-Музыка

 -Я - фотограф

my ukraine


1 фотографий

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Adam_Ivan

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 14.01.2008
Записей:
Комментариев:
Написано: 246

І знову про Wikileaks

Дневник

Среда, 08 Декабря 2010 г. 12:24 + в цитатник
Останні повідомлення:

Швейцарія закрила банківський рахунок засновника Wikileaks
http://tsn.ua/svit/shveycariya-zakrila-bankivskiy-rahunok-zasnovnika-wikileaks.html

MasterCard заморозила перекази на рахунки WikiLeaks
http://www.unian.net/ukr/news/news-410242.html

***

У продовженні теми Ассанджа і Wikileaks. Вони є об'єктивним явищем, не позитивним, але і не негативним. І не моє завдання засуджувати чи виправдовувати Ассанджа. Він став об'єктивним наслідком існуючих можливостей сучасного світу.

Важливим є інше. Крім наданої інформації, він поставив перед світом безліч запитань, на які поки що немає відповіді. Це питання про захист приватної інформації. Люди, які фігурують у доповідях американських дипломатів далеко не всі є політиками і чиновниками. Чи мають вони право на захист щодо їх персональної інформації та оцінок?

Як бути з питанням безпеки цих людей? Адже у багатьох країнах вони під серйозною загрозою.

Чи може дипломатія бути виключно публічною? Чого досягне така дипломатія? Адже суть дипломатії – бути амортизаційним буфером між офіційною політикою. Приклад. Сусіди Ірану, та ж Саудівська Аравія, можуть побоюватися ядерних програм цієї країни? Так. Але чи може публічно і відкрито це обговорювати приймаючи до уваги різке погіршення взаємини в регіоні? Навряд чи.

З іншого боку, Ассандж рацію в тому, що суспільство має право знати чим займаються люди, які ним найняті на роботу як державні менеджери.

Переслідування Ассанджа, його арешт, спроби блокувати його сайт – все це відчить про те, що політики поки не здатні давати відповіді на ці питання і чесно визнавати наявність багатьох проблем. Що є спокусою звичними способами «закрити» проблему, що, у свою чергу, свідчить про нерозуміння нових реалій. Немає розуміння, що таємниць вже нема і не може бути, що інформацію не можна зупинити, що все таємне буде явним. Потрібні нові відповіді і нові підходи.

Ассандж зайвий раз показав, що інформація є серйозною зброєю. Але безвідповідальне поводження зі зброєю, як відомо, небезпечне. Зброєю, здатною вбивати, не можна користуватися без правил.

Метки:  

Пояснення – все, факт – ніщо

Дневник

Пятница, 03 Декабря 2010 г. 12:48 + в цитатник
Кожен з нас може по різному ставитись до історичних фактів, подій і особистостей. Хтось вважає Батия героєм, а хтось – вбивцею, Леніна – великим вождем і вчителем чи хворою людиною, Біблію – вигадкою чи зведенням історичних подій, а загибель Римської імперії – як велетенською трагедією чи черговим актом історичного прогресу.

Ось, наприклад, 138 років тому – 3 грудня 1872 року – співробітник Британського музею Джордж Сміт, друкарський гравер по міді і унікальний знавець клинопису Ассирії, виступив на засіданні Лондонського товариства біблійної археології з сенсаційним повідомленням.

У результаті розшифровки глиняних клинописних табличок, знайдених при розкопках стародавнього міста Ніневії, на уламку однієї з них йому вдалося прочитати уривок з шумерського епосу III тис. до н. е. про Гільгамеша, в якому було викладено початок легенди про Всесвітній потоп. Текстуально вона була близька до біблійної, але старшою від неї на 700 років!

То як тоді бути стосовно самої Біблії і фактів, які вона містить с точки зору історичної правди?

До чого все це? Сьогодні по дорозі до офісу ми завели з колегою розмову про історію і трактування історичних подій. Призвів до цього «документальний» серіал, котрий на цьому тижні демонстрував «Інтер» – «И примкнувший к ним Шепелев…».

Так от, моя позиція полягала у тому, що історія – найбільш суб’єктивна суспільна наука, котра, власне, нічого не вивчає, а лише тлумачить і інтерпретує якісь факти, документи чи інші джерела. Є палеонтологія, археологія, архівознавство тощо – об’єктивні науки, котрі займаються і оперують об’єктивними фактами: документами, кістками і черепками. А історики навперебій намагаються оди поперед одного трактувати ці факти і артефакти на свій манер, як вони це розуміють. Оскільки не існує абсолютного однакового бачення і розуміння якогось явища двома різними людьми, так самісінько не може бути цілком однозначного розуміння і історичних фактів двома різними істориками. Тому, на моє переконання, слід дуже і дуже обережно підходити до цих проблем, а не штампувати на широкий загал квазідокументальні «фільми» типу «Ісус Христос», «Чингізхан», «Берія» чи «Брежнєв». А більше того – займатись створенням спільних для кількох різних народів підручників з історії.

