-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в DiaKo

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 05.11.2014
Записей: 18
Комментариев: 0
Написано: 17


Додому...

Воскресенье, 09 Ноября 2014 г. 14:27 + в цитатник
3 августа, 2003
Сьогодні я їхала додому. Вадім подзвонив ще зранку і домовився з Вовою(адже я зовсім не знаю Чернівців), де і о котрій годині ми зустрінемось. Весь день пройшов у зборах і чеканні відїзду.

На зустріч з Вадімом ми запізнилися майже на годину. Ми навіть думали, що він скоріш за все вже поїхав, та все таки вирішили перевірити. А він ще чекав. Чекав мене майже годину!!! Вова побіг десь щось купити, а ми спілкувалися, їли морозиво... Вадім сьогодні теж їхав. На море з батьками.

А потім прийшов Вова і ми поїхали на вокзал.

Конгрес

Воскресенье, 09 Ноября 2014 г. 14:26 + в цитатник

 2 августа, 2003

Сьогодні ми їздили на конгрес в Мамаївці. На самому конгресі я майже не була. Більшу частину я провела з Олегом та Наташою. Ми сиділи в машині. До нас приходив Вадім. Та він не був з нами весь час. Десь постійно ходив. Він приніс мені фотографії з табору. Я дивилась і передавала їх Наташі і Олегу. А потім хлопці кудись вийшли, Наташа показує мені фотографію з Вадімом і каже: -Я забираю цю фотку і віддам її тобі вдома(у мене не було сумочки з собою). Чого вони мають право забирати наші фотки, а ми ні?! Я трішки посперечалась, а потім погодилась. Це була дуже спокуслива пропозиція))) Потім був обід. Я знайшла своїх і ми знайшли для обіда місце трохи далі. Коли вже майже все було готове ми побачили машини Олега і Вадіма. Вони теж шукали місце для обіду і вирішили приєднатись до нас. Мені було якось ніяково, адже там була і його мама, та все ж таки щаслива.))) Після обіду ми знову всі вчотирьох сіли в машину Вадіма. Та скоро Наташка і Олег кудись пішли. Ми залишились самі. Трішки покатались. Вийшло так, що я залишилась довше своїх і мала їхати з Олегом, Аллою і Наташою. І виїхали ми чомусь разом з т.Вальою, мамою Вадіма. Сам він ще залишився. І Алла чомусь поїхала в машині т.Валі. Невже...? Та ну, не може бути. Але так, ми їхали до Вадіма додому. Нам з Наташою було так незручно... Особливо мені... Коли ми вже мали їхати далі т.Валя почала мене пригощати персиками і це ще більше мене смутило.


Зірка падає... Загадай бажання!

Воскресенье, 09 Ноября 2014 г. 14:23 + в цитатник
30 июля, 2003
Ввечері до мене подзвонила Наташка:
-Збирайся, ми зараз кудись підемо!
-Куди? Що? Поясни!
-Зараз приїде твій коханий і ми кудись поїдемо.
-Куди?
-Не знаю.
-І олег буде?
-Не знаю. До мене Вадім подзвонив, сказав щоб я і тобі ще подзвонила і щоб ми збиралися. Він зараз до тебе приїде і забере нас. я сама нічого не знаю. Він навіть про Олега нічого не сказав.
-Ну добре, збираюсь!

Наташа прибігла до мене. Коли приїхала машина ми вийшли. Там вже стояв д.Вова. Дав нам напутствіє бути благоразумними і ми поїхали.
Вадім був на машині Олега. Той чекав нас вже в пекарні. Ми трішки там посиділи і поїхали назад. Олег поїхав до Наташи, а ми вийшли біля мого двору і вирішили прогулятись до скелі. Всю дорогу ми без пересканку розмовляли. У нас було тисячі тем. На скелі ми ще довго стояли розглядаючи краєвид. Вадім помітив як падає зірка і каже:
-Загадай бажання!
Я поглянула на небо. Падіння зірки було дуже гарним! "Я хочу, щоб він мене поцілував!"-промайнуло у мене в голові, а Вадім, наче прочитавши мої думки, почав нахиляти голову до мене... Та чомусь я так злякалась! Навіть не знала що робити і казати.
-Почекай! Давай не будемо поспішати!
-Добре. Я це поважаю.
Вже біля моїх воріт коли ми прощалися він знову хотів поцілувати мене, та я знову зупинила його. Він відповів, що не зможе заснути, а я відповіла, що співчуваю йому. )))
 

