-ѕоиск по дневнику

ѕоиск сообщений в gecta

 -ѕодписка по e-mail

 

 -ѕосто€нные читатели

 -—татистика

—татистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
—оздан: 15.06.2007
«аписей: 6
 омментариев: 4
Ќаписано: 32

«аписи с меткой бронислав тутельман

(и еще 1 запис€м на сайте сопоставлена така€ метка)

ƒругие метки пользовател€ ↓

александр гнилицкий александр ройтбурд анатолий ганкевич бронислав тутельман

Ѕ–ќЌ≤—Ћј¬ “”“≈Ћ№ћјЌ. ћ≈“ј‘≤«» ј „≈–Ќ≤¬÷≤¬

ƒневник

—уббота, 16 »юн€ 2007 г. 13:05 + в цитатник
јл≥са Ћожк≥на ( ињв)

 ожне м≥сто маЇ св≥й неповторний образ. ÷е людське твор≥нн€, €ке отримуЇ автономну особист≥сн≥сть, стаючи своЇр≥дним alter ego своњх мешканц≥в. „им старшим Ї м≥сто, тим б≥льш виразним Ї його мета-ландшафт Ц це вже не лише утил≥тарне нагромадженн€ споруд, а естетичний феномен, ун≥кальне св≥доцтво творчого баченн€ багатьох покол≥нь. ћайже в кожного старовинного м≥ста Ї своЇ обличч€, а часом ≥ не одне. јдже не завжди €скраво-умовна мова туристичних пут≥вник≥в здатна передати колорит м≥ста, побаченого зсередини, а випадковий зовн≥шн≥й спостер≥гач маЇ доступ лише до поверхневих шар≥в, не волод≥ючи, а часом ≥ не бажаючи оволод≥ти парол€ми, що дозвол€ють розмовл€ти з м≥стом, зрозум≥ти його. ƒл€ того, щоби почути справжню мову м≥ста, мало в ньому побувати, його треба полюбити, або €к-м≥н≥мум побачити очима закоханоњ в нього людини. —аме такий Ђ≥нсайдерськийї, ≥нтимний образ р≥дного м≥ста вт≥лено в новому проект≥ Ѕрон≥слава “утельмана.

‘отоальбом Ђ„ерн≥вц≥ї - це дарунок художника до ш≥стсотр≥чч€ р≥дного м≥ста. ÷е ун≥кальний арт-проект, створений ≥, що ще важлив≥ше, пережитий видатним митцем Ївропейського масштабу. јльбом “утельмана Ц це спроба передати внутр≥шню, Ђбуденнуї красу м≥ста, його м≥фологему й траг≥чну умовн≥сть мовою фотограф≥њ. „ерн≥вц≥ “утельмана Ц це, перш за все, Ћюдина Ц вона в≥ддзеркалюЇтьс€ в житт≥ свого м≥ста, так само €к ≥ м≥сто в≥ддзеркалюЇтьс€ в н≥й. ќбидв≥ частини проекту Ц арх≥вн≥ фото Ђстарихї „ерн≥вц≥в та авторськ≥ роботи “утельмана орган≥чно поЇднуютьс€ саме ц≥Їю наскр≥зною Ђлюдиноцентричн≥стюї, акцентуац≥Їю субТЇкта м≥ського бутт€.

‘≥лософ≥€ урбан≥зму “утельмана даЇ можлив≥сть в черговий раз пригадати про ун≥кальн≥сть культурного ландшафту „ерн≥вц≥в. јдже це м≥сто, €ке зазвичай називають Ђмаленьким ¬≥днемї, ≥ до сьогодн≥ несе памТ€ть про те, €к його невеличкими вуличками прогулювавс€ ѕауль ÷елан, мр≥юючи про Ђп≥сн≥, €к≥ можна сп≥вати потойб≥ч людейї. “ими ж маршрутами крокувала –оза јуслендер, €ка згодом пригадувала „ерн≥вц≥ €к м≥сто мр≥йник≥в та адепт≥в, населене шопенгауер≥анц€ми та н≥цшеанц€ми, марксистами та фрейдистами. Ђ„ому € пишу?ї - задавалас€ поетеса питанн€м на схил≥ л≥т. Ђћабуть тому, що зТ€вилас€ на св≥т у „ерн≥вц€х. “ому що св≥т прийшов до мене з „ерн≥вц≥вї.

