І стала третина води, як полин,
і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона.
Об’явлення Св. Івана Богослова 8:10-11
У перші місяці після Чорнобильської катастрофи усі водойми Зони згіркли від радіації (звичайно, у переносному значенні). Радіація стала частиною кругообігу води: опадала з дощами; фільтрувалась крізь радіоактивну хмару, що місяцями блукала над західними регіонами Совєтського Союзу; стікала з забруднених поверхонь, вкритих радіоактивними викидами; змивалась разом з тоннами і тоннами води та хемікатів, що використовувались при дезактивації міст, сіл і ґрунтів навколо атомної станції.Вітри, водні течії та хвилі виносили радіоактивну плівку, що утворювалась на поверхні річок і озер, на берег, створюючи так звані берегові аномалії. Це – сильно заражені смуги ґрунту над самою водою, вкритою в момент катастрофи радіонуклідами. Ці аномалії виявляли у всіх водоймах Зони і уздовж всього басейну Дніпра – від Бєларусі до Чорного моря.У ріці Прип’ять у 1988 донний намул, найближче до реактора, був настільки забруднений, що його класифікували як тверді радіоактивні відходи. Але незамкнуті водні системи, наприклад, ріки, поступово розбавляють шкідливі викиди, переносячи їх течією. Чим швидше тече ріка, тим більше розбавлення і нижчий рівень забруднености. Тому рівні радіоактивности у ріках Зони суттєво знизились. Через десять років після аварії більша частина річкового дна у 30-кілометровій зоні відносно чиста: усього від десяти до ста бекерелів на кілограм, деколи (дуже рідко) – тисячу.
Водночас, очищення водоймищ Зони течією води має й инший бік: радіонукліди, що разом з водою покидають Зону, забруднюють усе нові і нові території.Хоча Прип’ять найбільша, проте не єдина річка у Зоні. Її важливою притокою є Уж, що тече на півдні Зони, і Брагінка, що тече через Бєларусь. Обидві впадають у гирло Прип’яті.Видається логічним, що від споживання цієї води найбільші дози отримали жителі Києва, оскільки Київський водозабір просто на шляху води, що тече з Чорнобиля. Насправді ж лише кілька відсотків радіаційного опромінення середньостатистичний киянин отримує з водою. Тим не менше, у деяких сільських районах Київської области доза від води може бути набагато більшою, оскільки малі озера, які часто використовувались місцевими жителями, були дуже забрудненими.
«Після аварії з’явились гібриди вовків із псами, тому що популяція вовків була невеликою, а після евакуації залишилось багато собак, котрі стали бродячими» – сказав Леонід Капытула, житель села Велимче. «Але коли популяція вовків стабілізувалась, вони загризли всіх напівкровок. Вовки і собаки – суперники. Вони не зносять один одного».
Хоча минуло понад 15 років після катастрофи і рівні забруднення в охолоджувальному рибному ставку значно впали (порівняно першими роками після аварії, коли було понад 600,000 бекерелів на кілограм), майже уся риба все ще занадто радіоактивна. Натомість, тільки п’ята частина Прип’ятської риби забруднена настільки, що її небезпечно споживати. Однак, рівень коливань радіоактивности у деяких видів риб, які ловлять на ріці Прип’ять у тому ж місці, може відрізнятися у 10-140 разів. Чим ближче до атомної станції, тим вищим є рівень радіоактивности риби.
Чорнобильський охолоджувальний став є також потужнім джерелом забруднення ґрунтових вод, що потім потрапляють у Прип’ять. Проте очистити став практично неможливо. Фінансові затрати та отримані дози були б занадто високими, і до того ж ніде складувати таку велику кількість радіоактивних відходів.Отож, що робити з охолоджувальним ставом, якщо його підтримання вимагає коштів? Одним з варіянтів є продовжувати поповнювати його водою, аби він не висох. Иншим варіянтом є поступово знижувати рівень води, щоб оголене дно вкривалось рослинами, які б запобігли ерозії.Стверджують, що радіація шкодить просторовій орієнтації рослини при формуванні листочків. Як і покручені соснові кущі, за якими можна шукати радіоактивні могильники, перекручена ряска вказує на високий рівень радіоактивности води. Ряска є або правобічна, або лівобічна – залежно від напрямку, у котрому ростуть її дочірні листочки. Деякі дослідження показують, що радіація змінює цю «бокість». Листочки у правобічних рослинах стають лівобічними і навпаки. Чим вищий рівень радіації, тим більший відсоток цих перетворених форм. Проте, на відміну від покручених сосен, це можуть побачити лише науковці. Якщо якась ряска у каналі й перекрутилася, я не могла відрізнити її від нормальної.Зазвичай, рослини, такі як осока, комиш і очерет, мають найвищий рівень цезію. Вони глибоко вкорінюються у донні відкладення, де концентрація радіонуклідів найвища, але верхня частина перебуває над водою. Рослини, які плавають на поверхні води, мають найнижчий рівень цезію. Зі стронцієм инакше. Найвищий рівень мають ставкові рослини. Деякі види мають листочки, що плавають на поверхні води та всією поверхнею вбирають кальцій (або стронцій, його чорнобильський замінник), потрібний їм для фотосинтезу. Це робить їх перспективними для радіаційного моніторингу.
Прип’ять є активною молодою річкою. Після останнього льодовикового періоду талі води льодовика перетворили Полісся у величезне озеро прісної води, так зване Поліське море, яке з часом перетворилось на заболочені землі і басейн ріки Прип’ять з її численними притоками, величезним займищем, складним і різноманітним ландшафтом, великою кількістю озер, заток і потічків.
Мені, як і, напевно, багатьом людям, підземні води видавались широкими підземними ріками і озерами, у які ми занурюємо труби і відра. Тому, коли вперше прочитала, що стронцій проник у верхній водоносний шар, в уяві постали підземні радіоактивні потоки, які розтікаються навсібіч і потрапляють у питну воду далеко за межами Зони, навіть у мій власний кран у Києві. Насправді підземні води замкнені у проникних пористих кам’яних шарах, які утримують вологу як губки. Пористі кам’яні шари, які легко віддають воду до колодязів і джерел, називають водоносними горизонтами.Із настанням третього тисячоліття у четвертинних ґрунтових водах під всіма цими місцями почали фіксувати значні рівні радіоактивности. Не завжди зрозуміло, чому ґрунтові води стають забрудненими. Скажімо, одна свердловина на піщаному плато, недалеко від ріки Прип’ять, виявила 100,000 бекерелів стронцію у кубічному метрі ґрунтової води на глибині 15 метрів (50 футів).Однією з найбільших таємниць є те, як катастрофа впливає на людей.