-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в AliceCrey

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 16.03.2014
Записей: 31
Комментариев: 7
Написано: 45


А знаєте

Среда, 25 Ноября 2015 г. 14:46 + в цитатник

А знаєте, в мене немає друзів. Жодного. Хотілося б поплакати, та щось навіть не плачеться. Я не второпаю чи це зі мною щось не так, чи то люди всі гнилі. Може, я просто не зустрічала "своїх".

Я стаю все більш закритою, бо не довіряю оточуючим.

В людях стільки ненависті, вони люблять принижувати інших, ламати слабких. Повинні бути і інші, не такі. Але де ж вони зараз?


Почуття

Вторник, 27 Октября 2015 г. 19:12 + в цитатник


Хочу стати роботом без емоцій і почуттів. Просто робити те, що повинна, без будь-якої особистої оцінки і емоційних реакцій. Я занадто багато думаю. Це все мені заважає, не дає жити вільно.  Хоч з іншого боку, я можу відчувати радість і щастя....Складно бути людиною і жити серед людей. 

TDT_Feeling Your Feelings (554x417, 103Kb)

Розчарування

Вторник, 20 Октября 2015 г. 10:53 + в цитатник

Ви схильні довіряти людям? Можете розкрити їм свої найпотаємніші секрети? Я - ні.

Тобі може подобатися людина, але як тільки ти пізнаєш її ближче, то починаєш розуміти - вона таке ж гівно як і більшість. Грубо? Можливо...але це правда. 

Я хочу виявитися неправою, справді. 


Все через Ж***

Вторник, 29 Сентября 2015 г. 22:49 + в цитатник

Я вже трохи відійшла, але годину тому я була просто не в собі. Все до чого я доторкаюсь руйнується. Рішення, які я приймаю часто не логічні, ірраціональні. Шляхи, які я обираю завжди складні. Мені здається, що навіть людей з якими я товаришую починає настигати якесь невезіння. Я просто супер невезуча людина. Скажіть, є ще такі ж як я? Це взагалі лікується?


Too shy

Суббота, 26 Сентября 2015 г. 20:24 + в цитатник

Сьогодні домовилась з друзями піти в English Speaking Club, точніше кажучи, вони мене вмовили туди піти. Ну я і погодилась. В результаті у друзів з'явились якісь невідкладні справи... (Не можна про це раніше попереджати, а не за 10 хвилин до зустрічі).  Тож я ходила сама.

Прикольнинько так . Чувачок з Австралії намагається навчити стадо баранів говорити англійською мовою.  Мабуть, "стадо баранів"  це занадто грубо, та все-таки кілька баранчиків там було. Оскільки я вивчаю англ мову в універі, то почувалась більш-менш комфортно. Я розуміла 95% його розмови і сказала кілька фраз, все наче норм але...Проблема в тому, що лише кілька. І то, вони дались мені важко, не через незнання мови, а через мою довбану сором'язливість. I'm too shy to be happy. 

Саме ця риса і заважає мені все життя. Не дозволяє робити те, чого я справді хочу. З дитинства мене вчили, що сором'язливість це добре. Але вже будучи дорослою я зрозуміла, що це добре для всіх оточуючих, але вже точно ніяк не для самої людини. Як побороти cором'язливість, якщо ти просочений нею до самого кісткового мозку?

shy-child (401x268, 42Kb)


Самотність

Вторник, 15 Сентября 2015 г. 22:50 + в цитатник

Коли твій день сповнений всіляких справ, коли не вистачає часу, щоб озирнутися довкола, життя здається нормальним. Таким як у всіх нормальних людей. Але як тільки ти залишаєшся наодинці, то починаєш відчувати її. Самотність.  

Я стала писати в щоденнику більше не для того, щоб розказати комусь про себе, поділитися переживаннями і почуттями. Я почала писати, щоб не залишатися з Самотністю один на один. Я не надрукувала і слова за весь рік... мені не хотілося ... я була з нею.

Дуже важко прожити навіть день, маючи такий внутрішній світ, як у мене. Хочу бути оптимістом, який любить світ і людей, а не песимістичним реалістом, який  боїться і тікає від світу...


Перепади настрою

Понедельник, 15 Сентября 2014 г. 13:57 + в цитатник

Привіт!!! Як я люблю заходити сюди, відразу настрій покращується.