—ьогодн≥ цими ж вулиц€ми блукаЇ Ѕрон≥слав “утельман, вихоплюючи своЇю фотокамерою неповторну румунсько-австро-угорсько-Їврейсько-украњнську атмосферу цього м≥ста. ’удожник, €кий ще на початку своЇњ блискучою карТЇри знехтував загальною модою т€гнутись до столичних центр≥в ≥ тим самим немало здивував в≥тчизн€ний культурний ≥стебл≥шмент, своњм новим проектом доводить слушн≥сть ≥ мудр≥сть свого р≥шенн€. јдже на в≥дм≥ну в≥д багатьох своњх сучасник≥в, в≥н не лише не пожертвував своЇю ≥дентичн≥стю на користь зухвалому мейнстр≥мов≥, а, навпаки, з роками дос€гаЇ все б≥льшоњ глибини художнього баченн€. ≈ра брутального постмодерну минула, ≥ на мистецьк≥й арен≥ знову бракуЇ мистецтва щирого, метаф≥зичного. Ѕрон≥слав “утельман в черговий раз демонструЇ, що таке мистецтво не Ї неможливим нав≥ть у нашому бурхливому й перенасиченому пустопорожньою образн≥стю св≥т≥. Ѕ≥льш того, ц€ порожнеча стаЇ предметом творчоњ рефлекс≥њ автора, орган≥зовуючи прост≥р його фотороб≥т в ун≥кальний, властивий лише “утельману художн≥й космос.

ћ≥сто €к ненатуральна реальн≥сть ≥ людина, €ка створюЇ цей конструкт д≥йсност≥ ≥ в ньому живе, ћитець, озброЇний фото-оком Ц ось наскр≥зн≥ теми творчост≥ Ѕрон≥слава “утельмана. ћ≥сто починаЇтьс€ не з першого камен€, а з моменту, коли людина починаЇ орган≥зовувати навколо себе прост≥р, шукаючи в ньому певний центр. ÷€ потреба в≥дновити втрачений рай ≥ тим самим вр€туватись в≥д страху та самотност≥ призводить до того, що зам≥сть √раду Ѕожого людина, усв≥домивши себе метаф≥зичною ≥стотою, що втратила Ѕога, намагаЇтьс€ знайти його нову форму-коп≥ю ≥ конструюЇ √рад «емний. —аме таким метаф≥зичним топосом постають „ерн≥вц≥ в проект≥ “утельмана. ¬они стають формою спас≥нн€ та зц≥ленн€ людини, що заблукала в пошуках самоњ себе.

–озм≥рковуючи про фотограф≥чний проект “утельмана не можна оминути його попередн≥х мистецьких проект≥в. јдже Ѕрон≥слав “утельман Ц це, перш за все, живописець-концептуал≥ст. Ђ—початку була тиша, пише “утельман, пот≥м зТ€вивс€ звук. —початку була пустка, пот≥м зТ€вивс€ знак. ƒл€ мене дуже важлив≥ взаЇмостосунки м≥ж верхом та низом, м≥ж небом та землеюї. Ќа своњх картинах “утельман змальовуЇ житт€ ≥дей та знак≥в. ≤ ц≥ знаки постають у простор≥ м≥ста. ћ≥ста, €ке на картинах “утельмана постаЇ таЇмничим градом знак≥в, де кожна знайома нам з буденного досв≥ду р≥ч отримуЇ новий сенс: поЇднувати небо та землю. Ћ≥хтар, водост≥чна труба, електричн≥ дроти Ц вс≥ ц≥ Ђреч≥ї, ≥деальне бутт€ €ких змальовуЇ “утельман, п≥дпор€дкован≥ одн≥й ≥дењ: обТЇднанню, ви€вленню взаЇмостосунк≥в Ђм≥ж верхом та низом, м≥ж небом та землеюї