Прогулянка по Чернівцям

Четверг, 06 Ноября 2014 г. 23:08 + в цитатник

На місце зустрічі ми приїхали рано, тому ще трішки погумяли по магазинам. А потім пішли на місце зустрічі. Виявилось все одно ще рановато, тому ми ще трішечки прогулялись, щоб спізнитися на 5 хвилин. Не прийдемо ж ми, дівчата, вчасно!
Коли я побачила Вадіма мені здалось, що він злий через наше спізнення. Крістіна потім казала, що вона те ж саме подумала. Та виявилось, що він просто не виспався. Ми всі не виспались, тому перші хвилини просто йшли мовчки і намагалися придумати тему для розмови.
Вадім розповів, що сам чуть не спізнився. Проспав. Ледве встиг.
Ми пішли в ботанічний сад, погуляли, пішли в парк. Там ми просиділи майже годину. Крістіна спочатку кудись зникла(вона взагалі грозилась мені втікти від нас), а потім гралась на мобільному Вадіма в якісь ігри. А ми грали навіть не в "моргалки", а в "смотрелки". Цього і так було достатньо)) Я спочатку взагалі не могла дивитись йому в очі, він постійно перемагав. Та потім трішки навчилася і навіть два рази виграла. І це було так класно! Просто сидіти і дивитись один одному в очі... Особливо момент, коли він поправив прядку мойого волосся. Так ніжно!...
Потім ми просто гуляли містом. Ми йшли попереду, а Крістіна спеціально відставала. Ми з ним перейшли на українську мову. Ми говорили і говорили... Трималися за руки... Це було класно!
Та час йшов дуже швидко і нам з Кріс скоро довелось їхати. Вадім провів нас до зупинки і ми поїхали.


Розїзд

Четверг, 06 Ноября 2014 г. 17:47 + в цитатник
27 07 2003
З самого ранку всі збирали свої речі, хлопці складали палатки і все в такому дусі. 
Вадім взяв у мене адресу і телефон, я у нього.
Приїхали автобуси і ми пішли до них. Там ми почали прощатися з тими, хто ще залишався в таборі. Вадім забрав все, що було у мене в руках і заніс на наші (НАШІ !) місця. Про те, що ми сидимо разом вже і не виникало питання, це саме собою зрозуміло)))
В автобусі всі сміялись, співали, жартували. Все було весело, та я майже нічого не слухала. Як і завжди я дивилась у вікно і про щось думала. А Вадім все допитувався про що я думаю.))) Пам'ятаю, що в якийсь момент мені так захотілося, щоб він взяв мене за руку, а він, наче почув мої думки))))

Всі по трохи виходили з автобуса. Нас ставало все менше і менше. Ми приїхали в Чернівці. Всі почали прощатися. Вадім домовився зі мною і Крістіною зустрітись на наступний день і ми поїхали до неї. За нами заїхав її батько.

Як було приємно потрапити в цивілізацію! Прийняти душ! Після тижня табору з його брудною водою це особливо цінується!
Подзвонили Вадіму щоб домовитисб про зустріч точніше.
Спати ми лягли дуже пізно, адже у нас було так багато чого розповісти одна одній!

Початок...

Четверг, 06 Ноября 2014 г. 17:33 + в цитатник
26 07 2003
І ось нарешті субота. Самий чудовий день табору, який став початком нового етапу в моєму житті...
Зранку було служіння. Ми слухали проповідь, співали, молились.
Після сужіння у нас був вільний час. Ми з Свєткою пішли за чимось до неї в палатку. І тут прибігла Крістіна і почала мене кудись кликати:
-Пішли!
-Куди?
-Зараз поясню.
Свєтка пішла з нами. Крістіна підвела нас до Юри(її хлопець) і Вадіма і сказала, що ми підем до засохшого водоспаду, куди вона вже давно хотіла мене повести.

Потім Кріс розповіла, що вони зібрались туди втрьох. Та Вадім не хотів ходити сам, тому Крістіна мала позвати якусь дівчину.
-Я зараз Катю приведу-каже.
-Ні, ти краще приведи Діану.

Ось так ми і пішли. Свєта з нами. Спочатку я навіть пожалкувала, що пішла(Кріс ще мені нічого не розповіла). Ну що я буду там робити? Крістіна з Юрою, Свєта з Вадімом, а я... Та вийшло все не так. "П'ятою зайвою" виявилась Свєта. Вадім не відходив від мене. Я навіть здивувалася. Та потім вирішила, що це через те, що Свєта була в бріджах і кросівках, а я, як і Крістіна, після служіння залишились в спідницях і в не зручному для таких походів взутті. Юра допомагав Крістіні, а Вадім мені. Він постійно тримав мене за руку, допомагав йти. Там і справді було дуже важко йти в шльопках. А він, як справжній джентельмен, не міг не допомогти мені. Та через деякий час я зрозуміла, що це не завсім так.

Коли ми прийшли до засохшого водоспаду Вадім одразу ж заліз наверх. Юра запропонував йому сфотографуватися, а Вадім : "Та який інтерес фотографуватися самому. Краще з кимось". І почав злазити, щоб допомогти мені також туди залізти. Там ми пофотографувалися і Вадім пішов зі мною вниз. А Свєтка якраз зібралася залізти наверх. Коли ми спустились Вадім вирішив ще раз залізти і зістрибнути. Я думала він за одне ще й з Свєтою сфотографується, та він цього не зробив.