Ще вчора мені було так погано, а сьогодні наче норм.

Вчора здавалося, що моє життя повне лайно і я сама повне лайно. Мої мрії розбиваються, а я неначе і не намагаюся цьому завадити. То навіщо жити, якщо твоє існування не приносить радості ні тобі, ні твоїм оточуючим (хоча хто його знає, може комусь я і потрібна, ну окрім мами з татом). Я готова була заплакати посеред вулиці на очах у сотні людей та стримувалася. Я завжди стримуюсь, не виходжу із зони свого комфориту і це починає набридати. Так і хочеться утнути щось дике і нехай мене осудить хоч весь світ. Зате мені буде чудово. Ммм... і де набратися сміливості?

Сьогодні ці думки начебто полишили мене. День почався добре і продовжується в тому ж дусі. Круто. Я купила собі сукню про яку давно мріяла. А ще перший раз лікувала зуб у стоматолога. Тепер я розумію чому їх лякається більшість людей, незалежно від віку. Це було боляче. Я радію не тому, що там була (хоча стоматолог трапився молодий і симпатичний), а через те, що вилікувала свій карієс. Тепер у мене знову голівудська посмішка))). 

Сподіваюсь, що другий вид настрою залишиться зі мною на довго. Чого і вам бажаю.

Я прогуляла всі вихідні, а роботи навалом, то ж буду розгрібати. Бувайте! 

Poganuy-nartriy (300x341, 11Kb)


Триклятющий фітнес

Понедельник, 01 Сентября 2014 г. 23:50 + в цитатник

Привіт усім! Я нарешті знайшла хвилинку, щоб зазирнути в мій любий щоденник. Влітку я була в такому місці, де про інтернет навіть не чули. Правда, правда, я не перебільшую.Тож можливості писати не було. А потім закрутилося, завертілося... Я не виправдовуюся, хоча кого я обманюю, саме це я і роблю.

Про літо розказувати не буду, бо не хочу, щоб ви всі тут поснули. Тому про інше.

Сьогодні був перший день в універі після канікул. Як я "рада" бачити своїх одногрупників, а ще рік з ними тусити.  

День видався пекельним. Після пар пошкандибала я змучена в гуртожиток (та це тільки початок). 

Бо найголовніше почалося пізніше - я пішла на аеробіку. Перший раз в житті там була і вражень величезна торбина. Які молодці ті люди, що займаються спортом. Вони володіють безмежною силою духу і волі. Чесно кажучи я їм заздрю, по-доброму заздрю. Хочу так само.

Щож замучила мене тренер так, що додому я не йшла, і навіть не шкандибала, а повзла як равлик. Добрі люди сказали, що завтра буду ледве пересувати ноги, бо болітиме все тіло. Тому фінал мого першого походу в фітнес зал очікую завтра. Може пронесе?

А ще зімною останній час діються дивні речі. Вчора на голову впала березова гілляка( добре, що хоч не важка і я залишилася жива). Виходжу  така з магазину, а на мене згори щось як навалиться, я навіть спочатку не второпала що трапилося. Вже подім дійшло, і стало чомусь так смішно з цієї безглуздої ситуації. Мабуть, тому що легко відбулася - просто годину вичісувала з голови всілякі фігні( зате жива-здорова). А сьгодні мені на голову ледве не впало яблуко. Я і не знаю чи мені пороблено, чи то я просто вмію вдало вибрати момент, щоб під деревом пройтися. От такі справи.

Втомилася. Буду вже лягати спатки. Солодких снів усім усім усім.

 


Від нічого робити

Четверг, 10 Июля 2014 г. 23:32 + в цитатник

Сиджу я така вдома і сумую. Вже все остогидло і нічого не хочеться.

Дай думаю зроблю кавер на пісню CNBlue Crying out. Просто обожнюю її. 

Ділюся з вами. Звучить не дуже професійно, бо вокалом не займаюся та й ще полюбляю перекручувати мелодію. Але співала з душею.

То ж не судіть суворо. Буду рада почути вашу думку в коментарях і не ображуся якщо не сподобається моє виконання. Чесно, чесно, головне, щоб думка була щирою. 

