-Рубрики

 -Музыка

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в MaidenUA

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 25.09.2007
Записей:
Комментариев:
Написано: 3638


Портрет Януковича вставили в сиденье для унитаза.

Понедельник, 16 Января 2012 г. 12:52 + в цитатник

Изображение президента с траурной лентой появилось в Алупке

 

В городе Алупка в частном секторе появилось фото президента Виктора Януковича, вставленное в ободок от унитаза.

Фото в такой «рамке» с ленточкой висит прямо на улице, сообщаетЦензор.НЕТ.

«Кстати, обратите внимание, там к конструкции еще и шнур тянется. Я думаю, оно еще и светится в ночи», - комментируют фото пользователи соцсети.

 

Фото: censor.net
<a href="http://www.segodnya.ua/news/14327848.html">Источник</a>


Донецкие - такие донецкие... Холоп не может быть грамотнее барина, особенно если он Проффесор

Понедельник, 16 Января 2012 г. 12:11 + в цитатник

Originally posted by [info]v_n_zb at Донецкие - такие донецкие... Холоп не может быть грамотнее барина, особенно если он Проффесор

.

Официальный сайт подготовки Донецка к Евро-2012 в англоязычной версии содержит ошибки.

В частности, во вкладке "Транспорт" одна из страниц называется "Shuttle bass".
Очевидно, имелось в виду "Shuttle bus" - "Пригородный автобус".

Предложения в тексте также содержат ошибки.

"The delivery of fans with tickets, which will arrive independently, isshall be carried out by shuttle-buses in to the city center on the route", - говорится в одном из них.

=====
Ранее официальный сайт Евро-2012 вывесил машинный перевод презентации украинской сборной.

"Sbornaya Ukraine on football (Ukr Ukraine national football team) represents Ukraine at mezhdunarodnыh of Football tournament and tovaryscheskyh meetings. The control and organization osuschestvlyaet football Federation of Ukraine", - так выглядел текст на сайте.

====
А  в аэропорту Донецка к Евро-2012 появились вывески на "мэждународном" языке:

Вывеска-указатель в аэропорту Донецка - "Реєстрація на международні рейси" вместо "Реєстрації на міжнародні рейси".

И, знаете ли, как-то совсем не удивительно.
Ну не могут простые работяги из рабочего Донецка быть грамотнее "лидера" и его Кровосиси Яновича. Не положено....

.


Украинские милиция, прокуратура и суд под контролем у «донецких»

Воскресенье, 15 Января 2012 г. 13:35 + в цитатник

Выходцы из Донбасса заняли 90% мест в руководстве правоохранительных органов. Кроме «донецкого» МВД, под контролем непосредственно «донецких» оказались: ГПУ, Конституционный суд, Высший спецсуд по рассмотрению гражданских и уголовных дел.

В МВД продолжаются рокировки. 25 мая стало известно о назначении нового начальника Ровненского областного управления Министерства – Василия Лазутко. Он сменил на этой должности одиозного Олега Сало, который, в свою очередь, стал советником министра внутренних дел по западному региону.


Сало – один из четырех «кучмовских» кадров, вернувшихся в руководство МВД после прихода к власти Виктора Януковича. Кроме него, это глава Ивано-Франковского УМВД Василий Варцаба, его закарпатский коллега Виктор Русин и черкасский – Валерий Дерновой.

Трое последних – Варцаба, Русин и Дерновой до «Оранжевой революции» руководили, соответственно, УМВД Закарпатской области, как начальник и первый зам, и милицией закарпатского города Мукачево. Всех троих после «Оранжевой революции» обвинили в фальсификации выборов мэра Мукачева в 2004 году.


В результате Варцаба, объявленный в международный розыск, успел бежать в Россию и отсиделся там, а Русин и Дерновой были арестованы.


Олег Сало тоже обвинялся в фальсификациях – уже выборов президентских, и в злоупотреблении властью, и тоже был в международном розыске.


Все уголовные дела были закрыты в 2006-2010 годах.

Донецкая милиция


За полтора месяца до смены власти в Ровно Президент Виктор Янукович уволил заместителя министра внутренних дел — главу УМВД Крыма Александра Просолова. В АРК он пришел, проработав около 20 лет в структурах МВД в Донецкой области – в Славянске и Макеевке, откуда вышло большинство нынешней «донецкой» элиты, в том числе и многие донецкие силовики.


Освобожденную Просоловым должность в автономии с приставкой и.о. занял другой выходец из Макеевки – Сергей Резников.


«Донецкого» кадра получил и Севастополь. Должность первого заместителя начальника – начальника управления по борьбе с организованной преступностью УМВД там занял Эдуард Третьяк, который до того возглавлял УБОП на малой родине Президента – в Енакиево.

В один день с Александром Просоловым Виктор Янукович уволил еще четверых заместителей главы МВД – Анатолия Лазарева, Виктора Ратушняка, Леонида Зиму и Василия Фаринника – двое последних – тоже «донецкие», получившие должности с приходом в Министерство их земляка Анатолия Могилева, возглавлявшего некогда милиционеров Артемовска и Макеевки. «Увольнение» было формальным, все остались при должностях.

За Лазаревым все же осталось кресло начальника главного штаба, за Ратушняком – начальника департамента милиции гражданской безопасности, за Фаринником – начальника главного следственного управления МВД. Леонид Зима стал советником министра внутренних дел.


Увольнения прошли в рамках затеянной Президентом в конце прошлого года «административной реформы». У Могилева остались два заместителя и один первый зам – Сергей Попков, известный тем, что в ноябре 2004 года как командующий внутренних войск МВД чуть было не двинул эти самые войска на протестующий народ. Среди замов – еще один макеевский кадр, 30-летний Дмитрий Ворона.

Кроме собственно центрального аппарата МВД, АРК и Севастополя, с «донецким» руководством повезло еще семи областям, не считая, само собой, Донецка. То есть, всего, таким образом, десять региональных единиц из 27 – более трети регионов Украины «закрыты» чисто донецкими кадрами.


В руководство УМВД Киевской области вернулся уже занимавший эту должность при премьере Янковиче донетчанин Константин Сапко. В Николаевскую область пришли сразу начальник и первый зам главка – Михаил Слепанёв из Славянска и Валерий Радченко, руководивший до того милицией Славянска и Краматорска.

Еще больше повезло Сумской и Запорожской областям – туда пришло сразу по одному начальнику и по два первых зама. Глава Сумского УМВД Петр Дяченко из Макеевки работает в компании земляков — Валерия Ефремова и Михаила Палькина (из Макеевки и из Донецка). Они составляют группу поддержки «макеевского» губернатора Сумщины Юрия Чмыря. Как нельзя лучше об этом рассказала сумская газета «Панорама»: «Клановость донецких в Сумской власти воспринимается многими как оккупация, которая порождает абсолютную бесконтрольность руководителей…».


Далее – УМВД Запорожской области возглавили Владимир Серба, работавший в Дружковке, Александр Степанов, руководивший Краматорским и Славянским райотделами Донецкого УМВД, и Виктор Козицкий – бывший начальник милиции Артемовска и Артемовского района.


«Донецкого» главу получил УМВД Одесской области – им стал горловчанин Михаил Яцков. По одному «донецкому» первому заму начальников УМВД досталось милиции Херсонщины и Луганщины – в лице дончанина Владимира Пинчука и енакиевца Александра Ткача соответственно.

Служба безопасности Президента


Служба безопасности Украины стала первой государственной структурой, подвергшейся серьезным «перетряхиваниям» после президентских выборов. Инаугурация Виктора Януковича прошла 25 февраля 2010 года, а в период с начала марта до середины мая 2010 года СБУ сменила высшее руководство, начальников департаментов, и руководителей 22 региональных единиц из 27.


Удивительная вещь – в руководство спецслужбы не было назначено ни одного «донецкого». Более того, в Донецкое областное УСБУ, впервые в истории назначения на административные должности на Донетчине в период президентства Виктора Януковича, пришел «варяг» — николаевец Николай Бобров. В то время как бывший владелец этого донецкого кресла Александр Иванов отправился на аналогичную должность в Николаевскую область.

Еще более удивительными выглядят, например, назначения Андрея Кмиты – начальником Департамента контрразведывательной защиты экономики государства СБУ, и Ивана Деревянко – начальником следственного управления СБУ. Их характеризует тот факт, что в период «Оранжевой революции» и после нее оба, во всяком случае, публично, находились по западную сторону баррикад.


Кмита даже одно время после Майдана работал в донецкой СБУ – как предполагалось, конкретно против Бориса Колесникова и Рината Ахметова.


Иными словами, в назначениях в СБУ, кроме того, что они были многочисленными и очень оперативными, не прослеживается ни какой-либо логики, ни какой-либо системы либо тенденции. Около полугода в 2006 году возглавлявший Управление СБУ в Донецкой области Александр Скипальский в одном из интервью «ОстроВ» давал такое объяснение своему тогдашнему назначению – и своему тогдашнем увольнению:

«Вы будете смеяться. Я думал, что это – осознанное решение Президента… К сожалению, это была попытка олигархов подобрать человека, который был бы равноудален от всех личных заинтересованностей. Я действительно был равноудален. Но я начал с профессиональной точки зрения решать все вопросы, чем их, безусловно, испугал, и они разыграли эту игру по своим правилам».


То есть, можно подумать, что Виктор Янукович на самом деле стремился сделать СБУ при любых условиях равноудаленной от основных финансово-политических групп и подчинить ее исключительно себе. Тем более, что нынешняя Конституция позволяла СБУ стать единственной силовой структурой, на подчиненной исключительно Президенту, и совершенно неподконтрольной обществу – в силу ее специфики.

Это как раз и было достигнуто законодательными изменениями, касающимися субъектов влияния на спецслужбу, предпринятыми после возвращения в действие «дореформенного» Основного Закона. Законом «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины касательно приведения их в соответствие с Конституцией Украины», принятым Верховной Радой 7 октября 2010 года, СБУ полностью выводилась из-под контроля ВР в пользу монопольного контроля со стороны президента.

Причина в том, что в Основном Законе вообще ничего не говорится ни об СБУ, ни о роли главы государства в ее функционировании. Стоило только принять нужный закон, и можно было делать с нею и из нее все, что угодно.


Таким образом, если ранее, например, главу СБУ назначал парламент по представлению президента, теперь президент делает это единолично. Увольняет главу СБУ, по новому закону, тоже глава государства без чьего-либо содействия. Кроме того, закон четко прописал исключительное право президента увольнять начальников центрального и областных управлений СБУ.

И если в прежней редакции закона было сказано, что «служба безопасности Украины подчинена президенту Украины и подконтрольна Верховной Раде Украины», то в действующей осталось: «Служба безопасности Украины подчинена Президенту Украины». Для контроля ВР над СБУ в законе действительно ничего больше нет – кроме обязательства главы СБУ подавать в парламент ежегодный отчет.

Итого


В целом, кроме «недонецкой», но вполне президентской СБУ, и вполне «донецкого» МВД, под контролем непосредственно «донецких» оказались: Генеральная прокуратура (земляки – генеральный прокурор, его первый зам и три заместителя из восьми), Конституционный суд (земляки – глава суда и три судьи из 18), Высший хозяйственный суд («донецкий» глава Виктор Татьков), Высший спецсуд по рассмотрению гражданских и уголовных дел (глава – бывший депутат-«регионал» Леонид Фесенко, — правда, из Луганска, но зато его заместитель – брат вполне «донецкого» генпрокурора Николай Пшонка).

Влияние Верховного суда сведено на нет «судебной реформой» — в июле мы отпразднуем ее первую годовщину.


Также под прямым руководством «донецких» на местах — десять региональных прокуратур из 27: донецкая, крымская, полтавская, днепропетровская, харьковская, луганская, винницкая, запорожская и киевская областные, киевская городская; и три апелляционных хозяйственных суда из восьми – речь идет о самых крупных судах, контролирующих десять областей Украины.

Это на самом деле далеко не исчерпывающий перечень. «Варяги» имеют привычку вести за собой на новое место работы свиту подчиненных и коллег из родного региона, и такие назначения не отражаются в публичных документах.


К тому же сеть, опутавшая страну, на самом деле намного гуще, потому что она не ограничивается личными связями ее творцов в рамках одного региона.

Вообразить масштаб и смысл происходящего можно с помощью такого примера. Когда в недрах Администрации Президента уже назревала «административная реформа», работникам министерств не удавалось выяснить, что ожидает их в будущем. Как рассказывали «ОстроВ» в одном из них, министр на прямой вопрос только пожимал плечами: «Я не знаю. Что-то готовится».

Министерство было ликвидировано, министр утратил пост, все его планы претерпели ревизию при новых «хозяевах» его сферы деятельности – похоже, он на самом деле ничего не знал. Это пример того, где, кем, как и почему принимаются государственные решения. Родину удобнее любить в темноте.

 


Юлия Абибок, «ОстроВ»


Облиш зовнішнього Януковича!

