції.

Розділ 2. БЕЗПЕКА

Через ксенофобію міністра Могильова ПАРЄ висловила жаль. Як міліція охороняє футболістів ми бачили під час подій у Харкові,

Більшість уболівальників - учнівська молодь. А міністром освіти є пан Табачник, якого звинувачують у ксенофобії навіть однопартійці.

Розділ 3. СНІД ТА ТУБЕРКУЛЬОЗ

Епідемія СНІД в Україні досягла найнебезпечніших у Європі масштабів.

На боротьбу зі СНІД заплановано 45,5 мільйонів доларів, але фінансовано лише половину.

Україна займає перше місце в Європі за мультирезистентним туберкульозом. На боротьбу з ним виділено лише 18,7 мільйонів доларів при необхідних 55,7

Чи можна запрошувати футболістів та уболівальників Європи до країни, де буяє епідемія СНІД та туберкульозу?

Розділ 4. ЕКОЛОГІЯ

Євро-2012 - це ширма, якою прикривають відвертий екологічний бандитизм.

Захисників зеленої зони у Харкові побила міліція.

У Києві нищать парк "Юність" – тут планують побудувати каток замість запланованого до знесення катку "Крижинка", який розташований біля стадіону.

В українській столиці планують вирубати 250 гектарів зелених насаджень.

Захисники тварин вже зверталися до УЄФА з приводу масового знищення бездомних собак і котів перед Євро-2012, але ситуація не змінилася.

Розділ 5. КУЛЬТУРА

Найкритичніша ситуація склалася у Львові. Руйнація пам’яток архітектури і культури набрала там масових масштабів і все це знов-таки прикривається гаслами підготовки міста до Євро.

Розділ 6. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ

Сьогодні завдяки Євро 2012 наша країна стала найбільшим боржником у Східній Європі.

І віддавати ці борги доведеться нам і нашим дітям.

Державна цільова програма фінансування підготовки до Євро 2012 передбачає, що витрати складуть 18 мільярдів доларів, з них 13 мільярдів буде профінансовано за рахунок коштів платників податків та державних запозичень.

Очікуваний рівень економічного ефекту за версією влади виглядає так: Рівень крадіжок коштів з бюджету дивує навіть звиклих до всього українців.

Збитки могли бути значно меншими, але ціни завищують удвічі, безсоромно набиваючи власні кишені. Отже не дарма Україну вважають одною з найбільш корумпованих країн світу.

Розділ 7. СОЦІАЛЬНА НАПРУГА

Пограбування держави, яке проводиться в Україні під гаслами підготовки до Євро 2012, прикривається навмисним загострюванням питань мови, та історії.

Це загострює обстановку в країні.

Розділ 9. ДЕРЖАВНА І МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА

Україна все більше скочується до авторитаризму. Це визнає сьогодні більшість політичних аналітиків. Свобода слова зазнає утисків, громадянські акції забороняють через те, що це буцімто зумовить "негативне враження вищих посадових осіб іноземних держав про країну в цілому".

Як у тридцяті роки нацисти пропонували німцям гармати замість масла, українцям тепер пропонують футбол замість демократії.

Підсумок

У підсумку ми можемо запитати шановних Платіні та Каллена чи готові вони пожертвувати авторитетом УЄФА і спорту в цілому, наполягаючи на проведенні чемпіонату Європи в Україні, у той час, коли Італія чи Німеччина готові провести цей форум разом із Польщею чи окремо, не ризикуючи репутацією улюбленої гри мільйонів.

Назар Холод, аналітик Інституту міжнародної економіки Пітерсона

Однією з найважливіших реформ, про які заявила теперішня влада в Україні є пенсійна реформа. Її важливість важко переоцінити, ця реформа вкрай потрібна країні і зволікати з її проведенням не можна. В Україні про проведення пенсійної реформи говорили роками, однак ніяких реальних кроків у цьому напрямку зроблено не було. У проведенні пенсійної реформи, як і багатьох інших, Україна суттєво відстає від наших сусідів, яка ці реформи провели наприкінці 1990-х – початку 2000-х років.

