Дратівливе слово розрубало мої груди навпіл. Гаряча яскрава рідина бризнула «вбивці» у вічі. Краплі крові вирували моїм тілом, вимальовуючи змійкою демонічні голодні образи. Вони простягали кістляві руки до моєї шиї,щоб затиснути її в своїх колючих обіймах. Тривожна мелодія серця набирала обертів. Душа вже не поміщалась в моєму тілі, зазнаючи опіків та ударів від його стінок. Вона хотіла вирватись назовні, але криваві демони затисли її в своїх лещатах. З грудної порожнини повалив крученими візерунками дим, нутрощі закипіли від нечуваної образи. Струни вдаряли все сильніше. Підла змія не переставала кружляти навколо мене, намагаючись вскочити в роздерті груди, щоб знову поживитись змученою плоттю і поласувати соковитими залишками душі. Врешті ноги підкосились. Пошматоване тіло розсипалось попелом над ліжком. Драматична соната серця потонула в розпачливому вереску, насиченому жахливим болем. Два чорні зміїних ікла вп’ялися в зів’ялий двигунчик життя. Злісне хрипуче сопіння привело мене до тями. Зажерлива гадина задавилась шматком серця, переповненого горя, розчарувань й гіркоти життя. Посміхнулася світла душа, розгорнула пухнасті сонячні крила. Засяяло нове життя… А черства демонічна стрічка так і лежала в купі попелу нікому не потрібна…