P. S. Записувала все на звичайний планшет, тому якість посередня.

Прослушать запись Скачать файл


Лохами народжуються

Вторник, 24 Июня 2014 г. 13:09 + в цитатник

ААААААААААААА! Ну чому, чому я не можу піти куди-небудь так, щоб зі мною не сталося ніяких пригод. Навіть звичайний похід для сплати комунальних послуг не зміг закінчитися для мене так просто.

Крім того, що я стояла у черзі 2 години (а для мене очікування це найгірше, що може бути), я ще й без телефона повернулася додому. От так от був і немає. Я помітила, що він не зі мною ще на касі, але подумала: "Тьху! Знову забула вдома".

Повертаюся втомлена додому і відразу розпочинаю пошуки, адже чекала важливого дзвінка (навіть у вбиральню відразу  не пішла, а дуже хотілося, бо і так терпіла 1годину 30 хвилин в черзі).

Ну що ви, любі мої, думаєте знайшла я його? Та дзуськи! Обрила всю квартиру - ніде немає.

Потім вирішила прогулятися тими місцями, де проходила, тим паче це й не так далеко - нічого. Сиджу дома, сумую. Прийде тато дасть наганяй. Я вже не вперший раз залишаюсь без телефона . В минулому році хтось його витяг просто з сумки (отакі погані люди), а я ще й в чомусь винна залишилася. Ходила тоді в міліцію, перший раз в житті там побувала і побачила справжніх бандитів  в наручниках. Круто одним словом. Це мабуть єдиний плюс, бо нерви мені потріпали там добряче, а телефон так і не знайшли. 

І все ж я сподіваюсь, що цього разу його знайде хороша людина і поверне. От така я свята наївність. 

Ну а це те, що на мене чекає сьогодні ввечері!

 

zlye-roditeli_25730224_orig_ (450x450, 47Kb)


Не віриться

Четверг, 05 Июня 2014 г. 21:01 + в цитатник

Нарешті закічився втомливий навчальний рік. Я закрилася нормально (правда можна і краще, що ж буду старатися). Для мене важливо, що стипендію не втратила, бо дуже не хотілося висіти на шиї у батьків, нахабно звісивши ноги. Канікули для мене велике полегшення, бо за цей рік я дуже сильно втомилася, не те щоб фізично (адже часто недосипала), скоріше морально. Плани грандіозні, а поки я просто хочу , щоб мене ніхто не чіпав і дав провести хоча б пару днів на самоті. То ж ,мабуть, притарабанюсь завтра на дачу: ні тобі інтернета, ні надокучливих сусідів - краса. Прихоплю книгу і прощавай місто...

На душі якось недобре, важко описати цей стан. Просто все набридло, та ще й кращий друг зник. Як дим. (Харукі  Муракамі чудово підібрав слова). 

Я кажу друг, але маю на увазі особу не чоловічої статі - це дівчина. Просто для мене поняття "подруга" і "друг" мають різне значення, якось так склалося в моїй свідомості.

Ми познайомилися в шостому класі, коли я змінила школу. Мені завжди було важко налагоджувати контакт з людьми, я часто мовчала і не хотіла ні з ким спілкуватися, але мій майбутній друг (назвемо її так) не здавалася. Вона витягувала з мене слово за словом і згодом ми потоваришували. Виявилося, що ми навіть жили в одному районі і тому почали ходити в школу разом. Сиділи разом за однією партою, проводили свій вільний час. Вона стала частинкою мого життя, частинкою моєї душі. Через неї я пережила першу драму свого життя, але про це якось іншим разом. 

Після в ступу в університет ми почали бачитися значно рідше, якщо можна сказати "рідше", бо для мене це зовсім "нічого". Але я завжди цінувала навіть секунди проведені з моїм другом, дбайливо нанизувала спогади, ніби бусинки, на нитку своєї пам'яті. 

Але що трапилося. Вона не дзвонить, я не можу дозвонитися до неї. Ми в різних містах, нас розіляють кілометри. Я не знаю про неї нічого, вже два місяці ми не спілкувалися (може для когось це і  не трагедія, але не для мене). 

Вона завжди вітала мене з днем народження, говорила ті слова, які справді бажала сказати, а не намагалася догодити мені. Цього разу  я не почула ні слова - вона не зателефонувала. Може щось трапилося? Я не знаю нічого, не хочу себе накручувати, але не завжди виходить. 