Суббота, 14 Января 2012 г. 19:02 + в цитатник

Ти гинеш. З тобою гинуть близькі тобі люди: діти, онуки, батьки, кохані… У кого хто є. Гинуть. Стають п‘яницями, наркоманами, повіями, брехунами і злодіями, залежними від комп‘ютера і телевізора, лінивими і хитрими. Хворими. Дочасно йдуть у могилу. Гине Україна, твоя країна. Бачиш?

Через тебе.

Але ти впевнений, що не з твоєї вини, а через Януковича, Ющенка, москалів, жидів, американців, проте тільки не через тебе. Ти впевнений, що ти хороший і правильний. А сусід твій і всі інші в купі з Януковичем створили цей черговий український людомор.

Ти ні при чім. Твоя хата як завжди з краю. Так думають всі такі як ти. Ти ж не допускаєш думки, що з таких як ти і вилупився в Україні Янукович. З таких як ти – маленьких януковичів. В Литві ж не вилупився.

Розумний шукає причини своїх бід в собі, а дурень – у когось. Як ти. Отже ти ще й дурень. Маленький нерозумний янукович. Бо ж ти не знаєш, що твій вбивця окупував персонально твоє серце і паралізував твій розум.

Він сидить у тобі. Тобою керує і тебе веде до загибелі. А ти сунешся на той світ, засуджуючи і проклинаючи всіх… Своїх провин не бачиш.

Придивись уважніше до обраного тобою президента країни. Це твоя збільшена копія. Ти за нього не голосував? Голосував за Тимошенко? Чи за когось іншого? Редька за хрін не солодша. Приглядайся до них, їхніх рис. Вони і твої.

Думаєш, ти кращий за своїх обранців? Вони великі паскудники. Хтось з них тупий і прямий, а хтось – хитрий і покручений. Ти теж такий, тільки малий, дрібний. Але паскудник. Ти крадеш на копійки, вони – на мільйони і мільярди.

Ти рибку зі ставка чи річки, вони – Межигір’я. Ти брешеш своїй дружині, батькам, начальству, сусідам, вони всім вам разом і не лише з телевізора, з якого ти п‘єш їхню брехню, як п‘яниця горілку, брешуть від твого імені сусіднім країнам. Хто сильніший в злодійстві і брехні, той і панує в твоїй країні злодіїв, брехунів, повій.

- Я безгрішний, – кричить твоя хитра, пануюча над тобою половина. То сусіду треба мінятися, змінюватися треба лікарю, депутату, бізнесмену, міліціонеру… Не тобі. Ти не здатний до змін і з тобою не зміниться країна. Пропаде. Факт. І ти з нею.

Ти лікар-хірург (кардіолог, офтальмолог…). Молодий, перспективний. В твоїх очах вже відсвічується зелень бакса, бо він володар твого серця. І ти вже не хворим допомагаєш, а "бізнес" робиш на їх хворобах і горі. Як Янукович на чорнобильцях, афганцях, пенсіонерах…

Ти ковбасо (молоко-, сиро-)-роб. З чого ти їх робиш? Ти не крадеш гроші покупця, який начебто за ковбасу (молоко, сир тощо) платить тобі гроші? Крадеш і ще й калічиш його здоров‘я неякісним продуктом і виправдовуєш себе – так тепер всі бізнесмени роблять.

Ти фармацевт, аптекар, що наркоту чи неякісні ліки продаєш хворим людям, та ще й за завищеними цінами. Не на їхньому горі заробляєш?

А ти, банкір, не сім шкур дереш з позичальника, як справжній лихвар? Знаєш чим це закінчувалося в історії?

Ти, сільський "бізнєсмєн", що кормиш свинку перміксом і продаєш своїм співгромадянам неякісне, шкідливе м‘ясо – не схожий на Януковича?

Ти журналіст. Розумний. На догоду тому, хто тобі платить, на біле чорне, на чорне – біле говориш, новий закон про вибори хвалиш, який консервує владу, яку сам клянеш поза мікрофоном.

А ти, депутатику різного рівня, не голосував на догоду "злодіям в законі" за крихти з їхнього стола, в тому числі, і за продаж їм нашої святої земельки?

А ти, наш горе-письменник, що вкрав у своїх колег санаторії, не з роду януковичів? Виправдовуєш себе – і українці ж мають щось мати. Брешеш і знову виправдовуєш себе, я ж українською, а не москальською брешу.

А ти, малий "бізнєсмєнчик", що зігнувся в три погибелі під тиском януковичів, не дуриш свого брата – покупця твого товару? І виправдовуєшся – жити ж якось треба. Ти не знаєш, що жити треба по правді, а не якось.

А ти, міліціонер, даїшник, суддя-посівач, податківець, митник… Хіба є різниця чи шапку у людини здирати, чи гроші? Хіба ж ви не януковичі? І виправдовуєтеся більшим злом Януковича. Якщо взагалі виправдовуєтеся.

А Янукович каже собі: "Якщо б дати "этим казлам" владу таку, як у мене, то і вони робили б те ж саме, що і я роблю. Всі ми однакові. Тільки я – успішний. Я їх президент".

Він правий. Чуєш?

Ну ось і маємо – країну злодіїв, хабарників, брехунів. Хто, запитую в тебе, має керувати такою злочинною ордою? – Хіба не найкращий з вас злодій, хабарник, брехун? Радій, так воно і є.

І Янукович щиро не може зрозуміти, чим ти не задоволений. Він знаходить виправдання всім своїм злочинам в твоїх діях, в твоєму дрібно-брехливо-злодійкуватому існуванні. А ти в його.

Якщо просумувати все твоє і таких як ти зло, то воно буде складати одне ціле із злом тих, кого ти обрав собі у керманичі. Ідилія. Смерті.

А "успішні" тебе хвалять: ти і розумний, і працьовитий… Бо своїм дрібним лиходійством виправдовуєш і легітимізуєш їхнє крупне злодійство, їхнє пограбування заводів, нерухомості, надр, галузей і територій, народного спільного багатства.

Вже і до узаконення відбирання у тебе землі впритул підійшли. І у таких – заберуть. Факт.

Заберуть, бо ти ще і боягуз. Твоя дрібно-брехлива і злодійкувата душа труситься перед душею, яка чинить більше зло, ніж твоя. У вас там своя ієрархія. Цей твій дух, не дух запорізьких козаків. Він його альтернатива. Ось до чого ти докотився.

Силу і сміливість дає правда. Правда – сила. Але щоб бути сильним, треба жити по правді. В правді. Не боятися її, а так любити, щоб стояти за неї до загину. Бо вона – це життя. На це ти не здатний. Цього тобі не зрозуміти.

Януковичі бояться правди, бо вона показує всі ваші дрібні чи великі злочини, вбиває вас. Тому ти не з правдою, а з брехнею. У вас у кожного начебто своя правда. А то брехня. Тому ти слабкий і трусливий. І твій обранець теж.

Будь вільним, не бери чужого – і цей урок життя пройшов поза тобою. Ти засвоїв урок смерті – бери, що погано лежить. Ти став не-вільним. Ти залежний від привласненого чужого. Ти раб.

Свобода – поза такими залежностями. Що за життя без свободи? Смерть. Але свобода для рабської душі непосильна. Навіщо вона їй.

Такий самий залежний твій Янукович, він сам про це сказав в інтерв’ю "5 каналу". Для нього Межигір’я, мільярд, золотий унітаз, як для п’янички півлітровка в кишені. Це статус для таких і серед таких як ти.

І лякливий він такий як ти. Дивись скільки хлопів з "птахофабрики" (беркутовцями звуться) понаганяли на мітинги на пару сотень учасників.

Оцей український злочинний кошмар виріс з твоєї слабкої і рабської душі. Москаль і єврей тут ні до чого. І Янукович теж. Облиш його. Він – закономірна персоніфікація наявності достатньої кількості януковичів на українській землі, які не потребують, не хочуть, бояться правди і свободи.

Це ти несеш в собі брехню і рабство, і накинув їх на всю країну. Ти. Персонально. Чуєш? Янукович лише його оформляє.

Бачиш, як прояснюється твоя темна дорога до твого нещастя, твоєї загибелі. І починається ця дорога не десь, а з твоєї брехливої, дрібнозлодійкуватої, нещасної рабської душі. Витікає з неї.

Ти бачиш це, чи ні? Чи геть вже осліп душею? Скажи собі правду! З цього може початися твоє інше, альтернативне тобі сьогоднішньому, життя.

Кирило Тур, для УП


Схватка хищников

Пятница, 13 Января 2012 г. 16:30 + в цитатник

Партия регионов - это стая хищников, в которой любой готов уничтожить любого.

Действительно ли депутаты от Партии регионовобрушились с уничтожительной критикой на формального председателя своей партии, премьер-министра Николая Азарова или скандал придумали зловредные журналисты? Какими были масштабы этого скандала и нет ли за рассказом о нем желания внести раздор в стройные ряды готовящихся к выборам "регионалов"?

Как мне кажется, все это - риторические вопросы. Что объединяет всех этих людей, кроме жажды наживы? Да, они могут на время сплотиться, чтобы кого-то загрызть - оппозиционеров, журналистов, обычных сограждан, мешающих им обворовывать страну. Но когда все препятствия с дороги убраны, они начинают грызться между собой - и это ни для кого не новость.

"Росукрэнерговские" против "донецких", "донецкие" против "луганских", "макеевские" против "крымских" - эта военная хроника походит скорее на криминальную, чем на политическую. Если эти люди даже на время выпадают из колоды, они позволяют себе отзываться об однопартийцах с яростью, на которую не способен даже самый жесткий оппозиционер.

Разве мало узнали мы о Януковиче и его методах от бывшей "регионалки" Богословской или бывшего "регионала" Киселева? Да, они вернулись в стаю после победы Виктора Федоровича на выборах, но если бы он проиграл, они первые бросили бы в него камень. Разве мало узнали мы о Левочкине от Шуфрича, о Ефремове - от Ландика, о Джарты - от Хары? А ведь речь сейчас идет только о публичной, каждому известной критике. Представьте себе, что эти люди говорят друг о друге, оказавшись в Межигорье.

Партия регионов - это стая хищников, в которой любой готов уничтожить любого и все вместе готовы в любой момент сдать Януковича. Так стоит ли удивляться, что эти люди набросились на Азарова в момент ухудшения ситуации в стране и возможного краха своих электоральных перспектив? Ведь для каждого из них депутатский мандат - это неприкосновенность и возможность и далее отстаивать и приумножать свой бизнес. За обладание мандатом ведется борьба, тратятся немалые ресурсы - и все это оказывается бесполезным в ситуации, когда даже фальсификация не сможет обеспечить достаточное количество мест по списку и успех одномандатников.

Как же тут не гневаться на правительство, которое в раже обогащения забыло и о выборах, и о депутатских перспективах? Как же не обижаться на Азарова и его министров, игнорирующих депутатское болото? Поэтому критика, раздавшаяся в адрес Азарова - это только начало схватки. По мере ухудшения ситуации в стране мы станем свидетелями куда более впечатляющих и - что самое важное - публичных - перепалок во властном лагере.

Виталий Портников


Йолку Януковича отдали генпрокурору

Пятница, 13 Января 2012 г. 13:15 + в цитатник

Пирамида украинской власти фактически уже оформлена. Никаких полудемократических сдержек и противовесов не предполагается

Архитекторы нынешней системы украинской власти пытались создать нечто подобное пресловутой единой вертикали власти, функционирующей в России. Но в отличие от северных соседей, где даже при существующем пока дуумвирате нет, по сути, параллельных вертикалей, у нас вышло совсем иначе. На деле получилась перепоясанная множеством параллелей и меридианов девятиэтажная пирамида, между составными частями которой нередко затруднены как горизонтальные связи, так и сугубо вертикальные. Единственное, что пока работает бесперебойно между этажами, это «финансовые лифты». А вот спускаемые сверху управленческие решения зачастую застревают по дороге, не достигнув нужных низов.

На вершине пирамиды расположился Виктор Янукович. После отмены политреформы он вернул себе президентские полномочия Леонида Кучмы, но Президент пошел дальше. Это во времена Кучмы самостоятельными центрами были главы Конституционного и Верховного судов, а тогдашний спикер Верховной Рады Александр Ткаченко называл себя «не первым, но и не вторым» в государстве. Сейчас председатель ВР Владимир Литвин «живет» в пирамиде власти пятью этажами ниже Януковича, выполняя любое указание Банковой. А деятельность руководителей и КС, и ВС полностью координируется советником Президента Андреем Портновым, подконтрольным группе «донецких семейных». При этом Портнову не позволено иметь собственное мнение, с него требуется лишь беспрекословное исполнение указаний.

Вопреки любой из версий теории разделения властей вторым человеком в нынешней Украине является генпрокурор Виктор Пшонка. Кум Януковича не только следит за всем в рамках прокурорского надзора, но и всех карает фактически «без суда и следствия». Точнее, с формальной точки зрения «суд и следствие» вершатся, с чем на собственном опыте уже ознакомились многие, прежде всего лидер оппозиции Юлия Тимошенко. А о возможностях современной Генпрокуратуры узнали не понаслышке и предприятия самого богатого украинца Рината Ахметова, и лично экс-президент Леонид Кучма. ГПУ во главе с Пшонкой не только венчает силовой блок на центральном уровне, в каждом отдельном регионе областные прокуроры, подотчетные исключительно генпрокурору, создали альтернативный, а иногда и превалирующий над другими центр влияния. Что губернаторам, конечно, не нравится, но приходится мириться. На одной параллели по влиятельности с Пшонкой находится только нардеп от ПР Юрий Иванющенко, с именем которого нынче принято связывать почти все процессы в стране. И Пшонка, и Иванющенко олицетворяют собой старшее поколение «донецких семейных», группы, окончательно победившей всех своих провластных конкурентов на протяжении прошлого года.

