сколько еще
уходить, молча, так чтобы ты не слышал
так, чтобы темно и холодно
так забывается
курить
тихо, ночью
ты согласен смотреть мне в глаза утром
остается ждать сумерков, только не срываться, привыкать
я боюсь тебя потерять, а ты, похоже, нет
тебе только один раз сказать, что ты жалеешь и все
признаться
даже если сильно
кто-то из нас меня сломает
так и будет, да
только не спеши, мы ведь еще любим, давай не сейчас, чтобы больнее, можно, тебе можно
и в пустоту
не меняй меня, а то некого будет любить

якби ж ти знав, куди я зникаю щоразу, де мене шукати
не виправляй моїх маршрутів
десь горітимуть мої сліди, хтось іде за мною, комусь понад усе
але я всім скажу, що то край
подивись на мене
подивись уважно
що ти бачиш? кого ти називав рідними, кому дозволяв себе торкатися... чи я схожа на кось із них?
ти питав чи потрібно мені то все
а ти згадай, наскільки ми близькі
а значить
ми все робимо правильно
я скоро

тихцем скрадатися нічним повітрям, воно не дає прохолоди, воно гаряче як і наші руки
прибери
заберися, спека, а щоб тобі...
дай дихати, бо я за нього...
нічого говорити, ділити і зневірюватись
вона співатиме про чистий вітер і вільне поле, маленька дівчинка інула, яку досі захищали хорти
тепер його і сина
чия куля була перша, хто лишав по собі ляпаси
тихцем скрадатися моїм дощем
не дозволю
влучай, я ще тренуватимуся. так падає сніг, категорично і безболісно
шипітимуть коти, дряпатимуть стіни
бо ми були завжди
ті, хто робив це, знають, що вдруге лячно
знеболювальне
антибіотики
крейда
і ми удвох на мокрому асфальті писатимем, що він живий

згадую, як починалася зима, як я писала нову пісню, а ти - говорив щось у ніч, спорожнілу від потоку машин і галасу ненависного і брудного міста. За вікнами холодно, а я терла запалені очі і згадувала чи то твої напівщирі обійми чи то твою колишню дівчину і її обличчя, коли збрехав, що я вагітна. Сидітиму під батареею на кухні доти, доки не заніміють ноги. Тут тепло і плед, і чайник теплий, і скінчилася кава.
Навіть у своїх піснях я навчилася казати ні, загострювати слух і зір, впізнавати на смак торішні зради.
я згадую, як починалася зима, бо не варто розказувати історії з початку.

- Холодна вода не допомагає стати тверезим, - незнайомий голос за спиною.
- Допомагає, якшо я не п"яна, - відповіла я, витираючи обличчя, щоб хоч побачити, з ким довелося мати справу.


(...)

В колонках играет - Manic Street Preachers - His Last Painting

навіть якшо не здаватися схожою на інших
загортати долонями останні промені
я щомиті буду готова тебе відпустити
без слів
писатиму на склі твоє ім'я і сподватимусь, що попереду не вічність
ховатиму обличчя у вишневих гілках і розповідатиму твої історії рівним знайомим голосом
все інше заховаю глибоко-глибоко
аби воно ніколи не вирвалося ні сльозами, ні вирішальним...
щоразу проходячи повз тебе ніхто не знатиме, що я присвячувала тобі пісні
але поки що... поки ти ще зі мною
я кажу тобі дякую

А у нас снова дождь. Даже гроза.

А я знаю, что ты там... Так же, как и всегда... выполняешь свою работу, смеешься, пишешь друзьям, болтаешь с коллегами, ждешь окончания блока...
Я тоже. Я тут. И разница во времени в полторы секунды...
Ты не покажешь мне свой город, я никогда не приеду, ты никогда не услышишь.
И я не посмею просить прощения.

В колонках играет - Братья Гримм "Амстердам"
Настроение сейчас - Спокойное

Я приехала домой, выяснила, что снова нет кофе... побежала его покупать.. без зонта, только этим не ограничилось - сладости всякие, фрукты))) Намокла по самые зубы))) и счасливая сижу на кухне опд батареей, плету феньки.
Только вот радио включить прийдется только в 23.00.. Не могу слушать бестолковых ведущих, у меня от этого слова ругательные рождаются НОВЫЕ,

Всем хорошего вечера.
Вкусного и спокойного.

P.S. При наборе текста пострадал автор, т.к оба кота лезли носом и лапами в клавиатуру... приветы передавать, наверное)))