Нарешті теперішній уряд рішуче взявся за реалізацію пенсійної реформи. І хоча про пенсійну реформу говорять упродовж останніх кількох місяців, чіткого уявлення про те, що вона передбачає у громадян так і не сформувалося. Основна проблема влади полягає у тому, що вона не хоче чи не може проводити діалог із суспільством. Суперечливі висловлювання урядовців посилюють невпевненість громадян у майбутньому, а не небажання чиновників відкрито обговорювати заплановані свої дії призводять до значних соціальних і економічних втрат. Проаналізуємо інформаційні повідомлення урядовців щодо пенсійної реформи в Україні.

Після переформатування Кабінету Міністрів Прем’єр-міністр Микола Азаров призначив віце-прем’єр-міністра і міністра соціальної політики Сергія Тігіпка відповідальним за проведення пенсійної реформи. Азаров також зобов’язав провести «серйозну роз'яснювальну та консультаційну роботу із залученням представників громадських організацій». Під час зустрічі з адміністратором програми розвитку ООН, керівником групи розвитку Гелен Кларк Тігіпко оголосив, що закон про пенсійну реформу буде подано до Верховної ради 13 грудня 2010 р.

І справді, проект «Закону про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за номером 7455 був зареєстрований на сайті Верховної Ради 13 грудня 2010 року. Однак самого тексту законопроекту на сайті не було. Не з’явився він і в наступні дні. Не було цього законопроекту на сайті Міністерства соціальної політики. Про інформаційний супровід наших органів влади не варто і говорити. Новини сайту міністерства у рубриці «Пенсійний фонд» закінчуються у жовтні 2009 року. Якщо поглянути на інформацію у рубриці «Пенсійна реформа» на сайті Пенсійного фонду України, то новини також закінчуються у жовтні 2009 року. Відтак жодної офіційної інформації про стан і напрямки пенсійної реформи в Україні отримати неможливо.

Єдине, на що можна покладатися при дослідженні намірів уряду щодо пенсійної реформи так це Програма економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», яка була напрацьована Комітетом з економічних реформ при Президентові України і була представлена Віктором Януковичем 2 червня 2010 року. У цій програмі серед заходів стабілізації солідарної пенсійної системи наголошено на необхідності: «підвищити мінімальну тривалість страхового стажу для одержання пенсії за віком з поточних 5 до 15 років; стимулювати більш пізній вихід на пенсію шляхом підвищення нормативної тривалості стажу з 20/25 років до 30/35 років; вирівняти пенсійний вік для жінок і чоловіків (поступово, з кроком по 6 місяців щороку протягом 10 років)». Отже, Президент у своїй програмі економічних реформ наголосив на необхідності підвищення пенсійного віку жінок (зрозуміло, щоб зрівняти пенсійний вік для жінок і чоловіків потрібно підвищити його для жінок: ніхто не подумає, що пенсійний вік для чоловіків може знизитися).

Другим важливим джерелом інформації про про плани щодо пенсійної реформи є Меморандум про економічну і фінансову  політику з Міжнародним валютним фондом. 16 липня 2009 року ці документи за підписом Прем’єр-міністра Миколи Азарова, міністра фінансів Федора Ярошенка і голови Національного банку України Володимира Стельмаха були направлені МВФ. Наведемо дослівно текст, що стосується пенсійної реформи: «Для вирішення структурних проблем системи пенсійного забезпечення ми до кінця вересня 2010 року подамо на розгляд до Верховної Ради законопроект, який планується ввести у дію до кінця грудня 2010 року (структурний маяк), що передбачатиме:

•    підвищення мінімального необхідного страхового періоду з 5 до 15 років;
•    поступове підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, із щорічним підвищенням на 6 місяців кожного року, починаючи з 2010 року, маючи на меті вирівняти пенсійний вік для усіх працюючих;
•     подовження на 10 років робочого стажу, необхідного для отримання пенсійних виплат у повному обсязі».

З цього стає абсолютно зрозуміло, що уряд буде підвищувати пенсійний вік жінок з 55 до 60 років. Зрозуміло чи не зрозуміло? Як для кого - наприклад Азарову незрозуміло. В офіційному повідомленні, що опубліковане 5 листопада на сайті уряду сказано: «Ні Президент, ні Прем‘єр-міністр ніколи не говорили про те, що з 2011 року буде підвищений пенсійний вік. Навіщо ми ведемо дискусію про ті питання, які ніколи не стояли у порядку денному?».