Этажом ниже «проживает» младшее поколение «донецких семейных», ассоциируемое в обществе с друзьями и знакомыми старшего сына Президента Александра Януковича. Нацбанк и налоговая отошла к «молодежи» еще в позапрошлом году, когда, потеснив «азаровцев», НБУ возглавил казначей президентской семьи Сергей Арбузов, а ГНС - Виталий Захарченко, «глаза и уши» семейства в донецкой милиции еще десятилетней давности. Два месяца назад Захарченко вернулся на работу в милицию, но теперь уже на пост министра, а кресло главы ГНС занял еще один приятель Александра Януковича и Арбузова — Александр Клименко. Кстати, и Арбузов и Клименко хорошо себя чувствовали при «оранжевых», ведь нынешний глава НБУ чуть было не стал депутатом Донецкого облсовета от «Нашей Украины», а сегодняшний глава ГНС — вообще родной брат многолетнего руководителя донецкой ячейки «нашеукраинцев» Антона Клименко. В дела, которыми занимается «молодежь», иногда вмешивается Иванющенко, а Пшонка «недремлющим надзорным оком» время от времени останавливает головокружение от успехов. Впрочем, особого конфликта поколений в группе «донецких семейный» пока не наблюдается.

Рангом ниже по влиятельности - представители группы RosUkrEnergo: глава АП Сергей Левочкин и руководитель СБУ Валерий Хорошковский. Они вместе с премьером и формальным лидером Партии регионов Николаем Азаровым занимают шестой этаж властной пирамиды Януковича. И Азаров и Левочкин проиграли «семейным» битву за «доступ к телу», а, следовательно, и за общее влияние в стране. Правда, первый еще в позапрошлом году, а второй уже в прошлом. К тому же в отличие от премьера у группы RUE есть еще «жильцы» пирамиды: на пятом этаже расположился глава Государственного управления делами Андрей Кравец, а на четвертом — министр энергетики и углепрома Юрий Бойко. Глава Минэнерго хоть формально и расширил свои функции (неформально углепромом командует ставленник Иванющенко первый замминистра Игорь Попович). Что касается Кравца, то пока работой своего завхоза Президент доволен, особенно в Межигорье. Но глава ГУД в данный момент сидит на шпагате между «семейными» и Левочкиным, и в чью пользу он сделает выбор - более чем очевидно.

Кроме пока относящегося к группе RUE Кравца и имеющего собственную группу Клюева на пятом этаже пирамиды находятся также вице-премьер Борис Колесников (главный «актив» во власти группы Ахметова),президентский кадровик Станислав Скубашевский (представляет старшее поколение «донецких семейных») ипостоянно лавирующий между разными центрами влияния и имеющий доступ в «главный кабинет» министр юстицииАлександр Лавринович. А на четвертом кроме Бойко (этаж, практически зарезервированный «мальчиками для битья») находятся спикер Литвин, социальный вице-премьер Сергей Тигипко, фактически гуманитарный вице-премьер Дмитрий Табачник и экс-руководитель АП (тогда она называлась СП) при Викторе Ющенко, а ныне глава МЧС Виктор Балога. Третий этаж пирамиды занимают все остальные руководители центральных министерств и ведомств, а второй - региональные силовики, которые в современной Украине выше рангом губернаторов. Чего, кстати, никогда не было ни при Ющенко, ни при Кучме. И о чем прекрасно осведомлен самЯнукович. Кстати, пребывая в губернаторском кресле, Президент начал формировать свою нынешнюю команду. И теперь таким образом страхуется от создания собственного прецедента в собственном же тылу.

ДЖЕРЕЛО


Результат «реформ»: Украина остается самой экономически несвободной страной Европы

Пятница, 13 Января 2012 г. 13:11 + в цитатник

Украина поднялась на 1 позицию со 164 на 163 позицию в индексе экономической свободы 2012, который ежегодно готовит исследовательская организация Heritage Foundation (США) совместно с американским изданием The Wall Street Journal.

Об этом говорится в сообщении, размещенном на сайте организации.

«Экономическая свобода в Украине составляет 46,1 пункт, что делает ее экономику 163-й по свободе в Индексе-2012. Это на 0,3 пункта выше, чем в прошлом году (Индекс 2011), что отражает скромные результаты в валютно-финансовой свободе и свободе от коррупции. Украина занимает последнее место из 43 стран в регионе Европы, и ее общий балл ниже, чем средние мировые показатели», - сказано в сообщении.

В целом, как и в прошлом году, по уровню свободы экономика Украины осталась в категории «репрессированная».

Из европейских стран, вошедших в эту категорию, есть только Беларусь, занявшая 153 место.

Россия заняла 144 место, и была отнесена в категорию стран с в целом несвободной экономикой.

Возглавили индекс Гонконг, Сингапур, Австралия, Новая Зеландия и Швейцария.

Организация отмечает, что в Украине слабая защита прав собственности и широко распространена коррупция, что препятствует предпринимательской деятельности, серьезно подрывает перспективы долгосрочного экономического роста.

Верховенство закона, по мнению исследователей, в стране слабо, а судебная система по-прежнему восприимчива к политическому вмешательству.

В индексе также сказано, что после нескольких лет стабильного роста экономическая жизнеспособность в Украине ухудшилась, отчасти из-за глобального экономического спада, а также из-за недостаточных усилий по развитию регуляторной политики в экономической сфере и обеспечения открытости рынка для международных инвестиций.

Кроме того, финансовый сектор не развит достаточно, чтобы обеспечить необходимый кредит для расширения частного сектора, нормативно-правовая база остается непрозрачной и обременительной для бизнеса.

В индексе-2011 Heritage Foundation совместно с The Wall Street Journal также поставили Украину на последнее место среди европейских стран.

Heritage Foundation и The Wall Street Journal уже более 10 лет ежегодно составляют индекс экономической свободы стран в мире.

 

Украинские новости


Немедичний діагноз для влади: повна атрофія лицарства, прогресуючий пацанізм

Пятница, 13 Января 2012 г. 12:34 + в цитатник

"Навіть на унітазі ти маєш сидіти, як на царському троні,
на дибі висіти із посмішкою апостола крізь вибиті зуби,
в драних черевиках ступати по землі, як дорогуща повія в товаристві,
де ніхто не спроможний оплатити її послуги".

Чому уся демократична громадськість сміялася над Рудьковським, коли він приїздив на інвалідному візку у суд? Чому усі зловтішалися над раптово смертельно хворим Цушком, вчорашнім рекордсменом із бігу? Чому не вірили у хвороби Медведька та Семенюк, які виникли одразу тільки-но їх намагалися зняти з посад?

А потім хвороби так само раптово зникли – і ці персонажі знову у недоторканих лавах борців за народне щастя.

Чомусь у наших можновладців, допоки вони при владі – залізне, як в Ілліча, здоров’я, а тільки-но підкрадається якийсь гембель, вони одразу беззахисні перед смертельною недугою та захищені від гніву правосуддя.

Може тому, що робота у владі – то синекура, а її позбавлення – страшний стрес? Тобто, захищаючи народні інтереси, вони не нервують, не напружуються, а захищаючи власні, переживають так, що спалюють здоров’я вщент?

Історія хвороби Тимошенко не вкладається у звичне насмішкувате сприймання народом хитрощів політиків.

Бо Рудьковського ніхто не виймав із інвалідного візка, примушуючи йти ногами, і не відслідковував та документував його вчорашні, перед жалісним візитом у суд, переміщення на "Астон-Мартіні".

Бо фотки хворої Семенюк на пляжі у Туреччині не стали кінцем її політичної кар’єри. Доведений журналістами обман для влади ще не привід для репресій проти своїх.

Бо колишній міністр в уряді Азарова Цушко, герой парканних надписів, так і не поніс кримінальну відповідальність за збройний напад, тільки уявіть собі(!), на Генпрокуратуру! При цьому навіть не перевищив свої службові повноваження і не зловживав ними!

Жодна влада не знущалася над жодним з них. Не намагалася принизити їх людську гідність, доводячи їх очевидний обман, прикритий медичними довідками.

А в Тимошенко довідки немає, тобто є – та, яка влада сама їй виписує.

Навіть якщо Тимошенко не настільки хвора, як вдає, намагатися принижувати її людську гідність для нормальної влади неприпустимо.

Скільки разів говорилося про те, що програвати треба вміти гідно, але завжди забували, що й перемагати треба вміти гідно. Це набагато важливіше та необхідніше для людської душі, в тому числі, і для душ політиків. Якщо вони про них дбають.

Але ті, хто нині при владі, мабуть, у дитинстві "Айвенго" не читали і уяви про лицарство не мають.

Показова, до речі, книжка: там теж спочатку сумнівні лицарі захопили владу, обклали усіх непідйомними податками, ув’язнили своїх ворогів, влаштовували їм тортури, а потім лісові брати, під проводом шляхетних лицарів, позбавили їх влади, а в полум’ї битви декотрих і життя.

Хто не вивчав власної історії, той наступить на ті ж граблі, хто не читав світової літератури – вступить в те ж лайно. Бо літописці-історики і провидці-письменники завжди попереджають недаремне.

Так, лицарів українська влада не надибала, відбулася пацанами, тому немає нічого дивного, що у камері Тимошенко встановлені відеокамери.

Для пацанів немає більшої насолоди, як побачити у щілину відеокамери як ворог сідає на унітаз, а краще на тюремну парашу, особливо якщо це жінка.

Це лицарі ворога вбивають, а потім цілують його і щиро вибачаються перед ним, а пацанам треба спочатку принизити ворога, а потім на пацанських підставах вбити.

Якщо ворог не відчув своєї нікчемності, свого лоховства – пацанам кайфу немає, самоствердження немає, відчуття перемоги немає.

Я завжди дивувався Єльцину: він стільки сил поклав аби досягти влади, а отримавши її, просто пропиячив два президентські терміни. Невже така велика різниця у кайфі, якщо за горілкою бігає керівник охорони президента Росії Коржакова, ніж просто охоронець підполковник Коржаков?

Стрибати по пеньках, грати в гольф з кенгуру та шугати земляних зайців ці люди могли і без абсолютної влади, а ось принижувати Тимошенко без неї їм було складно!

Тепер вони думають, що можуть принижувати кого завгодно і не нестимуть за це відповідальності. Мрія пацана!

Вони не розуміють, що все, що зафіксовано на відеокамеру – це доказ в тому числі і проти них.

Це на зорі кінематографу оператор і глядач лишалися безіменними персонажами. Зараз вони – співучасники та замовники. Завдяки Інтернету та росту модернової громадянської свідомості народних мас.

Хоча ще сер Вальтер Скотт попереджував... Не читали вони "Айвенго", їй-бо, не читали.

Але головне в цій ситуації інше. Я звертаюсь не до операторів з глядачами, а до пані Тимошенко.

"Юліє Володимирівно, шляхетність людини визначається не тим, як інші люди ставляться до неї, а тим, як вона ставиться до інших людей. Тому шляхетну людину нічим, аніяким чином принизити неможливо.

Хай ця істина Вас підтримує".

Сергій Левитаненко, для УП


ТОП-11 соціально-економічних подій 2011 року, які вплинуть на 2012-й

Пятница, 13 Января 2012 г. 02:39 + в цитатник
Податковий кодекс, пенсійна реформа, боротьба з валютними кредитами і валюта за паспортом, списання боргів підприємствам і дефіцит гречки - це рейтинг подій, які будуть визначати 2012 рік.

Фото ZN.UA

Найбільшу економічну активність в 2011 році продемонстрував не бізнес, а влада. Аналіз подій року, що минув, показав, що Україні, як і раніше, нема чим похвалитися в області економіки та бізнесу: ні тобі блискучого продукту якої-небудь компанії, ні зльоту якогось талановитого бізнесмена, ні будь-якої надії на обіцяну стабільність і покращення життя. Все відбулося зовсім не так.

Влада за давнью традицією намагається не створювати умови для розвитку економіки та бізнесу, а всіляко регулювати підприємництво під виглядом боротьби з кризовими явищами. При цьому говорять, що так буде краще - тобто з одного боку тебе обіймають і цілують в обидві щоки, а з іншого вставляють ніж у спину.

Посилення податкового регулювання, створення неконкурентних умов, тиск на бізнес, обмеження соціальних і економічних прав жителів країни - таким був 2011 рік. Рік "реформ". "Економічна правда" відзначила 11 подій, які будуть мати наслідки в 2012 році.