До речі, ще по дорозі до водоспаду Вадім зізнався мені, що це він передав мені шоколадку. Каже, типу, вирішив комусь подарувати, думав кому і побачив мене. ))))) Так, звичайно))) просто побачив і вирішив)))

Потім ми пішли назад до табору. Крістіна сказала, що після обіду знову підем гуляти тією ж компанією. Та я до кінця не зрозуміла, чи підем.

Після обіда я почала фотографуватися зі всіма новими друзями в таборі. Це зайняло багатенько часу і, як виявилось, Крістіна і хлопці давно вже мене шукали. Вони вже переодяглися в зручний одяг і вже були готові йти. Я також швидко переодяглась і ми пішли.
Свєта з нами не пішла. Зрозуміла, що зайва. Ми ходили парами. Крістіна і Юра позаду, а ми з Вадімом попереду, так і рвались забратись на гору чим пошвидше. В цьому ми з ним схожі. На горі ми з Крістіною вирішили сфотографуватись. Після цього я хотіла вже йти, та Вадім теж хотів зі мною сфотографуватись.

Потім ми спускались до Дністра. Хлопцям дуже захотілось поплавати. 
Після цього ми знову почали підійматися на гору. Цей раз ми не чекали Юруі Крістіну, а швиденько піднялись самі. Поки ми чекали їх між нами виникло мовчання. Мене спочатку це якось напрягло, та потім я вирішила, що можна трішки і помовчати. Я почала думати про те, що мені тепер робити... Вова по вуха в мене закоханий. Я так про це давно мріяла, все йде до того, що ми будемо зустрічатис, а тут Вадім... Вадім! Хоче зі мною зустрічатись! Просто не віриться! Та що робити? Я не думаю, що він надійний в плані стосунків... Мені здається, сама не знаю чому, що він міняє дівчат тільки так! Але ж так тягне до нього... Мені приємна його увага... Хочеться бути з ним... Що мені робити?

Коли ми вже спустились в табір я пішла до бочок з водою пити. Там я зустріла декількох Ш-ських хлопців. Виявляється вони приїхали на суботу до нас. Їх було четверо і серед них Вова. Я так зраділа! Ми з Крістіною пішли до них, а потім всі разом ми пішли на служіння. Сьогодні було хрещення, тому після проповіді ми всі спустились до Дністра. Було дуже спекотно, тому спочатку ми пішли в тінь під дерева. Крістіна майже одразу кудись втекла а я залишилась одна з хлопцями і дуже швидко відчула себе зайвою. Тому пішла від них шукати Крістіну. Коли я йшла її шукати, побачила Юру і Вадіма. Я запитала їх чи не бачили вони Крістіну, вони щось там відповіли, та я так і залишилась з ними. 
Так ми і проспілкувалися все хрещення. Всі вже з тіні підійшли до води. Шилівські також. Я помітила, що Вова постійно незадоволено дивиться в наш бік. Начче ми вже зустрічаємось і я йому зраджую. Не знаю чому, та мене це тільки дратувало.

Коли хрещення скінчилось Крістінва підійшла до нас. А ще до нас підійшов якийсь хлопець з відром, де були квіти для хрещених. Там ще залишилось декілька зламаних гвоздичок. Юра під час розмови почав діставати одну таку квітку. Вадім:
-Що ти робиш?
-Як що? Дарую гвоздику Крістіні - і протягує їй квітку.
-Ой, ну що це я! - дістає також квітку і протягує мені. Інші вже почали йти до табору а ми трішки привідстали, тому ніхто вже не чує як Вадім мені каже, що коли дарує дівчині квіти, йому робиться якось не по собі.

 Коли ми з Вадімом йшли я відчула яка між ним і Вовою велика різниця! По дорозі до місця хрещення є місце, де треба стрибати через воду по камінні. Вова тоді буркнув щось про те, що тепер треба всіх дівчат пропускати вперед і став. Вадім напроти - пішов вперед і подав мені руку. Вадім явно виграє. І ще й тим, що він якось діє на відміну від Вови.

Всі пішли вітати хрещених, а потім почався конкурс на кращу пісню. Ми сиділи з Вадімом поряд. І от до мене підійшов один із ш-ських хлопців. Я його сфотографувала з якимись дівчатами і він просив мене вислати йому ці фото по пошті. Залишив мені адресу і попрощався. Більше ніхто з ш-ських попрощатись не прийшов. Я вирішила піти подивитись чи вони вже поїхали. Вони якраз збирались відїжджати. Я сказала, що не гарно з їхнього боку їхати не попрощавшись а вони всі одночасно почали мені відповідати:
-Та ми ж скоро побачимось! Ти ж завтра вже повертаєшся!
-Давай, сідай з нами!
Вова:
-Ну ти ж там з Вадімом.
Говорили вони в один голос, тому я одразу цього не почула і він знову повторив:
-Ну ти ж там з Вадімом.
-Ми з ним просто др...- я не договорила, мене перебили.
Ми попрощались і я пішла.
Вовина поведінка мене дратувала все більше і більше.

