В колонках играет - Портишед
Настроение сейчас - не очень

Але ти показав мені приклад – ти поводив себе зі мною точнісінько як я веду себе з хлопцями. Я зрозуміла найголовніше – як все таки це боляче. І не хочу більше завдавати болю іншим. Дякую. Я стала лояльнішою. Ще раз дякую. Хоча це мають сказати тобі хлопці, з якими я зустрічатимусь. А не я. Вони заочно тобі вдячні. Але я так і не навчилася головного, чого мала навчитися. Не навчилася терпіння. Я не маю на це часу – єдине, що я зрозуміла. І все. Адже я дійсно не маю на це часу. А мала навчитися цього від тебе. Адже ми могли б бути ідеальною парою, якби ти був рішучішим, а я – терпимішою. Могли б. Тепер кожен плаче в плече сусіда. Або у подушку ночами. Хоча можу казати лише про себе. Ти, певно, радієш. Тому, що надокучливе дівча більше не хоче бути з тобою. Ще скажи, що це не тішило тебе, як чоловіка. Я ніколи у це не повірю.
Дякую. Дякую. Дякую. Дякую. Дякую. Дякую ще раз. Ти дарував натхнення. Рідко хто на це здатний. А ти такий. Дякую за поради. Дякую за те, що повернув мене до життя.
Фактично.
Але не радій завчасно, адже все ще можна переграти. Я змінюю рішення щосекунди. Тому всім так важко. Буду слухатися його – він каже, що маю усамітнитися. Побути наодинці з собою. Побути у собі хоча б один день. Тоді все стане на свої місця. І.............