Якось мені на шляху трапилася мудра людина, яка сказала: " Ніколи не прив'язуйтесь в цьому житті ні до речей, ні до людей. Бо речі ламаються, а люди помирають." Вона була права, але я її не послухала і тепер страждаю. Але не жалкую ні про що. А ви зв'язані з кимось душею і серцем, чи є людина без якої тяжко? Буду рада почути і ваші думки.

1392_original (540x390, 25Kb)


Поміркуйте на дозвіллі

Понедельник, 19 Мая 2014 г. 22:44 + в цитатник

Пишу аналіз наукової статті. Натрапила на цитату: «Мова маскує думку. І маскує так, що із зовнішньої форми маски не можна скласти уявлення про форму замаскованої думки, бо форму маски утворено зовсім не для того, щоб з неї можна було впізнати форму тіла». Нічогенька така правда? 


Бездумно

Среда, 14 Мая 2014 г. 20:43 + в цитатник

Не очікуйте знайти в цьому пості єдність змісту і форми або ще якусь чухню, бо нею тут і не пахне. Ось так. Життя в даний момент просто дупа. І винен в цьому не хтось посторонній, а єдина в своєму роді "Я". Ну хто мене просив залишати всі реферати, проекти, індивідуальні завдання ну і домашнє читання, як же без нього, на останній тиждень терміну здачі. Єдине, що можу сказати з цього приводу, ба навіть не сказати, а простогнати - "Рятуйте!!!"

Я вже давненько повноцінно не спала. Сьогодні, можливо, вдасться (принаймні в це свято вірю я). А ще я планую подивитися фільм (коли переглядала останній вже і не пам'ятаю), пошукати інформацію для реферату, повчити англійську, почитати цікаві щоденники, поїсти щось смачненьке, виконати п'ятирічку за один день (хі-хі) - а сама сиджу і байдики б'ю. 

Хочу знати чого я хочу. Останнім часом це просто нереально тяжко, що ж буде далі? На цьому я мабуть і обірву беззмістовний крик своєї втомленої і праглоїї до прекрасного душі. 

Будьте на позитиві і не підхопіть мого доставучого песимізму!

 

 

35721489_kR3vCIni_c-400x388 (400x388, 32Kb)


Кубик-рубік не збирається

Воскресенье, 27 Апреля 2014 г. 21:18 + в цитатник

Мені хочеться спати, але совість не дає. Чого вона не залишить мене у спокої? Тільки заплющу очі так і крутиться в голові: "Вставай, тобі треба вчити німецьку! " 

В макітру нічого не лізе, тому розумову діяльність відкладу до кращих часів (а значить встати прийдеться завтра раненько,  з першими півнями мені якось краще запам'ятовується). Подрімати не вийшло, повчитись також, тож я вирішила зайнятись чимось іншим. Мій вибір зупинився на досить цікавому занятті (в крайньому разі для мене) - збирання кубика-рубіка. Давненько я не тримала його в руках,  забула вже й як це робиться. Крутила-вертіла поки не зрозуміла, що замість заспокійливої дії, яку він справляв на мене раніше, я отримую ще більший стрес і починаю ненавидіти все довкола. 

Що ж прийдеться, мабуть, лежати і плювати у стелю, це я роблю відмінно останнім часом.  Коли вже візьмусь за розум?

Я відношусь до такого типу людей, які доволять справу до кінця. Якщо вже почала дивитись фільм, то додивлюсь, навіть якщо не дуже захопливий, бо заснути потім не зможу. Так уявіть собі, на даний момент у мене налічується 4 розпочатих книги (ні, я ще не пишу, тільки читаю) і я ніяк не можу з ними покінчити. І треба ж було почати читати всі відразу, в чому логіка? І ці 4 так звані "незакінчені справи" переслідують мене довгий час, не даючи спокійно існувати. А книжки ж мають надихати! "Чого ж ти їх не прочитаєш?" - подумаєте ви. Я також так думаю кожен день, а все ніяк не прочитаю. 

Тож мабуть з "плюванням" не вийде - побіжу краще читати. 