По дорозі назад я зустріла Свєту. Я розповіла про свої думки, про те, що твориться у мене в душі і вона мені сказала, що Вадім їй подобаєтьс набагато більше. Точніше Вова їй взагалі не сподобався. Коли ми з нею поврнулися, то якраз попали на пісню Вадіма і Юри.

Після заходу сонця всіх відправили шукати дрова для костра. Крістіна зібрала нашу компанію і сказала, що ми ідемо типу по дрова. Ми пішли до джерела, побули там хвилин 5-10 і пішли назад. Юра каже:
-Давайте може знайдемо хоча б в ліс і знайдемо пару гілочок.
Вадім бере мене на руки і каже:
-Я вже свою гілочку знайшов, ти бери свою і побігли!
Юра теж підіймає Крістіну і вони біжать наввипередки. Ми з Кріс почали кричати, вмовляти нас відпустити... та це було так класно! Саме в цей момент я зробила свій вибір.

В таборі була прощальна святкова вечеря при свічках на вулиці. Ми всі сіли разом. Свєта сіла між мною і Крістіною, а хлопці побокам. Я шепнула їй на вушко, що зробила вибір, вона відповіла, що дуже рада за мене)))

Їсти мені зовсім не хотілося, та Вадім мене все ж таки трішки нагодував.
Час пройшов класно. Коли вже всі поїли Вадім розмовляв з хлопцем, який сидів напроти. Тут він чомусь звернув увагу на мене:
-Тобі дуже гарно коли так темно і світло від свічки падає тобі на обличчя.
А Вадім:
- Я знаю. Я знаю.
Хлопець до Вадіма:
-От бачиш, я навіть трішки романтик!
-Та, це ще не романтика...

Потім почали розпалювати вогнище і почались ігри. Спочатку "ручеек". Ми пішли разом, та нас швидко роз'єднали. Через трішки я побачила, що Вадіма немає. Я вийшла з гри і пішла до вогнища, де помітила його. Я запитала чому він не грає. Він відповів що не хоче. Мені теж не хотілося гратись без нього.
Потім ми пішли гратись в третього зайвого. Нас також майже одразу ж роз'єднали. Та одного разу вийшло так, що Вадім бігав за мною. Ну ми й побігали! Спочатку він мене догнав, потім я його, потім він... В кінці кінців я до когось стала, та гра скоро скінчилась і ми знову пішли до вогнища.
Далі ми пішли шукати Юру і Крістіну. Вони знайшлися в нашій палатці. Лежали там, розмовляли. Ми трішки приєдналися до них, а потім розійшлися. Були ще думки сходити разом на скелю закоханих, та не вдалося. Дорослі пильно стежили, щоб ніхто не відлучався з табору. А шкода. Це було б дуже романтично...

Скеля закоханих

Четверг, 06 Ноября 2014 г. 15:49 + в цитатник

Зранку я і ще декілька дівчат вирішили, по звичці вже, не піти на зарядку. Сховалися, дочекалися поки перестали виганяти всіх і почали розмовляти.
Я щось шукала в сумці і знайшла шоколадку, про яку вже й забула. Ну і почалась розмова про того, хто ж її подарував. Дівчата доводили, що це Вадім. Кажу: "Якби ж він ще якусь записку написав, то я хоча б по почерку могла порівняти і зрозуміти хто це". Кажу і кручу цю шоколадку в руках. І тут я трішечки привідкриваю шоколадку і знаходжу записку! Відкриваю її і розумію, що це Вадім. Дівчата одразу почали кричати, що вони ж говорили! І що одразу помітно, що я йому подобаюсь. А мені навіть трішки сумно стало. Через Вову. Мені здавалося, що навіщо мені Вадім, як у мене є Вова? Він у мене більше закоханий. Я взагалі чомусь думала, що Вадім в плані стосунків не серйозний. Тому я боялась в нього закохуватись. Та, не дивлячись на це, до нього тягнуло... І тому доведеться обирати між Вадімом, який так приваблює, та можна обпектись і між Вовою, який дійсно в мене закоханий.

Через деякий час я підійшла до Ігоря і зпаитала чи листівку мені прислала та ж людина, що і шоколадку чи ні. Та він не знав. І почав прикалуватись, що мені не терпиться дізнатися хто це. А потім каже:
-Та ти не переживай. Він тобі відкриється.
-Я і так знаю хто це.
-Ну і хто?
-Не скажу.
-Ти не знаєш.
-Знаю. На 99 і 9 відсотків.
І пішла. А потім, коли нас всіх зібрали, я до нього знову підійшла і попросила, щоб він нічого не говорив тій людині про те, що я здогадалася. Він знову почав допитуватись і в кінці кінців я сказала. Він одразу ж став серйозним:
-Тільки нічого йому не кажи.
-Я ж тебе про те ж прошу!

