"ДНР програла битву за уми людей"
"Нічого в житті просто так не робиться. Це війна інтересів і кланів. ДНР придумав, чого гріха таїти, Ринат Ахметов. Це його ідея була. І зараз він програє по всіх фронтах - будуть підтискати його, будуть громити його заводи. Але людям все одно нічого не дістанеться...
Пам'ятаєте, коли Ахметов зняв нервове відео на підтримку "Єдиної України"? Він тоді нервово посміхався. Насправді, Ахметов, коли у нього все добре, не посміхається", - говорить колишній сепаратист Дмитро кореспонденту lb.ua.

Дмитро - міцно збитий малий з добрими очима. Був на Антимайдані, з першого дня брав участь у діяльності ДНР в Краматорську. Зараз розчарувався і в республіці, і в місцевих людях. Тому прихід українських військових сприйняв із полегшенням. Наші військові відповідають взаємністю. Днями Діму для перевірки зупинив патруль Нацгвардії. Каже: "Вибачалися разів зо три, разів п'ять сказали "будь ласка". А мені дзвонять з Росії зі словами: "Тебе там ще не вбили? Ну, ти ж у ДНР був". Усі чекають, коли прийде Нацгвардія і вб'є мене. Та не вб'ють мене вони. Посадити можуть. Але сенс? А якщо вбивати, тоді - всіх. Тому що ДНР підтримували дуже багато".

                                                                                           

За що люди виходили на площі Донбасу спочатку: проти нової київської влади чи проти місцевих капіталістів?

Звичайно, обурення Майданом було. Там люди виступали нібито від імені всієї України, але ж нашу думку ніхто не питав.

А ви її висловили в 2010-му, коли проголосували за Януковича.

Поки Майдан стрибав, захоплював будівлі, ми ж тут працювали.

І Київ продовжував працювати. І не відмовлявся податки платити до загального бюджету.

Добре. Відповім так: ми, напевно, хотіли висловити свою думку - не хочемо ми в Євросоюз. Я, наприклад, читав Договір про Асоціацію. Зробив це, ще коли містечко стояло в Маріїнському парку від Партії регіонів.

Ага. І скільки все-таки платили на Антимайдані?

Я був при посаді. Страшна справа - сотником. Як у нас виклик організовувався: дзвонять тобі о сьомій вечора і кажуть - завтра в обід виїжджаємо. Сідаєш на телефон і обдзвонюєш людей. Платили від 200 до 350 грн в день. Завжди плаваюча сума була.

Сподобалося стояти?

Чотири ходки у мене набралося. Але в останній раз я відмовився... Я завжди був людиною ідеї, а зараз розчарувався у всьому. Тому я просто допомагаю людям: вожу пенсіонеркам воду, розподіляю гуманітарну допомогу - буквально вчора прийняв 250 кг «гуманітарки» з Красноармійська. ДНР - це, напевно, була моя остання ілюзія. А спочатку ж були хороші гасла.

Ідея ДНР - відмінна за своєю суттю. Але самі люди її і прос..ли. І ополчення в тому числі. Неправильно вони поводилися з політичної точки зору. Ідея федералізації, як на мене, правильна. Всі провідні держави - ​​федерації.

Все так, тільки федерації робляться «знизу», а не дробленням унітарної країни.

Нехай так. Але чому після державного перевороту жоден київський лідер до нас так не приїхав? Просто заспокоїв би людей. Тому що тут ніхто не підтримує Януковича. І те, що Донбас став дотаційним регіоном - це придумав сам Янукович. Він придумував «дотації», щоб забирати їх собі в кишеню. А за паперами ми - дотаційний регіон. Але як таке можливо, коли наші підприємства працюють по всьому світу?!!

Ти був на площі Леніна, коли з будівлі Краматорської міськради зривали український прапор?

Дивився на це все.

Душа раділа?

Не можу так сказати. Я тоді вже розумів, що у цього проекту не буде майбутнього. Тому що я бачив, ХТО скидаємо цей прапор. Зрозуміло, що організатори всього цього - люди підготовлені. Зібрали натовп, зіграли на почуттях людей. А в натовпі і п'яні стояли, і неадекватний - наркомани, загалом. Та й взагалі: військове втручання в державу - це завжди руйнування.