 

1311769591_1277707138_knigi (425x282, 33Kb)


Ego superfui

Понедельник, 14 Апреля 2014 г. 10:37 + в цитатник

Привіт всім! Я так сильно сумувала за щоденником, було враження неначе люба і близька мені людина покинула мене. Справді, я не жартую і не перебільшую. Два тижні це вам не смішки. 

Чесно кажучи, моя довга відсутність має під собою підгрунтя. Та ще й яке - латинь. Всесильна і могуча. 

Цілих два тижні я присвятила штурмуванню мови Стародавнього Риму. Якщо хтось не розуміє навіщо вивчати мертву мову, то запитайте у нашого латинця (Дяді Саши Кобякова, як він себе величає). Дядя Саша все вам пояснить, та так, що питати більше бажання не виникне. Так було і з нами, і з нашими попередниками, і безперечно буде з нашими наступниками. "Велична латинь - це вам не якась англійська - примітивна мова приматів, яку знає кожен пес на вулиці та ще й вільно володіє - це мова освічених людей!" - приблизно такі слова ви можете почути з вуст нашого викладача. 

Я думаю, люди, які вивчали цю величну мову розуміють складність всієї ситуації. А якщо ще й врахувати неадикватність викладча, то взагалі ховайся в жито.

Після довгих безсонних ночей зараз мене тішать лише дві речі : по-перше, латині в нас більше не буде ( а це означає, що незабаром відбудеться урочиста церемонія спалювання конспектів, на яку всі довго чекали),  а по-друге, Я ЗДАЛА ЛАТИНЬ!!! УРА!

Цей день настав. Тепер ніхто і ніщо не зможе розлучити мене з щоденником (хібащо нова дупа, яка чекає в цьому модулі, та сподіваймося на краще). Мені час бігти в універ, тож прощаюсь з вами. 

Всім чудового дня!


З посмішкою

Понедельник, 31 Марта 2014 г. 08:41 + в цитатник

Сьогодні вперше за довгий час я прокинулася справді щасливою. Посмішка на всі тридцять два (ммм...правда в мене тільки 28, та то нічого). На душі добре-добре. Відчуття, ніби я люблю весь світ, а цілий світ безтями закоханий у мене. За вікном похмуро і холодно, а в серці так тепло і сонячно, що решта не має ніякого значення...

Обожнюю такі дні, хоча вони й рідкісні гості. Так і хочеться сказати: навідуйтесь частіше, я завжди рада вас бачити! 

 Але що ж так може звеселити затятого песиміста як я ( моя подруга іменує мене таким чином, я ж відношу себе до реалістів і невиправних романтиків)? Хтось подумає, що я осягла істину життя, або ще якусь нісенітницю в цьому дусі. Та насправді все просто. Секрет у чудовій  музиці від щирого серця. Так-так! І не треба нічого вигадувати. Яка то буде  музика залежить від ваших вподобань, головне, щоб вона була світлою та відвертою. 

Чесно зіснаюся: я вперше побувала на концерті тієї групи, яка справді подобається і не залишає байдужою. І це важко описати словами. Це потрібно відчути. 

Я щиро бажаю вам побільше радості та усмішок! І звичайно ж хорошої музики!

Всім вдалого дня!

Remember-to-be-happy (500x334, 78Kb)