Ще в цей день ми ходили всім табором на скелю закоханих. Це було просто супер! Там так гарно! Я все ще  думала, що Вадіму подобається Свєта і спеціально по дорозі туди зробила так, щоб вони йшли разом(він як раз до нас підійшов). Я з дівчатами просто постаралась піти швидше. Та нічого не вдалося - через деякий час я побачила Вадіма без Свєти попереду.

Вже на скелі ми з дівчатами сиділи і побачили, що три парочки пішли до наступної скелі. Почали придивлятися, і зрозуміли, що одна з парочок - це Вадім і Свєтка. Таки вдалося! В ций момент, коли ми їх побачили я відчула себе переможницею в суперечці з дівчатами! Вадіму подобається Свєта! Всім довелося з цим погодитись! Та чомусь мені було не солодко від цієї перемоги... Мені хотілося, щоб я помилялась... Я сама собі намагалась довести, що мені байдуже, що мені подобається Вова, який в мене закоханий! І що я навіть рада, що Вадіму подобається Свєта! Та у мене, чесно кажучи, не виходило... Чомусь хотілося подобатися йому... Чому? Чому саме йому? Невже я закохуюсь в нього?!...

Вадім потім розповів мені, що коли він питав у директора табору чи можна піти до тієї скелі йому сказали взяти з собою ще когось, а Свєта просто опинилась поряд.

Ввечорі ми дивились фільм "Памятная прогулка". Просто супер! Багато хто дивився його не вперше і все одно плакали. Я звичайно не плакала, хоча сльози на очі наверталися. Коли я дивилась цей фільм мені чомусь дуже хотілося, щоб поряд був Вадім. Та я навіть не знала де він сидить. Він вже дивився якось ций фільм і, як я зрозуміла, був від нього не в захваті.
Після фільму всі полягали спати. Думаю перед тим як заснути всі ще довго думали про цей фільм...

13dbfb7faed9 (640x427, 0Kb)

IMG_4715 (700x451, 96Kb)

Не таємний друг і його шоколадка.

Четверг, 06 Ноября 2014 г. 15:25 + в цитатник
24 июля, 2003

Сьогодні був день таємного друга. Мені попався Діма з палатки Вадіма. Хочь нормальна людина. Смішний, веселий. Короче - пощастило. Того, кому я попалась я не знаю. Навіть не можу його зараз згадати. Вадіму попалась Мирослава з нашої палатки.

В самому кінці дня, перед тим, як таємні друзі мали відкриватися, до мене підійшов Ігорь, протянув шоколадку і сказав, що це НЕ від таємного друга. Від кого не сказав. Я тоді кудись поспішала, тому просто закинула цю шоколадку в сумку і  побігла.

А пізніше був смішний момент. Ми з Свєткою говорили про те, хто мені прислав листівку і шоколадку і чи це одна і та ж людина. Свєта почала мені доводити, що це Вадім і що я йому подобаюсь. А я почала доводити їй, що це вона йому подобається. А потім ми як розсміємося! Інші дівчата б'ються за хлопців, а ми навпаки. Та ще й про такого хлопця споримо!


День пошти.

Четверг, 06 Ноября 2014 г. 15:23 + в цитатник
23 07 2003
Середа була днем пошти. Всі ходили з ручками і листочками і писали один одному записки. Одним із поштарів була Крістіна. Бідненька, цілий день бігала з цими листами. Я також писала всім листи. Наприклад Свєткі, яка сиділа поряд зі мною)) Вона так сміялась потім))). Написала Вадіму. Подякувала за цікаву розмову.

Ми компанією пішли в полатку Вадіма грати в різні ігри. Поки ми там сиділи до нас часто забігала Крістіна і сортувала листи. Мені вона передала за цей день листів 6-8. А ще мені прийшла гарна листівка. Крістіна ще возмущалась, що той, хто її мені прислав підписався лише В..., а в правилах зазначалось, що анонімні листи відсилати не можна.
Дівчата мені потім доказували, що на цю листівку Вадім якось дивно відреагував. Та хто мені її відіслав, я ніколи не дізнаюсь мабуть. Вадім казав, що не відправляв мені листівок.

А ще поки ми сиділи в палатці у хлопців мені прийшов лист від Вадіма. Там було написано: "Незачто. Всегда приятно пообщаться с прикольной девчёнкой."

Давай ще раз!