Півтори тисячі років тому «волелюбні» германські племена знищили Римську імперію, в результаті чого Європа на кілька століть занурилась у так звані «темні віки». Це не лише не принесло жодних покращень, а навіть і не передбачало їх. Чи може все навпаки? Був голодомор в Україні геноцидом чи це просто деякі управлінські помилки? Залежить від трактування…

Тепер про сьогодення. Опублікована сайтом WikiLeaks 251 тисяча документів Держдепартаменту США, більшість з яких – таємні донесення з посольств всього світу, наочно демонструє, як США прагнуть закріпити свій вплив у світі. Якщо стисло – це, власне, крах усієї зовнішньої політики США.

Жодному письменникові-фантастові такий сюжет не привидівся б і у найфантастичнішому сні.

Відвертість і безпардонна природа документів – безпрецедентні. Мабуть, це якось можна пояснити тим, що розсекретити документи за регламентом Держдепартаменту США можна не раніше, ніж через 25 років. Тому їхні автори не переймалися муками сумління – до самого відходу в небуття їм нічого не загрожувало. Результат: світ реально збагнув і конкретно пересвідчився, що сучасна дипломатія, котра зовні виглядає не менш привабливо, ніж бездоганні смокінги «джентльменів» з Уолл-Стріт, насправді є брудною і огидною, скидаючись на копання в чужих інтимних шафах.

Гучна історія з Wikileaks призводить до згаданого вище страшного висновку, який, утім, треба мати мужність визнати, щоб адекватніше розуміти світ, в якому ми живемо. Дуже стисло цей висновок – до речі, далеко не новий – винесено у заголовок посту. Ми живемо не у світі фактів, а у світі інтерпретацій. Можна тільки дивуватися, що навіть після скандалу довкола Wikileaks щось вперто не дозволяє багатьом людям роздивитись цієї елементарної істини. Елементарної тому, що якраз вона жодних тлумачень не потребує.

Феномен Wikileaks тягне за собою іще один висновок, прямо пов’язаний з попереднім. І від цього не менш сумний. Висновок цей настільки ж простий, як і жорстокий: світ, в якому немає «правди», а є лише її різні тлумачення, не може розраховувати на жодний прогрес. Адже прогрес – це лише рух до якоїсь абстрактної істини.
До сьогодні такими істинами вважаються «демократія», «права людини», «загальне благоденство», «свобода совісті», тощо. Проте саме сьогодні ми, нажаль, наочно спостерігаємо глибоку кризу всіх цих понять. І ця криза скрізь.

Але чорна, сумна й неприємна правда полягає в тому, що саме американський пієтет до свободи слова загнав Америку, а разом із нею і всю т.зв. «західну цивілізацію», У пастку, виходу з якої немає. І справді, який вигляд мав би американський уряд в очах решти світу, коли б не зміг навіть ліквідувати «прописку» скандального сайту на власній веб-території?

Мимоволі спадає на думку, що повна свобода інформації є не тільки благом, але й злом. Хоча б у тому сенсі, що невдовзі зовсім не буде закритих зон, тож людські віра й сподівання на самовдосконалення й гармонію із зовнішнім світом стануть недосяжними й далекими, як інші галактики.

Для лідерів деяких держав, котрі утримують в концтаборах тисячі політв’язнів, або надсилають незгодним по кілька грамів полонію, або просто смажать своїх політичних опонентів на спеціально освяченому вогнищі, це було б очевидним виявом слабкості. І не слабкості Америки, а слабкості демократії взагалі.
Проте, найгірше полягає у тому, що сам феномен Wikileaks уже став таким свідченням. І люди, які вирішують політичні суперечки за допомогою концтаборів, полонію та вогнищ, вже переконані у тому, що їхній шлях – найкращий, а всі ці балачки про верховенство права та права людини навіки повинні залишитись їм до одного місця. Українські події останніх місяців – яскрава тому ілюстрація.

Феномен Wikileaks – яскраве, але в цілому досить дрібне свідчення наближення світу до нових «темних віків». Римська цивілізація знищила себе, з найкращих міркувань почавши давати права громадянства так званим «варварам» і винаймаючи їх для охорони своїх же кордонів. Нинішня цивілізація, «Pax Americana», знищує себе, поставивши понад усе свободу слова. Як би цинічно це не лунало, але це – факт.

З.І. Хостинг Wikileaks здійснювався на ресурсі Amazon.com. На початку цього тижня, після розгоряння скандалу «амазонки» прикрили хостинг на прохання американської влади, про що й було повідомлено цілком офіційно.
А вже сьогодні вранці сайт Wikileaks.org перестав працювати і наразі є недоступним для користувачів.
У мікроблозі проекту на «Твіттері» повідомляється, що домен Wikileaks.org «убитий американським сервісом EveryDNS.net», який надає послуги DNS. За заявою Wikileaks, підставою для цього стали нібито DDOS-атаки на сайт. На сайті EveryDNS.net розміщене повідомлення, яке підтверджує, що сервіс надавав сайту DNS-адреси до 2 грудня і що зараз надання послуг сайту перерване відповідно до правил сервісу.

Метки:  

 Страницы: [1]