ћ≥сто “утельмана Ц град мистецтва, град людськоњ творчост≥. ≤ в ц≥й перспектив≥ його ф≥лософема м≥ста перегукуЇтьс€ з б≥бл≥йною легендою про заснуванн€ першого в ≥стор≥њ людства м≥ста. як згадуЇ книга Ѕутт€, нащадки  ањна були першими художниками Ц ёвал Ђбув батьком ус≥х, хто держить у руках гусла й соп≥лкуї, а “увалкањн Ђкував вс≥л€ку м≥дь та зал≥зої. ¬т≥м, живопис “утельмана Ц абсолютно позбавлений зал≥зноњ ваготи та непрозорост≥. як неперевершений живописець “утельман змушуЇ кол≥р с€€ти та випром≥нювати енерг≥ю. ј отже парадигма м≥ста у “утельмана повТ€зана з ≥ншою ф≥лософемою: Їрусалимською. ћ≥сто  ањна не було першим м≥стом в людськ≥й ≥стор≥њ, вважав автор Ђ√раду Ѕожогої блаженний јвгустин. ѕершим м≥стом був ™русалим, що таЇмничо з≥йшов на землю у переддень людськоњ ≥стор≥њ. јвторов≥ цих р€дк≥в нев≥домо, €к сформульоване аналог≥чне переданн€ в ≥удейськ≥й традиц≥њ. ќднак, думаЇтьс€, що воно ≥снуюЇЕ

—аме це таЇмниче м≥сто й змальовуЇ “утельман. …ого ™русалим ≥снуЇ скр≥зь, де ≥снуЇ осп≥вуваний ним ЂвзаЇмозвТ€зокї. Ѕог. Ћюдина. ћ≥сто. ќсь трикутник де роз≥груЇтьс€ косм≥чна драма, що њњ змальовуЇ “утельман. ѕитанн€ стоњть руба. ўо Ї творч≥сть? „и спроможний художник обТЇднати два св≥ти? який характер маЇ та реальн≥сть, €ку в≥н витворюЇ? „и це Ц ≥люз≥€ (а, отже, мистець Ц це лише самозванець), чи мистець д≥йсно спроможн≥й художньо упор€дкувати космос, у €кому живе (а отже в≥н Ц справжн≥й творець та дем≥ург)? ¬≥дпов≥дь “утельмана виправдовуЇ мистецтво та людську творч≥сть. јдже знаки та ≥дењ, оголене бутт€ €ких постаЇ на його картинах, виникають внасл≥док людськоњ творчост≥, внасл≥док складних взаЇмостосунк≥в м≥ж небом, землею та людиною-творцем.

яка ж картина бутт€ в≥дриваЇтьс€ нам у фотороботах “утельмана? ≤ чим в≥др≥зн€Їтьс€ вона в≥д ф≥лософеми м≥ста, що вт≥лена у його картинах? ѕерш за все впадаЇ в око, що головний персонаж виведений за дужки. якщо на метаф≥зичних краЇвидах “утельмана-живописц€ часто присутн€ людська постать, що уособлюЇ людину-творц€, то на його фото цей персонаж радше в≥дсутн≥й. ’удожник чимось нагадуЇ таЇмниче бутт€ Ѕога. ¬≥н ≥снуЇ, перебуваЇ поруч з нами, але його (художника) бутт€ приховане. Ћюдина живе у м≥ст≥, й останнЇ, так само €к на живописних картинах “утельмана, збер≥гаЇ в соб≥ таЇмнич≥ знаки. ћ≥сто залишаЇтьс€ притулком метаф≥зики, воно наскр≥зь метаф≥зичне. ќднак, люди, що крокують м≥ськими вулиц€ми, далеко не завжди пом≥чають другу утаЇмничену природу м≥ста, в €кому мешкають.  раса присутн€ в м≥ст≥, але њњ мало хто п≥знаЇ. ∆≥ноче обличч€ в≥ддзеркалюЇтьс€ у рекламному щит≥. ѕримарна, вигадана людиною краса (реклами) зустр≥чаЇтьс€ з красою справжньою (красою реального людського обличч€). ќднак, ц€ краса Ц також примарна. ÷е Ц лише в≥ддзеркаленн€.  раса шир€Ї над м≥стом н≥би прив≥д. ¬она присутн€, але вона не до к≥нц€ вт≥лена. ѓњ побачив лише художник Ц той, хто под≥бно до “ворц€ всесв≥ту залишивс€ Ђпоза кадромї. ўо ж стосуЇтьс€ ≥нших людей, то вони радше не пом≥чають ц≥Їњ присутност≥. Ћ≥тн€ бабц€ стомлено пр€муЇ повз торг≥вельний намет. ¬она заглиблена у своњ думки та не пом≥чаЇ картини, що в≥дкрилас€ фотографов≥: того, €к завд€ки помаранчев≥й тканин≥, що горить на сонц≥, палатка перетворюЇтьс€ на таЇмничу ск≥н≥ю. ¬т≥м, €кщо ми уважн≥ше придивимос€ до людських постатей та облич, що присутн≥ у м≥ст≥ “утельмана, то побачимо, що м≥ж красою та простими, стражденними обивател€ми ≥снуЇ взаЇмозвТ€зок. —тражданн€, туга та самота виривають людину з контексту буденност≥ та залучають њњ до справжньоњ реальност≥ та краси. ¬≥ртуальна краса та реальне стражданн€. ” побачених художником „ерн≥вц€х вони ≥снують б≥к об≥ч.  расив≥ та молод≥, виповнен≥ життЇвою силою ж≥нки минають нем≥чних та стражденних. ќднак, завд€ки останн≥м, краса перетворюЇтьс€ з примари на житт€. ћ≥ж стражданн€м та красою Ї звТ€зок, каже своњми фотороботами “утельман. ≤ завд€ки цьому таЇмничому звТ€зку, в≥ртуал≥зована, примарна краса Ц стаЇ справжньою, проникнутою творчою, життЇвою силою Е ÷ей звТ€зок м≥ж стражденн≥стю та красою не можна зрозум≥ти, €кщо забути про постать художника. јдже це саме в≥н спостер≥гаЇ за м≥ським бутт€м, це саме в≥н сп≥встраждаЇ стражденним, отримуючи за це в≥д неба великий дар бути м≥ським дем≥ургом, наповнюючи життЇвою силою те, що ще мить тому було лише вигадкою, примарою, в≥ддзеркаленн€м. Ћюди живуть у м≥ст≥. ¬они пр€мують додому, не пом≥чаючи його краси. јле живучи у простор≥ краси, в≥ддзеркалюючись у ньому Ц вони примножують художн≥ образи. ≤ нав≥ть €кщо вони сам≥ не пом≥чають цього, на них завжди спочиваЇ погл€д художника, що вм≥Ї побачити те, що глибше соц≥альноњ личини людини Ц той в≥чний знак, до €кого вона онтолог≥чно причетна, ту красу, €ку вона вт≥люЇ.