Четверг, 06 Ноября 2014 г. 15:20 + в цитатник
22 07 2003
Ввечері нам мали показувати якийсь фільм про тварин. Та чомусь не запускалось відео, і ми вирішили пограти в "ручеек". В якийсь момент я обрала Вадіма і як завжди погнала зі всією швидкістью вперед. "Ого! Супер!" - а через хвилинку - "Давай ще раз пробіжимся!"
Та пробігтися нам не вдалося - всіх почали запрошувати на фільм, який таки вдалося запустити і гра завершилась. Всі пішли займати місця, а ми ще декілька хвилин так і стояли держачись за руки, а потім пішли(здається не відпускаючи рук) до лавочок. Там вже їх відпустили. Всі задні місця були вже зайняті, тому ми так і залишились стояти позаду всіх. Просто стояли і розмовляли. Вперше ось так. Я була навіть трішки здивована. Стояли і розмовляли про все. Про те, куди б кожен з нас хотів би поїхати, про зміїв... Це нас так фільм на хвилю тварин направив. Він розповідав, що йому навіть хочеться, щоб його вжалила змія. А він як герой, нічого не злякається, розірве рубашку, висмокче отруту... Одним словом - герой )))) Класно поспілкувались. Я навіть не очікувала, що ми зможемо так прикольно спілкуватись. Він мені здавався недоступним.

Маркер

Четверг, 06 Ноября 2014 г. 15:17 + в цитатник
21 июля, 2003
Наступний день був вже набагато кращий ніж перший. Цей день більша частина табору провела на річці. Ми плавали, потім загорали, потім знову плавали...
Коли мені вже зовсім це набридло я і ще декілька дівчат з моєї палатки пішли на берег шукати де б приземлитись. Ми побачили якусь знайому і підсіли до неї на покривало. Та виявилось, що це не її покривало. Прийшов його господарь - Вася. Та він нас не вигнав, а навпаки дуже дружньо з нами розмовляв.

Не знаю чому, та весь час, що я провела на березі, я постійно шукала поглядом Вадіма. Він мені подобався. Але ж у мене є Вова! А мені чомусь все хотілося бачити Вадіма... Хотілося порозмовляти з ним, щоб він звернув на мене увагу... Можливо вже тоді я почала закохуватися в нього, та ще сама цього не усвідомлювала.

Вася запитав у мене як мене звати і почав писати мені щось на спині маркером. Я спочатку думала, що він жартує, та виявилось, що він написав у мене на спині моє ім'я.)) Довелось лізти в воду і відмиватися))) Коли мені більш менш допомогли відмити напис я повернулась на те ж саме місце і знову лягла засмагати. В цей момент поряд з нами якимось чином опинився Вадім. Я зраділа, та потім засмутилась. Мені здалося, що мене він навіть не помічає. Він розмовляв з іншими дівчатами. Особливо з красунькою Русланою, яка обмальовувала йому тим же ж маркером нігті на ногах))) Та, виявилось, це не зовсім так. Адже саме мене(хоча я просто лежала, і навіть нічого не говорила) він захотів обмалювати забраним у Русі маркером.)))

Ближче до вечорва пішов дощ і ми почали грати у третього зайвого. Це було щось! Було слизько і я стала першою, хто упав)))) Це було весело!
Вадім спочатку не грав з нами, та потім теж приєднався. Ми навіть якось разом стояли. Він ще запитував чи я не змерзла. Звичайно змерзла! Та я просто пішла і одягла свою спортивну куртку, а Крістіна роздягла його))) Він був у теплій куртці)))

А ще, саме з цього дня почалася наша з Свєткою дружба.

Перший день в таборі.

Четверг, 06 Ноября 2014 г. 15:08 + в цитатник
20.07.2003
На зустріч табірців мене повезла Аннушка, адже я не дуже добре орієнтуюсь в Чернівцях. Чомусь дуже довго не було маршрутного таксі на Чернівці. Ще й дощ йшов. А коли зявився автобус і ми зайшли, то зрозуміли, що це заказний автобус, в якому їхала М-ська молодь на ту ж зустріч, що і ми. Пощастило!
Ми приїхали до центральної громади Чернівців. Там всі і збиралися. Ми позносили свої сумки в приміщення і почали знайомитись, займались хто чим, адже виявилось, що зустріч перенесли на 2 години.

Нарешті 2 години минули і приїхали автобуси, які мали везти нас в табір. Всі хто чекав зітхнули з полегшенням, бо чекати більше не було сил. Скоро ми були вже внизу і сідали в автобуси.
Я побачила Вадіма. Він був з якоюсь компанією хлопців і дівчат. Ми здалеку кивнули один одному і все. Їхали в одному автобусі, але він був десь позаду. В цей момент він здався мені якимось гордим і недоступним. Я навіть засмутилася. Чомусь мені здалось, що у нас не вийде подружитись.