1. Вступив в силу Податковий кодекс

Прийняття Кодексу супроводжувалося масовими протестами. Найбільше мітингували підприємці, які працюють за спрощеною системою оподаткування. В результаті податковий тиск на них посилився шляхом введення нових ставок податку та додаткових зборів.

Кодекс, який вступив в дію 1 січня, також ввів податок на депозити (з 2014 року) і на нерухомість. При цьому податок на прибуток з 1 квітня знижено з 25% до 23%, а з 2012 року він становитиме 21%, з 2013 - 19%, з 2014 - 16%. ПДВ знизиться з 20% до 17% з 2014 року.

2. Банки припинили кредитування у валюті

Спочатку заборону на валютне кредитування ввів Нацбанк в якості антикризових заходів. Коли ж закінчилася дія відповідних наказів НБУ, з'явилися нові - згідно з ними, на валютний кредит має право той, хто отримує валютну виручку.

Що ж до кредитування населення, то тут Нацбанк ввів жорсткі обмеження для банків і ті самі перестали кредитувати фізосіб взагалі. А Верховна рада заборонила валютні кредити на законодавчому рівні.

3. Дефіцит гречки

В Україні час від часу зникають з продажу товари, які виробляються в країні у величезній кількості. То цукор зникне, то борошно, то рис. У 2011 році настала черга гречки.

У минулому році купити цю крупу стало або неможливо, або невигідно. Ціна за кілограм гречки сягала 30 гривень. Уряд заявив, що він тут ні при чому, і пригрозив рітейлерам кулаком за спекуляції. А потім парламент обнулив імпортні мита на гречку і закупив її у китайців. Але ще довго українці жартували з цього приводу і закуповували гречку про запас.

4. Уряд оприлюднив чотирирічні реформи

Національний план дій і програму економічних реформ до 2014 року Кабмін затвердив на початку 2011 року, повідомивши, що реформи пройдуть по 21-му напрямку. Глава уряду Микола Азаров сказав, що він має намір дерегулювати буквально все: аграрний сектор, земельний ринок, енергетику, ЖКГ, освіту, пенсійну систему.

За традицією реформи народом зрозумілі не були, викликали протести, а влада пояснює все тим, що реформи безболісними не бувають. Напевно, не всі доживуть до їх втілення в життя. Правда, як сказав прем'єр, він здивований не стільки тим, що реформи ніхто не оцінив, скільки тим, що їх мало хто помітив.

5. Рекорд інфляції

У січні минулого року Україна встановила рекорд інфляції серед країн колишнього СРСР - 9,4%. Уряд при цьому вважав, що могло бути і гірше і похвалив себе за хорошу роботу.

Насправді інфляція була набагато вище офіційного показника. Якщо розглядати кожен товар зі "споживчого кошика" окремо, то деякі з них стали дорожчими на 30-40%.

6. "Укртелеком" продано

Володарем самого ласого шматка держвласності стала нікому не відома компанія "ЕСУ" австрійського концерну EPIC - 92,79% акцій їй дісталися за 10,575 млрд. гривень. Причому інших претендентів на покупку не було.

За неофіційними даними, реальним покупцем компанії стала людина або група людей, дуже близьких до президента.

Україна продовжує традицію непрозорої приватизації при відсутності конкуренції.

7. Прийнятий антикорупційний закон

Важко говорити про цей закон серйозно, тому що з його прийняттям корупція не зникла і, ймовірно, нікуди не зникне в майбутньому. Цей документ, який нібито повинен протидіяти корупції, багатьма експертами оцінений вкрай низько.

Одна з норм закону передбачає декларування доходів, у тому числі і вищим керівництвом країни. Однак реальних механізмів перевірити відповідність декларації реальним доходам і витратам як не було так і немає.

8. Списання боргів ПЕК

Безпрецедентний випадок в історії України: 24 мільярди гривень - така сума списання. Радість звалиласяна голову облгазам, теплопостачальним компаніям, НАК "Нафтогаз Україна", ДП "Енергоринок" та іншим.

Списання боргів за газ, електроенергію і податки, що накопичилися з 1997 по 2010 рік, схвалила Верховна рада. Більшу частину облгазів контролює Дмитро Фірташ. Таких поблажок іншим підприємства держава не зробила.

А як же компенсувати недоотриманий прибуток бюджетом? За рахунок збільшення тарифів і дотацій, звісно.

9. Пенсійна реформа

Депутати сиділи до глибокої ночі, щоб прийняти закон "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". І вони зробили це. Що ж тепер?

Відтепер максимальна пенсія не може бути більше десяти прожиткових мінімумів, тобто - 7640 гривень. В цілому закон зменшив для більшості пенсіонерів розмір виплат на 100-200 гривень. Протягом наступних чотирьох років пенсійний вік для жінок буде збільшений до 60 років, для чоловіків - до 62.

10. Валюта за паспортами

У це складно було повірити, але Нацбанк дійсно змусив всіх мешканців України пред'являти при продажу або купівлі валюти паспорт. Спочатку дані паспорта вносилися банками і обмінними пунктами в базу даних, паспорти копіювалися. І всі нервували, куди ця інформація потрапить і що за це буде.

Після того, як народ дуже обурився, НБУ пом'якшив обмеження - тепер можна пред'явити будь-яке посвідчення особи, а в базу вноситься тільки ім'я.

Так Нацбанк боровся з доларизацією економіки, але, окрім роздратування людей, ідеї центробанку ні до чого поки не привели. А от чорний обмінний ринок повстав з попелу: багато обмінників не те що не заносять в базу даних імен, а й взагалі не просять показати документи. Неважко здогадатися, що такі обмінні операції не обкладаються податками. За що ж боролися?

11. Безподатковий ввіз нафтопродуктів залишився безкарним

Компанія – імпортер бензинів та дизпалива "Лівелла" була предметом розслідувань Антимонопольного комітету. Слідів порушення закону знайдено не було. Потім парламент створив слідчу комісію. Слідів реальних власників цієї компанії не знайдено. Всім відомо, що збитки бюджету від діяльности "Лівелли" сягнули 3 млрд грн., але хто саме заробив ці гроші, держава виявилася не в змозі з'ясувати.

Голова слідчої комісії ВР Роман Зварич зробив дещо, що вражає уяву: він запитав першого віце-прем'єра Андрія Клюєва, чи не він імпортував паливо без податків, що призвело до недоотримання доходів до бюджету в розмірі понад 3 мільярдів гривень? І Клюєв відповів - не я.

І комісія припинила своє існування.

ДЖЕРЕЛО


Теледебати Юлії Тимошенко та Віктора Януковича

Пятница, 13 Января 2012 г. 02:34 + в цитатник

Теледебати між кандидатами в Президенти України Юлією Тимошенко та Віктором Януковичем на Першому національному телеканалі 01 лютого 2010.


Януковича у відставку. Розсилайте, будь ласка!

Четверг, 12 Января 2012 г. 14:12 + в цитатник

Originally posted by [info]borisserdyk at Януковича у відставку. Розсилайте, будь ласка!

Януковича у відставку!  
22 січня!
Чудовий день, щоб відправити Януковича у відставку! Всі партії! Організації і взагалі всі хто вважає себе громадянином, а не бидлом! Прийди, щоб відправити Януковича у Відставку!
Спільний всеукраїнський мітинг.
Збір 22 січня, о 12-00 на Софіївській площі.



 Give 10 


Слухи ходят по Европе, слухи об Украине, ужасные и предсказуемые.

Четверг, 12 Января 2012 г. 13:01 + в цитатник

Тимошенко, тюрьма, репрессии, диктатор, футбол, население, электорат, выборы, народ или ... занавес

Как говорил Попандополо: «Шото не нравицца мне сдешний режим, чувствую, шо мы накануне великого шухера». 
Все события наступившего года в Украине будут плотно связаны с Юлей Тимошенко, нравится это кому-то или нет, но это факт. То, что в стране начались политические репрессии, это тоже факт, который признала вся мировая общественность. Относительное политическое затишье было связано с новогодними праздниками. Многие политики мира поняли, что дипломатическим языком с режимом Януковича говорить бесполезно, гопники-регионалы его не понимают. Новогодние каникулы закончились. Резкие заявления в адрес Украины, которые последнюю неделю звучат ежедневно из уст ведущих политиков мира, указывают на начавшуюся системную работу против режима Януковича. За последний год в Европу выехало большое количество украинских бизнесменов, которые не пожелали "ложиться под донецких". 
Говорят, что на днях в одной из Европейских стран прошла закрытая встреча наших бизнесменов с Александром Тимошенко, который получил политическое убежище в Чехии. На встрече присутствовали несколько известных евродепутатов. О чем они говорили и что приняли, в народ решили не выносить. Но вчерашнее прямое заявление гос.секретаря Хиллари Клинтон "о поддержки Юлии Тимошенко и немедленном освобождении ее из застенок диктаторского режима" говорит очень о многом. Я думаю, что украинские чиновники и дипломаты умеют читать между строк послания Президента США. 
А еще наши люди в Бундестаге говорят, что Германия начала инспекцию своих стадионов. С чего бы это вдруг и с какого перепугу???
И в Европейском суде тоже говорят, что примут решение в отношении Тимошенко уже в апреле, а в аккурат под 1 Мая это решение поступит в Украину для немедленного исполнения.
И вот те евродепутаты, которые были на этой закрытой встрече, говорят, что после 1 Мая Украине может стать очень бо-бо.
А еще в Европе говорят, что решать в какой стране жить, будет сам народ Украины. В переводе с дипломатического языка это звучит примерно так: "Мы, европейцы, уже приняли для себя решение - с политическими репрессиями и воровским режимом мы не дружим и вам не советуем!" Так что принимать решение все таки придется нам самим, товарищи, паны, господа украинцы.
А вот слухи ли это - увидим скоро сами. 
А то что перемены таки будут, это чувствуется, напряжение в стране таково, что воздух свободы звенит натянутой струной.

ДЖЕРЕЛО


Российские танки на берегах Днепра

Четверг, 12 Января 2012 г. 12:58 + в цитатник

Ну, вот. То, что рано или поздно должно было произойти, произошло. В том смысле, что когда гора теряет способность рожать мышей, она начинает плодить орков. Ибо ничем иным назвать последние заявления одного из главных идеологов РПЦ Всеволода Чаплина сложно.

Особенно показательно, что своими размышлениями  председатель Отдела РПЦ по взаимоотношениям Церкви и общества (с показательной аббревиатурой – ОВЦО), делился с паствой аккурат в канун Рождества Христова.

Но если вы думаете, что протоиерей традиционно вещал о надеждах, добре и любви, которые несет в мир этот праздник, то фигушки.    

Ибо 5 января, когда взоры православных христиан были устремлены в сторону Вифлеема, один из главных православных попов, прославлял войну. К которой, по его глубокому убеждению, должна готовиться Россия.    

"Я думаю, что нужно подумать сегодня о мощном военном присутствии России во всех регионах, где люди просят защиты от оранжевых экспериментов, от разного рода цветных революций. Даже если России нужно будет участвовать в боевых действиях, этого не нужно сегодня бояться. Армии нужно, наконец, дать настоящую работу. Сетевых хомячков вполне можно было бы отправить в действующие войска. Те из них, кто выживут, наверное, станут людьми".

Для тех, кто не совсем в теме, напомню, что российские власти пренебрежительно называют сетевыми хомячками и бандерлогами тех граждан РФ, которые сперва не согласились с результатами выборов Госдуму. А затем еще и вышли на протестные акции. Организованные с помощью соцсетей. Однако, с учетом того, что в декабре на проспекте Сахарова в Москве собралось более 100 тысяч человек, власти начали понимать, что сетевые хомячки - это не только бессловесный интернет-планктон, а еще и реальная угроза режиму. 

Поэтому РПЦ, давно образовавшая с режимом тандема триаду, и забила тревогу. Причем в лучших традициях Папы Урбана II, который в 1095 году дал старт многовековому марафону на крови  под названием "Крестовые походы".

А почему нет?  На носу 200-летие со дня начала Отечественной войны 1812 года. Почему бы его не отметить очередным подвигом русского оружия. В поддержание, так сказать, преемственности традиций и повышения в крови уровня патриотизма.

Понятно, что игры во врагов и войнушки и сегодня являются одним из важных инструментов отвлечения внимания населения от насущных проблем. Но обычно в современном христианском мире первичным разжигателем военных пожаров является власть светская.   А тут  на тебе:

"Во всех тех местах, где люди озабочены опасностью цветных экспериментов над теми или иными народами, Россия вполне может присутствовать, в том числе военным образом, полномасштабно, даже если это будет означать участие в боевых действиях. И вот в этих действиях должен участвовать, по крайней мере, весь мужской элемент нашего народа, включая тех самых несчастных хомячков, которые очевидно могут исправиться только тогда, когда они столкнутся с реальной мужской работой, с военной работой".

Словом, вставай весь мужской элемент правильного православного мира на битву с силой темною…

Скажете, не то Чаплин выпил или покурил?

Отнюдь.

Во-первых, свои кровожадные инстинкты Чаплин демонстрирует не первый раз.