ƒе краса, €к доторкнутис€ до нењ? –ука нањвного обивател€ т€гнетьс€ до оголеного в≥ртуального т≥ла. ќднак, краса, - справжн€, онтолог≥чна краса, - перебуваЇ в ≥ншому. ¬она у простому та достеменному. ѓњ не можна помацати, њњ не можна привласнити. јле њњ можна пережити, до нењ можна залучитис€. —таровинн≥ фотограф≥њ „ерн≥вц≥в та його мешканц≥в вражають своЇю достеменн≥стю. ≤ на тл≥ ц≥Їњ буттЇвоњ достеменност≥ нова постмодерн≥стська естетика, що ув≥рвалас€ у „ерн≥вц≥ разом з рекламою, вигл€даЇ примарною, ожилим привидом. ќднак, так само €к “утельман-живописець вм≥Ї долати матер≥альн≥сть масла та змушуЇ його випром≥нювати св≥тло, “утельман-фотограф вм≥Ї долати ≥люзорн≥сть в≥ддзеркалень, сп≥вставл€ючи њх з достеменн≥стю. ƒостеменн≥стю людських облич, на €ких викарбувалось стражданн€. ≤ з достотеменн≥стю любов≥Е ѕривертаЇ увагу диптих, де “утельман сп≥вставл€Ї закохану пару та виноградну лозу, що, €к в≥домо, Ї б≥бл≥йним символом жертви. «акохан≥ Ц це люди, €к≥ в≥днайшли реальну красу. ¬они не самотн≥. ¬они дивл€тьс€ один одному у в≥ч≥, об≥ймають реальне т≥ло ≥ншого. ќтже, вони достеменн≥Е ¬они Ї в≥ддзеркаленн€м один одного, однак обидва в≥ддзеркаленн€ ц≥лком онтолог≥чн≥. “ак краса, звТ€зок €коњ з≥ стражданн€м та жертвою досл≥джуЇ “утельман, стаЇ достеменною.
9 4 (700x382, 53Kb)

Obraz 1a a (699x442, 55Kb)
Obraz 1ab a (699x448, 88Kb)
Book ( fragment ) (699x357, 76Kb)
 (698x392, 95Kb)

ћетки:  

 —траницы: [1]