Незважаючи [11] на те, що в ряді наруг хром розташований вище заліза в групі електронегативних металів, але внаслідок сильно вираженої здатності до пасивації він набуває властивостей благородних металів. Тому електролітичні покриття хрому добре й довго зберігаються на повітрі, не змінюючи своїх властивостей. Крім того, хром стійкий у розчині азотної кислоти, а також у середовищі органічних кислот і сірководню.

        Хромові покриття жаростійкі й починають змінювати свої властивості при

480 – 500 °С, мають велику твердість (до 1000 – 1100 кгс/мм² по Брінеллю) і зносостійкість. За твердістю вони перевищують високовуглецеву й загартовану сталі, що пояснюється деякими структурними особливостями електролітичного хрому. Опір до механічного зношування хромованих виробів збільшується в

5 – 10 разів.

        Хромування набуло широкого застосування в промисловості для підвищення твердості й опору до механічного зношування таких виробів, як вимірювальні й різальні інструменти, вали, осі й циліндри двигунів, лопатки водяних і парових турбін та ін. У поліграфії хромування друкованих форм дозволяє збільшити їх тиражездатність. Великий ефект дає хромування штампів і матриць при виготовленні різних виробів із пластичних мас. Залежно від характеру виробів і їхнього призначення товщина хромового покриття коливається від 5 - 10 мкм (вимірювальні і різальні інструменти) до декількох десятків і сотень мікрометрів.

        Широко застосовується електролітичне хромування для захисту від корозії й з метою декоративної обробки поверхні виробів. Оскільки хромове покриття важко полірується, то в цьому випадку процес хромування проводять в умовах, що забезпечують одержання блискучих покриттів невеликої товщини

(0,5 - 1,0 мкм). При цьому сталеві вироби попередньо покривають шаром міді товщиною 20 - 40 мкм і нікелю – 10 - 15 мкм.

        Осаджений на поверхню блискучих мідних і нікелевих покриттів або на попередньо поліровану до блиску поверхню хром, незважаючи на малу товщину шару, значно підвищує їхню корозійну стійкість й порівняно довго зберігає дзеркальний блиск поверхні.

        Залежно від умов електролізу утворюються три типи хромових покриттів: сірі, що володіють низькими фізико-хімічними властивостями й не знаходять практичного застосування; блискучі, що відрізняються високими значеннями твердості й зносостійкості; молочні, найменш пористі й найбільш пластичні.

        Електролітичні покриття хрому відрізняються великою пористістю, схильністю до розтріскування внаслідок наводнювання й структурних змін, що викликають підвищені внутрішні напруження в металі. У зв'язку із цим хромове покриття, нанесене безпосередньо на поверхню стали (без підшарів), не забезпечує надійного захисту її від корозії.

        По функціональному призначенню хромові покриття діляться на захисно-декоративні, захисні корозійностійкі, зносостійкі й антифрикційні. Захисно-декоративне покриття застосовується для деталей, що експлуатуються в атмосферних умовах. Ці покриття можуть бути блискучими, матово-блискучими, чорними й кольоровими. Для збільшення захисних властивостей їх звичайно наносять на підшари міді й нікелю. Чорне хромування роблять із електролітів спеціального складу.

        Зносостійкі й антифрикційні покриття можуть бути щільними й пористими. Щільні покриття використовуються для підвищення зносостійкості  виготовлених деталей і для відновлення деталей, що були в експлуатації. Пористі покриття, одержують після спеціальної обробки, у процесі якої на поверхні хрому утворюються поглиблення, здатні утримувати на своїй поверхні мастильні матеріали при високих температурах. [12]