Чи Азаров не читав Програми економічних реформ Президента? Чи Азаров не читав тексту листа до МВФ, якого він підписав? Якщо він не читав що підписував, тоді це не професійно. Якщо він це читав, але каже що не читав, тоді він брехун. Яка відповідь вам подобається більше? У будь-якому разі ми маємо вибір між непрофесіоналом і брехуном.

Віце-прем'єр Сергій Тігіпко відмовився назвати основні положення законопроекту і підкреслив, що громадське обговорення законопроекту буде проводитися паралельно з розглядом його в парламенті. Тобто обговорення буде тоді, коли будемо голосувати? Таке ставлення до надзвичайно чутливої теми може спровокувати хвилю соціального неспокою. Невже прийняття Податкового кодексу нічого не навчило наших урядовців? Саме небажання влади обговорювати і пояснювати свої дії призвело до Майдану підприємців. Невже для того, щоб влада почала чесно розказувати про свої плани потрібний ще й Майдан пенсіонерів?

В 2001-м Тимошенко провела в камере Лукьяновского СИЗО 42 дня.
15 декабря 2010-го она повторно приблизилась к роковой черте.
 
В среду Генеральная прокуратура заявила о возбуждении против ЮВТ уголовного дела. После допроса, в ГПУ заявили: Тимошенко «на подписке» о невыезде. У самой ЮВТ, правда, опровергли: на «беседу» она прибыла без адвоката, автографы нигде не ставила, следовательно, разговор о мерах пресечения неуместен.

Вот, де, придет в следующий раз с адвокатом – тогда… Согласно действующему законодательству, мера пресечения может избираться к подозреваемому, но официальное обвинения должно быть предъявлено непременно в течение десяти суток. Что – можно не сомневаться – и случится в ближайшее время.

***

По словам главы пресс-службы ГПУ Юрия Бойченко, экс-премьер проходит по делу «о деньгах Киотского протокола» в качестве подозреваемой. Конкретно - ч. 3 ст.365 (превышение власти или служебных полномочий, повлекшее тяжелые последствия).

Значит ли это, что Тимошенко сядет? Как в доме повешенного не говорят о веревке, так и в ее окружении ответа на сей вопрос стараются не давать. При том, что еще пару месяцев тому бравировали: «Кто ж ее посадит? Она ж памятник!»

Больше не бравируют. Ибо сейчас вероятность посадки лидера оппозиции высока, как никогда. В СИЗО уже томится целый сонм ее соратников:

- Игорь Диденко (готовится к замене своей 191-ой статьи также на 365-ую);
- Анатолий Макаренко (также переквалификация на 191-ю с 367-ой – служебная халатность);
- Валерий Иващенко (ч. 2 ст. 364);
- Тарас Шепитько (злоупотребление служебным положением);
- Татьяна Грицун (экс-замглавы Госказначейства под арестом с июля. Обвиняется в злоупотреблении властью, причинившем вред участникам приватизации Одесского припортового завода);

Плюс:

- задержанный в Чехии Богдан Данилишин (просит политического убежища);
- Татьяна Слюз (с июля – в межгосударственном розыске);
- Мария Кушнир (проходит процедуру экстрадиции из России, с сентября – в волгоградском СИЗО).

Сюда же: регулярные допросы Турчинова (свидетель по «газовому» делу) и Луценко (по ст. 191 ч.3 УК Украины - присвоение, растрата имущества или завладение им путем злоупотребления служебным положением).

Ну, и «вишенка на торт» - во вторник ГПУ задержала экс-министра окружающей среды Георгия Филипчука, непосредственно причастного к «делу Киотского протокола», по которому «трясут» саму Тимошенко.

Важная деталь: если Диденко-Макаренко и Ко «прессовала» СБУ, то за Тимошенко взялась уже ГПУ. Логично предположить: «дело Тимошенко» - тест «на профпригодность» нового руководителя ведомства Виктора Пшонки.

***

Злоключения Тимошенко с «японскими деньгами» начались не со сделки по продаже украинских квот на выброс парниковых газов Токио. Широко разрекламированный самой Тимошенко контракт – 300 миллионов «живых» евро-денег для модернизации отечественных предприятий. «Осваивать» их планировалось посредством конкурса, участвовать в котором могли как государственные, так и коммунальные предприятия. Курировало его Национальное агентство экологических инвестиций. До сего дня конкурс не завершен.