В десятых числах декабря прошлого года, Чаплин в Германии принял участие в конференции "Христианское понимание прав человека: сложные вопросы", проходившей в Евангелической академии Бад Болля, при участии Отдела внешних церковных связей Московского патриархата, Сообщества протестантских церквей в Европе, Конференции европейских Церквей и Фонда Конрада Аденауэра. Где выступил с докладом  "Богословское видение прав человека, политические традиции и реалии". Стержнем коего стал тезис о том, что с христианской точки зрения, оправдано жертвовать жизнями людей, ради поддержания территориальной целостности государства. Так и сказал ошалевшему собранию: "Ценности веры, святынь, Отечества для большинства православных христиан стоят выше, чем права человека, даже право на жизнь…

Во-вторых, поскольку самодеятельность церковного иерарха с учетом жесткой властной вертикали РПЦ, маловероятна, то месседж вполне реален. Мало того, опасен.

В том числе и потому, что родиной «оранжевых экспериментов» является Украина.  И у нас по-прежнему есть, как сторонники, так и противники событий 2004 года.  

Но это, согласитесь, наши проблемы.

Которые мы в состоянии решить самостоятельно.

Без предоставления возможностей для "настоящей работы" российскому воинству. Даже если кто-то где-то и "попросит Россию о защите".

О том, как Россия сходила на танках с миром в Грузию, думаю, еще никто не забыл.

Кстати, в России эту тему начали активно реанимировать. В ту же минувшую пятницу, т.е. 5 января, российская Комиссия по награждению общественными наградами и памятными знаками учредила такую себе неправительственную медальку "За принуждение к миру".

Награждать ей планируют, военнослужащих, участвовавших в вооруженном конфликте с Грузией, "а также всех, кто оказывает активное содействие в проведении гуманитарной миссии в этом регионе".

На лицевой стороне медальки будет изображена колонна российской бронетехники на фоне гор, а на оборотной - надпись - "За принуждение к миру" и "Август 2008" в обрамлении лаврового венка.

По словам экс-начальника Генштаба Советской армии Михаила Моисеева, медальки будут чеканиться на средства неуказанных спонсоров.

Но кто сказал, что российская любовь принуждать к миру ограничилась только Кавказом.  

Колонна российской бронетехники на фоне Днепра тоже неплохо может смотреться на медальке...

Но и это не все. Поскольку это самое злополучное 5 января 2012 года активизировало креатив не только у попа православного, но и у его мусульманского коллеги.

Ибо по странному стечению обстоятельств о войнушке поговорил и, называющий себя верховным муфтием России Талгат Таджуддин. Который явно переплюнул Чаплина, призвав мусульман и православных "сплотиться в едином исламо-православном джихаде против империи Сатаны". Ну, той самой, со столицей в городе-герое Вашингтоне.  

Как именно должны новые шахиды биться со злом, башкирский посредник между Богом и людьми не объяснил. Заявив лишь, что "антизападная позиция России, выразившаяся в признании независимости Абхазии и Южной Осетии, приведет к скорой потере Америкой своего влияния на международной арене, чем должны воспользоваться мусульмане всех стран".

Т.е. все та же  реанимация принуждения к миру. Только в исламском варианте.

Кстати, то, что на открытую пропаганду войны, запрещенную Конституцией РФ, никак не отреагировали российские правоохранители, тоже по-своему достаточно показательно.   

Как показательно и то, что на эти воинственные призывы никак не отреагировали и украинские власти. Хотя о чем это я. Ведь глава государства по случаю Рождества благополучно молился в Почаевской лавре, принадлежащей именно Московскому патриархату.

Так что об объявлении Чаплина персоной нон-грата в Украине пока можно лишь мечтать.

Тем более, что автор воинственных чаплинизмов имеет в Украине неслабое лобби. В лице, скажем, господина Фирташа.

Иначе, с каких бы дел все тот же Чаплин в марте 2010 года от имени РПЦ просил первого вице-премьера российского правительства Виктора Зубкова пересмотреть схему поставки российского природного газа украинским химическим предприятиям (большинство из которых контролирует Дмитрий Фирташ), дав им возможность закупать его напрямую у "Газпрома" по толлинговым схемам. Объяснив просьбу тем, что украинские компании оказывают "существенную помощь" церкви.

Т.е. налицо факт чистого лоббирования интересов конкретной бизнес-группы, за которой стоит г-н Фирташ. Такая себе коррупционная схемка. Где с одной стороны украинский бизнес инвестирует в УПЦ МП, а та в свою очередь выступает лоббистом перед российскими властями. Причем Чаплин не особо скрывал и то, что изначально газовую челобитную «украинские химики» просили вручить от имени главы РПЦ Кирилла лично президенту Медведеву. Но потом, видимо посовещавшись, попы решили опустить уровень до первого вице-премьера.

Иное дело, что вопрос Чаплин не решил. Но факт то налицо. Так что ежели чего, то с пятой колонной в лице остальных VIP сторонников русского мира проблем не будет.

Ну и раз мы уже вспомнили о Кирилле, то нельзя не обратить внимания на его присутствие на братской трапезе после литургии в Богоявленском соборе города Ногинска 18 декабря прошлого года. Во время которой  интернет-продвинутый глава РПЦ, комментируя недавние акции протеста,  поведал братии о вреде соцсетей. А заодно и о нравственной дезориентации и утрате базисных ценностей, которые особенно четко проявляются в жизни стран, входящих в каноническое пространство Московского Патриархата. К которым, понятно, относится и Украина.   

"Против нас, заявил Кирилл, - работает целая индустрия. Возьмите интернет - 10-15-20-тысячные блоги, работающие против Церкви. Мы не знаем, на какие деньги это делается, но факт, что там хулится имя Божие. А мы делаем вид, что у нас ничего не происходит. Так мы все потеряем. Ведь наша молодежь не в Церковь приходит, а сидит в интернете - уже и телевизор не смотрит"…

Насчет телевизора это показательно. Особенно для России. Где телевидение находится под тотальным контролем власти. А процесс интернет-дезомбизации ни Путин, ни Кирилл контролировать не в состоянии.

Поэтому продвинутый патриарх был вынужден констатировать, что РПЦ пока сильно проигрывает в информационной деятельности. Выдав при этом дивную фразу, которая как нельзя лучше охарактеризовала нынешние и суть, и задачи РПЦ: "У нас с вами сейчас нет времени раскачиваться - мы должны активно работать. Мы должны забыть привычные стереотипы - отслужил панихидку или молебен, денежку получил, сказал всем “спаси Господи” и пошел спать. Закончилось это время, если вы действительно заботитесь о Церкви"…

Вот уж воистину - О, сколько нам открытий чудных… А то почему то все время казалось, что церковь имеет совсем иное предназначение….

ДЖЕРЕЛО


ТОП-5 арештів і "маски-шоу" 2011 року

Четверг, 12 Января 2012 г. 12:53 + в цитатник

Чиновники, політики і бізнесмени і прості люди, які втратили свободу, країну та бізнес

Такого в Україні ще не було - кількість арештів і обшуків у компаніях у 2011 році побила всі рекорди. Бізнес живе в страху - "одного разу прийдуть за ним, за тобою і за мною".

Рекорд був поставлений і за кількістю арештів чиновників вищого рангу. Багатьом здається, що більша частина арештів - справедлива. Але інша частина арештів викликає сумніви і підозри у політичній розправі.

Якби ми жили у правовій державі, ми не стали б цей рейтинг складати, бо правоохоронна система, яка працює бездоганно, повинна бути майже непомітною. Але жоден із наведених нижче арештів і обшуків не може викликати довіри, бо у країні працює не правоохоронна, а каральна система.

Ми склали цей рейтинг, щоб не забути, в якій країні живемо, і щоб влада подивилася на результати своєї "діяльності" для поліпшення нашого життя вже сьогодні. 2012 рік також не обіцяє нічого доброго.

 

ТОП-5 МАСКИ-ШОУ 2011 РОКУ

1. "АвтоКрАЗ", "Росава", "Фінанси та кредит"

10 березня 2011 року податкова міліція провела вилучення документів у компанії "АвтоКрАЗ", яка належить Костянтину Жеваго, мільярдерові і прихильнику Юлії Тимошенко. Озброєні люди в масках увірвалися на завод і дотемна тримали співробітників під замком.

11 липня на шинний завод "Росава", також підконтрольний Жеваго, прийшли люди з СБУ. І в цей же день СБУ навідалася у банк Жеваго "Фінанси та кредит". І в цьому випадку виїмку документів проводили люди в масках і з автоматами.

Причини захоплення пояснені не були.

2. Укргазбанк

27 липня СБУ провела обшуки у керівників банку, який отримав рефінансування НБУ - згідно з офіційною версією, гроші розкрадено. Обшуки пройшли в квартирах голови правління Сергія Мамедова та його заступника Олени Дмитрієвої. Колишній власник банку - Василь Горбаль, член Партії регіонів і екс-губернатор Львівщини.

3. "Епіцентр" і "Фокстрот"

7 вересня СБУ провела обшук в будівельному гіпермаркеті "Епіцентр" у Києві. Люди в масках увірвалися в офіс і поклали людей на підлогу. Було проведене вилучення документів. Мережа супермаркетів належить секретарю Київради Галині Герезі, члену "Громадського активу Києва". Пізніше стало відомо, що їй пропонували поділитися бізнесом і нібито вона погодилася.

22 вересня міліція провела обшуки в мережі супермаркетів побутової техніки "Фокстрот". Співвласники компанії - бізнесмени Валерій Маковецький і Геннадій Виходцев. За деякими даними, їм теж пропонували поділитися бізнесом. Крім того, відомо, що нині покійний третій співвласник мережі Володимир Шульга був свідком у справі про отруєння Віктора Ющенка.

4. "ПростоПрінт"

У вересні УБОЗ Києва провела обшук, вилучення документів і устаткування у київській компанії "ПростоПрінт" підприємця Дениса Олейнікова. Компанію звинуватили у порушенні авторських прав чемпіонату з футболу ЄВРО-2012. Самому Олейникову і його співробітникам звинувачення пред'явлені не були. Бізнесмен з родиною залишив Україну, побоюючись арешту.

5. GSC Game World

9 грудня стало відомо, що компанія - творець комп'ютерних ігор "Козаки" і "STALKER" покидає український ринок. Одна з причин полягає в тому, що власник компанії Сергій Григорович отримав пропозицію від правоохоронних органів поділитися бізнесом.

 

ТОП-5 АРЕШТІВ 2011 РОКУ

1. Юлія Тимошенко

5 серпня 2011 року суддя Родіон Кірєєв постановив заарештувати Тимошенко за систематичне порушення порядку в залі суду. У листопаді екс-прем'єр була засуджена на 7 років позбавлення волі за підписання газових угод з Росією, у грудні апеляційний суд залишив вирок в силі, 30 грудня Тимошенко була етапована до в'язниці в Харківській області.

Арешт і вирок Тимошенко викликали широкий резонанс в Україні та світі. На думку більшості спостерігачів, це негативно позначиться на геополітичних та економічних перспективах України.

2. Віталій Нікітін, в.о. глави Держкомрезерву

1 лютого Віталій Нікітін був заарештований за рішенням суду, ініційованого СБУ. Його звинувачують у розкраданні 243 мільйонів гривень в 2008-2009 роках.

3. Активісти Податкового Майдану

3 червня в Хмельницькому на два роки умовно були позбавленні волі чотири активісти Податкового Майдану. Їм інкримінували матеріальні збитки, завдані під час акцій протесту.

4. Василь Волга, глава Держкомісії регулювання ринку фінансових послуг

19 липня Гепрокуратура спільно з СБУ заарештувала Волгу за звинуваченням у корупції. Декількома днями раніше ГПУ заарештувала заступників Волги - директора департаменту юридичного забезпечення Євгена Гантімурова і колишнього помічника Волги Олега Чернушенко. У лютому був заарештований директор департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ Віктор Адамович.

5. Володимир Галицький, голова Держслужби зайнятості

27 листопада СБУ заарештувала Галицького, під час обшуку були знайдені $ 7,5 млн. Рішення суду поки немає.

ДЖЕРЕЛО


Януковича &quot;огрели кувалдой&quot; по голове

Четверг, 12 Января 2012 г. 01:15 + в цитатник

Originally posted by [info]oleg_leusenko at Януковича "огрели кувалдой" по голове

Письмо госсекретаря США Хиллари Клинтон к экс-премьеру и заключенной Юлии Тимошенко можно сравнить с ударом кувалды по голове нынешней власти. Об этом в ходе пресс-конференции заявил президент аналитического центра «Открытая политика» Игорь Жданов, передает НБН.

«Хочу обратить ваше внимание на вчерашнее письмо Хиллари Клинтон в адрес Тимошенко. Это уже не сигнал, это даже не намек, а прямой удар кувалдой по голове нынешней власти. Это не открытое письмо власти, а письмо лидеру оппозиции, который находится в тюрьме», – сказал он.

 

Кроме этого Жданов отметил, что следующим «звонком» для украинской власти может стать приезд Хиллари Клинтон в Украину. «Следующим шагом может стать приезд Клинтон в Украину, в Качановскую колонию, чтобы передать передачу для Тимошенко», – отметил эксперт.