І коли прийшли наші нові лідери, вони попросили всіх старих управлінців піти. Я просив або знайти їм адекватну заміну, або ж повернути їх. Тому що це дійсно були професіонали. До мене не прислухалися. А коли я почав обурюватися з приводу безчинств ополчення - зі мною перестали розмовляти. І я створив громадську організацію і займався вивезенням біженців. У мене був зв'язок з Донецьком: міг подзвонити, дізнатися. І я дуже довго пробивав, коли ж нашим пенсіонерам видадуть пенсії. І потім це все було розкрадено.

Тобто, гроші виділялися?

Однозначно.

А ким?

Штабом ДНР у Донецьку. Готівка була привезена сюди, і в останні дні існування ДНР деякі гроші люди все ж отримали. Напевно, це та гривня, яка перестала ходити в Криму, але папірці ж залишилися. І чоловік з 150 отримали по лінії «дитячих», і людей з 200-250 пенсіонерів. Це мізерно мало. І видавали по півтори тисячі, а решту - «потім». А гроші, які не встигли видати, напевно, вивезли.

У нас же була Антикризова рада, Антимонопольний комітет. А я займався відправкою людей з міста. В основному, до Криму. Зараз там, напевно, вже нікого не приймуть. Тому що наші люди вели себе вкрай потворно. Приїжджали в пансіонат, їх селили. Їм говорили: «Ви ж живете безкоштовно, харчуєтеся. Давайте попрацюємо трошки. Може, паркан там пофарбуємо». У відповідь: «Та ви шо - я біженець. Я на дискотеку піду. А де мій кондиціонер? А чому далеко від моря?». Я не брешу, так було. Тому нам кримчани дзвонили зі словами: «Ми в шоці від ваших біженців. Вибачте, але це не біженці. Це люди, які приїхали у відпустку на три місяці». Або внучок 23 років від роду, при якому бабуся є, чи мами, які побігли шукати свою долю по Криму, а дітей кидали на вихователів у таборах. Тому я зараз взагалі в усьому розчарувався. Ти людям, начебто, допомагаєш, а воно нікому не треба. Дуже все сумно.

Втратили країну, але самі люди і втратили. Приклад: пішли ополченці з виконкому. І ті ж люди, які вчора там аплодували ДНР, сьогодні самі ж розтягнули весь склад продуктів. Не побоялися ні замінування, нічого! Побили, поламали ...

Людей навіщо викрадали, автосалони навіщо громили?

Розгардіяш. Думаєш, я підтримую зараз ДНР? У зачатку - так. Хотілося змін. Це потім я став робити їм антирекламу - коли вони прибігли на Колгоспний ринок з автоматами зі словами: «Тепер вас захищаємо ми». Тикали директору якісь папірці з рахунками. Хто ви такі, чого хочете? Було бажання просто «збити» з людей гроші.

Ополченці їздили тільки на іномарках, на джипах - подобалися вони їм.

А те, що вони вели вогонь з межі міста, це взагалі злочин. Вони починали атакувати позиції українських військ у п'ять вечора, коли люди йшли з роботи. Багато хто спеціально затримувалися на заводах, сиділи там у бомбосховищах, щоб піти у вісім. Але те, що ополченцям відповідали з Карачун, це однозначно.

Хто відправив міну в садок «Катюша»?

Ополченці. І це теж однозначно. Ще одна історія: о другій годині ночі до мого дому машина під'їжджає і посилає п'ять снарядів у бік Карачун. Думаю: ну все - щас «обратка» прилетить. Але обійшлося.

Ополченці підпорядкували собі місцеве радіо. І ось ідуть повідомлення: в 13:00 буде авіаудар, в 15:00 буде зачистка міста. Це вони так людей накручували. Спочатку цим повідомленням вірили, а потім перестали звертати на них увагу.

Гіркіна бачив?

Бачив. Напевно, єдина людина, з приводу якої не виникає зауважень. Найталановитіша людина. Мені здається, він справді вірить у ці речі. Казав: «Ось у Луганську - Болотов. Він і воює, і промисловість у нього якась, і політика. А що в Донецьку - я взагалі не розумію. У них там якась конституція, якісь закони приймають, якихось міністрів призначають». Ну, подивіться на Губарєва - це ж глибоко хвора людина.

Гіркін - людина військова. Коли у нас у Краматорську почалося мародерство, «віджим» бізнесу, на це міг вплинути тільки Перший - Стрілець. Але він говорив: «Розумієте, мені навіть поспати ніколи. Я закінчу тут, і тоді... А поки я в економіку влазити не буду. Намагайтеся самі розібратися».