Так, вот, неприятности ЮВТ начались на заседании Совета регионов, проводившегося под председательством Президента Януковича во Львове. Тогда-то, всуе задавшись вопросом о судьбе денег, полученных Украиной от Японии, Янукович получил пространный ответ: они, де, разграблены. «Мы не можем начать переговоры по второму траншу на сумму 140 млн. евро», - заявил тогда экс-глава Национального агентства по вопросам обеспечения эффективного использования энергетических ресурсов Сергей Ермилов.

Гарант возмутился. Органы - получили задачу: разобраться и покарать. Возбудили дело – информация вышла в публичную плоскость. Выйдя – не прошла мимо японцев.

Ситуация прояснилась достаточно быстро. Буквально через пару дней деньги нашлись на счетах Министерства охраны окружающей природной среды (привет в СИЗО Филипчуку!). «Эти средства находятся на счете Министерства охраны окружающей естественной среды де-факто и де-юре. То есть, казначейство выдало справку, что средства в объеме свыше 3 млрд. грн. находятся на счете министерства. Я видел эту справку», - сказал тогда журналистам замминистра Анатолий Гриценко.

Lb.ua эти справки тоже видел. СправкИ, поскольку их несколько – деньги поступали несколькими траншами. Операторы – НБУ и государственный «Эксимбанк». Датированы бумаги апрелем-маем. Вот – несколько экземпляров.












Однако, Токио слова замминистра, разумеется, не успокоили. Японская сторона официально обратилась к украинской, с просьбой предоставить полноценный отчет о расходовании средств. Предоставить, посредством аудита международной компании. Так в этой истории появился именитый аудитор «BDO». Именно на его выводах, адвокаты Тимошенко сегодня намерены выстраивать главную линию защиты. Конкретно – на отчете, датированном 20-м мая 2010.

Материалы этого отчета попали в распоряжение Lb.ua. Полное название «Отчет о фактических результатах относительно наличия суммы, эквивалентной сумме Договора продажи Единиц Установленного Количества полученной за первые договорные ЕУК и возможности их беспрепятственного использования Национальным агентством экологических инвестиций Украины в полном объеме на Деятельность по Озеленению в соответствии с Процедурой Озеленения и законодательства Украины». Дата – 20-е мая. Тогда же – в конце мая – глава Нацагентства Сергей Орленко подтвердил: деньги на счетах таки есть. Однако, ГПУ уже расследовала дело об их растрате.














Что этому противопоставляют органы? Аргументы о том, что деньги, находившиеся на казначейском счете, использовали не по назначению. Конкретно – на выплату зарплат и пенсий в кризисный, да еще и в предвыборный период. Отследить движение средств в Казначействе хоть и непросто, но можно. Это, собственно, уже сделала КРУ, составившая даже соответствующий акт. Который выглядит, надо сказать, весьма странно. По крайней мере, для любого мало-мальски грамотного финансиста, знакомого с механизмом функционирования Казначейства (так называемая «французская система»). Для обычных граждан достаточно отметить: в настоящее время на счетах Казначейства находится сумма, которая была б невозможной, если б «киотские деньги» ушли бы «налево».

Впрочем, это – тонкости. Разбираться в которых предстоит следствию. Нас интересует прецедент.

***

Итак, статья Тимошенко «тянет» на 7-10 лет лишения свободы с лишением права (внимание!) «занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью сроком до 3-х лет».

Логичный вопрос: включены ли в «запретный» перечень выборные должности? Народный депутат, к примеру. Закон точного ответа не дает. Сам приговор, с ним – ограничительные меры, вступают в силу исключительно по решению суда. Решению, которое еще можно обжаловать в апелляции и высшем специализированном суде. Все это – сроки. Причем немаленькие. На период до окончательного вердикта – если человек с таким обвинением находится под следствием – аспекты его «трудоустройства» определяет суд. То есть, баллотироваться в нардепы Тимошенко-обвиняемой разрешить могут (само по себе баллотирование не есть работой в должности), а вот мандат получить (с ним – неприкосновенность) – не факт. Опять таки: как скажет суд.