Напомним, Хиллари Клинтон написала письмо Юлии Тимошенко, в котором заверила, что США продолжат добиваться освобождения Тимошенко и других политических заключенных в Украине.



 Give 10 


Аchtung! Nemiroff. Falsificatt!

Среда, 11 Января 2012 г. 16:47 + в цитатник
Скандал между собственниками Nemiroff Холдинг ударил по качеству продукции. Украинский рынок заполонило дрянное пойло под брендом Nemiroff. А «правильный» Nemiroff скоро будут экспортировать из России и Беларуси. Корпоративный спор – похмелье потребителям.
 
Разбирательства между акционерами компании Nemiroff, давно вышедшие за рамки цивилизованного спора, бьют по потребителю. Понеся огромные финансовые потери, компания, некогда делавшая ставку на качество, пустилась во все тяжкие. Цель – наверстать упущенную прибыль и сохранить рынки сбыта. Но какой ценой?
 
Ценой снижения качества выпускаемой продукции и откровенного фальсифицирования бренда.
Вкратце о том, как Nemiroff дошел до такой жизни.
 
Разлад в компании, ставшей одним из национальных украинских брендов, начался в 2010 году. Когда двое из трех фактических акционеров решили продать принадлежащие им суммарно почти 75% акций. Эти двое – бизнесмены Яков Грибов и Анатолий Кипиш, и «раскрутили» бренд до мирового уровня, создав из захолустного цеха по разливу «советской» водки передовое европейское предприятие с современным оборудованием и логистикой – решили выйти в кэш. Но не тут-то было.
 
Третий акционер – семейство Глусь (народный депутат Украины Степан Глусь, его сыновья Александр и Владимир, супруга С.Глуся, дочь и зять), которым прочие акционеры в 2006-м году уступили оперативное управление предприятием, решили компанию… не отдавать.
 
Цивилизованная практика юридической организации бизнеса по международным стандартам в Украине не дееспособна: семейство Глусь, «сидящее» на денежных потоках предприятия (выручка 2010 года - $473,6 млн.), «пробросило» своих партнеров, отказав в своем согласии на продажу фирмы сторонним покупателям. А у самих Глусей денег на выкуп долей компаньонов нет - эксперты оценивали выставленный на продажу 75-процентный пакет в 300-400 миллионов долларов.
 
А дальше произошел чисто «украинский вариант», когда миноритарный акционер заручается поддержкой «больших людей» у власти и просто вышвыривает былых партнеров из прибыльного дела. Нужно ли говорить, что официальный владелец 25-процентного пакета акций Nemiroff  Степан Глусь – настоящий украинец во всех смыслах?
 
Предав своих политических соратников из оппозиционного Блока Юлии Тимошенко, этот народный депутат переметнулся в стан победителей – фракцию Партии регионов в Верховной Раде. Где обрел новых покровителей, при помощи которых расправился со старыми деловыми партнерами. Лишив их возможности не только контролировать управление компанией, но и получать долю прибыли.
 
В настоящий момент оперативное руководство украинскими заводами Nemiroff осуществляют представители семьи Глусь. Но на этом их «счастье» закончилось.
 
Оскорбленные обманом Яков Грибов и Анатолий Кипиш, на компании которых и зарегистрирован бренд Nemiroff плюс еще около 5 000 названий различных водок «раскрученного» бренда, решили положить конец «махновщне» семейства Глусь, фактически обокравшего партнеров. Параллельно с целым рядом затеянных ими судебных процессов в зарубежных судах, в которых ответчиками выступают члены семейства Глусь, бизнесмены приняли решение о размещении заказов на производство водки под брендом Nemiroff в России и Беларуси.
 
Также бизнесмены зарегистрировали компанию в США, которая стала обладателем всех прав на бренд Nemiroff. К этой компании отойдут и украинские активы – после соответствующих решений международных судов (в позитивном для себя исходе судебных тяжб г-да Грибов и Кипиш не сомневаются). Фактически речь идет о том, что бренд Nemiroff перестанет быть украинским. Как говорится, «За Nemiroff во всем мире! Кроме Украины…»
 
Более того: Я.Грибова и Анатолия Кипиша возмущает резкое падение качества продукции, выпускаемой под брендом Nemiroff. Оказалось, что семья Глусь, чтобы «нарастить производство» высоколиквидной продукции, с лета 2011 года разливает водку под всемирно известным брендом (включая премиум-сегмент) на сторонних предприятиях. Которым поставляется фирменные тара, этикетки и колпачки с защитой.
 
Цель подобной операции – выпуск максимально возможных объемов спиртосодержащего пойла под брендом Nemiroff до того момента, когда производство водки под этим брендом будет в Украине заблокирована правообладателями в судебном порядке. А это, по прогнозам экспертов, произойдет не позже второй половины февраля нынешнего года.
 
Все рассказы Степана Глуся об «уникальном составе воды», «неповторимый вкус» которой дают только артезианские скважины городка Немиров, что в Винницкой области – не более, чем обман потребителей. Которые уже отреагировали на резкое снижение качества «самопального» Nemiroff волной критики в интернете.
 
И первыми на резкое падение качества Nemiroff отреагировали ценители этого бренда. А новые технологии дают обычным гражданам возможность быстро и эффективно донести свою критическую мысль до миллионов других потребителей, и даже коллективно сравнить былое и настоящее качество напитка. Вредительского для здоровья.
 
Например: «Nemiroff стали подделывать, после 0,7л на двоих замёрзли руки»: 



Nemiroff стали подделывать, после 0,7Л. на двоих замёрзли руки.

Нареканий на резкое ухудшение качества некогда знаменитого и пока еще украинского напитка в интернете уже множество. Десяток таких роликов – и от бренда мало что останется. А если ситуацией с развалом в компании Nemiroff воспользуются еще и конкуренты, профинансировав анитирекламу, бренд ждут «похороны». Так как без бренда цена компании равна сумме, за которую можно сдать в металлолом оборудование для выпуска водки.
 
«Водка до добра не доведет!» – чем не слоган для продукции водочного завода в украинском городке Немиров?
 

12 причин для нашого оптимізму у 2012, або чому цей режим упаде

Среда, 11 Января 2012 г. 01:03 + в цитатник

"Можна обманювати всіх недовго, можна довго обманювати небагатьох, але довго обманювати всіх – неможливо, " – Лінкольн казав це не про нас. Але це точно відтворює настрій України-2012.

У Вас теж є відчуття, що країна заслуговує на краще? Що – попри все розчарування і зневіру – довго ТАК бути не може? Цей текст – для Вас.

Це список фронтів, на яких веде війну команда Януковича. Це також список проблем влади: воюючи з усіма, режим сам замурував себе у фортецю, яка на очах перетворюється на в’язницю.

Отже, чому цей режим приречений?

1. Покоління

Між цією владою та молодою Україною – прірва. Для найактивнішої, найживішої частини суспільства президент, який не користується комп’ютером, - динозавр.

Це – більше, ніж конфлікт поколінь. Віктор Янукович і Микола Азаров – не ті, над ким піджартовують за старомодність, але поважають за мудрість. Цих сприймають "совком" і анахронізмом – як вуличний таксофон за 2 копійки, бритву "Нева" і "Тройной одеколон".

Україна, звичайно, – не Єгипет і не Лівія, де більше половини населення молодші 30 років. Але закони розвитку працюють однаково: молодь – із на голову кращою, ніж в "еліти", освітою і відчуттям сучасного світу – не терпітиме довго ситуації, коли політикою і бізнесом цілковито керують "вчорашні".

2. "Креативний клас"

Журналісти і письменники, PR-ники і професори – це специфічна, дуже різношерстна група, яку об’єднує одне – це люди, які своїм словом і думкою, розумом і серцем ведуть за собою інших. Пригадую слова Томенка: Помаранчевої революції не було б, якби ідея змін не полонила перед тим інтелектуалів. Сьогодні для них цей режим так само чужий.

Справа не лише в особистості Януковича. (У цьому тексті буде багато персонально про нього, але це виправдано щодо людини, яка повністю підім’яла владу в країні і є очевидним символом цього режиму.)

Цей "креативний клас" досі сприймає як непорозуміння той факт, що лідером нації обрали чоловіка, який – з його "йолками"та Аннами Ахметовими, з його словниковим запасом, освітою та специфічним почуттям гумору – явно випадає навіть з ряду попередніх українських президентів.

Влада шукає в журналістських розслідуваннях "Української правди" і "Дзеркала тижня" замовлення "ворогів", а у вбивчих для неї заявах письмеників бачить маніпуляції опозиції.

Це сліпота: режим сам зробив цих людей своїми опонентами. Для цього "креативного класу" свобода думати, творити і бути самими собою – це як повітря, якого за останні два роки різко поменшало.

Коли вони "б’ють" цей режим, ними керують внутрішня свобода та інстинкт самозбереження.

3. Юля і опозиція

Тут все очевидно. Є варварська історія помсти, яка викликає огиду і обурення у будь-якої людини із совістю. Є кілька опозиційних команд, які мають тонну внутрішніх ревонщів і мільйон своїх проблем, але які об’єднані передчуттям змін.

Чому вкрай важлива Юля? Не тільки тому, що вона єдиний на сьогодні лідер, хто на чолі "помаранчевих" сил уже перемагав Януковича – у 2004, у 2006 (зраду Мороза опустимо) і у 2007, – а у 2010 їй забракло для перемоги лише трьох з половиною відсотків.

Це символ спротиву. Це виклик режиму – прямий, лобовий. Це означає, що владі можна казати прямо в очі: я вас не боюся – бійтеся ви мене, у мене навіть за ґратами більше свободи, ніж у вас у Межигір’ї.

Це означає, що кожен рано чи пізно запитає себе: якщо вона може так триматися, то що може зупинити мене?

4. Історія

Ми щасливі, що живемо в один час із тими, хто уже перемагав несправедливий режим. Левко Лук’яненко і Євген Сверстюк, Мирослав Маринович і Семен Глузман сьогодні можуть розповісти неймовірні історії твердості духу, які повалили комуністичний СССР.

Тим, хто розказує про "донецьких", які прийшли "мінімум років на 20", радимо пригадати рік десь так 1985-ий. Тоді теж багатьом здавалося, що влада – сильна, як ніколи, а КПСС і КГБ – непереможні...

Згадайте теж і про Чехію та Польщу, які стогнали від радянських танків та спецконтингентів, а також від доморощених зрадників, але при цьому "Солідарность" Лєха Валенси і "Хартія-77" Вацлава Гавела наполегливо готувалися до змін.

Залишається питання, чому так по-різному склалося післякомуністичне життя Чехії та Польщі, з одного боку, а України – з другого? Але це інша історія – для роботи над помилками.

5. Захід

Євросоюз показав своє ставлення до української влади, заблокувавши Угоду про Асоціацію. Але це далеко не всі погані новини на американсько-ЄСівському напрямі.

Є підстави припустити, що найближчою реальністю для команди Януковича є не лише згортання офіційних стосунків та технічної допомоги уряду, а й блокування рахунків та відмова у візах для найбільш одіозних представників української влади.

6. Росія

З Росією інша ситуація: як кажуть деякі українські олігархи, "оказанная услуга не считается услугой".

За ці два роки Кремль отримав від Києва майже все, що хотів. Харківські угоди, повний режим сприяння для російського капіталу і для ФСБ, "зелена вулиця" для РПЦ – чим ще Віктор Федорович може зацікавити Володимира Володимировича, без якого самотньо, а поруч із яким страшно?

Якщо здати ще і газову трубу, залишиться справді хіба межигірську "Хонку" передати в резиденцію Зурабову чи його наступнику.

До того ж, судячи з останніх новин з Росії, Москві зараз явно не до підтримки "дружніх" урядів. А недавні вибори у Південній Осетії та Придністров’ї показують, що впливати через кордони Росії взагалі стає дедалі важче.

Крім одного сценарію, звичайно: найкращим способом відволікти увагу від домашніх проблем є почати конфлікт із сусідом.

7. Бізнес

Уряд "професіоналів" обіцяв прогнозовані і стабільні правила гри в економіці. Для українського бізнесу це виявилися не зовсім ті правила, яких давно хотілося. Якщо, звичайно, не сприймати за покращення бізнес-клімату переможну ходу трьох дуже особливих груп – Юрія Іванющенка, Дмитра Фірташа і, звичайно, родини президента.

За два роки український бізнес розділився на дві групи – тих, хто вже поділився з владою, і тих, хто чекає на "гостей". Ігор Коломойський і Євген Черняк, власники "7-го кілометра" з Одеси і Денис Олейников з його ProstoPrint могли б – при бажанні – у слайдах описати відчуття, коли у тебе забирають справу, в яку ти вклав не лише гроші, а й час і душу.

Рінат Ахметов колись першим уголос заговорив про те, що він кровно зацікавлений у капіталізації країни, бо це робить дорожчим його бізнес. Як з цим зараз?

Поцікавтесь у Конкордів та Дрегонів про те, наскільки схуд портфель інвестиційних фондів або про нездійснені IPO, чи запитайте в Ахметова і Бахматюка про вигоду, упущену від провалу Угоди про вільну торгівлю з Євросоюзом, чи розпитайте у Каргіла про експортні квоти на зерно – і стане зрозуміло, що в Україні змінилася сама бізнес-атмосфера.