Нарешті ми приїхали. До табору ми ще довго йшли пішки. Спускались з горки. Вже ближче до табору з диким криком радості до мене підбігла Крістінка. Вона забрала мої сумки і повела в табір. Спочатку вона провела мені екскурсію по табору, та я майже нічого не запам'ятала. А також познайомила з Свєтою, своєю сестрою. В той момент мені чомусь здалось, що я їй не сподобалась. Настрій чомусь трішки зіпсувався. Коротше, я ходила і думала: "Навіщо я сюди приїхала? Скоріше б все скінчилось"...

Потім нас почали розпреділяти на групи. Ми з Крістіною опинились в одній группі і мали жити в одній палатці.

Коли всі обустроїлись на своїх місцях нас зібрали, розповіли, що буде в таборі, покормили..

Не пам'ятаю добре цього дня. Пам'ятаю вже вечір. Ми почали гратися в "ручеёк". Це було щось! Ніхто нікого толком не бачить, знайомились по десять раз. Мене то легко згадували: Діана з Києва, єдина в таборі. А я в кінці кінців декого розпізнавала по одягу. Та все це було так повільно... Я ж люблю пробігтись "с ветерком"! Якось так повелося, що хлопці оберали дівчат, а дівчата - хлопців. Всі вони були з мене в шоці як прибігали: "Оце ти бігаєш!!!"
Здається в перший вечір з Вадімом ми також бігали. Думаю він мене перший обрав. Я б не наважилась перша.

Після гри всі розійшлись по своїм палаткам знайомитись. В палатках було приблизно по 8 чоловік. Це теж був класний момент цього дня. Кожна по черзі розповідала щось про себе. Це було цікаво. )) Ми обрали лідером Катю і полягали спати.
602079 (700x463, 148Kb)

Отам і зустрінетесь.

Среда, 05 Ноября 2014 г. 17:39 + в цитатник
19.07.2003

Все почалося з цього дня. Взагалі то цей день нічим не відрізнявся від інших субот в Ш-цях. Все було як завжди. Запам'ятався лише один момент.

Під час перерви в коридорі зібралося невеличке коло молоді. Я якраз говорила дівчатам про те, що не розумію чому вони не хочуть на Гаверлу як підійшов Вадім. От я його й запитала:
-А ти вже вирішив? Ти їдеш на Гаверлу?
-Ні, поки ще не вирішив.
-Я вас не розумію! Я б на вашому місці обов'язково поїхала! Це ж так цікаво!
-А ти поїдеш?
-Ні.
-Чому?
-Я просто їду в табір.
Він на ці слова якось так дивно відреагував, що я нічого не зрозуміла.
-А що таке? - питаю.
-Отам, скоріш за все, ви й побачитесь, - відповіла на моє питання Алла.
Я зраділа, адже давно хотіла трішки подружитись з Вадімом. Він мені здавався цікавою людиною.

 

На обід я ходила до Аннушки. Їй потрібно було раніше на репетицію. Я сіла в коридорі. На сусідній лавкі сиділи Ілюха і Віталік. Ми розмовляли. Діти бігали біля нас і трусили мою лавочку. В кінці кінців я пересіла на лавочку до хлопців, поряд з Віталіком. Аннушка потім розповідала, що коли я пересіла Віталік став таким довольним, як слон після бані. А коли репетиція скінчилась вона сіла з другого боку від нього. Прийшов Вова і сів біля Аннушки. Вова до Віталіка:
-Ти що, з Діаною зустрічатись хочеш?
-А чому б і ні?
-Нічого в тебе не вийде. Як я вже проводив її, то в тебе нічого не вийде.

Цієї розмови я не чула. Десь відходила. Аннушка потім розповіла. Я була шокована.

Вова мене не провів і сьогодні. Вчора після вечірнього теж. Ми не побачимось тижня 2, а він мене не провів і нічого не сказав, не попрощався...
Аннушка потім розповідала, що Марічка почала з нього прикалуватись, що, мол, чому не провів дівчину, чому не поцілував на прощання, а він: "Ще буду проводити і буду цілувати".


***

Среда, 05 Ноября 2014 г. 17:22 + в цитатник
17.07.2003
Цю ніч я ночувала у Аннушки. Вчора ввечері ми переговорили з нею про все на світі. Про все, що відбувалося в її житті.
Зранку ми спокійно поснідали, зібралися і пішли до молитовного будинку. Пастор знову збирав молодь. Все було як і минулий раз: одні їхали, інші не їхали, а ще інші не знали. Наприклад Алла і Олег. Вони казали, що поїдуть якщо поїде Вадім, їх двоюрідний брат, а Вадім ще не знав.

Вова цей раз зі мною не йшов, нічого мені не говорив. А я так цього чекала... Думала, він пояснить чому так і не заїхав як обіцяв. Але нічого, жодного слова.

***

Среда, 05 Ноября 2014 г. 17:18 + в цитатник
14.07.2003

 

День я провела на телефоні. Подзвонила Крістіні, Аннушкі, Наташкі. Їхня молодь хотіла вчора поїхати на Гаверлу, та не поїхала, бо їхати захотіли тільки деякі хлопці. Дівчата взагалі не хотіли. З цієї причини їх сьогодні збирав пастор. Я дуже зраділа, адже я зможу побачити Вову!