У вас був Антикризовий комітет. З якою метою він створювався і чим насправді займався?

У нього мали входити люди з народу, які контролювали б діючу міську владу. Бо в місті ніби зроблено 300 тис. квадратних метрів доріг, але покажіть мені - а де? Але чинна влада взагалі відійшла від справ, а Антикризовий комітет то збирався, то розпускався. Люди там були абсолютно необізнані, з вулиці. Ще вчора за 5 км не могли підійти до виконкому, а сьогодні розвалилися в кріслах. Очолював комітет Павло Цвілой. Він у числі перших поїхав у Донецьк на антиурядові мітинги. Очевидно, там і отримав мандат від Губарєва. За два місяці свого правління купив автомобіль - «Пежо». Посоромився б. Усі члени Антикризового комітету після відходу ополченців розчинилися.

Антимонопольний комітет у Краматорську з ким повинен був боротися - не з НКМЗ ж?

Тут скільки комітетів розплодилося. Заходить якось чоловік у спортивних штанях і в туфлях з гострими носками. Каже: «Я - представник Антимонопольного комітету. Моя діяльність засекречена». А я знаю, що це звичайний таксист. Пішли до військового коменданта розбиратися... У нас їх чотири змінилося. Один приходить - розганяє антимонопольний комітет, його змінник - знову скликає. Формально, вся повнота влади в місті належала військовому коменданту.

У останнього коменданта прізвище було Кім, учителем праці або фізкультури в якійсь школі раніше працював. Щось намагався вирішувати, але у нього нічого не вийшло. У чому він був молодець - він виходив до людей, пояснював їм хоч щось. Інші ж просто захоплювали якусь будівлю без пояснень. А попередніх комендантів, немісцевих, ми знали тільки по позивних. «Терець», наприклад. Правда, сьогодні комендант є, а завтра - зник. До речі, з приводу всім відомого Бабая. Він зі своїм загоном «знявся» днів за п'ять до відходу ополченців. Це як же, блін, назвати ...

Відчув?

Або знав. Нічого в житті просто так не робиться. Це війна інтересів і кланів. ДНР придумав, чого гріха таїти, Ринат Ахметов. Це його ідея була. І зараз він програє по всіх фронтах - будуть підтискати його, будуть громити його заводи. Але людям все одно нічого не дістанеться - є ж пан Коломойський, який розкрив рота і хоче це все проковтнути.

Пам'ятаєте, коли Ахметов зняв нервове відео на підтримку «Єдиної України»? Він тоді нервово посміхався. Насправді, Ахметов, коли у нього все добре, не посміхається. Потім він зібрав багатотисячний мітинг із двохсот чоловік на «Донбас Арені» і покинув місто. Якби не покинув, для нього все могло скластися інакше. Треба боятися Божого суду: легко до тебе прийшло щось - легко і піде.

Мені мало доводилося спілкуватися із прихильникам України, але у мене до них немає агресії. Ну, нема! Хоча я за конструктив. А коли людина каже: «Смерть москалям!», Ти у нього питаєш, чому, а у відповідь: «Смерть і все!» ... Люди повинні розмовляти. Це і є суспільство.

Я, до речі, був проти відділення Донецької області. Референдумом я теж займався. Він спочатку був за ДНР у складі України. Нам усім так навіювали. А потім спливла тема незалежності. Але це взагалі неможливо. І як люди в Донецьку цього не могли зрозуміти... Чесно скажу: референдум був організований погано. Так, паспорта ми запитували, але можна було і з двома прийти. Водночас, явка дійсно була великою. Я з подібним ніколи не стикався. Люди дійсно йшли за змінами, щось хотіли сказати цим. Почуйте нас. Якщо це буде Порошенко - заради бога. Хай тільки почує. А поки що ми прислухаємося. Хтось вийшов килим вибивати - а весь будинок ліг. Ми поки ще думаємо, що це все - далеко не кінець.

Давай уявимо, що українська армія відбила Донбас. Місцеве населення продовжить підтримувати ДНР на рівні ідеї?

Нічого не буде - вони програли битву за уми людей. Коли у тебе над головою літають снаряди, коли в місті мародерство, грабежі, немає світла, води - кому таке сподобається. А зараз пенсіонери отримують пенсію. І вони запам'ятають, що їм її забезпечила українська влада. А автоматом нічого не робиться ...

Євген Швець, журналіст
Інф.: society.lb.ua
Фото: EPA