Це також пояснює, чому навіть близькі до влади олігархи вкладають гроші не в українську IT-індустрію чи сільське господарство, а в африканські рудники чи в європейську нерухомість.

8. Громадянське суспільство

Це громадські організації і активісти, які створюють ОСББ, це Податковий Майдан і це ухвалення закону про доступ до інформації. Це маленькі перемоги, що виростають у велику різницю, яка пояснює, чому Україна – не Росія і не Білорусь.

У нас на це є свої причини: століттями українцям від влади не випадало чекати нічого доброго і вони покладалися на себе – на сусідів і кумів, на кредитні спілки і на церковну громаду.

В Україні занадто багато громадян, які ніколи не дадуть жодному уряду можливості бездумно і несправедливо забирати у них право розпоряджатися майбутнім.

9. Церква

У цій делікатній темі обмежимось простим спостереженням – і воно не стосуватиметься дотримання заповіді "не укради".

Помпезні приїзди патріарха Кірілла – зі зганяннями студентів та нав’язливими телеефірами – безумовно, принесли свої плоди. Українці знають, що у нас тепер перший президент, який демонстративно прихильний до однієї церкви, яка, до речі, відверто скептично ставиться до української державності.

За здоров’я Віктора Федоровича та його команди, може, й поставлять додаткові свічки у Лаврі, але це навряд чи додає підтримки цій владі поміж вірянами інших конфесій.

10. Бюджет і бідність

Бюджет-2012 не зменшує, а збільшує бідність в Україні. Чорнобильці й афганці, які ламали паркани, мерзли у наметових містечках і яким "під ялинку" таки зрізали пільги, переконалися, що на слово цій владі вірити не можна. Мільйони вчителів і лікарів давно вже не мають жодних ілюзій.

Звичайно, і Гаррі Поттер не зміг би задовольнити всіх бюджетом, порваним кризою і десятиліттями корупції. Просто зараз все це відбувається на тлі рекордних витрат на владу. Сьогодні підвищують пенсійний вік і скасовують пільги на тлі нових вертольотівкорупційних бурових вишок і на тлі Євро-2012, яке безтендерно освоюється "своїми" структурами.

Чому ми маємо затягувати паски, якщо ви так поводитеся з грошима, які ми вам віддаємо? Це питання, до якого неминуче доходить кожен українець, який платить податки.

І на це є несподівана відповідь: у світі немає ЖОДНОЇ тоталітарної чи авторитарної країни, яка б перевалила за 1 000 доларів у місяць доходу на душу населення – несправедлива, недемократична країна приречена на бідність.

11. Місцеве самоврядування

Це фронт, який законсервований. Поки що. Але кожен, хто стежить за регіонами, скаже, що на місцях політика давно робиться по-своєму.

Справа не лише у тисячах депутатів від опозиції, які є в місцевих радах по всій країні і які в багатьох містах та селах у Центральній та Західній Україні складають більшість. Серед них вистачає "тушок" – явних і прихованих, - там ціле болото корупції, але так само там міцніє і хребет спротиву Системі.

Партія регіонів збудувала Режим Центру, і це навряд чи додасть президенту підтримки серед мерів чи депутатів, яким треба щодня дивитися в очі своїм землякам.

12. Інтернет

Сьогодні Інтернетом користується 16 мільйонів українців – кожен третій. WEB перестав бути розвагою Києва і міст-мільйонників – Інтернет переживає бум у середніх містах і впевнено підбирається до села.

Це простір свободи. Це 1,6 мільйона українців у Facebook, 200 тисяч у Twitter і 6 мільйонів у Вконтакте. Це фотожаби з вінком Януковича і фейсбуківські флеш-моби.

Це територія, де немає начальства, - всі рівні. I для будь-якого уряду, що закривається від громадян, – це виклик. Виклик, який не вдається підкорити ні Лукашенку, ні китайській Компартії і який уже звалив Мубарака і Каддафі.

Сам режим

"Чудище обло, озорно, огромно, стозевно и лаяй," – так услід за Радіщевим ми говорили про нову владу, яка рекордно швидко захопила країну після президентських виборів-2010.

Що з цього залишилося?

Сумне видовище. Партія регіонів з історично малим рейтингом. Армія, ослаблена внутрішніми конфліктами. Деморалізована команда, яка – на прикладі Василя Горбаля і Василя Хари – уже приречено зрозуміла: або цей Пікіруючий Бульдозер тебе теж переїде, або доведеться разом із ним іти на дно. Солдати партії, які мають віддуватися за безуспішні спроби реформ і за явні дурниці керівництва.

Так само було і при "помаранчевих"? Не зовсім. Помаранчеві впали, бо не вміли чути один одного. Команду Януковича, який обіцяв "почути кожного", губить інше – тотальна, фірменна нездатність чути опонентів.

За два роки Віктор Янукович зробив неможливе – своїми руками фактично позбавив себе політичного майбутнього.

Все логічно: фортеця, яку будували для оборони від "ворогів", стала в’язницею для влади і на очах перетворюється на цвинтарний склеп для неї.

Бо довго обманювати всіх неможливо...

Андрій Шевченко, народний депутат України, журналіст


Податкова залякує громадян?

Вторник, 10 Января 2012 г. 23:29 + в цитатник
Замість покращення інвестиційному клімату і перешкоджання масштабному відтоку капіталу, податківці продовжують тиск на громадян
 

Схоже на те, що креативності вітчизняних топ-податківців скоро заздритимуть навіть наймаститіші політтехнологи. Ще би пак: нещодавнє призначення головою фіскального відомства 31-річного екс-жителя Донбасу Олександра Клименка, вочевидь, спонукає до модерно-нестандартних (у порівнянні з ретро-«азаровщиною») форм і методів нещадної боротьби з економічним «підпіллям».

Митарі-«читачі»

Коли вірити бадьорій реляції новоспеченого очільника ДПС України з її офіційного сайту, то фіскальний креатив вже карколомно породжує соковиті й спілі плоди, навіть не встигши іще як слід дозріти, втілитися та системно вкорінитися в хирляве тільце вітчизняного малого й середнього бізнесу. Все надзвичай просто й геніально: відтепер податкові клерки (за одну й ту саму зарплату) змушені будуть прочитувати енну кількість на день приватних оголошень від роботодавців і надавачів дрібних послуг – з Інтернету, газет і зі придорожніх стовпів. І – вживати заходів щодо приховувачів доходів.

За словами пана Клименка, податкова «опрацювала» вже 6 тисяч оголошень із пропозиціями щодо роботи. І, мовляв, у кожному третьому випадку сума запропонованої зарплати відрізнялася від вказаної у податкових деклараціях. Голова ДПС навіть підтверджує це конкретним «кейсом»: «Наприклад, один з дніпропетровських підприємців офіційно виплачував працівникам 400 грн. Однак, в оголошенні про наявні вакансії сума запропонованого доходу була дещо інша – 1,2 тис грн.».Отже, у структурі ДПС, можливо, навіть з’явиться незабаром окремий підрозділ – умовно, департамент з читання приватних оголошень. От лишень не зайве буде підрахувати кількість казенно-податкових людино-годин і затрачених бюджетних коштів на це «підпільне» адміністрування фіскальним голіафом «тіньовиків»-давидів. І порівняти -- в «сухому висліді» -- із загальним обсягом «детінізованих» податків, що несплачені із прихованих 800 грн…

Генеалогія податкової «аморалі»

Приватний підприємець-киянин Леонід (котрий із 1999 року займається дрібно-оптовою торгівлею будматеріалами) порівняв відносини податкової і малого й середнього бізнесу з «боями без правил»: «Причому, бій – для першої, а правила – для другого. І ввесь час, скільки працюю, спостерігаю, як удари нижче пояса беззастережно приймає лишень одна сторона – підприємець. Судитися з податковою марно – навіть якщо ти правий за законом, суд все дно прийме її бік. Новий Податковий кодекс нічого не змінив на краще, в деяких речах – лише погіршив ситуацію. Загальне враження від цього документу: підприємець винен і повинен, а податківець має необмежені права карати, а значить – вимагати хабарі ще в більших масштабах, ніж це було при Кучмі. Одне слово, купа розмитих понять, які можна трактувати на будь-який розсуд, протиріч, а то й відвертого абсурду. Оголошення в газетах? Це – повна профанація, з якої вийде лишень пшик. Всіх в жодному разі не охоплять. Втім, дякую податківцям, що хоч попередили – тепер певний час просто не даватиму ніяких оголошень, вистачить поки що і напрацьованої бази клієнтів».

Втім, сьогодні мало хто з дрібних бізнесменів може бути на всі сто відсотків упевненим, що податкова не прийде до нього з несподіваними претензіями щодо несплачених податків, взятими «зі стелі» (чи з тих самих особистих оголошень), уже завтра. Тим паче, що схожі спроби вітчизняних митарів накрити всіх самозанятих щільним «ковпаком» – далебі не нові. Історія тягнеться ще з 1998 року, коли Кабмін намагався протягти постанову «Про непрямі методи визначення суми податкових зобов’язань громадян і підприємств». Згідно з її проектом, податківці отримували практично необмежені повноваження щодо нарахування податків, власне, не лишень з бухгалтерсько-звітних документів підприємця, а й із інформації, добутої т. зв. непрямими методами. Себто, йшлося не більше й не менше, ніж про таємне стеження за всіма статками й витратами людини – від придбання побутової техніки до платного лікування й туристичного відпочинку.

Згаданим шедевром азаровсько-податкової паперотворчості так само передбачалося як використання інформації комерційних банків (яка там таємниця вкладів?), так і плітки-перебанячки сусідів по поверху, двірників і всевідаючих babushekпопід під’їздом. Та щось тоді у Фіскальному Королівстві Україні прийняти постанову завадило (чи опір підприємців, чи ж відверто-тоталітарний абсурдизм «продрозверсткового» почину) й ідею зі сталінсько-орвеллівським душком було покладено під спід – до «кращих часів».

Нині, за практичного всевладдя донецької групи на чолі з Віктором Януковичем, такі часи настали. Навіть жодної легітимізуючої постанови чи закону вже не потрібно. Врешті-решт, Микола Янович зі своєю фіскальною раттю таки вперто свого дочекався.  І геть не біда, що Україна в найсвіжішому рейтингу Світового Банку щодо простоти ведення бізнесу займає почесне 145 місце – поруч із такими «глобальними лідерами», як Гамбія, Узбекистан, Ірак (для порівняння: братня Грузія посіла 12-е місце, а Білорусь та Росія – відповідно 68-е і 123-е місця). Не біда, що роботодавець в Україні з кожної виплаченої найманцеві гривні переказує в корупційно-«дерибанний» казан держави, себто в «нікуди», аж 55 копійок; рівень латентного безробіття, за даними Міжнародної Організації Праці, становить в Україні близько 2 мільйонів осіб; а за межею бідності (за стандартами ООН) – із добовим доходом менше $14 – перебуває 80 % українського населення. Зате фіскальні органи бадьоро рапортують: цього року в держказну зібрано у півтора рази більше податків, ніж за минулий рік.

І це – лишень початок. Бо ж, окрім приватних оголошень – урядовими «кріейторами» невпинно плететься добряча вервечка здирницько-визискувальних «ноу-хау» зі серії «Великий Брат стежить за тобою». Це і нині працююча арбузовська «паспортизація» валютно-обмінних операцій (спробуй-но доведи податковій, що ці кошти – твої власні багаторічні заощадження!); й ідея від соціального віце-прем’єра Сергія Тігіпка щодо «індикативних зарплат»; і фіскальні тряски за ідентифікаційними кодами тих, хто не працює; і потенційне черпання податківцями «компромату» на простих смертних, котрі насмілилися продати чи придбати квартири, – з мін’юстівського Держреєстру прав на нерухоме майно. Наразі пригадалася вельми соковита фраза одного з активістів минулорічного Податкового Майдану: мовляв, у нас в Україні бомж платить більше податків, ніж «офшорний» олігарх; бо ж у першого – прибутки, у другого – дивіденди.

На тлі здирницько-визискувального «штурму і натиску» митарів на найбільших у державі «тіньовиків» – пересічних українців – навряд чи кого подивує, якщо уряд в особі податкової раптом зобов’яже всіх громадян вживити під шкіру ID-чіпи, через які контролюватимуться геть усі операції з купівлі-продажу, аж до буханця хліба включно. Втім, ця напівоголошена й напівлегальна війна топ-урядовців з народною «тінню» скидається радше на її піар-психологічний різновид і розрахована, передовсім, на продукування підсвідомого «хоррору» покірних мас – перед всесильною влади.

Коментар

Олександра Кужель, екс-Голова Держкомпідприємництва, координатор ГО «Громадянський опір»:

У світовій практиці непрямі методи широко використовуються податковими органами для виявлення прихованих доходів. Але вони працюють ефективно в цивілізованих країнах. Україна, на жаль, в їх число поки не входить. Тому й впровадження нормальних для розвинених країн механізмів у нас виглядають абсурдно. Відстеження оголошень про надання послуг гувернанток, нянечок і перукарів -- це нераціональне використання потенціалу податкового відомства і, якщо називати речі своїми іменами, розбазарювання бюджетних коштів. Будь-який грамотний економіст вам підтвердить, що витрати на адміністрування таких дій ніколи не зможуть покрити тих доходів, які податківці «виб'ють» з людей.