Нарешті настав вечір. За мною зайшла Наташа і ми пішли до молитовного будинку. Через деякий час всі зібралися. Ми посідали і їхній пастор почав обговорювати питання що-до поїздки. Дівчата не хотіли їхати, хлопці - хто як, та більшість хотіло.

Я помічала, що Вова на мене постійно дивився, та сама намагалась уникати поглядів на нього. Лише дуже рідко. А як хотілося! Потім вже Аннушка мені розповідала - дивиться на нього, а він з мене просто очей не зводить. Вона його тихенько покликала(я навіть не почула і не помітила всього цього) - ніякої реакції. Біля Вови сидів Толя Лис. Аннушка його позвала і показала, щоб той Вовку штовхнув. Він наче прокинувся))) Аннушка сміється і показує йому жестами і мімікою мол: "Що замріявся?" Він нічого не зрозумів. Вона йому показує, що потім. Ну і потім питає
-Що, на Діанку око кинув?
-Та ще й не одне, а цілих два!
Ось так! Я так раділа, коли Аннушка мені про це розповіла! )))

І ось всі почали розходитися. Я, Наташка, Олег(її хлопець) і ще пару чоловік, яким з нами по дорозі йдемо додому. Вова чомусь іде в нашу сторону, хоча йому зовсім в інший бік. Біля мого двору вже ціла тола хлопців в цей час зібралася. Я навіть здивувалась.
І ось підходжу я до калітки і одразу:
-Всім пока!
Вова:
-Почекай! Іди сюди!
-Я?
-Ну да, а хто ж?
Я підходжу до нього. Ззовні спокійна, та всередині така щаслива! Ну і починаємо розмовляти. Він почав питати чи я на довго, як з мого двору вийшов Толя-Портос, підійшов до нас і почав питати те ж саме. Я пояснила, що поки тиждень буду тут, потім в таборі тиждень, а потім ще тиждень в Щ-цях. Толя продовжує зі мною розмовляти, а Вова його все виганяє: "Ти масло перевірив? Йди ще бензин перевірь!" Той нарешті зрозумів і пішов.
Не пам'ятаю вже добре цю розмову. Памятаю, що він сказав що вже так довго мене не бачив, наче ми зустрічаємось вже. Ця фраза мене навіть збентежила.
Потім він запитав чи можна буде до мене заїхати на цьому тижні, я погодилась і він пішов.
Щаслива, я пішла до хати і вже весь вечір більш ні про що не могла думати.


А далі історія з самого початку.

Среда, 05 Ноября 2014 г. 17:14 + в цитатник
13.07.2003

День був чудовий. Ми з Ілонкою(двоюрідною сестричкою) їздили на майдан, гуляли, фотографувались. А потім поспішили додому за речами і поїхали па Подол, в офіс. Ми дуже поспішали, думали, що спізнимось. Та як виявилось, нарада затягнулась. Тому нам навіть довелось ще з годинку чекати. Та, нарешті, всі спустилися вниз. Мої речі поклали в машину, я зі всіма попрощалася і ми поїхали. Поїхали в... Ш-ці!
Як довго я цього чекала! Як довго не могла дочекатися зустрічі з Вовою! І я зовсім не очікувала того, що сталося...

Їхали ми довго, та для мене це тільки насолода. Я дуже люблю подорожувати. Особливо машиною.
Десь о 12-й годині ми зупинились повечеряти в "Меджибідж" - ресторанчик, в якому, як мені сказали, зупиняються всі мандрівники.

В Кам'янець-Подільську передзвонила Вові(мій дядько), щоб той мене зустрів.
Ось ми минули Хотин, ось вже пішли села... І нарешті табличка з написом "Ш-ці". Біля зупинки мене забраав Вова. По дорозі ми перекинулись декількома словами. А вже в хаті я одразу лягла спати.

Перше згадування.

Среда, 05 Ноября 2014 г. 17:09 + в цитатник

28.07.02  Уривок. Весілля родичів.

 

Справа від мене сидів Вадім К. Я сиділа і майже нічого не їла. А Вадім все прикалувався, типу:

-Ой, я забув сказати, що цей салат Олів'є з крабовими палочками!

Мені чуть погано не стало...

А то сидить і спеціально мені на вухо:

-М'ясо, м'ясо, м'ясо!


Дневник DiaKo

Среда, 05 Ноября 2014 г. 16:41 + в цитатник

Это история из моей юности. История о моей первой любви, о счастье, о боли... Урывки из моих дневников, связанные с одним человеком... Таких историй много. Но может кому-то будет интересно почитать и мою историю...



Поиск сообщений в DiaKo
Страницы: [1] Календарь