Найбільш прикро

Понедельник, 24 Марта 2014 г. 00:03 + в цитатник
Найбільш прикро, це коли твоя мрія збувається у іншого. І це свята істина. Сьогодні зрозуміла.
День проходив нудно і самотньо: батьки на дачі, друзі в іншому місті. Я і моє альтер его залишилися сам на сам, а це досить виснажливо, повірте. Вирішила увімкнути телевізор, щоб почуватися менш жалюгідно ( типу, всі мене покинули, тільки ти мій вірний друг). Натрапила на повтор шоу "Голос Країни"( укр. вокальний телепроект). Не являюся його прихильницею, але не перемикала ( все одно по телику показують всіляку фігню).
Не скажу, що дивилася TV, скоріше слухала, займаючись якимись важливими дурницями. І раптом чую знайомий голос. "Лєра? Та ні, здалося", - подумала я і миттю подивилася на екран. І як ви гадаєте, що я там побачила. Лєру? Так, це була вона. Зовні зовсім не змінилася ( ну може набрала пару зайвих кіло, але ,як не дивно, їй личить бути трохи повненькою).
Вона вийшла на сцену і почала співати. Я підозрювала що саме Лєра буде виконувати. Так, циганський романс. Він нікого не може залишати байдужим, або майже нікого. Пісня лилась, мов ріка, глядачам сподобалося , судді плескали стоячи. Все ніби круто, і я ніби рада за неї, та все одно якось тяжко на душі. Чому? Я довго не могла зрозуміти ТА ЗГОДОМ ДО МЕНЕ ДІЙШЛО. Це ж саме те, про що мріяла я, але ніяк не наважувалась. "Ці всі вокальні шоу такі суб"єктивні ", - думала Alice, - " Не ходи туди !" І що тепер... Сиджу у себе на дивані і трішечки заздрю. Я не хочу бути на дивані, хочу бути на сцені (;_;)!
А що з мене взяти: на гітарі вже майже півтора року не граю, спів покинула давно ( в душі не рахується), університет - гуртожиток - університет - гуртожиток - . Немовби зомбі.
Могла б впасти у затяжну депресію та вчасно отямилась. "Ану, руки в ноги, ноги в руки, дупу з дивану. Пора працювати над собою! Щось довго я стояла і порошилась, як всіма забута рядянська 30-ти томна енциклопедія!"
Настрій бойовий, готова рвати і метати. Згодом побачимо що з цього вийде. 2 (478x319, 35Kb)

Я - риба-прилипала

Понедельник, 17 Марта 2014 г. 22:56 + в цитатник

Як не було б тяжко це признавати, але правда є правда. Так, я - риба-прилипала. Ну знає, та, що чіпляється до великих риб і завдяки цьому має безкоштовну охорону 24 год/добу; швидкісний транспорт; ну і їжу на халяву. Щодо мене , ні, я не липну до якихось там риб, я липну до людей. Якщо бути точною, то до однієї людини, а потім повсюди з нею волочусь. Не думайте, це за спільною згодою (я не маньяк). Людину для "співпраці" обираю довго, щоб смаки і погляди на життя були схожими. Я ж не зможу з невідомо ким проводити більшу частину свого дня. Ми довіряємо один одному, допомагаємо, підтримуємо. Все круто, але дружбою це не можна назвати. Адже друг один і на все життя, а такий коменсалізм в моєму житті не вперше. Ось так.

Я довго не помічала, але з часом це ставало все більш очевидним: новий колектив - новий "партнер". Я не намагаюся стати приятелем для всіх, лише одна людина і цього досить. Хочу зазначити: єдине, що відрізняє мене від риби-прилипали полягає в тому, що я не просто користуюся перевагами іншої людини, а і сама не рідко приношу її якусь користь.

Не знаю з чого все почалось, але триває це донині. Можливо, я так оберігаю себе від зайвих стресів, які приносять люди. Бо всі ми різні і знаходити підхід до кожного досить складно і виснажливо. Інколи я бачу в собі соціофоба та не знаю напевно (ніколи їх не зустрічала).

Звичайно, чи залишитися такою, чи змінитися вирішувати тільки мені. Та поки всіх все влаштовує потяг не зрушить з місця.

art-Lizclimo-акула-рыба-прилипала-465492 (700x474, 46Kb)


Наважилась

Воскресенье, 16 Марта 2014 г. 17:18 + в цитатник

Давно мріяла завести свій міні блог та ніяк не вистачало сміливості. Важко відкриватися перед незнайомими людьми, чи не так? Не знаю чи буде хтось читати мої откровення. Сподіваюсь знайдеться така людина ( а може і не одна). Пишу українською, бо це моя рідна мова. Пробачте всі, хто погано її розуміє. Сказати щось про себе? Що ж, я одна з семи мільярдів. Звичайна та непоказна ,на перший погляд. Насправді ж зовсім інакша. Живу музикою, книжками та фільмами. Це мій власний світ. Хочу мати гарне тіло і гарну душу. Буду писати відверто, бо інакше не вмію. Нехай все складеться як найкраще!!!


Дневник AliceCrey

Воскресенье, 16 Марта 2014 г. 16:32 + в цитатник
Спробую себе у чомусь новому. Писати блог, відкривати душу - не звично та спробую.


Поиск сообщений в AliceCrey
Страницы: 2 [1] Календарь