Якщо держава вирішила легалізувати доходи, то першим кроком має бути податкова амністія. Потім - введення непрямих методів і контроль за сумами, які витрачають високопоставлені чиновники - Президент, прем'єр, міністри, губернатори, мери -років на три. І тільки після цього доцільно вводити непрямі методи для всіх. Влада повинна почати з себе, показати приклад чесних і відкритих відносин з податковими органами - і тоді матиме моральне право вимагати чесності і виконання законів від людей.

У нинішній ситуації, коли зростає безробіття, скорочуються робочі місця і мільйони людей стоять перед питанням «як прогодувати свою сім'ю», самозайняте населення, до якого якраз і відносяться «відловлювані» податковою нянечки, перукарі і помічники по господарству, навпаки має одержати підтримку від держави. Людям, які не стоять з простягнутою рукою, а намагаються самостійно прогодувати себе, треба дати можливість протягом одного дня зареєструвати свій статус самозайнятої особи, який автоматично звільнить їх від сплати податків на 3 роки. Ці люди чесно зароблять гроші, придбають товари, заплатять комунальні платежі, і з кожної витраченої гривні 20% у вигляді ПДВ автоматично отримує бюджет! Таких непрямих податків, що надходять у скарбницю автоматично, без участі податкового інспектора, в бюджеті - 80%.


Тимошенко дала власти совет, как договориться с Россией о газе

Вторник, 10 Января 2012 г. 17:30 + в цитатник

Контракт на поставку газа, подписанный с Россией в 2009 году, предусматривает изменение цены на газ без каких-либо штрафных санкций и сдачи национальных интересов

Об этом говорится в письме Тимошенко, написанном в Качановской колонии, где экс-премьер отбывает семилетний срок заключения.

«Контракт на поставку газа, подписанный с Российской Федерацией в 2009 году, предусматривает как формирование цены на газ по европейской формуле, так и изменение такой цены без каких-либо штрафных санкций и сдачи национальных интересов», - приводит текст письма пресс-служба БЮТ.

Для этого, по словам Тимошенко, пунктом 4 статьи 4 контракта предусмотрен специальный порядок. Процитирую этот пункт: «Если какая-либо из Сторон заявит, что обстоятельства на рынке топливно-энергетических товаров существенно изменились, по сравнению с тем, что Стороны обоснованно ожидали при заключении настоящего Контракта, и контрактная цена, указанная в пункте 4.1 настоящего Контракта, не отражает уровня цен рынка, то Стороны вступают в переговоры по пересмотру контрактной цены в соответствии с положениями настоящего Контракта».

«Если не хватает мозгов, специальности и природных способностей договориться так, как это сделала я в свое время, чтобы получить приемлемую скидку к цене на газ, рассчитанной по европейской формуле (и выйти, как мне удалось в 2009 году, на цену 232,98 долларов за тысячу кубометров) - то нужно воспользоваться указанным пунктом контракта, а не сдавать стратегические национальные интересы страны за теневые коррупционные откаты», - заявила Тимошенко.

Напомним, Украина ведет с Россией длительные переговоры о снижении цены на газ, которую Киев считает несправедливой, а сами контракты – «кабальными». Ранее президент Украины Виктор Янукович заявил, что цена на российский газ для Украины не должна превышать 250 долларов за тысячу кубометров (в четвертом квартале 2011 года Киев покупает газ по цене около 400 долларов за тысячу кубометров). Киев надеялся до конца 2011 года завершить переговоры, однако этого не произошло. В декабре парламент принял бюджет на 2012 год, в котором заложена среднегодовая цена газа в размере 416 долларов за тысячу кубов.

ДЖЕРЕЛО


Вдумливі розстріли і ввічливі арешти бидлоеліти врятують Україну!

Вторник, 10 Января 2012 г. 16:33 + в цитатник

Влада втратила інстинкт самозбереження! Бо безкарність провокує нові злочини. Правлячу бидлоеліту вже можна сміливо називати людьми пекла. Давно втративши залишки честі і совісті, вони позбавилися останнього запобіжника – страху. Що автоматично перетворює їх на монстрів, наділених мало не небесними повноваженнями.

Їм все можна – красти мільйонами, здавати національні інтереси чужим країнам, тримати в бідності власний народ, фальшувати результати виборів та просто нахабно вбивати звичайних людей.

У той же час, проста людина, навіть за незначний проступок, моментально опиняється за гратами!

Маємо розгромлену, пограбовану країну, знищені соціальні гарантії, примітивний рівень життя, розтоптану справедливість і купу псевдосимволів, які ліберасти чомусь називають демократією.

Справжнє народовладдя давно підмінили партійно-олігархічними іграми, розповідаючи нам казочки про «вільні вибори», вірніше, змагання кількох гаманців за результати кількох кишенькових партій.

Наближаються чергові вибори чи то президента, не то парламенту, не то і тих і тих. На екрани масово виповзла вся ота політична наволоч, яка смокче народну кров, одночасно задурюючи людські голови.

Жодної тверезої програми виходу з кризи ніхто створити не спромігся! Лише дерибан – кому які посади, хто до яких фінансових потоків. І роблять це так, щоб відкрито обкрадаючи народ ще і СПОДОБАТИСЯ виборцям! Тобто, тому самому нужденному народу! Театр абсурду!

Між тим, дуже простий і дієвий вихід з оцих суспільних негараздів давно знайдено!

Маленька партія снайперів, виникнувши в Інтернеті як гумористичний проект, сформувала таку просту, дієву і чітку програму побудови нормального суспільства, що і досі не знайшлося жодного серйозного критика!

«10 патронів, 1000 арештів – і в Україні буде порядок!» - називається програма Партії снайперів.

Ми вважаємо, що епоха балаканини і розкрадання пройшла! Час звітувати і конкретно відповідати за скоєне.

Як це можна зробити?

Елементарно!

Приймається Закон «Про особливу відповідальність вищих органів державної влади». Дуже короткий. За корупцію, роботу на іноземні спецслужби, злочинний непрофесіоналізм, що призвели до погіршення життя народу, передбачити для чиновників (від глави райдержадміністрації і до Президента України включно), кримінальну відповідальність. Публічний розстріл, конфіскація майна у них і їх родичів, великі терміни позбавлення волі. Зрозуміло, після короткого слідства, суду.

Ще один Закон «Про особливу відповідальність суддів».

Тут все ще простіше. Три оскаржені судом вищої інстанції вироки – автоматична відставка. Якщо, в результаті судочинства зафіксований хабар, було нанесено шкоди громадянам – слідство, суд, кара. Аж до публічного розстрілу. Зрозуміло, конфіскація.

Ніякої недоторканності ні у кого бути не повинно!

Для державних чиновників, починаючи з районного рівня, ввести персональну відповідальність за стан справ в регіоні, галузі, державі. І публічний звіт, через кожні два роки діяльності. Не змогли – відставка, розслідування, суд. Вкрали – за грати! Багато вкрали – розстріл.

РДА, ОДА, Кабмін, Верховна Рада, Президент України – чиновники лише цих структур потрапляють під дію особливої відповідальності.

Для посилення ефекту, в зоні Чорнобильської АЕС, буде побудовано спеціальний концтабір на 3000 місць. Виключно для слуг народу! Хай зачищають територію і ремонтують саркофаг…

Що робити, тобто, з кого почати?

Це зрозуміло всім. Головні винуватці зубожіння країни – її керівники.

Хто заважає заарештувати Першого і Другого Президентів України разом з родичами? Плюс їх найближче оточення з Кабміну, Верховної Ради (з родичами). Скоріш за все, така доля буде очікувати і Третього Президента (після закінчення повноважень).

Довели – відповідайте!

Все елементарно – ці люди прийшли до влади з державної служби. Перебували лише на ній! Звідки мільярди? Слідство, суд, конфіскація – концтабір. Без розмов про ліберастичні цінності! Вкрали – відповідайте!

За цією ж схемою треба перевірити всіх прем‘єрів, міністрів, спікерів, лідерів парламентських партій, особливо талановитих депутатів…

Бюджет буде моментально поповнено. А головне, в державну власність, з кримінальних рук, буде повернуто всі основні підприємства.

Що робити з олігархами?

Їх у нас десь триста. Майже всі вони або президенти, або міністри, або депутати, або їх родичі. Тих, які вціліють після першої хвилі, посадити під домашній арешт, перевірити прозорість приватизації, походження стартових капіталів. Висновок однозначний. Або корупція, або іноземний вплив. Суд, конфіскація, концтабір.

Землю знову повернути у державну власність!

Тим, хто хоче обробляти – короткострокова оренда.

Там, де це можливо, створити державні сільськогосподарські підприємства.

Максимальне сприяння надати дрібному та середньому бізнесу. Крупний бізнес може існувати лише у вигляді створених з нуля систем! Під жорстким державним контролем! Надивилися, знаємо, спасибі! Якось проживемо і без вас!

Головна мета – відновлення справедливості, наведення розумного порядку, створення соціальної держави для народу, а не купки багатіїв.

На владу слід дивитися крізь оптичний приціл, а не телевізор!

І як реалізувати програму Партії снайперів?

На нинішньому етапі – це мрія. Політична утопія. Весела фантазія. Довкола веселого проекту Маленької партії снайперів, створено ефективну інформаційну блокаду. Ідея існує лише в Інтернеті та як красива легенда, яку переповідають знедолені.

Влада панічно злякалася нашої появи, зрозумівши, що Партія снайперів має подвійне дно. І якщо на Білих снайперів, тих хто вирішив діяти легально, намагаючись створити структуру, організуватися, піти на вибори і спокійно перемогти, просто не звертають уваги – без масової народної підтримки ми ніхто, а заявити про себе масово, не дадуть, то з Сірими та Чорними снайперами, все набагато для них гірше.

Справа в тому, що наші ідеї знайшли велетенську популярність в армії, СБУ, різноманітних спеціальних силових підрозділах, в бізнесі… Окрема розмова – ветеранські організації.

Саме там зібралися найбільш прагматичні люди, які лише посміюючись спостерігають за борсанням десятка активістів МПС, що випадково засвітилися… Для них наші гумористичні гасла про 10 патронів і 1000 арештів наповнені зовсім іншим змістом…

Адже, ідеї МПС про покарання знахабнілих чиновників можуть бути реалізовані двома способами.

Легальним – через перемогу на виборах, прийняття відповідних законів, створення прозорих і законних механізмів. Це важко і довго. І ми, Білі снайпери, прагнемо саме до цього! Законна відповідальність! Страх нещадного справедливого Закону! Який, між іншим, діє у всіх цивілізованих країнах!

І є гайдамацький спосіб. Метод Сірих і Чорних снайперів. Навіть нова національна ідея. Не чекати довго. Купити снайперську гвинтівку. Взяти сала, кави, пляшку. Вибрати ворога. Залізти на горище, стрельнути і втекти. Навряд чи знайдуть…

Аналітики вже прорахували, що забезпечити дієву антиснайперську охорону ВСІМ чиновникам-кровососам, НЕМОЖЛИВО! Отже, після кількох гучних терористичних актів помсти державним чиновникам, вони будуть змушені почути вимоги Білих снайперів, промовлені тихим втомленим голосом. Про згадані закони, справедливість…

Державу і український народ час рятувати.

На жаль, владна бидлоеліта, що перетворилася на клубок блідих глистів, не може зрозуміти навіть таких елементарних речей.

Системні реформи, плани розвитку відсутні.

Не проглядаються лідери, здатні хоч якось покращити життя нації. До капітанського містка, який вони перетворили в кормушку, просто не допускають розумних, чесних людей, яких, як не дивно, дуже багато.

Уже навіть анекдот є. Перший крок Президента країни від Партії снайперів?

-Заарештувати всіх, хто брав участь у виборах…

А після – всіх лідерів парламентських фракцій і перші двадцятки виборчих списків… Слідство, суд, конфіскація, Чорнобиль…

Порядок навести можна швидко. Вирахувати основних винуватців і кровососів. Заарештувати. Судити. Десяток публічно розстріляти. Інші назавжди втечуть з країни.

І недолугі дії нашої влади лише підштовхують до такого розвитку подій.

Як можна було за 15 років опустити країну з одинадцятого місця в рейтингу найбільш промислово розвинених держав, до рівня Гваделупи?

Є з чим порівнювати. І ще є кому…

Що краще, тисяча заарештованих корумпованих чиновників, чи революція, громадянська війна, розруха, мільйони жертв?

Альтернативи програми Партії снайперів нема! І вона, рано чи пізно, у якийсь спосіб буде реалізована. Хотілося б, аби швидше… І законно…

Гуртуємося!

І Україна переможе!




Поиск сообщений в MaidenUA
Страницы: 173 ... 120 119 [118] 117 116 ..
.. 1 Календарь