Разумеется, столь своеобразный способ нейтрализации ЮВТ как политического конкурента – не главная цель, преследуемая ныне «регионалами». Скорее – «приятный бонус». Какая – главная? Сложно судить, ибо в случае, если ЮВТ таки посадят, негативов бело-голубые получат больше, чем позитивов.

Во-первых, всплеск электоральной популярности Тимошенко. В народе любят обиженных. В массе своей, рядовые граждане не станут вникать в нюансы операций Госказначейства и проверок КРУ. В их понимании все просто: Янукович сажает Тимошенко, потому что он ее не любит. Как вариант (для оголтелых фанатов ЮВТ) – боится. Хотя самого Януковича в 2005-м не то, что не сажали, даже статуса обвиняемого не присваивали, так – пару раз приглашали на допросы. А, с учетом того, что Виктор Федорович предпочитал проводить время в Москве и Карловых Варах, на допросах отдувались Ефремов, Богатырева, покойный Кушнарев и т.д. Посему, даже если Тимошенко действительно виновна, лавры «восстановителя справедливости» новая власть не получит. Зато лавры «добивателя падших» - гарантировано. Кто от этого выиграет? Не столько даже ЮВТ (обезглавленная «Батькивщина», сама по себе, на многое не способна) , сколько – новая оппозиция, которая ситуацией сумеет воспользоваться. Будет ли это «карманная» оппозиция Банковой? Не исключено. И тогда уж, безусловно, в «дамки» выйдет АП. До которой все никак не дойдет: ни одна власть не может быть успешной без наличия эффективных оппонентов. Является ли Юлия Владимировна сегодня эффективной? Большой вопрос. Но, выбирать не приходится. Пока, по крайней мере – «какой ни есть, а все ж родня».

Во-вторых, судьба Тимошенко наверняка заинтересует международную общественность. Сама она – будучи на подписке – в Брюсселе никому пожаловаться не сможет. За нее это сделает Немыря. Который репутацию себе – излишним лоббизмом ЮВТ – хоть и подмочил, все ж остается уважаемым человеком, которому руку подают и в Европарламенте, и в Совете Европы.

В-третьих, нынешнее дело Тимошенко (насколько можно судить из имеющихся материалов) шито белыми нитками настолько же, насколько в 2005-м – дело Колесникова. Зачем сажали Колесникова? Чтоб «достать» Ахметова. Зачем «прессуют» ЮВТ? Вопрос. Ведь, если Банковой действительно так хочется ее посадить, неужели нельзя отыскать аргументы более весомые, чем «деньги Киотского протокола»? Наверняка – можно. Ну, и? Опять: вопрос.

Четвертое и главное. Вплотную взявшись за Тимошенко, власть, тем самым, открывает «ящик Пандоры». Ибо за год (без малого) хозяйствования новой власти, в ее рядах уже обнаруживается немало претендентов на посадку. Посадку, с вполне внятным обоснованием.

Депутат фракції "БЮТ - Батьківщина" Михайло Волинець був побитий в результаті бійки в сесійній залі парламенту в четвер увечері.

Як передає "Інтерфакс-Україна", Волинець повідомив, що один з депутатів фракції Партії регіонів, прізвище якого він не знає, під час штурму президії парламенту підняв стілець, яким був заблокований вхід в президію, і кинув його в голову Волинцю.

"У мене розбита голова і тут велика рана. Щелепа... я тут не відчуваю зубів", - сказав Волинець, продемонструвавши журналістам скривавлену руку.

При цьому колеги по фракції повідомили, що вже викликали "швидку допомогу".

За словами Волинця, цей депутат фракції Партії регіонів "жорстоко бив і інших депутатів".

У сесійній залі продовжують знаходитися депутати і фракції Партії регіонів і фракції "БЮТ - Батьківщина". При цьому "регіонали" відтіснили "бютівців" від трибуни і президії.

Депутати фракції "БЮТ - Батьківщина" фіксували бійку на камери мобільних телефонів.

Як повідомлялося, в четвер парламентарії від "БЮТ-Батьківщина" заблокували роботу Верховної Ради в протест проти санкцій відносно їхнього лідера Юлії Тимошенко, проти якої порушено кримінальну справу.

Нагадаємо, нещодавно під час штовханини у сесійній залі парламенти міністр фінансів Федір Ярошенко розсік брову "бютівцю" Олександру Дубовому.